Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/10457/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2023.
Дата набрання законної сили: 04.12.2023
Номер судового провадження: 61-6066ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		04 грудня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 212/10457/21
		провадження № 61-6066 св 23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - адвокат Касьян Микола Степанович,
		відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Кредит», товариство 
		з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», товариство 
		з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», товариство з обмеженою відповідальністю «Лайм Капітел», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», товариство з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс», товариство 
		з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяна Миколи Степановича, на постанову Дніпровського апеляційного суду 
		від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Мірути О. А., 
		Хейло Я. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся суду з позовом до товариства 
		з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Лінеура Україна», ТОВ «Глобал Кредит», ТОВ «Служба миттєвого кредитування», ТОВ «Укр Кредит Фінанс», 
		ТОВ «Лайм Капітел», ТОВ «Фінфорс», ТОВ «Інстафінанс», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання правочинів недійсними. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 13 та 14 березня 2021 року 
		на території України на його ім`я було оформлено вісім кредитів, загальна сума заборгованості за якими станом на 21 червня 2021 року становила 87 929,44 грн. 
		Проте, оформлення всіх кредитів відбулося у період його знаходження 
		за кордоном, а саме у Республіці Польщі, кредитні договори він не підписував.
		Позивач уважав, що відповідні кредити було оформлено на його ім`я злочинним шляхом.
		З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними: 
		- кредитний договір від 13 березня 2021 року № 2091087, укладений між ним 
		та ТОВ «Глобал Кредит»; 
		- кредитний договір від 13 березня 2021 року № 2107270624397, укладений 
		між ним та ТОВ «Служба миттєвого кредитування»;
		- кредитний договір від 13 березня 2021 року № 0648-0349, укладений між ним 
		та ТОВ «Укр Кредит Фінанс»; 
		- кредитний договір від 13 березня 2021 року № ЛЛ-01093683, укладений між ним 
		та ТОВ «Лайм Кепітел»; 
		- кредитний договір від 13 березня 2021 року № 1289661-А, укладений між ним 
		та ТОВ «Фінфорс»; 
		- кредитний договір від 13 березня 2021 року № ID-6922863, укладений між ним 
		та ТОВ «Інстафінанс»;
		- кредитний договір від 14 березня 2021 року № 1679547, укладений між ним 
		та ТОВ «Лінеура Україна»; 
		- кредитний договір від 14 березня 2021 року № 411787373, укладений між ним 
		та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 
		Крім того, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн. 
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2022 року у складі судді Дехти Р. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано недійсним кредитний договір від 13 березня 2021 року № 2091087, укладений між ТОВ «Глобал Кредит» та ОСОБА_1 . 
		Визнано недійсним кредитний договір від 13 березня 2021 року № 2107270624397, укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .
		Визнано недійсним кредитний договір від 13 березня 2021 року № 0648-0349, укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 .
		Визнано недійсним кредитний договір від 13 березня 2021 року № ЛЛ-01093683, укладений між ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» та ОСОБА_1 . 
		Визнано недійсним кредитний договір від 13 березня 2021 року № 1289661-А, укладений між ТОВ «Фінфорс» та ОСОБА_1 . 
		Визнано недійсним кредитний договір від 13 березня 2021 року № ID-6922863 
		(вн. № ID3825175), укладений між ТОВ «ІнстаФінанс» та ОСОБА_1 . 
		Визнано недійсним кредитний договір від 14 березня 2021 року № 1679547, укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 . 
		Визнано недійсним кредитний договір від 14 березня 2021 року № 411787373 (397df951-b678-4107-8a69-4595b29c9eda), укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
		Задовольняючи позов ОСОБА_1 , районний суд виходив із того, 
		що вищевказані договори позики за допомогою електронного підпису позивачем не підписувалися. 
		Договір про надання фінансових послуг укладається виключно у письмовій формі з обов`язковим наданням клієнту примірника договору про надання фінансових послуг. 
		При цьому обов`язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається на особу, яка надає фінансову послугу.
		Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 січня 2023 року стягнуто з відповідачів 
		на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 
		2 112,50 грн із кожного, а також судовий збір на користь держави у розмірі 
		908,00 грн із кожного.
		Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, 
		суд першої інстанції застосував відповідні норми ЦПК України, Закону України 
		«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 112,50 грн із кожного, які є співмірними.
		Крім того, з відповідачів на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 
		908,00 грн із кожного на підставі статті 141 ЦПК України.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційні скарги ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ТОВ «Фінфорс», 
		ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» задоволено.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2022 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ТОВ «Фінфорс», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання правочинів недійсними скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ТОВ «Фінфорс», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання правочинів недійсними відмовлено.
		Додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 січня 2023 року у частині стягнення з ТОВ «Лінеура Україна», 
		ТОВ «Фінфорс», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, 
		а також у частині стягнення з ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Фінфорс», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у дохід держави судового збору скасовано.
		Відшкодовано ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Фінфорс», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за рахунок держави судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, 
		по 1 362,00 грн кожному.
		Апеляційний суд застосував до спірних правовідносин відповідні норми 
		ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» і вказав, що договір може укладатися і в електронній формі. Надавши правову оцінку поданим сторонами доказам, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що оспорювані договори укладено саме позивачем в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.
		ОСОБА_1 не доведено, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитних договорів, йому не належить, а його документи, які використовувалися при укладенні договорів, було ним втрачено. При цьому кредитні договори укладено позивачем в онлайн форматі, який не потребує перебування на території України, він пройшов процедуру верифікації, а кредитні кошти за оспорюваними договорами кредиту перераховувалися позивачу на його банківську картку 
		в акціонерному товаристві «Альфа-Банк» (далі - АТ Альфа-Банк») і останній 
		їх не повертав товариствам. 
		Крім того, суд першої інстанції ухвалив рішення відносно ТОВ «Фінфорс» 
		без належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання, 
		що є порушенням вимог процесуального закону та обов`язковою підставою 
		для скасування рішення районного суду (пункт 3 частини третьої статті 376 
		ЦПК України).
		Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі, тому воно також підлягає скасуванню у відповідній частині.
		Апеляційним судом ураховано відповідну судову практику Верховного Суду.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
		 
		У квітні 2023 року  ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права 
		та порушення норм процесуального права, зокрема: застосування норм права 
		без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; недослідження зібраних у справі доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 
		від 26 квітня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Яремку В. В., судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В., Олійник А. С.
		Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих 
		до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
		 
		 
		У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2023 року 
		№ 1365/0/226-23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з відставкою судді Яремка В. В.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В. 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга представника позивача мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи апеляційні скарги товариств, зробив помилкові висновки 
		по суті вирішення спору й не врахував відповідну судову практику Верховного Суду. 
		Станом на день укладення оспорюваних кредитних договорів позивачу 
		не належав номер мобільного телефону, який було використано при укладенні договорів, а також банківський рахунок, на який перераховано кошти. При цьому ОСОБА_1 знаходився у цей час за кордоном.
		Позивач не підписував з відповідачами відповідні договори за допомогою електронного підпису.
		 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу 
		 
		У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу 
		від ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у якому вказується, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивачем використано при укладенні договору систему BankID і передано свої персональні дані, він пройшов систему ідентифікації. При цьому позивач просить суд визнати недійсними договори, посилаючись на їх неукладення, 
		що не є ефективним способом судового захисту.
		У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу 
		від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якому товариство зазначає, 
		що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною 
		та обґрунтованою. Позивачем підписано договір шляхом введення одноразового ідентифікатора, який було надіслано на мобільний номер телефону, за допомогою якого позивач пройшов BankID та верифікувався у програмі. 
		Крім того, у червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Лінеура Україна», який не враховується судом, оскільки 
		не підписаний заявником (стаття 178 ЦПК України).
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Відповідно до роздруківки бюро кредитних історій на ОСОБА_2 оформлено вісім кредитів, загальна сума заборгованості за якими станом на 21 червня 
		2021 року становить 87 929, 44 грн (а. с. 14-21, т. 1), а саме: 
		- кредитний договір від 13 березня 2021 року № 2091087, ТОВ «Глобал Кредит», поточна сума заборгованості 4 448,00 грн, сума кредиту 1 600,00 грн; 
		- кредитний договір від 13 березня 2021 року № 2107270624397, ТОВ «Служба миттєвого кредитування», поточна сума заборгованості 13 476,00 грн, сума кредиту 3 000,00 грн; 
		- кредитний договір від 13 березня 2021 року № 0648-0349, ТОВ «Укр Кредит Фінанс», поточна сума заборгованості 28 400,00 грн, сума кредиту 10 000,00 грн; 
		- кредитний договір від 13 березня 2021 року № ЛЛ-01093683, ТОВ «Лайм Кепітел», поточна сума заборгованості 4 538,28 грн, сума кредиту 1 400,00 грн; 
		- кредитний договір від 13 березня 2021 року № 1289661-А, ТОВ «Фінфорс», поточна сума заборгованості 9 480,00 грн, сума кредиту 4 000,00 грн; 
		- кредитний договір) від 13 березня 2021 року № ID-6922863 (вн. № ID3825175), ТОВ «Інстафінанс», поточна сума заборгованості 3 902,00 грн, сума кредиту 
		3 902, 00 грн;
		 - кредитний договір від 14 березня 2021 року № 1679547, ТОВ «Лінеура Україна», поточна сума заборгованості 576,20 грн, сума кредиту 200,00 грн; 
		- кредитний договір від 14 березня 2021 року № 411787373 (397df951-b678-4107-8a69-4595b29c9eda), ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», поточна сума заборгованості 23 109,00 грн, сума кредиту 12 000, 00 грн.
		Усі вищевказані кредитні договори з простроченою заборгованістю було оформлено 13 та 14 березня 2021 року.
		Заповнення заявок здійснювалося на офіційних сайтах товариств, підтвердження отримання кредитів здійснювалося за допомогою надсилання SMS-повідомлень на номер вказаний у заявці: +3 8096-558-58-16, примірник договору надсилався 
		на адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти були перераховані на банківську картку № НОМЕР_1 (а. с. 30-55, 61, т. 1).
		Відповідно листа приватного акціонерного товариства «Київстар» від 05 серпня 2021 року вих. № 1083791/03/03/02 абонентський номер НОМЕР_2 дійсно обслуговувався за контрактом і був закріплений згідно з умовами письмового договору за громадянином ОСОБА_1 у період із 04 вересня 2015 року 
		по 02 листопада 2020 року, 05 березня 2021 року номер був проданий у магазині «Київстар» за адресою: АДРЕСА_1 , 
		з 02 листопада 2020 року даний номер телефону за громадянином 
		ОСОБА_1 не зареєстрований (а. с. 59, т. 1).
		ОСОБА_1 мав картку акціонерного товариства «Альфа-Банк», строк дії якої закінчився у 2019 році, електронного кабінету цього банка немає, за перевипуском картки не звертався.
		Згідно з роздруківкою транзакцій банка за вищевказаною карткою від 22 червня 2021 року за період із 01 березня 2021 року по 22 червня 2021 року всі транзакції за цією карткою починаються з 13 березня 2021 року, останні транзакції 
		27 березня 2021 року після виведення всіх кредитних коштів. Картку «Дохідний сейф», на яку були отримані кредитні кошти, можна оформити онлайн 
		за допомогою електронного додатку маючи в АТ «Альфа-Банк» відкритий рахунок (а. с. 61, т. 1).
		ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Лайм капітел» зазначили 
		IP-адреси, з яких було подано онлайн заявки на отримання кредиту: 128.124.48.105 та НОМЕР_3 відповідно.
		Згідно з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про перетин кордону України громадянин 
		ОСОБА_1 виїхав із території України 23 лютого 2019 року. Наступний перетин кордону у напряму в`їзду відбувся 19 червня 2021 року (а. с. 60, т.1).
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій 
		статті 389 ЦПК України. 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяна М. С., задоволенню не підлягає. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним 
		і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права 
		із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних 
		або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні 
		та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася 
		до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно 
		до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода 
		на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує 
		при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду 
		за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду 
		з позовом до відповідачів про визнання правочинів недійсними, який обґрунтовано тим, що він не підписував із відповідачами в електронній формі відповідні кредитні договори.
		Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину 
		є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, 
		які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 
		цього Кодексу.
		Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити 
		цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований 
		на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений 
		у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
		Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису 
		за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається 
		у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, 
		або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
		Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав 
		та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких 
		за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма 
		для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
		Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин 
		за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, 
		якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений 
		з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані 
		в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються 
		до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, 
		що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації 
		у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення 
		від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої 
		статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
		Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, 
		про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, 
		що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, 
		що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі 
		та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі 
		та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
		Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України 
		«Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) 
		за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
		В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) 
		за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку 
		її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
		Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних 
		і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, 
		або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
		Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, 
		крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін 
		(частина перша статті 12 ЦПК України).
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 
		ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, 
		на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), 
		що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, 
		які мають значення для вирішення справи. 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування 
		(частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, 
		які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази 
		за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність 
		і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, встановивши, що оспорювані позивачем відповідні кредитні договори укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені 
		у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними.
		Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22) та інших, 
		які обґрунтовано враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору.
		Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі 
		і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, позивачем не доведено порушення його прав при укладенні відповідних договорів, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення договорів від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на його рахунок.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що абонентський номер НОМЕР_2 у період із 04 вересня 2015 року по 02 листопада 2020 року обслуговувався відповідно до умов письмового договору з контрактним абонентом, а саме  ОСОБА_1 . Із 05 березня 2021 року у магазині «Киівстар» у місті Кривий Ріг номер був підключений та обслуговується відповідно до публічного договору, телекомунікаційні послуги за яким надаються знеособлено (анонімно). Разом 
		із цим, апеляційний суд указав, що вказане не спростовує можливості продовження використання цього абонентського номеру ОСОБА_1 після 
		05 березня 2021 року в своїх інтересах.
		Тобто позивач не довів, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитних договорів, йому не належить. 
		Крім того, апеляційний суд правильно врахував, що грошові кошти за спірними договорами, укладеними позивачем із ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ТОВ «Фінфорс», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перераховувалися на платіжну картку ОСОБА_1 , відкриту в АТ «Альфа-Банк».
		Доводи касаційної скарги у цій частині спростовуються матеріалами справи 
		та встановленими апеляційним судом обставинами, а тому відхиляються Верховним Судом. 
		При цьому, з урахуванням форми укладення оспорюваних правочинів, безпідставними є посилання заявника касаційної скарги про перебування 
		за кордоном станом на день укладення договорів.
		Верховний Суд погоджується з тим, що без введення ОСОБА_1 логіна 
		і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, 
		є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.
		Надавши оцінку доказам у їх сукупності, апеляційний суд вірно вважав, 
		що ОСОБА_1 уклав відповідні договори з ТОВ «Фінфорс», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Лінеура України», ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 
		й відсутні правові підстави для визнання цих договорів недійсними.
		Доводи касаційної скарги указаного не спростовують, вони згодяться до власного тлумачення норм права та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, 
		що не може бути правовою підставою для їх скасування.
		При цьому в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України апеляційним судом всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам 
		в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення 
		є мотивованими.
		Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. Судова практика у цій категорії справ є сталою 
		та сформованою, а відмінність залежить лише від доказування. 
		Посилання касаційної скарги на відповідну судову практику Верховного Суду безпідставні, оскільки у справах різні фактичні обставини. 
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони 
		не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність 
		та обґрунтованість судового рішення не впливають.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
		Керуючись статтями 400, 401, 402, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяна Миколи Степановича, залишити без задоволення. 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                Д. Д. Луспеник
		Б. І. Гулько 
		Г. В. Коломієць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...