Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/4349/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2023. Зареєстровано: 11.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2023.
Дата набрання законної сили: 26.09.2023
Номер судового провадження: 2/183/21/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		               Справа № 183/4349/17
		№ 2/183/21/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		   І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16 серпня 2023 року                     м. Новомосковськ
		 
		Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
		головуючого судді Городецького Д. І., 
		з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.
		за участю:
		представника позивача ОСОБА_1 
		представника відповідача Замкової І.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про захист прав споживача, визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування рішення, відновлення становища, що існувало до порушення прав,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		05 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» про захист прав споживача, визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування рішення, відновлення становища, що існувало до порушення прав, в обґрунтування якого, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, посилається на те, що вона з 1998 року є споживачем електроенергії. В Новомосковському РЕМ АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. О.Мітягіна, буд. 82 їй ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , побутовим абонентом та споживачем послуг, якого є вона є та встановлено лічильник.
		З цього часу вона користується електричною енергією та розраховується з енергопостачальником за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобу обліку  лічильника.
		28 лютого 2017 року вона помітила, що прилад обліку НІК 2301 АПЗ № 0398359, який встановлено на фасаді будинку енергопостачальником, працює не справно, у зв`язку з чим вона негайно звернулася з відповідним зверненням до Новомосковського РЕМ АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі». Того ж дня, 28 лютого 2017 року за її зверненням вказаний лічильник було замінено на інший.
		Представниками енергопостачальника за результатами проведеної 28 лютого 2017 року перевірки приладу обліку НІК 2301 АПЗ № 0398359, порушень цілісності приладу обліку або пломб на ньому, користування електроенергією поза приладом обліку прихованим або відкритим способом, самовільного підключення через прилад обліку та інших порушень не встановлено, що відображено в Акті технічної перевірки приладу.
		Позивач наголошує на тому, що Актів про порушення Правил користування електроенергією для населення відносно неї не складалось, заборгованість з оплати за спожиту електроенергію в неї не було, навіть станом на 28.02.2017 року існувала переплата.
		В червні 2017 року, за період користування електроенергією з 04.06.2016 року по 28.02.2017 року, яка обліковувалася лічильником, без законних на те підстав та, порушуючи права позивача, як споживача, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» було здійснено безпідставне донарахування оплати за спожиту електроенергію з розрахунку за нормою 386 кВт.год/міс та нараховано заборгованість на суму 3 482,65 грн.
		20 вересня 2017 року АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» проведено засідання комісії по розгляду спірних питань Правил користування електричною енергією для населення з приводу донарахованої сплати за спожиту ОСОБА_2 електроенергію у вищевказаний період, за результатами якого комісією було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1104.
		Вказаним рішенням відкориговано період донарахування сплати, а саме: з 04.06.2016 року по 28.02.2017 року на період з 19.10.2016 року до 28.02.2017 року та сума донарахування з 3 482,65 грн. на 1 841,57 грн. Донарахування суми за використання електричної енергії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» здійснено на підставі п. 33 Правил користування електричною енергією для населення (далі - ПКЕЕН).
		ОСОБА_2 вважає прийняте рішення АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» протиправним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправомірного застосування енергопостачальником приписів п. 33 ПКЕЕН, оскільки вона використовувала електроенергію зі встановленим відповідачем АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» засобом обліку (лічильником), у зв`язку з чим в неї не було необхідності використовувати електроенергію без встановлення засобу обліку. При цьому зауважує, що договір про тимчасове безоблікове користування електроенергією з енергопостачальником вона не укладала, електричною енергією без засобу обліку з дозволу енергопостачальника вона не користувалася, а тому і розрахунки з нею, як з побутовим споживачем, не можуть здійснюватися відповідно до середньомісячного споживання на підставі п. 33 ПКЕЕН. Вказана норма законодавства не може бути застосована до абонента, який споживає електроенергію із засобом обліку (лічильником).
		Позивач вважає, що вона відповідно до приписів чинного законодавства має право здійснювати оплату за спожиту електроенергію згідно з п. 19 ПКЕЕН за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань засобу обліку (лічильника). 
		У зв`язку з наведеним, посилаючись на приписи ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», ОСОБА_2 , просить суд: 
		- визнати дії Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» в частині безпідставного донарахування сплати за спожиту електроенергію за період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року з розрахунку за нормою 386 кВт.год/міс на підставі п. 33 ПКЕЕН,  протиправними; 
		- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Новомосковського РЕМ по розгляду спірних питань Правил користування електричною енергією для населення, оформлене протоколом № 1104 від 20 вересня 20174 року про донарахування сплати за спожиту електроенергію за період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року, здійсненого на підставі0 п. 33 ПКЕЕН з розрахунку за нормою 386 кВт.год/міс; 
		- відновити її становище, яке існувало до порушення її прав з боку Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» щодо сплати за спожиту електроенергію за період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року відповідно до ст. 19 ПКЕЕН, зобов`язавши Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» скасувати протиправно нараховану заборгованість, а також вирішити питання щодо судових витрат.
		Ухвалою суду від 06 вересня 2017 року відкрите провадження у справі.
		06 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити Публічному акціонерному товариству «ДТЕК Дніпрообленерго» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» та його відокремленим підрозділам вчиняти будь-які дії,спрямовані на відключення від електропостачання об`єкта побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1 ), до набрання рішенням законної сили.
		Ухвалою суду від 07 вересня 2017 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено, заборонено Публічному акціонерному товариству «ДТЕК Дніпрообленерго» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» та його відокремленим підрозділам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відключення від електропостачання об`єкта побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1 ), до набрання рішенням законної сили.
		Ухвалою суду від 17 серпня 2021 року закрите підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд по суті.
		У відзивах на позовну заяву та заяву про зміну предмету позову представник відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» вимоги не визнав, просиву позові відмовити з огляду на наступне. Для розрахунків за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , оформлений на позивача ОСОБА_2 . На теперішній час Договір про користування електричною енергією між ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (правонаступником якого є відповідач  АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі») та ОСОБА_2 не укладався. 28.02.2017 року на підставі звернення споживача представниками енергопостачальника була проведена технічна перевірка приладу обліку НІК 2301 АПЗ № 0398359, внаслідок чого він був знятий з показами 031171 та встановлено новий прилад обліку. На теперішній час позивач з заявою про проведення експертизи лічильника не зверталася. Представниками енергопостачальника проводились контрольні огляди приладу обліку споживача ОСОБА_2 , який був замінений 28.02.2017 року. Так, були зафіксовані наступні покази приладу обліку НІК 2301 АПЗ № 0398359: 29.02.2016 року - 029318; 04.06.2016 року  030850; 30.06.2016 року  031134 (покази повідомлені споживачем); 19.10.2016 року  031162 (згідно квитанції про сплату за спожиту електроенергію покази зазначені споживачем); 06.12.2016 року  031183 (згідно квитанції про сплату за спожиту електроенергію покази зазначені споживачем). В той же час, враховуючи Акт технічної перевірки приладу від 28.02.2017 року, покази лічильника, які надав споживач станом на 06.12.2016 року не відповідали дійсності, оскільки під час зняття приладу обліку були зафіксовані покази  031171. Таким чином, ОСОБА_2 в період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року повідомила про покази приладу, що не відповідають дійсним показам та сама порушила п. 19 ПКЕЕН. Враховуючи, що ОСОБА_2 на теперішній час користується електроенергією без укладеного договору про користування електричною енергією, а з дозволу енергопостачальника, то у випадку користування електричною енергією без засобу обліку розрахунок із споживачем повинен здійснюватися відповідно згідно п. 33 ПКЕЕН. Так, 20.05.2015 року представником енергопостачальника були зняті покази приладу обліку ОСОБА_2 , які становили 024805 та 04.06.2016 року представниками енергопостачальника були зафіксовані покази приладу обліку  030850. Для розрахунку середньомісячного споживання, за попередні 12 місяців були враховані покази приладу обліку від 20.05.2015 року, 04.06.2016 року та картка особового рахунку, згідно якої на 01.06.2015 року покази приладу обліку становили 024968, а 01.06.2016 року  030803. Таким чином, середньомісячне споживання електроенергії споживача за період з 01.06.2015 року по 01.06.2016 року складає 486 кВт/год. (030803-024968 = 5835 кВт/12 міс.). однак, враховуючи звернення споживача, енергопостачальник пішов йому на зустріч та запропонував середньомісячне споживання розрахувати за показами нового приладу обліку, який був встановлений 28.02.2017 року, після спливу розрахункових періодів. Новий прилад споживачу був встановлений 28.02.2017 року з показами 017705, в подальшому 26.06.2017 року був зроблений контрольний огляд приладу обліку споживача та встановлені покази приладу обліку  019223, що відповідає середньодобовому споживанню в розмірі 12,86 кВт/год. Отже, враховуючи звернення споживача від 28.02.2017 року, Акт технічної перевірки приладу обліку від 28.02.2017 року, контрольний огляд приладу обліку споживача від 19.10.2016 року, комісією РЕМ ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (правонаступником якого є  РЕМ АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі») було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1104 від 20 вересня 2017 року, згідно якого проведено перерахунок за середньодобовим обсягом електричної енергії 386 кВт/год в місяць, згідно контрольного огляду встановленого приладу обліку 28.02.2017 року з періодом нарахування з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року на суму 1 841,57 грн. При здійсненні розрахунку за споживання електроенергії без приладу обліку з дозволу енергопостачальника, були застосовані приписи п. 33 ПКЕЕН, згідно з яким у разі користування електричною енергією без приладу обліку з дозволу енергопостачальника розрахунки із споживачем здійснюються відповідно до середньомісячного споживання. Величина середньомісячного споживання електроенергії визначається за попередні 12 місяців, або за фактичний період споживання, якщо він менший 12 місяців. За наведених обставин сторона відповідача вважає дії енергопостачальника правомірними та такими, що відповідають вимогам закону, а тому права позивача ОСОБА_2 , як споживача електричної енергії, не порушені.
		У відповідях на відзив на позовну заяву та заяву про зміну предмету позову представник позивача ОСОБА_2  ОСОБА_1 посилалася на підстави, викладені в позові та заяві про зміну предмету позову, наполягала на задоволенні вимог. З приводу посилань сторони відповідача на те, що ОСОБА_2 на теперішній час користується електричною енергією без укладення договору зазначила, що позивач на даний час користується електроенергією на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії № 120000568083, при цьому наголосила на тому, що обставини щодо укладення даного договору про користування електроенергією не є предметом позову, відкриття особового рахунку для розрахунків за спожиту електроенергію є доказом правовідносин, які склалися між сторонами. ОСОБА_2 , як споживач, у разі сумніву у правильній роботі приладу обліку, має право та можливість звернутися до енергопостачальника для проведення експертизи відповідно вимог п. 16 ПКЕЕН. Проте, сумнівів у правильній роботі приладу обліку до 28.02.2017 року в неї не було, так як він зупинився взагалі, та відповідно, необхідності у реалізації такого права в неї також не виникало. 28.02.2017 року при встановленні особисто ОСОБА_2 недоліку в роботі приладу обліку  зупинці лічильника, остання на виконання п. 14 ПКЕЕН відразу про це повідомила енергопостачальника, у зв`язку з чим в цей же день їй було встановлено новий лічильник, а тому посилання відповідача на обставину щодо ненадходження заяви про проведення експертизи лічильника, не можуть бути враховані як заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Представниками енергопостачальника за результатами проведеної 28 лютого 2017 року перевірки приладу обліку НІК 2301 АПЗ № 0398359, порушень цілісності приладу обліку або пломб на ньому, користування електроенергією поза приладом обліку прихованим або відкритим способом, самовільного підключення через прилад обліку та інших порушень не встановлено, що відображено в Акті технічної перевірки приладу. Актів про порушення Правил користування електроенергією для населення відносно неї не складалось, заборгованість з оплати за спожиту електроенергію в неї не було, навіть станом на 28.02.2017 року існувала переплата. Отже, посилання у відзиві на вказані обставини є визнанням їх стороною відповідача, тобто такими, з якими останній погоджується з огляду на п. 3 ч. 4 ст. 178 ЦПК України. Що стосується того, що ОСОБА_2 в період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року повідомила про покази приладу, що не відповідають дійсним показам та сама порушила п. 19 ПКЕЕН зазначила, що вона не заперечує той факт, що згідно квитанції від 19.10.2016 року покази лічильника становили 031162, а згідно квитанції від 06.12.2016 року покази лічильника становили 031183, в той час як при заміні несправного лічильника покази згідно Акту від 28.02.2017 року становили 031171. В той же час зауважує, що п. 21 ПКЕЕН прямо передбачено, що енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем. Зазначене є обов`язком енергопостачальника, який повинен контролювати правильність знімань показань. За весь період користування електроенергією ОСОБА_2 жодного разу не було випадків недопуску представників енергопостачальника для здійснення контролю правильності знімання показань приладів обліку, що підтверджується самим відповідачем у відзиві. Щодо переплати за спожиту електроенергію, то даний факт не є порушенням ПКЕЕН та не тягне відповідальності за собою. Більш того, обставини правильності знімання показань приладів обліку та переплата за спожиту електричну енергіє не є предметом даного позову. Щодо тверджень сторони відповідача про те, що донарахування сплати за спожиту електроенергію за період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року ОСОБА_2 було здійсненого правомірно на підставі п. 33 ПКЕЕН з розрахунку за нормою 386 кВт.год/міс, яким передбачено, що у разі користування електричною енергією без приладу обліку з дозволу енергопостачальника розрахунки із споживачем здійснюються відповідно до середньомісячного споживання. Величина середньомісячного споживання електроенергії визначається за попередні 12 місяців, або за фактичний період споживання, якщо він менший 12 місяців, сторона позивача зазначила наступне. Так, приписами п. 32 ПКЕЕН передбачено, що у разі необхідності використання електричної енергії без встановлення засобу обліку (для використання тимчасових робіт) побутовий споживач оплачує спожиту електричну енергію на підставі договору про тимчасове безоблікове користування електричною енергією, який оформляється під час отримання побутовим споживачем відповідного дозволу енергопостачальника. Пункт 33 ПКЕЕН передбачає, що у разі користування електричною енергією без приладу обліку з дозволу енергопостачальника розрахунки із споживачем здійснюються відповідно до середньомісячного споживання. Величина середньомісячного споживання електроенергії визначається за попередні 12 місяців, або за фактичний період споживання, якщо він менший 12 місяців. Проте, відповідачем неправомірно застосовані дані норми, оскільки ОСОБА_2 використовувала електроенергію зі встановленим енергопостачальником засобом обліку (лічильником), а тому необхідності використовувати електроенергію без встановленого засобу обліку не було. При цьому, договір про тимчасове безоблікове користування електроенергією з енергопостачальником позивач не укладала та електроенергію без засобу обліку з дозволу енергопостачальника або без дозволу ОСОБА_2 не споживала, а отже і розрахунки з останньою як з побутовим споживачем не можуть здійснюватися відповідно до середньомісячного споживання на підставі п. 33 ПКЕЕН, оскільки дана норма не бути застосована до абонента, який споживає електроенергію із засобом обліку (лічильником). Більш того, посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 користується електроенергією буз укладеного договору про користування електричною енергією, з дозволу енергопостачальника є підставою для розрахунку згідно п. 33 ПКЕЕН  є хибними, оскільки відповідно до п. 19 ПКЕЕН позивач має повне право здійснювати оплату за спожиту електроенергію згідно з діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань засобу обліку (лічильника). Водночас, сторона позивача просила врахувати позицію Верховного Суду України щодо визначення заборгованості за використану електроенергію при несправному лічильнику, викладеної в постанові від 17.01.2019 року у справі № 576/2444/15-ц, провадження № 61-9867св18, згідно якої якщо лічильник електроенергії не працює, довести реальну суму заборгованості неможливо, а отже, неможливо її стягнути в судовому порядку, а томунарахування за спожиту електроенергію без приладу обліку належить проводити саме з дня виявлення некоректної роботи приладу обліку. 
		В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2  ОСОБА_1 вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві з урахуванням заяви про зміну предмету позову та відповіді на відзив на заяву про зміну предмету позову, просила позов задовольнити. Зокрема додала, що ОСОБА_2 є її мати, яка є власником будинку АДРЕСА_1 . В даному будинку понад рік ніхто не проживав, а тому вона не може повідомити, чи була електроенергія в будинку чи ні. Її мати ОСОБА_2 28.02.2017 року помітила, що несправно працює лічильник, а саме не горів індикатор та покази лічильника при роботі електроприладів не змінювалися. Посилалася на практику Верховного Суду, відповідно до якої нарахування за спожиту електроенергію без приладу обліку належить проводити саме з дня виявлення некоректної роботи приладу обліку. Зауважила, що в протоколі (рішенні) комісії взагалі відсутнє посилання на пункт Методики, який застосовувався при нарахуванні за використану електроенергію.
		Представник відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» в судовому засіданні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на заяву про зміну предмету позову, просив у позові відмовити. Зокрема додав, що сторона відповідача не заперечує того факту, що 28.02.2017 року позивач ОСОБА_2 зверталася з повідомленням про несправність приладу обліку (лічильника), який їй замінили в цей же день. Вказує на те, що прилад обліку дійсно не працював та встановити час, коли він вийшов з ладу  неможливо. При донарахуванні за спожиту електроенергію відповідач керувався п. 33 ПКЕЕН, затвердженими постановою КМУ від 26.07.1999 року № 1357, тобто за попередні 12 місяців або за фактичне користування електроенергією. Перерахунок було здійснено за період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року, виходячи з абонентських показань.
		Суд, заслухавши сторін, дослідивши надані учасниками справи докази, дійшов такого висновку.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.
		Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Судом встановлено, про що не заперечувалося сторонами, що позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Встановлено, що в Новомосковському РЕМ АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. О.Мітягіна, будинок № 82відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 , побутовим абонентом та споживачем послуг, якого є позивач ОСОБА_2 .
		Згідно акту технічної перевірки стану і схеми підключення засобу обліку електричної енергії, збереження пломб на ньому та стану дооблікової проводки побутового споживача від 09 грудня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 (побутовому споживачу електроенергії) за адресою: АДРЕСА_1 на фасаді будинку 09.12.2015 року було встановлено прилад обліку (лічильник) НІК 2301 АПЗ № 0398359, 2010 року виготовлення.
		Встановлено та сторонами не заперечувалося, що 28 лютого 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася до ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (правонаступником якого є відповідач  Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі») з заявою-зверненням та повідомила, що прилад обліку НІК 2301 АПЗ № 0398359, який встановлено на фасаді будинку енергопостачальником, несправно працює (не змінюються показники). Покази лічильника станом на дату звернення, тобто на 28.02.2017 року становлять 031171.
		ОСОБА_2 в позові наголошує на тому, що несправність лічильника вона помітила 28 лютого 2017 року, у зв`язку з чим на виконання вимог п. 14 ПКЕЕН вона негайно звернулася з відповідним зверненням до Новомосковського РЕМ АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», який є правонаступником Новомосковського РЕМ ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго». 
		Згідно акту технічної перевірки стану і схеми підключення засобу обліку електричної енергії, збереження пломб на ньому та стану дооблікової проводки побутового споживача від 28 лютого 2017 року вбачається, що представниками енергопостачальника за результатами проведеної 28 лютого 2017 року перевірки приладу обліку НІК 2301 АПЗ № 0398359 за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. О.Мітягіна, буд. 82, будь-яких порушень цілісності приладу обліку або пломб на ньому, користування електроенергією поза приладом обліку прихованим або відкритим способом, самовільного підключення через прилад обліку та інших порушень не встановлено. Причиною зняття приладу обліку НІК 2301 АПЗ № 0398359 було те, що не змінюються показники лічильника, покази несправного приладу становили 031171. Також наявна позначка «Так» про направлення на експертизу прилад обліку. Цього ж дня, 28 лютого 2017 року за вказаною адресою споживачу ОСОБА_2 було встановлено новий прилад обліку (лічильник) НІК 2301 АПЗ № 0462644, 2010 року виготовлення з показами лічильника 017705.
		Відповідачем АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» не заперечувалася, що Актів про порушення Правил користування електроенергією для населення відносно позивача ОСОБА_2 не складалось, заборгованість з оплати за спожиту електроенергію в останньої не було, навіть існувала переплата.
		Відповідачем АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» також не заперечувалася, що в червні 2017 року, за період користування електроенергією з 04.06.2016 року по 28.02.2017 року, було здійснено донарахування оплати за спожиту електроенергію з розрахунку за нормою 386 кВт.год/міс та нараховано заборгованість на суму 3 482,65 грн.
		Судом встановлено, що 20 вересня 2017 року ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (правонаступником якого є відповідач - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі») проведено засідання комісії по розгляду спірних питань Правил користування електричною енергією для населення з приводу донарахованої сплати за спожиту ОСОБА_2 електроенергію у вищевказаний період, за результатами якого комісією було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1104.
		Вказаним рішенням відкориговано період донарахування сплати, а саме: з 04.06.2016 року по 28.02.2017 року на період з 19.10.2016 року до 28.02.2017 року та сума донарахування з 3 482,65 грн. на 1 841,57 грн. До протоколу № 1104 від 20.09.2017 року представником споживача ОСОБА_2  ОСОБА_1 були внесені зауваження, а саме: 1) нарахування здійснено безпідставно; 2) відсутні посилання на нормативний документ, згідно якого здійснено нарахування. 
		В судовому засіданні представник відповідача АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» посилався на те, що розрахунок за споживання електроенергії за період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року енергопостачальником було здійснено на підставі п. 33 Правил користування електричною енергією для населення (ПКЕЕН), згідно з якого: у разі користування електричною енергією без приладу обліку з дозволу енергопостачальника розрахунки із споживачем здійснюються відповідно до середньомісячного споживання. Величина середньомісячного споживання електроенергії визначається за попередні 12 місяців, або за фактичний період споживання, якщо він менший 12 місяців.
		Під час розгляду справи, судом було досліджено службову розписку заступника начальника по ТЗП Новомосковського РЕМ Шевченка С.А. від 30 липня 2019 року за № 933/0324, зі змісту якої вбачається, що 28.02.2017 року Новомосковським РЕМ за заявою споживача ОСОБА_2 від 28.02.2017 року «не змінюються показання» було здійснено заміну засобу обліку. Енергопостачальник при здійсненні розрахунку керувався п. 33 ПКЕЕН. Середньомісячне споживання електроенергії по знятому засобу обліку за період червень 2015 року-травень 2016 року становить 486 кВт.год/міс (спожито 5835 кВт.год/12 міс.). Середньомісячне споживання електроенергії по встановленому засобу обліку за період з 28.02.2017 року (дата встановлення засобу обліку) по 26.06.2017 року 9контрольне знімання показань після встановлення засобу обліку) становить 386 кВт.год/міс (спожито 1518 кВт.год/118 днів х 30 днів). Діючи в рамках політики клієнтоорієнтування комісією Новомосковського РЕМ по розгляду спірних питань було прийнято рішення про проведення нарахувань відповідно до середньомісячного споживання по встановленому засобу обліку у межах 386 кВт.год/міс. За період з 19.10.2016 року (абонентські покази згідно платіжної квитанції) по 18.02.2017 року (встановлення засобу обліку). тобто за 132 дні нараховано 1692 кВт.год на суму 1 894,68 грн. З урахуванням всіх оплат споживача, фактична заборгованість станом на 20 вересня 2017 року становить 1 841,57 грн.Крім того, за період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року (заява споживача) покази лічильника змінювались, різниця становить 9 кВт.год., а тому даний факт свідчить про те, що споживач проживав за даною адресою.
		Представник позивача ОСОБА_2  ОСОБА_1 в судовому засіданні посилалася на протиправність рішення АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», оформленого протоколом № 1104 від 20.09.2017 року, оскільки енергопостачальником неправомірно були застосовані приписи п. 33 ПКЕЕН, так якспоживач використовувала електроенергію зі встановленим відповідачем АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» засобом обліку (лічильником), а тому у останньої не було необхідності використовувати електроенергію без встановлення засобу обліку. 
		При цьому суд зауважує, що Договір про тимчасове безоблікове користування електроенергією з енергопостачальником позивач ОСОБА_2 не укладала, електричною енергією без засобу обліку з дозволу енергопостачальника вона не користувалася.
		Позивач вважає, що вона відповідно до приписів чинного законодавства має право здійснювати оплату за спожиту електроенергію згідно з п. 19 ПКЕЕН за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань засобу обліку (лічильника), який їй було замінено 28.02.2017 року.
		Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми закону.
		Згідно до приписів ч. 1 та 5 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
		Частина 1ст.15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням нормКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 рокузастосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
		За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
		Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
		Приписами частини шостої статті 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначені права та обов`язки споживачів, зокрема звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
		Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюютьсястаттею 714 ЦК України, ст.ст. 24-27 Закону України «Про електроенергетику», «Правилами користування електричною енергією для населення», затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачамиправил користування електричною енергією, затвердженоюпостановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562(яка була чинною на момент здійснення позивачем перерахунку).
		Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм захисту цих прав регулюються ПКЕЕН, законами України «Про захист прав споживачів, «Про захист економічної конкуренції», іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до п. 1 ПКЕЕН, ці Правила регулюють відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками , які виникли під час купівлі-продажу електричної енергії. Ці Правила є обов`язковими для виконання всіма побутовими споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
		Згідно з п. 2 ПКЕЕН побутовий споживач електричної енергії - фізична особа, яка використовує електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником.
		Відповідно до п. 3 ПКЕЕ, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно зТиповим договором про користування електричною енергією(додаток 1) і укладається на три роки. Договір про користування електричною енергією (далі - договір) вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.
		Правовідносини на час виникнення спору між сторонами із споживання житлово - комунальних послуг регулюютьсяЗаконом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується наКонституції Україниі складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цьогоЗаконута інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
		Відповідно дост. 68 Житлового кодексу Української РСРнаймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.
		Згідно зістаттею 714 ЦК Україниза договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До зазначеного договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
		Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частиною 1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		За змістом ст.627 ЦК України, з урахуванням положень ст.6 цього Кодексу сторони, є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
		Відповідно до приписів ст. 1 ЗУ «Про електроенергетику», фізична особа, яка використовує енергію для власних потреб на підставі договору, є споживачем електричної енергії.
		Статтею 25ЗУ «Проелектроенергетику» визначеніправа споживачівелектричної енергії,які маютьправо на: приєднаннята підключеннядо електричноїмережі,за умовивиконання правилприєднання електроустановокдо електричнихмереж; вибірпостачальника електричноїенергії; отриманняінформації щодоякості електричноїенергії,цін,порядку оплати,умов тарежимів їїспоживання; отриманняелектричної енергії,якісні характеристикиякої визначенідержавними стандартами; відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно з законодавством.
		Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України"Про захист прав споживачів","Про захист економічної конкуренції","Про енергозбереження", іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно доприписів ст.26ЗУ «Проелектроенергетику» споживанняенергії можливелише напідставі договоруз енергопостачальником. Споживаченергії зобов`язанийдодержуватися вимогнормативно-технічнихдокументів тадоговору пропостачання енергії. Безпечнуексплуатацію енергетичнихустановок споживачата їхналежний технічнийстан забезпечуєсам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.Правила користування електричною і тепловою енергією для населеннязатверджуються КабінетомМіністрів України. Споживач енергії несе відповідальність за шкоду, заподіяну енергопостачальнику внаслідок невідповідності технічного стану електроустановок споживача та/або схеми живлення споживача вимогам нормативно-технічних документів, згідно з умовами договору. Споживач забезпечує в установленому законом порядку безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника, підприємства, яке здійснює передачу енергії, до власних енергетичних установок для здійснення контролю за рівнем споживання енергії, відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку, а також уповноважених осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики для здійснення державного енергетичного нагляду (контролю) за дотриманням вимог нормативно-правових актів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб`єктів електроенергетики та споживачів енергії в порядку, визначеномуЗаконом України"Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У разі перешкоджання доступу зазначених представників та уповноважених осіб до енергетичних установок споживача посадові особи такого споживача несуть відповідальність відповідно до закону.
		Пунктом 42ПКЕЕН визначеніобов`язки побутовогоспоживача електричноїенергії,які зобов`язані,зокрема: дотримуватисявимог нормативно-технічнихдокументів тадоговору; забезпечуватиналежний технічнийстан табезпечну експлуатаціюсвоїх електроустановокта побутовихелектроприладів; забезпечуватизбереження засобівобліку іпломб наних уразі розміщеннязасобу облікув квартиріабо наіншому об`єктіпобутового споживача; невідкладноповідомляти енергопостачальникапро недолікив роботізасобу обліку; оплачуватиспожиту електричнуенергію таздійснювати іншіплатежі відповіднодо умовдоговору тацих Правил; узгоджувати з енергопостачальником нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності.
		Згідно зп.37ПКЕЕН,енергопостачальник маєправо,зокрема: пропонуватипобутовим споживачамдодаткові послуги,пов`язаніз постачаннямелектричної енергії; перевірятисправність засобівобліку,знімати показивідповідно доумов договорута проводитиобстеження електроустановокпобутових споживачівщодо виявленняспоживання електричноїенергії позазасобами обліку; встановлюватитехнічні засоби,які обмежуютьпостачання електричноїенергії побутовомуспоживачу умежах,передбачених договором; вимагати від побутового споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними побутовим споживачем під час користування електричною енергією.
		Статтею 27 ЗУ «Про електроенергетику» встановлена відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику.
		Як вже встановлено вище, споживання електричної енергії та наявність відкритого на ім`я позивача ОСОБА_2 особового рахунку, а також сплата за спожиту електричну енергію, що свідчить про її приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Даний факт визнано позивачем та підтверджено відповідними доказами, що містяться в матеріалах справи.
		Згідно ч.1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
		Посилання сторони відповідача на те, що ОСОБА_2 користується електричною енергією без укладення Договору про постачання електричної енергії не приймаються до уваги, оскільки споживання позивачем електричної енергії та наявність відкритого на її ім`я особового рахунку, а також сплата за спожиту електричну енергію, свідчить про приєднання останньої до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Крім того, наведені твердження стороною відповідача АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» спростовуються досудовими повідомленнями останнього, направлених на адресу позивача, в яких містяться посилання на Договір № 120000568083.
		Водночас суд зазначає, що обставини щодо укладення даного договору про користування електроенергією не є предметом позову, відкриття особового рахунку для розрахунків за спожиту електроенергію є доказом правовідносин, які склалися між сторонами.
		Відповідно до п. 14 Правил користування електричною енергією для населення (ПКЕЕН), у разі виявлення зовнішнього пошкодження засобу обліку, зриву пломби або його несправності в роботі побутовий споживач зобов`язаний негайно письмово повідомити про це енергопостачальника.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 на виконання вимог п. 14 ПКЕЕН одразу повідомила енергопостачальника про несправність роботи лічильника.
		Згідно зп.16ПКЕЕН,у разі сумнівупобутового споживачау правильнійроботі засобуобліку вінможе звернутисядо енергопостачальникадля проведенняекспертизи.Після оплатипобутовим споживачемвартості робітенергопостачальник протягом20днів проводитьекспертизу. У разі підтвердження експертизою неправильної роботи засобу обліку енергопостачальник відшкодовує побутовому споживачу всі витрати, пов`язані з проведенням експертизи.
		Суд, перевіряючи правомірність та обґрунтованість проведеного відповідачем розрахунку в частині донарахування сплати за спожиту електроенергію за період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року з розрахунку за нормою 386 кВт.год/міс, керується Правилами користування електричною енергією для населення» (ПКЕЕН), затвердженимипостановою КабінетуМіністрів Українивід 26.07.1999року №1357 зі змінами та доповненнями, чинними на момент виникнення спірних правовідносин. 
		Так, судом встановлено, про що не заперечується сторонами, що представниками енергопостачальника були зафіксовані наступні покази приладу знятого обліку НІК 2301 АПЗ № 0398359: 29.02.2016 року - 029318; 04.06.2016 року  030850; 30.06.2016 року  031134 (покази повідомлені споживачем); 19.10.2016 року  031162 (згідно квитанції про сплату за спожиту електроенергію покази зазначені споживачем); 06.12.2016 року  031183 (згідно квитанції про сплату за спожиту електроенергію покази зазначені споживачем). 
		В той же час, згідно Акту технічної перевірки приладу від 28.02.2017 року, покази знятого лічильника 031183, які надала споживач ОСОБА_2 станом на 06.12.2016 року не відповідали дійсності, оскільки під час зняття приладу обліку енергопостачальником були зафіксовані покази  031171. Даний факт був визнаний стороною позивача.
		Судом встановлено, що розрахунок за спожиту електричну енергію було здійснено відповідно до п. 33 ПКЕЕН.
		Так, п. 33 ПКЕЕН передбачено, що у разі користування електричною енергією без засобу обліку з дозволу енергопостачальника розрахунки із побутовим споживачем здійснюються відповідно до середньомісячного споживання. Величина середньомісячного споживання електроенергії визначається за попередні 12 місяців, або за фактичний період споживання, якщо він менший 12 місяців.
		Згідно зп.18ПКЕЕН,якщо виникаєнеобхідність тимчасовоговикористання електричноїенергії длявиконання побутовимспоживачем робітпротягом декількохгодин абодіб івстановлення засобуобліку недоцільноабо неможливо,побутовий споживачповинен звернутисяза відповіднимдозволом натимчасове безобліковевикористання електричноїенергії доенергопостачальника таукласти зним відповіднийдоговір. У договорі зазначаються величина підключеної потужності (за паспортними даними струмоприймачів), кількість днів безоблікового користування на місяць та годин на добу. Договір підписується енергопостачальником та побутовим споживачем.
		Відповідно до п. 32 ПКЕЕН, у разі необхідності використання електричної енергії без встановлення засобу обліку (для виконання тимчасових робіт) побутовий споживач оплачує спожиту електричну енергію на підставі договору про тимчасове безоблікове користування електричною енергією, який оформляється під час отримання побутовим споживачем відповідного дозволу енергопостачальника.
		В той же час суд вважає, що відповідачем неправомірно застосовані дані норми, оскільки ОСОБА_2 використовувала електроенергію зі встановленим енергопостачальником засобом обліку (лічильником), а тому необхідності використовувати електроенергію без встановленого засобу обліку в неї не було. 
		При цьому, договір про тимчасове безоблікове користування електроенергією з енергопостачальником позивач не укладала та електроенергію без засобу обліку з дозволу енергопостачальника або без дозволу ОСОБА_2 не споживала, а отже і розрахунки з останньою як з побутовим споживачем не можуть здійснюватися відповідно до середньомісячного споживання на підставі п. 33 ПКЕЕН, оскільки дана норма не може бути застосована до абонента, який споживає електроенергію із засобом обліку (лічильником).
		Посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 користується електроенергією без укладеного договору про користування електричною енергією, з дозволу енергопостачальника є підставою для розрахунку згідно п. 33 ПКЕЕН  є хибними, оскільки відповідно до вимог п. 19 ПКЕЕН позивач має повне право здійснювати оплату за спожиту електроенергію згідно з діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань засобу обліку (лічильника). 
		При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України щодо визначення заборгованості за використану електроенергію при несправному лічильнику, викладеної в постанові від 17.01.2019 року у справі № 576/2444/15-ц, провадження № 61-9867св18, згідно якої, якщо лічильник електроенергії не працює, довести реальну суму заборгованості неможливо, а отже, неможливо її стягнути в судовому порядку, а тому нарахування за спожиту електроенергію без приладу обліку належить проводити саме з дня виявлення некоректної роботи приладу обліку.
		Отже, відповідачем АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» в силу приписів ст.ст. 76-81 ЦПК України не доведено факту укладення з ОСОБА_2 договору про тимчасове безоблікове користування електроенергією, як і не доведено користування останньою електроенергію без засобу обліку з дозволу енергопостачальника або без дозволу.
		Приписами частини шостої статті 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначені права та обов`язки споживачів, зокрема звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
		Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
		Згідно з приписами ст. 16 ЦК України, 1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права;2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов`язку в натурі;6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення;8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, не визнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Підставою для визнання дій відповідача протиправними є невідповідність таких дій вимогам чинного законодавства. Обов`язковою умовою визнання дій протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясування питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. 
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		За наведених вище обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» в частині здійснення розрахунку на підставі п. 33 ПКЕЕН щодо донарахування сплати за спожиту електроенергію за період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року з розрахунку за нормою 386 кВт.год/міс на суму 1 841,57 грн., у зв`язку з чим вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню, як і підлягає задоволенню вимога про визнання протиправним та скасування рішення комісії Новомосковського РЕМ по розгляду спірних питань Правил користування електричною енергією для населення, оформлене протоколом № 1104 від 20 вересня 20174 року про донарахування сплати за спожиту електроенергію за період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року, здійсненого на підставі п. 33 ПКЕЕН з розрахунку за нормою 386 кВт.год/міс.
		Крім того, згідно з приписами п. 4 ч. 2 ст. ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
		Враховуючи те, що позивач ОСОБА_2 за спірний період, а саме з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року є споживачем електричної енергії за вказаною вище адресою, користувалася та користується на теперішній час електричною енергією зі встановленим приладом обліку, а тому відповідно до вимог п. 19 ПКЕЕН остання має повне право здійснювати оплату за спожиту електроенергію згідно з діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань засобу обліку (лічильника), у зв`язку з чим відповідно до приписів п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України ОСОБА_2 необхідно відновити становище, яке існувало до порушення її прав з боку відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» щодо сплати за спожиту електроенергію за період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року відповідно до ст. 19 ПКЕЕН, зобов`язавши АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» скасувати протиправно нараховану заборгованість, у зв`язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
		За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		Інші доводи сторін, судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.
		Щодо розподілу між сторонами судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.
		У позові, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, ОСОБА_2 навела попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з витрат на правову допомогу в сумі 1 000,00 грн.
		Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.
		Згідно до приписів ч.1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
		Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.
		Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
		Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
		Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
		Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
		В той же час, у своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови).Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).
		Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Суд враховує позицію Об`єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. 
		Верховний Суд дотримується позиції у постановах КГС ВС від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, згідно яких у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. 
		Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). 
		Для підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited проти України", заява № 19336/04). 
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		З огляду на принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови КГС ВС від 27.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 12.11.2020 у справі № 910/3233/18). 
		Згідно приписів ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Як вбачається з аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 ГПК України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 911/1803/17). 
		Зокрема з аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18) слідує, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
		В той же час суд зауважує, що стороною відповідача АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» не було здійснено жодних дій на подання відповідних заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну допомогу.
		Верховний Суд звертає увагу (постанова КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17), що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
		При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) та у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір  обґрунтованим.
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		В той же час, в силу приписів ст. 137, 141 ЦПК України стороною позивача не надано жодних доказів, які б підтверджували факт понесення ОСОБА_2 витрат в зазначеному вище розмірі.
		Враховуючи те, що стороною позивача в передбачені законом строки не подано належних доказів понесення ним витрат на правничу допомогу, суд на підставі вищевикладеного відмовляє останньому у відшкодуванні цих витрат. 
		У відповідності до ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Так, ОСОБА_2 при зверненні до суду з даним позовом, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, було заявлено три позовні вимоги немайнового характеру, за кожну з яких сума судового збору складає по 640,00 грн. (тобто 1 920,00 грн. за три вимоги) та 320,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову. 
		Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, позивач ОСОБА_2 при зверненні до суду в силу вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» була звільнена від сплати судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позу, а тому судові витрати в сумі 2 240,00 грн. відшкодовуються відповідачем АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь держави.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273-274, 276,354 ЦПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про захист прав споживача, визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування рішення, відновлення становища, що існувало до порушення прав, задовольнити.
		Визнати дії Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» в частині безпідставного донарахування сплати за спожиту електроенергію за період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року з розрахунку за нормою 386 кВт.год/міс на підставі п. 33 ПКЕЕН,  протиправними.
		Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Новомосковського РЕМ по розгляду спірних питань Правил користування електричною енергією для населення, оформлене протоколом № 1104 від 20 вересня 20174 року про донарахування сплати за спожиту електроенергію за період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року, здійсненого на підставі п. 33 ПКЕЕН з розрахунку за нормою 386 кВт.год/міс.
		Відновити ОСОБА_2 становище, яке існувало до порушення її прав з боку Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» щодо сплати за спожиту електроенергію за період з 19.10.2016 року по 28.02.2017 року відповідно до ст. 19 ПКЕЕН, зобов`язавши Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» скасувати протиправно нараховану заборгованість.
		Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь держави судові витрати в сумі 2 240,00 грн. (дві тисячі двісті сорок грн. 00 коп.), які складаються з: 1 920,00 грн. - судовий збір за подання позовної заяви та 320,00 грн.  судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.
		Учасники справи:
		- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
		- відповідач: Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі», ЄДРПОУ 23359034, місцезнаходження юридичної особи: 49107, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, будинок 22.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повне рішення суду складено 25 серпня 2023 року.
		 
		 
		 
		Суддя                        Д. І. Городецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...