Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/24914/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано судом: 08.12.2023. Зареєстровано: 09.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2023.
Дата набрання законної сили: 09.01.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 грудня 2023 рокуСправа №160/24914/23 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС+» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС+» (далі  ТОВ «ДДС+», позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі  Укртрансбезпека, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №005386 від 13.09.2023.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.09.2023 посадовою особою відповідача ОСОБА_1 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно ТОВ «ДДС+» складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №005386. В постанові зазначено, що 08.08.2023 о 14 годині 40 хвилин на а/дорозі Р-20 Статин-Тязів, с. Незвисько позивачем допущено порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ) та пункту 6.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (далі  Положення №340), відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ та застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн. В акті перевірки від 08.08.2023 №АР 009991 державним інспектором серед іншого зазначено, що ним під час перевірки виявлено порушення позивачем статей 34, 48 Закону №2344-ІІІ, а саме: під час здійснення вантажних перевезень перевізник не забезпечив водія індивідуальною контрольною книжкою водія, чим, на його погляд, порушив вимоги статтю 48 Закону №2344-ІІІ. ТОВ «ДДС+», не погоджуючись із зазначеною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №005386 від 13.09.2023, зазначає наступне. Відповідачем не враховано, що у відповідності до свідоцтва про державну про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_2 , повна маса автомобіля становить 3500 кг, тобто не понад 3,5 тони, як зазначається в пунктах 6.1 та 6.3. Положення №340 про необхідність встановлення тахографа, а у разі його відсутності, вести індивідуальну контрольну книжку водія. Таким чином, водій ТОВ «ДДС+», керуючі зазначеним автомобілем, не повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія у відповідності до чинного законодавства України, тому що повна маса автомобіля не перевищує 3,5 т. По-друге, водій ОСОБА_2 , працює на підприємстві ТОВ «ДДС+» водієм автотранспортних засобів, на підставі наказу №536-к від 30.06.2016, в якому зазначена тривалість робочого тижня 40 годин. Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «ДДС+», встановлюється наступний режим роботи підприємства: початок роботи - 9-00 год., перерва 13-00 - 14-00 год., закінчення роботи 18-00 год. Акт проведення перевірки складений 28.08.2023 о 14 годині 40 хвилин, в даний час у водія ОСОБА_2 був робочий час та він виконував свої обов`язки, передбачені завданням керівництва та у відповідності до правил внутрішнього трудового розпорядку, не порушуючи їх. Крім того, табелем обліку використання робочого часу ТОВ «ДДС+» за звітній період серпень 2023 р. підтверджується кількість відпрацьованих робочих часів протягом робочого дні водієм ОСОБА_2 . У відповідності до табелю робочий день водія ОСОБА_2 становить восьмигодинний робочий день. Також, підприємство ТОВ «ДДС+» здійснює перевезення товарів (вантажів) власним транспортом, здійснюючи господарську діяльність з дистрибуції та продажу алкогольних напоїв, а не надає послуг перевізника третім особам. Так, 08.08.2023 водій ОСОБА_2 перевозив вантаж у відповідності до товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв, у яких зазначено, що ТОВ «ДДС+» є одночасно перевізником, відправником та замовником. Крім того, водієм ОСОБА_2 було надано для ознайомлення старшому державному інспектору ОСОБА_3 подорожний лист від 08.08.2023, в якому зазначений час прибуття автомобіля 10-00 год, час вибуття 14-20 та зазначений час фактичної роботи водія (виїзд із гаража 9-00 год., повернення в гараж -17-30 год.), що також свідчить про дотримання підприємством та водієм правил внутрішнього розпорядку, а саме: робочого часу та часу відпочинку, а тому мати індивідуальну контрольну книжку водія не зобов`язаний. 
		Ухвалою суду від 03.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
		16.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому Укртрансбезпека проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинен мати водій для здійснення вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством. Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення у водія під час перевірки була наявна ТТН на перевезення алкогольних напоїв. Із акту №АР009991 від 08.08.2023 встановлено, що автомобільний перевізник не забезпечив водія під час перевезення вантажу індивідуальною контрольною книжкою водія, чим було порушено вимоги статті 48 Закону №2344-ІІІ. Водій від письмових пояснень відмовився  акт підписав. Тобто, під час перевірки транспортного засобу (рейдової перевірки) було порушено питання про робочий час і час відпочинку водія колісного транспортного засобу. Відповідно до вимог пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Пунктом 6.3 Положення №340 визначено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Так, у свою чергу Закон № 2344-ІІІ зобов`язує мати тахограф, чи індивідуальну-контрольну книжку водія у разі перевезення вантажу, а не надання послуг перевезення вантажів. Отже, відсутність у водія під час перевезення вантажів передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.
		19.10.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ТОВ «ДДС+» підтримує доводи, викладені у позові.
		Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
		Посадовими особами відповідача 08.08.2023 на автодорозі дорозі Р-20 Статин-Тязів, с. Незвисько проведено перевірку транспортного засобу Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу, під керуванням водія ОСОБА_2 , про що складено акт від 08.08.2023 №АР009991 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
		У наведеному акті зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення вимог статей 34, 48 Закону №2344-ІІІ, а саме: під час здійснення вантажних перевезень перевізник не забезпечив водія індивідуальною контрольною книжкою водія, чим порушив вимоги статті 48 Закону №2344-ІІІ. 
		За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 13.09.2023 винесено постанову №005386 про застосування до перевізника ТОВ «ДДС+» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ (допущено порушення, передбачені статей 34, 48 Закону №2344-ІІІ, пункту 6.3 Положення №340).
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
		Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом №2344-ІІІ.
		Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
		вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;
		вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;
		вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;
		документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;
		товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
		Статтею 18 Закону №2344-ІІІ встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:
		організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку, відповідно до вимог законодавства України здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
		забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
		здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
		Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
		Відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
		для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
		для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
		Виходячи зі змісту статті 48 Закону №2344-ІІІ, перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.
		Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі  Порядок №1567).
		Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
		Як передбачає пункт 20 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
		Аналізуючи вищенаведені норми законодавства про автомобільний транспорт, слід дійти висновку про те, що водій при здійсненні ним перевезень вантажів повинен мати при собі документи, визначені статтею 39 Закону №2344-ІІІ.
		При цьому наведений у вказаній статті перелік документів не є вичерпним, оскільки зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17.
		Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів затверджено Положенням №340.
		Згідно з пунктом 1.3 Положення №340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
		Відповідно до пунктів 6.1 - 6.4 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
		Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
		Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
		Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
		Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у перевізника.
		У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
		Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
		Отже, водії, які здійснюють перевезення з використанням вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіку змінності водія.
		Законодавством про автомобільний транспорт передбачено обов`язок перевізника забезпечувати дотримання умов праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства, для дотримання яких, у випадку необладнання транспортного засобу тахографом, передбачено необхідність ведення індивідуальної контрольної книжки водія або графіку змінності водіїв.
		У відповідності до пункту «а» частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 «Про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті» (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
		Згідно з частиною 3 статті 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
		Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення вантажів автомобілями з повною масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17, від 10.05.2019 у справі №816/124/17, від 29.08.2019 у справі №823/5035/15, в яких зокрема аналізувалося співвідношення п. 6.1 та 6.3 Положення №340.
		Так, зі змісту вказаних постанов Верховного Суду можна зробити висновок, що пункт 6.3 Положення №340 фактично застосовується незалежно від того, чи підпадає автомобіль під ознаки, встановлені у пункту 6.1 Положення.
		При цьому, щодо доводів позивача про те, що пункт 6.3 Положення № 340 не поширює свою дію на спірні правовідносини, оскільки транспортний засіб Renault Master, номерний знак НОМЕР_2 , має повну масу рівно 3,5 тонн, відтак він не зобов`язані бути облаштовані тахографами, а водій, який керує таким автомобілем, не повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія чи мати копію графіка змінності водіїв, є помилковими, оскільки пункт 6.3 Положення покладає на водія, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, обов`язок вести індивідуальну контрольну книжку водія.
		У спірних правовідносинах водій транспортного засобу Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_2 не надав доказів наявності під час здійснення рейдової перевірки індивідуальної контрольної книжки водія.
		Судом відхиляються доводи позивача про те, що водії ТОВ «ДДС+» працюють за Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «ДДС+», де встановлено наступний режим роботи підприємства: початок роботи - 9-00 год., перерва 13-00 - 14-00 год., закінчення роботи 18-00 год., а тому вимоги про необхідність мати при собі контрольну книжку водія на водіїв позивача не розповсюджуються.
		Положення №340 не має виключень за якими, водії, які працюють за Правилами внутрішнього трудового розпорядку не повинні мати документи передбачені пунктом 6.3 цього Положення.
		Враховуючи, що позивач є перевізником у розумінні статті 1 Закону №2344-ІІІ, на нього розповсюджуються норми Положення №340, зокрема, вимоги передбачені п. 6.3.
		Разом з тим, згідно з пунктом 7.1 Положення №340, перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядком №1567.
		Пунктом 7.2 Положення №340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.
		Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
		Згідно з пунктом 1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
		Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
		Згідно з пунктом 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
		своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
		має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;
		заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
		у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
		у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
		Аналізуючи положення вказаних норм, суд приходить до висновку, що тахокарти, а також індивідуальні книжки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом - індивідуальна контрольна книжка водія, або графік змінності водія, є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, що відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ, входять до переліку обов`язкових документів при здійсненні внутрішніх перевезень.
		За відсутності документів, зокрема, в даному випадку, індивідуальної картки водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
		Не пред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ.
		Судом встановлено, що під час здійснення рейдової перевірки у водія була відсутня індивідуальна книжка водія. Відсутність зазначеного документу зафіксована в акті перевірки від 08.08.2023 №АР009991.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
		З врахуванням встановлених обставин справи суд зазначає, що позивач належними та допустимими доказами не спростував встановленого в ході перевірки порушення, а тому відповідачем до позивача правомірно на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.
		Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення і докази, надані стороною позивача, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
		Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судового збору не здійснюється.
		Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС+» (адреса: провулок Біологічний, 2-А, м. Дніпро, 49000; реєстраційний номер облікової картки платника податків: 40334224) до Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови  відмовити.
		Розподіл судових витрат не здійснювати.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя М.В. Бондар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...