Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/12272/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.12.2023. Зареєстровано: 05.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2023.
Дата набрання законної сили: 27.03.2024
Результат оскарження 27.03.2024 Полтавський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/552/2139/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ 
		                                                                                                                      Справа №554/12272/22 
		Провадження № 2/552/2139/23
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		27.11.2023 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
		       Головуючого судді - Турченко Т.В.
		       При секретарі - Цимбалюк І.О.,
		       За участю адвокатів - Литвиненко А.І., Новікової-Фесенко М.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		26 жовтня 2022 року до Октябрського районного суду м.Полтави звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, мотивуючи свій позов тим, що 24.06.2020 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася донька ОСОБА_3 . Подружнє життя між ними не склалося в зв`язку з постійними сварками, агресією з боку чоловіка та застосуванням до дружини фізичного насильства. З цих підстав шлюб фактично припинив своє існування. З серпня 2022 року, після чергової агресії чоловіка, вона разом з донькою переїхали проживати до матері за адресою: АДРЕСА_1 . 09.10.2022 року батько дитини ОСОБА_2 , після прогулянки з дитиною викрав у ОСОБА_1 дворічну доньку та не повертає її матері, лише інколи дозволяє короткочасні побачення з дитиною. На даний час малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , насильно залишається проживати з батьком. Відповідач самоправно, без згоди матері забрав у неї малолітню дитину, тому має повернути її матері. В зв`язку з чим просила суд шлюб зареєстрований 24.06.2020 року між нею та ОСОБА_2 розірвати. Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . Відібрати у ОСОБА_2 малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та повернути її матері ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 9 500 грн.
		11.11.2022 року ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави Гольник Л.В. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
		11.11.2022 ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави Гольник Л.В. у задоволенні заяви представника позивача адвоката Литвиненко А.І. про забезпечення позову відмовлено.
		06.12.2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про встановлення місця проживання дитини, в якій вказував, що 27.06.2020 року між ним та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спочатку вони проживали щасливою сім`єю, але потім почали виникати суперечки та їхнє подружнє життя почало руйнуватися та вони припинили проживати разом. Єдиним його бажанням було те, щоб його дочка ОСОБА_4 не зазнала дитячої травми від розлучення батьків, жила щасливо та раділа життю, саме тому він дитину забрав до себе та проживає разом з нею. На жаль, його дружина ОСОБА_1 полюбляє алкогольні напої, неодноразово на грунті цього вона влаштовувала сварки, на яких була присутня дитина, друзі, знайомі та працівники поліції. ОСОБА_1 ставиться безвідповідально до виконання своїх батьківських обов`язків, чим завдає шкоди дитині. В зв`язку з чим просив суд постановити рішення про розірвання шлюбу та визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_2 , залишивши її для подальшого виховання та утримання. Стягнути з ОСОБА_1 на його користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, але не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку.
		06.12.2022 року ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави Гольник Л.В. залучено по справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Службу у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради.
		Цього ж дня ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави Гольник Л.В. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини передано за підсудністю до Київського районного суду м.Полтави.
		05.04.2023 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини надійшла до Київського районного суду м.Полтави. Цього ж дня справу було передано на розгляд судді Турченко Т.В.
		Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 05.04.2023 року вищевказану позовну заяву прийнято до провадження та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
		26.04.2023 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м.Полтави з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про встановлення місця проживання дитини, в якій вказував, що 27.06.2020 року між ним та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце проживання доньки ОСОБА_4 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . З жовтня 2022 року по 13.12.2022 року ОСОБА_4 проживала разом з ним. Її матір проживала окремо. 13.12.2022 року ОСОБА_1 силоміць забрала доньку ОСОБА_4 . За даним фактом було викликано працівників поліції. 15.12.2022 року ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_4 перетнули державний кордон з країною Польщею. Дозвіл на вивезення дитини до іншої держави він не надавав. Перебування доньки з матір`ю є об`єктивно небезпечним для здоров`я дитини та її морального виховання, оскільки ОСОБА_1 не має постійного місця проживання на території Польщі, відповідно не в змозі забезпечити дитині належні умови проживання. ОСОБА_1 не має на території Польщі офіційного працевлаштування, що призводить до погіршення матеріального забезпечення дитини. ОСОБА_4 не відвідує дитячий садочок, відповідно дитина позбавлена можливості бути в оточенні однолітків, що суперечить її інтересам та гармонійному розвитку. В зв`язку з чим просив суд постановити рішення про розірвання шлюбу та визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_2 , залишивши її для подальшого виховання та утримання. Стягнути з ОСОБА_1 на його користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, але не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку.
		05.05.2023 року ОСОБА_1 до суду подано заяву про зміну позовних вимог. В даній заяві вказувала, що у зв`язку зі зміною обставин справи під час перебування справи на розгляді в суді, а саме зміною її місця проживання та її доньки - ОСОБА_3 , виникла необхідність у зміні позовних вимог. В заяві вказувала, що після насильного утримання батьком малолітньої дитини у себе та постійного перешкоджання матері навіть у короткочасних побаченнях з донькою, вона забрала до себе доньку та зараз постійно проживає з нею в місті Варшава Республіки Польща. Вона, як мати, в повному обсязі забезпечила своїй доньці усі умови для повноцінного життя та розвитку. Дитина перебуває у спокійній та благополучній атмосфері. А тому просить суд шлюб зареєстрований 24.06.2020 року між нею та ОСОБА_2 розірвати. Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп. та витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 9 500 грн.
		Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 06.07.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та зустрічну позову заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття об`єднано в одне провадження. Цього ж дня по справі залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог, Службу у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради та зобов`язано Службу у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради надати висновок, щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 01.11.2023 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття, а справу призначено до судового розгляду.
		Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 27.11.2023 року відмовлено ОСОБА_2 в заяві про надання строку для примирення.
		В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Литвиненко А.І. позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини підтримала в повному обсязі, просила задовольнити. Щодо задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття просила відмовити.
		Відповідач ОСОБА_2 та його адвокат Новікова-Фесенко М.О. в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини заперечували, просили відмовити в повному обсязі. Щодо задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття наполягали та просили задовольнити в повному обсязі.
		В судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради Серебряний В.В. просив суд винести рішення, яке б відповідало інтересам дитини та висновку виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради, як органу опіки піклування, щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , 2020 року народження від 12.09.2023 року №246, який затверджено рішенням виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради від 12.09.2023 року.
		Суд, заслухавши представника ОСОБА_1 адвоката Литвиненко А.І., відповідача ОСОБА_2 , адвоката Новікову-Фесенко М.О., представника третьої особи Серебряного В.В., допитавши свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
		       Судом встановлено, що 24.06.2020 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.10.2022 року, актовий запис №70 (а.с.10).
		       Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 05.10.2022 року, актовий запис №954 (а.с.11).
		       На теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, з серпня 2022 року сторони проживають окремо. Позивач ОСОБА_1 на розірванні шлюбу наполягає, відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував щодо розірвання шлюбу, вказував на те, що шлюб необхідно зберегти заради дитини.
		       Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.
		       Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		       У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім`ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов`язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
		       Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.».
		       Згідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
		       Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
		       Відповідно до ст.112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї суперечитиме інтересам одного з них.
		       Частина перша ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
		       Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява №44647\98).
		       Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
		       Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
		       Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст.110 СК України).
		       Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
		       Частиною 3 ст.115 СК України встановлено, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
		       Отже, в судовому засіданні встановлено, що сторони припинили шлюбно-сімейні відносини через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя, приймаючи до уваги, що сім`я в розумінні ч.2 ст.3 СК України, фактично припинила своє існування і формальне збереження шлюбу сторін буде суперечить правам та інтересам позивача, враховуючи той факт, що будь-які відомості які б спростовували зазначені позивачем докази і обставини у суду відсутні та надані не були, ОСОБА_1 категорично не погоджується на примирення, оскільки відповідач вчиняє насильство щодо неї, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
		       Згідно із статтею 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
		А тому, суд вважає за доцільне шлюб укладений 24 червня 2020 року Полтавським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №70 - розірвати. Після розірвання шлюбу вказати прізвище чоловіка - ОСОБА_12 , дружини - ОСОБА_12 .
		Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дитини, суд виходить з наступного.
		Судом встановлено, що місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
		Під час розгляду справи судом встановлено, що з серпня 2022 року по жовтень 2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала разом з матір`ю ОСОБА_1 .
		З жовтня 2022 року по 13.12.2022 року дитина проживала разом з батьком ОСОБА_2 по місцю її реєстрації.
		З 15 грудня 2022 року по даний час малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 у місті Варшава, Республіки Польща.
		       Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		Згідно із ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		За правилами ст.9 Конвенції про права дитини держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		       Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		У ст.141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		       Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		       Статтею 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		       Відповідно до положень ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		       Згідно з ч.3 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
		       Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.
		       У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).
		       В постанові Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі №204/6905/17 зазначено, що тлумачення статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.
		При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
		       Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
		       При вирішенні даного спору щодо визначення місця проживання дітей суд бере до уваги вік дитини, потребу дитини у материнській турботі та догляді.
		       За приписами ч.4, ч.5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		       Згідно Висновку виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради, як органу опіки піклування, щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.09.2023 року №246, який затверджено рішенням виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради від 12.09.2023 року вбачається, що орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради вважає за доцільне визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.213-215).
		       Частиною першою статті 161 СК України передбачено підстави визначення судом місця проживання малолітньої дитини.
		       Частиною другою статті 6 СК України визначено, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
		       Таким чином, враховуючи Висновок виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради, як органу опіки піклування, щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.09.2023 року №246, який затверджено рішенням виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради від 12.09.2023 року, вік малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , те, що дитина на даний час проживає разом з матір`ю в місті Варшава, Республіки Польща, суд вважає необхідним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 , оскільки це забезпечить якнайкраще її інтереси.
		       Крім того, відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Згідно з ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		Частиною 1 ст.191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
		Отже, враховуючи надані докази, а також те, що судом визначено місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26.10.2022 року до досягнення дитиною повноліття також підлягають задоволенню.
		В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття необхідно відмовити.
		Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
		Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено в повному обсязі, суд приходить до висновку, що у відповідності до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 992 грн. 40 коп., заяви про забезпечення позову в сумі 496 грн. 20 коп., а також 9 500 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги, а всього 10 988 грн. 60 коп.
		На підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»  ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, а тому з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь держави судовий збір за дві позовні вимоги в розмірі 1984 грн. 80 коп.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.3-13, ст. 263-265  ЦПК України суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задовольнити.
		Шлюб укладений 24 червня 2020 року Полтавським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №70 - розірвати
		Після розірвання шлюбу прізвище чоловіка - ОСОБА_12 , дружини - ОСОБА_12 .
		Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26.10.2022 року до досягнення дитиною повноліття.
		Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
		В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір за подання позовної заяви в сумі 992 грн. 40 коп., заяви про забезпечення позову в сумі 496 грн. 20 коп. та 9 500 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги, а всього 10 988 грн. 60 коп.
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір за дві позовні вимоги в розмірі 1984 грн. 80 коп.
		Рішення суду може бути оскаржено протягом 30-ти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
		Учасники справи:
		Позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , засоби зв`язку НОМЕР_4 .
		Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , засоби зв`язку НОМЕР_5 .
		Третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради, юридична адреса: м.Полтава, вул.Решетилівська (М.Бірюзова), .
		Повний текст рішення виготовлено 01.12.2023 року.
		 
		Головуючий суддя                                                                Т.В.Турченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...