Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/6490/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2023. Зареєстровано: 05.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2023.
Дата набрання законної сили: 21.11.2023
Номер судового провадження: 11-кп/818/1749/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000002972

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                   
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа № 953/6490/22          Головуючий 1 інстанції  ОСОБА_1 
		Провадження № 11кп/818/1749/23             Головуючий апеляційної інстанції  ОСОБА_2 
		Категорія: ч.5 ст.111-1 КК України
		 
		У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		21 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої на вирок Київського районного суду м. Харкова від 29 09 2023 року, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		   
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Вказаним вироком   ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Харкова, громадянку України, українки, з вищою освітою, заміжньої, яка має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично мешкає в АДРЕСА_2 , раніше не судиму,  
		визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, та призначено їй покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності на строк 10 (десять) років, без конфіскації її майна.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з дня її фактичного затримання, тобто з 24.09.2022.
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 ,, у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», вирішено залишити без змін, до набрання цим вироком законної сили.
		Вирішено питання щодо процесуальних речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.
		 
		Згідно вказаного вироку, під час запровадженого Указом Президента України ОСОБА_10 №64/2022 від 24.02.2022р. воєнного стану на всій території України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Після незаконного вторгнення на територію України та окупації частини території України, представниками збройних сил та інших державних органів Російської Федерації створено незаконні органи влади та окупаційні адміністрації, зокрема «Вовчанське територіальне управління військової цивільної адміністрації Харківської області» на території Чугуївського району Харківської області.
		В червні - липні 2022 року, але не пізніше 20.07.2022 на території Кирилівського старостинського округу Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області у ОСОБА_7 виник кримінальний протиправний умисел, направлений на добровільне зайняття посади «помічника начальника Вовчанського територіального управління військової цивільної адміністрації Харківської області», у незаконному органі влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме «Вовчанське територіальне управління військової цивільної адміністрації Харківської області», створеному на тимчасово окупованій території у м. Вовчанськ Чугуївського району Харківської області, яка полягала у виконанні організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на території Кирилівського старостинського округу Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області.
		Так, громадянка України ОСОБА_7 на добровільній основі у період з 05.07.2022 по 19.07.2022 погодилася зайняти посаду «помічника начальника Вовчанського територіального управління військової цивільної адміністрації Харківської області», у незаконному органі влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме «Вовчанське територіальне управління військової цивільної адміністрації Харківської області», створеному на тимчасово окупованій території у м. Вовчанськ Чугуївського району Харківської області.
		В подальшому ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, з 20 липня 2022 року по 09 вересня 2022 року відвідувала засідання та приймала в них участь у незаконному органі влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме у «Вовчанському територіальному управлінні військової цивільної адміністрації Харківської області».
		Так, ОСОБА_7 за вказаних обставин здійснювала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції, а саме:
		-збір інформації, документів, копій документів та заяв від мешканців Кирилівського старостинського округу Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області з метою вирішення питань організаційного та гуманітарного характеру з представниками незаконного органу влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме «Вовчанське територіальне управління військової цивільної адміністрації Харківської області», створеному на тимчасово окупованій території у м. Вовчанськ Чугуївського району Харківської області;
		- видача довідок мешканцям Кирилівського старостинського округу Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області щодо узгодження з представниками ЗС РФ чи інших військових формувань РФ пересування окупованими територіями України Харківської області мешканців Кирилівського старостинського округу Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області;
		- погодження організації освітнього процесу у навчальному закладі дошкільної освіти садочок «Зернятко» Кирилівського старостинського округу Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області та Кирилівського ліцею Кирилівського старостинського округу Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області з представниками незаконного органу влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме «Вовчанське територіальне управління військової цивільної адміністрації Харківської області», створеному на тимчасово окупованій території у м. Вовчанськ Чугуївського району Харківської області;
		- організація видачі та розпорядження продуктами харчування, що надходили від представників ЗС Російської Федерації та інших військових формувань, підрозділів РФ за погодженням з представниками незаконного органу влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме «Вовчанське територіальне управління військової цивільної адміністрації Харківської області», створеному на тимчасово окупованій території у м. Вовчанськ Чугуївського району Харківської області мешканцям Кирилівського старостинського округу Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області;
		- отримання від представників незаконного органу влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме «Вовчанське територіальне управління військової цивільної адміністрації Харківської області», створеному на тимчасово окупованій території у м. Вовчанськ Чугуївського району Харківської області пального та в подальшому розпорядження ним з метою забезпечення благоустрою на території Кирилівського старостинського округу Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області.
		Вказані дії обвинуваченої судом кваліфіковано за ч.5 ст.111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території 
		 
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		 
		Не погодившись з тим рішення суду, захисник обвинуваченої  адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_11 за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, або направити справу на новий розгляд. 
		В обґрунтування апеляційних вимог обвинувачений посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом у вироку допущені суперечності та не встановлено, яку саме конкретну посаду із яким набором та об`ємом функціональних обов`язків нібито займала посаду ОСОБА_11 . На думку захисника взагалі відсутні як докази існування такої посади, в матеріалах справи немає жодного доказу, що посада «помічник начальника Вовчанського територіального управління військової цивільної адміністрації Харківської області» була створена у незаконному органі влади, а всі докази та свідки доводять, що вона завжди перебувала в українській сільській раді села Кирилівка, разом із легітимним старостою села ОСОБА_12 та була саме її помічником. Захисник вважає, що відвідування засідань у м. Вовчанськ щодо гуманітарної допомоги для цивільного населення села Кирилівка, роздача «гуманітарки» не охоплюється обвинуваченням за ч.5 ст.111-2 КК України, оскільки вона передбачає зайняття чіткої посади із конкретною назвою та визначенням посадовою інструкцією або певним чином зафіксованим переліком організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій саме у незаконних органах влади на тимчасово окупованій території, а не допомога існуючій та діючій ще до окупації старости українського села Кирилівка ОСОБА_12 . Як вказує захисник, під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_11 була помічником українського старости села ОСОБА_12 , що не підпадає під диспозицію ч.5 ст.111-1 КК України, оскільки старостинський округ та староста відсутні в російському законодацтві, а ОСОБА_12 була старостою ще до 24.03.2022 та не призначалася окупаційною владою і не була незаконним органом влади. Вказане, на думку захисника підтверджується протоколом загальних зборів Кирилівського старостинського округу від 05.07.2022, з якого вбачається, що українська староста ОСОБА_12 виступила з питанням про надання їй помічника старости, і цей доказ не визнаний судом недопустимим, проте не взятий до уваги. До того ж, свідок ОСОБА_13 , не підтвердила, що ОСОБА_7 зайняла посаду «помічник начальника Вовчанського територіального управління військової цивільної адміністрації Харківської області». Інші свідки також цього не підтвердили, а навпаки, підтвердили, що ОСОБА_7 займала посаду помічника старости ОСОБА_14 , яка її і на сьогодні займає і жодних претензій від нашої української влади не має.
		Також, на думку захисника не встановлено, що ОСОБА_7 здійснювала організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій та збір інформації в інтересах окупантів, а не населення села, адже роздача гуманітарної допомоги людям для виживання, на думку захисника, це дії в інтересах громадян України. Всі свідки підтвердили, що вижити в селі можливо було тільки завдяки гуманітарній допомозі, списки на видачу якої збирали спільно ОСОБА_12 та ОСОБА_7 .
		Також захисник зазначив, що судом не враховано те, що не ОСОБА_7 прийшла до окупантів займати посади, а окупанти вторглися в життя ОСОБА_7 , чим взяли її та її сім`ю в фактичні заручники і цивільне населення тимчасово окупованої території України, у тому числі і ОСОБА_7 опинились фактично у заручниках окупантів. Вона мала право на життя та мінімально необхідний для виживання рівень харчування та забезпечення, а також, за міжнародними нормами, все цивільне населення в окупації має право на роботу. 
		Як зазначає захисник, судом не було спростовано той факт, що ОСОБА_7 надала довідку єдиний раз, яку писала під примусом військових рф, які їй диктували, як саме їй потрібно було її написати. Всі свідки, на думку захисника, спростували надання таких довідок на постійній основі. Тортури, зокрема, над колегами, погрози, неможливість залишити окуповану територію або неможливість вижити, окрім, як брати харчі від ворога  це ті обставини, які, на думку захисника, виключають кримінальну протиправність діяння. А дії щодо організації освітнього процесу, роздачі палива, регулярного надання довідок чи якісь інші організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарці дії, на думку захисника, не доведені жодним доказом та спростовуються показаннями свідків. 
		На думку захисника, судом зроблені хибні висновки щодо відсутності збігу тяжких особистих чи інших обставин у обвинуваченої, а також вчинення ОСОБА_7 злочину під впливом погроз, тиску чи примусу, оскільки, окупація, на його думку, є сама по собі тяжкою обставиною, тиском та примусом одночасно на жінку та матір малолітньої дитини, і є очевидним загальновідомим фактом, який не потребує доведення. Також судом не враховано стан здоров`я ОСОБА_7 , та не допитано експертів, які б могли, як пом`якшуючу обставину, пояснити її стан.
		Захисник вважає, що свідок ОСОБА_12 в своїх показах суперечить сама собі та речовому доказу у справі  протоколу загальних зборів від 05.07. 2022, зокрема, щодо того, що ОСОБА_15 не була саме помічником українського старости, оскільки природно хвилюється за свою долю і йде на таку «співпрацю зі стороною обвинувачення. Тому вважає, що її потрібно повторно допитати на предмет того, що саме вона призначила ОСОБА_7 своїм помічником, а не окупаційна влада.
		Також захисник вважає, що потрібно повторно допитати свідка ОСОБА_16 , яка у свої показах 05.06.2023 в суді фактично спростувала суперечливі покази свідка ОСОБА_12 , що вона з 17.03 2922 припинила виконувати обов`язки старости, оскільки ОСОБА_16 пояснила, що до кінця липня 2022 року ОСОБА_12 одноосібно виконувала обов`язки старости під час окупації і вона також не підтвердила, що ОСОБА_7 зайняла посаду помічника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 » А свідок ОСОБА_13 в суді повідомила, що ОСОБА_7 , жодних довідок не видавала, а про обставини призначення ОСОБА_7 на посаду помічником старости ОСОБА_12 жодного питання не було поставлено.
		Крім того, свідок ОСОБА_12 , не підтвердила, що ОСОБА_7 , займала посаду «помічник начальника Вовчанського територіального управління військової цивільної адміністрації Харківської області», натомість, підтвердила, що вона займала посаду помічник старости і вони виконували роботу з роздачі їжі мешканцям села спільно., як і інші свідки: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .
		А свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні 02.08.2023 також не підтвердила цього, крім того, пояснила, що українська староста ОСОБА_12 виконувала обов`язки старости села Кирилівка і під час окупації роздавала гуманітарну допомогу жителям села, ОСОБА_7 була при цьому її помічником. Також свідок ОСОБА_22 повідомила, що крім гуманітарної допомоги, більше доступних продуктів для мешканців навколишніх сіл не було, довідку із сільської ради під час окупації вона отримувала за підписом ОСОБА_12 , як старости. Крім того, свідок ОСОБА_22 повідомила, що ОСОБА_7 була саме помічникам старости і як мати дитини ходила прибирати у школі, дати людям допомогу, щоб вони вижили.
		Захисник вважає, що жоден із допитаних під час судового розгляду свідків не підтвердив того, що ОСОБА_7 зайняла посаду «помічник начальника Вовчанського територіального управління військової цивільної адміністрації Харківської області» в незаконному органі влади, створеного окупантами. Натомість свідки підтвердили тільки факт того, що ОСОБА_7 була помічником українського старости села ОСОБА_12 ,, до якої питань у СБУ немає. Покази свідків викладені спотворено у вироку суду, а тому під час апеляційного розгляду захисник вважає, що їх необхідно безпосередньо допитати під час апеляційного розгляду. 
		 
		Позиції учасників апеляційного провадження.
		 
		Захисник підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити та скасувати вирок і направити справу на новий розгляд і повторно допитати свідків і дослідити письмові докази.
		Обвинувачена підтримала захисника і також просила про задоволення апеляційної скарги захисника в повному обсязі.
		Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав вирок законним та обґрунтованим, з приводу повторного допиту свідків та дослідження доказів заперечував, оскільки судом це було зроблено.
		 
		Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника та обвинуваченої на підтримку апеляційної скарги та клопотання про повторне дослідження доказів, в також думку прокурора з приводу задоволення клопотання про повторне дослідження доказів та щодо апеляційної скарги захисника, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що клопотання захисника про повторний допит свідків та повторне дослідження доказів задоволенню не підлягає на підставі ч.3 ст. 404 КПК України, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
		Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Згідно ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Колегія суддів, дослідивши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_11 встановила, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, в межах визначеного судом обсягу, дослідив обставини вчинення обвинуваченою інкримінованого їй кримінального правопорушення, дав належну правову оцінку, правильно кваліфікував її дії та обґрунтовано дійшов висновку про її винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, призначивши покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України.
		Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_11 визнала частково, вважала, що її дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 111-1 КК України, оскільки вона займала посаду не пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, при цьому пояснивши, що 28.02.2022 у зв`язку з обстрілами, вона разом з сім`єю виїхала з міста Харкова на дачу, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_3 . Спочатку було тихо, але 17.03.2022 прийшли військові РФ, їх блокпост був навпроти її будинку. Коли у них закінчились запаси їжі, вона пішла до старости селища - ОСОБА_12 , з проханням надати гуманітарну поміч, на що остання запропонувала допомогати їй, з питання видачі гуманітарки. Після її згоди, вони разом поїхали до м. Вовчанську, де ОСОБА_12 показала та розповіла їй що, та до кого треба відвозити. Після чого, вона 2 рази їздила до м. Вовчанську відвозила списки, на отримання гуманітарної допомоги, які формувала сама, в яких зазначались, дані отримувачів: ПІБ, паспортні дані та адреса, які заносились до комп`ютеру ОСОБА_23 . Перший раз їздила на початку серпня 2022 року, другий  всередині серпня 2022 року. Гуманітарну допомогу видавали військові РФ, та якщо хтось не приходив її отримати, вони залишалась в селищній раді, а потім вона сама видавала її або розвозила, зокрема старим бабусям, яким важко було пересуватися. Декілька разів до її будівлі приїжджали військові, вибивали двері, одного разу забрали її чоловіка, та в подальшому відпустили. Зазначила, що всіма питаннями займалась ОСОБА_23 та всі довідки видавала вона. Однак, одного разу, до неї прийшли військові, та наказали написати довідку про місце мешкання жінки з двома дітьми, та підписати її як помічник начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про те що, вона займає цю посаду дізналася від військових. Довідку вона написала від руки. Наприкінці серпня, ті у кого були діти, за власною ініціативою вирішили прибрати навколо будівлі школи та відкрити її, щоб діти були в змозі бути разом та навчались. 1 вересня було урочисте відкриття школи, на якому декілька батьків разом з нею висловились зі словами подяки. Присутня вона там була, яка мати, а не як посадова особа. У військових РФ в примусовому порядку, вона придбала за 70 гривень сім карту «МИР», але зв`язку не було. Пального вона не отримувала.
		Проте, незважаючи на часткове визнання ОСОБА_11 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з додержанням вимог ст.23 КПК та на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими в їх взаємозв`язку, відповідно до ст. 94 КПК України, дійшов правильного висновку про наявність в діях обвинуваченого саме складу вищевказаного кримінального правопорушення, 
		У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку досліджені судом речові докази та показання свідків. Зокрема, судом було досліджено аркуш паперу формату А-4 з фото, на якому міститься фрагмент тексту відтворений рукописним способом: «Начальнику Волчанского териториального управления ВГА Харьковской обл.. Волчанского району ОСОБА_24 » надалі відступ та текст «поморник начальника терр управления ОСОБА_7 » надалі відступ та посередині текст «Служебная записка» «…», зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_7 , як помічник начальника теруправління звертається зі службовою запискою до «начальника Волчанського териториального управления ВГА Харьковской області ОСОБА_24 » з проханням надати для виконання своїх обов`язків канцтовари. Тобто, враховуючи зміст цієї службової записки, вбачається, що ОСОБА_7 , для виконання своїх обов`язків, саме як помічника начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 було написано прохання дати їй канцелярські товари. 
		Крім того, судом було досліджено аркуш паперу формату А4 з фото, на якому міститься фрагмент тексту відтворений рукописним способом: починається зі слів «справка», надалі в кінці міститься напис «10.08.2022 Помощник начальника Волчанського районного территориального управления ОСОБА_7 та підпис». Зміст «справки» полягав у видачі довідки про засвідчення факту проживання ОСОБА_25 та її матері за адресою: АДРЕСА_4 . Вказана «справка» підписана ОСОБА_7 , із зазначенням її посади, а сам  «помощник начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , а також низку інших доказів, які, на думку колегії суддів, є належними та допустимими, логічними та послідовними, будь-яких процесуальних порушень при їх збиранні, дослідженні та оцінці, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 саме у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні, колегія суддів не вбачає.
		Крім того, судом оглянутий пристрій, а саме мобільний телефон Redmi Note 9 PRO IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 з сім-картою з МИР поміщено до паперового конверту з пояснювальною биркою: «Пакет № 1 до протоколу огляду речей від 28.10.2022 1. Мобільний телефон Redmi Note 9 PRO IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 з сім-картою з МИР» з підписом підозрюваної та захисника. 
		Вказані докази, цілком узгоджуються з показаннями свідків, допитаних судом, підстав не довіряти показанням свідків у суду немає. 
		Посилання захисника обвинуваченої на здійснення ОСОБА_7 організаційно- розпорядчих дій, як то збір інформації, роздачі гуманітарної допомоги в інтересах населення, та в наслідок крайньої необхідності через вторгнення окупантів в країну та рятування таким засобом свого життя, не свідчить про крайню необхідність в контексті самого поняття та не виключає поняття добровільності дій особи
		Кримінальне правопорушення за ч.5 ст.111-1 ККУ може бути вчинено лише шляхом дії. Додатково слід звернути увагу, що законодавець у ч. 5 встановлює ознаку добровільності, як до дій щодо зайняття посади, так і щодо обрання до певних органів влади окупанта.
		Лише самого факту добровільного зайняття громадянином України однієї із таких посад достатньо для кваліфікації відповідних дій за частиною 5 ст. 111-1 КК України. Адже суспільна небезпечність таких дій є очевидною, оскільки особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади. Саме така вертикаль є основою функціонування державного механізму загалом.
		При цьому, сама обвинувачена фактично не заперечує, що займалась видачою гуманітарної допомоги задля виживання свого та мешканців села і сама звернулася за допомогою до старости села ОСОБА_12 .. Проте, свої функції вона виконувала, перебуваючи на посаді помічника начальника Вовчанського територіального управління ВДА і саме з джерел, отриманих від окупантів.
		А тому, колегія суддів не може погодитись з думкою апелянта, що неможливість залишити окуповану територію або неможливість вижити, окрім, як брати харчі від ворога  це ті обставини, які, на думку захисника, виключають кримінальну протиправність діяння.
		Посилання захисника на хибність висновків суду щодо відсутності у ОСОБА_7 збігу тяжких особистих чи інших обставин є безпідставними та не підтверджені належними доказами, зокрема, щодо дійсних погроз, вчинених відносно обвинуваченої або фізичного чи психологічного тиску, внаслідок яких вона зайняла посаду помічника начальника Вовчанського територіального управління ВДА. 
		На думку колегії суддів, доказів, які б дійсно свідчили про вчинення відносно обвинуваченої дій, передбачених ст.ст.39-40 КК України, надано не було ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду. 
		Як зазначила обвинувачена в своєму останньому слові, під час апеляційного розгляду справи, вона здійснювала допомогу мешканцям села продуктами харчування і за інших обставин цієї допомоги неможливо було отримати. А тому, вважає, що своїми діями вона, (з її слів): «не нанесла вред ни Украине, ни нашему государству», що на думку колегії суддів свідчить про те, що на час апеляційного розгляду справи, обвинувачена фактично в скоєному не розкаялась, а тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, є покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, оскільки її виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.
		Апеляційні доводи захисника обвинуваченої, що містять твердження про припущення та помилковість висновків суду, зазначених у вироку, а також їх суперечність фактичним обставинам справи, мають суто суб`єктивний характер та спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності у зв`язку з обраною лінією захисту. Такі твердження повністю спростовуються об`єктивними відомостями дослідженими судом першої інстанції в судовому засіданні за участю сторін, внаслідок чого судом надано їм обґрунтовану оцінку в нарадчій кімнаті за наслідками проведення всього судового розгляду.
		Зібрані у справі докази, в їх сукупності, вказують на винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, а саме  добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, створених на тимчасово окупованій території.
		Таким чином,зазначені доводизахисника обвинуваченоїспростовуються дослідженимипід чассудового розглядудоказами іне можутьбути прийнятісудом якобставини,що виправдовуютьобвинувачену.Колегія суддіввважає,що такапроцесуальна позиція свідчитьпро наміруникнути кримінальноївідповідальності і спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, отриманими з різних джерел, в тому числі шляхом допиту в судовому засіданні свідків та дослідження інших доказів. Судом в мотивувальній частині вироку наведено вмотивовані висновки, щодо оцінки всіх досліджених доказів, а тому, версія та доводи захисника обвинуваченої про незгоду відсутність достовірних доказів на підтвердження її вини та невідповідність висновків фактичним обставинам справи мають суто суб`єктивний та безпідставний характер, пов`язаний з обраним способом захисту.
		Враховуючи вищевикладене,оцінивши дослідженідокази засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись закономз точкизору належності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказівз точкизору їхдостатності,та взаємозв`язку,з урахуваннямтого,що посправі забезпеченовсебічний,повний таоб`єктивнийрозгляд всіхобставин вїх сукупності,апеляційний суд,приходить довисновку продоведеність виниобвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненнізлочину,передбаченого ч.5ст.111-1КК України, поза розумним сумнівом.
		Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, перш ніж ухвалювати обвинувальний вирок суд першої інстанції, з дотриманням норм ст. ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення та версію сторони захисту, надати їм належну, логічну оцінку щодо об`єктивного спростування таких відомостей, виходячи з вимог ст.ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав  визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
		Колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону суд першої інстанції виконав в повному обсязі, проаналізував та дослідив весь необхідний об`єм доказів, та слушно дійшов висновку про те, що ОСОБА_7 вчинила інкримінований їй злочин, передбачений ч.5 ст.111-1 КК України.
		Разом із тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що призначене покарання у вказаному розмірі з його реальним відбуванням, є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів і відповідає вимогам ст.65 КК України, а саме: ступеню тяжкості вчиненого злочину, ролі обвинуваченої у його вчиненні, суспільній небезпечності кримінального правопорушення, особі обвинуваченої та принципам законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації.
		Істотних порушень вимог КПК України при розгляді даного провадження колегією суддів не встановлено, та інших переконливих доводів апеляційної скарги, які б безумовно спростовували висновки суду та були підставою для скасування вироку, захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
		Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченої, залишити без задоволення.
		Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Вирок Київського районного суду м. Харкова від 29 09 2023 року по справі щодо   ОСОБА_7 , обвинуваченої за ч.5 ст.111-1 КК України, - залишити без змін.
		 
		Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої, - залишити без задоволення.
		 
		Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
		 
		Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		____________            _____________         ____________
		ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...