Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/3568/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 04.12.2023. Зареєстровано: 04.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2023.
Дата набрання законної сили: 12.03.2024
Номер судового провадження: 1-кп/461/487/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023141410000001

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 466/3568/23
		Провадження № 1-кп/461/487/23
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		04.12.2023 м.Львів 
		Галицький районний суд міста Львова у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
		за участю: 
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023141410000001 від 03.01.2023 за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Міженець, Старосамбірського району, Львівської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_7 Державної прикордонної служби України, з вищою освітою, не одруженого, має двох дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України - 
		 
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_4 , будучи військовою службовою особою, військовослужбовцем правоохоронного органу спеціального призначення - інспектором прикордонної служби 3 категорії - дозиметристом 2 групи інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_7 Державної прикордонної служби України, 05.01.2023 близько 09.00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, шляхом обману, а саме, запевнивши ОСОБА_6 , що може здійснити вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо вступу на службу за контрактом, не маючи на це повноважень та наміру виконати вказану обіцянку, внаслідок чого таку допомогу не надав та впливу на посадових осіб не здійснив, заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 , в розмірі 500 доларів США, та того ж дня близько 18.10 год., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Куліша, 7 , умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, шляхом обману, а саме, запевнивши ОСОБА_6 , що може здійснити вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо вступу на службу за контрактом, не маючи на це повноважень та наміру виконати вказану обіцянку, внаслідок чого таку допомогу не надав та впливу на посадових осіб не здійснив, заволодів грошовими коштами останнього в сумі 1500 доларів США, чим завдав ОСОБА_6 матеріальну шкоди на вказану суму.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не вважав себе винним та відмовився надавати покази згідно ст.63 Конституції України.
		Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе не вважав, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України повністю доведена зібраними у справі доказами:
		показами свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив те, що у 2022 році він мав намір проходити військову службу за межами АДРЕСА_2 у 7 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, у зв`язку з чим звернувся до свого знайомого ОСОБА_7 , який проходив службу у вказаному загоні та який порадив йому звернутися до ОСОБА_4 та надав йому номер телефону останнього. Орієнтовно в грудні - січні він зателефонував ОСОБА_4 та вони домовились про зустріч. У січні 2023 року він приїхав на бічну вулиці Личаківської, де зустрівся з ОСОБА_4 . ОСОБА_6 повідомив, що зустріч відбувалася в автомобілі марки «BMW», де він сказав, що хоче служити та у якому загоні, на що ОСОБА_4 йому відповів, що це буде коштувати 2000 доларів США. На наступній зустрічі з ОСОБА_4 , яка відбулася на АДРЕСА_4 , де був також присутній ОСОБА_8 , він написав заяву. Після цього, на наступний день йому зателефонував ОСОБА_4 , запропонував зустрітися та повідомив, щоб він мав із собою грошові кошти. На призначеній зустрічі, яка відбулася на вул. Рєпіна у м.Львові біля військового госпіталю, він передав ОСОБА_4 500 доларів США, однак останній обурився через те, що було надано не всю суму грошових коштів, та сказав, що до вечора необхідно надати ще 1500 доларів США. Після цього, ОСОБА_4 поклав грошові кошти до водійських дверей автомобіля марки «BMW» та пішов до ІНФОРМАЦІЯ_7 Державної прикордонної служби України, де на прохідній зазначив, що він від ОСОБА_9 та йому потрібен ОСОБА_10 , а його відповідно запитали чи він ОСОБА_6 та надали бланки заяв для вступу на військову службу. Також, ОСОБА_6 повідомив, що цього ж дня він позичив 1500 доларів США, близько 17-18 год. зустрівся з ОСОБА_4 біля ТЦ «Форум» у м.Львові, сів до його автомобіля та поклав грошові кошти на коробку передач. Після чого ОСОБА_4 було затримано; 
		показами свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив те, що він є начальником відділу комплектування ІНФОРМАЦІЯ_7 Державної прикордонної служби України, та здійснює відбір кандидатів на службу. ОСОБА_10 повідомив, що до нього зателефонував ОСОБА_11 та запитав, чи проводиться зараз відбір на службу за контрактом, а також повідомив, що певна особа хоче спробувати пройти відповідний конкурс. Відтак у січні 2023 року кандидат ОСОБА_6 з`явився до відділу комплектування ІНФОРМАЦІЯ_7 Державної прикордонної служби України, заявив про своє бажання проходити службу, подав анкету встановленого зразка та інші необхідні документи. Поспілкувавшись із зазначеним кандидатом, останній був скерований проходити тести, які він не склав, оскільки кудись поспішав, відтак йому було запропоновано іншу дату складання тесту, однак більше він не з`являвся. Окрім того, ОСОБА_10 повідомив, що жодних пропозицій щодо отримання якоїсь вигоди за прийняття ОСОБА_6 на службу він не отримував, як і не отримував жодних вказівок щодо його працевлаштування; 
		показами свідка ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні пояснила те, що в січні 2023 року вона проходила службу на посаді провідного психолога відділу комплектування ІНФОРМАЦІЯ_7 Державної прикордонної служби України. Безпосереднім її керівником був ОСОБА_10 . Свідок повідомила, що 05.01.2023 ОСОБА_6 подав анкету на проходження служби за контрактом, після чого йому було надано тест, який необхідно проходити усім кандидатам, однак він його не завершив та мав з`явитися для здачі такого в інший визначений час. Окрім того, ОСОБА_12 повідомила, що жодних вказівок про особливе ставлення чи допомогу у проходженні тесту вона не отримувала щодо жодного із кандидатів на службу, в тому числі і щодо ОСОБА_6 ;
		показами свідка ОСОБА_11 , який в судовому засіданні пояснив те, що він працює начальником відділу кадрів ІНФОРМАЦІЯ_3 , а до січня 2023 року працював заступником начальника відділу кадрів, та до його обов`язків входило безпосередня організація кадрової роботи регіонального управління, планування роботи підрозділу, залучення підлеглих, ведення протоколів засідання комісії, за відсутності начальника відділу кадрів - виконання його обов`язків. Свідок повідомив, що за своїми посадовими обов`язками він не мав жодного відношення до відділів комплектування, в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_7 Державної прикордонної служби України, а здійснював лише координаційну діяльність як відділів кадрів, так і відділів комплектування, що визначено відповідними Положеннями. ОСОБА_11 повідомив, що у грудні до нього звертався ОСОБА_4 , який цікавився, чи здійснюється набір цивільних осіб на контрактну службу до Державної прикордонної служби України, оскільки на території України діє правовий режим воєнного стану, відтак можливі якійсь зміни. Окрім того, ОСОБА_4 повідомив, що родич його товариша бажає вступити на службу за контрактом, однак жодних прохань щодо вирішення даного питання він не отримував. Свідок повідомив, що він телефонував до начальника відділу комплектування ІНФОРМАЦІЯ_7 Державної прикордонної служби України ОСОБА_10 та повідомив, що до нього може звернутися громадянин, який бажає проходити службу за контрактом та просив надати кандидату відповідні документи та консультацію щодо проходження відбору. Окрім того, ОСОБА_11 повідомив, що рішення щодо прийому на службу приймає виключно командир; 
		показами свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні пояснив те, що він служить в армії та знає ОСОБА_4 , оскільки був понятим. Свідок повідомив, що його командир роти ОСОБА_14 запропонував йому бути понятим, за що він отримає два дні звільнення, на що він погодився. Перебуваючи у м. Львові 05.01.2023, він був присутнім при затриманні ОСОБА_4 та при проведенні обшуку автомобіля, до якого він був залучений працівниками Служби безпеки України;
		показами свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні пояснив те, що він проходить військову службу, та бачив ОСОБА_4 при затриманні, оскільки був понятим. Свідок повідомив, що командир його батальйону запропонував йому звільнення 05.01.2023, однак він повинен прийняти участь у слідчих діях, на що він погодився. 05.01.2023 близько 08:00 год. він перебував на вул. Личаківській у м. Львові, де до нього підійшли працівники Служби безпеки України та запросили до проведення слідчих дій в якості понятого. Свідок повідомив, що він був присутнім при огляді та поміченні грошових коштів, при затриманні ОСОБА_16 та при проведенні обшуків. 
		Крім показів свідків, отриманих у судових засіданнях, обставини злочину та винність обвинуваченого підтверджується наступними доказами, а саме:
		даними, які містяться в повідомленні начальника 1 Головного відділу 6 управління Департаменту військової контррозвідки СБУ ОСОБА_17 від 03.01.2023 №17/6/1/3-4нт, у якому йдеться про створення військовими посадовими особами 7 прикордонного Карпатського загону ЗхР ДПСУ протиправного механізму по одержання неправомірної вигоди /том 2, а.с.8-9/;
		даними, які містяться в протоколі огляду речей, предметів, документів від 05.01.2023, проведеному слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові  ОСОБА_18 , з якого вбачається, що  05.01.2023 свідок ОСОБА_6 , на виконання вказівки ОСОБА_4 , перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час чого, військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_8 надали йому наступні аркуші, які необхідні для вступу на військову службу за контрактом у  ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зокрема ОСОБА_6  надав: взірець автобіографії з друкованим текстом на 1 арк.; аркуш з назвою «Перелік медичних обстежень» на 1 арк.; бланк автобіографії на 1 арк.; аркуш з назвою «Перелік документів для проходження перевірки УВВБ» на 1 арк./том 2, а.с.19-20/;
		даними, які містяться в постанові про визнання предметів речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 05.01.2023, згідно якої взірець автобіографії з друкованим текстом на 1 арк.; аркуш з назвою «Перелік медичних обстежень» на 1 арк.; бланк автобіографії на 1 арк.; аркуш з назвою «Перелік документів для проходження перевірки УВВБ» на 1 арк. визнано речовими доказами у кримінальному провадженні за № 42023141410000001 від 03.01.2023, приєднано до матеріалів кримінального провадження та визначено зберігати при матеріалах справи /том 2, а.с.21-22/;
		даними, які містяться в заяві ОСОБА_6 від 05.01.2023, у яких йдеться про те, що він долучає до матеріалів кримінального провадження грошові кошти в розмірі 500 доларів США та в розмірі 1500 доларів США, для документування незаконної діяльності ОСОБА_4 /том 2, а.с.28, 35/;
		даними, які містяться в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 04.01.2023 з додатком - ксерокопія грошових коштів /том 2, а.с.23-27, 29-34/;
		даними, які містяться в протоколі помічення грошових коштів від 04.01.2023 з додатком - ксерокопія грошових коштів /том 2, а.с.36-41/;
		даними, які містяться в протоколі освідування особи від 05.01.2023, проведеному слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_18 , за участю понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_19 , згідно якого ОСОБА_4 добровільно проходив освідування, під час якого ознак світіння виявлено не було /том 2, а.с.44-46/;
		даними, які містяться в протоколі обшуку транспортного засобу від 05.01.2023, проведеному слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_18 , за участю понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_19 , згідно якого проведено обшук автомобіля марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився на проїжджій частині по вул.Куліша біля будинку №7, біля якого знаходився ОСОБА_4 . Згідно вказаного протоколу, у транспортному засобі марки «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_2 , виявлено грошові кошти у сумі 1500 доларів США з наступними серіями та номерами купюр у кількості 15 одиниць номіналом по 100 (сто) доларів США: НС 43746600 А, КВ 9299085С G, КВ 46880878 D, НС 27104703 В, КН 21996467 А, НВ 78377152 Q, HF 41312372 С, АВ 44068941 А, АВ 51549816 Е, АВ 19555964 М, КК 18042955 В НВ 66658027 К, КВ 41945629 К, КВ 73849592 D, НК 05390300 С, які ідентичні купюрам, що зазначені у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 05.01.2023 /том 2, а.с.47-51/;
		даними, які містяться в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та обшуку затриманого від 05.01.2023, з якого вбачається, що 05.01.2023 о 19:36 год. затримано ОСОБА_4 /том 2, а.с.52-55/;
		даними, які містяться в постанові про визнання предметів речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 05.01.2023, згідно якої 1500 доларів США з наступними серіями та номерами купюр у кількості 15 одиниць номіналом по 100 (сто) доларів США: НС 43746600 A, КВ 92990850 G, KB 46880878 D, HC 27104703 B, KH 21996467 A, HB 78377152 Q, HF 41312372 C, AB 44068941 A, AB 51549816 E, AB 19555964 M, KK 18042955 B, HB 66658027 K, KB 41945629 K, КВ 73849592 D, НК 05390300 С, особисті грошові кошти ОСОБА_4 у розмірі 3 400 грн., банківські картки ПриватБанк № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , мобільний телефон марки Iphone 12 pro, чорного кольору з IMEI НОМЕР_5 , мобільний телефон марки Iphone 7 золотистого кольору - визнано речовими доказами у кримінальному провадженні за № 42023141410000001 від 03.01.2023 /том 2, а.с.52-55/;
		даними, які містяться в протоколі обшуку службових кабінетів ІНФОРМАЦІЯ_7 від 05.01.2023, з додатком - вилучені документи, в ході якого виявлено та вилучено: анкета кандидата на військову службу за контрактом ОСОБА_6 від 05.01.2023 на 1 арк.; заява-згода на обробку персональних даних ОСОБА_6 від 05.01.2023 на 1 арк.; заява-згода щодо виконання положень ЗУ «Про очищення влади» ОСОБА_6 від 05.01.2023 на 1 арк.; заява ОСОБА_6 від 05.01.2023 про прийняття на військову службу на 1 арк.; витяг з наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 № 273-ОС від 07.06.2022 «Про особовий склад» на 1 арк.; витяг з наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 № 811-ОС від 24.11.2022 «Про особовий склад» на 1 арк.; витяг з наказу 7 прикордонного Карпатського загону № 804-ОС від 21.11.2022 «Про особовий склад» на 1 арк.; копія посадової інструкції інспектора прикордонної служби 3 категорії - дозиметриста групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), затвердженої 16.09.2021 на 3 арк.; копія положення про відділ комплектування ІНФОРМАЦІЯ_7, затвердженого 16.09.2021 на 10 арк.; службова характеристика на ОСОБА_10 на 1 арк.; біографічна довідка на ОСОБА_10 на 2 арк.; біографічна довідка на ОСОБА_4 на 3 арк.; стройова записка відділу комплектування ІНФОРМАЦІЯ_7 від 05.01.2023 на 1 арк./том 2, а.с.79-85/;
		даними, які містяться в постанові про визнання предметів речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 06.01.2023, згідно якої анкета кандидата на військову службу за контрактом ОСОБА_6 від 05.01.2023 на 1 арк.; заява-згода на обробку персональних даних ОСОБА_6 від 05.01.2023 на 1 арк.; заява-згода щодо виконання положень ЗУ «Про очищення влади» ОСОБА_6 від 05.01.2023 на 1 арк.; заява ОСОБА_6 від 05.01.2023 про прийняття на військову службу на 1 арк. - визнано речовими доказами у кримінальному провадженні за № 42023141410000001 від 03.01.2023 /том 2, а.с.109-112/;
		даними, які містяться в копіях матеріалів службового розслідування, проведеного в ІНФОРМАЦІЯ_9 ДПС України /том 3, а.с.10-110/;
		даними, які містяться в висновку експерта за результатами проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №226-Е від 24.02.2023, відповідно до якого «Спеціальна хімічна речовина «Світлячок-М» із жовтувато-зеленою люмінесценцією, що виявлена на поверхні 15 банкнот номіналом по 100 доларів США, косметичного диску із змивами з лівої руки ОСОБА_4 , обеззоленого фільтра із змивами з автомобільної кишені біля коробки передач автомобіля марки «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_2 , має спільну родову належність із наданим для порівняння дослідження зразком спеціальної хімічної речовини «Світлячок-М» /том 3, а.с.120-123/;
		даними, які містяться в протоколах про хід і результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо- та відеоконтролю особи від 06.01.2023 /том 3, а.с.143-148/;
		даними, які містяться у висновоку експерта за результатами проведення судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у кримінальному провадженні №4202314140000001 №259/23-22 від 24.03.2023, з якого вбачається, що у висловлюваннях особи, позначеної у текстовому відтворенні змісту розмов, зафіксованому у протоколі про результати проведення негласної слідчої дії «М.» ( ОСОБА_4 ), що знаходяться в текстах протоколів від 06.01.2023 №17/6/1/3-35т та від 06.01.2023 № 17/6/1/3-36т інформація, яка знаходиться на оптичних носіях інформації DVD-R №29/2т, №29/3т та електронних носіях інформації micro SD 32gb №29/1 micro SD 32gb №29/4, міститься вимагання коштів від ОСОБА_6 /том 3, а.с.154-160/.
		Окрім того, в судовому засіданні судом безпосередньо досліджено DVD-R диск, на якому містяться аудіозаписи розмови, які відбувалися між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . 
		Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з обвинувальним актом органом досудового розслідування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у тому, що будучи військовою службовою особою, військовослужбовцем правоохоронного органу спеціального призначення - інспектором прикордонної служби 3 категорії - дозиметристом 2 групи інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_7 Державної прикордонної служби України, діючи в порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року, ст.23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», ст.ст. 19, 68 Конституції України, ст. ст. 3, 22, 24, 65 Закону України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи злочинний умисел на власне незаконне збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, у період з 27.12.2022 по 05.01.2023 вимагав, а 05.01.2023 близько 09.00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , одержав від ОСОБА_6 частину неправомірної вигоди у виді грошових коштів в розмірі 500 доларів США та продовжуючи свої протиправні дії, того ж дня близько 18.10 год., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Куліша, 7 , одержав від ОСОБА_6 для себе частину неправомірну вигоди в сумі 1500 доларів США за здійснення впливу на посадових осіб відділу комплектування ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо проведення останніми попереднього вивчення та добору його, ОСОБА_6 , як кандидата на військову службу за контрактом у 7 прикордонний загін. 
		Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст. 369-2 України як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
		Проаналізувавши та оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення, суд дійшов таких висновків.
		Щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.3 ст.369-2 КК України, суд зазначає наступне.
		Безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України, виступає встановлений порядок службової діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України, характеризується суспільно небезпечними діями у вигляді: 1) пропозиції неправомірної вигоди; 2) наданні неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за такі вигоди вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		За ст.369-2 КК України отримання неправомірної вигоди відбувається виключно за вчинення протиправного впливу, наслідком якого може бути прийняття відповідного рішення іншою особою, яка уповноважена на виконання функцій держави.
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
		Однією із обов`язкових ознак об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, є те, за що особа одержує неправомірну вигоду і одержання поєднане з вимаганням.
		На переконання суду, в діях обвинуваченого, які мали місце в період з 27.12.2022 по 05.01.2023 та стосувалися громадянина ОСОБА_6 , відсутні мотиви отримання неправомірної вигоди виключно за вчинення протиправного впливу, наслідком якого може бути прийняття відповідного рішення іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Аналіз та оцінка досліджених доказів у їх сукупності підтверджують той факт, що умисел обвинуваченого був спрямований не на отримання неправомірної вигоди за здійснення впливу на посадових осіб відділу комплектування ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо проведення останніми попереднього вивчення та добору ОСОБА_6 як кандидата на військову службу за контрактом у 7 прикордонний загін, а виключно на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, шляхом обману, а саме запевнивши ОСОБА_6 , що може здійснити вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо вступу на службу за контрактом, не маючи на це повноважень та наміру виконати вказану обіцянку, внаслідок чого таку допомогу не надав та впливу на посадових осіб не здійснив.
		Слід зазначити, що зміст обіцянок, які давались ОСОБА_4 ОСОБА_6 , що викладені в обвинувальному акті, суд вважає нетотожними з обставинами справи, встановленими у судовому засіданні, дослідженими судом доказами та ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України. В обвинувальному акті не йдеться про обіцянку ОСОБА_4 вчинити вплив на прийняття певних рішень конкретною особою.
		Жоден з допитаних судом свідків не повідомив, що був обізнаний про будь-які грошові відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , як і про домовленості про вступ останнього на службу за контрактом до ІНФОРМАЦІЯ_7 Державної прикордонної служби України. Зокрема свідок ОСОБА_11 , який до січня 2023 року працював заступником начальника відділу кадрів ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також свідок ОСОБА_10 , який працює начальником відділу комплектування ІНФОРМАЦІЯ_7 Державної прикордонної служби України, повідомили, що жодного впливу зі сторони ОСОБА_4 на них не здійснювалось, жодних прохань чи пропозицій щодо вирішення питання проходження ОСОБА_6 служби за контрактом вони не отримували. Свідчення усіх допитаних осіб є послідовними, аналогічними за змістом, а відтак, на думку суду, достовірними. 
		Суд вважає, що слідством не встановлено, на яких саме службових осіб мав чинити вплив обвинувачений, хто саме з ІНФОРМАЦІЯ_7 Державної прикордонної служби України приймає кінцеве рішення щодо прийняття кандидата на службу за контрактом, а також, чи належить особа, на яку мав згідно з обіцянками вчинити вплив ОСОБА_4 , до переліку осіб, що виконують функції держави.
		Разом з тим, суд відхиляє доводи сторони захисту, а саме захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 щодо неналежності доказу - витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.01.2023, так як у такому зазначена лише загальна, неконкретизована інформація, оскільки згідно ч.2 ст.84 КПК України витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів; реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру.
		Також, суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_5 щодо неналежності доказу - заяви ОСОБА_6 про скоєння кримінального правопорушення від 03.01.2023, оскільки у такій відсутня інформація, що останній попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про скоєння кримінального правопорушення, з огляду на таке. 
		Відповідно до положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Суд зазначає, що заява про вчинення злочину за своєю правовою природою не є доказом у розумінні положень ст.84 КПК України, а виступає підставою для відповідного реагування органів досудового розслідування, внесення ними відомостей до ЄРДР по фактах, висвітлених у такій заяві, та здійснення їх кримінально-правової перевірки. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 761/13685/14-к.
		Окрім того, суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_5 щодо неналежності доказів, а саме протоколів огляду та вручення грошових коштів від 04.01.2023, оскільки походження цих грошових коштів невідоме, з огляду на таке. 
		Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що у матеріалах кримінального провадження має міститься інформація про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням злочину. Ці кошти можуть бути як отримані зі спеціальних фондів органів правопорядку, так і надані особисто заявниками.
		Покликання захисника на те, що походження грошових коштів, які використовувалися для документування незаконної діяльності ОСОБА_4 - невідоме, суд вважає безпідставними, оскільки наявність заяв ОСОБА_6 , огляди грошових коштів, у результаті яких вони були ідентифіковані, незаперечення факту надання цих коштів особисто ОСОБА_6 під час допиту в суді виключає у суду будь-які сумніви у джерелі походження цих коштів і законності їх використання в ході досудового розслідування. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 654/3229/18.
		Щодо доводів захисника ОСОБА_5 про неналежність усіх доказів, які отримані на підставі ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду від 04.01.2023, а саме: протокол про проведення НСРД № 17/6/1/З-ЗЗт від 05.01.2023, протокол про проведення НСРД №17/6/1/3-34т від 05.01.2023, протокол про проведення НСРД №17/6/1/3-35т від 06.01.2023, протокол про проведення НСРД №17/6/1/3-36т від 05.01.2023 та додатки до них у вигляді оптичних носіїв інформації DVD - R №29/2, №29/3 та електронних носіїв інформації micro SD 32gb №29/1, №29/4, а також висновок експерта №259/23-22 від 24.03.2023, оскільки така не були відкрита стороні захисту на момент звернення до суду з обвинувальним актом, хоча такі на момент закінчення досудового розслідування перебували у розпорядженні сторони обвинувачення, суд зазначає наступне.
		Ухвалою слідчого судді Львівського апеляційного суду ОСОБА_20 від 04.01.2023 у кримінальному провадженні № 42023141410000001 від 03.01.2023 надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій із застосуванням технічних засобів, а саме аудіо, відеоконтролю особи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , спостереження за особою у публічно доступних місцях їх використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження за ОСОБА_6 , зняття інформації з електронних комунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_6 , яким користується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , установлення місцезнаходження радіообладнання(радіоелектронного засобу) з абонентським номером НОМЕР_6 , яким користується ОСОБА_6 , з метою виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого злочину, терміном на 60 діб з дня винесення ухвали, починаючи з 04.01.2023. Гриф секретності скасовано актом перегляду грифів секретності від 27.03.2023 № 176кт, вх. №87 кт від 28.03.2023.
		Старшим оперуповноваженим в ОВС 1 сектору 3 відділу 1 ГВ 6 управління ДВКР СБУ України підполковником ОСОБА_8 на підставі доручення на проведення негласних (слідчих) розшукових дій та ухвал слідчого судді Львівського апеляційного суду ОСОБА_20 від 04.01.2023 року складено протокол про проведення НСРД № 17/6/1/З-ЗЗт від 05.01.2023, протокол про проведення НСРД №17/6/1/3-34т від 05.01.2023, протокол про проведення НСРД №17/6/1/3-35т від 06.01.2023, протокол про проведення НСРД №17/6/1/3-36т від 05.01.2023 та долучено додатки до них у вигляді оптичних носіїв інформації DVD - R №29/2, №29/3 та електронним носіїв інформації micro SD 32gb №29/1, №29/4.
		Слідчим у ході проведення досудового розслідування кримінального провадження призначено судову семантико - текстуальну експертизу, яку доручено виконувати експертам Тернопільського відділення КНДІСЕ, на виконання експертам направлено копію протоколу про результати проведення НСРД від 06.01.2023 №17/6/3-35т на 4 арк., копію протоколу про результати проведення НСРД від 06.01.2023 №17/6/3-36т на 2 арк., оптичні носії інформації DVD - R №29/2, №29/3 та електронні носії інформації micro SD 32gb №29/1, №29/4.
		За результатами проведення вказаної експертизи складено висновок №259/23-22 від 24.03.2023, який долучено до матеріалів кримінального провадження №42023141410000001 від 03.01.2023.
		Надаючи оцінку допустимості доказів, які отримані на підставі ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду від 04.01.2023, а саме: протокол про проведення НСРД № 17/6/1/З-ЗЗт від 05.01.2023, протокол про проведення НСРД №17/6/1/3-34т від 05.01.2023, протокол про проведення НСРД №17/6/1/3-35т від 06.01.2023, протокол про проведення НСРД №17/6/1/3-36т від 05.01.2023 та додатки до них у вигляді оптичних носіїв інформації DVD - R №29/2, №29/3 та електронних носіїв інформації micro SD 32gb №29/1, №29/4, а також висновок експерта №259/23-22 від 24.03.2023, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15, провадження № 13-37кс18), та від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19) в яких зазначено, що судом під час оцінки доказів, отриманих в результаті НСРД, повинні перевірятися та враховуватися процесуальні рішення, які виступають правовою підставою їх проведення, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій.
		Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		Тому, висновки про те, що суд повинен оцінити докази, отримані у результаті НСРД у комплексі із правовою підставою для проведення НСРД не викликають сумнівів.
		Частиною 2 ст. 290 КПК України на прокурора або слідчого за його дорученням покладено не тільки обов`язок надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, а й вжити необхідних та своєчасних заходів, спрямованих на відкриття стороні захисту процесуальних документів, що стали процесуальною підставою для проведення НСРД, щодо розсекречення таких процесуальних підстав, якщо їх немає в розпорядженні сторони обвинувачення.
		Виходячи із цільової спрямованості положень ч. 12 ст. 290 КПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року (провадження № 13-37кс18, справа № 751/7557/15-к) висловила правову позицію, згідно якої процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, за їх відсутності в розпорядженні сторони обвинувачення (не розсекречено на момент відкриття), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
		Зазначена правова позиція деталізована в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (провадження № 13-43кс19, справа № 640/6847/15-к), де зазначено, що у тих випадках, коли процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження, вони можуть бути відкриті стороні захисту під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання. Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів з розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні на момент відкриття матеріалів, то в такому випадку має місце порушення норм, передбачених статтею 290 КПК України.
		В судовому засіданні, яке відбулося 17.10.2023, задоволено клопотання прокурора про долучення до матеріалів провадження ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду від 04.01.2023. Прокурор пояснив, що вказані матеріали не були відкриті стороні захисту під час досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, оскільки на момент закінчення досудового розслідування даного кримінального провадження орган прокуратури перебував у стадії реформування, відтак не було об`єктивної можливості відкриті ці докази стороні захисту та долучити ці ухвали до матеріалів кримінального провадження. 
		Окрім того, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 22 січня 2020 року у справі № 428/8931/15-к, згідно яких колегія суддів погоджується з переважною більшістю аргументів, наведених на обґрунтування позиції Великої Палати Верховного Суду у згаданій постанові від 16 жовтня 2019 року щодо особливостей відкриття документів, які стали підставою для проведення НСРД, зокрема про те, що суд має детально вивчати ситуації, коли процесуальні документи щодо проведених НСРД не були повністю розкриті стороні захисту на етапі завершення досудового розслідування. А також про те, що якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (в тому числі ухвала слідчого судді) були надані суду під час судового розгляду і стороні захисту у змагальному процесі була забезпечена можливість довести перед судом свої аргументи щодо допустимості відомостей, отриманих у результаті НСРД, в сукупності із оцінкою правової підстави для проведення НСРД, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.
		Суд зазначає, що процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні, не є документами у розумінні частини другої статті 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб і, відповідно до статті 84 КПК України не є процесуальними джерелами доказів. Процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД (в тому числі і відповідна ухвала слідчого судді) повинні досліджуватися судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих за результатами НСРД, що зазначено в ухвалі Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 428/8931/15-к.
		Окрім того, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15, провадження № 13-37кс18), та від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19) стосовно того, що відкриття матеріалів до початку судового розгляду за загальним правилом є вкрай важливим, оскільки сторона захисту не повинна ставитися в умови, коли від неї приховуються певні важливі докази чи документи, у зв`язку з чим вона не може належним чином підготуватися до захисту. Необхідність відкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, дійсно є важливою умовою забезпечення рівності сторін у судовому процесі, оскільки сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше це може суттєво обмежити можливості щодо ефективного захисту, поставивши у такий спосіб сторону захисту в явно невигідні умови.
		Однак, суд зазначає, що у кожному конкретному випадку розкриття стороні захисту процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД поза часовими межами, визначеними статтею 290 КПК України, необхідно встановити, що сторона захисту могла реалізувати своє право на розгляд справи у судовому засіданні з дотриманням принципу змагальності. Суд має забезпечити стороні захисту достатній час і реальну можливість ефективно здійснювати захист та наводити під час судового розгляду свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД.
		Окрім того, суд вказує, що КПК України містить чіткі положення процесуальних підстав проведення НСРД, а в протоколі про результати проведення НСРД завжди вказується, на підставі якого рішення такі дії проводилися, відтак неможливо стверджувати, що для сторони захисту в цілому буде неочікуваним побачити відповідний процесуальний документ, якщо він буде відкритий не на стадії закінчення досудового розслідування, а дещо пізніше.
		Враховуючи встановлені судом обставини щодо виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, з огляду на правові позиції щодо застосування норм права, передбачених ст. 290 КПК України, суд дійшов висновку про те, що прокурором доведено об`єктивну неможливість відкриття стороні захисту та долучення до матеріалів справи ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду від 04.01.2023 на стадії закінчення досудового розслідування, така була відкрита під час судового розгляду кримінального провадження, сторона захисту могла реалізувати своє право на розгляд справи у судовому засіданні з дотриманням принципу змагальності, відтак суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_5 про неналежність доказів, які отримані на підставі ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду від 04.01.2023.
		Згідно ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини у справі «Коробов проти України» зазначив, що стандартом у кримінальному провадженні має бути доведення винуватості «поза всяким сумнівом», чого у даному кримінальному провадженні прокурором стосовно обвинувачення ОСОБА_4 за ч.3 ст.369-2 КК України не здійснено.
		Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
		Статтею 338 КПК України передбачена можливість зміни прокурором правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення. Прокурор під час судового провадження своїм правом на зміну правової кваліфікації обвинувачення не скористався.
		Проте, відповідно до ч.3 ст.337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство.
		У Постанові Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 30.10.2014 у справі №5-28 кв14 зазначається, що, коли службова особа має умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману і для цього вчиняє дії, які за зовнішнім виглядом лише схожі до тих, що належать до кола її службових повноважень, то такі дії самі по собі, незважаючи на їх схожість із протиправним використанням службових повноважень, не утворюють злочину в сфері службової діяльності. Така позиція Верховного Суду висловлена і у постанові №5-28кс 13 від 05.09.2013.
		Відповідно до змісту ст. 190 КК України шахрайство - це заволодіння чужим майном або правами на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
		Обман при шахрайстві застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача майна чи права нього.
		Отже, суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст.369-2 КК України, а саме те, що ОСОБА_4 у період з 27.12.2022 по 05.01.2023 вимагав, а 05.01.2023 близько 09.00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , одержав від ОСОБА_6 частину неправомірної вигоди у виді грошових коштів в розмірі 500 доларів США та продовжуючи свої протиправні дії, того ж дня близько 18.10 год., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Куліша, 7 , одержав від ОСОБА_6 для себе частину неправомірну вигоди в сумі 1500 доларів США за здійснення впливу на посадових осіб відділу комплектування ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо проведення останніми попереднього вивчення та добору його, ОСОБА_6 , як кандидата на військову службу за контрактом у 7 прикордонний загін. 
		Дії ОСОБА_4 судом кваліфікуються за ч.1 ст.190 КК України, у зв`язку з тим, що обвинувачений 05.01.2023 близько 09.00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, шляхом обману, а саме, запевнивши ОСОБА_6 , що може здійснити вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо вступу на службу за контрактом, не маючи на це повноважень та наміру виконати вказану обіцянку, внаслідок чого таку допомогу не надав та впливу на посадових осіб не здійснив, заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 , в розмірі 500 доларів США, та того ж дня близько 18.10 год., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Куліша, 7 , умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, шляхом обману, а саме, запевнивши ОСОБА_6 , що може здійснити вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо вступу на службу за контрактом, не маючи на це повноважень та наміру виконати вказану обіцянку, внаслідок чого таку допомогу не надав та впливу на посадових осіб не здійснив, заволодів грошовими коштами останнього в сумі 1500 доларів США, чим завдав ОСОБА_6 матеріальну шкоди на вказану суму.
		Сукупність досліджених і проаналізованих судом доказів вказують на те, що ОСОБА_4 шляхом обману, враховуючи необізнаність ОСОБА_6 про те, що до обсягу повноважень обвинуваченого та можливості його впливу на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 Державної прикордонної служби України щодо вирішення питання прийняття його службу, незаконно заволодів коштами в сумі 2000 доларів США. 
		З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_4 у скоєному доведена повністю та його дії підлягають кваліфікації за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
		Слід зазначити, що згідно даних, які містяться в висновку експерта за результатами проведення судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у кримінальному провадженні №4202314140000001 №259/23-22 від 24.03.2023 - у висловлюваннях ОСОБА_4 міститься вимагання коштів від ОСОБА_6 .
		Відповідно до ч.1 ст.189 КК України, вимагання - це вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.
		Об`єктивна сторона вимагання виражається у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчиненні будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.
		Таким чином, діяння може виявлятися лише в активній поведінці - у незаконній вимозі: а) чужого майна; б) права на чуже майно; в) вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права.
		Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є спосіб вимагання - погроза заподіяння шкоди потерпілому або його близьким родичам, зміст якої може бути різним.
		Суд не вбачає правових підстав для кваліфікації діяння обвинуваченого за ст. 189 КК України, у зв`язку з відсутністю в діях обвинуваченого обов`язкової ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення - вимоги передачі чужого майна з погрозою насильства, відтак у діянні обвинуваченого відсутній склад даного кримінального правопорушення.
		Змінивши правову кваліфікацію злочину в наведений вище спосіб, суд покращує становище обвинуваченого, оскільки злочин, передбачений ч.1 ст.190 КК України карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, а злочин за ч.3 ст.369-2 КК України (у вчиненні якого  ОСОБА_4  обвинувачуються органом досудового розслідування) - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, тобто санкція ч.3 ст.369-2 КК України передбачає більш суворе покарання ніж санкція ч.1 ст.190 КК.
		Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування  ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.
		Відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, є кримінальним проступком.
		Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
		При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких воно вчинене, дані про особу обвинуваченого, відсутність попередніх судимостей, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, наявність постійного місця проживання, за яким він характеризується позитивно, на обліках у Львівському обласному клінічному психоневрологічному диспансері та у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр провенції та терапії узалежнень» не перебуває.
		За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.1 ст.190 КК України, а саме у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн.
		Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		Цивільний позов не пред`являвся.
		Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		Відповідно до ст. 124 КПК України, витрати на залучення експерта в сумі 18640,44 грн. необхідно стягнути з обвинуваченого в дохід держави.
		Суму застави, визначеної ухвалою слідчого судді   Личаківського районного суду м.Львова від 06.01.2023 у справі №463/88/23, внесеної на депозитний рахунок ТУ ДСА у Львівській області в розмірі 134 200 грн. - повернути заставодавцю після набрання вироком законної сили.
		Накладені ухвалами слідчих суддів Личаківського районного суду м.Львова арешти на майно у даному кримінальному провадженні необхідно скасувати після вступу вироку в законну силу.
		Керуючись ст.ст.66, 67, 189, 190, 369-2 КК України, ст.ст. 100, 124, 290, 337, 338, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд - 
		 
		у х в а л и в :
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. 
		Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча) грн.
		Стягнути з  ОСОБА_4 на користь держави вартість проведених судових експертиз в розмірі 18640 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок) грн. 44 коп. 
		Заставу в розмірі 134 200 грн., яка була внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА у Львівській області на підставі ухвали слідчого судді   Личаківського районного суду м.Львова від 06.01.2023 у справі №463/88/23, після набрання вироком законної сили - повернути заставодавцю.
		Після набрання вироком законної сили речові докази у справі, а саме: 
		взірець автобіографії з друкованим текстом на 1 арк.; аркуш з назвою «Перелік медичних обстежень» на 1 арк.; бланк автобіографії на 1 арк.; аркуш з назвою «Перелік документів для проходження перевірки УВВБ» на 1 арк. - залишити в матеріалах справи;
		транспортний засіб марки «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_2 - залишити у власності ОСОБА_4 ;
		1500 доларів США з наступними серіями та номерами купюр у кількості 15 одиниць номіналом по 100 (сто) доларів США: НС 43746600 A, КВ 92990850 G, KB 46880878 D, HC 27104703 B, KH 21996467 A, HB 78377152 Q, HF 41312372 C, AB 44068941 A, AB 51549816 E, AB 19555964 M, KK 18042955 B, HB 66658027 K, KB 41945629 K, КВ 73849592 D, НК 05390300 С - повернути ОСОБА_6 ;
		грошові кошти у розмірі 3 400 грн., банківські картки ПриватБанк № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , мобільний телефон марки Iphone 12 pro, чорного кольору з IMEI НОМЕР_5 , мобільний телефон марки Iphone 7 золотистого кольору - повернути ОСОБА_4 .
		Арешт, накладений ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 09.01.2023 у справі №463/106/23 (провадження 1-кс/463/225/23) на рухоме майно, яке належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме арешт транспортного засобу марки «BMW» модель «525D 2993», д.н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 , транспортного засобу марки «ВАЗ» модель «2107 1451», д.н.з. НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 , після набрання вироком законної сили - скасувати.
		Арешт, накладений ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 10.01.2023 у справі №463/88/23 (провадження 1-кс/463/204/23) на речі, які були вилучені 05.01.2023 під час проведення обшуку транспортного засобу марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , а саме: 1500 доларів США з наступними серіями та номерами купюр у кількості 15 одиниць номіналом по 100 (сто) доларів США: НС 43746600 A, КВ 92990850 G, KB 46880878 D, HC 27104703 B, KH 21996467 A, HB 78377152 Q, HF 41312372 C, AB 44068941 A, AB 51549816 E, AB 19555964 M, KK 18042955 B, HB 66658027 K, KB 41945629 K, КВ 73849592 D, НК 05390300 С, особисті грошові кошти ОСОБА_4 у розмірі 3 400 грн., банківські картки ПриватБанк № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , мобільний телефон марки Iphone 12 pro, чорного кольору з IMEI НОМЕР_5 та мобільний телефон марки Iphone 7 золотистого кольору, після набрання вироком законної сили - скасувати.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...