Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 589/4601/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2023.
Дата набрання законної сили: 29.11.2023
Номер судового провадження: 61-13788ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 листопада 2023 року
		м. Київ
		справа № 589/4601/21
		провадження № 61-13788св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачка -  ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Палій Альона Віталіївна, на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області у складі судді Лєвші С. Л. від 08 травня 2023 року, додаткові рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області у складі судді Лєвші С. Л. від 22 травня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., від 05 вересня 2023 року.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		1.           У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
		ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. 
		2.           На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 19 лютого 2019 року він надав у позику ОСОБА_4 250 000,00 дол. США, на підтвердження чого відповідачка власноруч написала боргову розписку та зобов`язалася повернути йому кошти в розмірі 250 000,00 дол. США до                              01 червня 2019 року. 
		3.           Посилався на те, що відповідачка своїх зобов`язань за договором позики не виконує та ухиляється від повернення суми боргу.
		4.            ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 19 лютого 2019 року у розмірі 338 184,93 дол. США, з яких основна сума боргу - 250 000,00 дол. США, пеня - 70 000,00 дол. США, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 18 184,93 дол. США.
		Стислий виклад позиції відповідачки
		5.            ОСОБА_6 заперечувала проти заявлених вимог посилаючись на те, що грошових коштів за розпискою від 19 лютого 2019 року вона не отримувала, грошових коштів для повернення боргу не мала. Зазначала, що вказану розписку вона написала під примусом позивача. Крім того, вважала, що вимоги про стягнення пені заявлені з пропуском строку позовної давності, а від її сплати, як і сплати трьох процентів річних, вона звільняється, оскільки прострочення відбулося у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобіганню поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19.
		Основний зміст та мотиви судових рішень суду першої інстанції
		6.           Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 
		від 08 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. 
		7.           Стягнуто з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 250 000,00 дол. США, 3% річних від простроченої суми у розмірі 18 184,93 дол. США за період з 02 червня 2019 року 
		до 03 листопада 2021 року, а всього 268 184,93 дол. США. 
		8.           У решті позовних вимог відмовлено. 
		9.           Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору - 11 350,00 грн та з витрат на професійну правничу допомогу - 30 490,00 грн, а всього - 41 840,00 грн. 
		10.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка, отримавши у позику від позивача грошові кошти на підставі розписки 
		від 19 лютого 2019 року, своїх зобов`язань з повернення суми позики 
		до 01 червня 2019 року не виконала, у зв`язку із чим з неї підлягає стягненню сума неповернутих грошових коштів та три проценти річних від зазначеної суми за весь період прострочення.
		11.        Вимоги про стягнення пені суд вважав такими, що заявлені поза межами спеціального строку позовної давності та без зазначення поважності причин пропуску такого строку.
		12.        Додатковим рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій цивільній справі задоволено частково. 
		13.        Стягнуто з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 792,33 грн.
		14.        Додаткове рішення мотивоване тим, що судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, а тому здійснено їх розподіл з урахуванням пропорційності щодо розміру задоволених позовних вимог.
		15.        Додатковим рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2023 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання витрат на професійну правничу допомогу та витрат за проведення психологічної експертизи у цій цивільній справі задоволено частково. 
		16.        Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 485,50 грн та витрати за проведення психологічної експертизи у розмірі 3 105,00 грн. 
		17.        Судові витрати, понесені відповідачкою у суді першої інстанції, відшкодовані пропорційно до розміру вимог позивача, у задоволенні яких було відмовлено.
		Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
		18.        Постановою Сумського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року
		апеляційну скаргу ОСОБА_2  задоволено частково. 
		19.        Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 
		від 08 травня 2023 року в частині вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат та додаткове рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2023 року, ухвалене за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання витрат на професійну правничу допомогу, змінено. 
		20.        Стягнуто з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 790,38 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним під час розгляду справи в суді першої інстанції, та 9 000,69 грн судового збору. 
		21.        В іншій частині рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2023 року залишено без змін.
		22.        Додаткове рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області                      від 22 травня 2023 року, ухвалене за заявою ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання судових витрат, залишено без змін.
		23.        Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що надана позивачем розписка є підтвердженням існування між сторонами договірних зобов`язань й, відповідно, свідчить про існування між сторонами саме укладеного договору позики та є доказом не лише факту укладення, а й передачі грошової суми позичальнику. З урахуванням прострочення виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за договором позики, та відсутності законодавчих обмежень щодо покладення на боржника відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, апеляційний суд також вважав обґрунтованими й висновки суду першої інстанції щодо стягнення трьох процентів річних від простроченої суми.
		24.        Водночас, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, понесених ОСОБА_1 , зокрема зазначивши про не урахування необхідності пропорційного відшкодування суми сплаченого судового збору, а також принципів реальності, необхідності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, ступеня складності справи, а також часу, витраченого адвокатом на надання послуг.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		25.        19 вересня 2023 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Палій А. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня         2023 року, додаткові рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду             від 05 вересня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Вирішити питання щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат.    
		26.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 
		2020 року у справі № 910/13071/19 та у постановах Верховного Суду 
		від 12 лютого 2020 року у справі № 457/906/17, від 04 березня 2020 року у справі №632/2209/16, від 08 жовтня 2020 року у справі № 194/1126/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		27.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судами попередніх інстанцій не були враховані належні, на думку заявниці, докази того, що грошові кошти у розмірі 250 000,00 дол. США вона не отримувала, а саме висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа від 10 серпня 2022 року.
		28.        Вважає, що суди попередніх інстанцій неналежним чином дослідили зміст розписки від 19 лютого 2019 року, не звернули уваги на відсутність у ній відомостей про передачу позивачем грошових коштів.
		29.        Крім того, вирішуючи питання про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, суди не врахували положень пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у редакції, яка набрала чинності з 04 липня 2020 року, згідно з якими позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання, нарахованих у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України короновірусної хвороби.
		30.        Судові витрати, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню, з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а понесені нею судові витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі, з огляду на відсутність правових підстав для втручання у договірні відносини між адвокатом та клієнтом в частині визначення гонорару, клопотання про зменшення таких витрат позивачем не заявлено.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		31.        Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 589/4601/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , 
		від імені якої діє адвокат Палій А. В., про зупинення виконання рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2023 року, додаткового рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2023 року та постанови Сумського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
		32.        17 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		33.        Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		34.        19 лютого 2019 року ОСОБА_4 склала розписку наступного змісту: 
		«Я, ОСОБА_4 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 13 вересня 2011 року, взяла в борг суму коштів в розмірі 250 000 дол. США у ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 01 листопада 1996 року. Зобов`язуюсь повернути повністю суму в розмірі 250 000,00 дол. США до 01 червня 2019 року. У випадку не повернення грошових коштів в установлений строк нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний прострочений місяць».
		35.        01 липня 2021 року ОСОБА_4 уклала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_7 .
		36.        Згідно з висновком за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа у цивільній справі №589/4601/21 від 10 серпня 
		2022 року, у ОСОБА_2 виявлено реакції: які свідчать, про те, що ОСОБА_2 не отримувала грошові кошти у розмірі 250 000,00 дол. США від ОСОБА_1 за розпискою від 19 лютого 2019 року; які свідчать, про те, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 за весь період відносин не більше                            2 000,00 дол. США; які свідчать, про те, що ОСОБА_2 написала розписку                        від 19 лютого 2019 року на суму 250 000,00 дол. США за вимогою                       ОСОБА_1 .
		Позиція Верховного Суду
		37.        Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		38.        Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу
		39.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		40.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		41.        Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		42.        Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		43.        Відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частини першої статті 627 ЦК України).
		44.        Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чиномвідповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		45.        Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. 
		46.        Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		47.        Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		48.        Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей (зокрема, постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц).
		49.        Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
		50.        У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
		51.        Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України 
		від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі 
		№ 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17.
		52.        Положеннями частини першої, третьої статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		53.        Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
		54.        Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		55.        Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		56.        Встановивши, що ОСОБА_3 на підтвердження факту отримання від ОСОБА_1 у борг грошових коштів у розмірі 
		250 000,00 дол. США написала власноручно розписку, у якій зобов`язалася повернути отриману у позику суму коштів до 01 червня 2019 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що між сторонами спору виникли правовідносини, які ґрунтуються на договорі позики. З огляду на дійсність такого договору, не оспорення сторонами його умов у встановленому законом порядку, а також враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт невиконання відповідачкою своїх обов`язків з повернення грошових коштів у встановлений договором строк, висновки судів щодо наявності підстав для стягнення суми неповернутого боргу є законними, обґрунтованим та справедливими.
		57.        Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано відхилив доводи відповідачки щодо неотримання нею усієї суми боргу, належно оцінивши зміст розписки, підтвердження позичальницею факту отримання грошових коштів саме у борг у сумі 250 000,00 дол. США від позивача, а також взяття на себе зобов`язання з повернення таких коштів у визначений сторонами строк. Наданий відповідачкою висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа від 10 серпня 2022 року суди попередніх інстанцій правильно вважали недостатнім доказом на спростування факту відсутності між сторонами позикових зобов'язань за розпискою від 19 лютого 2019 року.
		58.        Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 457/906/17, який наведений заявницею як підстава для касаційного оскарження, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
		59.        Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивовано в судовому рішенні.
		60.        Частинами першою та другою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		61.        Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 89 ЦПК України.
		62.        У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку поданим сторонами доказів у їх сукупності та з урахуванням правильно встановленої правової природи спірних правовідносин дійшли обґрунтованого висновку, що наданий відповідачкою висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа від 10 серпня 2022 року не спростовує як факт отримання позичальницею коштів, так і наявності утвореної заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором позики.
		63.        Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 
		від 16 червня 2021 року у справі № 559/2218/17,від 24 травня 2023 року у справі № 759/17745/18.
		64.             Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		65.        Положеннями статей 79, 80 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. 
		66.        Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		67.        Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		68.        Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		69.        В частині доводів касаційної скарги щодо відсутності правових підстав для нарахування трьох процентів річних на підставі положень статті 625 ЦК України, колегія суддів зауважує наступне.
		70.        Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
		71.        Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
		72.        Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
		Схожий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та 
		від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц
		73.             Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що передбачені пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підстави звільнення позичальника від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення, у разі прострочення у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, не стосуються сум, які підлягають нарахуванню на підставі статті 625 ЦК України.
		74.             Звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, передбачене положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та стосується лише періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення. Водночас, у справі, яка переглядається в касаційному порядку, три проценти річних нараховані на підставі статті 625 ЦК України за період з 02 червня 
		2019 року по 03 листопада 2021 року. Розмір таких нарахувань заявницею не оспорюється.
		75.        З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин, встановили обставини справи та надали належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		76.             Судові витрати за наслідками розгляду справи в судах попередніх інстанцій розподілено з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням їх реальності, необхідності та співмірності їх розміру зі складністю справи.
		77.             Посилання касаційної скарги на відсутність правових підстав для втручання у договірні відносини між адвокатом та клієнтом в частині визначення гонорару та зменшення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, є необґрунтованими.
		78.        Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду 
		від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
		79.        Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду 
		від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
		80.        Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява 
		№ 19336/04, § 268)).
		81.        Колегія суддів зауважує, що заявлений до відшкодування відповідачкою розмір судових витрат на професійну правничу допомогу був зменшений судом першої інстанції не у зв`язку з необґрунтованістю його розміру, а згідно з правилами розподілу судових витрат, визначених у частині другій статті 141 ЦПК України, пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).
		82.        Водночас, судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у суді першої інстанції, були обґрунтовано зменшені судом апеляційної інстанції, з урахуванням доводів заяви відповідачки. Касаційна скарга не містить обґрунтувань щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при визначенні розміру таких витрат.
		83.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		84.        Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційні скарзі.
		85.        Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 410 ЦПК України).
		86.        Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		87.        З огляду на відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, судові витрати, понесені заявницею у суді касаційної інстанції, підлягають залишенню за нею.
		Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Палій Альона Віталіївна, залишити без задоволення.
		2.           Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 
		від 08 травня 2023 року, додаткові рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2023 року, з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду, та постанову Сумського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                              О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...