Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 612/307/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано для оприлюднення: 06.12.2023. Зареєстровано: 06.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2023.
Дата набрання законної сили: 29.11.2023
Номер судового провадження: 22-ц/818/2138/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа № 612/307/23            Головуючий суддя І інстанції Масло С. П.
		Провадження № 22-ц/818/2138/23        Суддя доповідач Яцина В.Б.
		Категорія: за заповітом
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 листопада 2023 року                            м. Харків.
		Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого                    Яцини В.Б.
		суддів колегії                    Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,
		за участю секретаря судового засідання    Зінченко М.О.,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 23 серпня 2023 року, по справі №612/307/23, за позовом ОСОБА_1 до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, про встановлення факту родинних відносин та тлумачення заповіту,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач звернулася до суду із позовною заявою до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, в якій просить: 1) встановити факт родинних відносин, а саме, те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є правнуком ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) тлумачити зміст заповіту, складеного на ім`я позивача заповідачем ОСОБА_2 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, 17.03.2020, за реєстром №08 (дублікат якого було видано 27.03.2023 за реєстром №7-4, старостою Криштопівської сільської ради Лозівського району Харківської області): як про вираження волі померлої ОСОБА_2 заповісти правнуку ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,58 га, кадастровий номер 6320683500:02:000:0371 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, право власності на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР №135569 від 22.10.2003, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №375.
		В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла прабаба позивача - ОСОБА_3 . На день смерті вона мешкала в селі Криштопівка, Лозівського (до ліквідації Близнюківського) району, Харківської області.
		Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки, площею 5,58 га, кадастровий номер 6320683500:02:000:0371, у межах згідно з планом, яка розташована на території Криштопівської сільської ради Лозівського (до ліквідації Близнюківського) району Харківської області та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХР №135569, виданого Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області, 22 жовтня 2003 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №375.
		Спадкоємцем майна померлої, є позивач, правнук спадкодавця, ОСОБА_1 , згідно заповіту, складеного на його ім`я, посвідченого секретарем виконавчого комітету Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, 17 березня 2020 року, за реєстром №08 (дублікат якого мені було видано 27 березня 2023 року, за реєстром №7-4, старостою Криштопівської сільської ради Лозівського району Харківської області). Заповіт на даний час не змінений, не відмінений. В шлюбі спадкодавець не перебувала. Спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку, згідно ст. 1241 ЦК України, у спадкодавця немає, син спадкодавця, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Спадщину після смерті прабабусі позивач прийняв шляхом подання заяви про прийняття спадщини до ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області на підставі чого було заведено спадкову справу 36/2022.
		Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу було відмовлено, що підтверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тому позивач змушений звертатись до суду з даним позовом.
		Постанова про відмову у вчинення нотаріальної дії мотивована, тим що нотаріус не має можливості ідентифікувати об`єкт спадкування у зв`язку з неточностями у змісті заповіту та у зв`язку з допущеними помилками у свідоцтвах про народження, не має можливості встановити родинний зв`язок між позивачем і спадкодавцем, оскільки у заповіті зазначено ступінь споріднення між спадкодавцем і спадкоємцем. Крім того, у заповіті ім`я позивача, як спадкоємця, зазначено як « ОСОБА_6 », а не « ОСОБА_7 », як у паспорті.
		У заповіті, складеному на ім`я позивача, посвідченому секретарем виконавчого комітету Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, 17 березня 2020 року, за реєстром №08 (дублікат якого мені було видано 27 березня 2023 року, за реєстром №7-4, старостою Криштопівської сільської ради Лозівського району Харківської області) зазначено, що ОСОБА_3 заповідає: «...земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області своєму правнуку - ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 ...», тобто не зазначено ані площа земельної ділянки, ні її кадастровий номер, що є визначальним для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Тому нотаріус не має можливості ідентифікувати, яку саме земельну ділянку заповіла позивачу прабабуся.
		Прабабуся мала лише одну земельну ділянку (пай), яку отримала коли працювала у колгоспі.
		На підтвердження факту належності спадкодавцю земельної ділянки, площею 5,58 га на території Криштопівської сільської ради Лозівського (до ліквідації Близнюківського) району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва позивач надав копію державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХР №135569, виданий Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області, 22 жовтня 2003 року, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №375.
		Крім того, відповідно до відповіді на адвокатський запит Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області №770/327-23 від 06.04.2023 року «в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю міститься запис щодо реєстрації за гр. ОСОБА_3 на праві власності на земельну ділянку площею 5,58 га (кадастровий номер 6320683500:02:000:0371) для ведення товарного сільськогоподарського виробництва на території Криштопівської сільської ради Лозівського (колишнього Близнюківського) району Харківсьої області (державний акт ХР №135569, зарестрований 22.10.2003 року, за №375).
		Згідно цієї відповіді інших земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за спадкодавцем не зареєстровано.
		Щодо підтвердження факту родинних відносин.
		Так дійсно у свідоцтві про смерть прабаби записано « ОСОБА_3 »
		У свідоцтві про народження її сина, діда позивача у графі ПІБ записано « ОСОБА_8 » (рос.мовою), у графи ПІБ матері « ОСОБА_9 » (рос.мовою).
		У свідоцтві про смерть її сина, діда позивача у графі ПІБ записано « ОСОБА_4 ».
		У свідоцтві про народження її онука, батька позивача у графі ПІБ записано « ОСОБА_10 » (рос.мовою), у графи ПІБ батька - « ОСОБА_8 » (рос.мовою);
		У свідоцтві про народження позивача у графі ПІБ записано « ОСОБА_1 », у графі ПІБ батька - « ОСОБА_11 ».
		Таким чином, чітко прослідковується, що перехід з букви «А» на букву «О», а саме прізвище « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 » було змінено і допущено помилку під час реєстрації та видачі свідоцтва про народження його батька, але тоді не це уваги ніхто не звернув, і вже коли народився позивач - то отримав родове прізвище батька « ОСОБА_13 ».
		Щодо різного написання імені в заповіті « ОСОБА_14 » та у паспорті « ОСОБА_14 » зазначено, що відповідно до словника «Власні імена людей»: слов.-довід. / ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; ред. ОСОБА_17 ; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. - 3-тє вид., випр. - Київ: Наук, думка, 2005. - 334 с. на сторінці 196, 227, ОСОБА_18 є ідентичними іменами. Ім`я ОСОБА_14 рівноправно використовується разом з варіантом « ОСОБА_14 ».
		Оскільки позивач є єдиним спадкоємцем після смерті прабабусі, то для тлумачення змісту заповіту він змушений звертатись до суду.
		Оскільки нотаріус побачив у змісті заповіту суперечності та неточності, то відповідно до частини другоїстатті 1256 ІІК Українитлумачення заповіту здійснює суд.
		Таким чином, позивач вважав, що за своїм змістом намір (волевиявлення) ОСОБА_3 було спрямовано на те, щоб заповісти йому, як правнуку, у спадок земельну ділянку площею 5,58 га, кадастровий номер 6320683500:02:000:0371, у межах згідно з планом, яка розташована на території Криштопівської сільської ради Лозівського (до ліквідації Близнюківського) району Харківськоїобласті та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку прабабуся мала у власності на день складання заповіту і право на яку посвідчене державним актом на право власності на земельну ділянку, який вона передала позивачу.
		Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 23 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживала за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що дійсно ОСОБА_1 є правнуком померлої ОСОБА_3 .
		В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у тлумаченні заповіту, та цій частині позов задовольнити. В частині задоволення позову про встановлення юридичного факту рішення суду не оскаржується та судом апеляційної інстанції внаслідок цього не переглядається.
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом не було взято до уваги долучені до позову документи на підтвердження належності єдиної земельної ділянки спадкодавцю та покази свідка ОСОБА_19 .
		Вказує, що він, як спадкоємець, який належним чином прийняв спадщину, маю заповіт, складений на його ім`я, проте позбавлений можливості отримати належну спадщину.
		Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
		Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, розглянула справу за відсутності інших учасників позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, який не з`явилися у судове засідання, що відповідно дост. 372 ЦПК Українине перешкоджає її розгляду. 
		Відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК Україниколегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Устатті 376 ЦПК Українипередбачено, що: 
		1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
		1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
		2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
		3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
		4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		 
		Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Вказаним нормам цивільного права рішення суду першої інстанції у оскарженій частині не відповідає.
		Відмовляючи у задоволенні позову про тлумачення заповіту суд першої інстанції зазначив наступне.
		Згідно зі статтею 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
		Статтею 1256 ЦК України встановлено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.
		За змістом ст.213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
		Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
		Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
		Верховний Суд у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
		Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
		Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні.
		Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
		З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
		Як вбачається зі змісту копії дублікату заповіту, долученої до матеріалів справи, 17 березня 2020 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження: земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, заповіла своєму правнуку  ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В вищезазначеному заповіті не зазначено жодного реквізиту земельної ділянки на яку посилається позивач в своїй позовній вимогі про тлумачення заповіту, того що дана земельна ділянка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.
		В судовому засіданні була до питання свідок ОСОБА_19 , яка зазначила, що працювала на посаді секретаря Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області. До неї дійсно приходила ОСОБА_3 для складання заповіту на свого правнука ОСОБА_1 . Реквізити земельної ділянки у заповіті вона не зазначила, у зв`язку з помилкою.
		Системний аналіз положень статей 213, 1256 ЦК України, дає підстави для висновку, що при тлумаченні змісту заповіту не допускається пошук тієї волі заповідача, яка не знайшла відображення у тексті самого заповіту, а також не допускається внесення змін у зміст заповіту, який є особистим розпорядженням фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту. Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.
		Суд дійшов висновку, що заповіт ОСОБА_3 не може бути протлумачений, оскільки не підпадає під жоден з рівнів тлумачення. Тлумачення заповіту в редакції запропонованій позивачем у позові призведе до внесення змін у зміст заповіту та фактично перекладе на суд права власника щодо розпоряджання майном померлого, що суперечить інституту «тлумачення заповіту».
		Враховуючи викладене в задоволенні позовних вимог в частині тлумачення заповіту суд відмовив, у зв`язку з їх необґрунтованістю.
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, який не відповідає встановленим судом обставинам, згаданим вище нормам цивільного права та правовим висновкам суду касаційної інстанції.
		 
		Судом встановлено, що відповідно до Паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Близнюківським РС ГУ ДМС України в Харківській області 23.03.2016, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Криштопівка Близнюківського району Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 01.02.2022, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 93 років.
		Відповідно до дублікату Заповіту від 17.03.2020, посвідченого секретарем виконавчого комітету Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області Лебединською О.В., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, заповідаю своєму правнуку  ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зареєстровано в реєстрі за №08.
		Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №71988475 від 30.03.2023, до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про видачу дублікату заповіту №70465711, заповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 17.09.1985, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , в графі «мати» зазначено ОСОБА_3 , в графі «батько» - ОСОБА_20 .
		Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 11.11.2019, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , помер ІНФОРМАЦІЯ_11 у віці 61 рік.
		Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 12.08.1978, ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_12 , в графі «мати» зазначено ОСОБА_21 , в графі «батько» - ОСОБА_4 .
		Відповідно доСвідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 29.02.2000, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_13 , в графі «мати» зазначено ОСОБА_22 , в графі «батько» - ОСОБА_11 .
		В судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які підтвердили, що ОСОБА_1 є правнуком померлої ОСОБА_3 .
		Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.04.2023 №113/02-31, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, цільове призначення  для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель  землі сільськогосподарського призначення, площа земельної ділянки  5,5800 га, кадастровий номер земельної ділянки  6320683500:02:000:0371, що розташована на території Криштопівської сільської ради Лозівського району Харківської області, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 , оскільки заповіт складено, так, що розпорядження заповідача викликає незрозумілості, неточності щодо змісту заповіту, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача, а саме - об`єкта спадкування. Неможливо ідентифікувати, яку саме земельну ділянку мав на увазі заповідач та встановити його дійсну волю. Крім того, у вищевказаному заповіті ім`я спадкоємця зазначено, як « ОСОБА_1 ». Також, було зазначено, що на підтвердження родинних відносин спадкодавця зі спадкоємцем було надано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 , видане Криштопівською сільською радою Близнюківського району Харківської області, 29 лютого 2000 року на ім`я « ОСОБА_25 », Свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 , видане Криштопівською сільською радою Близнюківського району Харківської області, 12 серпня 1978 року, на ім`я « ОСОБА_26 », Свідоцтво про народження видане Тернівським сільським ЗАГС Павлоградського району Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_14 , на ім`я « ОСОБА_27 », що не збігається з прізвищем спадкодавця « ОСОБА_28 » у Свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 , виданому Близнюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), 01 лютого 2022 року, у зв`язку з чим не вбачається можливим встановити факт родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем.
		На підставі вищевикладеного, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
		 
		При цьому суд також встановив, що відповідно до листа Начальника відділу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06.04.2023, вих. № 770/327-23, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №135569, який зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 375 22 жовтня 2003 року, - його було видано на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 , земельна ділянка має площу 5,58 га, на території Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, кадастровий номер 6320683500:02:000:0371 (а.с. 19, 20)
		Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9917356882023 від 06.04.2023, земельна ділянка кадастровий номер 6320683500:02:000:0371, площею 5,5815 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , дата державної реєстрації земельної ділянки  22.02.2017, тобто за її життя (а.с. 21).
		З копії спадкової справи №36/2022 від 26.05.2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 вбачається, що приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Степанчук О.Ю. було заведено дану спадкову справу за заявою ОСОБА_1 .
		Суд також встановив, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є правнуком спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 .
		 
		Судом крім того було з`ясовано, що згідно копії дублікату заповіту, посвідченого 17 березня 2020 року старостою Криштопольського старостинського округу Лозівського району Харківської області спадкодавець ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження: земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, заповіла своєму правнуку  ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , - тобто позивачу в цій справі.
		В вищезазначеному заповіті дійсно не зазначено жодного реквізиту земельної ділянки на яку посилається позивач в своїй позовній заяві про тлумачення заповіту, крім того, що дана земельна ділянка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.
		В судовому засіданні була до питання свідок ОСОБА_19 , яка зазначила, що працювала на посаді секретаря Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області. До неї дійсно приходила ОСОБА_3 для складання заповіту на свого правнука ОСОБА_1 . Реквізити земельної ділянки у заповіті вона не зазначила, у зв`язку з помилкою.
		Згідно зі статтями 11, 328 ЦК України, статті 81 Земельного кодексу України
		(в редакції Закону України від 01 січня 2006 року) право власності на земельну ділянку громадяни набувають на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належноїїм земельної частки (паю) тощо.
		Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України(в редакції Закону України від 01 січня 2006 року) право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.
		Відповідно дост.89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Всупереч вказаним нормам ст.ст. 89, 263 ЦПК України суд не надав належної оцінки вказаним доказам, та не застосував вищевказані правила тлумачення цього правочину. 
		При таких обставинах, за наявності у тексті заповіту істотних ознак спадкового майна - призначення земельної ділянки, її місцезнаходження та належність на праві власності спадкодавцю, висновки суду про неможливість встановити справжню волю спадкодавця у заповіті та неможливість його тлумачення - є помилковими та не відповідають обставинам справи.
		Суд не звернув уваги, що за змістом заповіту спадкодавець заповідав позивачу належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що розташована на території Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області. При цьому, як вбачається із вищевказаного Державного акту на право власності на земельну ділянку, - ця ділянка також має цільове призначення  для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а відповідно до згаданого Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку  вони розташована на території Криштопівської сільської ради, Близнюківського району Харківської області, та належить спадкодавцю на день складення заповіту, відкриття спадщини та на день розгляду справи судом, тобто у сукупності ці ознаки земельної ділянки дозволяють повністю її ідентифікувати, як спадкове майно, яке заповідала спадкодавець згідно відповідає дійсній волі спадкодавця.
		Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),
		до інших осіб (спадкоємців). Доскладу спадщини входять усі права
		та обов`язки,що належали спадкодавцевіна момент відкриття спадщини
		і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особоюспадкодавця.
		На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до помилкової відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що є законні підстави для тлумачення змісту заповіту, складеного заповідачем ОСОБА_3 17 березня 2020 року, на користь ОСОБА_1 щодо належності вказаної земельної ділянки до спадщини, яка була предметом цього заповіту.
		Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд помилився із застосуванням норм матеріального права, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду та ухвалює нове рішення про задоволення позову у оскарженій частині щодо тлумачення заповіту.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України позивач має право на відшкодування понесених ним судових витрат.
		Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 23 серпня 2023 року в частині відмови в задоволенні позову про тлумачення заповіту скасувати, та в цій частині ухвалити нову постанову.
		Позовом ОСОБА_1 до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, про тлумачення заповіту задовольнити.
		Тлумачити зміст заповіту ОСОБА_3 від 17 березня 2020 року, посвідченого секретарем Криштолівської сільскої ради Близнюківського району Харківської області Лебединською Ольгою Василівною за реєстровим номером 08, зареєстрованого 17 березня 2020 року у Спадковому реєстрі за номером 65718306, як такий, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно з яким ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , земельну ділянку площею 5,58 га, кадастровий номер 6320683500:02:000:0371, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 135569 від 22 жовтня 2003 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №375.
		Стягнути з Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1346,80 грн.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
		Повний текст судового рішення складений 05 грудня 2023 року.
		 
		Головуючий                              В.Б. Яцина.
		 
		Судді                                    І.В.Бурлака.
		 
		 
		Ю.М.Мальований.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...