Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/6062/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2023.
Дата набрання законної сили: 07.12.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		справа № 755/6062/22
		головуючий у суді І інстанції Коваленко І.В.
		провадження № 22-ц/824/6578/2023
		суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України 
		 
		11 жовтня 2023 року                                                           м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		судді-доповідача Мостової Г.І., 
		суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
		за участі секретаря судового засідання: Сердюк К.О., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції у Київській області, ОСОБА_1 та Київської обласної прокуратури на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року
		у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Київської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Київській області про відшкодування моральної шкоди, -
		в с т а н о в и в :
		У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України, Київської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Київській області, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 157-160 т. 1), просив суд: стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 800 000 грн.
		Позов обґрунтовано тим, що 02 березня 2013 року заступником Васильківського міжрайонного прокурора Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області Линником Є. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 365-2 КК України, та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013100140000055. Здійснення досудового розслідування у вказаному проваджені було доручено СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області. 
		28 жовтня 2013 року слідчим СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області Кострубіцьким Ю. у межах указаного кримінального провадження вручено повідомлення про підозру ОСОБА_1 , а також іншій особі - ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 365-2 КК України, а саме: у зловживанні своїми повноваженнями оцінювачем з метою отримання неправомірної вигоди для інших осіб, що спричинило тяжкі наслідки. 
		Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2013 року у справі № 362/6423/13-к призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Забезпечення проведення цієї експертизи покладено на сторону захисту. 
		02 березня 2014 року прокурором Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365-2 КК України. 
		Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2014 року у справі № 362/4660/14-к завершено проведення підготовчого судового засідання по справі за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 
		Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2016 року у справі № 362/4660/14-к призначено судову оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручено комісії у складі трьох експертів Незалежного інституту судових експертиз. 
		Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2016 року у справі № 362/4660/14-к обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365-2 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків. 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 січня 2017 року у справі № 362/4660/14-к ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2016 року щодо повернення обвинувального акта прокурору скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції. 
		Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі № 362/4660/14-к у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365-2 КК України, знову призначено підготовче судове засідання. 
		Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2017 року у справі № 362/4660/14-к обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знову повернуто прокурору для усунення зазначених в ухвалі недоліків. 
		29 грудня 2021 року прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області Канюк В.В. виніс постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42013100140000055 від 02 березня 2013 року за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365-2 КК України, на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з тим, що встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.
		Таким чином, позивач перебував під слідством та судом у статусі підозрюваного та обвинуваченого 98 місяців (8 років, два місяці і 1 день), а саме з 28 жовтня 2013 року - з дня вручення повідомлення про підозру та по 29 грудня 2021 року - по день закриття кримінального провадження у справі.
		Таке тривале перебування під слідством та судом завдало позивачу істотної моральної шкоди, яка полягає в тому, що він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя під час досудового розслідування та підготовчого судового провадження, зокрема: переносити заплановані зустрічі та змінювати інші свої особисті плани задля того, щоб з`являтись для дачі пояснень та допитів до слідчого, знайомитись з матеріалами справи, приймати участь у судових засіданнях, оплачувати послуги адвокатів, будувати позицію захисту, збирати докази, що спростовують доводи сторони обвинувачення (у тому числі, клопотати про призначення експертиз), оскаржувати рішення суду тощо, постійно переживаючи за підсумковий результат судового розгляду справи. Це призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, страждань та переживань з приводу незаконного кримінального переслідування та зменшення можливостей реалізації не лише своїх звичок і бажань, але й професійних можливостей, адже його звинувачували у вчиненні злочину в сфері професійної діяльності, що завдавало шкоди його професійній репутації.
		Розмір моральної шкоди позивач обґрунтовує, посилаючись на положення частин 2, 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17, від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16, від 04 грудня 2019 року у справі № 468/901/17-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17, від 13 травня 2021 року у справі № 405/6466/18, відповідно до яких відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. 
		Оскільки відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 січня 2022 року мінімальний розмір заробітної плати становить 6 500 грн на місяць, то мінімальний розмір моральної шкоди, що має бути відшкодовано позивачу, становить 637 000 грн (6 500 грн х 98 місяців).
		Однак, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 405/6466/18, відповідно до яких обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено, позивач, з огляду на все пережите за період перебування під слідством та судом, оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 1 800 000 грн, яку просить стягнути на його користь.
		 
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, в загальному розмірі 656 823 грн.
		Судові витрати компенсовано за рахунок держави.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, що підтверджується закриттям кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону про відшкодування шкоди.
		Наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача (незаконне притягнення до кримінальної відповідальності), встановлених під час розгляду справи, не спростовано відповідачами.
		Відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.
		 
		Наданий позивачем висновок експерта психолога, складений ФОП  ОСОБА_3 від 20 вересня 2022 року, визнаний судом першої інстанції недопустимим доказом з посиланням на те, що таке дослідження проведено спеціалістом, а не судовим експертом, який пройшов відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестований та отримав кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому України «Про судову експертизу».
		Також, судом першої інстанції зазначено, що мінімальний розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню на користь позивача становить суму не менше 656 823 грн (98 місяців та 1 день х 6 700 грн = 656 823 грн)
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції у Київській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від                      26 січня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Головним управлінням не вчинялось відносно позивача жодних дій, передбачених статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що ГУНП в Київській області було вчинено проти позивача незаконні дії.
		Позивач вимагає компенсації моральної шкоди у розмірі 1 800 000 грн, однак ця сума є необґрунтованою та базується лише на припущеннях.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Київська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у розумінні норм частини 5 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» сам факт закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а відшкодування моральної шкоди провадиться виключно у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Зазначив, що факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності.
		Здійснення процесуальних дій органом досудового розслідування й суду в межах та порядку, передбаченому КПК України, з чітким та безумовним дотриманням загальних засад кримінального провадження, передбачених статтею 7 КПК України, не може саме по собі заподіювати моральні страждання особі, стосовно якої вони здійснюються, без доведення такою особою складу заподіяного правопорушення та всіх його елементів.
		Вказав, що суд безпідставно задовольнив позов у розмірі 656 823 грн, оскільки виходячи зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем не наведено аргументованих доводів та конкретних прикладів на підтвердження факту вчинення органами Київської обласної прокуратури фізичного чи психічного впливу на позивача в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42013100140000055, що вказувало б на спричинення останньому моральних страждань, настання інших негативних подій та явищ, переживань тощо.
		Також відповідач посилається на те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження протиправності поведінки працівників органів прокуратури під час здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42013100140000055, які б обмежували його права, тощо.
		Навпаки, в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42013100140000055 органи прокуратури діяли згідно з вимогами КПК України, оскільки будь-які рішення чи дії Київської обласної прокуратури щодо ОСОБА_1 незаконними в судовому порядку не визнавались і навіть не оскаржувались учасниками кримінального провадження, а закриття кримінального провадження, не може безумовно свідчити про незаконність дій органів прокуратури, які відповідали вимогам, передбаченим нормами статей 9,11,12,132,177,178 КПК України.
		Здійснення досудового розслідування кримінального провадження стосовно позивача ніяким чином не обмежувало його права, не позбавляло можливості останнього вести звичний спосіб чи активне громадське життя, не порушувало стосунки з оточуючими людьми, а, отже, не призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків чи додаткових зусиль для організації життя, що свідчить про відсутність будь-яких істотних страждань чи інших негативних наслідків морального характеру, що у свою чергу, залишилось поза увагою суду першої інстанції.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Даниленко Є.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року та викласти його резолютивну частину в іншій редакції:
		«Позов ОСОБА_1 1 до Державної казначейської служби України, Київської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Київській області про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити повністю.
		Стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, в загальному розмірі 1 800 000 гривень (один мільйон вісімсот тисяч гривень 00 копійок)».
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції помилково виходив з того, що розмір відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності встановлено законом, що є імперативним у застосуванні у цій справі.
		Суд першої інстанції, з урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості, міг збільшити розмір відшкодування, але стягнув моральну шкоду на користь позивача у мінімальному розмірі.
		Позивач не погоджується із висновками суду першої інстанції про визнання недопустимим висновку експерта-психолога від 20 вересня 2022 року, оскільки указаний висновок, на думку позивача, є належним, допустимим, науково-обґрунтованим письмовим доказом, що містить достовірну інформацію про стрес-фактори для ОСОБА_1 , які пов`язані з обставинами справи, негативні психо-соматичні реакції на описувані психотравмувальні події та результати психологічного тестування Позивача. 
		За результатами указаного обстеження у ОСОБА_1 виявлені значимі для нього обставини (стрес-фактори), які негативно вплинули як на його морально-психологічне благополуччя, так і на стан його фізичного здоров`я.
		Упродовж строку кримінального переслідування, як відзначено у висновку експерта-психолога від 20 вересня 2022 року, він зазнавав моральних страждань через фрустрацію основних потреб і цінностей: від потреби в безпеці до потреби в індивідуальному самовираженні та соціальній самореалізації. Зокрема, мав наступні негативні переживання:
		-   в момент вручення першої повістки на допит;
		-   від нерозуміння і несприйняття такої ситуації як вручення повістки на допит;
		-   внаслідок стану повної невизначеності, зокрема щодо впливу ситуації на сім`ю, двох малолітніх дітей;
		-   через стан повної беззахисності:
		-   внутрішнього конфлікту, що він, будучи невинуватим, розуміє, що його вже фактично визнали винуватим;
		-   очевидної несправедливості і неможливості домогтися справедливості;
		-   внаслідок розуміння, як мають працювати правоохоронні органи, і як ці правоохоронні органи не виконують свої законні функції в дійсності;
		-   страху та відчуття переслідування, загнаності, зацькованості:
		-   втрати контролю свідомості і роздвоєння свідомості:
		-   внаслідок очікування можливих провокацій та агресивних дій з боку слідчих;
		-   внаслідок психічного виснаження; та послаблення організму:
		-   суттєвого погіршення звичайного способу життя:
		-   втрату працездатності, мотивації до роботи та конфлікти на роботі в зв`язку із цим;
		-   через постійну напруженість і порушення базових функцій організму - сон, апетит, м`язова активність;
		-   внаслідок негативних змін у власній поведінці, погіршенні сімейних стосунків:
		-   внаслідок усвідомлення, що значний період часу життя було витрачено непродуктивно;
		-   внаслідок усвідомлення можливих відмов при отриманні віз тощо:
		-   внаслідок усвідомлення щодо шкоди діловій репутації та професійного росту:
		-   внаслідок отримання процесуального статусу підозрюваного та страх отримання обвинувального вироку:
		-   відчуття образи, що, довівши свою невинуватість, лише втратив час і наразі мусить докладати додаткових зусиль для відновлення свого звичайного життя;
		-   відчуття несправедливості від усвідомлення, що правоохоронці, які намагалися засудження невинуватої людини, не втратили свого становища, а невинувата людина лишилася із своїми втратами.
		Крім того, як було відзначено у позовній заяві, у зв`язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності позивач вимушений був:
		-   давати пояснення слідчому;
		-   знайомитись з повідомленням про підозру;
		-   приймати участь у допиті в якості підозрюваного;
		-   знайомитись з обвинувальним актом та з матеріалами кримінального провадження № 42013100140000055 від 02 березня 2013 року;
		-   користуватись правовою допомогою адвокатів;
		-   готувати та подавати разом з адвокатами клопотання про призначення в ході досудового розслідування земельно-технічної експертизи для спростування доводів сторони обвинувачення щодо винуватості позивача;
		-   приймати участь як обвинувачений у судових засіданнях у справі № 362/4660/14-к;
		-   готувати та подавати разом з адвокатами клопотання про призначення по справі № 362/4660/14-к судової оціночно-земельної експертизи;
		-   оскаржувати незаконну ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2017 року;
		-   тривалий час очікувати на закриття кримінального провадження № 42013100140000055 від 02 березня 2013 року після повернення судом обвинувального акту прокурору.
		Указані обставини, на думку представника позивача, свідчать про те, що розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу має бути більше, ніж мінімальний, що був визначений судом першої інстанції.
		 
		Від Державної казначейської служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить апеляційний суд задовольнити апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області.
		Відзив обґрунтовано тим, що задоволення позовних вимог щодо стягнення шкоди з держави Україна в особі Казначейства шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку є очевидно необґрунтованими та таким, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права.
		Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
		 
		Представник ОСОБА_1 - адвокат Даниленко Є.М. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
		Представник Державної казначейської служби України - Пальчик В.О. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача та просив залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.
		Представник Київської обласної прокуратури - Шокал Ю.В. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача та просив залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.
		Представник Головного управління Національної поліції у Київській області - Лиманюк О.В. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача та просив залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача
		Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.
		Судом встановлено та підтверджується Витягом з кримінального провадження № 42013100140000055, що 02 березня 2013 року заступником Васильківського міжрайонного прокурора Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області Линником Є. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 365-2 КК України, а саме, як слідує з преамбули: експерти-оцінювачі ТОВ КФ «РІВА» при проведенні у 2011 році експертної оцінки земельної ділянки комунальної власності, площею 22,308 га, яка розташована в АДРЕСА_2 , в порушення вимог методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1531 від 11 жовтня 2002 року, зловживаючи своїми повноваженнями з метою отримання неправомірної вигоди на користь ТОВ «САВСЕРВІС», занизили вартість указаної земельної ділянки внаслідок чого при здійсненні її продажу до бюджету Калинівської селищної ради не доотримано коштів на загальну суму 29 557 431 грн. Орган досудового розслідування: Васильківський РВ ГУ МВС України в Київській області. (а.с. 7 т. 1)
		Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2013 року у справі № 362/6423/13-к за клопотанням сторони захисту у ході досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 42013100140000055, призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Забезпечення проведення цієї експертизи покладено на сторону захисту.
		04 березня 2013 року за дорученням заступника Васильківського міжрайонного прокурора Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області Линника Є. проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручено СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області. (а.с.8 т. 1)
		28 жовтня 2013 року слідчим СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області Кострубіцьким Ю.С., за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 42013100140000055 від 02 березня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365-2 КК України та встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, вручено повідомлення про підозру ОСОБА_1 . Як убачається зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_1 , останній підозрюється у зловживанні повноваженнями особою, яка надає публічні послуги, а саме у зловживанні своїми повноваженнями оцінювачем з метою отримання неправомірної вигоди для інших осіб, що спричинило тяжкі наслідки. (а.с. 9-12 т. 1)
		Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2013 року призначено у ході досудового розслідування земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. (а.с. 34-35 т. 1)
		02 березня 2014 року прокурором Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області затверджено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365-2 КК України у межах кримінального провадження № 42013100140000055.
		Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2014 року призначено судовий розгляд кримінального провадження № 42013100140000055 від 02 березня 2013 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365-2 КК України. (а.с.36 т. 1)
		Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2016 року задоволено клопотання прокурора і захисту, призначено у межах цього кримінального провадженню, судову оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручено комісії у складі трьох експертів Незалежного інституту судових експертиз. (а.с.37-38 т. 1)
		16 листопада 2016 року ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013100140000055 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365-2 КК України, повернуто прокурору через невідповідність обвинувального акту положенням статті 291 КПК України (а.с. 39-40 т. 1).
		26 січня 2017 року ухвалою Київського апеляційного суду ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.11.2016, якою обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 42013100140000055 від                      02 березня 2014 року стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 - 2 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків - скасовано, а кримінальне провадження направлено до того ж суду першої інстанції (а.с. 41-42 т. 1).
		Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі № 362/4660/14-к у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365-2 КК України призначено підготовче судове засідання (а.с. 43 т. 1).
		Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013100140000055 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частини 3 статті 365-2 КК України, повернено прокурору для усунення зазначених в ухвалі недоліків (справа № 362/4660/14-к). (а.с.44-45 т. 1)
		29 грудня 2021 року прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області Канюка В.В. виніс постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42013100140000055 від 02 березня 2013 року за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365-2 КК України на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з тим, що встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення (а.с.15-21 т. 1).
		11 лютого 2022 року адвокат позивача - Хахула М.О. отримав копію постанови про закриття кримінального провадження разом із супровідним листом начальника Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області від 20 січня 2022 року № 586вих-22. (а.с.14 т. 1)
		Відповідно до висновку експерта психолога від 20 вересня 2022 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , за результатами проведеного психологічного дослідження встановив, що внаслідок незаконного притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та кримінального переслідування органами досудового розслідування та прокурорами йому спричинені моральні страждання (моральна шкода). Грошовий еквівалент моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності органами досудового розслідування та прокурорами визначено у розмірі 1 800 000 грн (а.с. 107-122 т. 1).
		 
		Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (стаття 1 указаного Закону) (далі - Закон).
		Указаний закон пов`язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина права на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.
		 
		Пунктом 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, право на відшкодування виникає лише в разі повної реабілітації особи.
		Така судова практика є незмінною, про що зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 522/2493/18 (провадження № 14-195цс21).
		Реабілітуючі підстави, на відміну від нереабілітуючих, для застосування Закону пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочину. До реабілітуючих належать лише три підстави: відсутність події кримінального правопорушення; відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.
		Судом першої інстанції встановлено, що постановою прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області Канюка В.В. від 29 грудня 2021 року закрито кримінального провадження за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365-2 КК України на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з тим, що встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення. 
		За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що закриття кримінального провадження за підозрою ОСОБА_1 , відбулося з реабілітуючих підстав (відсутність у діянні складу кримінального правопорушення), а тому позивач має право на отримання відшкодування шкоди згідно із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до частини 2 цієї статті моральна шкода полягає:                                   
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;                                      
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		Згідно з частиною 2 статті 1 Закону у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.
		Згідно з частинами 2, 3 статті 13 Закону розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (частина 5 статті 4 Закону).
		Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина 6 статті 4 Закону).
		Статтею 13 Закону визначено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Отже законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.
		Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), від 22 квітня 2019 року у справа № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), від 29травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19), від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).
		У своїй апеляційній скарзі Київська обласна прокуратура посилається на те, що органи прокуратури діяли згідно з вимогами КПК України, будь-які рішення чи дії Київської обласної прокуратури щодо ОСОБА_1 не оскаржувались та не визнавались незаконними в судовому порядку, а закриття кримінального провадження не може безумовно свідчити про незаконність дій органів прокуратури.
		ГУНП в Київській області у своїй апеляційній скарзі також зазначає, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що ГУНП в Київській області було вчинено проти позивача незаконні дії.
		Апеляційний суд відхиляє указані доводи, оскільки саме по собі закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати. Чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.
		Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19).
		Посилання Київської обласної прокуратури в апеляційній скарзі на те, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, не можуть бути прийняті судом, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку закриття справи з реабілітуючих підстав.
		Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача (незаконне притягнення до кримінальної відповідальності), встановлених під час розгляду справи, не спростовано відповідачами.
		Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, обґрунтовано виходив із того, що позивач незаконно перебував під слідством та судом протягом 98 місяців, що відповідно до статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування моральної шкоди.
		Разом з тим при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди у мінімальному розмірі 656 823,00 грн із розрахунку за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої на момент відшкодування (98 місяців та 1 день х 6 700 грн), суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недопустимість як доказу наданого позивачем висновку експерта психолога, складеного ФОП ОСОБА_3 , через те, що таке дослідження проведено спеціалістом, а не судовим експертом.
		Так, відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Пунктом 1 частини 2 статті 76 ЦПК України визначено, що ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові докази.
		Згідно з частиною 1 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		З огляду на вказані приписи навіть за відсутності у психолога процесуального статусу спеціаліста (частина 1 статті 74 ЦПК України) чи експерта (частина 1 статті 72 ЦПК України) висновок психолога може бути письмовим доказом (пункт 1 частини 2 статті 76, частина 1 статті 95 ЦПК України), якщо містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема стосовно страждань потерпілих. 
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
		Указані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21).
		Наданий позивачем висновок експерта психолога, складений ФОП  ОСОБА_3 , містить дані про страждання позивача, спричинені перебуванням його під слідством та судом, тобто про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, а тому відсутні підстави вважати такий висновок недопустимим доказом з підстав того, що він складений не особою зі статусом судового експерта.
		Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі                                 № 405/6920/16 зазначено, що з урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.
		При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
		Розмір відшкодування моральної шкоди, якщо він перевищує гарантований законом розмір компенсації, має бути в будь-якому разі мотивований судом з посиланням на конкретні обставини справи.
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Апеляційний суд враховує, що визначення розміру моральної шкоди є правом суду, розмір грошового відшкодування визначається судом з урахуванням обсягу страждань, обмежень прав під час кримінального провадження, характеру порушення, погіршення здібностей потерпілого та інших істотних обставин.
		Враховуючи обставини справи, встановлені під час розгляду справи, особливості впливу незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивача, ступінь тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, значна тривалість перебування позивача під слідством та судом (98 місяців), обмеження професійних можливостей позивача, якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у сфері професійної діяльності, що завдавало шкоди його професійній репутації, відсутність відомостей про інші обмежувальні заходи протягом незаконного перебування під слідством та судом, ймовірну глибину душевних страждань позивача, а також засади розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що достатнім для компенсації позивачу негативних наслідків морального характеру є розмір відшкодування у розмірі 900 000 грн, що відповідає принципам розумності і справедливості.
		Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року підлягає зміні в зазначеній частині, шляхом збільшення суми стягнутої компенсації моральної шкоди.
		Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області задовольнити частково.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури задовольнити частково.
		Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року в частині задоволення позовної вимоги  ОСОБА_1 про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 656 823 грн змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 900 000 грн компенсації моральної шкоди».
		В іншій оскарженій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2023 рокузалишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.   
		 
		         Дата складення повного судового рішення 07 грудня 2023 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                        Г.І. Мостова
		 
		Судді                                                                                              Р.В. Березовенко
		 
		                                                                                              О.Ф. Лапчевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...