Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/35220/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2023.
Дата набрання законної сили: 21.11.2023
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   
		 
		1[1]
		 
		                    
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
		Київського апеляційного суду в складі:
		 
		головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів  при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4    розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві        21 листопада 2023 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката   ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від                28 вересня 2023 року, 
		 
		за участі:
		прокурора                                                ОСОБА_7 ,
		представника власника майна             адвоката ОСОБА_6 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8  та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ), а саме НОМЕР_2 , який відкрито у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (МФО 380805), за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету, виплати заробітної плати.
		Зобов`язано службових осіб АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (МФО 380805) надати слідчим слідчої групи, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72022000420000079, або уповноваженій особі за дорученням слідчого, довідку про залишок коштів на момент накладення арешту на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ).
		В задоволенні інших вимог клопотання - відмовлено.
		Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна  ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив, поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду  м. Києва від  28 вересня 2023 року, скасувати ухвалу слідчого судді
		Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 28 вересня 2023 року клопотання прокурора розглянуто без виклику власника майна чи його представника, копію оскаржуваного рішення отримано 25 жовтня 2023 року, апеляційну скаргу направлено електронною поштою 27 жовтня 2023 року.
		Вважає, що в оскаржуваному рішенні не наведено доказів, які свідчать про те, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ФОП ОСОБА_5 отримано в результаті вчинення злочину, а грошові кошти не відповідають ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.
		Крім того, грошові кошти ФОП ОСОБА_5 отримано в результаті здійснення підприємницької діяльності.
		Звертає увагу на те, що арешт грошових коштів з метою спеціальної конфіскації є неможливим, оскільки ФОП ОСОБА_5 не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
		Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
		Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Оскільки, 28 вересня 2023 року клопотання прокурора розглянуто без виклику власника майна чи його представника, копію оскаржуваного рішення отримано                   25 жовтня 2023 року, апеляційну скаргу направлено електронною поштою 27 жовтня 2023 року, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
		Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 10 листопада 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 72022000420000079,за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого  ч. 5 ст. 191 КК України. 
		Як вбачається з клопотання прокурора, службові особи ДП «НОВАТОР», а саме директор ДП «НОВАТОР» ОСОБА_9 діючи усупереч інтересів служби, умисно та протиправно, розуміючи суспільну небезпечність своїх дій та бажаючи настання відповідних суспільно-небезпечних наслідків, діючи за попередньою змовою групою осіб до складу якої, окрім ОСОБА_9 , ввійшли інші службові особи ДП «НОВАТОР», ряд фізичних осіб-підприємців, а також інші особи, створили протиправний механізм розтрати грошових коштів вищевказаного державного підприємства, яка полягала у закупівлі товарів військового призначення із залученням реквізитів підконтрольних суб`єктів господарської діяльності, з метою виведення коштів державного підприємства в «тіньовий» сектор економіки та їх подальшого привласнення.
		Крім того, ДП «Новатор», в особі директора ОСОБА_9 , уклало новий договір № 050/825 від 15.08.2023 на поставку модуля підсилення потужності з ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 3 900 000 грн. У подальшому, номер договору був перепідписаний за № 033/882 від 29.08.2023 і в ньому були вказані нові реквізити банківських рахунків ФОП ОСОБА_5 .По документам, 31 серпня 2023 року зазначений модуль був поставлений на ДП «Новатор», після чого на розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_5 перераховані кошти для подальшого їх виведення та обготівкування для службових осіб державного підприємства.
		Водночас, досвіду торгівлі товарами військового призначення, в т.ч. авіаційної галузі у ФОП ОСОБА_5 не має, а походження товару, який ніби був поставлений на ДП «Новатор» невідоме.
		Також встановлено, що ФОП ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ) у липні поточного року відкрив наступні розрахункові рахунки, які будуть використовувались ним для обготівкування коштів, отриманих від ДП «Новатор»:
		-         АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (МФО 380805): р/р НОМЕР_2 ;
		-         АТ «ПУМБ» (МФО 334851): р/р НОМЕР_3 ;
		-         АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365): р/р НОМЕР_4 .
		26 вересня 2023 року винесено постанову відповідно до ст. 98 КПК України про визнання речовими доказами грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (МФО 380805): р/р НОМЕР_2 , АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365): р/р НОМЕР_4 , АТ «ПУМБ» (МФО 334851): р/р НОМЕР_3 .
		27 вересня 2023 року прокурор третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8   звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт грошових коштів, що знаходяться на розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_5 .
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року клопотання прокурора задоволено частково.
		Колегія суддів погоджується із вказаним рішенням, виходячи з наступного.
		           При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. 
		          Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.
		Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
		У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		            Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, спеціальної конфіскації та збереження речових доказів.
		            Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому  п. 2 ч. 2 цієї ж статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами  1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
		Відповідно до ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, якщо вони одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю).
		При цьому, ч. 4 ст. 96-2 КК України передбачає, що гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.
		З фабули кримінального провадження в рамках якого здійснюється дане кримінальне провадження вбачається, що грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ), а саме НОМЕР_2 , який відкрито у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (МФО 380805), отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення, шляхом вчинення службового підроблення, зокрема підписання договорів поставки та інших документів, що стали підставою для перерахування грошових коштів в адресу ФОП ОСОБА_5 , розкраданню державного майна та легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом. Вказане спростовує доводи апеляційної скарги щодо неможливості накладення арешту з метою спеціальної конфіскації.
		Колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що накладення арешту на вказані грошові кошти є доцільним і з підстав збереження такого майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації, яку може бути призначено судом за наслідками розгляду судового провадження в рамках даного кримінального провадження.
		При цьому ст. 96-1 КПК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
		З матеріалів клопотання вбачається, що  кримінальне провадження                               № 72022000420000079 від 10.11.2022 здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція за яке передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Тобто у разі доведення стороною обвинувачення вчинення вказаних правопорушень, в межах даного провадження може бути застосована спеціальна конфіскація.
		Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши доводи клопотання сторони обвинувачення та матеріали судового провадження вважає, що прокурором доведено необхідність арешту майна у кримінальному провадженні № 72022000420000079, з метою збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, оскільки у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню, тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
		Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
		Твердження апелянта, що грошові кошти отриманні  в результаті здійснення підприємницької діяльності підлягають перевірці органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування, з урахуванням обставин кримінального провадження.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. 
		            Зважаючи на вказане в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на згадане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необгрунтованими.
		Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.
		Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не встановлено.
		Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника,  з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
		 
		Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату                    ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від  28 вересня 2023 року.
		Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від                            28 вересня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката   ОСОБА_6 , - без задоволення. 
		Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді:
		                                     ОСОБА_10                     ОСОБА_11               ОСОБА_12                   
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний № 761/35220/23                                                         Слідчий суддя в 1-ій інстанції:  ОСОБА_13 
		Провадження  № 11сс/824/6911/2023                                                       Доповідач  ОСОБА_1                            
		Категорія ст.170 КПК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...