Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 305/498/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2023. Зареєстровано: 11.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/305/148/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022071140000125

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 305/498/22 
		Провадження по справі 1-кп/305/148/23 
		                             ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.12.2023. Рахівський районний суд Закарпатської області 
		у складі головуючої судді ОСОБА_1 
		з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		захисника адвоката ОСОБА_6 
		потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рахів обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.03.2022 за № 12022071140000125 про обвинувачення 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рахів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, судимого 20.12.2022 вироком Рахівсього районного суду Закарпатської області за ч.1 ст.309 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, 
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Рахів, Закарпатської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, освіта не повна середня, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , 
		 
		обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		ОСОБА_5 , 01.03.2022, близько 14 години, перебуваючи за місцем
		свого проживання у будинку, який розташований в 
		АДРЕСА_2 , під час несення служби працівниками Рахівського РВП
		ГУНП в Закарпатській області, а саме заступником начальника СКП Рахівського РВП
		ОСОБА_8 , оперуповноваженими СКП Рахівського РВП
		ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , з метою
		забезпечення охорони громадського порядку під час вручення працівником
		ІНФОРМАЦІЯ_3 
		ОСОБА_10 повістки про виклик ОСОБА_5 до вказаної установи, почав
		агресивно себе поводити та спричинив кілька ударів рукою, стиснутою в кулак, у
		область лівої кисті та грудної клітки ОСОБА_8 , внаслідок чого останній отримав
		легкі тілесні ушкодження у виді синців тильної поверхні лівої кисті та передньої
		поверхні грудної клітки зліва.
		Допитаний обвинувачений ОСОБА_5 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав частково, показав, що було 2 година дня, він був у гостях у брата ОСОБА_11 , точну дату не пам`ятає, на почаику березня 2022 року, прийшли працівник поліції ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , увірвалися у двір, мали намір вручити повістки. Брат вийшов до них, підписати йому не дали, а били. Він захищав брата, працівників поліції було приблизно 15 чоловік, у форменному одязі, він почав їх знімати, але йому вибили з рук телефон, били ногами і прикладами, про неправомірні дії в подальшому не звертався. Поліцейських він не бив, але не виключає, що міг спричинити їм тілесні ушкодження, коли захищався. Сувенірна шабля знаходилася у кімнаті, біля комп`ютера. У вчиненому щиро розкаюється, просить його суворо не карати.
		Потерпілий ОСОБА_7 , будучи допитаним в судовому засіданні, яке відбувалося 13.07.2022, ствердив, що на початку березня 2022 року, точну дату не пам`ятає, він входив до складу групи, яка на виконання Указу Президента України "Про загальну мобілізацію", забезпечувала правопорядок. Також у складі цієї групи були працівники поліції ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та працівник Рахівського РВК - ОСОБА_10 . Всі вони пішли у дворогосподарство по АДРЕСА_3 . Він із ОСОБА_13 , зайшли в одну квартиру, а ОСОБА_9 з ОСОБА_8 , в іншу. Постукавши у двері до них вийшла жінка, особа ромської національності, вони зайшли у квартиру, де ОСОБА_13 почав виписувати повістку. Почули крики ОСОБА_9 про допомогу. На крики пішли в іншу квартиру, коли підійшли, то побачили двох осіб ромської національності, це були брати ОСОБА_14 , які сварилися з працівниками поліції. В той момент коли ОСОБА_15 розмовляв з дружиною ОСОБА_16 , ОСОБА_11 взяв із столу предмет схожий на шаблю, побачивши загрозу життю ОСОБА_17 , він намагався захистити ОСОБА_18 , тоді хтось наніс йому удар у кисть руки. Хто саме із братів ОСОБА_19 вдарив його він не пам`ятає. В ході додаткового допиту, який відбувався 12.09.2023, за клопотанням прокурора ствердив, що саме ОСОБА_20 вдарив його в кисть руки. Як потерпілий цивільного позову не заявляє, претензій матеріального та морального характеру немає. Міру покарання для обвинувачених залишає на розсуд суду.
		Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні ствердив, що на початку березня 2022 року, він входив до складу групи, яка, на виконання Указу Президента України "Про загальну мобілізацію", забезпечувала правопорядок. Також у складі цієї групи були працівники поліції ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та працівник Рахівського РВК - ОСОБА_13 . Коли знаходилися по вул. Кармелюка, в одному будинку знаходилися дві квартири. В одну з яких зайшли ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , а в іншу- він, з ОСОБА_9 . На стукіт у двері до них вийшла дружина ОСОБА_16 . На запитання ОСОБА_17 чи вдома ОСОБА_11 . Дружина запропонувала зайти у квартиру. Натомість ОСОБА_12 запропонував ОСОБА_11 вийти з кімнати, на що ОСОБА_11 вів себе агресивно, почали штовхатися ОСОБА_11 із ОСОБА_21 . В той момент дружина ОСОБА_11 кричала та нецензурно лаялася. Він запропонував вийти з квартири і поговорити. Раптом, ОСОБА_11 вхопив предмет схожий на меч. Рус ОСОБА_22 сидів на дивані та курив сигарету. У цей момент зайшов ОСОБА_23 і намагався заспокоїти ОСОБА_11 . Тоді ОСОБА_22 наніс йому декілька ударів по кисті руки та грудну клітку. Після чого вони викликали підмогу, а самі вийшли на вулицю, за ними вийшли ОСОБА_11 і ОСОБА_24 . Як потерпілий цивільного позову не заявляє, претензій матеріального та морального характеру немає. Міру покарання для обвинувачених залишає на розсуд суду.
		Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні ствердив, що 01 березня 2022 року, близько 14 години, йому повідомив ОСОБА_8 , що відповідно до наказу його включено в групу, яка повинна була вручати повістки особам, що перебувають на військовому обліку. До складу групи також входили ОСОБА_8 , оперуповноважений ОСОБА_7 і один із представників військомату, з яким він не знайомий. У працівника військомату був список із зазначенням прізвищ та адрес осіб, яким потрібно було вручити повістки. Їх група мала працювати по місту Рахів. Працівник військомату повідомив, що вони їдуть на вулицю Кармелюка в м. Рахів, назвав два прізвища осіб, яким необхідно вручити повістки, одне з яких, прізвище ОСОБА_25 - йому знайоме, оскільки це раніше судима особа. На місці вони розділилися, він з ОСОБА_26 пішли в одну частину будинку, а ОСОБА_23 , з працівником військомату в іншу частину будинку. Підійшовши до вхідних дверей, постукали, двері відчинила жінка, віком 25-30 років, ромської національності. На її запитання, вони розповіли, що потрібно вручити повістку ОСОБА_27 . Жінка запропонувала зайти в будинок, де повідомила, що ОСОБА_16 вдома немає. Він озирнувся по будинку і спочатку побачив ОСОБА_28 , який виглядав з сусідньої кімнати, а потім ОСОБА_16 . Він повідомив, що потрібно отримати повістку, після - на військомат. На що ОСОБА_11 почав кричати щоб вони йшли воювати самі, виміталися з будинку, інакше зараз їх повибиває. ОСОБА_11 , жінка і діти, почали його виганяти та виштовхувати з будинку. Коли він був посередині кімнати, покликав на допомогу ОСОБА_7 , який був у сусідній квартирі. На той момент дружина ОСОБА_16 кричала і штовхала ОСОБА_29 . Він почув, як ОСОБА_30 закричав, що у руках у ОСОБА_16 - шабля. Після чого між ними всіма, а саме ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 розпочалася бійка. Вони билися всі загалом, з поміж них були діти, жінка. Він повернувся і почав боронити. Коли їх виштовхали із будинку, тоді хтось з працівників поліції викликав підмогу. ОСОБА_11 , його дружина, та ОСОБА_22 залишилися в будинку. До приїзду другого екіпажу працівників поліції, і ОСОБА_11 , й ОСОБА_22 вийшли з будинку. Приїхав другий екіпаж поліції, знаходячись на подвір"ї хтось із працівників поліції взяв ОСОБА_11 за лікоть, запропонував проїхати до райвідділу, де отримати повістку. ОСОБА_11 відреагував критично, відштовхнув працівника поліції від себе. На що поліцейський застосував заходи фізичного впливу до ОСОБА_11 , тобто повалив на землю. На той момент, ОСОБА_35 почав відштовхувати працівника поліції, після чого поліцейські також повалили на землю ОСОБА_28 , та обом одягли кайданки. На запитання захисника, відповідає про те, що третього екіпажу поліції не було. ОСОБА_36 залишилася в будинку. Він бачив як під час суперечки за шаблю трималося двоє осіб ОСОБА_20 і ОСОБА_30 . Також стверджує, що не бачив видимих тілесних ушкоджень тільки чув як ОСОБА_23 скаржився на болі в руці, яка раніше вже була поранена. Про отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_26 нічого не може сказати. На запитання захисника відповів, що поліцейські ОСОБА_26 та ОСОБА_23 , ймовірно, під час інциденту перебували у бронежилетах. Також відповів, що у будинку ОСОБА_19 , на момент, коли працівники поліції зайшли, були ОСОБА_37 , із своєю дівчиною. Йому невідомо хто з працівників поліції приймав рішення затримувати ОСОБА_16 і ОСОБА_28 , яких відвезли до поліції двома екіпажами. Він не бачив, щоб на місці події хтось із працівників поліції складав протокол затримання або протокол про адміністративне правопорушення. Наступного дня він бачився із ОСОБА_23 і ОСОБА_26 , але якихось видимих тілесних ушкоджень у них не помітив. 
		Під час судового розгляду судом безпосередньо досліджено зібрані в ході досудового розслідування письмові докази, надані стороною обвинувачення, якими стверджено наступне.
		Так, проведеним 01.03.2022, оглядом місця події - житлового приміщення в АДРЕСА_4 , встановлено обставини та місце заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, виявлено та вилучено сувенірну шаблю. На проведення вказаного огляду місця події у подальшому отримано згоду слідчого судді згідно ухвали від 02.03.2022, таким чином конституційні права власників житла не порушено, підстав для визнання у зв`язку із цим здобутих доказів недопустимими не встановлено, учасники жодних клопотань із цього приводу не заявляли.
		Відповідно до висновку експерта за №СЕ-19/107-22/1988-ХЗ від 17.03.2022, наданий на дослідження предмет, ззовні схожий на шаблю, вилучений 01.03.2022, під час проведення огляду місця події за адресою АДРЕСА_2 до холодної зброї не відноситься, є сувенірним виробом, який виготовлений за типом шаблі морської піхоти США, є конструктивно схожим зі зброєю, різновидом виробів господарсько-побутового призначення, виготовлений промисловим способом. Вартість проведеної експертизи складає 686,48 гривень.
		Висновками проведених судово-медичних експертиз стверджено наявність у потерпілих тілесних ушкоджень, зокрема згідно висновку №25 від 02.03.2022 у ОСОБА_7 виявлено легкі тілесні ушкодження у виді синця тильної поверхні лівої кисті, згідно висновку №26 від 02.03.2022 у ОСОБА_8 виявлено легкі тілесні ушкодження у виді синців тильної поверхні лівої кисті та передньої поверхні грудної клітки зліва. Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупого твердого предмету по ударному механізму спричинення та вкладаються у строк події, що мала місце 01.03.2022.
		Відповідно до наданих суду документів, зокрема наказів про призначення, службових посвідчень, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час події, що мала місце 01.03.2022, були поліцейськими, тобто працівниками правоохоронного органу, перебували при виконанні службових обов`язків.
		Виходячи з наведеного, дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.345 КК України - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
		Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд бере до уваги, що воно є умисним нетяжким злочином проти авторитету органу державної влади, вчинене в умовах воєнного стану, в результаті отримали легкі тілесні ушкодження 2потерпілих - працівників поліції, разом з тим, ОСОБА_5 частково визнав вину.
		З наданих стороною обвинувачення документів, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_5 , вбачається таке.
		ОСОБА_5 , раніше не судимий, на диспансерних обліках у медичних установах не перебуває, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має.
		З досудової доповіді, складеної стосовно ОСОБА_5 працівниками Рахівського РВ ДУ "Центр пробації", слідує, що беручи до уваги зібрану інформацію на обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середн. оцінку ризику ймовірного вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що вмправлення ОСОБА_5 буз позбавлення волі на певний строк є можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі окремих громадян. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів в межах визначених законодавством.
		Обставини, які б згідно ст.66 КК України пом`якшували покарання ОСОБА_5 , відсутні.
		Обставини, які б згідно ст.67 КК України обтяжували покарання ОСОБА_5 відсутні.
		Вирішуючи питання про обрання покарання обвинуваченим ОСОБА_5 , відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, суд бере до уваги відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, ступінь тяжкості злочину, дані про особу обвинуваченого та доходить до висновку, що до обвинуваченого слід застосувати покарання в межах санкції ч 2 ст 345 КК України у виді обмеження волі.
		Разом з тим, наведені обставини дають підстави дійти до висновку, що виправлення ОСОБА_5 можливе без відбування покарання, тому суд вирішує на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені частинами 1, 2 ст.76 КК України, зокрема періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у такому. 
		01.03.2022, близько 14 години, перебуваючи за місцем свого проживання у будинку, який розташований в АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 під час несення служби працівниками Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, а саме заступником начальника СКП Рахівського РВП ОСОБА_8 , оперуповноваженими СКП Рахівського РВП, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , з метою забезпечення охорони громадського порядку, під час вручення працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 повістки про виклик ОСОБА_4 до вказаної установи, ОСОБА_4 почав агресивно себе поводити та спричинив один удар рукою, стиснутою в кулак, у область лівої кисті ОСОБА_7 , внаслідок чого останній отримав легкі тілесні ушкодження у виді синця тильної поверхні лівої кисті.
		Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні повністю заперечив та показав суду, що 01.03.2022, до нього додому прийшли працівники поліції, він на той момент спав. Поліцейські були у формі, казали, щоб він йшов воювати, він відмовився йти з ними, так як має 5 дітей, між ними розпочалася сутичка. Він потерпілих раніше не знав, лише візуально, не займав їх, не міг підняти руку на правоохоронців, тілесні ушкодження їм не заподіював. Сувенірна шабля знаходилась у будинку, за комп`ютером, він її в руки не брав. Не бачив, щоб його брат бив кого-небудь, хіба що захищався від озброєних працівників поліції. Просить виправдати його з під пред`явленого обвинувачення.
		Щодо невизнання винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та виправдання його з під обвинувачення у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення суд зазначає наступне. 
		Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
		1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Частиною 1 статті 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Згідно з ч.ч. 1,2 ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_4 прокурором заявлено клопотання про допит потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_38 , а також клопотання про дослідження надантх письмових доказів.
		Дослідженням вказаних доказів та їх аналізом встановлено таке.
		Потерпілий ОСОБА_7 в ході первинного допиту, який відбувався 13.07.2022, тобто через чотири місяці і 11 днів після події, пояснив суду, що на початку березня 2022 року, точну дату не пам`ятає, він входив до складу групи, яка на виконання Указу Президента України "Про загальну мобілізацію", забезпечувала правопорядок. Також, у складі цієї групи були працівники поліції ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та працівник Рахівського РВК - ОСОБА_10 . Всі вони пішли у дворогосподарство по АДРЕСА_3 . Він із ОСОБА_13 , зайшли в одну квартиру, а ОСОБА_9 з ОСОБА_8 , в іншу. Постукавши у двері до них вийшла жінка, особа ромської національності, вони зайшли у квартиру, де ОСОБА_13 почав виписувати повістку. Почули крики ОСОБА_9 про допомогу. На крики пішли в іншу квартиру, коли підійшли, то побачили двох осіб ромської національності, це були брати ОСОБА_14 , які сварилися з працівниками поліції. В той момент коли ОСОБА_15 розмовляв з дружиною ОСОБА_16 , ОСОБА_11 взяв із столу предмет схожий на шаблю, побачивши загрозу життю ОСОБА_17 , він намагався захистити ОСОБА_18 , тоді хтось наніс йому удар у кисть руки. Хто саме із братів ОСОБА_19 вдарив його він не пам`ятає. В ході додаткового допиту, проведеного за клопотанням прокурора, який відбувався 12.09.2023, тобто через півтора року, після події, ствердив, що саме ОСОБА_20 вдарив його в кисть руки.
		Потерпілий ОСОБА_8 також ствердив, що на початку березня 2022 року, він входив до складу групи, яка, на виконання Указу Президента України "Про загальну мобілізацію", забезпечувала правопорядок. У складі цієї групи були працівники поліції ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та працівник Рахівського РВК - ОСОБА_13 . Коли знаходилися по вул. Карменюка, в одному будинку знаходилися дві квартири. В одну з який зайшли ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , а в іншу- він, з ОСОБА_9 . На стукіт у двері до них вийшла дружина ОСОБА_16 . На запитання ОСОБА_17 чи вдома ОСОБА_11 . Дружина запропонувала зайти у квартиру. Натомість ОСОБА_12 запропонував ОСОБА_11 вийти з кімнати, на що ОСОБА_11 вів себе агресивно, почали штовхатися ОСОБА_11 із ОСОБА_21 . В той момент дружина ОСОБА_11 кричала та нецензурно лаялася. Він запропонував вийти з квартири і поговорити. Раптом, ОСОБА_11 вхопив предмет схожий на меч. Рус ОСОБА_22 сидів на дивані та курив сигарету. У цей момент зайшов ОСОБА_23 і намагався заспокоїти ОСОБА_11 . Тоді ОСОБА_22 наніс йому декілька ударів по кисті руки та грудну клітку. Після чого вони викликали підмогу, а самі вийшли на вулицю, за ними вийшли ОСОБА_11 і ОСОБА_24 . 
		Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні ствердив, що 01 березня 2022 року, близько 14 години, йому повідомив ОСОБА_8 , що відповідно до наказу його включено в групу, яка повинна була вручати повістки особам, що перебувають на військовому обліку. До складу групи також входили ОСОБА_8 , оперуповноважений ОСОБА_7 і один із представників військомату, з яким він не знайомий. У працівника військомату був список із зазначенням прізвищ та адрес осіб, яким потрібно було вручити повістки. Їх група мала працювати по місту Рахів. Працівник військомату повідомив, що вони їдуть на вулицю Кармелюка в м. Рахів, назвав два прізвища осіб, яким необхідно вручити повістки, одне з яких, прізвище ОСОБА_25 - йому знайоме, оскільки це раніше судима особа. На місці вони розділилися, він з ОСОБА_26 пішли в одну частину будинку, а ОСОБА_23 , з працівником військомату в іншу частину будинку. Підійшовши до вхідних дверей, постукали, двері відчинила жінка, віком 25-30 років, ромської національності. На її запитання, вони розповіли, що потрібно вручити повістку ОСОБА_27 . Жінка запропонувала зайти в будинок, де повідомила, що ОСОБА_16 вдома немає. Він озирнувся по будинку і спочатку побачив ОСОБА_28 , який виглядав з сусідньої кімнати, а потім ОСОБА_16 . Він повідомив, що потрібно отримати повістку, після - на військомат. На що ОСОБА_11 почав кричати щоб вони йшли воювати самі, виміталися з будинку, інакше зараз їх повибиває. ОСОБА_11 , жінка і діти, почали його виганяти та виштовхувати з будинку. Коли він був посередині кімнати, покликав на допомогу ОСОБА_7 , який був у сусідній квартирі. На той момент дружина ОСОБА_16 кричала і штовхала ОСОБА_29 . Він почув, як ОСОБА_30 закричав, що у руках у ОСОБА_16 - шабля. Після чого між ними всіма, а саме ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 розпочалася бійка. Вони билися всі загалом, з поміж них були діти, жінка. Він повернувся і почав боронити. Коли їх виштовхали із будинку, тоді хтось з працівників поліції викликав підмогу. ОСОБА_11 , його дружина, та ОСОБА_22 залишилися в будинку. До приїзду другого екіпажу працівників поліції, і ОСОБА_11 , й ОСОБА_22 вийшли з будинку. Приїхав другий екіпаж поліції, знаходячись на подвір"ї хтось із працівників поліції взяв ОСОБА_11 за лікоть, запропонував проїхати до райвідділу, де отримати повістку. ОСОБА_11 відреагував критично, відштовхнув працівника поліції від себе. На що поліцейський застосував заходи фізичного впливу до ОСОБА_11 , тобто повалив на землю. На той момент, ОСОБА_35 почав відштовхувати працівника поліції, після чого поліцейські також повалили на землю ОСОБА_28 , та обом одягли кайданки. На запитання захисника, відповідає про те, що третього екіпажу поліції не було. ОСОБА_36 залишилася в будинку. Він бачив як під час суперечки за шаблю трималося двоє осіб ОСОБА_20 і ОСОБА_30 . Також стверджує, що не бачив видимих тілесних ушкоджень тільки чув як ОСОБА_23 скаржився на болі в руці, яка раніше вже була поранена. Про отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_26 нічого не може сказати. На запитання захисника відповів, що поліцейські ОСОБА_26 та ОСОБА_23 , ймовірно, під час інциденту перебували у бронежилетах. Також відповів, що у будинку ОСОБА_19 , на момент, коли працівники поліції зайшли, були ОСОБА_37 , із своєю дівчиною. Йому невідомо хто з працівників поліції приймав рішення затримувати ОСОБА_16 і ОСОБА_28 , яких відвезли до поліції двома екіпажами. Він не бачив, щоб на місці події хтось із працівників поліції складав протокол затримання або протокол про адміністративне правопорушення. Наступного дня він бачився із ОСОБА_23 і ОСОБА_26 , але якихось видимих тілесних ушкоджень у них не помітив. 
		Свідок ОСОБА_10 у судові засідання, на неодноразові виклики не з`являвся, через перебування на службі у ЗСУ. Прокурор зняв з розгляду клопотання про допит судом свідка ОСОБА_39 .
		Як вбачається з правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.02.2023 у справі №512/380/19, статтею 345 КК України передбачена відповідальність за погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
		Основним безпосереднім об`єктом злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим обов`язковим об`єктом - психічна та фізична недоторканність працівників правоохоронних органів або їх близьких родичів.
		Об`єктивна сторона злочину може бути виражена у погрозі знищенням чи пошкодженням майна, вбивством, застосуванні насильства, незалежно від того, чи є погроза дійсною і реальною, а також у заподіянні побоїв, спричиненні тілесних ушкоджень, що пов`язане із виконанням працівником правоохоронного органу службових обов`язків.
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
		Відповідно до усталеної судової практики насильством щодо працівника правоохоронного органу у значенні ст.345 КК є активна фізична протидія виконанню працівником правоохоронного органу його законних повноважень. Таким чином, виходячи з цієї позиції, для кваліфікації дій обвинуваченої особи за ч.2 ст.345 КК обвинувачення має довести об`єктивну сторону діяння, а саме як наявність певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на втручання у законну діяльність працівника правоохоронного органу та протидію (перешкоджання) належному виконанню ним своїх службових повноважень.
		Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» від 26.06.1992 №8 зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 03.12.1997 №12, передбачено, що відповідальність за статтями 188-1, 189-1-189-5, 190-1 КК та статтями 185 і 185-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає лише за дії, вчинені винним у зв`язку з виконанням суддею, працівником правоохоронного органу службових обов`язків, а так само, у зв`язку з діяльністю члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця, пов`язаною з охороною громадського порядку. Якщо дії притягнутої до відповідальності особи були реакцією на незаконні діяння судді, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця або викликані особистими неприязними стосунками, не пов`язаними з виконанням потерпілим своїх обов`язків, вчинене, за наявності для цього підстав, потрібно кваліфікувати як злочин проти особи або власності.
		Таким чином, насильство, спрямоване на протидію незаконним діям з боку працівника правоохоронного органу або вчинене у зв`язку з умисним невиконанням потерпілим своїх службових повноважень, не утворює складу злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК.
		У постанові від 20.10.2020 у справі №444/2115/17 Верховний Суд акцентував свою увагу на тому, що відповідно до усталеної судової практики опором у значенні статті 342 КК є активна фізична протидія виконанню поліцейським його законних повноважень.
		Виходячи з цієї позиції, для визначення наявності в діях обвинуваченої особи складу «опору» у значенні цього положення обвинувачення має довести як наявність об`єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на протидію виконанню службових повноважень.
		Слід брати до уваги, що дії особи, спрямовані на протидію невиправданому і надмірному насильству з боку поліцейського, не можуть кваліфікуватися як опір за статтею 342 КК. Якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні статті 342 КК, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров`я особи.
		Для того, щоб провести не завжди очевидну межу між опором у значенні статті 342 КК і діями, зумовленими рефлекторними реакціями або самозахистом, суду слід взяти до уваги не лише факт фізичного впливу на поліцейського з боку обвинуваченої особи, але і контекст, у якому відбулася подія.
		Для цього слід зважати на відповідність дій поліції вимогам нормативних актів, що регулюють поліцейську діяльність. Зокрема, стаття 29 Закону України «Про національну поліцію» вимагає, щоб поліцейський захід був, серед іншого, необхідним і пропорційним. Тому, вирішуючи, чи є в діях обвинуваченого склад опору, суд має переконатися, що застосовані до обвинуваченої особи заходи з боку поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом.
		Крім іншого, стаття 43 Закону України «Про національну поліцію» вимагає, щоб поліцейський заздалегідь попередив особу про намір застосувати фізичну силу і особі було надано достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського.
		Це положення звільняє поліцейського від цього обов`язку лише в разі, якщо зволікання із застосуванням сили може спричинити посягання на життя і здоров`я особи та/або поліцейського чи інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим чи неможливим.
		У випадку застосування поліцейським сили без попередження суд має визначити, чи не зумовлені дії особи інстинктивною реакцією на несподіване для неї насильство і намаганням відвернути небезпеку для життя і здоров`я.
		Ці ж міркування мають братися до уваги також при оцінці наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого статтею 345 КК.
		Під часрозгляду цьогокримінального провадженнясуд встановив, щожоден зпотерпілих ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ),а такожсвідок ОСОБА_9 ,які являютьсяпрацівниками поліції, незмогли надати судуствердні,чіткі показанняхто самез обвинувачених,братів ОСОБА_19 , вдаривпотерпілого ОСОБА_7 у кистьруки,тобто нанісйому тілесніушкодження. 
		Потерпілі та свідок, являються працівниками поліції, отже, належать до органу, який ініціював це провадження, тому на думку суду, мають інтерес щодо результатів кримінального провадження, з огляду на що суд оцінює їх покази критично.
		Враховуючи викладене, а також вимогист.17 КПК України, суд не вправі взяти до уваги покази потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також свідка ОСОБА_9 та покласти їх в основу доведення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		    Іншими наданимистороною обвинуваченнядоказами,зокрема,оглядом місця події - житлового приміщення в АДРЕСА_4 , висновком експерта за №СЕ-19/107-22/1988-ХЗ від 17.03.2022, та висновками проведених судово-медичних експертиз стверджено наявність у потерпілих тілесних ушкоджень, зокрема згідно висновку №25 від 02.03.2022 у ОСОБА_7 виявлено легкі тілесні ушкодження у виді синця тильної поверхні лівої кисті, згідно висновку №26 від 02.03.2022 у ОСОБА_8 виявлено легкі тілесні ушкодження у виді синців тильної поверхні лівої кисті та передньої поверхні грудної клітки зліва, які виникли внаслідок дії тупого твердого предмету по ударному механізму спричинення та вкладаються у строк події, що мала місце 01.03.2022. Однак, жодним чином не підтверджують факту умисного спричинення ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
		Навіть рапорт заступника начальника СКП Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_40 від 01.03.2022 на ім`я начальника Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_41 , не містить інформації, яка б могла свідчити про наявність у діях ОСОБА_4 неправомірної поведінки, нанесення тілесних ушкоджень працівнику поліції під час виконання ним своїх службових обов`язків, оскільки зі змісту рапорту слідує, що ОСОБА_42 , разом з старшим оперуповноваженим СКП Рахівського РВП капітаном поліції ОСОБА_9 , оперуповноваженим СКП Рахівського РВП капітаном поліції ОСОБА_7 та працівником територіальної оборони Рахівського району, командиром 1 відділення 1 взводу роти охорони сержантом ОСОБА_43 , в ході проведення заходів спрямованих на виконання Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" 69/2022 від 25.02.2022, за адресою АДРЕСА_4 , де проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому в ході бесіди було запропоновано отримати повістку про виклик до військомату, почувши це почав вести себе грубо словесно погрожувати фізичною розправою та взявши в руки чохол, з якого витягнув предмет схожий на меч, який знаходився на столі та викрикуючи, що вб`є всіх присутніх почав розмахувати ним, внаслідок чого був затриманий працівниками поліції. При затриманні чинив опір працівникам поліції із застосуванням фізичної сили, а саме ногами наносив удари по працівниках поліції, у зв`язку з чим до нього було застосовано заходи фізичного впливу та кайданки відповідно до ЗУ "Про Національну поліцію". Під час затримання гр. ОСОБА_4 до працівників поліції підійшов ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець АДРЕСА_1 , який також почав погрожувати працівникам поліції на наносити удари кулаками та ногами, у зв`язку з чим до нього також було застосовано заходи фізичного впливу та кайданки відповідно до ЗУ "Про національну поліцію". Вищевказаних осіб затримано та доставлено до Рахівського РВП.
		Будь-яких інших доказів на підтвердження факту нанесення ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків суду не надано. 
		Враховуючи те, що всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого повинні тлумачитись на користь останнього, а також відсутність належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності були достатніми для підтвердження викладених в обвинувальному акті обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбачений ч.2ст.345 КК України.
		В даному провадженні суд, діючи в межах визначених процесуальним законом повноважень, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, врахувавши вимогист.62 Конституції України, приходить до висновку про виправдання ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2ст 345 КК України.
		Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 слідчим суддею під час досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави 49620гривень, після сплати якої останнього було звільнено з-під варти 04.03.2022, з урахуванням належної процесуальної поведінки обвинуваченого та призначене покарання, підстави для заміни запобіжного заходу відсутні, після набрання вироком законної сили сплачені кошти слід повернути заставодавцю - ОСОБА_44 .
		Долю речових доказів у справі необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України, а саме предмет, схожий на шаблю, підлягає поверненню власнику ОСОБА_4 .
		Процесуальні витрати - 686,80 грн за проведення експертизи шаблі віднести за рахунок держави, оскільки висновок не використовувався в доказуванні.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
		Керуючись статтями 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та призначити покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.345 КК України, та виправдати, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.345 КК України. 
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді застави в розмірі 49620гривень, залишити попередній до набрання вироком законної сили, після чого грошові кошти повернути заставодавцю, ОСОБА_44 .
		Речовий доказ: предмет, схожий на шаблю, по вступу вироку в законну силу повернути власнику ОСОБА_4 .
		Процесуальні витрати в розмірі 686,48 гривень за проведення експертизи шаблі віднести за рахунок держави.
		На вирок може бути подано апеляцію до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
		 
		Головуюча: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...