Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/14022/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 04.12.2023. Зареєстровано: 05.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2023.

Номер судового провадження: 2/752/706/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 752/14022/20 
		Провадження № 2/752/706/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		Іменем України
		 
		       29 листопада 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді  Плахотнюк  К.Г.,
		за участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.
		за участі сторін:
		позивача ОСОБА_1 
		представника відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва - Романенка С.В. 
		в місті Києві в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» про відшкодування майнової шкоди,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		у липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва») матеріальну шкоду в розмірі 43177 грн та судові витрати.
		В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено про те, що останній є власником квартири АДРЕСА_1 . 16.04.2020 року на належний йому балкон впало дерево - тополя, внаслідок чого конструкції балкону було завдано пошкодження. 
		Згідно з кошторисом ремонтних робіт вартість матеріального збитку становить 43177 грн.
		Вказує на те, що балансоутримувачем прибудинкової території за зазначеною вище адресою є КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва», до якого позивач неодноразово звертався щодо відшкодування збитків.
		Станом на день подання позову збитки не відшкодовано, відтак позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду та судові витрати. 
		Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.01.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 18).
		28.04.2021 року до суду надійшов відзив на позов від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва», в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що вважає їх безпідставними, а факт завдання та розмір матеріальної шкоди недоведеним. Представник відповідача вказує, що позивачем не доведено протиправність поведінки відповідача, наслідком якої є заподіяння шкоди та не доведено причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Зазначає, що на виконання рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва», відповідач КП з 01.05.2015 року приступило до виконання власними силами послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій будинків, які увійшли до житлового фонду, переданого до сфери управління Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, у т. ч. будинку АДРЕСА_1 . Керуюча компанія здійснює утримання будинку в межах встановлених переліком надання послуг, до якого не входить утримання зелених насаджень. Співвласники цього будинку не передавали будинок та прибудинкову територію в володіння, користування, управління чи балансовий облік відповідача. Відповідна містобудівна та землевпорядна документація в межах земельної ділянки, на якій розташований будинок і належні до нього будівлі і споруди, яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку відповідачу не передавалася. Земельні насадження в межах відповідної земельної ділянки відповідачу не передавалися.
		Позивачем не надано жодного належного доказу, що дерево біля будинку № 105 було аварійним і підлягало обрізанню чи видаленню.
		Позивачем не надано доказу понесення витрат на відновлення, ремонт, заміну тощо. Рахунок-фактура та калькуляція не є платіжним документом про оплату товарів, послуг тощо.
		У судовому засіданні присутні позивач і представник відповідача - Кметик-Власенко О.В . Представник відповідача заявила про витребування доказів.
		Ухвалою від 7 липня 2021 року у межах розгляду цивільної справи № 752/14022/20 витребувано з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації та Комунальної організації «Інститут Генерального плану м. Києва») належно засвідчені копії плату земельної ділянки з усіма будинками та спорудами, що на ній розташовані та паспорт земельної ділянки на які розташований житловий будинок за адресою - АДРЕСА_1 (а.с. 102).
		У липні 2021 року позивач надіслав додаткові пояснення до позовної заяви та відповідь на відзив, у яких зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Звернув увагу, що саме відповідач, як балансоутримувач, який надає послуги з утримання прибудинкової території, повинен був здійснювати належний догляд за зеленими насадженнями за адресою позивача.
		У серпні 2021 року відповідач надав заперечення на відповідь на відзив в заперечення на позовну заяву у яких просив у позові відмовити з підстав зазначених у відзиві. 
		Оцінивши в сукупності надані суду докази, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.
		Згідно із статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.10.2018, яке зареєстровано в реєстрі № 1-306, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 6,7).
		Як зазначає позивач, 16.04.2020 за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок падіння тополі зазнав пошкоджень балкон квартири № 6 .
		Факт пошкодження належного позивачу балкону внаслідок падіння дерева відповідачем не заперечується та не оспорюється.
		Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що за фактом падіння дерева, про яке зазначає позивач, 16.04.2020 року по АДРЕСА_1 були складені відповідні акти із належною фіксацією події, а також були усунуті наслідки падіння дерева співробітниками керуючої компанії та /або балансоутриувача зелених насаджень.
		За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
		Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
		Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.
		Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807-IV визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
		Законом України «Про благоустрій населених пунктів» (частина перша пункту 7 статті 17) передбачено право громадян звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.
		Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
		Згідно пункту 2 статті 2 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів передбачає організацію належного утримання та раціонального використання об`єктів природоохоронного та іншого призначення.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 цього Закону зелені насадження уздовж вулиць, на прибудинкових територіях є елементами благоустрою. У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом і віком. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до частини 1 статті 13, статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать прибудинкові території, при цьому елементами такого об`єкту благоустрою є зелені насадження на прибудинковій території.
		Частиною першою статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
		Закон України «Про місцеві самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
		Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що згідно з підпунктом 7 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеві самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
		Тобто, до відання саме виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень. Такий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 17.05.2022 р. у справі № 522/2890/20, від 08.12.2021 р. у справі № 755/19416/20, від 17.02.2021 р. у справі № 552/2219/19, від 13.06.2018 р. у справі № 554/14547/14-ц.
		Частиною 5 ст.24 Закону визначено, що посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.
		Згідно з пунктом 3.1.4 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року, утримання та благоустрій територій, підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.
		Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
		Згідно з пунктом 5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об`єкта.
		Пунктом 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України визначено, що відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
		Таким же чином врегульовано дане питання і п.п.9.2.1 п.9.2 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року, згідно з яким відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними в межах м. Києва на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об`єктів.
		Згідно пункту 3.2 Правил до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
		Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органом державної влади чи органом місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень і на яке закон покладає відповідальність за завдану неналежним утриманням таких насаджень шкоду.
		 Рішенням КМР від 19.10.2010 року № 41/10 про передачу майна територіальної громади, будинок   АДРЕСА_1 було передано на баланс КП «Дирекція з управління обслуговування житлового фонду Голосіївського району». 
		Рішенням КМР від 09.10.2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», КП «Дирекція з управління обслуговування житлового фонду Голосіївського району» було перейменовано в КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва».
		На підставі пункту 3 рішення та згідно з актом прийому- передачі від 29 жовтня 2010 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» передано житловий фонд, що переданий до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і перебуває на балансі станом на 01.08.2014 р.
		КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» з 01.05.2015 року приступило до виконання власними силами послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій будинків, які ввійшли до житлового фонду, переданого до сфери управління Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, у т. ч. будинку АДРЕСА_1 .
		В багатоквартирному будинку  АДРЕСА_1 всі приміщення перебувають у приватній власності (а.с. 87). 
		Однак, із наданих суду документів вбачається, що жодних об`єктів благоустрою (у тому числі дерев), розташованих за адресою: АДРЕСА_5 не передавалось ані на баланс КП «Дирекція з управління обслуговування житлового фонду Голосіївського району» ані на баланс КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва», та доказів зворотному матеріали справи не містять.
		Оскільки, співвласники вказаного будинку не визначились із формою управління будинком, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» продовжує надавати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з визначеною структурою, переліком та вартістю у відповідності до вимог ч.ч. 4,5 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та п. 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до визначення співвласниками форми управління будинком, створення ОСББ чи вибору управителя та укладення з ним договору на послуги з управління будинком.
		Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року №76, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
		Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що, оскільки, дерево впало на прибудинковій території будинку, за адресою: АДРЕСА_5 , вказаний будинок та зелені насадження, які перебувають на прибудинковій території обслуговуються відповідачем, та на його рахунки сплачується плата за утримання будинку , тому саме він має нести відповідальність за спричинену шкоду.
		Але позивач не надав суду доказів, належності відповідачу території, на якій сталась пригода і, що саме на відповідача покладається обов`язок по утриманню зелених насаджень (дерев). В той же час, сплата коштів за утримання будинку та прибудинкової території на рахунок відповідача не є доказом, що саме відповідач здійснює утримання дерева, внаслідок падіння якого було пошкоджено балкон позивача.
		Водночас, у відзивах від 28.04.2021 року та 02.08.2021 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» зазначає, що прибудинкова територія (земельна ділянка), дерева та інші зелені насадження, за адресою пр-т Голосіївський, 150 у господарське відання, користування, управління чи балансовий облік до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» не передавались. Земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок  АДРЕСА_1   і належні до нього будівлі і споруди, та яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників та наймачів квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, у володіння, користування чи балансовий облік, в тому числі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», не передавалась. Межі відповідної земельної ділянки, на якій розташований будинок  АДРЕСА_1   та його прибудинкова територія не визначалися.
		Таким чином, зокрема, дерева, на прибудинковій території будинку   АДРЕСА_5 знаходяться на утриманні територіальної громади м. Києва від імені якої виступає Київська міська рада, у зв`язку із чим, позивачем заявлено позовні вимоги до неналежного відповідача.
		Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
		Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
		За змістом частини другої статті 1166 ЦК України у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач.
		Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.05.2018 по справі № 915/1015/16 у спірних деліктних право відносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
		Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
		Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
		Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Звертаючись до суду, будь-яких доказів вини відповідача в заподіянні йому шкоди пошкодженням балкону внаслідок падіння дерева, позивач не надав, з клопотаннями про їх витребування не звертався.
		Згідно з абз. 10 ч. 2 ст.7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
		Разом з тим, суд не бере до уваги, як доказ на підтвердження розміру матеріальних збитків в розмірі 43177 грн рахунок-фактуру №198 від 10 липня 2020 року, складену ФОП ОСОБА_3 (а.с. 8), оскільки останній не є первинним документом який би підтверджував завдані збитки, а носить лише інформаційний характер, якій інформує покупця про товари, які йому пропонується оплатити. 
		Позивачем не було надано ні акту виконаних робіт, ні доказів сплати коштів, зазначених у рахунку-фактурі.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не доведено вини відповідача у спричинені шкоди позивачу, суд не знаходить підстав для задоволення позову. 
		У зв`язку з тим, що суд дійшов обґрунтовного висновку про відмову у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для відшкодування судового збору. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в:
		 
		у задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» про відшкодування майнової шкоди, відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
		 
		Суддя                                                                          К.Г. Плахотнюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...