Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/7405/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2023.
Дата набрання законної сили: 30.11.2023
Номер судового провадження: 61-4379ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 листопада 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 243/7405/20
		провадження № 61-4379св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідачі: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Бахмутська міська рада Донецької області,
		третя особа: Артемівський міськрайонний суд Донецької області,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 
		2023 рокув складі колегії суддів: ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - ТУ ДСА України в Донецькій області), Бахмутської міської ради Донецької області (далі - Бахмутська міська рада), третя особа: Артемівський міськрайонний суд Донецької області, про встановлення наявності компетенції щодо здійснення спільних заходів, пов`язаних з пошуком і придбанням житла, та зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		На обґрунтування позовних вимог зазначали, що указами Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 та від 12 березня 2012 року № 183/2012 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно призначені на п`ять років на посади суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області.
		 
		07 червня 2012 року та 05 квітня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно приступили до виконання обов`язків суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області.
		 
		Як особи, які не мають житла для постійного проживання у місті Бахмуті Донецької області, позивачі мали право на забезпечення Бахмутською міською радою службовим житлом за місцем знаходження суду.
		 
		Право позивачів на отримання житла від Бахмутської міської ради у службове користування реалізовано не було, а обов`язок органу місцевого самоврядування, що надає позивачам службове житло як суддям Артемівського міськрайонного суду Донецької області не виконано з причини відсутності порядку забезпечення таким житлом суддів місцевих судів, який повинен визначатись Кабінетом Міністрів України.
		 
		Ці обставини змусили с ОСОБА_2 вживати заходів для отримання житла 
		в загальному порядку, який передбачений нормами житлового законодавства України, шляхом реєстрації в гуртожитку за адресою: 
		АДРЕСА_1 , який є комунальною власністю територіальної громади міста Бахмута Донецької області, та її прийняття на квартирний облік при виконкомі Бахмутської міської ради з постановкою в чергу у загальних списках під № 1480, згідно з рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради від 
		13 січня 2015 року №11 «Про прийняття громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на квартирний облік при виконкомі Артемівської міської ради, та зняття з квартирного обліку».
		 
		Проте станом на час звернення з позовом до суду ОСОБА_2 не отримала житло з комунальної власності територіальної громади міста Бахмута Донецької області у користування для постійного проживання із загальної черги осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
		 
		Позивачі та уповноважені особи Артемівського міськрайонного суду Донецької області здійснені усі дії, передбачені наказом ДСА України від 22 грудня 2017 року № 1122 «Про затвердження Положення про порядок надання службового житла й користування ним суддями, працівниками апаратів судів, працівниками Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь Державної судової адміністрації України», для належного фіксування обліку суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
		 
		14 лютого 2018 року та 13 червня 2018 року, разом з іншими необхідними документами, позивачі подали на ім`я голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області заяви для надання службового житла особам, які потребують поліпшення житлових умов станом на 22 червня 2018 року.
		 
		02 січня 2019 року у зв`язку з тривалою відсутністю інформації щодо дій відповідачів стосовно надання службового житла позивачам, Артемівський міськрайонний суд Донецької області направив начальнику ТУ ДСА Українив Донецькій області та голові Бахмутської міської ради лист щодо надання інформації про суму, яку передбачено у 2019 році на придбання житла для суддів і працівників апарату суду, та про заплановані спільні заходи для виконання норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		 
		Листом ТУ ДСА Українив Донецькій області від 04 березня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області повідомлено, що нормативними актами, які визначають процедуру забезпечення працівників суду службовим житлом, не передбачено вчинення ТУ ДСА України будь-яких спільних заходів із органами місцевого самоврядування, а також про те, що питання щодо виділення відповідного бюджетного фінансування для придбання службового житла для працівників суду розглядається.
		 
		20 березня 2019 року на адресу ДСА України та ТУ ДСА в Донецькій області Артемівським міськрайонним судом Донецької області повторно направлено лист щодо наявності бюджетного фінансування на 2019 рік на придбання житла для суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області.
		 
		На вказане звернення суду ДСА України повідомило, що на той час не було можливості виділити додаткові кошти на забезпечення суддів та працівників апарату суду службовим житлом. До розгляду питання щодо виділення додаткових бюджетних коштів ТУ ДСА України в Донецькій області на придбання службового житла для працівників судів Донецької області ДСА України повернеться у разі понадпланових надходжень від сплати судового збору до спеціального фонду Державного бюджету у поточному році.
		 
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року у справі № 200/10399/19-а, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за аналогічними позовними вимогами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Указане, на думку позивачів, свідчить про складність правової природи спору. При цьому у вказаній справі суди зробили висновок, що цей спір виник у сфері приватноправових відносин, не є публічним, юрисдикція адміністративних судів не на нього не поширюється, а справа має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
		 
		У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили:
		встановити наявність компетенції ТУ ДСА України в Донецькій області та Бахмутської міської ради щодо здійснення спільних заходів, пов`язаних з пошуком на ринку нерухомості в місті Бахмуті Донецької області житла для потреб суддів суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Бахмут та Бахмутський район Донецької області (Артемівський міськрайонний суд Донецької області), та придбання цього житла за рахунок бюджетних коштів з метою віднесення його до категорії службового житла;
		зобов`язати ТУ ДСА України в Донецькій області придбати у власність протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду окрему благоустроєну квартиру в місті Бахмуті Донецької області, загальною площею 45-60 кв. м, згідно 
		з заявою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 про надання службового житла від 13 червня 2018 року;
		зобов`язати ТУ ДСА України в Донецькій області придбати у власність протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду окрему благоустроєну квартиру в місті Бахмуті Донецької області, загальною площею 45-60 кв. м, згідно 
		з заявою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області 
		ОСОБА_2 про надання службового житла від 14 лютого 2018 року.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час першого розгляду справи
		 
		Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 
		2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.
		 
		Встановлено наявність компетенції ТУ ДСА України в Донецькій області та Бахмутської міської ради щодо здійснення спільних заходів, пов`язаних з пошуком на ринку нерухомості у місті Бахмуті Донецької області житла для потреб суддів суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Бахмут та Бахмутський район Донецької області (Артемівський міськрайонний суд Донецької області), та придбанням цього житла за рахунок бюджетних коштів з метою віднесення його до категорії службового житла.
		 
		Зобов`язано ТУ ДСА України в Донецькій області придбати у власність протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду окремі благоустроєні квартири у місті Бахмуті Донецької області, загальною площею 45-60 кв. м, згідно із заявою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області 
		ОСОБА_1. про надання службового житла від 13 червня 2018 року та згідно із заявою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_2 про надання службового житла від 14 лютого 2018 року.
		 
		При задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими.
		 
		Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2021 року поновлено 
		ТУ ДСА України в Донецькій області строк на апеляційне оскарження рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької від 04 грудня 2020 року та відкрито апеляційне провадження.
		 
		Ухвалою Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року клопотання ОСОБА_2 про відмову у відкритті апеляційного провадження залишено без задоволення.
		 
		Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження відмовлено.
		 
		Постановою Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року ТУ ДСА України в Донецькій області задоволено, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що суди не наділені такими повноваженнями, які б надавали можливість встановлювати компетенцію щодо виконання ТУ ДСА України в Донецькій області додаткових функцій, зокрема щодо здійснення спільних з міською радою заходів, пов`язаних з пошуком на ринку нерухомості та придбанням службового житла, а також зобов`язання ТУ ДСА України в Донецькій області придбати у власність протягом певного часу за певних умов окреме благоустроєне житло для позивачів.
		 
		Постановою Верховного Суду від 29 червня 2022 року касаційні скарги 
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
		 
		Ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2021 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року про залишення без задоволення клопотання про відмову у відкритті апеляційного провадження, ухвалу Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року про відмову 
		у закритті апеляційного провадження та постанову Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		Суд касаційної інстанції вказав, що поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд в ухвалі від 30 квітня 2021 року зазначив, що ТУ ДСА України в Донецькій області разом із апеляційною скаргою подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що воно раніше зверталося з апеляційною скаргою, проте ухвалою від 22 березня 2021 року Донецький апеляційний суд повернув скаргу у зв`язку з несплатою судового збору, яка відбулася з незалежних від Управління причин.
		 
		Апеляційний суд врахував, що вступну та резолютивну частини рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області проголошено 04 грудня 
		2020 року, повне судове рішення складено 11 грудня 2020 року. Вперше ТУ ДСА України в Донецькій області подало апеляційну скаргу 03 лютого 2021 року, яку ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 березня 2021 року визнано неподаною та повернуто відповідачу. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги відповідач отримав 30 березня 2021 року, а 09 квітня 2021 року ТУ ДСА України в Донецькій області повторно подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи та зважаючи на встановлені обставини, апеляційний суд вважав, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущено з поважних причин та його потрібно поновити.
		 
		Водночас зміст ухвали Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2021 року доводить, що суд апеляційної інстанції не навів будь-якого належного обґрунтування ухваленого рішення про поновлення ТУ ДСА України в Донецькій області строку на апеляційне оскарження, обмежившись лише посиланням на встановлені обставини справи та на те, що строк на апеляційне оскарження відповідач пропустив з поважних причин.
		 
		Касаційний суд врахував, що ТУ ДСА України в Донецькій області двічі зверталося до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. У справі, що переглядається, встановлено, що вступну та резолютивну частини рішення суду першої інстанції проголошено 04 грудня 2020 року, а повне судове рішення складено 11 грудня 2020 року, тоді як ТУ ДСА України в Донецькій області вперше подало апеляційну скаргу 03 лютого 2021 року. Отже, оскарження рішення суду першої інстанції відбулося з пропуском строку, передбаченого частиною першою статті 354 ЦПК України, який сплинув 11 січня 2021 року, тобто через тридцять днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ТУ ДСА України в Донецькій області, повторно звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не зазначило у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження відомостей про отримання ним оскаржуваного рішення суду першої інстанції на підтвердження того, що подання апеляційної скарги вперше відбулося протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, тобто в межах строку, встановленого частиною другою статті 354 ЦПК України, що надає апелянту право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Отже, у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач не навів причин пропуску цього процесуального строку на момент подання попередньої апеляційної скарги, яка в подальшому визнана судом неподаною та повернута апелянту.
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що повне судове рішення складено 11 грудня 2020 року, а апеляційну скаргу вперше подано 03 лютого 2021 року, проте жодної оцінки наявності поважних причин пропуску строку на час першого звернення апеляційний суд не здійснив. Також в оскаржуваній ухвалі не наведене належне обґрунтування існування поважних причин пропуску ТУ ДСА України в Донецькій області строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції на час повторного подання апеляційної скарги. Крім того, ухвала апеляційного суду не містить оцінки доводів клопотання ТУ ДСА України в Донецькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке аргументувало поважність причин пропуску цього строку неможливістю вчасно здійснити оплату судового збору через недостатність відкритих асигнувань загального фонду державного бюджету.
		 
		Таким чином, касаційний суд вважав, що висновки апеляційного суду про наявність підстав для поновлення ТУ ДСА України в Донецькій області строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є передчасними.
		 
		Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції під час другого розгляду справи
		 
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року поновлено 
		ТУ ДСА України в Донецькій області строк на апеляційне оскарження рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ТУ ДСА України в Донецькій області.
		 
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТУ ДСА України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року відмовлено.
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу ТУ ДСА в Донецькій області задоволено.
		 
		Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 
		2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. 
		 
		Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТУ ДСА в Донецькій області судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі по 1891,80 грн з кожного.
		 
		Апеляційний суд виходив з того, що позивачі як судді, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на забезпечення службовими житловими приміщеннями. Компетенція ТУ ДСА України в Донецькій області закріплена Положенням про територіальне управління ДСА України в Донецькій області, затвердженим головою ДСА України 25.09.2015 року. При цьому перелік повноважень ТУ ДСА України в Донецькій області, який міститься у пункті 
		4 вказаного Положення є вичерпним. Тому апеляційний суд вважав, що суди не наділені повноваженнями на встановлення компетенції щодо виконання ТУ ДСА України в Донецькій області додаткових функцій та спільних з Бахмутською міської радою заходів, пов`язаних з пошуком на ринку нерухомості в місті Бахмуті Донецької області службового житла для потреб суддів суду.
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що за відсутності відповідних бюджетних призначень ТУ ДСА України в Донецькій області не наділена повноваженнями вирішувати питання щодо придбання житла за рахунок коштів Державного бюджету, які не призначені для цільового напрямку видатків.
		 
		Позивачі у позові наполягали на зобов`язанні ТУ ДСА України в Донецькій області придбати у власність за заявою кожного з них протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду окремої благоустроєної квартиру в місті Бахмуті Донецької області, тоді як стаття 138 Закону України «Про судоустрій 
		і статус суддів» (у редакції, чинній на час вирішення справи) передбачає право суддів, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечення службовим житлом за місцем знаходження суду органами місцевого самоврядування 
		в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У березні 2023 року представник ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду 
		з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року.
		 
		У березні 2023 року представник ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, а рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року залишити в силі.
		 
		У березні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, 
		у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 
		2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, а рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 
		2020 року залишити в силі.
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції:
		не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 
		14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження№ 61-14230сво18), щодо обов`язку суду апеляційної інстанції мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження; 
		не взяв до уваги висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21), відповідно до якого у разі пропуску строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може бути необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів, брак бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення;
		безпідставно відкрив апеляційне провадження без належної перевірки повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу від імені ТУ ДСА України в Донецькій області;
		необґрунтовано застосував Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 25 вересня 2015 року, тоді як мав застосувати норми статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
		не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 243/13059/18 (провадження № 61-19557св19), відповідно до якого, оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити чітку процедуру врегулювання питання порядку забезпечення суддів (зокрема й суддів у відставці) житлом, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, позивач не повинен нести негативні наслідки зазначеної бездіяльності і вони мають покладатися саме на державу;
		не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 червня 2022 року, у цій справі, не перевірив поважності та достатності підстав поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		 
		Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 міститься клопотання про постановлення окремої ухвали відносно суддів Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року відмовлено.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі та відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції 
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені 
		в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		Доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України (судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду).
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
		 
		Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:
		«вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває 
		в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV 
		v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);
		«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року);
		«саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не 
		є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків. Повертаючись до цих заяв, Суд зазначає, що національні суди або посилались на «поважні підстави» (заява № 2075/13) 
		в обґрунтування поновлення строку, без надання будь-якого пояснення чи оцінки цих підстав, або обмежувались встановленням того, що апеляційні скарги були подані з дотриманням процесуальних формальностей, без наведення будь-яких підстав. У більшості заяв підставою, за її наявності, на яку посилались відповідачі, управління Пенсійного фонду, у своїх заявах про поновлення строку було пізнє вручення постанови суду першої інстанції. Однак у матеріалах справ немає доказів (таких як супровідні листи, поштові записи тощо) цих тверджень, що особливо дивно для справ, у яких апеляційні скарги були подані зі значною затримкою (більше 
		3 років у заяві пані ОСОБА_6 (№ 56107/14) та 2 років і 5 місяців у заяві пані ОСОБА_4 (№ 21478/14)). Також немає жодних ознак того, що такі докази були надані національним судам» (OSOVSKA AND OTHERS v. UKRAINE, № 2075/13, 19306/13, 28131/13, 21478/14, 56107/14, § 27 - 29, ЄСПЛ, від 28 червня 2018 року).
		Відповідно до статті 121 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
		У статті 122 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
		Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
		 
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
		 
		Отже, передбачені частиною другою статті 354 ЦПК України обставини 
		є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
		 
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).
		 
		Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
		 
		Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження 
		№ 61-14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі 
		№ 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) зроблено висновки про те, що «особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами. У разі пропуску процесуальних строків державними органами поважними причинами пропуску такого строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Брак бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень права в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у виді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно».
		 
		У справі, що переглядається:
		постановою Верховного суду від 29 червня 2022 року скасовано ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2021 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року про залишення без задоволення клопотання про відмову у відкритті апеляційного провадження, ухвалу Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року про відмову у закритті апеляційного провадження та постанову Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду 
		(т. 2, а. с. 228-235);
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у касаційних скаргах, поданих після нового апеляційного розгляду справи, вказували на те, що суд апеляційної інстанції під час другого розгляду справи безпідставно поновив ТУ ДСА України в Донецькій області строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції;
		ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року апеляційну скаргу ТУ ДСА України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року залишено без руху для звернення до апеляційного суду із вмотивованим клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційний суд вказав, що повний текст судового рішення суду першої інстанції складено 11 грудня 2020 року, тоді як ТУ ДСА України в Донецькій області вперше подало апеляційну скаргу 03 лютого 2021 року. Отже, оскарження рішення суду першої інстанції відбулося з пропуском строку, передбаченого частиною першою статті 354 ЦПК України, який сплив 11 січня 2021 року. Апеляційну скаргу ТУ ДСА України в Донецькій області на рішення суду першої інстанції повторно подано до суду 09 квітня 2021 року, тобто з порушенням процесуального строку. При цьому, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку обґрунтоване тим, що процесуальний строк відповідачем пропущено виключно з об`єктивних 
		і незалежних від апелянта причин, а саме: через недостатність відкритих асигнувань загального фонду державного бюджету за відповідним кодом економічної кваліфікації видатків, ТУ ДСА України в Донецькій області не мало можливості сплатити судовий збір. Крім того, ухвалою Донецького апеляційного суду від 
		22 березня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу ТУ ДСА України в Донецькій області визнано неподаною та повернуто відповідачу, з підстав несплати судового збору. Суд апеляційної інстанції вважав, що недостатність відкритих асигнувань загального фонду державного бюджету для сплати судового збору ТУ ДСА України в Донецькій області за подання апеляційної скарги від 03 лютого 2021 року на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року, не може вважатись достатньою підставою для поновлення пропущеного процесуального строку (т. 3, а. с. 3-4);
		28 листопада 2022 року ТУ ДСА України в Донецькій області подало до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що в Управління звернення до суду з апеляційною скаргою зі сплатою судового збору відбулось своєчасно, одразу після отримання відповідних кошторисних призначень для оплати судового збору за подання апеляційної скарги. Оскільки в ТУ ДСА України в Донецькій області не було бюджетних асигнувань, Управління не мало можливості сплатити судовий збір у встановлені строки, у зв`язки з чим звернулось до суду з клопотанням про поновлення строку оскарження судового рішення (т. 3, а. с. 10-12);
		ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року клопотання ТУ ДСА України в Донецькій області про поновлення пропущеного процесуального строку задоволено, поновлено ТУ ДСА України в Донецькій області строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі. 
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що 03 лютого 2021 року ТУ ДСА України 
		в Донецькій області вперше подало апеляційну скаргу на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року, тобто 
		з пропущенням процесуального строку. У апеляційній скарзі ТУ ДСА України в Донецькій області міститься клопотання про поновлення цього строку, яке мотивоване тим, що повний текст рішення суду першої інстанції отримано ТУ ДСА України в Донецькій області 04 січня 2021 року. Таким чином, апеляційна скарга ТУ ДСА України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року подана 03 лютого 2021 року, тобто в межах строків, визначених частиною другою статті 354 ЦПК України, а тому Управління має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Разом з цим, ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 березня 2021 року у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції повернено скаржнику з підстав несплати судового збору. Копію цієї ухвали ТУ ДСА України в Донецькій області отримало 30 березня 2021 року, а 09 квітня 2021 року повторно подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції з доказами сплати судового збору. Разом з апеляційною скаргою було подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, яке обґрунтоване тим, що ТУ ДСА України в Донецькій області раніше зверталося з апеляційною скаргою, проте ухвалою від 22 березня 2021 року Донецький апеляційний суд повернув скаргу у зв`язку з несплатою судового збору, яка відбулась з незалежних від Управління причин, у зв`язку з чим просило поновити строк на апеляційне оскарження;
		мотивуючи висновок про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначив (дослівно) « З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин та підлягає поновленню» (а. с. 13-14 т. 3);
		при поновленні строку на апеляційне оскарження апеляційний суд не звернув уваги на те, що можливість поновлення строку на апеляційне оскарженні не 
		є необмеженою;
		апеляційний суд не врахував, що сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції;
		суд апеляційної інстанції не зазначив поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження та не навів належного обґрунтування поновлення такого строку чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обмежившись лише посиланням на встановлені обставини справи та на те, що строк на апеляційне оскарження відповідач пропустив з поважних причин. При цьому звернення з апеляційною скаргою до суду вперше у межах строків, передбачених визначених частиною другою статті 354 ЦПК України, подальше повернення апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору через відсутність бюджетних асигнувань, не є поважною причиною пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду;
		крім того, зміст ухвали Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 
		2022 року про залишення апеляційної скарги без руху та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року про поновлення строку апеляційного оскарження свідчить, що висновки апеляційного суду щодо одного і того ж питання (поважність пропущення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у зв`язку відсутністю бюджетного фінансування) суперечать одне одному.
		 
		За таких обставин висновок апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.
		 
		Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову (частина друга статті 406 ЦПК України).
		 
		У касаційній скарзі містяться доводи про незаконність ухвали Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження. Колегія суддів вважає обґрунтованим аргумент касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права апеляційним судом при поновленні строку на апеляційне оскарження, 
		у зв`язку з чим інші підстави касаційного оскарження не аналізує.
		 
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
		 
		Щодо клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 міститься клопотання про постановлення окремої ухвали відносно суддів Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за фактами порушення ними норм процесуального права під час розгляду справи.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі 
		№ 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що «суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України). Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. 
		Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «посилання в касаційній скарзі 
		на непостановлення окремої ухвали не свідчить про несправедливу процедуру. 
		При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».
		 
		Аналіз матеріалів справи свідчить, що клопотання про постановлення окремої ухвали суду касаційної інстанції є необґрунтованим. Суд під час розгляду справи не встановив підстав, передбачених статтею 262 ЦПК України, для вчинення відповідної процесуальної дії. Тому в задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали належить відмовити.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, оскаржувані ухвала та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що: касаційні скарги слід задовольнити частково; ухвалу апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, постанову апеляційного суду скасувати; направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
		 
		Керуючись статтями 262, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовити.
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року скасувати.
		 
		Справу № 243/7405/20 направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року втрачають законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, 
		є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. І. Крат  Судді:І. О. Дундар   А. Ю. Зайцев   Є. В. Краснощоков   М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...