Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/2611/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 04.12.2023. Зареєстровано: 05.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2023.
Дата набрання законної сили: 04.12.2023
Номер судового провадження: 850/4171/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		04 грудня 2023 року справа №200/2611/23 
		 
		м. Дніпро
		 
		Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
		розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 200/2611/23 (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність, щодо непоновлення виплати пенсії за віком на підставі заяви від 07.03.2023 та заяви представника ОСОБА_2 від 17.03.2023;
		- зобов`язати поновити виплату пенсії за віком на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ ПУМБ.
		В обґрунтування позову зазначив, що у зв`язку з виїздом до Канади, не отримував пенсійні виплати протягом шести місяців, тому відповідач призупинив виплату пенсії. 
		Для поновлення пенсії 23.02.2023 та 07.03.2023 через веб-портал надіслав заяви з необхідними документами про поновлення виплати пенсії.
		Проте, відповідач протиправно відмовив поновити пенсію, посилаючись, що заяви про поновлення виплати пенсії необхідно подавати особисто.
		Така бездіяльність є протиправною та такою, що порушує права позивача на пенсійне забезпечення.
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року позов задоволено.
		Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі його заяви від 07.03.2023 та заяви представника ОСОБА_2 від 17.03.2023.
		Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 01 вересня 2022 року на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ ПУМБ.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача витрати на судовий збір у розмірі 1073,60 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
		Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
		Обґрунтування апеляційної скарги.
		Відповідно до Порядку № 22-1, ч. 3 ст. 35, ст. 46 Закону № 1058 позивачу необхідно особисто подати заяву про поновлення виплати пенсії до територіального органу Пенсійного фонду. Поновлення виплати пенсії за заявами, посвідченими нотаріально, поданими довіреними особами, не допускається. 
		Пенсійний орган не може поновити виплату пенсії на поточний рахунок, вказаний позивачем, оскільки виплата ОСОБА_1 проводилася через поштове відділення 87541 м. Маріуполь.
		Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.
		Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
		Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
		Фактичні обставини справи.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Іллічівським РВ Маріупольського ГУ УМВС України в Донецькій області 25 грудня 1996 року.
		ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком з 02.03.2011, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 .
		У зв`язку з військовою агресією РФ, позивач був вимушений переміститись до Канади, що підтверджується дозволом та тимчасове проживання EA032078712 M110103472 від 20 червня 2022 року та з 29.03.2023 до Сполучених Штатів Америки, згідно з дозволом на в`їзд.
		До виїзду за кордон ОСОБА_1 отримував пенсію у відділенні ПАТ Укрпошта м. Маріуполь.
		З 01.09.2022 позивачу призупинено нарахування та виплата пенсії в зв`язку з неотриманням пенсії протягом 6 місяців.
		Для поновлення нарахування та виплати пенсії, позивачем, через веб-портал, 07.03.2023 та 09.03.2023 надані заяви про поновлення виплати пенсії на поточний рахунок який відкритий в ПАТ ПУМБ.
		Відповідачем рішення за наслідком розгляду зазначених заяв не приймалися.
		17.03.2023 адвокатом Даниленком Є.М. до відповідача направлено лист про прийняття та розгляд заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати на відповідний рахунок. 
		До листа надані: заява про поновлення виплати пенсії, нотаріально посвідчена копія нотаріально посвідченої та легалізованої довіреності на право представництва, копія паспорта ОСОБА_1 , копія ідентифікаційного коду, копія пенсійного посвідчення та копія довідки з реквізитами банківського рахунку ОСОБА_1 в ПАТ ПУМБ.
		Відповідачем звернення адвоката від 17.03.2023 розглянуто відповідно до Закону України Про звернення громадян.
		Листом від 26.04.2023 № 7322-6492/Д-02/8-0500/23 відповідач повідомив, що в період з березня по серпень 2022 року пенсія нараховувалась на поштове відділення АТ Укрпошта. Кошти повертались на рахунок Пенсійного фонду України як неоплата. Виплату пенсії призупинено з 01.09.2022 у зв`язку з тривалою неоплатою. Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України особисто. Поновлення виплати пенсії за заявами, посвідченими нотаріально, поданими довіреними особами не допускається.
		Листом від 26.04.2023 № 0500-0202-8/33877 відповідач надав відповідь на запит щодо надання правової допомоги ОСОБА_1 , що з 01.09.2022 ОСОБА_1 припинена виплата пенсії у зв`язку з тривалою неоплатою відповідно до ст. 49 Закону № 1058. 07.03.2023 засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України (далі  вебпорталу) ОСОБА_1 надав заяви № 272, № 273 про поновлення виплати пенсії та заяву № 274 про виплату пенсії за фактичним місцем проживання, які переведені в статус помилковий, оскільки, відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1 для продовження виплати пенсії у зв`язку з тривалою неоплатою, заявнику необхідно особисто надати заяву про продовження виплати пенсії до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України особисто. Надана заява має відповідати додатку 1 Порядку № 22-1. За результатами розгляду заяв ОСОБА_1 від 07.03.2023 Головним управлінням рішення не приймалось. 09.03.2023 засобами вебпорталу ОСОБА_1 надав заяви № 281 та № 282 про поновлення виплати пенсії, які переведені в статус помилковий, оскільки порушено вимоги пункту 1.1. Порядку № 22-1. За результатами розгляду заяв ОСОБА_1 від 09.03.2023 Головним управлінням рішення не приймалось. За матеріалами пенсійної справи заява від 23.02.2023 про виплату пенсії через банківську установу відсутня.
		Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що Порядок № 21-1 передбачає можливість подання заяви про призначення пенсії через представника шляхом її надіслання через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або ж поштою, що свідчить про протиправність дій пенсійного органу щодо відмови в поновленні виплати пенсії позивачу.
		Оцінка суду.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
		На підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.
		Як визначено частиною другою статті 49 Закону № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
		Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
		Конституційний Суд України в рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
		Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
		Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		Як свідчать матеріали справи, пенсія позивачу перестала надходити з 01.03.2022 в зв`язку із припиненням функціонування відділення АТ Укрпошта № 87541, розташованого в м. Маріуполь через військову агресію РФ та подальшу тимчасову окупацію міста Маріуполя.
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Переліку територій України, тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами), місто Маріуполь відноситься до території України, тимчасово окупованої РФ.
		Таким чином, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не отримував пенсійні виплати з власної вини.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Порядок № 22-1).
		Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про (…) поновлення пенсії (заява про призначення/перерахунок пенсії  додаток 1), (…) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
		На підставі пункту 1.2 Порядку № 22-1 заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.
		Згідно пункту 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
		Матеріали справи свідчать, що неодноразово позивач, а згодом його повноважний представник, 07.03.2023, 09.03.2023 та 17.03.2023, зверталися до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявами про поновлення виплати пенсії на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ ПУМБ.
		Відповідач листами, без прийняття відповідного рішення , як вимагають норми Закону № 1058, відмовив у поновленні виплати пенсії, оскільки ОСОБА_1 зобов`язаний особисто надати відповідну заяву до пенсійного органу.
		Між тим, Порядок № 22-1 не містить обов`язку пенсіонера звертатись з заявою про поновлення виплати пенсії особисто, а визначення терміну «заявник» дає підстави для висновку, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
		Таким чином, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до пенсійного органу або через свого представника.
		Аналогічні правові висновки викладені Верховним судом в постановах від 30 січня 2020 року по справі № 489/5194/16-а, від 31 березня 2020 року по справі № 826/14837/16.
		На користь висновку суду щодо можливості звернення пенсіонера в інший, ніж особисто, спосіб за поновленням виплати пенсії, свідчать зміни до Порядку №22-1, внесені постановою Пенсійного фонду № 21-1 від 20.04.2023, відповідно до яких у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, особами, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном та отримали тимчасовий захист або статус біженця (далі - особи, які тимчасово проживають за кордоном), можуть надсилатись поштою.
		Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які знаходяться за кордоном, отримали статус біженця внаслідок військової агресії РФ, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної суб`єктом владних повноважень, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. 
		Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009. 
		В умовах воєнного стану вимоги пенсійного органу щодо особистого звернення пенсіонерів для відновлення пенсійних виплат, є проявом надмірного формалізму застосування Порядку № 22-1.
		З огляду на вищевикладене, оскільки позивач надав відповідачу заяву через повноваженого представника про поновлення виплати пенсії разом з необхідними документами, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі його заяви від 07.03.2023 та заяви представника ОСОБА_2 від 17.03.2023, та зобов`язав відповідача поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 01 вересня 2022 року на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ ПУМБ.
		Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
		Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Як визначено частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
		На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано:
		- договір про надання правової допомоги від 14.04.2023 б/н, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Летрадо», пунктом 3.1.1. якого визначено, що клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар в розмірі 15000 грн за надання послуг, вказаних в п. 5.1.1 Договору;
		- акт про надання правової допомоги ід 30.06.2023, в якому зазначено опис робіт та кількість часу на їх виконання. Вартість наданих адвокатським об`єднанням послуг з правової допомоги становить 15000 грн.
		З огляду на предмет спору в цій справі, який не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, справа не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, тому суд погоджується, що стягнута судом першої інстанції на користь позивача сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн є неспівмірною зі складністю справи та непропорційною до предмета спору.
		Керуючись наведеними вище нормами процесуального законодавства, враховуючи незначну складність цієї справи, наявність правових висновків Верховного Суду з означених питань, апеляційний суд вважає, що на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в загальній сумі 2000 грн.
		Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначення суми витрат на правничу допомогу.
		Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
		З урахуванням викладеного, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову позивача, однак визначив розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача, без врахування принципів співмірності та складності справи, тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення суми витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача.
		Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
		Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
		Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 200/2611/23  задовольнити частково.
		Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 200/2611/23  змінити.
		Абзац п`ятий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 200/2611/23 викласти в наступній редакції:
		«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, адреса: 84122, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн».
		В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 200/2611/23  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 04 грудня 2023 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
		Повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року.
		 
		Головуючий суддяІ.Д. Компанієць
		 
		СуддіА.В. Гайдар
		 
		Е.Г. Казначеєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...