Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/18261/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2023. Зареєстровано: 07.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/127/625/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022020000000099

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/18261/22
		Провадження № 1-кп/127/625/22 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07.12.2023          м. Вінниця
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря ОСОБА_4 , 
		за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого ОСОБА_8 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22022020000000099 за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше не судимого;
		у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).До складу ООН входять Україна, російська федерація та ще 49 країн- засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН;№ 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власнійтериторії навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни,кваліфікується як акт агресії:
		-вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		-бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		-блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		-напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		-застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		-дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надалав розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		-засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є російська федерація.
		Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є російська федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни маєбути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від5 грудня 1994 року російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
		31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та федеральним законом російськоїфедерації від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2-3 зазначеного Договору, російська федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований російською федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1 - 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осібз числа керівництва зс рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і зс рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування чорноморського флоту рф на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та зс рф вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців зс рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та російської федерації, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи генерального штабу збройних сил російської федерації (далі гш зс рф), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб зс рф, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей рф, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Указаний план повною мірою відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених під час виступу начальника гш зс рф ОСОБА_9 перед академією військових наук рф з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним,інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційного протиборства, а також воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами рф і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості рф на світовій арені, представники влади та зс рф, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів рф здійснювалось викривлення подій на Євромайдані, вказувалося на хибність європейського вектора розвитку зовнішніх відносин України. При цьому, шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення та компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян рф і місцевих мешканців південно-східних регіонів України до дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники ультра націоналістичних поглядів, а учасники національно-визвольного руху середини XX століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалася їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно, за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності та пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та зс рфсеред інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи чорноморського флоту російської федерації (далі  чф рф), це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ зс рф поряд з іншими елементами гібридної війни; а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території півострова Крим.
		Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців зс рф, співробітників інших силових відомств рф, представників влади, інших громадян російської федерації та України. Крім того, з цією ж метою,представниками влади рф створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і зс рф.
		Зокрема, на військовослужбовців чф рф співучасниками покладалося вжиття заходів щодо підготовки та розв`язання агресивної війни на території АР Крим і м. Севастополя, а саме:
		- планування, підготовка, організація прийняття та розосередження на об`єктах чф рф військових підрозділів зс рф, які передбачалися гш зс рф для здійснення вторгнення на територію АР Крим і м. Севастополя для ведення агресивної війни проти України;
		- організація блокування підрозділами чф рф у взаємодії з військовими козацькими товариствами рф, діючими під виглядом місцевих жителів АР Крим і м. Севастополя, та з представниками так званої «самооборони» - незаконними збройними формуваннями, військових частин Збройних Сил України (далі - ЗС України) та Державної прикордонної служби України (далі - ДПС України) з метою перешкоджання їхній законній діяльності щодо відсічі збройній агресії рф, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності;
		- організація блокування транспортних комунікацій з метою нейтралізації роботи морського та повітряного військового транспорту, пошкодження об`єктів, які мають важливе оборонне значення для України;
		- організація захоплень будівель і споруд органів державної влади України з метою перешкоджання їхній нормальній роботі.
		Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії рф території АР Крим і м. Севастополя, усупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, статей 2, 3 Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, а також всупереч вимогам частини 4 статті 2 Статуту ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та декларацій, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, статей 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дійвід 18 жовтня 1907 року, статей 1, 2, 68 Конституції України, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів зс рф.
		У подальшому військовослужбовці чф рф, у взаємодії з підрозділами спеціальних військ зс рф, підрозділами та спеціальними формуваннями інших силових відомств рф, іррегулярними незаконними збройними формуваннями, озброєними бандами, групами найманців та із залученням представників військових козацьких товариств рф, продовжили реалізацію спільного умислу, спрямованого на військову окупацію та подальшу анексію АР Крим та м. Севастополя.
		Зокрема, 27 лютого 2014 року близько 04 год. 30 хв. понад 100 озброєних військовослужбовців НОМЕР_2 окремого полку спецпризначення пдв зс рф проникли до будівель Верховної Ради АР Крим за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова, 13, та Ради Міністрів АР Крим за адресою:АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, захопили їх та установили контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для рф рішень.
		Здійснивши захоплення будівель центральних органів влади АР Крим і м. Севастополя, представники командування зс рф на виконання вказівок та розпоряджень представників влади рф продовжили агресивні військові дії, визначені заздалегідь розробленим злочинним планом, з метою порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміни меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Зокрема, упродовж 27-28 лютого 2014 року здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, що організовували та забезпечували безпечний рух повітряних суден.
		Одночасно із блокуванням автошляхів та захопленням аеропортів і транспортних підприємств розпочато блокування та захоплення військових частин ЗС України, дислокованих на території АР Крим і м. Севастополя, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.
		Після захоплення військових частин та виведення з ладу системи протиповітряної оборони підрозділів ЗС України, дислокованих в АДРЕСА_2 , порушуючи державний повітряний простір України, на територію півострова Крим почали безперешкодно здійснювати неодноразові перельоти з території південного військового округу рф та посадку в районах аеродромів «Кача» та «Гвардійське» зс рфвійськові літаки та вертольоти з військовослужбовцями зс рф на бортах.
		Крім того, для забезпечення контролю над повітряним простором півострова Крим та з метою недопущення на зазначену територію військових підрозділів ЗС України і представників правоохоронних органів України для вжиття заходів щодо відсічі збройній агресії рф, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, військовослужбовцями чф рф у взаємодії з військовослужбовцями військових частин спеціального призначення зс рф, якими здійснено вторгнення на територію півострова Крим, проведено блокування, захоплення та диверсії на військових аеродромах, розташованих на території АР Крим і м. Севастополя.
		Таким чином, з 20 лютого 2014 року представниками влади рф і службовими особами зс рф розпочато збройне вторгнення регулярних військ рф на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Виконання вищевказаних дій надало можливість представникам влади та службовим особам із числа керівництва зс рф забезпечити військову окупацію території АР Крим та м. Севастополя, проведення диверсій, блокування військових частин, установ та органів військового управління ЗС України та інших військових формувань, державних органів та органів місцевого самоврядування, ведення підривної діяльності, організацію проведення на території АР Крим та м. Севастополя 16 березня 2014 року незаконного сепаратистського референдуму, спрямованого на порушення територіальної цілісності України, проголошення так званої «Республіки Крим» суверенною державою та подальше звернення нелегітимного парламенту АР Крим до російської федерації із пропозицією про прийняття «Республіки Крим» до складу рф як нового суб`єкта федерації.
		Так, 06 березня 2014 року Верховною Радою Автономної Республіки Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «Про проведення загальнокримського референдуму».
		Водночас, Указом виконувача обов`язків Президента України від 7 березня 2014 року № 261/2014 зупинено дію вказаної постанови як такої, що не відповідає Конституції та законам України. Крім того, Конституційний Суд України своїм рішенням від 14 березня 2014 року № 2-рп/2014 визнав неконституційною зазначену постанову Верховної Ради АР Крим, оскільки нею порушено конституційний принцип територіальної цілісності України, а парламент Криму вийшов за межі своїх повноважень. Конституційний Суд України визнав дану постанову такою, що суперечить основоположним принципам суверенності та територіальної цілісності держави, закладеним у міжнародно-правових актах, зокрема принципу взаємної поваги до суверенної рівності кожної держави, що включає політичну незалежність, можливість зміни кордонів відповідно до міжнародного права мирним шляхом і за домовленістю.
		Верховна Рада Автономної Республіки Крим незаконною постановою «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 11 березня 2014 року № 1727-6/14 затвердила Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, спільно прийняту депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Севастопольської міської ради.
		Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2014 року № З-рп/2014 вказану постанову визнано неконституційною у зв`язку з тим, що затвердження такої декларації не належить до повноважень Верховної РадиАР Крим і суперечить статтям 2, 8, 132, 133, 134, частині 2 статті 135, статтям 137, 138 Конституції України, а також є порушенням положень статті 73, пункту 2 частини першої статті 85 Основного закону України.
		16 березня 2014 року на окупованих російською федерацією територіях АР Крим та м. Севастополь представниками влади та зс рф, діючими на виконання спільного злочинного плану щодо порушення територіальної цілісності України шляхом окупації та подальшої анексії вказаних територій, організовано та проведено незаконний референдум.
		Незважаючи на набуття законної сили постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим», 17 березня 2014 року нелегітимною Верховною Радою АР Крим прийнято постанову № 1745- 6/14 «Про незалежність Криму», у якій заявлено про звернення до російської федерації з пропозицією про прийняття «Республіки Крим» до складу російської федерації як нового суб`єкта рф зі статусом республіки.
		Після цього, представники влади рф продовжили реалізацію спільного злочинного плану, спрямованого на порушення територіальної цілісності України шляхом окупації та анексії території півострова Крим.
		Так, незважаючи на незаконність організованого та проведеного представниками влади рф на території півострова Крим референдуму 16 березня 2014 року, не легітимність існуючих органів влади Автономної Республіки Крим, всупереч наведеним вище міжнародним зобов`язанням рф стосовно України, 17 березня 2014 року видано Указ президента рф № 147 «Про визнання Республіки Крим».
		Цього ж дня президентом рф видано розпорядження № 63-рп «Про підписання Договору між російською федерацією та Республікою Крим про прийняття до російської федерації Республіки Крим та утворення у складі російської федерації нових суб`єктів», яким погоджено проект вказаного Договору та прийнято рішення про його підписання на вищому рівні.
		18 березня 2014 року в м. москва рф, президентом рфпутіним в.в. та самопроголошеними представниками так званої «влади Криму» ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , а також самопроголошеним так званим «мером» м. Севастополя ОСОБА_12 підписано «Договір між російською федерацією та Республікою Крим про прийняття до російської федерації Республіки Крим та утворення у складі російської федерації нових суб`єктів» (далі - «Договір»). 
		20 березня 2014 року державна дума федеральних зборів рф прийняла федеральний закон № 36-фз «Про ратифікацію Договору між російською федерацією і Республікою Крим про прийняття до російської федерації Республіки Крим та утворення у складі російської федерації нових суб`єктів» та погодила супутній до «Договору» федеральний конституційний закон № 6- фкз «Про прийняття до російської федерації Республіки Крим та утворення у складі російської федерації нових суб`єктів - Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя».
		21 березня 2014 року рада федерації федеральних зборів рф на позачерговому засіданні своєю постановою № 68-сф також погодила ратифікацію цього «Договору», а крім того, постановою № 69-сф прийняла супутній до «Договору» федеральний конституційний закон щодо утворення в рф двох нових суб`єктів - «Республіки Крим» і «міста федерального значення Севастополя».
		У той же день вищевказані федеральний (№ 36-фз) та федеральний конституційний (№ 6-фзк) закони були підписані президентом рф та набули чинності.
		Таким чином представниками влади рф здійснена окупація частини території України - Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та спроба легітимізувати указані дії.
		Також представниками влади і зс рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на решті території держави.
		Так, вказаними особами організовувалися та проводилися у березні - квітні 2014 року антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях. Основою їх метою було поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та зс рф вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, повинні створити враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.
		Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та зс рф, 7 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування.
		Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та зс рф.
		Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, якістворюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Враховуючи викладене, «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка» є стійкими об`єднаннями невизначеної кількості осіб (більше трьох), створені з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичними організаціями.
		7 квітня 2014 року, за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі - АТО).
		13 квітня 2014 року, через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України, виконуючий обов`язки Президента України Указом від 14 квітня 2014 року № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну АТО із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.
		Визнання Верховною Радою України «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» терористичними організаціями, як і численні злочини вчинені їх представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1596-УІІ, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного російською федерацією міжнародного тероризму», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1597-УІІ, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14 січня 2015 року № 106-VІІІ, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», схваленій постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII.
		Отже, Верховною Радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «ДНР» і «ЛНР» до терористичних організацій, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників терористичної організації.
		Керівники терористичних організацій «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка» за сприяння та координації представників влади РФ провели фіктивні референдуми про відокремлення Донецької іЛуганської областей від України та проголошення їх незалежними «державами».
		Усвідомлюючи, що законні дії сил АТО по припиненню діяльності терористичних організацій та відновленню конституційного правопорядку на території України ставлять під загрозу реалізацію їх злочинного плану, представники влади рф залучили до його виконання не лише терористичні організації та іррегулярні збройні формування, а й регулярні підрозділи зс рф, які здійснювали ракетно-артилерійські обстріли, а також збройні напади на підрозділи і позиції сил АТО з території рф.
		Зокрема, 22 червня 2014 року диверсійно-розвідувальною групою зс рфіз застосуванням мінометів, гранатометів та стрілецької зброї обстріляно колону підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		5 липня 2014 року диверсійно-розвідувальною групою зс рф, яка рухалася на двох маломірних плавзасобах з боку рф, в Азовському морі здійснено мінометний обстріл підрозділів «Обрив» і « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		11 липня 2014 року з території рф із реактивної системи залпового вогню БМ-21 «Град» здійснено обстріл підрозділу тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в районі населеного пункту 
		АДРЕСА_3 травні-липні 2014 року силами АТО взято під контроль приблизно 70 відсотків території Донецької та Луганської областей, звільнено від учасників терористичних організацій значну кількість міст і населених пунктів та забезпечено контроль за основними транспортними комунікаціями. При цьому місто Луганськ, місто Горлівка Донецької області та частково місто Донецьк були блоковані.
		Враховуючи указані успіхи сил АТО, з метою перешкодити їм відновити контроль над державним кордоном України в Донецькій і Луганській областях, представники влади рф прийняли рішення про необхідність вторгнення регулярних підрозділів зс рф на територію Донецької області.
		Упродовж 7-11 серпня 2014 року здійснено посилення угруповання зс рф уздовж Державного кордону України, яке нараховувало до 32 батальйонно- тактичних груп (далі - БТГр) та 3 ротно-тактичних груп (далі - РТГр). Чисельність особового складу становила не менше 45 100 осіб, танків - до 160 одиниць, БМП та БТР - до 1 360 одиниць, артилерії - до 350 одиниць, РСЗВ - до 130 одиниць, бойових літаків -192 одиниці, вертольотів - 137 одиниць.
		24 серпня 2014 року військовослужбовці 331-го гвардійського парашутно-десантного полку 98-ї дивізії пдв зс рф загальною кількістю близько 400 осіб у взаємодії з іншими невстановленими підрозділами зс рф у складі 3-х батальйонно-тактичних груп (військовослужбовці зс рф у кількості понад 3 500 осіб, у розпорядженні яких перебувало близько 60 танків, 320 БМД та БМП, 60 гармат, у т.ч. до 16 протитанкових, близько 45 мінометів), діючи на виконання злочинного наказу представників влади і зс рф, з метою зміни меж території та державного кордону України шляхом ведення агресивної війни, здійснили широкомасштабне вторгнення на територію України в районінаселених пунктів Побєда - Берестове Старобешевського району Донецької області та маршем просунулися в район м. Іловайськ Донецької області, де оточили підрозділи сил АТО.
		29 серпня 2014 року, безпосередньо під час виходу особового складу підрозділів сил АТО з оточення в районі м. Іловайськ у похідному (не бойовому) порядку за визначеним маршрутом в якості наданого представниками влади і зс рф гуманітарного коридору, в районі населених пунктів Старобешево, Чумаки, Новодворське, Агрономічне, Многопілля, Червоносільське, Осикове, Новокатеринівка Донецької області, дві колони сил АТО, за наказами вищевказаних осіб, були розстріляні підрозділами зс рф та учасниками терористичної організації «ДНР».
		Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні збройні формування рф та військовослужбовці зс рф чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади рф під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації російської федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
		З огляду на викладене, між державами рф та Україна з 20 лютого 2014 року триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року а також Автономну Республіку Крим та місто Севастополь визначено як тимчасово окуповану території України внаслідок збройної агресії російської федерації.
		Достовірно знаючи про викладені обставини громадянин України ОСОБА_8 з 2014 року підтримував стійкі неофіційні робочі стосунки із громадянином України ОСОБА_13 , керівником та власником Інтернет-видання «ПолитНавигатор» - www.politnavigator.net (Рішенням РНБО України «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних, спеціальних, економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) від 19.03.2019 р., введеного в дію Указом Президента України № 82/2019 від 19.03.2019 р., до власника вказаного вище доменного імені застосовано персональні санкції у вигляді блокування інтернет-провайдером доступу до ресурсів, в тому числі до субдомену), на якому із лютого 2014 року систематично здійснюються публікації матеріалів антиукраїнського характеру з метою ведення підривної інформаційної діяльності направленої на дискредитацію органів державної влади в Україні, Збройних Сил України, розповсюдження заздалегідь неправдивої антиукраїнської інформації, а також публікацій, що містять заклики до здійснення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України.
		Так, з метою ведення підривної інформаційної діяльності направленої надискредитацію органів державної влади в Україні, Збройних Сил України, розповсюдження заздалегідь неправдивої антиукраїнської інформації, а також публікацій, що містять заклики до здійснення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України, ОСОБА_13 починаючи з 2014 року із використанням загальнодоступних онлайн-сервісів по пошуку роботи, найняв ОСОБА_8 у якості позаштатного кореспондента та автора видання «ПолитНавигатор», без дотримання встановленого чинним законодавством порядку працевлаштування громадян.
		У подальшому, ОСОБА_8 , за вказівкою ОСОБА_13 , із яким діяв за попередньою змовою групою осіб, в період квітня-травня 2014 року, підготував до публікації статті та фото-відеоматеріали, які містять публічні заклики до вчинення дій, з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які, у свою чергу, ОСОБА_13 , як головний редактор та власник Інтернет-видання «ПолитНавигатор» - www.politnavisator.net, опублікував на вказаному веб- сайті:
		1.« ІНФОРМАЦІЯ_6 «по мере возможностей» (ВИДЕО)», опублікована 14.04.2014 р.;
		2.«Жериновский: На Востоке Украины «гибнут русские люди, требуем от руководства России принятия всех необходимых мер», опублікована 07.05.2014 р.;
		3.«11 мая прийди на референдум! Поддерживаете ли Вы акт о государственной самостоятельности Донецкой Народной Республики», опубліковано 07.05.2014 р.;
		4.«Лидер «Оплота» засветился на параде в Севастополе и призвал вооружаться», опублікована 10.05.2014 р.
		У відповідності до висновку судової лінгвістичної (семантико- текстуальної) експертизи №1689/22-21 від 23.03.2022 року, в текстових матеріалах публікацій, викладених на сторінках Інтернет-видання «ПолитНавигатор» - www.politnavisator.net,через цитування та трансляцію мовлення інших осіб або прямо поширюються публічні заклики до дій, спрямованих на вторгнення російської армії на територію України та до позитивного ставлення до такого вторгнення, до дій, спрямованих на зменшення території України шляхом утворення на її території інших суверенних держав та створення з цією метою збройних формувань і проведення з цього питання призначеного в неконституційний спосіб референдуму, а отже на зміну конституційного ладу та зміну меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Після початку повномасштабного вторгнення зс рф на територію України у період з 24.02.2022 р. по 10.03.2022 р. із застосуванням власного акаунту інтернет-месенджера «Telegram», облікові записи «217264780» та «924403410», ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_13 , який використовував акаунт інтернет-месенджера Telegram «С Ст» з номером телефону НОМЕР_3 , завдання готувати заздалегідь неправдиві тенденційні матеріали, спрямовані на розхитування суспільно-політичної обстановки, викривлення реальних обставин воєнної агресії зс рф та приховування злочинів військовослужбовців рф.
		На виконання зазначеного завдання, діючи умисно, з метою нанесення шкоди інформаційній безпеці України, ОСОБА_8 підготував та направив із використанням можливостей інтернет-месенджера Telegram ОСОБА_13 , наступні матеріали для публікації на веб-сторінці видання «ПолитНавигатор» (на сторінці субдомену-дзеркала ІНФОРМАЦІЯ_7 ):
		1.«В Киеве заканчиваются продукты, ретейлеры поднимают цены» від ІНФОРМАЦІЯ_8 р. 19:13 (мск) із 540 переглядами, ІНФОРМАЦІЯ_9 ;
		2.«Зеленский намекнул на возможность подрыва Киевской ГЭС, затопит все города ниже по течению» від ІНФОРМАЦІЯ_10 :44 (мск), Киев, авторства « ОСОБА_14 » із 5585 переглядами, ІНФОРМАЦІЯ_11 ;
		3.«Никогда Путин не допустит, чтобы убивали гражданских - Черновецкий» від 04.03.2022р. 20:15 (мск), Киев, авторства « ОСОБА_14 » із 4211 переглядами, ІНФОРМАЦІЯ_12 ;
		4.«Украинские власти намеренно увеличивают жертвьі среди мирного населення» від 04.03.2022р. 10:37 (мск), Киев, авторства « ОСОБА_14 » із 2143 переглядами, ІНФОРМАЦІЯ_13 .
		У подальшому,на виконанняраніше досягнутихдомовленостей,вказані матеріалиавторства ОСОБА_8 під псевдонімом« ОСОБА_14 »були опубліковані ОСОБА_13 ,на веб-сайтівидання «ПолитНавигатор»для загального доступу.
		Відповідно до висновку судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №1782/22-21 від 18.04.2022 року, в текстових повідомленнях, зафіксованих під час електронного листування між абонентами - особою, досудове розслідування відносно якої здійснюється у іншому кримінальному провадженні, та ОСОБА_8 , у месенджері «Telegram», містяться висловлювання, зміст яких вказує на надання ОСОБА_8 особі, що проживає на території, яка тимчасово окупована і перебуває під політичним впливом рф, допомоги у проведенні підривної діяльності проти України в інформаційній сфері. В публіцистичних текстах, надісланих ОСОБА_8 особі, досудове розслідування відносно якої здійснюється у іншому кримінальному провадженні, під час електронного листування у месенджері «Telegram», містяться лінгвістичні ознаки, які вказують на поширення в них ідей, поглядів, переконань, спрямованих на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості та обороноздатності України.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, при зазначених вище обставинах, визнав частково, надав суду наступні показання. 
		Навесні 2014 року він знайшов оголошення ОСОБА_13 про роботу та відповів на цю пропозицію. На той час Крим уже був окупований.
		ОСОБА_13  редактор інформаційної агенції «Політ Навігатор», яка розташовувалася в м. Севастополь з 2014 року по 2022 рік.Він був репортером видання «Політ Навігатор» в м. Києві. Його робота носила інший характер, ніж той, який зазначено в обвинувальному акті. Завдання від ОСОБА_13 він не отримував. Він працював з інформацією у м. Київ, в ЛНД і ДНР не був. Репортажі зі ОСОБА_15 та з Севастополя  не його. 
		Він готував статті по економіці, статті про політику  це не його тема. ОСОБА_13 хотів отримувати від нього інформацію, він направляв свої статті ОСОБА_13 . Однак, останній багато чого з його робіт не публікував. За свою роботу він отримував заробітну плату (на банківську картку). Зарплату в 2022 році він отримав до вторгнення російських військ на територію України. 
		Зі ОСОБА_13 він спілкувався через «Скайп» і «Телеграм». Свої статті писав під псевдонімом « ОСОБА_14 ».
		Коли почалася війна, він перебував у м. Житомир. З ним зв`язався ОСОБА_13 та сказав готувати матеріал. З 01 по 04 березня 2022 року він ще готував статті для ОСОБА_13 . В цей час він уже знав, що сайт ОСОБА_13 заблокований і відносно ОСОБА_13 відкрито кримінальне провадження.
		Публікації від 2014 року, які зазначені в обвинувальному акті йому не належать. Стаття від 14.04.2014 року про ОСОБА_15 не його, відео він не робив, у м. Слов`янськ не був, коментарі не писав. Жириновського він не знає, жодного відношення до нього він не має, статтю про нього не писав. Про парад у Криму (10.05.2014 р.) він також не писав.В травні 2014 року він був у відрядженні у м. Львів. Вищевказані статті він не читав, не писав, ОСОБА_13 не передавав їх.
		Статті, зазначені в обвинувальному акті (від 02, 03 і 04 березня 2022 року) належать йому, він готував їх 2-3 березня 2022 року. Матеріал про відсутність продуктів в Києві він зробив на основі інших публікацій та направив цю статтю ОСОБА_13 в Крим. Так само він зробив з матеріалом про ОСОБА_16 (інформацію він взяв з його виступу). Заголовки до вказаних статей придумував він сам.
		В судовому засіданні експерт ОСОБА_17 свої висновки підтримала, суду повідомила наступне. При проведенні експертизи експерт використовує наукову літературу, незалежно від того якою мовою вона написана, якщо вона є в списку рекомендованої. Інформаційна безпека та інформаційна сфера  це не взаємозамінні, але дотичні поняття.
		В судовому засідання були досліджені документи, надані сторонами кримінального провадження, а саме:
		- витяг з ЄРДР від 21.06.2022 року;
		- постанова про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 30.05.2022 року;
		- постанова про визначення групи прокурорів від 30.05.2022 року;
		- постанова про визначення групи слідчих від 30.05.2022 року;
		- повідомлення про виявлення кримінального правопорушення від 15.03.2022 року;
		- указ Президента України № 82/2019 та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2019 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», відповідно до якого доступ до сайту politnavigator.netзаблоковано;
		- постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 06.04.2022 року;
		- постанова про визначення підслідності від 07.04.2022 року;
		- доручення на проведення слідчих (розшукових) дій;
		- протокол огляду від 18.03.2022 року, відповідно до якого проведено огляд веб сайту «ПолитНавигатор» («htpps://www.politnavigator.net»), на якому опубліковано статті;
		- постанова про призначення експертизи від 19.05.2022 року;
		- висновок експерта № 1686/22-21 від 23.03.2022 року, відповідно до якого у текстових матеріалах публікацій, викладених на сторінках інтернет-сайту «ПолитНавигатор», розташованого в мережі Інтернеті за адресою https:www.politnavigator.net, через цитування та трансляцію мовлення інших осіб або прямо поширюються заклики до таких дій:
		у текстовому матеріалі публікації «В Славянске уже просят о помощи владимира путина «по мере возможностей» (ВИДЕО): до президента росії: надати жителям т.зв. «ДНР» будь-яку посильну допомогу у їхній боротьбі за свою незалежність;
		у текстовому матеріалі публікації «Жериновский: На Востоке Украины «гибнут русские люди, требуем от руководства россии принятия всех необходимых мер»: до керівництва рф: захистити російськомовне населення Сходу України і, за необхідності, використати для цього збройні сили рф;
		у текстовому матеріалі публікації «Лидер «Оплота» засветился на параде в Севастополе и призвал вооружаться (ВИДЕО): до жителів східних регіонів та читачів інтернет-ресурсу «Новігатор»: створювати збройні формування задля звільнення своєї території від економічного та політичного впливу України і створення окремого державного утворення «Киевская Русь»;
		у текстовому матеріалі публікації «11 МАЯ ПРИЙДИ НА РЕФЕРЕНДУМ! Поддерживаете ли Вы Акт о государственной самостоятельности Донецкой Народной Республики ДА»: до читачів інтернет-сайту «ПолитНовигатор»: взяти участь у референдумі про незалежність Донецької і Луганської областей від України і проголосувати за створення т.зв. «Донецької Народної Республіки».
		Ці заклики є публічними і спрямовані на те, щоб шляхом поширення їх серед населення чи його окремих категорій схилити певну кількість людей до дій, спрямованих на вторгнення російської армії на територію України та до позитивного ставлення до такого вторгнення, до дій, спрямованих на зменшення території України шляхом утворення на її території інших суверенних держав та створення з цією метою збройних формувань і проведення з цього питання призначеного в неконституційний спосіб референдуму, а отже на зміну конституційного ладу та зміну меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Крім того, інформаційно-змістове та емоційно-тематичне наповнення інтернет-сайту «ПолитНавигатор», експліковане у цих текстових матеріалах, відображає публічне схвалення та виправдання здійснення збройної агресії росії проти України, схвалення окупації частини України та публічні заклики до підтримки відповідних рішень, схвалення і підтримку створення на тимчасово окупованій території України незаконно створених збройних формувань, а також формує у адресатів негативі установки та зневажливе ставлення як до українських релігійних груп і їх спільнот, української влади, Збройних сил України, так і до держави Україна, її суверенітету, унітарності і недоторканості кордонів загалом, та містить ознаки розпалювання релігійної ворожнечі і є принизливим для українського народу;
		- ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2022 року;
		- протокол обшуку від 24.03.2022 року, відповідно до якого слідчий провів обшук за місцем проживання ОСОБА_8 . В ході обшуку вилучено ноутбук та два смартфони. Також в судовому засідання було переглянуто відеозапис вказаної слідчої дії;
		- протокол огляду предметів від 24.03.2022 року, відповідно до якого слідчий оглянув інформацію, яка міститься на ноутбуці марки «Asus» моделі UX32A, смартфоні марки «XiaomiRedmi 5 Plus», смартфоні марки «Vivo 1820»;
		- висновок експерта № 1782/22-21 від 18.04.2022 року, відповідно до якого в текстових повідомленнях, зафіксованих під час електронного листування між абонентами ОСОБА_13 та ОСОБА_8 у месенджері «Telegram», містяться висловлювання, зміст яких вказує на надання ОСОБА_8 особі, що проживає на території, яка тимчасово окупована і перебуває під політичним впливом рф, допомоги у проведенні підривної діяльності проти України в інформаційній сфері. В публіцистичних текстах, надісланих ОСОБА_8 . ОСОБА_13 під час електронного листування у месенджері «Telegram», містяться лінгвістичні ознаки, які вказують на поширення в них ідей, поглядів, переконань, спрямованих на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості та обороноздатності України;
		- протокол огляду від 21.06.2022 року, відповідно до якого проведено огляд веб сайту «ПолитНавигатор» (« ІНФОРМАЦІЯ_14 »), на якому опубліковано статті ОСОБА_8 , який використовував псевдонім « ОСОБА_14 »;
		- повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 27.06.2022 року;
		- постанова про визначення групи прокурорів від 28.006.2022 року;
		- постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 30.06.2022 року;
		- постанова про продовження строку досудового розслідування від 29.06.2022 року;
		- постанова про визначення групи слідчих від 12.07.2022 року;
		- ухвали слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області від 11.07.2022 року, 29.07.2022 року, 02.08.2022 року.
		Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведена досудовим розслідуванням та знайшла повне підтвердження в судовому засіданні з огляду на таке.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував, що він співпрацював з особою, на прізвище ОСОБА_18 , яка діяла на території тимчасово окупованого Криму, надсилав їй свої матеріали, але при цьому він намагався применшити свою участь, і відтак і відповідальність за скоєне, стверджуючи, що він не здійснював власних публікацій, а надсилав матеріали, які були у відкритому доступі, не отримував від ОСОБА_19 завдань з конкретним змістом і т. ін. 
		Вказане спростовується зібраними під час досудового розслідування та ретельно дослідженими в судовому засіданні доказами. Так, ОСОБА_8 було достеменно відомо, що ОСОБА_20 є керівником та власником Інтернет-видання «ПолітНавігатор», санкції щодо якого були введені в 2019 році. Однак весь час існування цього видання воно займалося розповсюдженням виключно антиукраїнських наративів, спрямованих на розкол українського суспільства, підрив авторитету української влади. В цьому виданні систематично та послідовно здійснювалися публікації, спрямовані на зміну меж українського кордону військовим шляхом, розпалювалися міжнаціональна ворожнеча та мовний конфлікт. Співпрацюючи з ОСОБА_13 як журналіст ОСОБА_8 не міг не розуміти, що це видання є антиукраїнським, а тому будь-яка співпраця з керівництвом цього видання спрямована проти України, проти її державності, суверенітету та незалежності. Ті публікації, які він направляв ОСОБА_21 носили також антиукраїнський характер, і це підтверджено як протоколом огляду веб-сайту «ПоліитНавигатор», розташованого в мережі Інтернет за адресо: «htpps://www.politnavigator.net» від 18.03.2022 року так і висновком лінгвістичної експертизи №1689/22-21 від 23.03.2022 року.
		Під час обшуку (протокол від 24.03.2022) в помешканні ОСОБА_8 було знайдено та вилучено ноутбук марки «Asus» та два телефони, які належать ОСОБА_8 . Під час огляду вказаних гаджетів було виявлено листування ОСОБА_8 з ОСОБА_13 , вже після початку широкомасштабного вторгнення військ рф на суверенну територію України. З цього листування вбачається, що останній давав настанови ОСОБА_8 про те, щоб публікації носили більш драматичний характер, рекомендував дивитися Трухана, російського військового у запасі, надсилав посилання на потрібні йому канали в ютюб, з яких ОСОБА_8 мав брати інформацію ля своїх публікацій. На зауваження ОСОБА_8 , що Трухан буде «жестко за рф», ОСОБА_20 написав, що саме так і треба. Одразу після цього ОСОБА_8 підготував та надіслав ОСОБА_21 публікацію під псевдонімом « ОСОБА_22 », в якій виклав інтерв`ю Трухана кореспонденту «ПолітНавігатора» антиукраїнського характеру і ще багато публікацій з перекручуванням обставин, направлених на створення уяви у стороннього глядача, що в Україні утворилися безлад, паніка, влада не турбується про мирне населення, тобто своїми умисними діями погодився виконувати завдання свого куратора. Вся ця інформація, передана ОСОБА_8 ОСОБА_21 беззаперечно була корисної для ворога в інформаційній війні проти України, використовувалася з метою проведення підривної діяльності проти України через медіа-простір.
		З перших днів війни українці переконалися наскільки великий вплив має пропаганда на свідомість населення. У вік інформаційних технологій розповсюдження інформації через інтернет-ресурси стало не лише зручним та швидким інструментом, але й небезпечним саме через його доступність для багатьох верств населення та складність для правоохоронних органів відслідковувати та припиняти інформаційні атаки ворога. 
		Діяльність ОСОБА_8 носила систематичний, послідовний характер. Він діяв умисно і розумів, що діє на шкоду власній державі за грошову винагороду.
		В той час як багато українців, чиї родичі, друзі, знайомі проживали в рф, намагалися донести правдиву інформацію до них, використовуючи інтернет-ресурси для роз`яснювальної роботи серед росіян про неприйнятність і протизаконність захоплення чужої країни шляхом воєнної агресії, мотивуючи росіян повалити злочинний режим путіна, виходити з демонстраціями на вулиці проти війни, загибелі людей і т. ін., ОСОБА_8 , надсилаючи свої публікації ОСОБА_21 , діяв на користь країни-агресора, зраджуючи свою країну, яка мужньо боролася проти сильнішого, чисельнішого і на той час краще озброєного ворога, буквально стікаючи кров`ю.
		Такі дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 110 КК України, як розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та за ч. 1 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду інформаційній безпеці України (в редакції зі змінами, внесеними згідно з Законом № 1183-VІІ від 08.04.2014 року та № 1689-VІІ від 07.10.2014 року).
		При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом`якшують його покарання.
		Зокрема судом враховано, що ОСОБА_8 раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. 
		Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 223 від 08.08.2022 року, ОСОБА_8 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння та в теперішній час на хронічне психічне захворювання не страждав (не страждає), перебував (перебуває) поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, мігусвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_8 , судом не встановлено.
		За таких обставин, а також враховуючи те, що ОСОБА_8 скоїв умисні тяжкий та особливо тяжкий злочини проти основ національної безпеки України та суспільну небезпеку вчинених злочинів, суд вважає, що ОСОБА_8 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна, оскільки злочин, вчинений ним є корисливим, зарахувавши в строк відбування покарання термін перебування під вартою, врахувавши положення ч. 5 ст. 72 КК України. Суд вважає за доцільне залишити ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили без змін з метою забезпечення виконання вироку.
		Суд вважає, що процесуальні витрати по проведенню експертиз слід стягнути з обвинуваченого, оскільки вони були зумовлені розслідуванням скоєних ним злочинів, а також вирішити долю речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374КПК України та ст. 65 КК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111КК України та призначити йому покарання:
		за ч. 2 ст. 110 КК України у вигляді восьми років позбавлення волі;
		за ч. 1 ст. 111 КК України у вигляді чотирнадцяти років позбавлення воліз конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_8 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у вигляді чотирнадцяти років позбавлення воліз конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.
		Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту набуття даним вироком законної сили.
		На підставіч.5ст.72КК України,зарахувати ОСОБА_8 в строквідбування покараннястрок попередньогоув`язнення уданому кримінальнупровадженні змоменту затримання 11.07.2022року донабуття вирокомзаконної силиз розрахункуодин деньпопереднього ув`язненняза одиндень позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити попередній  тримання під вартою.
		Стягнути з ОСОБА_8 процесуальні витрати на проведення експертизи в сумі вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень на користь держави.
		Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
		ноутбук марки «Asus» моделі UX32A, сірого кольору, мобільний телефон марки «XiaomiRedmi 5 Plus» (ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 ), мобільний телефон марки «Vivo 1820» (ІМЕІ 1: НОМЕР_6 , ІМЕІ 2: НОМЕР_7 ), які зберігаються в камері зберігання речових доказів УСБУ у Вінницькій області  конфіскувати в дохід держави;
		диск, що є додатком до протоколу огляду від 24.03.2022 року, який зберігається при матеріалах кримінального провадження залишити там же.
		Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку обвинуваченим та прокурору  негайно. Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні копію вироку суду надіслати поштою не пізніше наступного дня після його ухвалення.
		 
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...