Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/4056/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 04.12.2023. Зареєстровано: 04.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2023.
Дата набрання законної сили: 04.01.2024
Номер судового провадження: 1-кп/346/580/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022140150000015

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 346/4056/23 
		Провадження № 1-кп/346/580/23
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   
		04 грудня 2023 року м. Коломия
		 
		Коломийський міськрайонний суд 
		Івано-Франківської області
		 
		в складі головуючого судді ОСОБА_1 
		з участю: секретаря ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 1-кп/346/580/23, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05.07.2022 року за № 62021140150000015 щодо
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пахутинці Волочиського району Хмельницької області, жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця-снайпера ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , не судимого,- 
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
		ВСТАНОВИВ:
		обвинувачений, будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), самовільно залишив військову частину, вчинене в умовах воєнного стану.
		Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин. 
		Відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 05.03.2022 року прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.
		Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2022 року № 55 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу та призначено на посаду стрільця-снайпера ІНФОРМАЦІЯ_2 вказаної військової частини.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині, ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції  та законів України, військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
		Згідно з п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
		Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнний стан на території України запроваджено з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який триває по теперішній час. Таке рішення ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Про введення в дію воєнного стану ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України № 64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до відома населення країни.
		Однак, ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вищезазначеними вимогами законодавства, що стосуються проходження військової служби, в тому числі в умовах воєнного стану, 14.06.2022 року приблизно о 09:00 год. умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин самовільно залишив тимчасове розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 09:00 год. 30.06.2022 року, проводячи час на власний розсуд за місцем свого проживання в с. Захарівці Хмельницької області.
		30.06.2022 року приблизно о 09:00 год. ОСОБА_4 прибув для подальшого проходження військової служби до ППД військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та приступив до виконання службових обов`язків.
		У подальшому, ОСОБА_4 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, повторно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, без поважних причин 15.07.2022 року приблизно о 09:00 год. самовільно залишив розташування вказаної військової частини ( АДРЕСА_3 ) та незаконно без поважних причин перебував поза її розташуванням до 04.05.2023 року, проводячи час на власний розсуд за місем свого проживання у с. Захарівці Хмельницької області.
		04.05.2023 року об 11:00 год. ОСОБА_4 з`явився до органу досудового розслідування та повідомив про своє бажання та готовність у подальшому проходити військову службу в Збройних Силах України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, заявив, що фактичні обставини справи не оспорює, його позиція є добровільною, пояснив, що залишив тимчасове розташування військової частини, в якій проходив військову службу, самовільно, без письмового повідомлення керівництва останньої, у зв`язку із сімейними обставинами, зокрема, у зв`язку з тим, що хворіла його мати, а після проходження лікування в госпіталі на емоціях, вирішив поїхати додому та після приїзду повідомив Військову служу правопорядку. Через 2 тижні повернувся до військової частини. Однак, через несприятливе, на його думку, середовище в колективі, нерозуміння психічного його стану та внаслідок відношення колег з приводу його попереднього залишення військової частини, з метою уникнення небажаних ситуацій змушений був покинути її розташування та поїхати додому, де за місцем свого проживання в с. Захарівці Хмельницької області допомагав по господарству та за межі населеного пункту не відлучався, на тимчасовий облік в центр комплектування не ставав. Він також зазначив, що брав участь у бойових діях в Київській області в березні та квітні 2022 року. Питання щодо можливості його переведення до іншої військової частини в письмову порядку не ініціював, а лише в усному. Він добровільно з`явився до органу до досудового розслідування з метою намагання усунення наслідків вчинених ним дій. Обвинувачений у вчиненому щиро розкаюється, шкодує про свій вчинок, розуміє, що вчинив неправильно, вказує, що має намір надалі продовжувати проходження військової служби. 
		На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, роз`яснено учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку. 
		 
		Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.5 ст. 407 КК України, оскільки він, будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), самовільно залишив військову частину, вчинене в умовах воєнного стану.
		Прокурор просить визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік. 
		Захисник при призначенні покарання обвинуваченому просить врахувати, що останній позитивно характеризується за місцем проживання, вину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, тому, беручи до уваги позицію сторони обвинувачення, вважає, що є підстави для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
		Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, є тяжким злочином.
		Суд вважає, що згідно зі ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
		У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово висловлював жаль з цього приводу, критично оцінив свої дії, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
		Відповідно до постанови Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.11.2018 року активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України. Тобто, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної.
		Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, при цьому таке сприяння має бути активним. ОСОБА_4 повідомив усі суттєві обставини щодо місця свого знаходження органу досудового розслідування.
		Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, вказаною в ст.67 КК України, є вчинення злочину повторно.
		Суд враховує особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.п. 45), позитивно характеризується за місцем проживання та навчання (а.п. 40-42), на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.п. 44), до складу його сім`ї входить сестра ОСОБА_8 , яка є йособою з інвалідністю з дитинства (а.п. 86, 87), його молодий вік, відношення до вчиненого та бажання і готовність продовжувати проходження військової служби в Збройних Силах України. 
		Разом з тим, вирішуючи питання щодо можливості застосування до обвинуваченого положень ч.1 ст.69 КК України, суд враховує, що у зв`язку із набранням 27.01.2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. 69 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
		Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Згідно з ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення……, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. 
		З наведеного вбачається, що ч. 1 ст. 69 КК України (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України № 2839 від 13.12.2022 року) поліпшує становище особи.
		Враховуючи вищезазначені положення Закону, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке мало місце 14.06.2022 року та 15.07.2022 року, у редакції Закону, яка діяла на момент його вчинення, тобто застосувавши положення ч.1 ст.69 КК України, які діяли на момент вчинення вказаного правопорушення.
		Враховуючи вищезазначене, позиції прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що встановлені в справі пом`якшуючі обставини перебувають у такому співвідношенні, що в цілому значно зменшують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а тому призначення останньому навіть мінімального покарання в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України в даному випадку є явно недоцільним і наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, усвідомлення обвинуваченим своєї протиправності злочинної поведінки та наміру в подальшому суворо дотримуватись закону, його відношення до вчиненого, з урахуванням особи винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання на навчання, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, його молодий вік, дають можливість дійти обґрунтованого висновку про те, що призначення в даному конкретному випадку покарання, яке є нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції   ч.5 ст. 407 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України (в редакції Закону, що діяла на час скоєння кримінального правопорушення), є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідно до передбачених ст. 65 КК України загальних засад призначення покарання. Крім того, суд враховує позицію сторони обвинувачення про призначення обвинуваченому вказаного покарання.
		Необхідності зміни запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили немає. Тому суд вважає, що цей запобіжний захід слід залишити до набрання вироком законної сили.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Цивільний позов не заявлено.
		Речові докази відсутні.
		На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік. 
		Строк відбуття ОСОБА_4 призначеного покарання рахувати з 05 травня 2023 року, тобто з дня його фактичного затримання. 
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний   суд    протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...