Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 234/2711/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2023.
Дата набрання законної сили: 29.11.2023
Номер судового провадження: 61-1378ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 листопада 2023 року
		м. Київ
		справа № 234/2711/21
		провадження № 61-1378св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачка -  ОСОБА_2 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Крушинський Валентин Валентинович, на рішення Краматорського міського суду Донецької області у складі судді Лебединець Г. С. від 03 вересня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П., від 22 грудня 2021 року.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		1.           У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та у її вихованні, визначення способів участі батька у вихованні дитини.
		2.           На обґрунтування позовних вимог  ОСОБА_1 зазначав, що у червні 2018 року у м. Абу-Дабі він познайомився із ОСОБА_2 . З кінця липня 
		2018 року вони стали проживати разом без реєстрації шлюбу поза межами України. Від фактичних шлюбних відносин сторони мають малолітнього сина    ОСОБА_4 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		3.           Спільне життя між ними не склалося, у зв'язку із чим вони припинили спільне проживання. Дитина проживає разом з матір`ю, спору про визначення місця її проживання немає. У той же час вінматеріально підтримує відповідачку разом із дитиною. 
		4.           Зазначав, що з дня народження дитини до серпня 2020 року він проводив вільний час з дитиною, спілкувався з нею, гуляв, готував сніданок, купував іграшки, здійснював гігієнічний догляд. 15 серпня 2020 рокувідповідачка виїхала з Оману до України. Починаючи з серпня 2020 року вінчасто приїздив до м. Краматорська для того, щоб відвідати дитину. Бачився з дитиною з дозволу відповідачкипо декілька годин, на його прохання залишити дитину хоча б на один вихідний день  ОСОБА_2 ставилася негативно.
		5.           Посилався на те, що відносини сторін з приводу побачень з дитиною погіршились у жовтні 2020 року. Відповідачка почала чинити безпідставні перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, зокрема, критикувала будь-які його дії, не давала часу для вільних прогулянок, почала його словесно ображати. Не зважаючи на його бажання бути частиною життя дитини, бути його справжнім батьком,  ОСОБА_2 , починаючи з листопада 2020 рокуз невідомих причин не надає йомуможливості бачитись з дитиною, спілкуватися з нею, виховувати її та проводити час спільно.
		6.           Зосереджував увагу на тому, що ОСОБА_2  поводиться агресивно та всіляко ухиляється від будь-яких форм спілкування з ним. 
		7.           Враховуючи наведене,  ОСОБА_1 просив суд: зобов`язати 
		ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні спільної дитини шляхом визначення йому наступних способів участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : щотижнево у понеділок, вівторок, середу та четвер з 15-30 год до 19-00 год відвідування з дитиною місць дитячих розваг та відпочинку в загальнодоступних громадських місцях, у присутності матері до досягнення дитиною двох років, а починаючи з двох             років - без присутності матері; другу та четверту суботу місяця з 12-00 год суботи до 12-00 години неділі, після досягнення дитиною двох років, шляхом систематичних зустрічей з дитиною за місцем проживання батька, без присутності матері, з урахуванням режиму дня, бажання та стану здоров`я дитини; протягом шести годин у свята «Новий Рік» (1 січня), «Різдво Христове» 
		(7 січня і 25 грудня), «Великдень» (згідно з календарем на поточний рік), «Трійця» (згідно з календарем на поточний рік), «День праці» (1 травня), «День перемоги» (9 травня), «День Конституції України» (28 червня), «День незалежності України» (24 серпня), «День захисника України» (14 жовтня), та щорічно у день народження дитини (ІНФОРМАЦІЯ_4) за попередньою домовленістю між батьками у присутності матері до досягнення дитиною двох років, а починаючи з двох             років - без присутності матері; спільний відпочинок для оздоровлення дитини взимку, в тому числі в період зимових канікул - протягом 7 календарних днів; в літній період, в тому числі в період літніх канікул - протягом 21 календарного дня, з урахуванням бажання та стану здоров`я дитини, у присутності матері до досягнення дитиною двох років, а починаючи з двох років - без присутності матері. Зобов`язати ОСОБА_2 кожного разу за один день до дня запланованої зустрічі з дитиною надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця проживання, перебування або навчання дитини, а у разі настання таких змін, повідомляти його про це особисто на наступний день з дня настання таких змін.
		Стислий виклад позиції відповідачки
		8.            ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначала, що до народження спільної дитини сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу за межами України, позивач був проти народження спільної дитини. Після народження дитини між ними почали виникати конфлікти стосовно питань виховання дитини та гігієни батька дитини в період часу, коли він приїздив до сина. Посилалася на те, що позивач не брав участі у догляді за сином, його вихованні, розвитку, що призводило до розладу травлення у дитини. 
		9.           Після народження дитини вони фактично припинили проживання однією сім`єю. Позивач постійно нехтував сімейними цінностями. Між сторонами виникали сварки, свідком яких нерідко ставала їх малолітня дитина, що негативно відобразилось на психічному стані сина. 
		10.        З січня 2020 року відносини між сторонами значно погіршились. Вона з сином приїхала до Оману , де перебував позивач, вони проживали в готелі. Внаслідок агресії з боку позивача, застосування погроз та фізичного насильства, вона декілька разів викликала охорону готелю та відселялась від позивача до окремої кімнати. Через карантинні обмеження вона не мала можливості повернутись до України. Після повернення до України в серпні 2020 року, вона декілька разів на тиждень приводила дитину на зустрічі з батьком, однак, кожного разу між нею та позивачем виникали сварки з приводу її відмови мешкати разом. Під час сварок  ОСОБА_1 ображав її, принижував та погрожував викрасти дитину, помістити сина з 4-х років в інтернат в країні свого походження, через що вона постійно перебувала в стані стресу. Зазначала, що позивач постійно принижує її в присутності дитини. Вихованням дитини не займався. 
		11.        Стверджувала, що вона не заперечувала та не заперечує проти побачень батька з дитиною, однак у присутності матері, оскільки дитина внаслідок свого малолітнього віку та сильної емоційної прив`язаності до матері ще не може без шкоди для її психологічного стану перебувати без присутності матері. Внаслідок того, що між сторонами склались напружені стосунки та непорозуміння щодо питань участі кожного з батьків у вихованні дитини, чергова зустріч закінчилася конфліктом, внаслідок якого позивач завдав їй фізичних ушкоджень. На підставі її звернення відносно позивача відкрито кримінальне провадження №12021055390000131 за частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України. 
		12.        Зазначала, що внаслідок зазначеної вище протиправної поведінки позивача, яка відбулась в присутності сина, у дитини почали розвиватись страхи та боязнь батька. Вважала, що така поведінка позивача не припиниться в майбутньому і він надалі буде вчиняти домашнє насилля щодо неї та сина. Крім того зазначає, що вона не обізнана з умовами проживання позивача. 
		13.        З метою створення належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку, вважала за необхідне забезпечити зустрічі батька з дитиною один раз на місяць в присутності матері дитини та в присутності соціального працівника або психолога у світлу пору доби, у не примусовому для дитини порядку. 
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
		14.        Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 03 вересня 2021 року позов задоволено частково. 
		15.        Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні спільної дитини шляхом визначення ОСОБА_1 способів участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		16.        Встановлено такі способи участі батька - ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : шляхом відвідування з дитиною місць дитячих розваг та відпочинку в загальнодоступних громадських місцях у присутності матері за попередньою домовленістю з урахуванням режиму дня та стану здоров`я дитини; часовий проміжок для участі у вихованні малолітнього ОСОБА_5 та спілкування з ним - у понеділок, середу та п`ятницю з 16:00 години до 19:00 години під час перебування батька ОСОБА_7 в Україні, у присутності матері до налагодження стосунків батька з дитиною; щороку протягом трьох годин на свята та щорічно у день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_4, за попередньою домовленістю у присутності матері і попереднім погодженням з  ОСОБА_2 часу спілкування з сином, ОСОБА_5 , з урахуванням режиму дня дитини та стану її здоров`я; до досягнення трирічного віку, у разі відновлення взаємовідносин між сином та батьком, під час перебування його в Україні: щотижнево у понеділок, середу та п`ятницю з 16:00 години до 19:00 години за місцем проживання дитини, шляхом відвідування з сином місць дитячих розваг та відпочинку в загальнодоступних громадських місцях з урахуванням режиму дня, бажання та стану здоров`я дитини, без присутності матері. 
		17.        Зобов`язано ОСОБА_2 кожного разу за один день до дня запланованої зустрічі з дитиною надавати ОСОБА_1 інформацію щодо фактичного місця проживання, перебування або навчання дитини, а в разі настання таких змін, повідомляти його про це особисто наступного дня після настання таких змін. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		18.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували неналежне ставлення батька до виконання своїх обов`язків, доказів особистої неприязні дитини до батька, чи обставин, які б свідчили про те, що спілкування батька з сином перешкоджає нормальному розвитку дитини, наявність особистих конфліктів між сторонами, які не повинні порушувати інтереси дитини, з урахуванням рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини та найважливіших інтересів дитини, обґрунтованим визнано запропонований органом опіки та піклування порядок та спосіб участі позивача у спілкуванні та вихованні сина, оскільки він в повній мірі відповідає справедливій рівновазі між інтересами дитини та інтересами батьків.
		19.        Крім того, судом першої інстанції зазначено, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі батька у вихованні сина.
		Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
		20.        Постановою Донецького апеляційного суду від 22 грудня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Резолютивну частину рішення Краматорського міського суду від 03 вересня 2021 року доповнено в частині способу участі батька ОСОБА_1 у виховані дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спільного відпочинку батька та дитини, для оздоровлення дитини взимку протягом                          7 календарних днів та в літній період протягом 21 календарного дня, з урахуванням бажання та стану здоров`я дитини у присутності матері ОСОБА_2 до досягнення дитиною трьох років, а після досягнення трьохрічного віку - без присутності матері. 
		21.        Рішення Краматорського міського суду від 03 вересня 2021 року змінено в частині розподілу судових витрат. Зменшено розмір судових витрат, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 , з 15 908,00 грн до 7 273,00 грн. 
		22.        В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		23.        Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони у справі мають рівніправа та обов`язки щодо дитини, а батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною. При визначенні порядку участі батька у вихованні дитини суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, у першу чергу, виходив із найкращих інтересів дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків. 
		24.        Однак суд апеляційної інстанції вважав, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у встановленні способу участі батька у вихованні дитини шляхом спільного відпочинку для оздоровлення дитини взимку та в літній період є необґрунтованим. З урахуванням рівності прав та обов`язків батьків щодо виховання дитини, бажання позивача приймати активну участь у вихованні дитини, можливість періодичного відвідування України, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що такий спосіб участі батька у виховані дитини як спільний відпочинок батька та дитини для оздоровлення дитини взимку протягом 7 календарних днів та в літній період протягом 21 календарного дня, з урахуванням бажання та стану здоров`я дитини у присутності матері 
		ОСОБА_2 до досягнення дитиною трьох років, а по досягненню трьохрічного віку без присутності матері, є перш за все забезпеченням найкращих інтересів дитини.
		25.        Зменшуючи розмір судових витрат, які стягнуті судом першої інстанції на користь позивача, суд апеляційної інстанції зазначив по неурахування судом першої інстанції принципів пропорційності відшкодування судових витрат щодо розміру задоволених вимог.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		26.        23 січня 2022 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Крушинський В. В., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 вересня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		27.        Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановахВерховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, від 20 березня 2020 року у справі № 344/15546/18, від 05 листопада 2020 року у справі № 44/20732/18, від 16 червня 2020 року у справі № 577/3476/19, від 03 червня 2021 року у справі № 466/1317/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 748/1923/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Також зазначає про ухвалення судового рішення з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції та встановлення обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		28.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що перебування трирічної дитини без присутності матері в громадських місцях не тільки не відповідає якнайкращим інтересам дитини, а й може бути травматичним для неї, оскільки навіть тимчасова втрата об`єкта первинної прив`язаності для дитини такого віку є психологічною травмою, пов`язаною з несподіваним розривом тісних зв`язків із матір`ю, для дитини цього віку така втрата може мати довгострокові наслідки, серед яких на першому місці є формування хибної самотності. Вважає, що суди не встановили особистої прихильності та прив'язаності дитини до кожного із батьків, що є необхідним, на її думку, для правильного вирішення спору.
		29.        Вважає, що зустрічі з батьком без участі матері не будуть в повному обсязі задовольняти потребу дитини у безпеці. Батько дитини не володіє мовою оточення дитини, оскільки говорить англійською, що також може посилити ризики психологічного травмування у разі відсутності матері при таких зустрічах.
		30.        Посилається на те, що при вирішенні питання про тривалий відпочинок батька з дитиною без присутності матері, суд апеляційної інстанції не встановив чи володіє батько дитини необхідними навичками по догляду за дитиною 
		3-річного віку, чи вміє надавати першу невідкладну допомогу, наприклад, при різкому підвищеннітемператури, чи має навички догляду за хворою дитиною при побутовому отруєнні, або вірусній інтоксикації організму дитини, як батько дитини організує необхідне харчування, гігієнічні процедури та дотримання розпорядку дня дитини, як батько дитини розуміє її потреби. 
		31.        Зосереджує увагу на прив'язаності дитини до неї та не залученні нею третіх осіб до виховання сина.
		32.        Вважає, що визначений судами попередніх інстанцій графік побачень є вкрай обтяжливимв першу чергу для дитини такого віку, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Зазначає, що за такого графіку побачень дитина в подальшому не зможе відвідувати дитячий садок, спортивні секції, гуртки, розвиваючі заняття. Крім того, він порушує її право на відпочинок, ураховуючи її обов'язок через день приводити дитину на зустрічі з батьком. Наданий органом опіки та піклування висновок не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує її права та не враховує розпорядок дня малолітньої дитини.
		33.        Додатково посилається напорушення судами правил територіальної підсудності при розгляді цієї справи, оскільки адресої її реєстрації є: 
		кв. 249, АДРЕСА_1 , у зв'язку із чим спір був підсудний Слов'янському міськрайонному судуДонецької області. Її клопотання про передання справи за підсудністю було необґрунтовано відхилено.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		34.        Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
		35.        Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 234/2711/21, витребувано матеріали цивільної справи із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, Краматорського міського суду Донецької області, Донецького апеляційного суду. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат 
		Крушинський В. В., про зупинення дії рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 вересня 2021 року та постанови Донецького апеляційного суду від 22 грудня 2021 року.
		36.        Відповідно до листа від 26 вересня 2022 року вих. № 20243/0/220-22 Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська вживав заходи, спрямовані на витребування та отримання матеріалів цивільної справи в паперовому або сканованому вигляді, проте такі заходи позитивних результатів не дали, справа до цього суду із Краматорського міського суду Донецької області не надходила.
		37.        Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року направлено до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська копії матеріалів касаційного провадження № 61-1378ск22 у цивільній справі № 234/2711/21 для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
		38.        Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2023 року, у зв`язку із відставкою судді 
		ОСОБА_9 , справу розподілено судді-доповідачеві.
		39.        Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська                            від 22 березня 2023 року відновлено судове провадження у цій цивільній справі.
		40.        08 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали відновленого втраченого провадження у справі № 234/2711/21.
		41.        Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		42.        22 листопада 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат 
		Берзінь С. Л., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на обставини невчасного отримання копії касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження, просить суд прийняти його до розгляду.
		43.        Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
		44.        Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
		45.        Ураховуючи, що копію касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 отримав через підсистему «Електронний суд» 10 листопада 2023 року, взявши до уваги розумні строки підготовки відзиву, характер спору, та з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк на подання відзиву ОСОБА_1 підлягає продовженню до дати його подання - до 22 листопада 2023 року.
		46.        Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що справа розглядалася відповідно до положень частини першої статті 27 ЦПК України, за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання та перебування відповідачки, що підтверджувалося довідкою по реєстрацію внутрішньо переміщеної особи та договору оренди квартири від 18 серпня 2020 року.
		47.        Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 зосереджує увагу на рівності прав батьків у сімейних відносинах, вважає, що періодичне спілкування батька з дитиною без присутності матері буде сприяти її гармонійному і повноцінному розвитку. Звертає увагу, що судом апеляційної інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, ураховано фактичні обставини справи та поведінку сторін. Висновки суду не суперечать наведеній заявницею практиці Верховного Суду, оскільки враховують фактичні обставини справи, зокрема те, що позивач є іноземцем, постійно мешкає за кордоном та приїжджає до України для участі у вихованні свого сина, натомість відповідачка чинить перешкоди у цьому.
		48.        Додатково зауважує, що 22 березня 2022 року позивачка разом із дитиною, без його згоди, перетнула державний кодон України, у зв`язку із чим він звернувся до Міністерства юстиції України із заявою про сприяння поверненню дитини відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, а також із заявою про забезпечення реалізації права доступу до дитини відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. У зв'язку з проведеними заходами щодо встановлення місцезнаходження матері та дитини вдалося встановити їх місцезнаходження на території Німеччини. Вважає, що зазначене свідчить про небажання відповідачки виконувати ухвалені судові рішення у справі, що переглядаються, а використання її права на касаційне оскарження - про зловживання відповідачкою своїми правами.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		49.        Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 
		01 серпня 2019 року Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, малолітній ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2                       в м. Краматорську Донецької області. Батьками дитини зазначені ОСОБА_1 , громадянин Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, та ОСОБА_2 , громадянка України.
		50.        Позивач та відповідачка у зареєстрованому шлюбі не перебували.
		51.        Відповідно до довідки № 837 від 30 жовтня 2019 року ДМС України в Донецькій області, ОСОБА_5 є громадянином України з ІНФОРМАЦІЯ_4.
		52.        Дитина мешкаларазом з матір`ю  ОСОБА_2 за адресою:                                       АДРЕСА_2 ,що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньопереміщених осіб від 30 серпня              2019 року № 1426-5000185503, договором оренди квартири від 18серпня                 2020 року.
		53.        За вказаною адресою відповідачкою також укладено декларацію із лікарем-педіатром, про надання дитини первинної медичної допомоги (декларація № 0001-3ХХ4-4600).
		54.         ОСОБА_1 тимчасово винаймав житло за адресою:  АДРЕСА_3 , площею 63 кв. м, згідно з договором оренди житлового приміщення від 26 липня 2021 року.
		55.        Згідно з висновком органу опіки та піклування №01-49/4102 від 06 серпня 2021 року, враховуючи інтереси малолітнього, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його вік, психологічні особливості, повсякденний життєвий уклад; відсутність інформації, яка б негативно характеризувала ОСОБА_1 , або яка б свідчила про те, що спілкування батька з дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку, орган опіки та піклування Краматорської міської ради вважає доцільним визначити наступні способи участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
		-                     шляхом відвідування з дитиною місць дитячих розваг та відпочинку в загальнодоступних громадських місцях, у присутності матері, за попередньою домовленістю, з урахуванням режиму дня та стану здоров`я дитини;
		-                     часовий проміжок для участі у вихованні малолітнього ОСОБА_5 та спілкуванні з ним - у понеділок, середу та п`ятницю з 16.00 до 19.00 год, під час перебування батька ОСОБА_1 в Україні у присутності матері до налагодження стосунків батька з дитиною;
		-            щороку протягом трьох годин на свята: «Новий рік», «Різдво Христове», «Пасха», «Трійця», «День праці», «День перемоги», «День Конституції», «День незалежності України», «День захисника України», та щорічно у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_4, за попередньою домовленістю, у присутності матері;
		-            попередньо погоджувати з  ОСОБА_2 час спілкування з сином  ОСОБА_5 , з урахуванням режиму дня дитини та стану її здоров`я;
		-            по досягненню трирічного віку у разі відновлення взаємовідносин між сином та батьком, під час перебування його в Україні: щотижнево у понеділок, середу та п`ятницю з 16.00 до 19.00 годза місцем проживання дитини, 
		 ОСОБА_5 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом відвідування з сином місць дитячих розваг та відпочинку в загальнодоступних громадських місцях, з урахуванням режиму дня, бажання та стану здоров`я дитини, без присутності матері.
		Позиція Верховного Суду
		56.        Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		57.        Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		58.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		59.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		60.        Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
		61.        Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
		62.        Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
		63.        Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		64.        У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		65.        Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		66.        Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		67.        У відповідності до частини другої статті 54 СК України усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.
		68.        Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
		69.        Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		70.        Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
		71.        Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		72.        Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
		73.        Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
		74.        Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		75.        Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
		76.        Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
		77.        Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
		78.        Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
		79.        Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		80.        Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
		81.        Між сторонами справи - батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , існує спір щодо участі батька у вихованні сина, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку. Орган опіки та піклування, з урахуванням одержаних відомостей при обстеженні умов проживання дитини, її батьків та їх соціально-психологічних характеристик запропонував графік побачень позивача зі своїм сином. Доказів на підтвердження того, що такий графік спілкування батька з дитиною буде суперечити інтересам дитини відповідачкою не надано. Таких обставин судом не встановлено. Отже суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		82.        При визначенні порядку участі батька у вихованні сина суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги запропонований органом опіки та піклування графік побачень, який враховує вік дитини, режим дня, стан здоров`я, потреби та інтереси обох батьків, тимчасовий характер перебування позивача в Україні, а також необхідність додаткового часу для налагодження стосунків батька з дитиною. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій (з урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції), що такий графік спілкування створює можливість для адекватного зв`язку між батьком і дитиною, має сприяти підтриманню родинних зв`язків та гармонійному розвитку дитини за присутності в її житті обох батьків.
		83.        У цьому контексті колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.
		84.        Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня
		2006 року у справі за заявою «Хант проти України», № 31111/04, § 54).
		85.        Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що визначений графік і способи участі позивача у спілкуванні та вихованні сина є такими, що не суперечать віковим потребам дитини та за сумлінного ставлення батька і матері до виконання своїх батьківських обов`язків мав би бути на цьому етапі достатніми для забезпечення належної участі батька у процесі виховання дитини та його гармонійного розвитку.
		86.        Водночас визначений судом графік побачень передбачає як необхідність присутності матері (до налагодження стосунків батька з дитиною), так і бажання дитини, її режим дня та стан здоров`я.
		87.        Колегія суддів зауважує, що відповідачка не позбавлена можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність негативного впливу контакту батька і дитини у визначеному судом порядку на нормальний розвиток дитини, порушення інтересів дитини, на звернення до суду з відповідним позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні сина.
		88.        В контексті доводів касаційної скарги щодо неурахування судами попередніх інстанцій вікових особливостей дитини та його прив`язаності до матері, відсутності у позивача навичок по догляду за дитиною, у зв`язку із чим, на її думку, достатнім буде визначення способу участі батька у житті дитини шляхом з встановлення графіка побачень - 1 раз в місяць в присутності матері, соціального працівника або психолога, колегія суддів зауважує наступне.
		89.        У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
		90.        У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.
		91.        В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20 «Терещенко проти України»), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Крім того, судом констатовано не урахуванням національними судами положення статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.
		92.        У справі, яка переглядається в касаційному порядку, суди не встановили доказів, які б підтверджували неналежне ставлення батька до виконання своїх обов`язків, особистої неприязності дитини до батька, чи обставин, які б свідчили, що спілкування батька з сином перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало необхідність проведення його побачень з дитиною лише у присутності інших осіб.
		93.        З урахуванням наведеного, та з огляду на рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини, суди попередніх інстанцій обгрунтовано прийняли до уваги висновок органу опіки та піклування щодо визначення порядку та способу участі позивача у спілкуванні та вихованні сина, який передбачає рівний обсяг прав та обов`язків батька та матері щодо виховання дитини та ураховує необхідність забезпечення періоду адаптації дитини до нових умов, налагодження контакту з батьком.
		94.        З огляду на зазначене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, слід визнати обґрунтованими та такими, що не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.
		95.        Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та в основному зводяться до переоцінки доказів.
		96.        Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
		97.        Посилання касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій правил територіальної підсудності справи є необгрунтованими. Справа була розглянута судом першої інстанції згідно з правилами статті 27 ЦПК України - за встановленим на час розгляду справи, згідно з відомостями Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, зареєстрованим місцем проживання та перебування відповідачки і малолітньої дитини сторін. Судом першої інстанції правильно застосовано положення частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», частини першої статті 27 ЦПК України та обгрунтовано відмовлено відповідачці у задоволенні її клопотання про направлення справи за підсудністю до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (ухвала Краматорського міського суду Донецької області 
		від 09 червня 2021 року).
		98.        Водночас, колегія суддів ураховує, що з часу постановлення оскаржених судових рішень та до перегляду справи в суді касаційної інстанції змінились обставини, які слугували підставою для визначення способу участі позивача у вихованні його осина ОСОБА_5 . Зокрема, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану змінилось місце проживання відповідачки та малолітньої дитини, останні перебувають на території Федеративної Республіки Німеччина, компетентними органами якої звернуто увагу на необхідність врегулювання питання доступу позивача до дитини, з урахуванням обставин, які змінилися. 
		99.        Зміна обставин, які враховувались судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про участь батька у вихованні сина, не є підставою для скасування оскаржених судових рішень.
		100.     Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).
		101.     Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		102.     Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Крушинський Валентин Валентинович, залишити без задоволення.
		2.           Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 вересня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 грудня 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                              О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...