Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 744/635/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 06.12.2023. Зареєстровано: 07.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2023.
Дата набрання законної сили: 05.12.2023
Номер судового провадження: 11-кп/4823/820/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42020271170000154

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 744/635/21 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/820/23  Категорія - ч. 2 ст. 365 КК України.  Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		05 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю секретаря ОСОБА_5 
		 
		 
		 
		сторін кримінального провадження
		представника цивільного відповідача ОСОБА_6 
		прокурора ОСОБА_7  
		 
		Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020271170000154 від 27 грудня 2020 року, за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача Державної казначейської служби України на вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 серпня 2023 року, 
		 
		щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Холми Корюківського району Чернігівської області, громадянина України, з професійною технічною освітою, працюючого водієм АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», одруженого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в цьому ж населеному пункті по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, 
		 
		 В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Цим вироком ОСОБА_8 засуджений за ч. 2 ст. 365 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах України строком на 2 роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнений від відбування призначеного строку покарання з випробуванням, якщо протягом іспитового строку 2 роки виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_8 позбавлений спеціального звання «сержант поліції».
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О. І. Мещанінова» Харківської міської ради 531 грн. 20 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
		Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_9 80 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку.
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 2 451 грн. 75 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.
		Питання про долю речових доказів і документів було вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
		 
		Судом визнано доведеним, що 25 грудня 2020 року у проміжок часу з 23 години 31 хвилини по 23 годину 35 хвилин, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи в коридорі біля приймального відділення у приміщенні Комунального некомерційного підприємства «Семенівська міська лікарня» Семенівської міської ради Чернігівської області, яка розташована за адресою: вул. Лікарняний Хуторок,2 в м. Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, всупереч вимог ст. ст. 3, 28 Конституції України, ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1, 2, 17, 59, ч. 1 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», безпідставно завдав ОСОБА_10 , коли той перебував у положенні сидячи на кушетці з руками, заведеними за спину в кайданках, один удар кулаком правої руки в область щелепи зліва, чим вчинив насильство та болісну дію у відношенні ОСОБА_11 .
		Продовжуючи злочинний умисел на безпідставне умисне спричинення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень у проміжок часу з 23 години 45 хвилин 25 грудня 2020 року до 00 годин 01 хвилина 26 грудня 2020 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_8 , перебуваючи на першому поверсі у кабінеті № 4 Семенівського ВП Новгород-Сіверського ВП ГУНП в Чернігівській області, розташованого за адресою: вул. Березова Роща, 32 в м. Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, безпідставно наніс ОСОБА_9 , коли він перебував у положенні сидячи на стільці з руками заведеними за спину в кайданках, один удар кулаком лівої руки в область щелепи справа, в результаті чого ОСОБА_12 було завдано легке тілесне ушкодження у вигляді часткового зламу коронок 13, 43 зубів по ріжучому краю, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.
		У подальшому ОСОБА_8 , перебуваючи у тому ж місці та в той же проміжок часу, продовжуючи злочинний умисел на завдання ОСОБА_12 тілесних ушкоджень та вчинення відносно нього насильства, коли останній продовжував перебувати у такому ж положенні, сидячи на стільці з руками заведеними за спину в кайданках, безпідставно наніс йому один удар кулаком своєї правої руки в область грудної клітки, чим вчинив насильство та болісну дію у відношенні ОСОБА_11 .
		Перебуваючи у тому ж місці та в той же проміжок часу, продовжуючи свій злочинний умисел на завдання ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 безпідставно почав здавлювати своєю правою рукою горло ОСОБА_13 орієнтовно протягом 30 секунд, перекривши дихання, коли останній продовжував перебувати у положенні, сидячи на стільці з руками заведеними за спину в кайданках, в результаті чого ОСОБА_12 було завдано легке тілесне ушкодження у вигляді саден шиї, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.
		У подальшому ОСОБА_8 , перебуваючи у тому ж місці та в той же проміжок часу, продовжуючи свій злочинний умисел на завдання ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, коли останній продовжував перебувати у такому ж положенні, сидячи на стільці з руками заведеними за спину в кайданках, безпідставно наніс йому один удар правою ногою в область площини ребер зліва, знизу, в результаті чого ОСОБА_12 було завдано тілесне ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з переломами 9, 10, 11 ребер зліва по передній пахвовій лінії зі зміщенням уламків, гематомами, садном та забоєм м`яких тканин лівої половини грудної клітки, яке відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
		 
		В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, не погоджуються з вироком суду в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди в сумі 80 000 гривень, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку та вважає в цій частині вирок суду таким, що винесений з порушенням норм матеріального та процесуального права, який підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення в цій частині, яким ОСОБА_9 належить відмовити у задоволенні його позову про стягнення моральної шкоди в рамках даного кримінального провадження в повному обсязі.
		За матеріалами кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 , будучи працівником правоохоронного органу, вчинив дії щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 . В у той час, як відшкодуванню підлягає шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Виключно ці обставини є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, відповідно до ч. 6 цієї статті в інших випадках заподіяння шкоди цими органами така шкода відшкодовується на загальних підставах, які передбачені нормами статей 1166-1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		У даному кримінальному провадженні вина ОСОБА_8 встановлена вироком суду. При цьому, дії засудженого ніяк не співпадають з виконанням ним своїх службових обов`язків, а у відповідності до ст. 1177 ЦК України, шкода має відшкодовуватись саме винними особами, а не державою.
		Крім того, задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди у вироку суду відсутній мотив, з якого виходив суд в частині вирішення питання про стягнення моральної шкоди, оскільки жодних розрахунків для визначення розміру цієї шкоди та доказів її заподіяння судом не наведено.
		Згідно ст. 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (з протоколами) № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року потерпілий ОСОБА_9 має право на справедливу сатисфакцію саме від ОСОБА_8 , безпосередніми діями якого було завдана моральна шкода, шляхом нанесення тілесних ушкоджень потерпілому.
		Отже, судом не встановлено вчинення протиправних дій або бездіяльності органів поліції та Державної казначейської служби України, що є обов`язковим елементом складу цивільного правопорушення та передумовою настання цивільно-правових наслідків від таких дій, а навпаки вироком встановлено вину саме ОСОБА_8 у вчиненні злочину.
		Апелянт вважає, що судом в повному обсязі не досліджено зазначені обставини спірних правовідносин, а позивач не має права на відшкодування шкоди з Державного Бюджету України.
		Не обґрунтованими, на думку апелянта, є і вимоги потерпілого про стягнення на його користь 80 000 гривень моральної шкоди, якої він зазнав в результаті нанесення тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_8 . Представник цивільного відповідача переконаний у тому, що ОСОБА_9 не довів наявність самої моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та заподіянням йому саме моральних страждань, на які посилається позивач, так як останнім не надано жодних доказів того, що зазначені страждання виникли внаслідок дій відповідачів. Отже, вимоги законодавства щодо обґрунтування цивільного позову не були виконані позивачем, а такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення.
		Під час розгляду справи позивач правом, передбаченим ст.ст. 81, 103 ЦПК України, не скористався, з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи не звертався. При цьому, суд не з`ясував, у чому ж полягає моральна шкода, який характер та обсяг (глибина) фізичних чи душевних страждань або немайнових втрат (у разі їх спричинення позивачу), зниження престижу та утрудненості відновлення немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, зусилля, необхідні для відновлення у необхідному чи повному обсязі, а взяв до уваги лише самі слова позивача.
		Отже, враховуючи конкретні обставини справи, характер і обсяг фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_9 , які були завдані неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_8 , виходячи із засад розумності та виваженості, апелянт вважає, що сума позовних вимог потерпілого в частині відшкодування завданої йому моральної шкоди, є необґрунтованою, його вимоги в цій частині безпідставні, не відповідають обставинам справи та не підтверджуються доказами, сама сума завищена та не відповідає завданій шкоді.
		 
		Іншими учасниками кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавалися.
		 
		Заслухавши доповідача, представника цивільного відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, вважала, що саме ОСОБА_8 повинен відповідати за завдані моральні страждання перед потерпілим, прокурора, який погодився з доводами представника цивільного відповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу представника цивільного відповідача задовольнити. 
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у перевищенні службових повноважень, в умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, які супроводжувалися насильством, болісними діями, за відсутності ознак катування, відповідають фактичним обставинам у кримінальному провадженні, зібраним та перевіреним під час судового розгляду доказам, в апеляційній скарзі не оспорюються та колегією суддів не перевіряються. 
		Чинним законодавством визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури й суду, в тому числі й відшкодування моральної шкоди. За змістом положень частини першої статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пункті 1 статті 3 цього Закону (тобто заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій), залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу в першій інстанції.
		Пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		Дії ОСОБА_8 щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 дійсно не співпадають з посадовими обов`язками поліцейського та виходять за межі його службових обов`язків та повноважень і саме це стало підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, подальшого досудового розслідування та судового розгляду, постановляння обвинувального вироку.
		У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті  така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)».
		Таким чином, для задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 до Державного бюджету України про стягнення моральної шкоди, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, не було законних підстав, оскільки встановлена конкретна особа, винна у заподіянні йому тілесних ушкоджень відповідно і моральних страждань.
		Щодо розміру моральної шкоди, то це повинен визначати суд, який розглядатиме позовну заяву потерпілого до обвинуваченого, засудженого, про стягнення моральної шкоди, з урахуванням характеру тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим, тривалості відновлення його здоров`я та перенесених фізичних та моральних переживань.
		У задоволенні позовних вимог до Державного бюджету України про стягнення моральної шкоди потерпілому, належало відмовити.
		 
		Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 532 КПК України, колегія суддів  
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача Державної казначейської служби України задовольнити.
		 
		Вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 серпня 2023 року щодо ОСОБА_8 в частині вирішення позову про стягнення моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_9 , скасувати.
		 
		У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 до Державного бюджету України про стягнення моральної шкоди, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, відмовити.
		 
		У решті цей же вирок залишити без змін.
		 
		Ухвала набуває законної сили після її проголошення й може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_14  ОСОБА_15  ОСОБА_16

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...