Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 574/978/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.12.2023. Зареєстровано: 09.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2023.
Дата набрання законної сили: 07.12.2023
Номер судового провадження: 22-ц/816/1697/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		07 грудня 2023 року м.Суми
		Справа №574/978/19 
		Номер провадження 22-ц/816/1697/23
		22-ц/816/2160/23
		Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
		суддів -          Філонової Ю. О. ,  Собини О. І. 
		позивач - Акціонерне товариство  Комерційний банк  «ПРИВАТБАНК»,
		відповідач - ОСОБА_1 , 
		розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства  Комерційний банк  «ПРИВАТБАНК» 
		на рішення Буринського районного суду  Сумської області від 18 липня 2023 року, в складі судді Гука Т.Р., повний текст якого  складено 26.07.2023 та 
		на  додаткове   рішення цього суду від 12 вересня 2023 року,   в складі судді Гука Т.Р., повний текст якого  складено 18.09.2023,    ухвалені   в  м. Буринь,
		 
		                                                        у с т а н о в и в:
		 
		У  липні 2019 року  АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2    звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 17.05.2010 року.
		Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною картою», затверджених наказом №СП-2010-2556 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг.
		Отже, банк вважав, що  підписавши заяву,  між сторонами, у відповідності до ст.634 ЦК України, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема умови договору банківського рахунку та кредитного договору.
		Відповідно до виявленого бажання відповідач отримала кредит у розмірі 12000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
		Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
		Однак, відповідач в порушення умов кредитного договору не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором.
		На підставі викладеного, АТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг у розмірі 34564,51 грн., з яких: 21376,47 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5050,69 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 4137,35 грн. - заборгованість по пені, а також стягнути судові витрати в сумі 1921,00 грн.
		Рішенням Буринського  районного суду   Сумської області   від 18 липня  2023 року в задоволенні позовних вимог  АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено повністю.
		Додатковим рішенням  Буринського районного суду Сумської області від 12 вересня 2023 року стягнуто АТ КБ «ПриватБанк» на користь  ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі  12000,00  грн та на проведення судової почеркознавчої  експертизи  в розмірі 7169,40 грн.
		Із вказаними судовими  рішеннями  не погодився   АТ КБ «ПриватБанк», та оскаржив їх  в апеляційного порядку.
		В апеляційній скарзі  на рішення Буринського районного суду від 18.07.2023  АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на його  необ`єктивність,   невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального і матеріального права, просить рішення  суду  скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що сторонами при укладенні   Кредитного договору  були досягнуті  усі істотні  умови договору.  Так,  позивачем доведений факт  узгодження з позичальником  розмір процентної ставки 2,5%.  Відповідачем була підписана заява, яка є складовою  частиною  кредитного  договору, таким чином відповідач взяв на себе  відповідні  зобов`язання, зокрема  відповідальність  у виді неустойки (штрафу) за порушення  зобов`язання.  Вважає, що є всі підстави для  стягнення з відповідача заборгованості.
		Зазначає, що  клієнт  несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією.  До моменту письмової  заяви про блокування коштів на картрахунку і за всі операції , які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки   картки до стоп- листа Платіжної системи.  Тому, вважає, що  користувач після  виявлення факту втрати  електронного  платіжного  засобу повинен був негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банк, ризик збитків від здійснення  операцій та відповідальність несе користувач.
		Окрім того,  вказує, що  без розголошення з боку  відповідача ПІН-коду своєї картки, номеру своїх  карток, інша особа, навіть перезапустивши  сім-картку та, маючи фінансовий  телефон клієнта, не змогла б ні зайти до ПРиват24, ні змінити  фінансовий  номер клієнта, ні зняти чи  переказати кошти.
		На думку апелянта,  відкриття кримінального провадження є обов`язковим процесуальним наслідком заяви особи і не може бути аргументом  щодо наявності факту шахрайства.
		Звертає увагу на те, що суд не перевірив розрахунок заборгованості, доводи банку про те,  що позичальник  користувався грошовими коштами, виконував умови  кредитного договору впродовж  2017-2018 років, частково сплачуючи  заборгованість за договором, у тому числі відсотки, пеню та комісії, тобто  визнавав свої зобов`язання за угодою та розміри  встановлених  обов`язкових  платежів.
		В апеляційній скарзі  на додаткове рішення Буринського районного суду  Сумської області від 12.09.2023, КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на  не встановлення судом фактичних  обставин, що мають значення для правильного вирішення справи,  порушення норм процесуального і матеріального права, просить  додаткове рішення скасувати  в частині стягнення судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката в розмірі 12000 грн.  та  проведенні  судової  почеркознавчої  експертизи в розмірі  7169,40 грн,  ухваливши в цій частині нове рішення, яким  зменшити   розмір  витрат на правничу допомогу та відмовити  у стягненні судових  витрат на проведення  судової  почеркознавчої  експертизи, понесених  відповідачем.  В іншій частині  додаткове рішення залишити  без змін.
		Доводи апеляційної скарги зводять до того, що  реальної необхідності  у призначенні судової  почеркознавчої  експертизи не було, а також, що відповідачем не було доведено понесені ним судові витрати,  обґрунтованість  їх розміру, зокрема, що відповідач має право на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
		Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася.
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Враховуючи те,  що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг,  у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» № б/н від 17.05.2010 року, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (т.1 а.с.8).
		У заяві зазначено, що відповідач ознайомилася і згоден з Умовами і правилами надання банківських послуг (виконаних робіт), а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
		Окрім того, відповідач погодилась з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею і банком договір про надання банківських послуг.
		Свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 1000 грн., який в подальшому неодноразово збільшувався банком, що не заперечувалось представником останнього в судовому засіданні.
		Відповідач користувалася наданими їй кредитними коштами, що підтверджується випискою за договором (т.1 а.с.152-167). 
		Згідно розрахунку, доданого позивачем до заяви про зменшення позовних вимог, станом на 27.01.2021 відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 34564,51 грн.,  з яких: 
		21376,47 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 
		5050,69 грн. -  заборгованість за простроченими відсотками;
		4137,35 грн. - заборгованість по пені (т.1 а.с.172-176).
		Окрім того, 10.09.2018  з рахунку відповідача було здійснено перерахування на інший рахунок коштів в сумі 8040 грн. та 1507,5 грн. 
		У подальшому, починаючи з 10.10.2018 року, банк почав нараховувати відповідачу щомісячний платіж за послугою "Миттєва розстрочка", замовлення якої відповідачем заперечується. 
		Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором,  суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі не було досягнуто домовленості у належній формі, передбаченій законодавством, щодо істотних умов такого договору, а наданий банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не підписаний відповідачем, тому не може бути складовою частиною кредитного договору. 
		Колегія суддів погоджується з таким  висновком місцевого суду,  який  узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
		Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом ст. ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
		Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей  633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.
		Банк при зверненні до суду з даним позовом на підтвердження своїх вимог посилається, зокрема, на Витяг з Умов та правил  надання банківських послуг, який  не підписаний  відповідачем та   на  копію довідки про умови кредитування з використання кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" від 17.05.2010, на якій міститься підпис від імені ОСОБА_3 .
		Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №90/91 від 12.04.2023  підпис від імені ОСОБА_3 в графі "підпис" Довідки про умови кредитування з використання кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" від 17.05.2010 виконано не ОСОБА_4 (т.2 а.с. 79-86). 
		Окрім того, наданий  позивачем  Витяг з Умов та правил  надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на його  мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
		Так,  Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк»  в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17.05.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19.07.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		Таким чином, враховуючи, що  Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, його  не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами  17.05.2010    шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена зокрема у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. 
		При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
		Зокрема, встановивши обставини того, що в Анкеті-заяві позичальника від 17.05.2010 процентна ставка не зазначена,  суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку  про те, що позивач не довів, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей  Витяг з Умов та правил  надання банківських послуг, на які послався банк,  як на підставу для задоволення позову, розуміла відповідач  та ознайомилася і погодилася з ними, а також те, що вказані документи взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
		При цьому, кошти, які надходили на картковий рахунок відповідача банком направлялись, як на погашення тіла кредиту, так і заборгованості по процентам та пені. 
		Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами.
		Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		Враховуючи наведене,  колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованого розрахунку заборгованості за тілом кредиту та по процентам за користування кредитними коштами, позивачем суду не надано,   а тому відсутні підстави для   їх стягнення. 
		Також суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачу  безпідставно нараховувались  комісія та пеня, які не передбачені  укладеним між сторонами  договором, а також  нараховувався платіж за послугою "Миттєва розстрочка", яка відповідачем  не замовлялась. 
		Відповідно до пунктів 6 - 9 розділу VI положення «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», затвердженого постановою правління Національного банку України 05.11.2014 за № 705, яке було чинним на момент перерахування спірної суми коштів з рахунку відповідача, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, встановлених договором.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Таким чином, за змістом наведених норм тягар доказування зазначених обставин несе АТ КБ «ПриватБанк».
		Вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, відповідно до якого без встановлення  обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можна стверджувати, що зняття коштів відбулось з вини клієнта банка.
		Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частинами 1, 6 ст.  81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно наданої АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на вимогу суду інформації від 25.01.2021 слідує, що: "у період з 08.09.2018 року по 11.09.2018 року при вході у Приват-24 була зміна паролю:
		НОМЕР_12 НОМЕР_3 10.09.2018 14:59 USER [21140927], IP [НОМЕР_8], PASSWORD CHANGED; НОМЕР_12 НОМЕР_3 10.09.2018 14:59 USER [21140927], IP [НОМЕР_8], SECRET QUESTION CHANGED -> [ ], OLD WAS [ ]; 421120 P24 НОМЕР_12 НОМЕР_3 10.09.2018 14:59 USER [21140927] ACCESS CHANGED TO [Y], IP [НОМЕР_8], SERVER [PN]. При цьому ПІН-код не змінювався.
		Що стосується інформації про те, чи надходили з 08.09.2018 по 11.09.2018 до системи Приват-24 запити із номером телефону НОМЕР_1 , який є фінансовим телефоном клієнтки зазначено:
		лог входу
		НОМЕР_2 НОМЕР_3 08.09.2018 00:00 
		НОМЕР_4 НОМЕР_3 09.09.2018 00:00 НОМЕР_9 U
		-НОМЕР_12 НОМЕР_3 10.09.2018 00:00 НОМЕР_10 U
		-НОМЕР_12 НОМЕР_3 10.09.2018 00:00 НОМЕР_8 U
		-НОМЕР_12 НОМЕР_3 10.09.2018 00:00 НОМЕР_11 U
		За результатами розглянутих звернень ОСОБА_2 з 08.09.2018 по 11.09.2018 до АТ КБ «Приватбанк» Клієнтці було рекомендовано звернутися до правоохоронних органів. Надати звукозапис телефонних розмов не вбачається можливим, через технічні причини. У свою чергу, запитувані судом дзвінки з 08.09.2018 року по 11.09.2018 року між операторами Call-центру банку та абонентом із номером телефону НОМЕР_5 були про те, що у клієнта було зламано сім-карту і потім шахраї провели операції, а також про те, що карта була обмежена в результаті даних дій до розблокування у відділенні. Стосовно номеру кредитної картки чи рахунку та відомості про її власника, на яку було перераховано 10.09.2018 року 8040 грн та 1507 грн. 50 коп. зазначено, що такі кошти було перераховано з картки Відповідача № НОМЕР_6 на карту № НОМЕР_7 , Aktsent Bank. Надати інформацію, про власника картки № НОМЕР_7 неможливо, оскільки це інший банк, тому інформація про власника не доступна." (т.1 а.с. 147-149).
		Згідно відповіді Буринського ВП Конотопського РВП ГУНП в Сумській області від 04.02.2019   на запит ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами її звернення до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення №120182000232 від 12.09.2018,  за  попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст.185 КК України  (т. 1 а.с.63).
		Відтак, наведене вказує на те, що в період 08.09.2018 по 11.09.2018  відповідач неодноразово зверталася до АТ КБ «Приватбанк», в тому числі і через Call-центр банку з приводу зламу сім-карти її фінансового номера та здійснення шахрайських дій щодо несанкціонованих операцій з її карткового рахунку, однак доказів вчинення будь-яких дій для запобігання несанкціонованого доступу третіх осіб до рахунку відповідача банком не надано.
		Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
		Окрім того, в апеляційній скарзі міститься прохання апелянта судові витрати покласти на відповідача.
		Оскільки колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк»    слід залишити без задоволення,  а рішення Буринського районного суду  Сумської області від 18 липня 2023 року - без змін, дана вимога задоволенню не підлягає.
		Щодо оскарження додаткового рішення, про стягнення  судових  витрат  на правничу допомогу   та  на проведення судової почеркознавчої  експертизи, слід виходити з наступного.
		З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу  відповідачем надано  акт приймання передання виконаних робіт, які    вона понесла у зв`язку із розглядом справи.  Загальний розмір наданих послуг складає 18750 грн.  Згідно вказаного акту клієнт прийняла, а адвокат передав наступні роботи та їх вартість: участь в судових засіданнях (витрачено 6 год. х 1500 грн. = 9000 грн.);  підготовка клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (1 год. х 1500 грн. = 1500 грн.);  збір документів на виконання клопотання експерта (2 год. х 1500 грн. = 3000 грн.); підготовка та подання клопотання із зібраними документами на виконання клопотання експерта (1,5 год. х 1500 грн. = 2250 грн.); вивчення матеріалів цивільної справи (2 год. х 1500 грн. = 3000 грн.). 
		Також, відповідачем надано договір про надання правничої допомоги від 11.03.2020,  детальний опис виконаних послуг від 19.07.2023,  довідка від 19.07.2023  про те, що адвокат отримав від клієнта ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 18750 грн.  ( т.2 а.с. 193-197). 
		Окрім цього, в матеріалах справи містяться  копія свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльністю( т.2  а.с. 198).
		Проаналізувавши опис послуг, наданий адвокатом та подані документи, з огляду на предмет спору,  враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, суд вважав, що вищевказаний розмір  вартості послуг адвоката необґрунтованим  та  дійшов висновку  про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь відповідача  12000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
		Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не було доведено понесені ним судові витрати,  обґрунтованість  їх розміру, зокрема,  що надання правової допомоги в розмірі 12000,00 грн не підтверджується матеріалами справи, були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
		Також апелянт  стверджує, що не було необхідності у  призначенні судової  почеркознавчої  експертизи, посилаючись на те, що  відповідач  користувалась кредитним  лімітом та періодично  здійснювала сплату за його користування. 
		Проте з такими твердженнями не можна погодитись.
		Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи, за клопотанням відповідача, експертом Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України була проведена почеркознавча експертиза, оплату якої здійснила відповідач в сумі 7169,4 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком №122 від 06.02.2023 та актом здачі-приймання висновку експерта №90/91 від 12.04.2023 (т.2 а.с. 61, 77).
		Підставою для проведення зазначеної  експертизи  стало те,  що банком  на підтвердження заявлених позовних вимог до позовної заяви  було  надано Довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 17.05.2010, тоді як під час   судового розгляду представником відповідача було визнано лише процентну ставку, а інші, зазначені в довідці, умови не визнавались.
		Вказаною  експертизою було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3   в графі «Подпись»  Довідки про умови кредитування з використанням    кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" від 17.05.2010 виконано не відповідачем, а іншою особою, тим самим   ця експертиза  стала вирішальною  для  прийняття рішення  про відмову  у  задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк».
		Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно п.2 ч.2 ст.133 ЦПК України до судових витрат належать і витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.
		За таких обставин суд першої інстанції вірно стягнув з позивача   на користь відповідача витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 7169,4 грн. 
		З огляду на викладене, додаткове рішення Буринського районного суду  Сумської області від 12.09.2023 року підлягає залишенню без змін.
		Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
		Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
		У  зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
		Керуючись ст. 367-369, п. 1 ч.1 ст. 374, ст.  375, 381- 384  ЦПК України, апеляційний суд,  
		                                                        п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційні  скарги   Акціонерного товариства  Комерційний банк  «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
		Рішення Буринського районного суду  Сумської області від 18 липня 2023 року  та  додаткове   рішення цього суду від 12 вересня 2023 року  залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий -  В. І. Криворотенко
		Судді:                                                                                        Ю. О. Філонова 
		 
		                                                                                                   О. І. Собина

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...