Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 383/663/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.12.2023. Зареєстровано: 08.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2023.
Дата набрання законної сили: 02.05.2024
Результат оскарження 02.05.2024 Кропивницький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/383/276/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 383/663/23
		Номер провадження 2/383/276/23
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 грудня 2023 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі: 
		головуючої - судді Адаменко І.М., 
		за участю:
		секретаря судового засідання - Зербул С.В.,
		представника позивача - адвоката Березовської І.А.,
		представника відповідача - адвоката Павленко Л.М.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу №383/663/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів за депозитним договором,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 через свого представника позивача - адвоката Березовську І.А. звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів за депозитним договором. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 11 листопада 2016 року він уклав з ПАТ «Державний ощадний банк України» договір №19344110 на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ». За умовами цього Договору позивач передав відповідачу депозитний вклад у сумі 2402 долара США 54 цента. Строк дії депозиту становив 6 місяців. Днем повернення депозиту сторони визначили 11 травня 2017 року. Відповідно до п.1.2 Договору розмір депозитної ставки становить 4,50 %. Згідно п.4.1 Договору, він набув чинності з моменту його підписання Сторонами і продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. За умовами п.4.2 Договір вважається припиненим і рахунок закривається з моменту виплати Банком Вкладнику всієї суми депозиту та нарахування процентів. Пунктом 1.1 Договору передбачено можливість зміни строку дії депозиту за взаємною згодою сторін Договору шляхом укладення додаткового договору. Сторони Договору не скористалися правами зміни строку дії правочину і Банк зобов`язаний був виплатити позивачу всю суму з відсотками станом на 11 травня 2017 року. Проте, на звернення позивача по закінченню строку дії Договору про повернення суми депозиту, Банком було відмовлено у поверненні коштів з посиланням на їх відсутність на депозитному рахунку та повідомлено про службове розслідування по факту їх зникнення. Працівниками Банку також було роз`яснено, що після з`ясування обставин, кошти, належні позивачу будуть повернуті в повному обсязі. Як стало згодом відомо, за фактом зникнення з депозитних рахунків фізичних осіб, серед яких був і позивач, розміщених у ПАТ «Державний ощадний Банк України» депозитних коштів, 05.07.2018 року було відкрито кримінальне провадження №12018120000000120 за ч.3 ст.191 КК України. Станом на день подання до суду даного позову зазначене кримінальне провадження перебуває на розгляді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області. Банк, разом з вкладниками є потерпілими особами по даному кримінальному провадженні. Вказує, що зважаючи на тривале наповнення коштів, позивачем періодично направлялися до Банку письмові звернення щодо повернення депозитних коштів, однак Банк відповідав відмовою, посилаючись на кримінальне провадження, за результатом закінчення якого буде вирішено питання про повернення цих коштів. З метою вирішення питання щодо повернення коштів, позивач в тому числі звертався до Національного банку України. Листом останній роз`яснив право на звернення до суду з позовом з підстав невиконання Банком зобов`язань за договором стосовно повернення депозитного вкладу. Вказує, що оскільки ним не було реалізовано право на пред`явлення цивільного позову в рамках кримінального провадження, такий позов подається окремо в цивільному провадженні, тому просить стягнути з відповідача 2481.11 грн. депозитного вкладу та 16336,60 грн. ввдсотнів за його користування.
		Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
		Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2023 року клопотання представника позивача задоволено про розгляд справи в режимі відеоконференції.
		Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20.07.2023 року задоволено клопотання представника позивача про витребування письмових доказів.
		Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05.12.2023 року заяву представника відповідача задоволено про розгляд справи в режимі відеоконференції.
		Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. 
		Представник позивача - адвокат Березовська І.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача - адвокат Русін В.С. в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог. До суду надав відзив, який обґрунтований тим, що до позову додано фотокопії договору №19344110 на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ» на ім`я фізичної особи від 11.11.2016 року. Однак якість такої фотокопії не дає можливість достеменно та однозначно встановити зміст даного документу, умови «договору». На доданий до позову фотокопії правий бік першого аркуша з розділами 1, 2, 3 договору взагалі нечитабельний, а отже не може вважатися належним доказом у справі. Крім того вказує, що довідка долучена позивачем до матеріалів справи про наявність депозиту не може вважатися доказом внесення грошових коштів на депозитний рахунок в розумінні норм та положень ЦПК України та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті. Беручу до уваги викладене, в підтвердження внесення коштів в якості банківського вкладу в АТ «Ощадбанк» позивач не надає жодного доказу. Крім того, вказує, що на момент звернення до суду з позовом до банку, позивачем пропущено строк звернення до суду з вимоги про стягнення 3% річних. На цій підставі просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с.61-63).
		Представник відповідача - адвокат Павленко Л.М. в судовому засіданні також заперечив проти задоволення позову в повному обсязі, в зв`язку з його необґрунтованістю та просив відмовити в його задоволенні.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав. 
		Судом встановлено, що 11 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі завідуючої операційного сектору Струк Ю.В. укладено договір № 19344110 на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ» (а.с.21-22).
		За умовами Договору п.п.1.1 позивач передав відповідачу депозитний вклад у сумі 2402 долара США 54 цента. Строк дії депозиту становив 6 місяців. Днем повернення депозиту сторони визначили 11 травня 2017 року. Відповідно до п.1.2 Договору розмір депозитної ставки становить 4,50 %. Згідно п.4.1 Договору, Договір набув чинності з моменту його підписання Сторонами і продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. За умовами п.4.2 Договір вважається припиненим і рахунок закривається з моменту виплати Банком Вкладнику всієї суми депозиту та нарахування процентів. Пунктом 1.1 Договору передбачено можливість зміни строку дії депозиту за взаємною згодою сторін Договору шляхом укладення додаткового договору.
		Факт передачі позивачем відповідачу коштів на депозитний рахунок також підтверджується Меморіальним ордером №76769881 від 11.11.2016 (а.с.140).
		Відповідно Довідки виданої Бобринецьким ТВБВ ПАТ «Державний ощадний банк України», економістом р.б ТВБВ 10010/093 ОСОБА_2 видана ОСОБА_1 депозит в відділені банку із залишком вкладу на 11.11.2016 рік становить 2402,54 доларів США (а.с.23).
		Відповідно листа ПАТ «Державний ощадний банк України» від 10.07.2018 року за №109.27-13/2-77/3330/2018-10с станом на 09.07.2018 рік залишок коштів на депозитному рахунку № НОМЕР_1 відсутній. За даним фактом призначене та проводиться службове розслідування (а.с.24).
		Листом ПАТ «Державний ощадний банк України» від 07.02.2019 року за №11/5-17/178/585/2019-00с повідомлено, що за інформацією філії Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» станом на поточний час відділом розслідування ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення по факту здійснення працівниками територіального відокремленого безбалансованого відділення №10010/093 сумнівних операцій по рахунках клієнтів банку. Матеріали по неправомірним операціям, які були здійсненні по рахунку позивача, є частиною даного кримінального провадження, тому вирішення питання щодо повернення/неповернення виплат по вкладам буде проведено після розгляду кримінальної справи судом та притягнення винних осіб до відповідальності (а.с.26).
		Згідно листа АТ «Державний ощадний банк України» від 23.09.2019 року за №114/5-17/800/6253/2019-00/с станом на 09.09.2019 року ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області триває досудове розслідування по кримінальному провадженню №12018120000000120 від 05.07.2018 року за ч.3 ст.191 КК України по факту привласнення грошових коштів, а саме депозитних вкладів колишніми працівниками ТВБВ №10010/093 АТ «Ощадбанк» з рахунків клієнтів, де також зазхначено, що задоволення заяви позивача щодо повернення коштів можливе після прийняття судом рішення (вироку), яким буде встановлено та притягнуто винних осіб до відповідальності (а.с.25).
		Відповідно виписки по депозитному договору №19344110 за період 11.11.2016 року по 20.12.2018 року, сума, яка вкладена позивачем на рахунок банку з відсотками становить 2481 долара США 11  центів, вихідний залишок на 20.12.2018 року складає 0,00 (а.с.28).
		Листом Національного банку України від 15.02.2019 року за №20/0007/3981 роз`яснено позивачу право на звернення до суду з позовом у зв"язку із невиконання Банком зобов`язань за договором стосовно повернення депозитного вкладу (а.с.29-31).
		Згідно виписки з банківського рахунку, відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» на ОСОБА_1 за період 01.01.2015 по 18.07.2023 рік, вбачається, що станом на 18.07.2023 рік на рахунку позивача наявний залишок коштів в сумі 3645,7 долара США (а.с.77-79).
		Згідно виписки з банківського рахунку по депозитному договору №19344110 ОСОБА_1 за період 11.11.2016 року по 21.07.2023 року сума, яка вкладена позивачем на рахунок банку з відсотками становить 2481 долара США 11 центів, вихідний залишок на 21.07.2023 року складає 0,00 (а.с.98-100).
		Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
		Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
		Статтею 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
		Відповідно до ст.55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Згідно ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ч.2 ст.1058 ЦК України, договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).
		Частинами 2, 3, 6 ст.633 ЦК України встановлено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
		Згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
		Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки, відповідно до договору.
		Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Зі змісту ст.1058 ЦК України вбачається, що договір банківського вкладу є реальним договором, тобто вважається укладеним у разі прийняття банком від вкладника або від третьої особи на користь вкладника грошової суми. Такі дії вкладника чи третьої особи в його інтересах є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника з`являється право вимагати від банку повернення суми вкладу та виплати відсотків на неї, а у банку - відповідні обов`язки. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) та банку (боржника).
		Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 року по справі №6-352цс16.
		Відповідно до ч.3 ст.1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
		Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч.2 ст.1068 ЦК України).
		Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
		Відповідно до ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
		Відповідно до ч.1 ст.1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
		Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516 (далі Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
		Згідно з п.2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.
		Пунктом 2.9 указаного Положення передбачено, що укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів.
		При цьому, відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку (ч.3 ст.1058, ч.2 ст.1068 ЦК України, п.2.1 Положення).
		Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8. Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10. Інструкції).
		Так пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
		Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 року №174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 року за №790/19528, яка прийнята на заміну Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 року №337, банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
		Відповідно до п.1.1 ст.1 розділу IV Інструкції №174 до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема, заява на переказ готівки (додаток 8) та заява на видачу готівки (додаток 10).
		Пункт 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції №174 визначає зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп`ютерної техніки з відображенням обов`язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.
		Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Розділу IV Інструкції № 174 касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
		Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджене договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
		Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 06.06.2012 року по справі №6-17цс12 та від 29.10.2014 року по справі №6-118цс14.
		Квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, що відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 25.04.2012 року по справі №6-20цс12 та від 06.04.2016 року по справі №6-352цс16).
		Додержання письмової форми договору є обов`язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником (пункт 2.2 глави 2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516).
		Банк під час здійснення касових операцій має забезпечувати, зокрема, своєчасне повне оприбутковування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, її зарахування на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів і належний внутрішній контроль за касовими операціями (пункт 8 розділу I Інструкції №174).
		Відповідно до пункту 1.6 статті 1 розділу IV Інструкції №174 банк (філія) визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи, і визначає систему контролю за виконанням касових операцій.
		Відтак, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
		Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку.
		Необліковування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми.
		Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року по справі №463/5896/14-ц, та в подальшому у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року по справі №752/7208/15-ц.
		У частині 3 статті 1060 ЦК України зазначено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.
		Згідно ч.2 ст.1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
		Як передбачено ч.5 ст.1061 ЦК України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
		Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За положеннями ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Статтею 525 ЦК України передбачено, що є недопустимою одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
		У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку правових відносин, на які поширюється його дія, втім з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої слабкої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг, страхування тощо.
		Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		А у статті 78 ЦПК України зазначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до ч.1, ч.5, ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Оскільки судом належними та допустимими вищезазначеними доказами встановлено факт укладення 11.11.2016 року договору №19344110 на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ» на ім`я фізичної особи (з поповненням та капіталізацією) на суму депозитного вкладу в розмірі 2402,54 долара США між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі завідуючої операційного сектору Струк Ю.В., у письмовій формі, який підписано уповноваженими на те особами, скріплено печаткою Бобринецького ТВБВ, тому доводи відповідача з приводу того, що вказаний договір не може бути взятий до уваги, як належний доказ у справі суд відхиляє.
		Факт виконання позивачем зобов"язання за цим договором внести кошти на депозитний рахунок підтверджено меморіальним ордером №76769881 від 11.11.2016 року.
		Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Разом з тим незалежно від фіксації еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, згідно з частинами першою та другою статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		Зважаючи на зазначене, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет № 15-93).
		Оскільки в порушення вищезазнеачених норм законодавства та умов догорору, на неодноразові вимоги позивача   ОСОБА_1 до відповідача депозитний вклад повернуто йому не було, тому є підстави для захисту прав вкладника   ОСОБА_1 шляхом стягнення вказаних у позові коштів з урахуванням відсотків в сумі 2481.11 доларів США у судовому порядку.
		Отже, факт укладення договору банківського вкладу та внесення позивачем коштів підтверджено належними та допустимими доказами, тобто у судовому засіданні знайшло своє підтвердження факт наявності договірних відносин між банком та позивачем, які виникли на основі укладеного між сторонами договору, за умовами якого було внесено грошові кошти на депозит, а оскільки грошові кошти за договором банківського вкладу позивачу на його вимогу не виплачені, суд приходить до переконання про стягнення вказаних коштів (суми банківського вкладу).
		З виписки по рахунку позивача ОСОБА_1 за період з 11.11.2016 року по 21.07.2023 рік ( а.с.98-100) встановлено, що дебет по рахунку вкладу з відсотками за користування ним по договору №19344110 від 11.11.2016 р. становить 2481,11 доларів США, тому саме ця сума заявлена позивачем підлягає стягненню в судовому порядку з відповідача на користь позивача.
		Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з АТ «Державний ощадний банк України» на користь позивача ОСОБА_1 3% річних на підставі ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов"язання за договором №19344110 на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ» укладеного 11.11.2016 року в сумі 16336,60 грн. за період з травня 2017 року по травень 2023 року з урахуванням курсу НБУ станом на 29.03.2023 року за 1 долар США - 36.58 грн..
		Відповідно до ч.1, ч.2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові - ч.4 ст.267 ЦК України.
		Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки - ст.257 ЦК України.
		Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019 року у цивільній справі №373/2054/16-ц (провадження №14-44цс18) зазначає, що 3% річних (ч.2 ст.625 ЦК України) за невчасне виконання грошового зобов`язання повинні нараховуватися до дня ухвалення судом рішення.
		При цьому стаття 625 ЦК України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання і з огляду на правову природу трьох процентів річних, передбачених частиною другою цієї статті, як особливої міри відповідальності, їх сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті Україні - гривні.
		Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у позивача виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання з травня 2017 року до моменту його усунення, але у даному випадку позивач обмежив у позові цей період до травня 2023 року (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц). 
		Відповідно п.)2  ч.1 ст 268 ЦК України, позовна давність не поширюється  на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.
		У відповідності до ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Судом встановлено, що позивач є особою похилого віку, пенсіонер, неодноразово звертався з листами до відповідача про повернення депозитного вкладу на виконання умов договору між ними, однак, сторона відповідача, діючи у недобросовісний спосіб, безпідставно та системно відмовляла позивачу у задоволені його вимог у поверненні коштів депозитного вкладу, що підтверджується наданими до матеріалів справи письмовими відповідями відповідача, тому суд визнає поважними причинами пропуску строку позовної давності щодо стягнення 3% річних, починаючи з травня 2017 року та вважає, що порушене право позивача підлягає захисту на підставі ч.5 ст.267 ЦК України, при цьому до позовних вимоги щодо стягнення депозитного вкладу в сумі 2481,11 доларів США, у відповідності до п.)2 ч.1 ст 268 ЦК України, позовна давність не застосовується. 
		Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє також і вимогу про стягнення з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 3 % річних (ч.2 ст.625 ЦК України) за порушення грошового зобов"язання за договором №19344110 на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ», укладеним 11.11.2016 року, за період із травня 2017 року по травень 2023 року в розмірі 16336,60 грн.
		На підставі встанорвлених вище фактичних обставин справи та відповідних їм норм права суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
		Керуючись ст.ст. 4,  15,  16,  509,  526,  608,  610,  625,  1058, 1059, 1060, 1061, 1068, 1070 ЦК України, ст.ст.1, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», керуючись ст.ст.1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 355 ЦПК України, суд-
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів за депозитним договором задовольнити повністю. 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 кошти за договором №19344110 на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ», укладеним 11 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України» в сумі 2481,11 (дві тисячі чотириста вісімдесят один долар США 11 центів).
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 3% річних за користування утриманими коштами за договором №19344110 на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ», укладеним 11 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України» в сумі 16336,60 грн (шістнадцять тисяч триста тридцять шість гривень 60 копійок).
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.
		Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області від 04.03.2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 00032129, місцезнаходження: вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, п.і. 01001.
		Повне судове рішення складено 08.12.2023 року. 
		 
		Суддя  І. М. Адаменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...