Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/7909/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2023. Зареєстровано: 08.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2023.
Дата набрання законної сили: 07.12.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 120/7909/23 
		Головуючий у 1-й інстанції: Маслоід Олена Степанівна 
		Суддя-доповідач: Капустинський М.М. 
		07 грудня 2023 року 
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Капустинського М.М. 
		суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, 
		В С Т А Н О В И В :
		у червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо не звільнення позивача з військової служби з підстав, визначених п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»,з наданням відповідних додатків, які свідчать про самостійне виховання ним дитини віком до 18 років; зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»,з наданням відповідних додатків, які свідчать про самостійне виховання ним дитини віком до 18 років, шляхом прийняття відповідного наказу.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що 12.05.2023 року ним подано до відповідача заяву з рапортомпро звільнення його з військової служби на підставі пп. "г" п.2 ч. 4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", відповідно до якого військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби в період дії воєнного стану у зв`язку із самостійним вихованням дитини віком до 18 років. За результатами розгляду рапорту позивачавідповідачем надано відмову у звільненні останнього з військової служби. Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зазначає, що самостійно виховує доньку з вересня 2022 року, мати доньки виїхала за кордон. Вказує, що згідно з пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. Однак, на своє звернення до відповідача із заявою про розгляд його рапорту на звільнення на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку із самостійним вихованням дитини віком до 18 років) отримав відмову.
		09 листопада 2023 року на адресу Сьомго апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від представника Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у поданому відзиві представник зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача останньому було відмовлено у звільненні зі служби з підстав того, що наданих ним документів недостатньо для підтвердження факту самостійного виховання дитини віком до 18 років. Відповідач наголошує, що розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з одним з батьків не впливає на обсяг прав та обов`язків батьків щодо виховання дитини. На переконання відповідача, лише рішення суду щодо позбавлення особи батьківських прав є підтвердженням факту самостійного виховання дитини одним з батьків. Таким чином надані позивачем документи не доводять факт здійснення ним самостійного виховання дитини.
		Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
		Враховуючи те, що клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких мотивів.
		Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (з адміністративно-господарчої діяльності) від 24.02.2022 року №48/1 позивача призвано та направлено для проходження військової служби за мобілізацією в роту охорони першого відділу Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 позивач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Відповідно до рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21.11.2022 року у справі №126/1801/22 шлюб позивача та ОСОБА_3 (матері ОСОБА_2 ) розірвано.
		Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області у справі №126/331/23 від 31.03.2023 року визначено місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 , та залишено малолітню дитину на вихованні батька.
		12.05.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про розгляд його рапорту на звільнення на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку із самостійним вихованням дитини віком до 18 років).
		За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом від 25.05.2023 року за вих.№3390 повідомив, що наданих позивачем документів недостатньо для підтвердження відсутності участі матері у вихованні малолітньої дитини, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області у справі №126/331/23 від 31.03.2023 року встановлює лише факт проживання дитини з позивачем, проте жодним чином не підтверджує факт відсутності участі матері у вихованні дитини. Таким чином відсутні підстави для задоволення рапортупозивача на звільнення.
		Позивач, вважаючи дії відповідача щодо не звільнення його з військової служби, звернувся до суду з даним позовом.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з позивачем, що включає в себе обов`язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини та, відповідно, не підтверджують наявність у позивача статусу «одинокий батько», та як наслідок необхідність самостійного виховання ним дитини. Відтак, проживання батьків окремо, розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з одним із батьків не впливає на обсяг прав та обов`язків батьків щодо виховання дітей, а також не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від батьківського обов`язку і не позбавляє права брати участь у вихованні дітей, а тому розірвання шлюбу між батьками, проживання батьків окремо, визначення місця проживання дітей із батьком, стягнення з матері аліментів не можуть розцінюватися як самостійне виховання батьком дітей та бути підставою для звільнення особи з військової служби відповідно до абз.12 пп. «г» п.2 ч.4ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
		Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ, Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24 березня 1999 № 548-XIV.
		У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану "Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено, наразі дію воєнного стану продовжено строком до 08.02.2024 року.
		Згідно із статтею 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		За приписами пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
		Згідно з ч.ч.1,2 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
		Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" розрізняють наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Матеріалами справи підтверджено, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
		При цьому, позивач у позовній заяві зазначає, що подавав рапорт до Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки і просив його звільнити з військової служби на підставі п.п."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		Згідно з п.п."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
		Судом встановлено, що позивач 12.05.2023 року звернувся до відповідача із рапортом на звільнення на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" з наданням відповідних документів на підтвердження самостійного виховання ним дитини до 18 років.
		Однак, у відповідь листом Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки отримав відмову, де зазначено, що ним не було надано достатніх документів, які б підтверджували відсутність участі матері у вихованні дитини.
		Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
		Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
		Положеннями підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
		Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
		Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
		Відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV "Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період" Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
		Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
		Командири військових частин зобов`язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
		Відповідно до пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
		Згідно з правовими нормами пункту 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
		Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
		З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.
		Як зазначалось вище, позивач є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації та самостійно виховує дитину віком до 18 років (самостійно здійснює догляд та виховання), при цьому не бажає продовжувати військову службу, що констатується останнім згідно поданого рапорту.
		З огляду на встановлені обставини колегія суддів вважає, що зазначені обставини свідчать про те, що позивач підлягає звільненню з військової служби на підставі п.п. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 за наслідком поданого рапорту було відмовлено у звільненні з військової служби на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" Гайсинським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки виданий не був.
		Враховуючи вищезазначені положення законодавства колегія суддів приходить до висновку про протиправність відмови відповідача у звільненні із військової служби, оскільки заявник відповідає вичерпному перелік умов, яким повинен відповідати військовослужбовець для прийняття позитивного рішення за його рапортом.
		Щодо доводів апеляційної скарги про те, що для статусу "одинокий батько" потрібна одна із двох умов, а саме: не перебування у шлюбі, виховання та утримання дитини самим батьком, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини, то колегія суддів зауважує, що відповідно до положень пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
		В той же час, як встановлено судом, рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 21.11.2022 року у справі №126/1801/22 шлюб позивача та ОСОБА_3 (матері ОСОБА_2 ) розірвано. Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області у справі №126/331/23 від 31.03.2023 року визначено місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 , та залишено малолітню дитину на вихованні батька. 
		Отже, доводи апелянта про необхідність набуття статусу "одинокий батько" є безпідставними, а зазначені вище обставини свідчать про те, що позивач підлягає звільненню з військової служби на підставі п.п. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		Крім того, колегія суддів зауважує, що законодавець у статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не оперує таким поняттям як "одинокий батько", а чітко визначає підставу звільнення з військової служби, а саме: військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
		Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо зобов`язання Гайсинський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.2, ч.4, ст.26 Закону "Про військовий обов`язок і військову службу", колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення) закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
		Звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
		Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право на їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
		Командири військових частин зобов`язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
		Відповідно до пункту 241 Положення накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
		Згідно з правовими нормами пункту 242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
		Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
		Таким чином слідує, що право позивача на звільнення у зв`язку із здійснення виховання дитини (дітей) віком до 18 років кореспондується із обов`язком відповідача - Гайсинський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звільнити останнього з військової служби за вказаною підставою за наявності документів, які підтверджують це право.
		Колегія суддів зауважує, що в даному випадку у відповідача немає дискреційних повноважень, оскільки закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів рішення за наслідками вирішення рапорту військовослужбовця за встановлених судом обставин. Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є ефективним та не суперечить закону.
		Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. г п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", оскільки позивач самостійно виховує дитину віком до 18 років.
		З огляду на викладене вище та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		Визначаючись щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		З огляду на часткове задоволення позовних вимог позивача, стягненню на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
		Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року скасувати.
		Прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
		Визнати протиправними дії Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби з підстав, визначених п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Зобов`язати Гайсинський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», шляхом прийняття відповідного наказу.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн. 
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. 
		 
		 
		Головуючий Капустинський М.М.    Судді   Ватаманюк Р.В.   Сапальова Т.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...