Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/8666/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2023. Зареєстровано: 07.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/554/685/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019170690000049

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 07.12.2023Справа № 554/8666/19 Провадження № 1-кп/554/685/2023
		 
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		       07 грудня 2023 року 
		 
		Октябрський районний суд м. Полтави в складі :
		 
		головуючого - судді                  ОСОБА_1 ,
		з участю: секретарів -                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		прокурорів -                                  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		обвинуваченого -                         ОСОБА_7 , 
		захисника -                                  ОСОБА_8 ,        
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави кримінальне провадження за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Машівка, Полтавської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого ПП «Будматпостач Полтава», в цивільному шлюбі, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		I. ДОВЕДЕНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ
		 
		ОСОБА_7 , будучи начальником Полтавського районного відділу державної виконавчої служби (далі - Полтавського РВ ДВС) ГТУЮ у Полтавській області, тобто особою, яка займає відповідальне становище, 24.05.2019 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , умисно, з корисливих мотивів висловив ОСОБА_9 прохання надати йому неправомірну вигоду - гроші в сумі 6800 грн за закінчення виконавчого провадження та в подальшому, 19.06.2019, одержав вказану неправомірну вигоду від ОСОБА_10 на банківську картку № НОМЕР_1 ОСОБА_11 - цивільної дружини ОСОБА_7 за вчинення вказаних дій з використанням наданого службового становища за таких обставин.
		19.04.2017 Полтавським РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, на підставі виконавчого листа № 2/545/671/16, виданого 10.10.2016 Полтавським районним судом Полтавської області, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_14 про стягнення з ОСОБА_12 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 39609,92 доларів США (за курсом НБУ на день ухвалення рішення 1023555,38 грн).
		У травні 2019 року ОСОБА_13 запланував виїзд за кордон та під час оформлення необхідних для цього документів дізнався про заборону для виїзду за кордон, у зв`язку із відкритим виконавчим провадженням, а у випадку його закриття відповідні заборони будуть зняті.
		Не маючи спеціальних знань у сфері виконавчих проваджень, з метою отримання консультацій ОСОБА_13 звернувся до свого знайомого ОСОБА_14 та розповів останньому про проблеми у зв`язку із відкритим виконавчим провадженням, на що останній запропонував звернутись до начальника Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_7 й надав номер телефону останнього. Після чого ОСОБА_13 зателефонував ОСОБА_7 та домовився про зустріч для надання роз`яснень з указаного приводу.
		24.05.2019 року під час першої зустрічі (точного часу не встановлено) з ОСОБА_15 поблизу Полтавського районного ВДВС ГТУЮ в Полтавській області, що за адресою: м. Полтава, провулок Стешенка, буд. 6, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 , що наразі у Полтавському ВДВС ГТУЮ у Полтавській області триває перевірка, за результатами проведення якої, крім іншого, буде вирішено питання про закінчення вищезазначеного виконавчого провадження, а саме протягом червня поточного року.
		Після даної розмови, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди, з використанням службового становища.
		У подальшому, 28.05.2019 (точного часу не встановлено), ОСОБА_7 зазначив, що закінчення виконавчого провадження та зняття арештів з належного ОСОБА_9 майна можливе лише у випадку надання йому, ОСОБА_7 , неправомірної вигоди в розмірі 6800 грн.
		При цьому ОСОБА_7 , переслідуючи злочинний умисел, усвідомлюючи наслідки своєї протиправної діяльності та бажаючи їх настання, з метою приховування своєї злочинної діяльності та унеможливлення викриття його правоохоронними органами, зазначив, що передати неправомірну вигоду ОСОБА_13 має шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку, після чого ОСОБА_7 надасть відповідні документи, які підтверджуватимуть закінчення виконавчого провадження (постанову про закінчення виконавчого провадження).
		Розуміючи незаконність дій ОСОБА_7 , ОСОБА_13 звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів.
		У подальшому ОСОБА_13 діяв під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочинних намірів ОСОБА_7 та їх належного документування.
		13.06.2019 року о 12 год. 22 хв., ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_14 та зазначив номер банківської картки, а саме № НОМЕР_1 , що належить цивільній дружині ОСОБА_7 - ОСОБА_16 , який останній має передати ОСОБА_9 для перерахування ним ОСОБА_15 на вказаний банківський рахунок раніше обумовленої суми неправомірної вигоди.
		Водночас з цим, ОСОБА_7 не повідомляв ОСОБА_14 про свій намір протиправного збагачення, у зв`язку з чим останній, за даними слідства, не був достовірно обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_7 
		14.06.2019 року о 15 год. 59 хв. ОСОБА_14 надіслав ОСОБА_9 засобами електронного зв`язку «Viber», номер банківської картки, яку йому надав ОСОБА_7 , та на яку ОСОБА_9 необхідно переказати грошові кошти - неправомірну вигоду для ОСОБА_7 
		19.06.2019 року близько 12 год. 17 хв., ОСОБА_13 , перебуваючи у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Полтава, вул. Гожулівська, буд. 4, діючи під контролем співробітників правоохоронних органів, за допомогою банківського терміналу здійснив переказ обумовленої ОСОБА_7 суми у розмірі 6800 грн на вказаний ОСОБА_14 номер банківської картки - НОМЕР_1 , що належить цивільній дружині ОСОБА_7 за закриття виконавчого провадження, роздрукував чек, сфотографував його та надіслав ОСОБА_7 засобами електронного зв`язку «Viber».
		21.06.2019 року виконавче провадження № НОМЕР_14 про стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_12 заборгованості за кредитним договором у розмірі 39609,92 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення становить 1023555,38 грн, закінчено через недостатність коштів від реалізації заставленого майна для задоволення вимог стягувача, тобто на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
		04.07.2019 року близько 12 год. 15 хв., поблизу готелю «Явір» по вулиці Матросова у місті Полтава, ОСОБА_13 за попередньою домовленістю зустрівся із ОСОБА_14 , де останній передав ОСОБА_9 документи від ОСОБА_7 , що стосуються закінчення виконавчого провадження, а саме: постанову про закінчення виконавчого провадження з відтиском гербової печатки відділу, а також постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_17 .
		 
		II. КВАЛІФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
		 
		Дії ОСОБА_7 кваліфікуються за ч. 3 ст. 368 КК України - прохання та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення ним в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням свого службового становища.
		 
		III. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ
		 
		Обвинувачений ОСОБА_7 своєї провини не визнав. 
		Надав показання, що із ОСОБА_10 та його дружиною (дівоче прізвище ОСОБА_18 ) знайомий із 1994 року, коли навчався у Кооперативному інституті. З останньою в нього склались близькі стосунки, які не припинялись навіть коли та вийшла заміж. ОСОБА_10 з ревнощів навіть погрожував йому. 
		Після закінчення Полтавського кооперативного інституту пішов працювати до Машівського управління юстиції, яке очолював ОСОБА_19 (в подальшому став суддею та головою Машівського районного суду). Згодом перейшов до Машівського відділу державної виконавчої служби. За час роботи у Машівці в нього склались неприязні стосунки із ОСОБА_20 та його дружиною, яка працювала заступником прокурора Машівського району. Вони намагались порушувати щодо нього кримінальні справи, погрожували йому, між їх дітьми та ним розгортались конкурентні перегони за керівні посади в районі. Навіть пропонували йому виїхати з району.
		У 2016 році він перевівся на посаду начальника ВДВС Полтавського району і на цій посаді йому стало відомо, що проти нього готувалися провокації. Вважає, що саме ОСОБА_19 йому помстився, оскільки прокурор ОСОБА_5 винаймав квартиру у бізнес партнера ОСОБА_21 - ОСОБА_22 та не сплачував за це.
		07.06.2019 року відбулася зустріч випускників Полтавського кооперативного інституту, де він та ще ряд допитаних свідків були присутні спочатку на території іституту, а потім у ресторані «Панорама». ОСОБА_56 запізнилась, але в ресторані сіла поряд з ним, запитувала про його справи, дружину. Після ресторану пішли бо ОСОБА_23 , а звідти до кафе «Тераса», де продовжили святкування. Згодом туди підійшов і ОСОБА_10 з яким теж спілкувались. Далі зателефонував своїй дружині ОСОБА_16 і в цей час ОСОБА_10 попросив слухавку та теж поспілкувався із останньою, зокрема, про те, що наближаються свята і він хотів замовити у її кафе страви на суму 7000 грн. При цьому на серветці записав номер її номер телефону та банківської картки і поклав слухавку. Наприкінці ОСОБА_10 запрошував його та інших до себе, проте всі відмовились і розійшлись по домівках. Більше з ОСОБА_10 не зустрічався. 
		Був здивований, що останній йому надіслав по телефону копію чеку, але не хотів з`ясовувати. Пізніше його давній знайомий ОСОБА_14 повідомив, що ОСОБА_10 не вірно записав номер рахунку для оплати страв, але соромиться телефонувати його дружині напряму. Тому він в подальшому дав їй вірний номер рахунку ОСОБА_11 . Матеріалів виконавчого провадження боржника ОСОБА_10 ОСОБА_14 не давав. Не заперечував, що ОСОБА_24 та ОСОБА_25 були його підлеглими державними виконавцями, проте вказівок їм щодо вчинення дій у рамках виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_10 їм не давав. ОСОБА_10 на той час не мав обмежень у виїзді за кордон, такі обмеження йому були встановлені значно пізніше.
		Вважає, що до його посадових обов`язків не входить здійснення виконавчих проваджень і по виконавчому провадженню, де боржником був ОСОБА_10 жодних дій не виконував, повноваженнями скасування виконавчого провадження не скористався. Не заперечував, що гербова печатку відділу ДВС Полтавського району знаходилась у нього в сейфі, але вказав, що нею могли користуватись і інші працівники. Підтвердив неналежний з його боку контроль за указаним виконавчим провадженням. Наразі це виконавче провадження передано до Київського ВДВС м. Полтави.
		Зазначив, що представники правоохоронних органів неодноразово пропонували йому укласти угоду про визнання винуватості, але він відмовлявся, бо не визнає себе винуватим. На запитання прокурора щодо суті окремих його розмов із ОСОБА_14 та ОСОБА_24 , які покладені в основу обвинувачення, зазначив, що не пам`ятає про що могли говорити, бо давно знайомі, більше того експертним шляхом його голос не був встановлений.
		Коли його дружина ОСОБА_16 знімала кошти зі своєї картки, його в смт. Машівка не було. Неправомірної вигоди він не отримував.
		 
		Показання обвинуваченого, згідно яких він заперечив свою провину в проханні та одержанні ним як службовою особою, що займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах  ОСОБА_10  дії з використанням свого службового становища, розцінюються судом обраною ним позицією захисту та спростовуються такими доказами.
		 
		03.06.2019 року ОСОБА_10 звернувся до УСБУ в Полтавській області із письмовою заявою про те, що начальник Полтавського районного ВДВС ОСОБА_7 вимагає у нього неправомірну вигоду в сумі 6800 грн за закриття виконавчого провадження, де він є боржником ( т. 1 а.с. 101-102).
		 
		За його заявою внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42019170690000049 від 03.06.2019 року.
		 
		З того часу ОСОБА_10 діяв під контролем працівників правоохоронних органів, прокуратури та суду, у справі проводились негласні слідчі (розшукові) дії, дозвіл на які отримано в установленому законом порядку. 
		 
		Матеріали, що стали підставою їх проведення, зокрема, клопотання прокурорів та ухвали слідчих суддів Полтавського апеляційного суду були відкриті стороні захисту і суду ( т. 2 а.с. 58-64, 69-73). Відтак, було дотримано засади змагальності сторін та свободу у наданні ними доказів щодо пред`явленого звинувачення.
		 
		Свідок ОСОБА_10 під присягою пояснив суду, що в наприкінці травня 2019 року він планував поїхати за кордон, але у зв`язку з відкритим щодо нього виконавчим провадженням, на його думку, не міг виїхати за кордон. Стягувачем був ПриватБанк за несплату іпотечного кредиту для придбання будинку в селі Гожули Полтавського району у 2007 році. 
		Через знайомого ОСОБА_26 , якому розповів указану ситуацію, дізнався номер телефона начальника Полтавського відділу ДВС ОСОБА_7 . Попередньо домовившись по телефону про зустріч, біля приміщення Полтавського відділу ДВС по провулку Стешенка, 6 м. Полтави він запитав у ОСОБА_7 , яким чином можна закрити виконавче провадження, де він є боржником. На що останній показав йому аркуш паперу з цифрами «6800» та повідомив, що це питання можна закрити, зокрема, перерахувавши вказану суму на банківську картку. Після цього він запитав у юристів як поступити і йому сказали, щоб дивився сам. 
		Тоді він звернувся до УСБУ в Полтавській області із заявою про вчинення злочину і далі діяв під їх контролем. 
		Приблизно на початку літа 2019 року до нього зателефонував ОСОБА_27 та продиктував номер картки, на яку він мав покласти 6800 грн. Увечері додивився, що у номері картки 15 цифр, а не 16. 
		Пізніше за попередньою домовленістю він знову зустрівся із ОСОБА_7 біля ТРЦ «Київ» м. Полтави з приводу вирішення його питання та перерахунку коштів за закриття виконавчого провадження. При цьому запитував у ОСОБА_7 , навіщо потрібна третя особа, на що він нічого не відповів, а лише зазначив, що з ним зв`яжуться. 
		Через деякий час йому в месенджері Вайбер від дружини ОСОБА_14 прийшов номер рахунку з 16 цифр. У подальшому ОСОБА_27 повідомляв, що саме цей номер картки дав йому ОСОБА_7 для перерахунку коштів за закриття виконавчого провадження. 
		На указаний рахунок він в присутності працівників правоохоронних органів в ПАТ «ПриватБанк» перерахував 6800 грн, сфотографував платіж і видав працівникам правоохоронних органів квитанцію про здійснення вказаного платежу. 
		За кілька тижнів він зателефонував ОСОБА_28 та запитав, як справи, на що той відповів, що забере необхідні документи та віддасть йому в готелі «Явір» по вулиці Матросова м. Полтави. По обіді, у визначений день, вони зустрілись із ОСОБА_29 та останній передав йому постанову про закриття щодо нього виконавчого провадження. 
		Вважає перераховані ОСОБА_7 кошти неправомірною вигодою, оскільки цивільно-правових стосунків із ним не мав. 
		 
		Його показання ретельно перевірені 13.08.2019 року під час проведення слідчого експерименту (т. 1 а.с. 212-215).
		 
		Свідок ОСОБА_14 показав суду, що ОСОБА_10 знає давно. Приблизно у травні 2019 року до нього звернулась ОСОБА_30 та запитала, чи знає він ОСОБА_7 , на що він відповів ствердно та попросив ОСОБА_7 прийняти подружжя ОСОБА_31 . В подальшому дав ОСОБА_32 номер телефону ОСОБА_7 - НОМЕР_2 . 
		На початку літа 2019 року йому зателефонував ОСОБА_7 , продиктував номер банківської картки та попросив передати його ОСОБА_10 , що він і зробив того чи наступного дня. 
		Через деякий час ОСОБА_10 повідомив йому, що не може перерахувати гроші, бо виникла помилка в цифрах. Тоді він знову зателефонував ОСОБА_7 і запитав вірний номер картки, на що останній уточнив номер картки, бо в попередньому не вистачало цифри. 
		Далі він знову передав номер картки (вже уточнений) ОСОБА_10 . Пізніше йому зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що передасть документи для ОСОБА_10 у зв`язку з чим він заїхав до ОСОБА_7 на роботу, де отримав від нього указані документи, які в подальшому передав ОСОБА_10 в офісному центрі «Явір». 
		Цього ж дня був викликаний працівниками УСБУ та давав свідчення. Уточнив, що ініціатива в наданні номеру картки ОСОБА_10 виходила від ОСОБА_7 . 
		 
		Показання свідка ОСОБА_14 теж ретельно перевірені 16.09.2019 року під час слідчого експерименту ( т. 2 а.с. 54-57).
		 
		Свідок ОСОБА_25 , який з червня 2017 року по серпень 2019 року працював державним виконавцем Полтавського ВДВС пояснив суду, що знає ОСОБА_7 як свого керівника. Безпосередньо здійснював виконавче провадження, де боржником був ОСОБА_10 , а стягувачем ПриватБанк. Керівник ВДВС ОСОБА_7 неодноразово цікавився цим виконавчим провадженням, питав, що зроблено, з`ясовував чи є підстави для закриття виконавчого провадження, чи стягнутий борг, загалом тримав цю справу на особистому контролі. До повноважень останнього входило: витребування та перевірка виконавчих проваджень, надання вказівок, зобов`язання виконавця вчинити певні дії. Обставини пропозиції та отримання неправомірної вигоди у даному провадженні йому не відомі.
		 
		Свідок ОСОБА_24 пояснив, що у 2019 році працював на посаді головного державного виконавця Полтавського ВДВС та закривав виконавче провадження, де боржником був ОСОБА_10 , а стягувачем ПриватБанк. При цьому було реалізовано іпотечну нерухомість, стягнуто винагороду виконавця, перераховано виручені кошти стягувачу. Вказане виконавче провадження прийняв від ОСОБА_25 . Підставою закриття виконавчого провадження стала реалізація іпотечного майна та відсутністю у боржника іншого майна для стягнення повної суми боргу. 
		Його керівником тоді був ОСОБА_7 , який періодично, в тому числі у травні 2019 року, цікавився станом даного виконавчого провадження та його готовності до закриття, мав повноваження його витребувати та у разі необхідності скасувати закриття. 
		ОСОБА_10 особисто йому ( ОСОБА_24 ) незаконної винагороди не пропонував. Наприкінці червня 2019 року він закрив указане виконавче провадження та заніс постанову з виконавчим провадженням ОСОБА_7 . Коли ОСОБА_7 затримали свідок ОСОБА_24 перебував у відпустці. 
		 
		Свідок ОСОБА_33 , який працював старшим державним виконавцем Полтавського ВДВС підтвердив, що ОСОБА_7 був його керівником та мав право перевіряти й закривати виконавчі провадження, давати вказівки, скасовувати рішення державних виконавців. Йому відомо, що ОСОБА_7 проживав в цивільному шлюбі із ОСОБА_34 . 
		 
		Свідки ОСОБА_35 , ОСОБА_36 та ОСОБА_37 зазначили, що із ОСОБА_7 разом навчались у кооперативному інституті. Їх одногрупницею була ОСОБА_30 - дружина ОСОБА_10 . Влітку 2019 році на зустрічі випускників він бачив як ОСОБА_10 , що приїхав до дружини, спілкувався з ОСОБА_7 , про що саме йому не відомо. Крім того, свідок ОСОБА_37 уточнив, що ОСОБА_10 також з телефону ОСОБА_7 спілкувався із дружиною останнього, однак про що саме не чув.
		 
		Свідок ОСОБА_38 , який працює на посаді професора Полтавського державного аграрного Університету. Підтвердив, що випускники вказаного Університету періодично зустрічались, в тому числі і в 2019 році. На цій зустрічі бачив ОСОБА_39 та ОСОБА_40 , які раніше навчались в одній групі.
		 
		Свідок ОСОБА_41 пояснив суду, що в лютому 2019 року він був визнаний переможцем електронних торгів «Сетам» щодо будинку із земельною ділянкою 25 соток в селі Гожули Полтавського району, попереднім власником якого був ОСОБА_10 . Проте нотаріус відмовив у реєстрації права власності, оскільки попередній власник не облікував зазначену земельну ділянку в земельному кадастрі, тому подав позов до ОСОБА_10 про визнання права власності. З метою з`ясування анкетних даних ОСОБА_10 приходив до виконавчої служби Полтавського району та через ОСОБА_7 дізнався ці дані. Рішенням Полтавського районного суду від 30.07.2019 року його позов було задоволено. 
		 
		Свідок ОСОБА_16 показала суду, що працює приватним підприємцем, має своє кафе «Магнолія» у смт. Машівка, Полтавської області, проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_7 протягом 15 років. Зазначила, що 07.06.2019 року останній був на зустрічі випускників Полтавського кооперативного інституту у місті Полтава. 
		20.06.2019 року побачила на своїй банківській карті 6800 грн і зробила висновок, що їх скинув ОСОБА_42 , оскільки вони напередодні домовлялись із ним, що він зробить передоплату за святковий стіл, який замовляв на 28.06.2019 року. Проте замовлення він так і не забрав й такого призначення платежу не вказував. Документів про замовлення та його виконання суду не надала. 
		Указана вище її банківська карта та її мобільний телефон в подальшому були вилучені працівниками правоохоронних органів. 
		Змісту продемонстрованих прокурором розмов із ОСОБА_7 з приводу зазначених коштів пояснити не змогла. Про отримання ОСОБА_7 неправомірної вигоди їй нічого не відомо. З останнім мають спільний бюджет, він її забезпечує, оплачує квартиру та комунальні послуги. Номер мобільного телефону ОСОБА_7 - НОМЕР_3 . 
		 
		Показання свідка ОСОБА_16 суд оцінює критично та не приймає до уваги в частині, що суперечить іншим зібраним у справі доказам, зокрема, матеріалам негласних слідчих (розшукових) дій, які наведені нижче. Цей свідок є цивільною дружиною ОСОБА_7 , тому є зацікавленою в результатах розгляду справи. До того ж не надала жодного документального підтвердження оформлення у неї замовлення на продукти ОСОБА_43 та правомірності отримання на свою картку грошових коштів в сумі 6800 грн. Показання інших свідків підтверджують обвинувачення ОСОБА_7 та жодним чином його не спростовують.
		 
		З досліджених судом письмових доказів убачається таке. 
		 
		13.06.2019 року о 12.22 годин ОСОБА_7 (має номер мобільного телефону НОМЕР_3 ) не відповів на телефонний дзвінок ОСОБА_10 (має номер мобільного телефону НОМЕР_4 ), відповідно до протоколу від 24.06.2019 року за результатами негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних (телекомунікаційних) мереж ОСОБА_7 . 
		 
		Проте, вже о 14.48 годин 13.06.2019 року (невдовзі цього ж дня) ОСОБА_7 зі свого номеру зателефонував ОСОБА_14 (має номер мобільного телефону НОМЕР_2 ) та запитав: «А там ви ото дивились, якойсь цифри не хватало. А у вас не буде ручки шоб я вам продиктував, шоб тоді ви передали», на що отримав від ОСОБА_14 відповідь: «Та шо, я ж при тобі записував, ОСОБА_44 ». Після чого, ОСОБА_7 , не заперечуючи останнього факту, настійливо повідомляє: «Ну він каже, що щось там не вистачило, чи що?», після чого продиктував номер « НОМЕР_1 » та уточнив останні вісім цифр. Коли ОСОБА_14 зазначив, що віддасть наступного дня цей номер до вочевидь заздалегідь обумовленого адресата, отримав від ОСОБА_7 схвальну відповідь: «Да, хорошо. Давай, спасибо» ( т. 2 а.с. 87-89).
		 
		19.06.2019 року з 08.32 до 08.35 годин, ОСОБА_7 , згідно протоколу аудіоконтролю від 24.06.2019 року, спілкувався з викликаним до себе підлеглим державним виконавцем ОСОБА_24 з приводу виконавчого провадження, де боржником є ОСОБА_10 та з`ясовував, чи є в останнього майно, місце роботи, на що отримав відповідь про відсутність майна та роботи. Окрім того, 21.06.2019 року ОСОБА_7 з`ясовував додаткову інформацію щодо контактів ОСОБА_10 у ОСОБА_24 та іншого підлеглого йому державного виконавця ОСОБА_25 ( т. 2 а.с. 123-126).
		 
		В рамках цього провадження, згідно довідки № 14/4564п від 02.07.2019 року, було отримано кошти спеціального призначення в сумі 7000 грн (т. 1 а.с. 118-119).
		 
		19.06.2019 року з 11.40 годин до 11.55 годин указані кошти в сумі 7000 грн, купюрами по 200 грн, оглянуті, заздалегідь ідентифіковані та вручені ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 187-198).
		 
		За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, відповідно до протоколу від 19.06.2019 року, установлено, що ОСОБА_10 19.06.2019 року о 12.17 годин перерахував заздалегідь отримані та ідентифіковані грошові кошти в сумі 6800 грн на картковий рахунок ОСОБА_16 № НОМЕР_1 та через месенджер «Вайбер» надіслав фото отриманого за цією операцією чеку ОСОБА_7 ( т. 2 а.с. 65-68, 76-81).
		 
		19.06.2019 року з 12.44 годин до 18.32 годин ОСОБА_7 , згідно протоколів негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних (телекомунікаційних) мереж від 24.06.2019 року, неодноразово телефонував ОСОБА_16 (цивільній дружині та власниці вказаного вище карткового рахунку) й просив, щоб вона подивилась картинку у месенджері «Вайбер» та зателефонувала на номер, що починається « НОМЕР_5 …» (указаний номер повністю співпадає з початком номеру телефона ОСОБА_10 ), на що остання погодилась та в подальшому вела приховані розмови з ОСОБА_7 щодо певної особи.
		20.06.2019 року о 18.06 годин ОСОБА_10 по телефону запитує ОСОБА_14 , чи не міг би він запитати « ОСОБА_45 » (ім`я та по батькові ОСОБА_7 ) на якому етапі його ( ОСОБА_10 ) питання, бо він «вчора…», «там все відбулося».
		20.06.2019 о 21.03 годин ОСОБА_16 відповідала ОСОБА_7 «Поняла, 6600». 
		21.06.2019 року о 16.16 годин ОСОБА_7 в телефонній розмові з ОСОБА_14 , на запитання останнього : «…Там все в порядку?», відповів чотирикратним «Да», в тому числі про те, що все в порядку з усіх сторін та пообіцяв віддати ОСОБА_14 те, що треба та просив повідомити особу, про яку приховано йшлося, щоб не переймався, бо все нормально.
		22.06.2019 року о 10.01 годин ОСОБА_14 в телефонній розмові з ОСОБА_10 запевняє, що йому завтра все віддадуть з приводу його питання та обіцяє запитати в « ОСОБА_45 » з приводу виконавчого збору, який складає 80 000 грн (т. 2 а.с. 90-95, 96-101).
		23.06.2019 року, відповідно до протоколу візуального спостереження за особою від 01.07.2019 року, з 14.57 до 15.01 годин ОСОБА_14 зустрічався із ОСОБА_7 за місцем роботи останнього в Полтавському РВ ДВС по вулиці Стешенка, 6 м. Полтави, при чому ОСОБА_14 , виходячи з вказаної установи, тримав в руках аркуш паперу ( т. 2 а.с. 82-84).
		Починаючи з 15.15 годин 23.06.2019 року, за даними протоколу візуального спостереження за особою від 01.07.2019 року, ОСОБА_7 та його цивільна дружина ОСОБА_16 на автомобілі Інфініті д.н. НОМЕР_6 робили покупки у різних магазинах м. Полтави, у тому числі на ринку «Алмазний», у гіпермаркеті «Епіцентр», в «Екомаркеті» ( т. 2 а.с. 85-86).
		26.06.2019 року об 11.15 годин та 14.40 годин, 02.07.2019 року о 09.21 годин, 04.07.2019 року о 08.34 години, 11.11 годин, 11.32 годин зафіксовані телефонні перемовини ОСОБА_10 та ОСОБА_14 з приводу їх подальшої зустрічі в обумовленому місці м. Полтави, згідно протоколів негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних (телекомунікаційних) мереж від 03.07.2019 року та 05.07.2019 року ( т. 2 а.с. 102-103, а.с. 111-114, а.с. 115-119 ).
		02.07.2019 року о 16.41 годин зафіксовано, що ОСОБА_7 телефонував державному виконавцю ОСОБА_24 , в провадженні якого перебувало виконавче провадження щодо ОСОБА_10 , та запитав, де знаходяться це провадження, а також копії паспорта і кода боржника, на що ОСОБА_24 йому категорично відповів: «Де воно лежить. Я його закрив все, і отдав Вам на реєстрацію. На це. Ви мене попросили закрить, зареєструвати і отдать Вам. Я його Вам все отдав» (т. 2 а.с. 104-106).
		04.07.2019 року з 10.29 годин по 12.23 годину ОСОБА_7 , згідно протоколу аудіоконтролю від 05.07.2019 року, в телефонних розмовах із знайомими планує найближчим часом відпочинок на морі (т. 3 а.с. 134-136).
		04.07.2019 року о 12.17 годин, відповідно до протоколу аудіо, - відеоконтролю ОСОБА_10 , зафіксовано передачу останньому ОСОБА_14 постанови про закінчення виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору (т.2 а.с. 120-122). 
		 
		У переданих ОСОБА_14 ОСОБА_10 матеріалах виконавчого провадження були такі документи : 
		- супровідний лист головного державного виконавця Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_46 за № 10878 від 21.06.2019, адресований: ОСОБА_10 , ПАТ КБ «ПриватБанк», Полтавський районний суд, щодо виконання та відома постанови від 21.06.2019, винесеної при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/545/671/16 від 10.10.2016, що видав Полтавський районний суд Полтавської області;
		- постанова про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2019 року № НОМЕР_14, винесена головним державним виконавцем Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_47 , підписана останнім та скріплена гербовою печаткою Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, обґрунтована тим, що згідно протоколу № 385024 коштів від реалізації заставленого майна недостатньо для задоволення вимог (п. 15 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»);
		- постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_14, винесену головним державним виконавцем Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_47 , підписана останнім та скріплена гербовою печаткою Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області. Зі змісту документу встановлено, що з боржника ОСОБА_12 за виконавчим листом № 2/545/671/16, виданим 10.10.2016 Полтавським районним судом Полтавської області, має бути стягнуто виконавчий збір у розмірі 102355,54 грн, тобто у розмірі 10 % від суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів ( т. 1 а. с. 204-211, т. 3 а.с. 95).
		 
		В ході огляду добровільно виданого свідком ОСОБА_10 мобільного телефону Хіаomі (M1805D1SG, серійний номер НОМЕР_7 , ІМЕІ (1): НОМЕР_8 ; ІМЕІ (2): НОМЕР_9 , чорного кольору) установлено таке: 
		- за 20.06.2019 о 18.05 годин вихідний дзвінок з номеру НОМЕР_4 ( ОСОБА_13 ) на номер НОМЕР_2 , який підписаний як ОСОБА_48 , час спілкування 38 секунд;
		- за 21.06.2019 о 16.55 годин пропущений виклик з номеру НОМЕР_2 (ОСОБА_48) на номер НОМЕР_4 ( ОСОБА_13 );
		- за 22.06.2019 о 09:49 годині вихідний дзвінок з номеру НОМЕР_4 ( ОСОБА_13 ) на номер НОМЕР_2 (ОСОБА_48);
		- за 22.06.2019 о 10:01 годин вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_2 (ОСОБА_48) на номер НОМЕР_4 ( ОСОБА_13 ), час спілкування 2 хв. 27 секунд;
		- за 24.06.2019 о 12:22 годин вихідний дзвінок з номеру НОМЕР_4 ( ОСОБА_13 ) на номер НОМЕР_2 (ОСОБА_48), час спілкування 45 секун;
		- за 02.07.2019 о 09.20 годин з номеру НОМЕР_4 ( ОСОБА_13 ) на номер НОМЕР_2 (ОСОБА_48), час спілкування 1 хв. 9 секунд;
		- за 04.07.2019 о 08:34 годин з номеру НОМЕР_4 ( ОСОБА_13 ) на номер НОМЕР_2 (ОСОБА_48), час спілкування 28 секунд;
		- за 04.07.2019 - 4 вихідних дзвінка з номеру НОМЕР_4 ( ОСОБА_13 ) на номер НОМЕР_2 (ОСОБА_48), об 11:11 годин, час спілкування 58 сек., об 11:32 годин, час спілкування 14 сек., об 11:48годин, час спілкування 14 сек., о 12:13 годин;
		- за 04.07.2019 о 12:14 годин вхідний дзвінок від «ОСОБА_48» на номер НОМЕР_4 ( ОСОБА_13 ), час спілкування 10 секунд.
		У додатку «Viber», мається перелік діалогових вікон, одне з яких підписане як ОСОБА_49 . При переході за вказаним контактом відображається номер телефону НОМЕР_10 . При відкритті даного діалогового вікна відображається по порядку:
		1.за 24.05.2019:
		-вихідний виклик (00:00), 14:33
		-вихідне повідомлення « ОСОБА_10 », 15:22 (прочитано);
		-пропущений виклик 15:51;
		-вихідний виклик (00:00), 15:52;
		-пропущений виклик 15:52.
		2. за 28.05.2019:
		-вхідне повідомлення «Доброе утро! ОСОБА_50 , как увидится?!», 11:22;
		-вихідне повідомлення «Можно сегодня но после 18.00», 11:42 (прочитано»;
		-вхідне повідомлення «Да», 11:43;
		-вихідне повідомлення « ОСОБА_51 . В пятницу в обед удобно будет встретиться?», 20:03 (прочитано);
		-вхідне повідомлення «Так мы поговорили», 20.04;
		-вихідне повідомлення «Окей», 20.04. (прочитано).
		3. за 31.05.2019:
		-вихідне повідомлення « ОСОБА_51 добрый день. Мне на карточку или?», 11:50 (прочитано);
		-вихідне повідомлення « ОСОБА_52 в понедельник после 18.00. Надо встретиться», 19:48 (прочитано).
		4.за 02.06.2019:
		-пропущений виклик 13:25;
		-вхідний виклик (00:35), 13:25;
		5.вихідний виклик (00:34) 13:44.за 13.06.2019:
		-вихідне повідомлення «ОСОБА_58 после 18.00 можем встретиться?», 14:23
		(прочитано).
		6.за 18.06.2019:
		-вихідний виклик (00:00) 16:01;
		-вхідний виклик (01:04), 16:01.
		7.за 19.06.2019:
		-вихідне повідомлення у вигляді фото із зображенням чека «ПриватБанк,
		Т8207269, 19.06.2019 12:17:16», 12:22 (прочитано);
		-вихідний виклик (00:00) 12:26.
		Крім того, у переліку діалогових вікон додатку «Viber» мається контакт
		підписаний як ОСОБА_53 . При переході за вказаним контактом відображається
		номер телефону НОМЕР_11 . При відкритті даного діалогового вікна
		відображається по порядку:
		1. за 19.06.2019
		-пропущений виклик 16:08;
		-вихідний виклик (00:00) 18:08.
		Під час огляду додатку «Фото», в ньому знаходиться скриншот
		письмового діалогу з наступним змістом «ОСОБА_44 сказал, что все хорошо»
		«Передаст все через ОСОБА_59», а також міститься фото із зображенням паперового
		клаптика з написом « НОМЕР_1 » (т. 1 а.с. 153-174).
		 
		Достовірність описаних вище усіх з`єднань обвинуваченого ОСОБА_7 із ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , а також останнього із заявником ОСОБА_10 підтверджується матеріалами тимчасового доступу до роздруківок трафіків ПрАТ «ВФ Україна» та висновками комп`ютерно-технічних експертиз № 35 від 12.08.2019 року та № 34 від 16.08.2019 року (т. 3 а.с. 52-63,72-82, 89-107). 
		 
		Згідно висновку № 84 від 30.08.2019 року судової експертизи відео-, звукозаписів, констатовано, що ОСОБА_7 брав участь у розмовах, зафіксованих під час негласних слідчих (розшукових) дій (т. 2 а.с. 136- 146). 
		 
		За результатами обшуку Полтавського районного відділу державної виконавчої служби ГтУЮ в Полтавській області, відповідно до протоколу від 04.07.2019 року, за адресою: м. Полтава, вул. Стешенка, 6 вилучено: посадові інструкції працівників Полтавського ВДВС, матеріали виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_10 на користь ВАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №PLOKGK0000000014 від 31.07.2008 року, блокнот ОСОБА_7 із перекресленим чорновим записом: « ОСОБА_54 » (т. 1 а.с. 125-136, т. 2 а.с. 4-42, т. 3 а.с. 7-42, т. 3 а.с. 2-215).
		 
		Під час обшуку 04.07.2019 року будинку АДРЕСА_3 його власниця ОСОБА_16 добровільно видала: мобільний телефон Асус (імеі1 НОМЕР_12 ; імеі2 НОМЕР_13 ); 2 сім картки Лайф та МТС, флеш карту пам`яті, пластикову карту АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка дійсна до 02/22 з картонною коробкою, паперовий чек АТ «ПриватБанк» від 13.04.2019 року за 16.11 годин про видачу готівки в сумі 7000 грн по АДРЕСА_4 , чеки АТ КБ ПриватБанк про видачу готівки від 20.06.2019 року о 21.02 годин на суму 500 грн, від 21.06.2019 року о 15.59 годин на суму 500 грн, від 26.04.2019 року об 11.57 годин на суму 1000 грн (т. 1 а.с. 142-152, т. 3 а.с. 108-111).
		 
		Свідок ОСОБА_55 пояснила, що була присутня під час обшуку квартири ОСОБА_16 , де було вилучено її банківську картку ПриватБанку, а також телефон та документи.
		 
		Згідно з відомостями тимчасового доступу до рахунку № НОМЕР_1 в КБ «ПриватБанк», відкритого на ім`я ОСОБА_16 убачається перерахування останній 6800 грн від ОСОБА_56 19.06.2019 року (середа). 
		 
		В подальшому, 21.06.2019 року (п`ятниця) ОСОБА_16 отримала з указаного рахунку 7000 грн готівкою з банкомату (т. 1 а.с. 175-186).
		 
		Суд звертає увагу на те, що саме 21.06.2019 року й було завершено виконавче провадження, щодо якого, згідно обвинувачення, було отримано неправомірну вигоду в сумі 6800 грн.
		 
		IV. ОЦІНКА ДОКАЗІВ
		 
		Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що провина ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК України доведена поза розумним сумнівом.
		 
		З цих міркувань заперечення провини обвинуваченим та його захисником, мотивоване провокацією злочину, вважається обраною ними захисною позицією з метою уникнення покарання за вчинене.
		 
		У постанові від 6 березня 2018 року (справа № 727/6661/15-к)  Верховний Суд відмітив, що відповідно до вимог ЄСПЛ для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є низка критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність  у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання.
		 
		Тобто, будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що здатна бути перевіреною, а державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу.
		 
		Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування. Ним встановлено, що тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема, негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення ЄСПЛ від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви»).
		 
		Прецедентне право Європейського суду не забороняє посилатися на стадії розслідування кримінальної справи у випадку, якщо дозволяє характер злочинної дії, на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операцій під прикриттям (наприклад, рішення ЄСПЛ від 15 червня 1992 року у справі «Люді проти Швейцарії»). Однак, застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення ЄСПЛ від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).
		 
		ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкта з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
		 
		Вирішуючи питання про те, чи було таке розслідування «по суті неявним», суд повинен вивчити причини, які лежать в основі проведення оперативних дій та виходити з того, чи мали місце об`єктивні підозри того, що заявник задіяний у злочинній діяльності або схильний до скоєння злочину.
		 
		Тісно пов`язаним із критерієм об`єктивної підозри є питання щодо етапу, на якому уповноважені органи державної влади здійснюють оперативні заходи, тобто або вони просто «приєднались» до здійснення кримінально-караного діяння, або спровокували його.
		 
		Зібрані у справі докази в їх сукупності, які суд визнає належними, допустимими, взаємоузгодженими, а відтак достовірними свідчать, що ОСОБА_7 у заздалегідь обумовлених місцях допустив позапроцесуальне спілкування з посередником ОСОБА_14 , висловивши обіцянку прийняття відповідного процесуального рішення про закінчення виконавчого провадження в інтересах ОСОБА_10 за незаконну винагороду, надав номер картки, куди її перерахувати в обумовленій сумі, що й було зроблено.
		 
		Стверджуючи про провокацію, сторона захисту фактично таким чином визнає, що вчинення злочину обвинуваченими мало місце в результаті підбурювання з боку заявника, тобто злочин був скоєний, а обвинуваченим отримано неправомірну вигоду.
		 
		Під час прийняття рішення про те, чи було розслідування «пасивним», суд приймає до уваги критерії, вироблені у рішенні ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви (No.2)» ( заява № 55146/14) та ознайомився з причинами, що лежать в основі прихованої операції, зокрема: чи були об`єктивними підозри, що обвинувачений причетний до злочинної діяльності, або був раніше схильним до скоєння злочину, а також поведінку органів, що здійснювали цю операцію, зокрема, чи здійснювали органи вплив на заявника, для того, щоб спровокувати вчинити злочин, який би інакше не було скоєно, для того, щоб було можливо встановити факт скоєння злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.
		 
		Коли участь правоохоронних органів обмежується наданням допомоги приватній стороні в реєстрації здійснення незаконної дії іншої сторони, визначальним фактором залишається поведінка цих двох осіб (див. Мілінієне проти Литви, № 74355/01, § 38 від 24 червня 2008 року). 
		 
		Суд зазначає, що ОСОБА_10 був приватною особою у статусі свідка, зв`язався з обвинуваченим та прохав прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження. Докази того, що ОСОБА_10 раніше працював агентом правоохоронних органів відсутні. Тому фактично немає причин вважати, що, коли ОСОБА_10 з самого початку мав спілкування із ОСОБА_14 та ОСОБА_7 діяв в якості агента держави, за вказівкою органів СБУ чи прокуратури, або іншим чином під їх контролем, або що у нього були якісь приховані мотиви. Таким чином, ця справа не має стосунку до таємних агентів, а скоріше має відношення до дій приватної особи, що діє під наглядом правоохоронних органів. 
		 
		Виходячи із наявних матеріалів справи, органи прокуратури лише дали вказівки ОСОБА_10 , щодо дій, які він може здійснювати після того, як останній повідомив про корумповані пропозиції обвинуваченого. При цьому, прокурором в установленому законом порядку ініційовано проведення слідчих (розшукових) дій, як то контроль за вчиненням злочину та аудіо, - відеоконтроль особи, отримано дозвіл слідчих суддів Полтавського апеляційного суду. Відтак, операція з викриття корупції проводилась під контролем прокуратури і суду. 
		 
		Із процесуальними рішеннями прокурора та суду, а також протоколами за їх наслідками з відповідними додатками сторона захисту мала змогу ознайомитись та подати суду свої зауваження, що свідчить про дотримання засад змагальності сторін. Якихось перешкод у цьому з боку сторони обвинувачення не наведено. 
		 
		Відповідаючи на доводи сторони захисту суд покликається також до змісту пунктів 5, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво», згідно яких склад злочину, передбаченого ст. 368 КК, наявний не лише тоді, коли службова особа одержала неправомірну вигоду для себе особисто, а й тоді, коли вона зробила це в інтересах близьких їй осіб (родичів, знайомих тощо). При цьому не має значення, як саме фактично було використано предмет хабара. Неправомірна вигода може даватись та одержуватись і в завуальованій формі - під виглядом укладення законної угоди, безпідставного нарахування й виплати заробітної плати чи премій, нееквівалентної оплати послуг різного характеру (консультації, експертизи тощо). Установивши, що хабар було передано в завуальованій формі, суд повинен зазначити це у вироку і навести докази, на підставі яких він дійшов висновку, що гроші, матеріальні цінності чи послуги були передані або надані службовій особі як хабар та що це усвідомлювали і той, хто його дав, і той, хто одержав.
		 
		З показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , підтверджених інформацією, здобутою за наслідками негласних слідчих (розшукових) дій та убачається, що ОСОБА_7 в неформальній обстановці, у прихованих місцях та в прихований спосіб через посередника ОСОБА_14 обумовлював умови отримання незаконної винагороди. Судячи з контексту, вів розмови про грошові кошти, які мали бути перераховані на вказану ним безпосередньо картку своєї дружини, від таких перемовин та грошей не відмовлявся.
		 
		Тому немає ніяких підстав для того, щоб припустити, що дії ОСОБА_10 підбурювали обвинуваченого до вчинення злочину.
		 
		За цих обставин суд не знаходить ознак правопорушень у проведенні операції органами прокуратури або участі органів прокуратури, які були визначальним фактором.
		 
		Визначальним фактором була поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 під час розмов та зустрічей з ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_10 , відтак суд визнає, що, органи прокуратури «приєдналися» до протиправної діяльності, а не ініціювали її. Тому суд робить висновок про те, що в цій справі не було підбурення до вчинення правопорушення, і тому подальше використання доказів, отриманих в ході кримінального провадження проти обвинуваченого є такими, що не порушує положення п. 1 статті 6 Конвенції. 
		 
		Підстав вважати, що проведення вказаних негласних слідчих (розшукової) дії та оформлення результатів їх проведення було здійснено з порушенням процесуального законодавства такого ступеню, що тягне визнання доказів недопустимими, як про це зазначає сторона захисту, суд не вбачає
		Отримана за вказівкою ОСОБА_7 на карту ОСОБА_16 сума 6800 грн є саме неправомірною вигодою, позаяк відсутні достовірні відомості про його чи ОСОБА_16 з ОСОБА_10 цивільно-правові відносини (документальне оформлення, докази його виконання, тощо). Про позапроцесуальне спілкування з ОСОБА_10 та ОСОБА_14 обвинувачений ОСОБА_7 правоохоронні органи вчасно не повідомляв.
		 
		З моменту отримання вказаних коштів на банківську картку ОСОБА_16 склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України слід вважати закінченим, незалежно від обставин подальшого розпорядження ними. У той же час слід зауважити, що про отримання вказаної суми ОСОБА_16 повідомляла ОСОБА_7 , разом із яким через короткий проміжок часу скуповувалась у різних магазинах міста Полтави. 
		 
		Не погоджується суд і з позицією сторони захисту, що органом досудового розслідування не доведено складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_7 поставив умову щодо надання йому коштів боржником ОСОБА_10 для закінчення щодо нього виконавчого провадження, використанням свого службового становища та отримання коштів саме за вчинення цих дій, а також те, що ОСОБА_7 у вказаному виконавчому провадженні № НОМЕР_14 не мав повноважень для вчинення жодних дій.
		 
		Відповідальність за злочин, передбачений ст. 368 КК України настає коли, службова особа прийняла пропозицію чи обіцянку надати їй неправомірну вигоду або одержала таку вигоду за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто її пропонує чи надає, або третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		 
		При цьому вчинені суб`єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК, дії можуть бути як цілком законними (входити до його компетенції, здійснюватися в установленому порядку тощо), так і незаконними.
		 
		Одержання неправомірної вигоди це прийняття службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій , або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів через своє службове становище.
		 
		Тобто склад злочину наявний, коли одержання неправомірної вигоди виникло у зв`язку з реалізацією можливостей, обумовлених посадою.
		 
		Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 381 від 06.09.2019 року, ОСОБА_7 в період інкримінованого діяння та на даний час не страждав та не страждає будь-яким хронічним психічним розладом, недоумством чи іншим хворобливим станом психіки, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними ( т. 2 а.с. 43-49).
		 
		Відповідно до абз.2 ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»: «Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом».
		 
		Також відповідно до Положення про відділ державної виконавчої служби у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), затвердженого наказом Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) № 21/7 від 23.12.2019 начальник відділу: очолює відділ, здійснює керівництво його діяльністю, організовує роботу відділу, здійснює контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями.
		 
		Тобто, начальник відділу державної виконавчої служби, здійснюючи відповідний контроль за діями державного виконавця, має всі права начальника органу державної виконавчої служби відносно виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні у відповідному відділі, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, у тому числі витребувати відповідне виконавче провадження для перевірки, передати його іншому державному виконавцю або прийняти до свого провадження.
		 
		Суд зазначає, що 11.04.2016 наказом начальника Головного територіального управління юстиції (далі - ГТУЮ) у Полтавській області ОСОБА_7 призначено на посаду начальника Полтавського районного відділу державної виконавчої служби (далі - Полтавського РВ ДВС) ГТУЮ у Полтавській області, у липні 2019 році він мав шостий ранг державного службовця (т. 1 а.с. 221-223, 224-225 ).
		 
		Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.
		 
		Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
		 
		Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах. У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов`язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
		 
		Згідно з вимогами ст. 62 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені ст. 8 цього Закону, а також: не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.
		 
		При цьому, відповідно до ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_7 , як суб`єкту, на якого поширюється дія цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
		 
		Пунктом 1 Примітки до ст. 364 КК України встановлено, що службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		 
		Водночас з цим, відповідно до абз. 2 п. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» до посад державної служби категорії «Б» відносяться, керівники структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступники, керівники територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступники.
		 
		Відповідно до п. 2 Примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії "Б", судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
		 
		Відповідно до посадової інструкції начальника Полтавського РВ ДВС ГТУТО у Полтавській області, затвердженої виконуючим обов`язки заступника начальника ГТУЮ з питань ДВС - начальником УДВС ГТУТО у Полтавській області 07.10.2016, з якою цього ж дня ознайомлений ОСОБА_7 , начальник відділу є державним службовцем, належить до категорії керівників та, відповідно до посади, зобов`язаний дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки, вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції, а також очолює відділ, здійснює керівництво його діяльністю, організовує роботу відділу, забезпечує і контролює дотримання працівниками відділу виконавської та трудової дисципліни, у межах повноважень дає обов`язкові для виконання доручення працівникам відділу (т. 3 а.с. 189-192). Відтак, останній є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		 
		Протиправні дії ОСОБА_7 , виходячи з меж пред`явленого йому звинувачення, вчиненні з умислом на отримання неправомірної вигоди з використанням саме свого службового становища та за умови, що він прямо не вчиняв юридично значимі дії в ньому.
		 
		Суд відхиляє доводи сторони захисту про визнання усіх письмових доказів недопустимими, оскільки не вбачає суттєвих порушень у процедурі їх отримання.
		 
		При цьому у контексті цієї справи покликається до правової позиції ВС у справі №344/2995/15-к (постанова від 01.11.2022 року), згідно якої не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
		 
		Сторона захисту, вказуючи на недопустимість зібраних у справі доказів та посилаючись на положення статті 87 КПК України, не зазначила наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цих доказів, хто саме зазнав такого порушення. Які конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права порушені та чому вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. 
		 
		За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 31 серпня 2022 року ще раз підтвердила обґрунтованість такого підходу.
		 
		Вагомих підстав вважати зібрані у справі докази не належними, не допустимим та не достовірними, а також їх отримання таким, що порушує права і свободи обвинуваченого та вплинуло на справедливість судового розгляду в цілому, не вбачається.
		 
		V. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
		 
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких корупційних злочинів, а також те, що неправомірна вигода не є значною та її вимагання обвинуваченому не інкримінується.
		 
		Також суд бере до уваги у особу обвинуваченого, який наразі звільнений з Державної виконавчої служби, проживає в цивільному шлюбі, працює, не судимий, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває. 
		 
		Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
		 
		Враховуючи викладене, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі навіть рівні мінімальної межі санкції ч. 3 ст. 368 КК України з позбавленням права займати посади в органах державної виконавчої влади на максимально можливий термін та позбавленням його 5 рангу державного службовця. 
		 
		З огляду на засудження обвинуваченого за корупційне кримінальне правопорушення, суд законодавчо позбавлений можливості вирішувати питання щодо застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України, зокрема, про пом`якшення покарання.
		 
		VI. ВИРІШЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВУ
		 
		Цивільний позов прокурора в інтересах УСБУ в Полтавській області до ОСОБА_7 про стягнення 7000 грн на відшкодування майнової шкоди підлягає задоволенню частково в сумі 6868 грн, з яких 6800 грн за доведених обставин справи була перерахована ОСОБА_10 для ОСОБА_7 в якості неправомірної вигоди через картковий рахунок його цивільної дружини ОСОБА_16 під контролем правоохоронних органів в рамках спеціального слідчого експерименту та не була вилучена. 68 грн (1% від суми перерахунку коштів) комісія банку за безготівковий перерахунок коштів теж підлягає стягненню з обвинуваченого, позаяк входить до матеріальних збитків, з огляду на те, що обвинуваченим було обумовлено саме безготівковий перерахунок, що передбачає обов`язкову банківську комісію і розмір цієї комісії не перевищує середньої в українських банках на той період. 
		 
		Указані кошти були отримані в уповноваженому на їх видачу підрозділі УСБУ в Полтавській області на фінансування слідчої (розшукової) дії. При цьому суд враховує, що особа, якій завдано збитки, у відповідності до ст. ст. 16, 22 Цивільного кодексу України, ст. 127-129 КПК України має право на їх відшкодування. 
		 
		У той же час, враховуючи, що 132 грн за встановлених обставин справи були добровільно перераховані ОСОБА_10 на поповнення його ж мобільного телефону, указана сума не може вважатися збитками, заподіяними з вини ОСОБА_7 , тому не підлягає стягненню з останнього.
		 
		VII. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ
		 
		Доля речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України. 
		 
		Судові витрати на залучення експертів слід стягнути із обвинуваченого на користь держави. 
		 
		Запобіжний захід обвинуваченому у виді особистого зобов`язання необхідно залишити до набрання вироком законної сили з метою запобігання можливим ризикам ухилення від суду. Підстав для обрання обвинуваченому негайно найбільш суворого запобіжного заходу тримання під вартою на даній стадії процесу не вбачається, оскільки вирок не набрав законної сили, обвинувачений користується презумпцією невинуватості, з`являвся до суду за викликами, має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв`язки. 
		 
		Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної виконавчої влади на строк 3 (три) роки, з конфіскацією частини майна, що є власністю обвинуваченого.
		 
		На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_7 шостого рангу державного службовця.
		 
		На підставі ч. 3 ст. 55 КК України встановлений судом строк додаткового покарання у виді позбавлення права займати посади в органах державної виконавчої влади обчислювати з моменту відбуття основного покарання 
		 
		Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді особистого зобов`язання - залишити до набрання вироком законної сили.
		 
		Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 у строк відбування покарання тримання під вартою з 10.07.2019 року по 12.07.2019 року ( т. 1 а.с. 235-247).
		 
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня його затримання після набрання цим вироком законної сили.
		 
		Цивільний позов прокурора - задовольнити частково.
		 
		Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави в особі УСБУ в Полтавській області 6868 грн в якості відшкодування майнової шкоди, в іншій частині позовних вимог відмовити.
		 
		Речові докази: диски та флешносії з записами, а також вилучені документи - зберігати при матеріалах справи. 
		 
		Стягнути із ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 8321 (вісім тисяч триста двадцять одна) грн 53 коп.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано і може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення - протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, отримати в суді копію вироку, а також ознайомитись із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження.
		 
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...