Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/9417/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 04.12.2023. Зареєстровано: 05.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2023.
Дата набрання законної сили: 12.01.2024
Результат оскарження 12.01.2024 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 1-кп/991/115/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52023000000000527

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/9417/23
		                                                       Провадження №1-кп/991/115/23
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		04 грудня 2023 року                                 м. Київ 
		 
		Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеконфренцзв`язку власними засобами),
		захисника ОСОБА_7 ,
		 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості, укладену 20 жовтня 2023 року між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання процесуального керівництва та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 за участю захисника - адвоката ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 52023000000000527 від 20.10.2023 за обвинуваченням: 
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хуст, громадянина України, який має вищу освіту, не працює, на утриманні якого перебуває одна малолітня дитина, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.Історія провадження
		 
		24 жовтня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з додатками та Угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 52023000000000527 від 20.10.2023 за обвинуваченням  ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, яке виділено з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 52020000000000138 від 24.02.2020 (далі - Угода про визнання винуватості або Угода).
		 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду кримінального провадження було визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_8 .
		 
		Ухвалою суду від 30.10.2023 суддю ОСОБА_8 було відведено від розгляду цього кримінального провадження, матеріали кримінального провадження в порядку статті 35 КПК України передано до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для проведення повторного автоматизованого розподілу .
		 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.11.2023 для розгляду кримінального провадження № 52023000000000527 від 20.10.2023 суддю ОСОБА_8 замінено на суддю ОСОБА_2 . 
		 
		До початку підготовчого судового засідання від прокурора ОСОБА_5 надійшли зміни до Угоди про визнання винуватості від 20 жовтня 2023 року, в яких вказано, що сторони домовились внести зміни до п. 8 Угоди про визнання винуватості, виклавши її в такій редакції: «Сторони погоджуються, виходячи з положень КК України, запропонувати суду призначити покарання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 369 КК України узгоджене основне покарання у виді штрафу у розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750, 00 (двадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень. Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_6 від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України. На призначення покарання та звільнення від нього на підставах, передбачених ст.49 КК України, ОСОБА_6 згоден».
		 
		Всі інші положення Угоди про визнання винуватості залишаються незмінними.
		 
		У відповідності до вимог ч. 2 ст. 474 КПК України колегія суддів в підготовчому судовому засіданні 21.11.2023 року перейшла до розгляду Угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_7 .
		 
		2. Формулювання обвинувачення та стаття закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа
		 
		Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, а саме у наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища за таких обставин.
		 
		ОСОБА_6 упродовж листопада 2016 - грудня 2017 року, користуючись існуванням у нього давніх дружніх відносин із службовою особою філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (далі - філія «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця») Особою 1, яка з 22.08.2016 обіймала посаду заступника керівника філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», з 02.11.2016 виконувала обов`язки начальника вказаної філії, з 16.12.2016 обіймала посаду начальника, а з 22.02.2017 у зв`язку із зміною назви адміністративної посади - директора філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» до 01.03.2018, щомісячними платежами, розмір кожного з яких Особою 1 визначалось окремо за попередньою домовленістю з фактичним бенефіціарним власником ТОВ «Скела Терциум» Особою 2, надав Особі 1 неправомірну вигоду у загальному точно не встановленому розмірі, але не менш ніж 24 млн грн готівковими коштами, за вчинення Особою 1 в інтересах третьої особи - ТОВ «Скела Терциум» дій з використанням наданого Особі 1 службового становища, і яку ОСОБА_6 щоразу попередньо отримував від Особи 3, який у свою чергу діяв під керівництвом Особи 2, та передавав для Особи 1 через довірену особу останнього - Особу 4.
		 
		Зокрема, у точно не встановлений час, приблизно в десятих числах грудня 2016 року, в кафе на першому поверсі в приміщенні готелю «Дніпро» на Європейській площі у м. Київ ОСОБА_6 передав Особі 4 готівкові кошти у точно не встановленому розмірі, але не менше ніж 2 млн грн, за укладення без дотримання процедур, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», 28.11.2016 Особою 1 додаткової угоди № 16 до договору постачання № ПР/БМЕС-15638/НЮ від 12.10.2015 щодо поставок газу ТОВ «Скела Терциум» у грудні 2016 року для філії ЦЗВ АТ «Укрзалізниця» за ціною 8 442,6 грн з ПДВ за 1000 м3 в об`ємі 12 331,03 тис м3.
		 
		Продовжуючи свої умисні дії, у точно не встановлений час, орієнтовно після 24-25 січня 2017 року, в ресторані «Липський особняк», розташованому у м. Київ, вул. Липська, 15, ОСОБА_6 передав Особі 4 готівкові кошти у точно не встановленому розмірі, але не менше ніж 2 млн грн, за укладення без дотримання процедур, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», 29.12.2016 Особою 1 додаткової угоди № 17 до договору постачання № ПР/БМЕС-15638/НЮ від 12.10.2015 щодо поставок газу ТОВ «Скела Терциум» для філії ЦЗВ АТ «Укрзалізниця», якою строк дії договору продовжено до 31.12.2017.
		 
		Продовжуючи свої умисні дії, у точно не встановлений час, упродовж січня-грудня 2017 року, у різних вказаних Особою 4 місцях у місті Києві, ОСОБА_6 щомісячно передавав Особі 4 готівкові кошти за укладення без дотримання процедур, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», Особою 1 додаткових угод до договору постачання № ПР/БМЕС-15638/НЮ від 12.10.2015 щодо поставок газу ТОВ «Скела Терциум» для філії ЦЗВ АТ «Укрзалізниця», зокрема:
		-№ 18 від 29.12.2016 щодо постачання природного газу у січні 2017 року за ціною 8 259,80 грн з ПДВ за 1000 м3 об`ємом 15 293,71 тис м3 - готівкові кошти у точно не встановленому розмірі, але не менше ніж 2 млн грн;
		-№ 19 від 27.01.2017 щодо постачання природного газу у лютому 2017 року за ціною 10 024,20 грн з ПДВ за 1000 м3 об`ємом 12 832,72 тис м3 - готівкові кошти у точно не встановленому розмірі, але не менше ніж 2 млн грн;
		-№ 20 від 10.03.2017 щодо постачання природного газу у березні 2017 року за ціною 9 324,20 грн з ПДВ за 1000 м3 об`ємом 7 817,02 тис м3 - готівкові кошти у точно не встановленому розмірі, але не менше ніж 1,5 млн грн;
		-№ 21 від 06.04.2017 щодо постачання природного газу у квітні 2017 року за ціною 7 897,40 грн з ПДВ за 1000 м3 об`ємом 2 768,20 тис м3 - готівкові кошти у точно не встановленому розмірі, але не менше ніж 1,5 млн грн;
		-№ 22 від 28.04.2017 щодо постачання природного газу у травні 2017 року за ціною 7 665,40 грн з ПДВ за 1000 м3 об`ємом 1 868,40 тис м3 - готівкові кошти у точно не встановленому розмірі, але не менше ніж 1,5 млн грн;
		-№ 23 від 12.06.2017 щодо постачання природного газу у червні 2017 року за ціною 8 128,50 грн з ПДВ за 1000 м3 об`ємом 1 124,53 тис м3 - готівкові кошти у точно не встановленому розмірі, але не менше ніж 1,5 млн грн;
		-№ 24 від 04.07.2017 щодо постачання природного газу у липні 2017 року за ціною 7 887,30 грн з ПДВ за 1000 м3 об`ємом 1 271,31 тис м3 - готівкові кошти у точно не встановленому розмірі, але не менше ніж 1,5 млн грн;
		-№ 25 від 01.08.2017 щодо постачання природного газу у серпні 2017 року за ціною 8 109,30 грн з ПДВ за 1000 м3 об`ємом 1 148,63 тис м3 - готівкові кошти у точно не встановленому розмірі, але не менше ніж 1,5 млн грн;
		-№ 26 від 04.09.2017 щодо постачання природного газу у вересні 2017 року за ціною 8 627,70 грн з ПДВ за 1000 м3 об`ємом 1 161,95 тис м3 - готівкові кошти у точно не встановленому розмірі, але не менше ніж 1,5 млн грн;
		-№ 27 від 02.10.2017 щодо постачання природного газу у жовтні 2017 року за ціною 8 895,30 грн з ПДВ за 1000 м3 об`ємом 3 465,72 тис м3 - готівкові кошти у точно не встановленому розмірі, але не менше ніж 1,5 млн грн;
		-№ 28 від 30.10.2017 щодо постачання природного газу у листопаді 2017 року за ціною 9 570,90 грн з ПДВ за 1000 м3 об`ємом 8 062,89 тис м3 - готівкові кошти у точно не встановленому розмірі, але не менше ніж 2 млн грн;
		-№ 29 від 07.12.2017 щодо постачання природного газу у грудні 2017 року на рівні 9 796,50 грн з ПДВ за 1000 м3 об`ємом 10 377,30 тис м3 - готівкові кошти у точно не встановленому розмірі, але не менше ніж 2 млн грн.
		 
		Починаючи з січня 2018 року ОСОБА_6 припинив вчиняти злочинні дії з надання неправомірної вигоди Особі 1.
		 
		Отже, своїми умисними діями ОСОБА_6 протягом листопада 2016 року - грудня 2017 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, а саме надання неправомірної вигоди службовій особі АТ «Укрзалізниця» Особі 1 у точно не встановленому розмірі, але не менше 24 млн грн, за вчинення ним дій в інтересах Особи 2, яка є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Скела Терциум», з використанням службового становища Особи 1 під час здійснення закупівель газу природнього для потреб АТ «Укрзалізниця» без дотримання процедур, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі».
		 
		3. Відомості про укладену Угоду про визнання винуватості
		 
		20 жовтня 2023 року між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 , за участю його захисника ОСОБА_7 укладено Угоду про визнання винуватості.
		 
		Угода містить формулювання та обсяг підозри, а також правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які є тотожними формулюванню обвинувачення та кваліфікації, наведеним в обвинувальному акті, та істотні для цього кримінального провадження обставини. Сторони кваліфікують дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 369 КК України. 
		 
		Угода містить інформацію про беззастережне визнання ОСОБА_6 його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Угодою встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі повідомленої йому підозри та зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого йому обвинувачення у судовому провадженні (п. 5 Угоди). Також в Угоді наявне підтвердження сторін про добровільність її укладення (п. 1 Угоди). 
		 
		Також зазначено, що ОСОБА_6 зобов`язується протягом 15 днів після затвердження Угоди Вищим антикорупційним судом перерахувати 3000000 грн (три мільйони гривень) на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України на підтримку Збройних сил України (проект UNITED24 «Армія Дронів») з реквізитами: банк: Національний банк України; МФО: 300001; рахунок № UA843000010000000047330992708; код ЄДРПОУ 00032106; отримувач: Національний банк України; призначення платежу: допомога ЗСУ для проекту «Армія Дронів». 
		 
		В пункті 6 Угоди викладено обов`язки ОСОБА_6 щодо співпраці у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами.
		 
		Так, підозрюваний ОСОБА_6 зобов`язується підтвердити надані ним показання на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000138 від 24.02.2020 та виділених з нього кримінальних провадженнях на стадії судового провадження шляхом надання показань в судах під час його допиту як свідка (п. 6 Угоди).
		 
		Пунктом 7 Угоди зазначено про відсутність підстав для цивільної відповідальності підозрюваного у зв`язку з тим, що інкримінованим кримінальним правопорушенням, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 , збитків не заподіяно. 
		 
		Крім цього, прокурором у відповідності до вимог ст. 470 КПК України при укладенні Угоди враховані істотні для відповідного кримінального провадження обставини, викладені у 4 пункті Угоди:
		 
		4.1ступінь та характер сприяння ОСОБА_6 при розслідуванні кримінального провадження щодо нього та інших осіб, беззаперечне визнання ним своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, належна процесуальна поведінка, надання зізнавальних показів стосовно себе та підтверджених доказами детальних, значних за обсягом та релевантних для досудового розслідування показань стосовно вчинення ОСОБОЮ-1 та ОСОБОЮ-2 та іншими особами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, які розслідується у кримінальному провадженні № 52020000000000138 від 24.02.2020 року;
		4.2характер і тяжкість злочину, інкримінованого ОСОБА_6 зокрема, його належність відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України до нетяжких злочинів, складність досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000138, у межах якого ОСОБА_6 повідомлено про підозру, цінність співпраці ОСОБА_6 зі стороною обвинувачення для посилення доказової бази щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні № 52020000000000138 від 24.02.2020 за підозрою Особи 1, Особи 2, та виділеного з нього кримінального провадження № 52023000000000343 за підозрою Особи 5 та Особи 6 з однієї сторони, і з іншої сторони - важливість швидкого окремого судового провадження щодо підозрюваного ОСОБА_6 для забезпечення розумних строків досудового розслідування і судового провадження; 
		4.3наявність суспільного інтересу у швидкому досудовому розслідуванні та судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, а також у викритті ним інших осіб, що вчинили більш тяжкі злочини; 
		4.4наявність суспільного інтересу в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як підозрюваним, так і іншими особами; 
		4.5взяте на себе добровільно ОСОБА_6 зобов`язання внести кошти в якості допомоги Збройним силам України у розмірі 3 000 000,00 грн.
		 
		При вирішенні питання щодо міри покарання ОСОБА_6 сторони дійшли згоди про врахування наступних обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
		 
		Також сторони просять суд врахувати, що ОСОБА_6 має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та батьків пенсійного віку: ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Крім того, в Угоді встановлено відсутність обставин, які б відповідно до статті 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченого. 
		 
		При вирішенні питання щодо міри покарання прокурором у відповідності до вимог ст. 470 КПК України враховано наведені вище обставини та узгоджено міру покарання, яку запропоновано призначити суду за результатами затвердження Угоди. 
		 
		Так, відповідно до пункту 8 Угоди про визнання винуватості, сторони погоджуються запропонувати суду призначити обвинуваченому ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 369 КК України узгоджене основне покарання у виді штрафу у розмірі 750 (семисот п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750,00 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень, відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_6 від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України. 
		 
		На призначення вказаного вище основного покарання та звільнення від нього на викладених умовах ОСОБА_6 згоден.
		 
		Відповідно до вимог п. 9 Угоди сторони погоджуються, що в межах вказаного кримінального провадження відсутні гроші, цінності та інше майно, щодо яких може бути застосовано спеціальну конфіскацію на підставі та за умов, визначених ст. ст. 96-1, 96-2 КК України. 
		 
		В Угоді в п.10, 11 наведені наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання Угоди відповідно до ст. 476 КПК України. 
		 
		У пункті 12 Угоди зазначені наслідки відмови від здійснення права на судовий розгляд.
		 
		4. Позиції учасників судового провадження
		 
		4.1 Позиція сторони обвинувачення
		 
		Прокурор в судовому засіданні виклав обставини кримінального провадження, описані в обвинувальному акті та Угоді про визнання винуватості, які стосуються надання неправомірної вигоди службовій особі АТ «Укрзалізниця» за вчинення ним дій в інтересах іншої особи, з використанням службового становища цієї службової особи під час здійснення закупівель газу природнього для потреб АТ «Укрзалізниця» без дотримання процедур, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», вчиненого ОСОБА_6 протягом листопада 2016 року - грудня 2017 року. Прокурор надав детальні пояснення щодо взаємодії ОСОБА_6 з іншим особами під час вчинення злочину, персональні дані яких суд у вироку не зазначає. 
		 
		Зазначив, що первісна підозра у кримінальному провадженні № 52020000000000138 ОСОБА_6 кваліфікована за ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Матеріали кримінального провадження № 52020000000000138 містять докази одного чи двох контактів Особи 1 та Особи 2 без посередників. Узгодження домовленостей між Особа 1 та Особою 2 відбувались через низку посередників, фактично між Особою 1 та Особою 2 було три посередника. Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 не був обізнаний з планами Особи 1 та Особи 2, зокрема щодо ціни на газ, обставин його придбання, кількості тощо. Його роль зводилась до домовленостей про передачу грошових коштів Особі 1. Для цього він зустрічався з Особою 3 та Особою 4. В подальшому органом досудового розслідування не вдалось довести дії ОСОБА_6 за цією кваліфікацією підозри, з урахуванням доведення умислу ОСОБА_6 , його дії були кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України. 
		 
		Прокурор вважає, що правова кваліфікація кримінального правопорушення за частиною 1 статті 369 КК України є вірною, розслідуване кримінальне провадження є підслідним Національному антикорупційному бюро України і підсудним Вищому антикорупційному суду. 
		 
		Прокурор зазначив, що під час домовленостей зі стороною захисту про укладення Угоди про визнання винуватості, сторона обвинувачення в першу чергу виходила з можливостей надання ОСОБА_6 викривальних показань щодо інших осіб, зокрема щодо Особи 1 та Особи 2 у кримінальному провадженні № 52020000000000138 та виділеному з нього кримінальному провадженні № 52023000000000343 за підозрою Особи 5 та Особи 6. Стосовно Особи 6 ОСОБА_6 може надати показання того, що саме Особа 6 замінила ОСОБА_6 у виконанні ним ролі передавання неправомірної вигоди Особі 1. Крім того прокурор вказав, що на теперішній час є ще одне кримінальне провадження, яке виділено з кримінального провадження № 52020000000000138, але у ньому жодній особі про підозру не повідомлено. ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52020000000000138 допитувався як свідок, під час проведення за його місцем мешкання обшуку вилучався телефон. Під час обшуку ОСОБА_6 надавав пояснення стосовно вилученого з його телефону листування, яке на теперішній час використовується стороною обвинувачення для доказування у кримінальному провадженні № 52020000000000138 за обвинуваченням Особи 1 та Особи 2, де згадується періодично особа за прізвиськом. Завдяки показанням ОСОБА_6 , стороні обвинувачення стало відомо, що це прізвисько вказує на Особу 1. Показання ОСОБА_6 , які він надавав на досудовому розслідуванні, сторона обвинувачення не зможе використовувати як допустимі під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду, тому питання співпраці ОСОБА_6 та сторони обвинувачення погодили зафіксувати в Угоді про визнання винуватості. ОСОБА_6 під час допиту у якості підозрюваного надав зізнавальні показання стосовно себе, детальні показання стосовно ролі інших осіб, зокрема Особи 1 та Особи 2.
		 
		Прокурор зазначив, що в межах основного кримінального провадження № 52020000000000138, повідомлено про підозру 6 особам. Стосовно однієї особи ухвалено вирок, стосовно Особи 1 та Особи 2 відкриті матеріали кримінального провадження відповідно до ст. 290 КПК України, стосовно Особи 5 та Особи 6 кримінальне провадження зупинено у зв`язку з розшуком підозрюваних. Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, витрачено певні матеріальні ресурси. Викривальні показання ОСОБА_6 матимуть ключове значення для доведення в подальшому винуватості інших осіб. 
		 
		Прокурор заявив про наявність ряду характеризуючих і пом`якшуючих обставин, зокрема щире каяття обвинуваченого у вчиненому діянні, сприяння у розслідуванні кримінального провадження, надання викривальних показів щодо інших осіб, і те, що останній має на утриманні неповнолітню дитину та батьків похилого віку. Прокурор підтвердив, що обвинувачений самостійно вирішив визнавати винуватість у вчиненому діянні, про що повідомив органу досудового розслідування, взяв на себе зобов`язання внести кошти в якості допомоги Збройним силам України у розмірі 3 000 000,00 грн. Всі ці обставини стали підставою для укладання Угоди про визнання винуватості зі стороною обвинувачення.
		 
		Окремо вказав, що після додаткового дослідження Угоди про визнання винуватості від 20.10.2023 сторони підписали письмові зміни до Угоди, на підставі яких змінили редакцію пункту восьмого Угоди, додавши до нього положення про узгодження сторонами, відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, звільнення ОСОБА_6 від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.
		 
		Прокурор доповнену Угоду про визнання винуватості підтримав в повному обсязі, просив суд про її затвердження з огляду на відповідність Угоди вимогам чинного процесуального законодавства, суспільному інтересу та добровільність її укладення.
		 
		4.2 Позиція сторони захисту
		 
		У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та заявив про своє щире каяття у вчиненому, обставин, викладених в обвинувальному акті та Угоді про визнання винуватості, не оспорював.
		 
		Щодо обставин вчинення кримінального правопорушення пояснив, що з Особою 1 склались дружні відносини з 2002-2004 років під час навчання. Періодично зустрічались, допомагали один одному по окремих питаннях. В період інкримінованого злочину обвинувачений працював на посаді помічника народного депутата України. Після призначення Особи 1 на посаду, він звернувся до обвинуваченого з проханням знайти солідних постачальників газу, які мали певні бізнесові зв`язки. На той час Особа 1 хотів справити враження на своїх роботодавців. Обвинувачений на його прохання зв`язувався з європейськими трейдерами, які готові були виходити на ринок постачання газу. Під час спілкування з раніше знайомою йому Особою 3, він дізнався, що компанія ТОВ «Скела Терциум» є діючим постачальником природнього газу на АТ «Укрзалізниця» тривалий час. Особа 3 під час розмови вказувала на те, що раніше працювалось краще, об`єми газу були набагато більшими, і що компанія хотіла б повернутись на обсяги постачання газу, які раніше були та навіть збільшити їх, за це були готові віддячити. Цю інформацію обвинувачений повідомив Особі 1. 
		 
		Вказав, що мав розуміння того, що постачання газу на АТ «Укрзалізниця» буде відбуватись без дотримання тендерних процедур, передбачених законом, і що надаючи неправомірну вигоду службовій особі в інтересах третьої особи, вчиняє злочин. Про що щиро кається, та запевнив що в подальшому не буде вчиняти злочини. Скоїв цей злочин на прохання Особи 1, тому що, перебуваючи з ним у дружніх стосунках, не зміг відмовити у його проханні.
		 
		Пояснив, що саме він виступив ініціатором співпраці зі слідством, про що і повідомив детективу Національного антикорупційного бюро України. Вказав, що надав викривальні показання на досудовому розслідуванні стосовно Особи 1, Особи 2, Особи 3, який також є його знайомим, та працював на Особу 2, які зобов`язується підтвердити під час судового провадження у кримінальному провадженні № 52020000000000138 за обвинуваченням Особи 1, Особи 2 та інших виділених з нього кримінальних провадженнях. 
		 
		В судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що Угода про визнання винуватості укладена ним добровільно, жодного тиску, примусу чи погроз не вчинялось. Скарги на дії сторони обвинувачення стороною захисту не подавались. Під час проведення обшуку у нього вилучався мобільний телефон, але згодом його було повернуто. З викладом фактичних обставин в обвинувальному акті і Угоді про визнання винуватості та правовою кваліфікацією своїх дій згоден. 
		 
		Обвинувачений зазначив, що розуміє права, визначені у абзаці 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, зокрема, про те, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, і при цьому він має право мовчати, а факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, право подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на користь сторони захисту. Запевнив, що йому зрозумілі наслідки укладення та затвердження Угоди, визначені у ст. 473 КПК України, та зрозумілі обмеження, передбачені ст. ст. 394 та 424 КПК України щодо оскарження вироку.
		 
		ОСОБА_6 підтвердив, що розуміє характер пред`явленого обвинувачення щодо надання ним неправомірної вигоди службовій особі в інтересах третьої особи та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, погоджується з видом та мірою покарання, яке буде до нього застосовано у разі затвердження Угоди, а також з іншими заходами, які передбачає Угода, зокрема те, що він буде підтверджувати під час судового розгляду надані ним викривальні показання під час досудового розслідування стосовно вчинення Особою 1, Особою 2, та іншими особами кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 52020000000000138 від 24.02.2020 та виділених з нього кримінальних проваджень. 
		 
		Підтвердив можливість виконати умови Угоди стосовно перерахування ним 3000000 грн допомоги ЗСУ для проекту «Армія Дронів» у разі затвердження Угоди про визнання винуватості.
		 
		Захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 вказав, що він здійснював представництво і захист інтересів обвинуваченого протягом усього досудового розслідування та під час укладення Угоди, особисто підписував Угоду про визнання винуватості, відтак право обвинуваченого на захист було ним забезпечено. Також підтвердив добровільність укладання Угоди  ОСОБА_6  та за його ініціативи. Долучив до матеріалів судової справи копію свідоцтва про народження доньки обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (серія НОМЕР_1 ) та копії пенсійних посвідчень батьків обвинуваченого: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 № НОМЕР_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 №  НОМЕР_3 . 
		 
		5. Наслідки укладення та затвердження Угоди про визнання винуватості
		 
		Під час судового розгляду на підставі Угоди судом роз`яснено положення КПК України, які встановлюють обмеження на оскарження вироку, укладених на підставі Угоди, а також встановлено, що учасникам відомо та зрозуміло:
		1)про те, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження цієї Угоди для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1, 4 пункту 1 ч. 4 ст. 474 КПК України;
		2)про те, що ч. 4 ст. 394 КПК України встановлено особливості апеляційного і касаційного оскарження вироку суду першої інстанції на підставі Угоди, зокрема обмежено коло суб`єктів права на оскарження та визначено вичерпний перелік підстав для оскарження такого вироку;
		3)наслідки невиконання Угоди, передбачені ст. 476 КПК України, зокрема про те, що умисне невиконання Угоди є підставою для кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
		 
		6. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність Угоди вимогам цього Кодексу та положення закону, якими він керувався
		 
		Розглядаючи питання про затвердження Угоди про визнання винуватості, після дослідження та аналізу змісту обвинувального акта та Угоди про визнання винуватості, наданих сторонами матеріалів, суд дійшов до таких висновків.
		 
		6.1 Щодо відповідності умов Угоди вимогам КПК України та КК України та правильності правової кваліфікації
		 
		Судом встановлено, що укладена між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_7 . Угода містить формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Сформульоване в Угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини цього кримінального провадження.
		 
		Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 474 КПК України, суд повинен відмовити в затверджені відповідної Угоди, якщо допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення Угоди.
		 
		В рамках розгляду цього кримінального провадження ОСОБА_6 обвинувачується за ч. 1 ст. 369 КК України, а саме у наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища.
		 
		За частиною 1 статті 369 КК України кримінально караними діянням є пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового. 
		Санкція цієї статті на час вчинення кримінального правопорушення передбачала покарання у виді штрафу від п`ятисот до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
		 
		За пунктом 3 примітки до статті 354 КК України під пропозицією у статтях 354, 368, 368-3-370 слід розуміти висловлення працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою - висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди.
		 
		Згідно ч. 3 ст. 18 КК України, приміткою до ст. 364 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		 
		Відповідно до обставин, викладених в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості ОСОБА_6 упродовж листопада 2016 - грудня 2017 року, надав Особі 1 неправомірну вигоду у загальному точно не встановленому розмірі, але не менш ніж 24 млн грн готівковими коштами, за вчинення Особою 1 в інтересах третьої особи дій з використанням наданого Особі 1 службового становища.
		 
		В судовому засіданні з`ясовано, що Особа 1 була службовою особою філія «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», яка з 22.08.2016 обіймала посаду заступника керівника філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», з 02.11.2016 виконувала обов`язки начальника вказаної філії, з 16.12.2016 обіймала посаду начальника, а з 22.02.2017 у зв`язку із зміною назви адміністративної посади - директора філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» до 01.03.2018. АТ «Укрзалізниця» є підприємством зі 100% формою державної власності, що належить державі Україна через Кабінет Міністрів України. Особа 1 була наділений повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто була службовою особою у розумінні примітки до ст. 364 КК України. Вчинення злочину було безпосередньо пов`язано зі службовими повноваженнями Особи 1 за його посадою, а саме стосувалось укладення без дотримання процедур, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» Особою 1 додаткових угод до договорів щодо поставок газу, що призвело до заволодіння коштами АТ «Укрзалізниця».
		 
		Таким чином, з урахуванням інформації, наведеної в обвинувальному акті і Угоді про визнання винуватості та пояснень сторін в судовому засіданні, суд дійшов до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 369 КК України. 
		 
		За приписами статті 12 КК України (в редакції статті чинній на момент вчинення злочину), злочином середньої тяжкості був злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.
		 
		За приміткою до статті 45 КК (чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до наведеного вище та обставин обвинувачення, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 369 КК України (на момент вчинення кримінального діяння) за ступенем тяжкості згідно приписів ст. 12 КК України належало до корупційного злочину середньої тяжкості. 
		 
		Разом з тим, Законом № 2617-VIII від 22.11.2018, який набрав чинності 01.07.2020, до статті 12 КК України, пункту 1 частини четвертої статті 469 КПК України внесено зміни, відповідно до яких стаття 12 КК України викладена у новій редакції, зокрема у частині 3 цієї статті зазначено, що нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років; у частині третій, та пункті 1 частини четвертої статті 469 слова "злочинів невеликої чи середньої тяжкості" замінено словами "нетяжких злочинів".
		 
		За пунктом 1 частини 4 статті 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів без будь-яких умов.
		 
		Отже, Угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та підозрюваним ОСОБА_6 за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 369 КК України може бути укладена, оскільки цей злочин на момент укладання Угоди є нетяжким злочином, а на момент його вчинення був злочином середньої тяжкості.
		 
		Це дає можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого частиною 1 статті 369 КК України, та укладання Угоди про визнання винуватості. 
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого за змістом п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України у разі укладення Угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення Угоди.
		 
		Встановлено, що Угода про визнання винуватості підписана сторонами кримінального провадження 20 жовтня 2023 року за участю захисника підозрюваного адвоката, про що свідчить підпис останнього (т.1 а.с. 50). Зміни до Угоди про визнання винуватості укладено 21 листопада 2023 року та підписані сторонами ( т. 1 а.с.99).
		 
		6.2. Щодо відповідності умов Угоди інтересам суспільства
		 
		Кримінальний процесуальний закон зобов`язує прокурора при вирішенні питання про укладення Угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).
		 
		Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України, невідповідність умов Угоди про визнання винуватості інтересам суспільства є підставою для відмови у її затвердженні 
		 
		Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення суспільного інтересу. В узагальненому вигляді суспільний інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку. 
		 
		Суд враховує, що за умовами Угоди підозрюваний ОСОБА_6 бере на себе обов`язок співпраці з прокурором у викритті кримінального правопорушення, розслідуваного в рамках кримінального провадження № 52020000000000138 від 24.02.2020 року шляхом надання під час судового розгляду вказаного кримінального провадження правдивих викривальних показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні). 
		Суд вважає, що надання викривальних показань ОСОБА_6 щодо ряду осіб у кримінальному провадженні № 52020000000000138 від 24.02.2020 року, з урахуванням обставин встановлених в судовому засіданні, сприятиме притягненню до кримінальної відповідальності осіб, причетних до заволодіння коштів АТ «Укрзалізниця». 
		 
		Суд вважає, що умови Угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у забезпеченні можливості найскорішого вирішення кримінального провадження при мінімальних витратах державних ресурсів, а також у забезпеченні можливості сприяння стороні обвинувачення у посиленні доказової бази щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні № 52020000000000138 від 24.02.2020 за обвинуваченням Особи 1 та Особи 2 та виділеного з нього кримінальному провадженні № 52023000000000343 за обвинуваченням Особи 5 та Особи 6, та сприятимуть досягненню цілей у зазначених кримінальних провадженнях. 
		 
		Укладення Угоди про визнання винуватості може стимулювати інших осіб укладати такі Угоди з метою отримання для себе узгодженого покарання чи звільнення від його відбування з випробуванням тощо, що сприятиме виправленню обвинувачених та запобіганню вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, а також впливатиме на усвідомлення іншими особами неминучої караності протиправних діянь та формування несприйняття корупційної поведінки.
		 
		Суд також враховує, що у разі затвердження Угоди про визнання винуватості обвинувачений зобов`язуються перерахувати грошові кошти на підтримку Збройних сил України, а саме проекту UNITED24 «Армія Дронів», що зможе забезпечити додатковими фінансовими ресурсами Збройні Сили України в умовах повномасштабної військової агресії з боку РФ. 
		 
		Відтак, у зв`язку з беззаперечним визнанням ОСОБА_6 своєї вини та його належної процесуальної поведінки, співпраці зі слідством у викритті інших учасників злочину в рамках кримінального провадження № 52020000000000138 від 24.02.2020 за обвинуваченням Особи 1 та Особи 2, у кримінальному провадженні № 52023000000000343 за обвинуваченням Особи 5 та Особи 6, на думку суду є недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження по відношенню до нього.
		 
		6.3. Щодо порушення умовами Угоди прав, свобод чи інтересів сторін чи інших осіб
		 
		Пунктом 3 частини 7 статті 474 КПК України передбачено, що суд відмовляє в затвердженні Угоди, якщо умови Угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
		 
		Із дослідженої судом у судовому засіданні Угоди про визнання винуватості, пояснень сторін убачається, що умови Угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб окрім обвинуваченого у цьому провадженні. Угодою також не вирішується питання щодо майна третіх осіб.
		 
		Окремо суд наголошує, що судом не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій інших осіб, та не встановлювалась наявність чи відсутність їх винуватості, а також судом при розгляді цього кримінального провадження не встановлено жодних преюдиційних фактів щодо них, а інформація, викладена у цьому вироку, яка стосується формулювання дій, не може мати доказового значення для розгляду будь-якого іншого кримінального провадження.
		 
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угоди (справа «Навальний і Офіцеров проти Росії», заява № 46632/13 і № 28671/14).
		 
		Таким чином, цей вирок не може бути належним та допустимим доказом причетності до вчинення будь якого злочину осіб, що не є учасниками цього кримінального провадження. Згідно зі ст. 90 КПК України преюдиціальне значення у кримінальному провадженні мають лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, якими встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Проте вирок, ухвалений у цьому кримінальному провадженні, таким рішенням не є.
		 
		З огляду на це, з метою недопущення порушення презумпції невинуватості інших осіб, суд у вироку виключив дані, які б давали можливість ідентифікувати осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, окрім даних про обвинуваченого. Суд також не висловлював у вироку думку про винуватість цих осіб у вчиненні злочину та не робив жодних припущень з цього приводу. Всі формулювання у вироку викладені судом так, щоб чітко висловити свою позицію та висновки лише стосовно дій обвинуваченого, не маючи на меті надання оцінки діям інших осіб чи їх кримінально-правової кваліфікації. 
		 
		З тексту вироку немає змоги достеменно ідентифікувати Особу 1, Особу 2, Особу 3, Особу 4, Особу 5, Особу 6, а вказівка на посаду чи інші дані, які зустрічаються в тексті вироку, є лише обов`язковим елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_6 без зазначення яких неможливо повно сформулювати обвинувачення за частиною 1 статті 369 КК України.
		 
		6.4. Щодо добровільності укладення Угоди
		 
		 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні вказав, що саме він був ініціатором укладення Угоди про визнання винуватості, і зробив це добровільно. Просив суд затвердити її.
		 
		Також обвинувачений та його захисник повідомили, що укладення угоди не є наслідком будь-якого неправомірного впливу на них, вказали, що насильства, примусу чи погроз до ОСОБА_6 ніхто не застосовував, будь-яких обіцянок чи пропозицій, ніж ті, що передбачені угодою, їм ніхто не надавав. 
		 
		Прокурор вказав на спільне узгодження всіх зафіксованих в Угоді умов.
		 
		У зв`язку з наведеним суд переконаний, що укладення угоди сторонами є добровільним, і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		 
		6.5. Щодо можливості виконання ОСОБА_6 взятих на себе за Угодою зобов`язань
		 
		В підготовчому судовому засіданні встановлено, що визначене в Угоді про визнання винуватості покарання і обов`язки в частині співпраці з органом досудового розслідування є для обвинуваченого зрозумілими та посильними для виконання.
		 
		Обвинувачений в судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті та Угоді про визнання винуватості, вказав на той факт, що він вже надавав викривальні показання на етапі досудового обслідування та має намір свідчити й під час розгляду кримінальних проваджень № 52020000000000138 від 24.02.2020 за обвинуваченням Особі 1 та Особи 2 та у кримінальному провадженні № 52023000000000343 за обвинуваченням Особи 5 та Особи 6 в суді. Крім того, саме обвинувачений проявив ініціативу щодо співпраці зі стороною обвинувачення. Також обвинувачений підтвердив можливість та бажання виконати зобов`язання щодо перерахування протягом 15 днів після затвердження Вищим антикорупційним судом цієї Угоди грошових коштів в сумі 3 000 000 (три мільйона) грн на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України на підтримку Збройних сил України, і що це не становитиме для нього надмірного тягаря. 
		 
		Суд вважає, що такі обов`язки щодо подальшої співпраці зі стороною обвинувачення, ОСОБА_6 має змогу і намір виконувати, оскільки він вже надавав показання на досудовому розслідуванні після повідомлення йому про підозру у первинному кримінальному провадженні № 52020000000000138 від 24.02.2020 стосовно Особи 1 та Особи 2, матеріали з якого виділені в це кримінальне провадження, та ініціював співпрацю із прокурором та органом досудового розслідування. 
		 
		6.6. Щодо призначення покарання
		 
		Зі змісту статті 472 КПК вбачається, що сторони Угоди зобов`язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання.
		 
		Сторонами в Угоді узгоджено основне покарання у виді штрафу у розмірі 750 (семисот п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, становить 12 750,00 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.
		 
		Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - це грошова сума, яка регламентується Податковим кодексом України, а саме пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, та дорівнює 17 грн.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння. Водночас згідно з ч. 1, 4 статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався, зворотню дію в часі має лише той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. 
		 
		Частина 1 ст. 369 КК України (в редакції чинній на час вчинення кримінального правопорушення) передбачала санкцію основного покарання у вигляді штрафу від п`ятисот до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
		 
		З 01.07.2020 набрав чинності Закон України № 2617-VIII від 22.11.2018 відповідно до якого у абзаці другому частини першої статті 369 КК України слова "від п`ятисот до семисот п`ятдесяти" замінено словами "від однієї тисячі до чотирьох тисяч".
		 
		Аналіз змін до ч. 1 ст. 369 КК України у контексті цього кримінального провадження свідчить про те, що у порівнянні із законом, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення, вони не скасовують кримінальну протиправність діяння, не пом`якшують кримінальну відповідальність та не поліпшують становище обвинуваченого. Тому згідно з ч. 2 ст. 4 КК України щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 369 КК України належить застосовувати закон, який діяв на час вчинення інкримінованого діяння. 
		 
		Отже, із урахуванням викладеного у суду є достатні підстави вважати, що узгоджене сторонами основне покарання у вигляді штрафу у розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 12 750,00 гривень відповідає загальним засадам призначення покарання.
		 
		При розгляді питання узгодженого сторонами покарання, суд враховує обставини вчинення правопорушення, роль обвинуваченого при вчиненні корупційного злочину, та його поведінку в подальшому при проведені досудового розслідування, зокрема надання викривальних показань органу досудового розслідування, обов`язок надати такі показання у якості свідка на етапі судового розгляду відносно інших осіб у кримінальному провадженні № 52020000000000138 та виділеному з нього кримінальному провадженні № 52023000000000343 за підозрою Особи 5 та Особи 6
		 
		Крім того, суд враховує належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 , характеризуючи дані, а саме те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше.
		 
		Суд встановив наявність пом`якшуючих обставин у відповідності до ч. 1 ст. 66 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні неповнолітньої дитини ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
		 
		Разом з цим, суд не погоджується зі стороною обвинувачення, що обставиною, яка також пом`якшує покарання обвинуваченому є перебування на його утриманні батьків пенсійного віку. Судом встановлено, що обвинувачений має батьків пенсійного віку: ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). З показань обвинуваченого вбачається, що його батьки мешкають окремо, отримують мінімальні пенсії, мати працює вчителем та отримує 0,25 % ставки. При цьому обвинувачений на теперішній час не працює. 
		В судовому засіданні суду не надано доказів того, що розмір пенсійного забезпечення батьків обвинуваченого є недостатнім для належних умов проживання, що вони потребують додаткової допомоги, є матеріально залежними від обвинуваченого і перебувають на його утриманні. Також суду не надано доказів на підтвердження слів обвинуваченого щодо надання батькам постійної грошової допомоги.
		 
		Відповідно до статті 67 КК України обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
		 
		На переконання суду, наведені вище відомості у своїй сукупності свідчать про те, що встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини які пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, з урахуванням особи обвинуваченого, призначення ОСОБА_6 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 369 КК України, буде справедливим та доцільним 
		 
		Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання є таким, що відповідає критеріям необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		 
		Отже, суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає характеру, тяжкості вчиненого діяння і особі обвинуваченого, загальним і спеціальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, та забезпечить досягнення мети призначення покарання.
		 
		Як вже зазначалось раніше, санкція ч. 1 ст. 369 КК України (у редакції статті до 01.07.2020) передбачала покарання у виді штрафу від п`ятисот до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
		 
		Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України). Часом вчинення кримінального правопорушення визначається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності (ч. 3 ст. 4 КК України).
		 
		Тривалість строків давності за кримінальним законодавством залежить від класифікації кримінальних правопорушень, передбачених статтею 12 КК України. Згідно зі ст. 12 КК України у редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 369 КК України, відносилось до категорії злочині середньої тяжкості. В чинній редакції ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, є нетяжким злочином. 
		 
		Разом з тим, редакція статті 49 КК України, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, передбачала, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості (п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України). 
		 
		Статтею 49 КК України у чинній редакції регламентовано, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини, якою законодавець передбачив трирічний строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, якщо санкція, статті, зокрема нетяжкого злочину, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
		 
		Початковим моментом обчислення строку давності є день вчинення кримінального правопорушення та кінцевим - набрання вироком законної сили. За співучасті у злочині строк давності обчислюється з дня, коли була завершена роль, що виконував певний співучасник, а не день вчинення злочину виконавцем.
		 
		Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 протягом листопада 2016 - грудня 2017 років надавав неправомірну вигоду службовій особі АТ «Укрзалізниця» Особі 1 у точно не встановленому розмірі, але не менше 24 млн грн, за вчинення ним дій в інтересах Особи 2, який є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Скела Терциум», з використанням службового становища Особи 1 під час здійснення закупівель газу природнього для потреб АТ «Укрзалізниця» без дотримання процедур, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі». Починаючи з січня 2018 року ОСОБА_6 припинив вчиняти злочинні дії з надання неправомірної вигоди Особі 1.
		 
		На момент розгляду обвинувального акта та Угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, з часу вчинення кримінального правопорушення минуло більше п`яти років. 
		 
		За вимогами частин 2, 3 ст. 49 КК України для спливу строків давності необхідно щоб особа, яка вчинила злочин, виконала також дві умови: не ухилялася від досудового розслідування або суду і не вчинила новий злочин (за винятком нетяжкого злочину з покаранням у виді позбавлення волі не більше двох років). Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні відсутні обставин, що порушують перебіг строку давності, який визначений ст. 49 КК України. 
		 
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України не належить до злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру та безпеки людства, перелік яких зазначено у ч. 5 ст. 49 КК України, тому заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності до цього кримінального провадження не застосовується.
		 
		Верховний Суд України надавав роз`яснення з приводу можливості звільнення особи від покарання за результатами укладання угод про визнання винуватості (лист від 01.02.2014 «Аналіз судової практики застосування норм закону про звільнення від кримінальної відповідальності (покарання) у зв`язку із закінченням строків давності»). Вказаний лист не має юридично зобов`язуючого характеру в силу чинних процесуальних норм, однак може роз`яснювати можливість за чинним КПК України звільнити особу від покарання за результатами судового розгляду на підставі угоди про визнання винуватості.
		 
		Так, судом касаційної інстанції роз`яснено, що за наявності угоди про визнання винуватості та обставин, передбачених ст. 49 КК України, у підготовчому судовому засіданні суд, виконавши вимоги ст. 474 КПК, затверджує угоду, призначає покарання та на підставі статей 74, 49 КК України та статей 284-286, 470, 472-474 КПК України звільняє особу від призначеного покарання.
		 
		Таким чином, виходячи зі змісту положень п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України та встановлених обставин, наявні підстави для звільнення обвинуваченого від покарання. Отже, ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України необхідно звільнити від узгодженого сторонами покарання у виді штрафу у розмірі у розмірі 750 (семисот п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750,00 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень. 
		 
		Висновки
		 
		Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні Угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.
		 
		З огляду на вказане суд дійшов до висновку про необхідність її затвердження шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому ОСОБА_6 узгодженого сторонами покарання.
		 
		7. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі Угоди
		 
		7.1 Заходи забезпечення кримінального провадження
		 
		Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення. З наданого реєстру матеріалів досудового розслідування не встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_6 було застосовано будь-який запобіжний захід. 
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. У цьому кримінальному провадженні такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не застосовувався. 
		 
		7.2. Процесуальні витрати
		 
		Нормами КПК України встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).
		 
		В судовому засіданні стороною обвинувачення вказано, що процесуальні витрати в цьому кримінальному провадженні відсутні, експерти не залучались. Також ні стороною обвинувачення, ні стороною захисту не надано суду документального підтвердження понесення будь-яких процесуальних витрат. 
		 
		7.3 Цивільний позов та відшкодування завданої шкоди
		 
		Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.
		 
		7.4 Вирішення долі речових доказів
		 
		Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. 
		 
		Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, суд вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Речові докази в цьому кримінальному провадженні до суду не подавались.
		 
		7.5 Інше
		 
		Підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи не встановлено. 
		 
		Винагорода викривачу у кримінальному провадженні не пропонується. Спеціальна конфіскація в цьому кримінальному провадженні не застосовується.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 314, 368-371, 374-376, 474-475, 483, 615 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Затвердити Угоду про визнання винуватості, укладену 20 жовтня 2023 року в місті Києві між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000527 від 20.10.2023.
		 
		 
		 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
		 
		 
		 
		Призначити  ОСОБА_6  узгоджене сторонами Угоди про визнання винуватості покарання за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу у розмірі у розмірі 750 (семисот п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750,00 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень. 
		 
		Згідно з ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 369 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. 
		 
		Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Вирок може бути оскаржено до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 473 КПК України.
		 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку Угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена Угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
		Роз`яснити, що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
		Головуюча суддя: ОСОБА_1     Судді: ОСОБА_2         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...