Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 932/2822/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 08.12.2023. Зареєстровано: 08.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/932/137/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022040000000214

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		08.12.23 
		       Провадження № 1кп-932-137-23
		Справа № 932/2822/23
		 
		 
		У Х В А Л А
		Іменем УКРАЇНИ
		 
		04 грудня 2023 року Бабушкінський районний суд 
		м.Дніпропетровська 
		у складі:
		головуючого-судді                          ОСОБА_1 
		при секретарі                          ОСОБА_2 
		за участю:                                                                                                                 прокурора                                         ОСОБА_3 
		захисника         ОСОБА_4 
		обвинуваченого ОСОБА_5 
		представника потерпілого ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Дніпро обвинувальний акт за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлоград Дніпропетровської обл., який мешкає в АДРЕСА_1 ,
		у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У провадження Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.
		У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням обов`язків: за першою вимогою негайно прибувати до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду; негайно повідомити слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . В обґрунтування свого клопотання прокурор послався на те, що підставою застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обгрунтовується можливістю настання таких ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, у нього відсутні міцні соціальні зв?язки, так як він неодружений; існує ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, так як він є діючим працівником поліції з правом носіння зброї; він може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як під час досудового розслідування встановлений факт спотворення відеозапису з бодікамер працівників поліції; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі через зв?язки у правоохоронних органах, може використовувати свої знання та навички для перешкоджанню кримінальному провадженню.
		Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, оскільки прокурором не обґрунтовано жодний із вказаних в клопотанні ризиків.
		Представник потерпілого розгляд клопотання залишив на розсуд суду.
		Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає необхідним клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без задоволення з наступних підстав.
		Відповідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховатися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
		У відповідності до ст.178 КПК України суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці постійного проживання, репутацію, наявність постійного місця роботи, дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися раніше та інше. 
		Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, зазначеним у клопотанні. Суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх вище перелічених обставин. А також у разі, якщо прокурор при розгляді клопотання доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цих ризиків, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той що зазначений у клопотанні.
		Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_5 судом було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який на час проведення підготовчого судового засідання, відповідно до ч.6 ст.181 КПК України, вважається скасованим.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 , з квітня 2023 року не маючи будь-якого запобіжного заходу, під час розгляду справи в суді процесуальні обов`язки не порушував, з`являвся за кожним викликом до суду, данні про те, що обвинувачений незаконно впливає на потерпілого та свідків, може знищити чи спотворити речі і документи, які мають значення для розгляду кримінального провадження або іншим чином протиправно перешкоджає кримінальному провадженню у суду відсутні, а прокурор під час розгляду клопотання наявність цих обставин на час розгляду клопотання не довів. 
		В судовому засіданні прокурором не надано переконливих та обґрунтованих даних про спроби обвинуваченого вплинути на покази потерпілого чи свідків обвинувачення, докази щодо факту перешкоджання кримінальному провадженню, а також не наведено переконливих доводів щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цих ризиків.
		Однак, ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років, і усвідомлюючи відповідальність, яка йому загрожує у випадку доведеності його вини, може переховуватися від суду, що дає суду можливість вважати, що ризик переховування від суду об?єктивно існує. 
		Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
		З огляду на таке, враховуючи обставини даного кримінального провадження, приймаючи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи, для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого, суд вважає за можливе застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, а саме особисте зобов`язання. Такий запобіжний захід є цілком обґрунтованим і адекватним заходом забезпечення кримінального провадження та дозволить запобігти єдиному ризику, що доведений прокурором і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. 
		З врахуванням стадії процесу судом не можуть бути враховані, як підстава для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту надані прокурором копії доказів обгрунтування підозри, оскільки питання щодо винуватості або не винуватості особи суд вирішує у нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного рішення, а ОСОБА_5 в даний час має статус обвинуваченого.
		На підставі викладеного, суд вважає необхідним клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без задоволення, та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладанням обов?язків, передбачених ст.194 КПК України. 
		 
		У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_5 від посади інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, строком на два місяці. В обгрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_5 , працюючи інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції, може використовувати свої знання та навички для перешкоджання кримінальному провадженню та може свідчить про можливість вчинення ним дій, які б перешкоджали проведенню повного, всебічного та об`єктивного досудового розслідування, користуючись займаною посадою та своїми зв`язками може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, здійснювати тиск на потерпілого, свідків з метою зміни ними своїх показань. Також, ОСОБА_5 може узгоджувати свої покази з іншими учасниками кримінального провадження, надавати цим особам поради щодо надання свідчень з врахуванням відомих їм обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань з метою ухилення від кримінальної відповідальності, тим самим протиправно перешкоджаючи кримінальному провадженню та вчиняючи інші кримінальні правопорушення.
		Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, оскільки прокурором не обґрунтовано жодний із вказаних в клопотанні ризиків.
		Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити.
		Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає необхідним клопотання прокурора про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_5 від посади залишити без задоволення з наступних підстав.
		Відповідно до п.4 ч.2 ст.131 КПК України відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження, яке застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
		Частино першою статті 154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.
		Відповідно до ч.2 ст.154 КПК України відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.
		Згідно п.5, п.6 ч.2 ст.155 КПК України у клопотанні про відсторонення від посади в обов`язковому порядку зазначаються, зокрема, виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.
		Відповідно до ч.1 ст.157 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		Згідно ч.2 ст.157 КПК України при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини: 1) правову підставу для відсторонення від посади; 2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) наслідки відсторонення від посади для інших осіб.
		Як вбачається з клопотання, основною правовою підставою для відсторонення ОСОБА_5 від займаної посади інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, на думку прокурора, є наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений, перебуваючи на займаній посаді, може перешкоджали проведенню повного, всебічного та об`єктивного досудового розслідування, користуючись займаною посадою та своїми зв`язками може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, здійснювати тиск на потерпілого, свідків з метою зміни ними своїх показань.
		Однак, досудове розслідування по даному кримінальному провадженню закінчено, а доказів того, що саме подальше перебування ОСОБА_5 на займаній посаді під час судового розгляду кримінального провадження, дасть змогу останньому незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, дасть йому можливість знищити документи, які мають істотне значення для досудового розслідування, в клопотанні не зазначено і суду прокурором не надано.
		Таким чином, прокурором не доведено, що, перебуваючи на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, ОСОБА_5 може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, та незаконними засобами впливати на потерпілого та свідків кримінального провадження.
		На думку суду потреби судового розгляду у даному кримінальному провадженні не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_5 , про який ідеться в клопотанні прокурора.
		На підставі викладеного суд вважає необхідним клопотання прокурора про відсторонення ОСОБА_5 від займаної посади інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.
		 
		Захисником ОСОБА_4 до суду подано клопотання про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків. В обгрунтування клопотання зазначено, що в обвинувальному акті прокурор порушив принцип презумпції невинуватості, називаючи ОСОБА_5 особою, яка вчинила умисний злочин та вказуючи, що на час вчинення кримінального правопорушення, він працював на посаді інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 1 УПП в Дніпропетровській області. Відповідно ст.62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є таким судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості. Такої ж позиції дотримується Європейський Суд з прав людини, який наголошував на важливості вибору слів у твердженнях посадових осіб про обвинуваченого. Натомість обвинувальний акт містить твердження, які не відповідають вимогам Конституції України, кримінально-процесуального Закону та протирічать позиції ЄСПЛ, через порушення презумпції невинуватості. Відповідно ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити викладання фактичних обставин та формулювання обвинувачення. Однак, в обвинувальному акті, всупереч вимогам КПК України відсутнє поняття «формулювання обвинувачення». Натомість в обвинувальному акті, окремим розділом міститься тільки «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення …» який складається з двох ідентичних змістовних положень у різних частинах обвинувального акту. Обвинувачення є не конкретним і не зрозумілим, оскільки він містить виклад оціночних суджень та думок прокурора, які протирічать наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, а також протирічать правовим актам, на які посилається прокурор в обвинувальному акті. В обвинувальному акті прокурор, посилаючись на підзаконний акт, а не на Закон, використовує вирази і терміни, які відсутні в законах і які є його власними оціночними судженнями. До того ж, різні частини обвинувального акту не узгоджуються між собою, а іноді є алогічними за своїм формулюванням. Також, на сторінці 7 обвинувального акту, відповідно до висновку експерта № 1888е від 27.07.2022, вказані виявлені тілесні ушкодження потерпілого в області обличчя та голови. А на сторінці 13, відповідно до висновку експерта № 1888е від 27.07.2022, вказані виявлені тілесні ушкодження потерпілого в області грудної клітини, черева, плеча, кисті, ніг. З огляду на вищезазначене, незрозуміло, чи є вказані тілесні ушкодження результатом одних і тих самих дій, інкримінованих ОСОБА_5 , і якщо так, то з якою метою і за яким критерієм вони поділені на дві окремі частини. В обвинувальному акті повністю дублюється зміст повідомлення про підозру. Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист. Обвинувальний акт складений і підписаний прокурором, а не слідчим ДБР. При цьому обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не містять жодних даних щодо складання обвинувального акту слідчим, або відмови слідчому у затвердженні обвинувального акту прокурором, або інших підстав, які б вказували на необхідність складання такого акту прокурором. Що вказує на необ`єктивність та упередженість прокурора під час його складання та затвердження. Обвинувальний акт містить не повну інформацію щодо запобіжного заходу обраного ОСОБА_5 . Реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст.ст.109, 110 КПК України, в якому не вказано складання обвинувального акту.
		В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 підтримали клопотання та просили його задовольнити.
		Прокурор, представник потерпілого заперечували проти задоволення заявленого клопотання, оскільки воно є необгрунтованим.
		Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали, суд вважає необхідним клопотання захисника ОСОБА_4 задовольнити, обвинувальний акт та додатки до нього повернути прокурору з наступних підстав.
		Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст.291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч.2 цієї статті.
		Стаття 314 КПК України передбачає, що під час підготовчого засідання головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
		Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону.
		Частиною 2 ст. 291 КПК України визначено вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт, до яких, зокрема, належить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Виходячи з наведених вимог закону, обвинувальний акт повинен містити саме ті обставини, які прокурор вважає встановленими, та які з позиції сторони обвинувачення, у відповідності з вимогами ст.91 КПК України, підлягають доказуванню під час судового розгляду.
		Аналізуючи зміст ч.2 ст.291 КПК України слід зазначити, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення») та формулювання обвинувачення.
		В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
		При цьому, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Отже, фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
		Як вбачається з направленого до суду обвинувального акту щодо ОСОБА_5 , останній містить викладені фактичні обставини справи, встановлені досудовим розслідуванням, та формулювання обвинувачення.
		При цьому, викладені фактичні обставини справи не відповідають обставинам, викладеним у формулюванні обвинувачення. Так, при викладені фактичних обставин справи прокурором зазначено, що потерпілому були завдані лише тілесні ушкодження у вигляді : забійної рани у зовнішнього кута правого ока, що розташована на тлі синця (на верхній повіці правого ока у зовнішнього кута з частковим переходом на надбрівну дугу); синця в передвушній області ліворуч з переходом на ліву вушну раковину та далі на її задню поверхню і частково в завушну область; ділянки осадження у зовнішнього кута лівої надбрівної дуги з переходом в виличну область; внутрішньо-шкіряного крововиливу на спинці носу з переходом на бічні поверхні та вниз на кінчик носу з переходом на крила та садна на кінчику носу; двох синців: у верхній третині правої вушної раковини з переходом на її задню поверхню та в середній третині правої вушної раковини з переходом на її задню поверхню; крововиливу на червоній каймі нижньої губи ліворуч з переходом на слизову оболонку; двох внутрішньо-шкіряних крововиливів у правій тім`яно-скроневій області та у лівій тім`яно-потиличній області; циркулярно розташованих саден навколо правого та лівого променево-зап`ясткових суглобів на тлі внутрішньо-шкіряних крововиливів, які своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження (як кожне окремо) відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
		А, при викладені формулювання обвинувачення, прокурором зазначено, що потерпілому були завдані тілесні ушкодження у вигляді: чотирьох внутрішньо-шкіряних крововиливів на грудній клітині праворуч по передньо-пахвовій лінії в проекції 4,5-го та 7-го міжребір`я, на правій бічній поверхні черева; 17-ти синців: на передній поверхні правого плеча в середній третині, на внутрішній поверхні правого плеча в середній та нижній третині, на внутрішньо- задній поверхні правого плеча в середній третині та на передній поверхні лівого плеча, від середньої до нижньої третини; 13-ти саден: на тильній поверхні лівої кисті в проекції голівки 3-ї п`ясної кістки, на тильній поверхні правої кисті в проекції голівки 3-ї п`ясної кістки, на передньо-внутрішній поверхні лівого колінного суглобу, на передній та зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, на передній поверхні лівої гомілки у верхній третині з переходом на колінний суглоб, на передній поверхні лівої гомілки в середній та нижній третині, на передній поверхні правої гомілки у верхній третині з переходом на колінний суглоб, на передньо-внутрішній поверхні правої гомілки в середній третині, на передній поверхні правого гомілковостопного суглобу з переходом на гомілку та на зовнішній поверхні правого гомілковостопного суглобу; трьох синців: на передній поверхні правого та лівого колінних суглобів, на зовнішній поверхні правого гомілковостопного суглобу. При цьому, зазначені тілесні ушкодження не вказані у фактичних обставинах, які прокурор вважає встановленими.
		У рішенні від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» та в рішенні від 09.10.2008 у справі «Абрамян проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має право бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, т.б. про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту»; «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення». Таким чином, надання у кримінальній справі повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду в тлумаченні ст.6 Конвенції. 
		З огляду на вище викладене, з обвинувального акту є не зрозумілим, так у причинені яких саме тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_21 обвинувачується ОСОБА_5 . Вказані недоліки обвинувального акту, його не конкретність та неповнота, порушують право обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачене ст.42 КПК України, знати у вчиненні якого кримінального правопорушення він обвинувачується, знати обсяг обвинувачення, що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист, чим істотно порушується право на захист обвинуваченого. 
		Твердження захисту, що обвинувальний акт містить виклад оціночних суджень та думок прокурора, які протирічать наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, а також протирічать правовим актам, на які посилається прокурор в обвинувальному акті, суд не може вважати підставою для повернення обвинувального акту, оскільки в обвинувальному акті прокурор викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, які він вважає встановленими. При цьому, обгрунтованість висунутого обвинувачення доказами, які містяться в матеріалах справи, суд може перевірити тільки під час судового розгляду при дослідженні доказів, які надаються учасниками кримінального провадження.
		Інші факти, зазначені стороною захисту в клопотанні про повернення обвинувального акту, не можуть бути підставою для направлення обвинувального акту прокурору, оскільки в розумінні вимог ст.291 КПК України, вони не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору. 
		На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним клопотання захисника ОСОБА_4 задовольнити, обвинувальний акт та додатки до нього щодо ОСОБА_5 повернути прокурору, у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України. 
		У зв?язку з поверненням обвинувального акту прокурору, скаргу адвоката ОСОБА_4 на дії та бездіяльність прокурора ОСОБА_3 залишити без розгляду.
		Також, у зв`язку з поверненням обвинувального акту прокурору, що унеможливлює вирішення судом питань, передбачених ст.ст.175-177 ЦПК України, стосовно поданої позовної заяви  потерпілого ОСОБА_21 до Департаменту патрульної поліції, Держави Україна в особі Державної казначейської служби про стягнення 105 000 грн. моральної шкоди та 18 000 грн. витрат на професійну допомогу, суд вважає необхідним вказану позовну заяву повернути потерпілому, що не позбавляє його права повторно подати до суду вказану позовну заяву після усунення прокурором недоліків обвинувального акту та направлення його до суду. 
		Керуючись ст.ст.154, 157,176, 177, 178, 179, 194, 314, 315 КПК України, суд-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без задоволення. 
		Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. 
		Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки: 
		-прибувати за першою вимогою до суду;
		-не відлучатися з м.Дніпро без дозволу суду;
		-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
		-не спілкуватися з потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженню.
		Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш обтяжливий запобіжний захід, а також на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		 
		Клопотання прокурора про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_5 від займаної посади інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.
		 
		Клопотання захисника ОСОБА_4 задовольнити, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, та додатки до нього повернути прокурору Дніпропетровської обласної прокуратури.
		 
		Скаргу захисника ОСОБА_4 на дії та бездіяльність прокурора ОСОБА_3 залишити без розгляду.
		 
		Позовну заяву потерпілого ОСОБА_21 до Департаменту патрульної поліції, Держави Україна в особі Державної казначейської служби про стягнення 105 000 грн. моральної шкоди та 18 000 грн. витрат на професійну допомогу повернути потерпілому ОСОБА_21 .
		 
		На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська протягом 7 днів з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя 
		Бабушкінського районного суду ОСОБА_1 м.Дніпропетровська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...