Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/1122/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано судом: 07.12.2023. Зареєстровано: 08.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2023.
Дата набрання законної сили: 13.05.2024
Результат оскарження 13.05.2024 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/300/1295/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"07" грудня 2023 р. справа № 300/1122/23
		м. Івано-Франківськ
		 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірест" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки і оформлення її результатів та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №006573/0705 від 16.12.2022, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірест" (надалі по тексту також - позивач, ТзОВ "Ірест", товариство, платник податків, суб`єкт господарювання) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також  відповідач, Головне управління ДПС в області, контролюючий орган, Головне управління) про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки і оформлення її результатів та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №006573/0705 від 16.12.2022 (надалі по тексту також - оскаржуване рішення).
		Позов мотивовано тим, що Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області, безпідставно, необґрунтовано, в порушення норм Податкового кодексу України (надалі по тексту також  ПК України, Кодекс) прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2022 за №006573/0705, яким зменшено товариству оскаржуваним рішенням суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в сумі 418 285,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 104 571,00 гривень з податку на додану вартість. Як стверджує позивач, відповідачем порушено підстави та порядок для призначення податкової перевірки, оскільки перевірку призначено за відсутності передбачених пунктом 200.11 статті 200 ПК України, так як за даними податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2022 року позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування, яку було сформованими за операціями, вчиненими після 1 січня 2017 року. Більше того, у спірному випадку відповідач наказом від 20.10.2022 за №1773-п межі контрольного заходу перевірки поширює не лише на липень 2022 року, а на будь-які інші попередні звітні періоди декларування позивачем податку на додану вартість, що відповідно свідчить про недотримання відповідачем вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу. Також позивач стверджує про те, що податковим органом при оформленні письмового запиту від 14.11.2022 про надання до перевірки документів не лише порушено ДСТУ 4163:2020, а й приписи Податкового кодексу України щодо його оформлення, оскільки відсутність печатки на письмовому запиті, направленому контролюючим органом не можна віднести до недоліків, випадково допущених при їх оформленні. На переконання позивача, суттєва недосконалість запитів не несе за собою жодних негативних наслідків для платника податків, якому адресується такий запит, за відмову у наданні чи надання неповної відповіді на такий запит, оскільки в ньому відсутній обов`язковий реквізит  печатка контролюючого органу. Помилковими вважає висновки контролюючого органу про необхідність донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки "формула розрахунку", наведена контролюючим органом в акті перевірки не відповідає ані положенням ПК України, ані даним бухгалтерського обліку, ані положенням облікової політки, а є суб`єктивним припущенням контролюючого органу. На підтвердження господарських операцій в період, що підлягав перевірці, позивачем, окрім первинних бухгалтерських документів та договорів представлено також і відповідні регістри бухгалтерського обліку. Чинне законодавство не забороняє документування господарських операцій із використанням виготовлених самостійно бланків, які в повному обсязі представлені до перевірки, та якими підтверджено обсяги списання сировини на виробництво готової продукції. Всі податкові накладні, що відображено у складі податкового кредиту належним чином зареєстровані в ЄРПН. Жодних доказів про безпідставність формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість акт перевірки не містить. Крім того за результатами інвентаризації нестач не встановлено, про що зазначено відповідачем в матеріалах перевірки. 
		За наведених підстав просив позов задовольнити повністю і скасувати податкове повідомлення-рішення №006573/0705 від 16.12.2022.
		 
		Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 21.03.2023 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також  КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін (а.с.233-234 том І).
		 
		На виконання вимог ухвали суду від 21.03.2023 позивач подав суду пояснення щодо фактичних обставин справи від 10.04.2023, реєстрацію яких у суді здійснено 10.04.2023 (а.с.246-250 том І). 
		 
		Ухвалою суду від 12.04.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірест" від 07.04.2023 про розгляд у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи №300/1122/23 (а.с.1-2 том ІІ).
		 
		Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 13.04.2023 за №4781/5/09-19-05-01, який надійшов на адресу суду із відповідними доказами 13.04.2023 (а.с.4-18 том ІІ). 
		Відповідач не погоджується із доводами позивача наведеними у позовній заяві та вказує на наступні обставини. Як відзначив відповідач, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Ірест" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки ТзОВ "Ірест" складено акт від 23.11.2022 за №6017/09-19-07-05/32624264 та встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, а саме завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 490 399 гривень, в тому числі по періодах: лютий 2022 року  72 114,00 гривень, липень 2022 року  418 285,00 гривень. При проведенні перевірки встановлено, що позивач в декларації по ПДВ за липень 2022 року невірно нараховано податкові зобов`язання (умовний продаж) по матеріалах, які були списані на виробництво готової продукції (продукція реалізована) в період застосування єдиного податку 3 групи за ставкою 2% та по яких на дату переходу на спрощену систему оподаткування суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту. Сума, на яку слід було нарахувати податкове зобов`язання (умовний продаж) та по яких на дату переходу на спрощену систему оподаткування суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту становить 1 085 253,25 гривень, ПДВ  217 051,00 гривень. Також, проведеною перевіркою встановлено, що ТзОВ "Ірест" за період перевірки здійснювало виробництво готової продукції, а саме: ручок дверних із нержавіючої сталі та алюмінію, металічних кріплень для панелей, петель дверних шарнірних, замків дверних, накладок на ключовину замків, з метою реалізації їх на експорт (Італія). Проте, позивач ні для проведення перевірки, ні на письмовий запит контролюючого органу, ні до завершення перевірки, так і до поданого заперечення, не надав документів на підтвердження використання сировини та матеріалів у виробництві готової продукції, норми виходу готової продукції. Попри вказане, в ході проведення перевірки встановлено, що згідно наданих до перевірки виписок банку АТ "Райффайзен Банк" 31.01.2022 фірмою-нерезидентом АТ "П.Б.А."/"Р.В.А. S.p.A." (Італія) перераховано ТзОВ "Ірест" грошові кошти в сумі 1053,64 євро/33 747,35 гривень за "відшкодування орендної плати за землю за липень-грудень 2021 року згідно рахунку №15/12". Проте, позивачем в порушення пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України не нараховано податкові зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 6 750,00 гривень на суму такого відшкодування. Податкова накладна за такою операцією ТзОВ "Ірест" не складена та в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована. Відповідачем надано запит від 14.11.2022 "про надання пояснень, документів", згідно якого зобов`язувало надати пояснення та документальне підтвердження щодо відшкодування сплаченої товариством орендної плати нерезидентом/відображення даної операції в бухгалтерському/податковому обліку. Станом на 23.11.2022 відповіді не отримано. Вважаючи правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач просив відмовити в задоволенні позову ТзОВ "Ірест".
		 
		В свою чергу, позивач подав суду відповідь на відзив від 25.04.2023, реєстрацію якого в суді здійснено 26.04.2023 (а.с.27-29). Заперечуючи доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, позивач додатково відзначив, що товариство до перевірки контролюючому органу представлено документи, які належать до первинних бухгалтерських документів та відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.7 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88. Вимоги контролюючого органу про надання документів, які не належать до первинних документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", є безпідставними. Придбання товарно-матеріальних цінностей у періоді, що підлягав перевірці та у визначених первинними бухгалтерськими документами обсягах відповідає потребам позивача в сировині, а також, відповідає задекларованим обсягам готової продукції, з врахуванням залишків на складі та реалізованої продукції за відповідні періоди. Контролюючим органом у ході перевірки не здобуто доказів про використання позивачем придбаних товарів поза межами діяльності, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, як і не надано таких суду.
		 
		Представник позивача 26.09.2023 зареєструвала в канцелярії суду додаткові пояснення щодо обставин справи (а.с.47-49 том ІІ). 
		Представник відповідача також подав суду додаткові пояснення з приводу фактичних обставин справи, реєстрацію яких із відповідними доказами здійснено 10.11.2023 і 29.11.2023 відповідно (а.с.51-55, 56-75, 76-82, 83-84 том ІІ).
		 
		Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, відповідь на відзив, додаткових пояснень і заперечень, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірест" 13.11.2023 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області.
		До видів економічної діяльності ТзОВ "Ірест" за КВЕД віднесено "Механічне оброблення металевих виробів" (25.62), "Штукатурні роботи" (43.31), "Малярні роботи та скління" (43.34), "Вантажний автомобільний транспорт" (49.41) (а.с.217 том І).
		ТзОВ "Ірест" 15.09.2022 складено та подано до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за липень 2022 року, де останнім розраховано розмір власних зобов`язань в сумі 89 309,00 гривень, при цьому суму податкового кредиту визначено в розмірі 732 978,00 гривень (а.с.81-84 том І). 
		Також позивачем подано до контролюючого органу заяву від 15.09.2022 про повернення на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування, визначене у податковій декларації за звітний період з податку на додану вартість за липень 2022 року в сумі 643 669,00 гривень (а.с.85-86 том І).
		Посадовими особами Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області у листопаді 2022 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Ірест" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. При проведенні перевірки використано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2022 року від 16.08.2022 та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2022 року від 15.09.2022 (а.с.81-86 том І).
		При проведенні вказаної перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36, пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, підпункту 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, а саме, завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платник у банку на загальну суму 490 399 гривень, в тому числі по періодах: лютий 2022 року  72 114,00 гривень, липень 2022 року  418 285,00 гривень (а.с.33 том І). 
		Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки за №6017/09-19-07-05/44412981 від 23.11.2022 (а.с.16-33 том І).
		Не погоджуючись із встановленими порушеннями ТзОВ "Ірест" 05.12.2022 подало заперечення від 01.12.2022 на акт перевірки №6017/09-19-07-05/44412981 від 23.11.2022 (а.с.38-44 том І).
		За наслідками розгляду вказаного заперечення, висновок акту перевірки №6017/09-19-07-05/44412981 від 23.11.2022, відповідачем залишено без змін, про що надано позивачу відповідь від 14.12.2022 за №12559/6/09-19-07-05-06 (47-60 том І).
		На підставі коментованого акту перевірки від 23.11.2022 за №6017/09-19-07-05/44412981 (а.с.16-33 том І), відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №006573/0705 від 16.12.2022 яким зменшено товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в сумі 418 285,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 104 571,00 гривень з податку на додану вартість (а.с.62-63 том І).
		Позивач, на підставі статті 56 ПК України подав 04.01.2023 до відповідача скаргу на податкове повідомлення-рішення №006573/0705 від 16.12.2022 (а.с.65-71 том І).
		Відповідач, за результатом розгляду скарги прийняв рішення №4861/6/99-00-06-01-01-06 від 27.02.2023, яким скаргу ТзОВ "Ірест" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №006573/0705 від 16.12.2022  без змін (а.с.73-80 том І).
		Позивач, не погоджуючись із податковим повідомлення-рішенням №006573/0705 від 16.12.2022, вважаючи його таким, що прийняте з порушенням вимог Податкового кодексу України, та без наявності на те обґрунтованих підстав, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, ставлячи вимогу про його скасування.
		 
		Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
		У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
		 
		Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем в першу чергу врегульовані положеннями Податкового кодексу України (надалі по тексту також  ПК України).
		Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
		Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
		 
		Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи, поряд з іншим, мають право проводити документальні (позапланові виїзні) перевірки.
		Підстави перевірки, її зміст, обсяг, строки, порядок проведення, оформлення результатів актом перевірки та вручення його платнику податків, винесення податкових повідомлення-рішень визначені положеннями абзаців 1, 4 і 5 підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1, пунктів 78.4, 78.6 статті 78, пункту 82.2 статті 82, абзаців 1, 4 пункту 86.3 статті 86, пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України.
		 
		Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, Головним управлінням ДПС в області, за наслідками проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Ірест" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету складено акт №6017/09-19-07-05/44412981 від 23.11.2022, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №006573/0705 від 16.12.2022. Оскаржуваним рішенням зменшено товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в сумі 418 285,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 104 571,00 гривень з податку на додану вартість (а.с.62-63 том І).
		 
		Основними доводами позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення є:
		- "порушення відповідачем підстав та порядку для призначення податкової перевірки, оскільки перевірку призначено за відсутності передбачених пунктом 200.11 статті 200 ПК України підстав";
		- "порушення відповідачем порядку оформлення письмового запиту від 14.11.2022 про надання до перевірки документів, визначеного Податковим кодексом України, оскільки такий запит скерований до платника податків за відсутності обов`язкового реквізиту  печатки контролюючого органу";
		- "безпідставність вимоги контролюючого органу про надання документів, які не належать до первинних документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";
		- помилковість висновків відповідача про необхідність донарахування податкових зобов`язань в розмірі 131 083,00 гривень і в розмірі 6 750,00 на суму компенсації орендної плати нерезидентом, та про "негосподарське використання запасів в сумі 1 762 827,64 гривень".
		 
		Досліджуючи такі аргументи позивача, суд відзначає слідуюче.
		Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
		Документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Ірест" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету проведена відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8. пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК України та на підставі наказу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області №1773-п від 20.10.2022 (а.с.15, 16 том І).
		Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		Згідно з положеннями підпункту "в" пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
		Виходячи із аналізу статті 200 ПК України, від`ємне значення звітного податкового періоду за умови його невикористання в звітному періоді відповідно до підпунктів "а" і "б" зараховується до складу, тобто стає частиною, податкового кредиту наступного податкового періоду.
		Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 за №21 (надалі по тексту також  Наказ №21) затверджено форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.
		Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ зазначеного Наказу №21, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
		Зі змісту зазначеного Наказу №21 також слідує, що форма податкової звітності має три розділи, перший з яких - «І. Податкові зобов`язання», закінчується рядком 9 «Усього податкових зобов`язань (сума значень рядків (1.1 + 1.2+ 4.1 + 4.2 + 6 (-/+) + 7 (-/+) + 8) колонки Б)». Саме в цьому рядку (колонка Б) відображається сума податкових зобов`язань звітного податкового періоду.
		Другий розділ форми - «II. Податковий кредит», включає рядок 16 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду», тобто в цьому рядку відображається від`ємне значення попереднього податкового періоду. Закінчується розділ рядком 17 «Усього податкового кредиту».
		Відповідно до приписів наказу №21, у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.
		Третім розділом форми «III. Розрахунки за звітний період» передбачений рядок 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового
		кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету», а також рядок 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17  рядок 9 декларації) (позитивне значення)».
		Тобто, виходячи з наведеного рядок 17 форми містить від`ємне значення по ПДВ, сформоване у попередніх податкових періодах, оскільки у формуванні показників даного рядка бере участь рядок 16.1 декларації, в який переноситься значення рядка 21 декларації  сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) - розшифровується у додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (далі - додаток 2) - «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)». Отже додаток 2 містить деталізацію від`ємного значення з урахуванням періодів його виникнення.
		У додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» в таблиці 2 розшифровуються суми податку, фактично сплаченого у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, у розрізі постачальників та періодів виникнення від`ємного значення.
		Отже, з аналізу змісту наведених рядків податкової декларації з податку на додану вартість випливає, що на формування суми бюджетного відшкодування, впливають показники сум податкового кредиту минулих періодів.
		Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.
		Згідно з підпунктом 78.1.8. пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
		Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
		Тобто, підставою для проведення перевірки є факт подачі декларації та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, з метою перевірки законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість.
		Законність декларування платником податків заявленого до відшкодування з бюджету додатку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, пов`язана з формуванням податкового кредиту, що включає в себе не тільки один період - місяць, а періоди.
		Законодавцем в Наказі №21 не встановлено обмежувальних критеріїв Формування рядків декларації, з прив`язкою до одного періоду - місяця. Натомість додатки 2 і 3 до податкової декларації з податку на додану вартість містять деталізовану розшифровку показників/критеріїв періодів-місяців, на підставі яких контролюючим органом перевіряється законність декларування платником податків заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість.
		Тому, враховуючи специфіку перевірок згідно з пунктом 78.1 статті 78 ПК України, при проведенні позапланових перевірок щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за відповідний звітний період (місяць) від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, перевіряється правильність/законність визначення та декларування податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітні періоди коли виникло таке від`ємне значення, та відповідно визначається сума грошових зобов`язань на підставі податкових повідомлень-рішень за результатами проведеної перевірки.
		З наведеного слідує, що контролюючий орган не тільки перевіряє декларацію щодо правильності/законності визначення та декларування податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітні періоди, коли виникло таке від`ємне значення, але й визначає/донараховує грошове зобов`язання за наявності встановлених порушень норм чинного законодавства.
		Позивач в адміністративному позові стверджує про те, що контролюючим органом призначено перевірку за відсутності передбачених пунктом 200.11 статті 200 ПК України підстав, оскільки за даними податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2022 року ТзОВ "Ірест" заявлено суму бюджетного відшкодування, яку було сформовано за операціями вчиненими після 1 січня 2017 року.
		Аргументуючи такі доводи представник позивача посилається на пункт 200.11. статті 200 ПК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом №1914-IX від 30.11.2021), згідно якого контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.
		Однак, суд не погоджується з такими твердженнями позивача і наголошує, що норма Податкового кодексу України, на яку посилається позивач, втратила чинність на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" №1914-IX від 30.11.2021, відтак посилання позивача на пункт 200.11 статті 200 ПК України є безпідставними.
		 
		В частині доводів позивача щодо порушення відповідачем порядку оформлення письмового запиту від 14.11.2022 про надання до перевірки документів, визначеного Податковим кодексом України, оскільки такий запит скерований до платника податків за відсутності печатки контролюючого органу, суд відзначає наступне.
		Так, стаття 73 ПК України регулює порядок отримання податкової інформації контролюючими органами, пункт 73.3. якої встановлює, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
		Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити:
		1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
		2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
		3) печатку контролюючого органу.
		Підпунктом 73.3.1. пункту 73.1 статті 73 ПК України, визначено підстави для надіслання платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин письмового запиту про надання інформації, серед яких, зокрема: виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків; в інших випадках, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до підпунктів 73.3.3. і 73.3.4. пункту 73.3. статті 73 цього Кодексу платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
		У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит.
		Позивач, обґрунтовуючи протиправність дій відповідача щодо організації та проведення документальної позапланової виїзної перевірки та вимоги про надання до перевірки документів, посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.04.2020 у справі №812/1681/16.
		Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що Верховний Суд у справі №812/1681/16 досліджував питання правомірності призначення перевірки, з підстав ненадання платником податку відповіді на запит контролюючого органу, сформованого до видання наказу про проведення документальної перевірки. 
		Зокрема, пунктом 78.1 статті 78 ПК України визначено підстави для здійснення документальної позапланової перевірка, зокрема: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.4.); платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (підпункт 78.1.8.).
		У спірному випадку, запит контролюючого органу про надання пояснень та документів від 14.11.2022 скерований товариству в ході проведення документальної перевірки (тобто після видання наказу про призначення документальної перевірки від 20.10.20220), та підставу для проведення перевірки визначено саме пункт 78.1.8. пункту 78.1 статті 78 ПК України, а не підпункт 78.1.4. пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу (а.с.15 том І).
		Крім того, зміст запиту №1 від 14.11.2022 (а.с.61-62 том ІІ) свідчить про його скерування відповідно до пункту 85.2, 85.4, 85.8 статті 58 ПК України, тобто з метою отримання певної інформації та підтверджуючих документів, необхідних для проведення документальної перевірки, а не на підставі підпункту 73.3.1. пункту 73.1 статті 73 ПК України.
		Слід зазначити, що згідно вимог підпункту 20.1.2. пункту 20.1 статті 20 ПК України для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
		Вимоги пункту 85.2. статті 85 цього Кодексу передбачають, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. 
		Водночас, згідно пунктів 85.4. і 85.8. статті 85 Кодексу при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
		Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
		Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
		Згідно підпункту 14.1.1371 пункту 14.1 статті 14 ПК України уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Отже, посадові особи, які отримали направлення на перевірку від керівника контролюючого органу та яким доручено провести перевірку, є уповноваженими особами, які мають право підписувати запити на надання інформації та документів. 
		Згідно направлення на перевірку від 08.11.2022 за №3113, виданого Головним управління ДПС в Івано-Франківській області, заступника начальника відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Карковську О.М. уповноважено здійснити перевірку ТзОВ "Ірест" (а.с.57 том ІІ).
		Таким чином, вказана посадова особа Головного управління ДПС в Івано- Франківській області була уповноважена на здійснення перевірки і відповідно витребування необхідної для її здійснення первинної документації.
		На переконання суду, у випадку, що розглядається відсутність печатки контролюючого органу на запиті про отримання пояснення та документів, враховуючи підпис уповноваженої особи на проведення перевірки, а також скерування такого запиту в ході проведення документальної перевірки, не може бути самостійною підставою для визнання дій щодо направлення такого запиту платнику податків протиправними та спричинити його недійсність і як наслідок протиправність перевірки в цілому та оскаржуваного рішення зокрема. 
		Більше того, в даному випадку, слід звернутися до приписів підпункту 20.1.2. пункту 20.1 статті 20 ПК України, за змістом якого для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, у порядку та на підставах, визначених законом.
		Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затверджений наказом Міністерством фінансів України від 20.08.2015 за №727 (надалі по тексту  Порядок №727) загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) мають містити такі дані: інформацію про запити, які у разі потреби надані (надіслані) платнику податків або посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання для проведення перевірки документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо.
		Такі запити підписуються посадовими особами, що проводять перевірку, та вручаються платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) під підпис. У разі неможливості вручити запит безпосередньо платнику податків або посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій(им) ним особі(ам)) такі запити можуть бути підписані керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) та надіслані платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу.
		Отже, нормами Порядку №727 не передбачено складання такого запиту на бланку контролюючого органу та скріплення підпису посадової особи, що його склала печаткою.
		Суд звертає увагу на те, що цей Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків (у розумінні статті 15 Податкового кодексу) (надалі по тексту також - платники податків) дотримання податкового, валютного законодавства, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту також - законодавство з єдиного внеску) та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		 
		По суті встановленого в ході проведення перевірки порушення, що стало підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового-повідомлення рішення, суд встановив наступне.
		В акті перевірки від 23.11.2022 зазначено, що ТзОВ "Ірест" з 20.04.2022 перейшло на єдиний податок 3 групи за ставкою 2%. За заявою платника єдиного податку реєстрацію платника ПДВ 19.04.2022 анульовано (призупинено). 30.06.2022 товариством припинено використання єдиного податку 3 групи за ставко 2% та з 01.07.2022 реєстрацію платника ПДВ поновлено.
		Перевіркою встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку ТзОВ "Ірест" (головна книга, виробничі звіти) по рахунку 201 "сировина й матеріали" станом на 01.04.2022 обліковуються матеріали, придбані з ПДВ на загальну суму 910 980,98 гривень. У період з 01.04.2022 по 19.04.2022 товариством здійснено придбання матеріалів на суму 249 094,12 гривень. Крім того, згідно з даними бухгалтерського обліку ТзОВ "Ірест" (головна книга, відомість про рух готової продукції) по рахунку 26 "готова продукція" станом на 01.04.2022 обліковується готова продукція на суму 902 459,24 гривень.
		На підставі наданих до перевірки документів (головна книга, виробничі звіти) перевіркою визначено матеріальну частку сировини в готовій продукції по періодах.
		Залишок матеріалів, який обліковувався по рахунку 201 "сировина й матеріали" станом на 01.04.2022 на суму 910 980,98 гривень плюс придбані матеріали за період з 01.04.2022 по 19.04.2022 на суму 249 094,12 гривень та мінус матеріали списані на виробництво реалізованої до 19.04.2022 готової продукції на суму 74 821,85 гривень, ТзОВ "Ірест" списано на виробництво готової продукції, яка реалізована в період застосуванням ним єдиного податку за ставкою 2%, тобто в період з 20.04.2022 по 30.06.2022.
		Отже сума, на яку слід було нарахувати податкове зобов`язання та по яких на дату переходу на спрощену систему оподаткування суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, становить 1 085 253,25 гривень, ПДВ  217 051 гривень (1 085 253,25 гривень х 20%).
		ТзОВ "Ірест" у рядку 4.1. "нараховано податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України, за операціями, що оподатковуються за основною ставкою" декларації по ПДВ за липень 2022 року задекларовано показник в сумі 85 968,00 гривень.
		В силу вимог підпункту 9.5. і 9.9. пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.
		Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов`язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.
		Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.
		Після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом.
		Платник податку має право самостійно відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення.
		Новоутворені суб`єкти господарювання, які бажають обрати спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, подають заяву за загальною процедурою, передбаченою цим Кодексом.
		За товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість до початку застосування особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, які використані (поставлені, реалізовані) платником єдиного податку третьої групи в період застосування особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, в операціях, що не є об`єктом оподаткування, платник податку на додану вартість зобов`язаний не пізніше останнього дня звітного періоду, в якому здійснено відновлення його реєстрації платником податку на додану вартість, нарахувати податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу.
		База оподаткування при нарахуванні податкових зобов`язань відповідно до абзацу четвертого цього підпункту за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
		Як визначено пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
		а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7. пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
		б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28. пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
		в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
		г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
		У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
		Таким чином, в порушення вимог пункту 198.5 статті 198 та підпункту 9.9. пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України ТзОВ "Ірест" занижено податкове зобов`язання за липень 2022 року на суму 131 083,00 гривень (217 051,00 гривень мінус 85 968,00 гривень).
		 
		Також перевіркою встановлено, що ТзОВ "Ірест" за період перевірки здійснювало виробництво готової продукції, а саме: ручок дверних із нержавіючої сталі та алюмінію, металічних кріплень для панелей, петель дверних шарнірних, замків дверних, накладок на ключовину замків, з метою реалізації їх на експорт (Італія).
		Згідно з даними бухгалтерського обліку ТзОВ "Ірест" (головної книги, виробничих звітів) встановлено, що за період з 01.01.2022 по 19.04.2022 та з 01.07.2022 по 31.07.2022 (у періоді з 20.04.2022 по 30.06.2022 товариство перебувало на єдиному податку 3 групи за ставкою 2%) товариством на виробництво готової продукції списано сировини на загальну суму 1 762 827,64 гривень.
		У наданих до перевірки виробничих звітах за кожний звітний період зазначено назву товару, одиниці виміру, кількість та сума.
		Оприбуткування готової продукції з виробництва оформлено відомостями про рух готової продукції за кожний звітний період із зазначенням назви продукції (ручки з нержавіючої сталі, петля дверна шарнірна нержавіюча, петля дверна алюмінієва, металічне кріплення для панелей, металічне кріплення для ручок дверних, накладки на ключовину замка з нержавіючої сталі, ручки дверні алюмінієві та інше) одиниці виміру, кількість та сума.
		У виробничих звітах та відомостях про рух готової продукції цифрові показники кількості використаних матеріалів у виробництві готової продукції та кількості виготовленої готової продукції з такої сировини та матеріалів, які складені за кожний звітний період, - не підтверджені жодним первинним документом, повністю відсутні документи щодо внутрішнього переміщення таких активів на склад та відпуск зі складу у виробництво.
		З метою достовірності відображення у бухгалтерському та податковому обліку використання матеріалів у виробництві готової продукції, списання їх у собівартість реалізованої продукції, Головне управління ДПС в області надано запит від 14.11.2022 про надання пояснень документів, відповідно до якого зобов`язувало надати пояснення та документальне підтвердження щодо використання списаних матеріалів на виробництво готової продукції, на підставі яких документів здійснювалося списання матеріалів на виробництво готової продукції та оприбуткування готової продукції на склад; норми витрат сировини та матеріалів, використовуваних ТзОВ "Ірест" при виробництві готової продукції (калькуляції, норми виходу готової продукції), розпорядчі документи щодо норм витрат, які підтверджують достовірність списання сировини на кожний вид готової продукції; інші документи, які підтверджують використання запасів в господарській діяльності (а.с.61 том ІІ).
		Проте ТзОВ "Ірест" ні для проведення перевірки, ні на письмовий запит контролюючого органу, ні до завершення перевірки, не надано документів на підтвердження використання сировини та матеріалів у виробництві готової продукції, норми виходу готової продукції.
		Як уже відзначалось судом вище по тексту судового рішення, позивач зобов`язаний був надати посадовій особі контролюючого органу запитувані пояснення і документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, незважаючи на те, що запит уповноваженої особи не містив печатки контролюючого органу.
		Відповідно до пункту 1.4 розділу 1 наказу Міністерства фінансів України від 10.01.2017 за №2 "Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів" (надалі по тексту  Наказ №2), з метою організації бухгалтерського обліку запасів розпорядчим документом, затвердженим (схваленим) власником (уповноваженим органом), визначаються:
		- форми первинних документів, що використовуються для оформлення руху запасів, які непередбачені типовими формами первинного обліку;
		- порядок обліку (ідентифіковано чи загалом) транспортно-заготівельних витрат, застосування окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;
		- метод оцінки вибуття запасів;
		- періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів.
		Також у цьому документі додатково можуть бути визначені: правила документообороту і технологія обробки облікової інформації, порядок контролю за рухом запасів та відповідальність посадових осіб; порядок аналітичного обліку запасів; одиниця натурального виміру запасів для кожної одиниці бухгалтерського обліку.
		Згідно з наданим до перевірки ТзОВ "Ірест" наказом від 24.01.2011 "Про облікову політику підприємства" застосовує метод середньозваженої собівартості  при відпуску виробничих запасів у виробництво та готової продукції.
		Проте, норми витрат сировини і матеріалів, використовуваних ТзОВ "Ірест" при виробництві продукції, не передбачені в вище коментованому наказі, а також до перевірки не надано будь-яких інших розпорядчих документів щодо норм витрат, які підтверджують достовірність списання сировини на кожний вид готової продукції.
		Порядок формування собівартості продукції регламентовано Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".
		Виробничі підприємства при калькулюванні продукції керуються Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, які затверджені наказом Міністерства промислової політики №373 від 09.07.2007. 
		Методичні рекомендації застосовуються для планування, ведення, обліку і калькуляції виробничої собівартості продукції, робіт і послуг промислового характеру як на промислових підприємствах, так і в непромислових організаціях, що випускають промислову продукцію, незалежно від форми власності і господарювання.
		Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)  сукупність прийомів і способів, що забезпечують обчислення в грошовому вираженні собівартості одиниці окремих видів виробленої підприємством продукції (робіт, послуг) у розрізі статей витрат. 
		Обов`язковими для виробничих підприємств є складання фактичної (звітної) калькуляції та розрахунок фактичної (звітної) собівартості.
		На основі калькуляції визначають собівартість продукції.
		Фактична (звітна) калькуляція  розрахунок фактичної собівартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) після закінчення звітного періоду виходячи із даних бухгалтерського обліку в розрізі передбачених планом калькуляційних статей витрат.
		Фактичну (звітну) собівартість розраховують на підставі даних бухгалтерського обліку після завершення звітного періоду, і вона свідчить про розмір фактичних витрат, які здійснило підприємство під час виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг.
		Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) відбувається за трьома етапами:
		1) розраховується собівартість випущеної продукції в цілому,
		2) визначається фактична собівартість кожного виду продукції,
		3) розраховується собівартість одиниці продукції.
		Витрати, здійснені у процесі виробництва, відображаються у обліку на підставі як первинних, так і зведених документів.
		Перевіркою встановлено відсутність затверджених норм щодо списання сировини на виготовлення продукції, відсутність калькуляції на кожний виріб виготовленої продукції, відповідно неможливість визначення собівартості продукції.
		Підприємство було зобов`язане розробити "власні норми"  технологічні регламенти на кожний вид продукції з урахуванням наявної обладнання та особливостей технічних умов, що відповідно давало б йому право на проведення списання, відповідно і підтверджувало б використання запасів у господарській діяльності.
		Враховуючи вищенаведені законодавчі норми та факти, встановлені в ході перевірки ТзОВ "Ірест", і те, що у визначений контролюючим органом термін і до завершення перевірки, не надано документального підтвердження щодо використання в господарській діяльності запасів на суму 1 762 827,64 гривень, то такі запаси використані товариством не в господарській діяльності платника податку.
		Таким чином ТзОВ "Ірест" не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 352 566,00 гривень, на суми запасів, списання яких не підтверджене первинними документами, чим порушено частину 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, підпункту 14.1.36 пункту 14.1.статті 14, пункту 44.6 статті 44, пункту 189.1. статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України.
		 
		Крім того, у ході перевірки встановлено, що згідно з наданими до перевірки виписками банку АТ "Райффайзен Банк Аваль" 31.01.2022 фірмою-нерезидентом АТ "П.Б.А."/"Р.В.А S.p.A." (Італія) перераховано ТзОВ "Ірест" грошові кошти на суму 1 053,64 євро/ 33 747,35 гривень за "відшкодування орендної плати за землю (липень-грудень 2021 року) згідно з рахунком №15/12".
		Відповідно до наданих для перевірки та наявних інформаційних баз даних ДПС встановлено, що ТзОВ "Ірест" до Головного управління ДПС в області подано додаткові декларації з плати за землю за 2021 рік, в яких задекларовано 64 343,72 гривень орендної плати, за 2022 рік  70 776,32 гривень, згідно з договором орендної земельної ділянки від 19.09.2014, укладеного між Болехівською міською радою та фірмою-нерезидентом АТ "П.Б.А."/"Р.В.А S.p.A." (Італія), площа земельної ділянки 4 936,0 кв.м, місцезнаходження земельної ділянки: м. Болехів, вул. Д.Галицького, буд. 169.
		Отже фірма-нерезидент "Р.В.А S.p.A." здійснила відшкодування орендної плати за землю, нарахованої та сплаченої ТзОВ "Ірест".
		Проте ТзОВ "Ірест" в порушення пункту 188.1 статті 188 ПК України не нараховано податкові зобов`язання по податку на додану вартість на суму 6 750,00 гривень на суму такого відшкодування. Податкова накладна за такою операцією товариством не складена, та в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована.
		Операція з постачання платником ПДВ нерезиденту послуг є об`єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем постачання таких послуг вважається місце постачання їх на митній території України.
		Таким чином, перевіркою встановлено порушення ТзОВ "Ірест" вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1. статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за січень 2022 року на суму 6 750,00 гривень.
		 
		На спростування вище коментованих висновків акту перевірки від 23.11.2023, позивач в ході розгляду справи не подав суду будь-яких доказів.
		 
		Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1., 54.3.2.(крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
		Відповідно до пункту 123.2. статті 123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
		 
		Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).
		Суд вжив всіх заходів на з`ясування обставин, які мають значення для даної справи, в тому числі витребував додаткові пояснення і докази з власної ініціативи.
		Позивачем під час розгляду справи не доведено протиправність податкового повідомлення-рішення №006573/0705 від 16.12.2022, яким зменшено товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в сумі 418 285,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 104 571,00 гривень, у зв`язку з чим останнє не підлягає скасуванню.
		 
		Усі інші аргументи і доводи позивача, визначені у позові та відповіді на відзив, не змінюють висновків, до яких суд дійшов у даній справі.
		 
		За такого правового врегулювання та обставин справи, суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.
		В сукупності вказаного вище, суд робить висновок про не обґрунтованість адміністративного позову, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
		 
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 7 842,85 гривень згідно платіжної інструкції №33 від 13.03.2023 (а.с.1).
		У адміністративному позові, позивач вказав на витрати, які очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи в сумі 20 000,00 гривень, при цьому докази про понесені судові витрати буде подано за наслідками розгляду даної справи.
		Так як позовні вимоги ТзОВ "Ірест" не підлягають до задоволення то судовий збір і витрати не підлягають стягненню із відповідача  суб`єкта владних повноважень.
		Сторонами не подано будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
		 
		На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		В задоволенні позову відмовити. 
		 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Учасники справи:
		позивач  Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірест" (ідентифікаційний код юридичної особи 32624264), вул. Данила Галицького, 169, м. Болехів, Калуський район, Івано-Франківська область, 772014;
		представник позивача  адвокат Тепак Лілія Петрівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001178 від 31.05.2017, ордер про надання правової допомоги серії АТ №1040099 від 06.04.2023), вул. Василіянок, 22, офіс 309, м. Івано-Франківськ, 76019;
		відповідач  Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код відокремленого структурного підрозділу юридичної особи 43968084), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.
		 
		 
		Суддя Чуприна О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...