Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/10592/23 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності; Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків.
Надіслано судом: 07.12.2023. Зареєстровано: 08.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2023.

Номер судового провадження: 3/490/4107/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                       490/10592/23 від07.12.2023
		н\п 3/490/4107/2023
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		07 грудня 2023 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Спінчевській Н.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла Головного управління ДПС у Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності,
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , директора ПП «Енергобудівник»
		- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1631 КУпАП,
		ВСТАНОВИВ:
		Згідно протоколу №374 від 18 жовтня 2023 року, при проведенні документальної виїзної перевірки Приватного підприємства «Енергобудівник» (код ЄДРПОУ 13889245), за податковою адресою: вул. Чкалова, буд. 20/8, м. Миколаїв, Миколаївської області, встановлено, що директор Приватного підприємства «Енергобудівник» ОСОБА_1 ,здійснювавведенняподаткового облікуз порушеннямвстановленого порядку,а саме: п.198.1,п.198.2,п.198.3,абз.г)п.198.5ст.198,п.200.1абз.в)п.200.4ст.200Податкового кодексуУкраїни,в результатічого завищеносуму від`ємногозначення зподатку надодану вартістьза липень2023на сумуПДВ 354353гривень,тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.1631 КУпАП.
		В судове засідання  ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків
		З протоколу про адміністративне правопорушення №374 від 18 жовтня 2023 року вбачається, що в провину ОСОБА_1 ставиться те, що перебуваючи на посаді директора Приватного підприємства «Енергобудівник», ним завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2023, тим самим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.1631 КУпАП.
		Проте особою,яка складалапротокол проадміністративне правопорушенняне зазначеноколи самебуло подано ОСОБА_1  звіт (декларацію), що позбавляє суд можливості встановити подію, а саме: дату та час вчинення адміністративного правопорушення.
		Матеріали справи містять відомості про порушення податкового законодавства з 01.07.2023 по 31.07.2023.
		При цьому в матеріалах справи відсутні відомості щодо того чи було після складення Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу чи було воно оскаржено суб`єктом господарської діяльності, а також чи являються суми вказані податковим органом в Акті №9316/14-29-07-04/13889245 від 04 жовтня 2023 року, узгодженими, згідно податкового законодавства (п.56.17, 56.18 Податкового кодексу України), оскільки сам по собі акт документальної перевірки є ненормативним правовим актом, який не породжує певні правові наслідки, не створює юридичний стан і не спрямований на регулювання суспільних відносин.
		Поряд з цим, суд звертає увагу, що нормиКУпАПне містять визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права «триваючими» визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №158/286/17.
		Адміністративні правопорушення, передбаченіч.1 ст.163-1КУпАП, за своєю правовою природою не є триваючими,оскільки вважаються вчиненими з моменту порушення порядку ведення податкового обліку.
		Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
		Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
		Крім того, суд звертає увагу, що на сьогодні не існує єдиної судової позиції з приводу того, чи потрібно визнавати винною особу у вчиненні адміністративного правопорушення у разі закриття справи у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Наприклад, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 р. визначено, що вказівка законодавця у п. 7ст. 247 КУпАП«на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановленіст.38 КУпАП. Водночас розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначенимист.38 КУпАП, а передбаченийст.277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об`єктивного та повного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчилися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд у разі заперечення особою своєї вини чи наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб`єктів цього правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, та лише після цього закриває провадження у справі.
		У подальшому 07.11.2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України (далі НКР при ВАСУ) на відміну від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняла Висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності». У Висновку зазначено, що п.7 ч. 1ст. 247 КУпАПне містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз. 1ст. 247 КУпАПдозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченогост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно дост.284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Таким чином, НКР при ВАСУ зроблено висновок, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченихст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
		Згідно роз`яснень наданих Верховним судом в постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихстаттею 38 КУпАП.
		При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
		Як зазначив Верховний суд, логічне тлумачення абзацу першогостатті 247 КУпАПдозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.
		Таким чином, Верховний суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
		При цьому, ВП ВС в Постанові від 02лютого 2023 року у справі №735/1121/20 (провадження №13-26кс22) розглянула питання тлумачення змісту ч.2 ст.49 КК України(звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності). ВП ВС зауважила, що раніше застосований підхід не відповідає точному змісту кримінально-правової норми та дійсній волі законодавця, і відступила від правового висновку.
		Так зазначила, що друге речення ч.2 ст.49 КК Українине містить прямої вказівки щодо строків давності, на які необхідно орієнтуватися після відновлення їх перебігу. Недостатня визначеність формулювання ч.2 ст.49 КК Українизумовлює суперечливе розуміння змісту правової норми і викликає питанняяк саме розглядати наведені в третьому реченні загальні строки: 1)як такі, що беззастережно застосовуються замість передбачених у ч.1 ст.49 КК Українидиференційованих строків у всіх випадках ухилення особи від досудового розслідування або суду й наступного з`явлення її із зізнанням чи затримання; 2)як альтернативні, тобто такі, що не виключають застосування диференційованих строків і замінюють їх лише в окремих випадках.
		На переконання ВП ВС, реалізація принципу гуманізму під час тлумачення та застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність здійснюється за правилом: якщо відповідне положення містить елемент невизначеності й вона не може бути усунута з урахуванням інших конкретних чи загальних положень, таке положення має застосовуватися за найбільш сприятливим для особи варіантом з усіх можливих.
		З урахуванням вищезазначеного на даний час немає сформованої правової позиції Верховного Суду (Великої Палати чи Касаційного адміністративного суду), про необхідність суду визнання винуватим або без встановлення вини особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
		Враховуючи наявність вищевказаної юридичної невизначеності, суддя звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону»; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
		Таким чином, суддя керується принципом застосування до винної особи найбільш сприятливого закону, у зв`язку з чим провадження в цій справі слід закрити без підтвердження чи спростування вини ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
		Керуючись ст.ст. 38, 247, 284 КУпАП, суд, 
		П О С Т А Н О В И В : 
		Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно  ОСОБА_1  за ч.1 ст.1631 КУпАП закрити у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
		Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
		Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
		    Суддя    В.Л. Лященко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...