Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 528/985/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2023. Зареєстровано: 11.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/528/6/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021170580000276

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Гребінківський районний суд Полтавської області
		__________________________________________________________________________________
		   Справа №: 528/985/21  
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		    
		11 грудня 2023 року м. Гребінка
		 
		Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
		головуючого судді                                      ОСОБА_1 ,
		при секретарях судового засідання           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів                                                   ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		потерпілого                                                 ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого                                           ОСОБА_9 ,
		захисників                                                    ОСОБА_10 , ОСОБА_11 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні з повною технічною фіксацією в залі суду, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021170580000276 від 19 липня 2023 року
		відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гребінка Полтавської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, пенсіонера, одруженого, на утриманні осіб не має, депутатом не являється, участі в АТО та ООС не брав, раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України,
		                                                                 в с т а н о в и в:
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
		24.07.2021 близько 19:30 ОСОБА_9 перебував разом зі своєю дружиною на території власного домогосподарства, за адресою: АДРЕСА_1 . У цей час до території вказаного домогосподарства проник ОСОБА_12 , з яким у ОСОБА_9 виникла сварка, оскільки ОСОБА_12 намагався проникнути до будинку ОСОБА_9 в середині якого перебувала колишня дружина ОСОБА_12 . У ході сварки ОСОБА_12 почав наносити удари ОСОБА_9 , на що останній, в ході сутички, взяв сигнальний пістолет із сигнальною ракетою з метою припинення ОСОБА_12 протиправних дій, та  тримав сигнальний пістолет в правій руці направленим донизу в область ніг потерпілого ОСОБА_12 . 
		У подальшому ОСОБА_9 внаслідок кримінальної протиправної самовпевненості, не маючи умислу на заподіяння ОСОБА_12 смерті,  передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, під час падіння на підлогу, з необережності, здійснив постріл в область грудної клітини 
		ОСОБА_12 , від чого останній помер на місці події.
		Згідно висновку судово-медичної експертизи № 188 від 01.09.2021, 
		у ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді: вогнепального поранення по передній поверхні грудної клітки зліва, навколо рани мається нашарування кіптяви і світло-коричневий опік шкіри (2 ст) розташований більш доверху і лівіше рани, по ходу раньового каналу маються циркулярні крововиливи, кіптява та опалені краї, рана проходить м`які тканини між 6 і 7 ребрами по білягрудинній лінії і лівіше від мечеподібного відростку грудини, далі раньовий канал проникає в плевральну порожнину (в лівій плевральній порожнині до 1200 мл рідкої крові, в правій плевральній порожнині до 250 мл рідкої крові), далі по ходу раньового каналу мається ушкодження серцевої сорочки овальної форми з опаленими краями, по передній поверхні навколо рани серцева сорочка опалена з нашаруванням кіптяви, з внутрішньої сторони грудини плевра і мякі тканини опалені, в серцевій сорочці мається запечена та рідка кров, згортки крові які мають варений вигляд (до 150 мл), далі раньовий канал проникає в правий шлуночок серця по передній поверхні овальної форми з нерівними опаленими краями, серце по передній поверхні має вигляд вареного з нашаруванням запеченої крові, в правому шлуночку раньовий канал сліпо закінчується, хорди та ендокард обгорілі з нашаруванням запеченої крові, описані вище рани по передній поверхні грудної клітки зліва та рана в плевральній порожнині і в серці з`єднується в один загальний раньовий канал направлений спереду назад, дещо зліва на права і дещо знизу вверх (при умові правильного вертикального положення тіла), довжиною до 9 см, правіше і дещо вище вищезазначеної рани на шкірі грудної клітки округлої форми світло-коричневий опік шкіри (2 ст), правіше від даного опіку мається 3 поруч розташовані опіки шкіри (2 ст) різних форм - ближче до рани прямокутної форми в горизонтальному направленні, вище і правіше від нього опік шкіри (2 ст) дугоподібної форми, дугою відкритий вліво і правіше від останнього опік шкіри (2 ст) овальної форми, які носять характер при життєвості і утворились: вхідна вогнепальна рана з передньої поверхні грудної клітки зліва - утворилась вірогідніше всього в результаті 1 пострілу з вогнепальної зброї, вогнепальним зарядом, постріл був здійснений з близької відстані, вірогідніше всього сигнальним пістолетом, «сигнальним зарядом», опіки шкіри навколо вхідної вогнепальної рани утворилися в результаті дії порохових газів та продуктів пострілу і відносно до живої особи мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, а в даному випадку призвели до смерті потерпілого.
		Причиною смерті ОСОБА_12 , явилось сліпе вогнепальне поранення грудної клітки зліва з ушкодженням серця.
		Таким чином, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, тобто у вбивстві, вчиненому через необережність.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, відповідно до ч.6 ст.22 КПК України, створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Так, судовий розгляд даного кримінального провадження здійснено шляхом допиту обвинуваченого, допиту потерпілого, свідків та дослідження доказів обвинувачення, захисту, даних що характеризують особу обвинуваченого.
		Позицій учасників судового провадження:
		Позиція сторони обвинувачення.
		Прокурор  ОСОБА_5 в судових дебатах звернув увагу, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч.1 ст.119 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого,  незважаючи на невизнання ним своєї вини, повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами, а саме: показами свідків, даними висновків проведених судових експертиз, протоколом обшуку. Зазначив, що враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, а саме відсутність з його боку розкаяння за свої дії та вибачення перед потерпілим, відсутність пом`якшуючих обставин, тому відносно обвинуваченого доцільно обрати покарання визначеною санкцію статті кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а саме: у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
		Позиція потерпілої сторони.
		У судовому засіданні допитаний потерпілий ОСОБА_8 , який показав, що 24.07.2021 року о 20:00 годині вечора зателефонувала його мати ОСОБА_13 і сказала, що його батька ОСОБА_12 немає і більше пояснень не надавала. В цей час він знаходився у Києві . Пізніше, він разом з тіткою приїхав до будинку, де сталась подія. Тіло батька знаходилось біля будинку, на території подвір`я. Його не пускали на територію близько 4 годин, після закінчення слідчих дій він зайшов на подвір`я та впізнав в загиблому свого батька - ОСОБА_12 . На тілі були пошкодження в області грудної клітки. Інших пошкоджень він не помітив. Обставини події він дізнався від тітки, його мати - ОСОБА_13 пояснень чітких не надавала. Йому відомо, що між його батьком та обвинуваченим ОСОБА_9 були неприязні стосунки.
		В судових дебатах потерпілий просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_9 максимальну міру покарання за вказаний злочин та ізолювати від суспільства.
		Позиція обвинуваченого та захисту.
		Так, в судовому засіданні 18.09.2023 року на запитання передбачені ст.348 КПК України, обвинувачений ОСОБА_9   надав відповіді, що суть  пред`явленого йому обвинувачення за ч.1 ст.119 КК України йому зрозуміла, свою провину у вчиненні даного кримінального правопорушення, він не визнає, підтримав раніше дані ним покази під час судового розгляду.
		Так в судовому засіданні 16.11.2023 року, обвинувачений ОСОБА_9 показав, що він знав потерпілого ОСОБА_12 лише «в обличчя», ніяких взаємовідносин з ним раніше не мав. Пояснив, що дружина померлого ОСОБА_13 товаришувала з його дружиною ОСОБА_17 , але потерпілий ревнував її до нього. Через це були випадки, коли він її бив, а також неодноразово погрожував йому. Зазначив, що він вважає, що саме ОСОБА_12 спалив його гараж. Після чого він був змушений встановити камеру з датчиком руху та зберігати «ракетницю» у коридорі на тумбі біля вхідних дверей. Вказав, що не дивлячись, на ці обставини, особисто він не мав неприязного відношення та злих намірів до потерпілого.
		Щодо обставин справи пояснив наступне. Того дня вони з дружиною сиділи у дворі в бесідці. Дружина розмовляла по телефону з дочкою - раптом вигукнула: « ОСОБА_12 !». Зазначив, що він одразу кинувся від бесідки до хати, бо потерпілий біг саме в тому напрямку по двору. Вважає, що ОСОБА_12 потрапив на подвір`я перелізши через паркан, оскільки не було чути характерного звуку фірточки. Вказав, що потерпілий одразу почав його бити кулаками ще на вулиці біля входу в хату. Потім до них підбігла дружина ОСОБА_17 - ОСОБА_12 почав бити і її. Пояснив, що тоді він вхопив ракетницю з коридору і наставив її на ноги, щоб його прилякати. Але ОСОБА_12 не зупинявся, продовжував наносити удари. Вказав, що наступної миті він чи то перечепився через поріг, чи його збив з ніг потерпілий, а під час падіння випадково відбувся постріл. Пояснює, що він одразу не зрозумів як це сталося і що саме сталося. Оскільки він падав у коридор, а ОСОБА_12 лежав не перед ним, а за півтора метри від порогу у дворі. Коли він до нього підійшов, то вже надавати допомогу не було сенсу. Далі до померлого підбігла його дружина ОСОБА_13 , обливала водою, «тягала» по двору, викликала поліцію. Зазначив, що наміру вбивати ОСОБА_12 ніколи не мав, ніколи б не стріляв у нього навмисно, його погрози всерйоз ніколи не сприймав.
		В судових дебатах 07.12.2023 року обвинувачений зазначив, що фактично сварки з померлим ОСОБА_12 не було, все відбулось миттєво, коли останній переліз через паркан, та почав його бити його та його дружину. Свої дії він вважає захистом свого житла та родини. Дуже шкодує, що так сталось, просить взяти суд до уваги всі обставини справи і прийняти законне рішення на розсуд суду.
		Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_10 в судових дебатах зазначив, що в діях ОСОБА_9 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.119 КК України. Останній захищався від неправомірних дій нападника, оскільки  була загроза його життю, тому вважає, що у вказаному випадку була необхідна оборона в тому числі на застосування ракетниці. Дії обвинуваченого не були спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_12 . Захисник вважає, що в даному випадку мається ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст.118 КК України. З огляду на це, просив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.119 КК України, закрити за відсутністю в діях останнього складу даного злочину. 
		Покази свідків безпосередньо допитаних під час судового розгляду.
		У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_17 , її особа встановлена на підставі паспорту громадянина України. Свідок показала, що розуміє, з приводу яких обставин викликана у судове засідання. Зазначила, що 24.07.2021 року ввечері вона сиділа навпроти воріт у дворі, розмовляла з дочкою по телефону; її чоловік ОСОБА_9 сидів навпроти неї. Раптом вона почула, що заторохтіли залізні ворота, тоді вона нахилилась і сказала чоловіку, що до них у двір через паркан перелазить ОСОБА_12 , хоча вони його не запрошували. Зазначила, що хвіртка була закрита на замок, але ОСОБА_12 навіть не намагався її відчинити. ОСОБА_9 піднявся і відразу пішов до коридору до хати, а ОСОБА_12 переліз через паркан і почав бігти по двору до коридору, запитуючи, де ОСОБА_13 - його дружина. Потім взявся за ручку вхідних дверей, щоб відкрити. Коли ОСОБА_9 перекрив йому дорогу до будинку -вдарив його кулаком в челюсть.  Пояснила, що вона стала між ними задля того, аби їх розборонити. В цей час ОСОБА_12 вдарив її кілька разів у ліве плече, вона похитнулась в бік вхідних дверей, де стояв її чоловік. Вказала, що чоловік намагався її захистити, сховавши за спину, та просив ОСОБА_12 не бити її. Вказала, що у ОСОБА_9 була в будинку зброя: дві рушниці в сейфі та ракетниця, що лежала зарядженою на тумбочці в коридорі. Пояснила, що ОСОБА_9 взяв ракетницю з коридору, коли намагався її захистити, і погрожував вистрелити, якщо ОСОБА_12 битиме її, але він весь час тримав руку з ракетницею внизу. У момент, коли вона почала бігти до кімнати будити ОСОБА_13 , яка спала в будинку, почула за спиною звук хлопка, наче щось впало. ОСОБА_13 , коли вона її розбудила, одразу вибігла на веранду, де відбувалась подія. Пояснила, що звуків більше ніяких не чула, більше не виходила на вулицю і залишалась в будинку на кухні, бо була в схвильованому стані, вийшла лише тоді, коли чоловік покликав її, бо приїхали працівники поліції і брали пояснення. Проте приблизно через 10 хвилин після того як вона розбудила ОСОБА_13 ,  до неї зайшов ОСОБА_9 і сказав, що вбив ОСОБА_26 . Вона зауважила, що раніше ОСОБА_9 мав конфлікти з ОСОБА_12 у зв`язку з тим, що ОСОБА_13 часто гостювала в їхньому будинку і мала спільні інтереси і політичні погляди з її чоловіком. ОСОБА_12 писав погрози на телефон ОСОБА_9 . Пояснила, що через складну ситуацію в родині ОСОБА_13 часто залишалась у них разом зі свої сином на ніч. 
		У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_13 , її особа встановлена на підставі паспорту громадянина України. Свідок показала, що розуміє, з приводу яких обставин викликана у судове засідання. Зазначила , що загиблий є її колишнім чоловіком. Від шлюбу вони мають 4 дітей. Зазначила, що стосунки в родині були непростими. Нещодавно вони з чоловіком розлучились, але продовжували жити в одному будинку. Неодноразово доводилось викликати працівників поліції,  а також проситись з дитиною переночувати в родині ОСОБА_9 . Вказала, що 24.07.2021 року зранку вони з ОСОБА_12 , після чергової суперечки напередодні, їхали разом автомобілем до Гребінки. Перед тим як вона вийшла з авто,  чоловік сказав: «Вибач, якщо щось не так». Вона вийшла на базарній площі і відкрила свій магазин, спілкувалась з людьми. По обіді звернулась до ОСОБА_17 з пропозицією зустрітися, випити кави. Пояснила, що приїхала до будинку ОСОБА_9 близько 14 години,  машину залишила біля двору, розмовляла з ОСОБА_17 , потім попросила у неї прилягти відпочити. Син був вдома, оскільки батько до нього агресії не проявляв. Крім того зазначила, що у ОСОБА_9 була часто, оскільки ОСОБА_9 допомагав їй у політичних справах. ОСОБА_12 знав, що вона тісно спілкується з родиною ОСОБА_9 . Спочатку він добре ставився до цього, сприяв їхній спільній цілі, але потім з`ясувалося, що він навіть приїжджав до будинку ОСОБА_9 , щоб слідкувати чим вона займається, сидів до ранку під двором. У хаті у ОСОБА_9 , ОСОБА_12 був раніше, стосунки були натягнуті, але агресії відносно ОСОБА_9 він не проявляв. Чоловік не забороняв їй з ними спілкуватись. Вказала, що того дня, вона лягла спати в дитячій кімнаті після 14 години і не прокидалась, не чула жодних звуків, поки ОСОБА_17 не розбудила її криками, що на вулиці чоловіки б`ються.  Пояснила, що одразу вибігла на двір. У цей час на подвір`ї, біля вхідних дверей лежав ОСОБА_12 . Вона не зрозуміла, що сталось, тому схватила відро води та вилила на нього, аби привести його до тями, перевіряла пульс. Бачила, що в нього опухає шия, крутила його тіло, бо не могла зрозуміти звідки йде кров. Потім вилила на нього ще одне відро води та почала рвати на ньому одяг, лише тоді помітила отвір в районі сонячного сплетіння. Наступне відро води вона вже вилила на себе та викликала з телефону загиблого 102. На той момент було приблизно 19.30  вечора, але ще світло. Пояснила, що не бачила ОСОБА_9 , бо була сконцентрована на своїх діях. Лише коли вилила на себе відро води - почула, що ОСОБА_9 сказав, аби я не чіпала чоловіка, бо він мертвий. Зазначила, що нових ран на тілі загиблого, окрім отвору вона не бачила. Про наявність зброї у ОСОБА_9 вона знала, але особисто ніколи її не бачила. 
		Так, окрім показів наданих потерпілим та свідками, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду та оцінені судом у порядку ст. 94 КПК України, а саме:
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022170580000276 від 24.07.2021 року з попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 119 КК України, за обставин, що сталися 27.07.2021 близько 19:30 год.  гр. ОСОБА_9 , перебуваючи на території свого домогосподарства, за адресою: АДРЕСА_1 умисно вбив громадянина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснивши постріл з сигнальної ракетниці в груди останнього (т.1 а.с.51);
		- висновок судово-медичної експертизи № 188 від 01.09.2021, згідно якого
		у ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді: вогнепального поранення по передній поверхні грудної клітки зліва, навколо рани мається нашарування кіптяви і світло-коричневий опік шкіри (2 ст) розташований більш доверху і лівіше рани, по ходу раньового каналу маються циркулярні крововиливи, кіптява та опалені краї, рана проходить м`які тканини між 6 і 7 ребрами по білягрудинній лінії і лівіше від мечеподібного відростку грудини, далі раньовий канал проникає в плевральну порожнину (в лівій плевральній порожнині до 1200 мл рідкої крові, в правій плевральній порожнині до 250 мл рідкої крові), далі по ходу раньового каналу мається ушкодження серцевої сорочки овальної форми з опаленими краями, по передній поверхні навколо рани серцева сорочка опалена з нашаруванням кіптяви, з внутрішньої сторони грудини плевра і мякі тканини опалені, в серцевій сорочці мається запечена та рідка кров, згортки крові які мають варений вигляд (до 150 мл), далі раньовий канал проникає в правий шлуночок серця по передній поверхні овальної форми з нерівними опаленими краями, серце по передній поверхні має вигляд вареного з нашаруванням запеченої крові, в правому шлуночку раньовий канал сліпо закінчується, хорди та ендокард обгорілі з нашаруванням запеченої крові, описані вище рани по передній поверхні грудної клітки зліва та рана в плевральній порожнині і в серці з`єднується в один загальний раньовий канал направлений спереду назад, дещо зліва на права і дещо знизу вверх (при умові правильного вертикального положення тіла), довжиною до 9 см, правіше і дещо вище вищезазначеної рани на шкірі грудної клітки округлої форми світло-коричневий опік шкіри (2 ст), правіше від даного опіку мається 3 поруч розташовані опіки шкіри (2 ст) різних форм - ближче до рани прямокутної форми в горизонтальному направленні, вище і правіше від нього опік шкіри (2 ст) дугоподібної форми, дугою відкритий вліво і правіше від останнього опік шкіри (2 ст) овальної форми, які носять характер при життєвості і утворились: вхідна вогнепальна рана з передньої поверхні грудної клітки зліва - утворилась вірогідніше всього в результаті 1 пострілу з вогнепальної зброї, вогнепальним зарядом, постріл був здійснений з близької відстані, вірогідніше всього сигнальним пістолетом, «сигнальним зарядом», опіки шкіри навколо вхідної вогнепальної рани утворилися в результаті дії порохових газів та продуктів пострілу і відносно до живої особи мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, а в даному випадку призвели до смерті потерпілого. (т.1 а.с.56-59);
		- висновок судово-імунологічної експертизи № 1102 від 06.08.2021 року, згідно якого встановлено, що кров від трупа ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 належить до О (1) групи з ізогематглютинінами анти-А і анти-В за ізорсерологічною системою АВО (т.1. а.с.78);
		- висновок судово-імунологічної експертизи № 1103 від 06.08.2021 року, згідно якого встановлено, що у трьох змивах з бетонної поверхні, вилучених в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , знайдена кров людини. Кров у цих слідах може походити від гр. ОСОБА_12 (т.1 а.с.80-81);
		- висновок судово-балістичної експертизи № СЕ-19/117-21/9945-БЛ від 16.08.2021 року, згідно якого, вилучені 25.07.2021 року під час проведення обшуку території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 де виявлено труп гр. ОСОБА_12 , три предмета - є паперовими прокладками до сигнального патрона, та один предмет - є металевою верхньою прокладкою сигнального патрону (т.1. а.с.84-87);
		- висновок вибухо-технічної експертизи № СЕ-19/117-21/9836-ФХВР від 08.09.2021 року, згідно якого, на вилучених 25.07.2021 року під час проведення обшуку затриманого ОСОБА_9 чоловічих камуфльованих світлих шортах, речовин, характерних для продуктів пострілу, не виявлено (т.1. а.с.90-93);
		-  висновок вибухо-технічної експертизи № СЕ-19/117-21/9835-ФХВР від 07.09.2021 року, згідно якого, на відібраних 25.07.2021 року у підозрюваного ОСОБА_9 змивах з правої та лівої кістей рук, речовин, характерних для продуктів пострілу, не виявлено (т.1. а.с.96-100);
		- висновок судово-балістичної експертизи № СЕ-19/117-21/9946-БЛ від 22.09.2021 року, згідно якого встановлено, що вилучені 25.07.2021 року під час проведення обшуку території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 де виявлено труп гр. ОСОБА_12 та надані на дослідження: пістолет до категорії вогнепальної зброї не відноситься. Даний пістолет являється сигнальним пістолетом Шпагіна СПШ - 44, зразка 1944 року, калібру 26,5 мм, серійний номер « НОМЕР_1 », виготовлений промисловим способом. Даний пістолет придатний для стрільби. Надана на дослідження одна гільза являється стріляною гільзою сигнального патрона. Дана гільза відстріляна з наданого на дослідження сигнального пістолета Шпагіна СПШ - 44. Наданий на дослідження один патрон до категорії бойових припасів не відноситься, а являється сигнальним патроном. Даний патрон придатний для стрільби, зокрема із наданого на дослідження пістолета (т.1. а.с.103-114); 
		-    протокол обшуку від 25.07.2021 проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , на території домоволодіння, яке належить обвинуваченому ОСОБА_9 , в ході якого виявлено труп ОСОБА_12 , який знаходився в положенні лежачи на спині, головою звернутий до входу на подвір`я, ногами звернутий до входу до будинку, з ознаками насильницької смерті; вилучені змиви плям бурого кольору з бетонних поверхонь та предмет зовні схожий на сигнальну ракетницю (пістолет) з маркуванням «1961 г., № НОМЕР_1 »; стріляну гільзу, яка знаходилась у стволі сигнального пістолета, три картонні та один металевий предмет, схожі на пижі (т.1 а.с.152-163);
		 
		Відеозапис вказаної слідчої дії був відтворений в ході судового розгляду.
		 
		-   протокол огляду від 21.09.2021 року, згідно якого було проведено огляд флеш-картки марки «Transend ММC» із об`ємом пам`яті  1 GB, так зокрема встановлено, що на флешці наявні два відеозаписи з написами: «Проникнення 24.07.20 с 19.33-19.49» об`ємом пам`яті 85,9 МБ та «Пожеже 09.12.20 с 02.08-04.20» об`ємом пам`яті 146 МБ. Під час відтворення в судовому засіданні відеозапису  з написом «Проникнення 24.07.20 с 19.33-19.49», встановлено, що він тривалістю 1 хв. 48 секунд, ним охоплюється хвіртка та ворота до домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 та на ньому в верхньому правому куті мається вказана дата 2021.07.24 та відеозапис розпочинається о 18:33:32 і на відеозапису зафіксовано як до домогосподарства за вище вказаною адресою на велосипеді під`їжджає гр. ОСОБА_12 та він потім перелазить через хвіртку на територію домогосподарства та зникає з поля зору відеокамери. Потім відеозапис переривається та розпочинається о І8:48:42 та до даного домогосподарства під`їжджає поліцейський автомобіль та з нього виходить два працівника поліції до яких з території домогосподарства виходить гр. ОСОБА_9 та вони потім з ним заходять на територію вище вказаного домогосподарства.
		При відкритті відеозапису з написом «Пожеже 09.12.20 с 02.08-04.20», що він тривалістю 7 хв. 03 секунди, ним охоплюється хвіртка та ворота до домогосподарства за, адресою: АДРЕСА_1 та на ньому в верхньому правому куті мається вказана дата 2020.12.09 та відеозапис розпочинається о 03:07:41 та в подальшому даний відеозапйс періодично призупиняється та перемотується вперед та на ньому зафіксовано як по проїжджій частині по вул.Затишній напроти домогосподарства за вище вказаною адресою о 03:12:34,03:25:23 та03:25:57 проходить кожного разу дві особи, але впізнати чи роздивитись цих собі не виявиляється можливим (т.1 а.с.164-165);
		-  протокол огляду від 21.09.2021 року, згідно якого було проведено огляд флеш-картки марки «Kingstone micro-SD» із об`ємом пам`яті  32 GB, відеозаписи з якої,  були відтворена під час судового розгляду, так зокрема встановлено, що на даній флеш-картці наявні три відеозаписи проведення слідчої дії, а саме обшуку, який проводився 25.07.2021 року за адресою: АДРЕСА_1.  При огляді відеозапису встановлено наступне: на початку відеозапису слідчий ВП № 1 Лубенського районного відділу поліції оголосив час та дату проведення слідчої дії, представився, навів підставу для  проведення обшуку, надав можливість представитись понятим, учасникам та спеціалісту. Далі слідчий повідомив, які засоби фіксації будуть застосовуватися під час проведення обшуку та вказав їх технічні характеристики. Після цього слідчий повідомив про місце проведення слідчої дії та повідомив понятим, учасникам та спеціалісту про причину проведення обшуку. Потім зафіксовано сам процес проведення обшуку. (т.1 а.с.166,168);
		Надані суду докази з приводу їх належності, допустимості та достовірності сторонами кримінального провадження не оспорювались. Порушень норм КПК України, які відповідно до ст.ст. 86, 87 КПК України тягнуть за собою недопустимість зазначених доказів, в суді не встановлено. 
		Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі, а сукупність зібраних доказів достатніми та взаємозв`язаними між собою, тому суд покладає їх в основу обвинувального вироку.
		Таким чином, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 1 ст. 119 КК України, як убивство з необережності.
		Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.
		Відповідно до положень ст. 25 КК України необережність поділяється на кримінальну протиправну самовпевненість та кримінальну протиправну недбалість. Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є кримінально протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна і могла їх передбачити.
		При вбивстві внаслідок кримінальної протиправної самовпевненості винний передбачає можливість настання смерті іншої особи від вчинюваної ним дії (бездіяльності), але легковажно розраховує на її відвернення. При цьому повинен мати місце розрахунок на конкретні обставини, які, на думку винного, відвернуть настання смерті. Однак такий розрахунок виявляється легковажним. Обставинами, які, на думку винного, відвернуть настання смерті, можуть бути його власні сили і можливості, діяльність інших людей тощо. 
		Вбивство через необережність внаслідок кримінальної протиправної самовпевненості необхідно відмежовувати від вбивства з непрямим умислом, коли винний, передбачаючи настання смерті, свідомо її допускає. При цьому винний усвідомлює можливість настання смерті потерпілого в даному випадку від його поведінки, не бажаючи разом із тим злочинного наслідку або байдуже ставлячись до його настання. Про наявність непрямого умислу свідчить, зокрема, розрахунок винного на випадковість, «навмання».
		При вбивстві внаслідок кримінальної протиправної недбалості - винуватий не передбачає можливості настання смерті іншої особи від вчиненої ним дії (бездіяльності), але повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю.
		Отже, визначаючи форму вини, якою характеризується позбавлення життя потерпілого, необхідно виходити з обставин, встановлених під час кримінального провадження, зокрема: характеру дій обвинуваченого, внаслідок яких потерпілого позбавлено життя; обстановки, яка передувала вчиненню кримінального правопорушення, знаряддя кримінального правопорушення; локалізація тілесних ушкоджень; поведінки обвинуваченого стосовно потерпілого до та після вчинення кримінального правопорушення. При цьому доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема доведення має впливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а відсутність таких ознак не може констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутністю таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		В судовому засіданні не здобуто доказів того, що обвинувачений мав умисел на вбивство ОСОБА_12 . Натомість встановлено, що останній перебував разом зі своєю дружиною на території власного домогосподарства, за адресою: АДРЕСА_1 . У цей час до території вказаного домогосподарства через паркан проник ОСОБА_12 , з яким у ОСОБА_9 виник конфлікт, оскільки ОСОБА_12 намагався проникнути до будинку ОСОБА_9 в середині якого перебувала колишня дружина ОСОБА_12 . У ході конфлікту ОСОБА_12 почав наносити удари ОСОБА_9 , на що останній, в ході сутички, взяв сигнальний пістолет із сигнальною ракетою яка знаходилась в пістолеті, з метою припинення ОСОБА_12 протиправних дій, та  тримав сигнальний пістолет в правій руці направленим донизу в область ніг потерпілого ОСОБА_12 .  У подальшому ОСОБА_9 внаслідок кримінальної протиправної самовпевненості, не маючи умислу на заподіяння ОСОБА_12 смерті,  передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, під час падіння на підлогу, з необережності, здійснив постріл в область грудної клітини ОСОБА_12 , від чого останній помер на місці події.
		Суд вважає доведеним причинний зв`язок між діями ОСОБА_9 та наслідками, що настали.
		Також суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, з обґрунтуванням того, що своїми діями обвинувачений захищався від протиправних дій ОСОБА_12 .
		Згідно із ч.1 ст. 36 КПК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу (ч.3 ст.36 КПК України).
		Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 26.04.2002 "Про судову практику у справах про необхідну оборону", щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суд повинен враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.
		В ході судового розгляду встановлено, що поведінка ОСОБА_12 під час самої події не свідчила про наявність у нього умислу на позбавлення життя чи нанесення тяжких тілесних ушкоджень обвинуваченому, чи його дружині. При цьому ОСОБА_9 заздалегідь бачив, що ОСОБА_12 йде до нього агресивно налаштований, а тому міг завчасно вжити інших заходів для уникнення конфлікту та запобігти його розвитку, якщо сприймав погрози потерпілого як реальні і такі, що становлять небезпеку його життю. Також матеріали справи не місять доказів щодо наявності у обвинуваченого тілесних ушкоджень, що свідчить про відсутність реальної загрози життю обвинуваченого, як стверджує останній.
		За таких обставин, суд вважає, що дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство з необережності. Оскільки об`єктивною стороною у випадку вбивства через необережність є: 1) діяння посягання на життя іншої людини; 2) наслідки у вигляді її смерті; 3) причинний зв`язок між вказаними діянням і наслідками. З суб`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 119 КК України, характеризується необережністю, в даному випадку - злочинною самовпевненістю, оскільки ОСОБА_9 , тримаючи в руках сигнальний пістолет, який на той момент був заряджений сигнальною ракетою, хоч і не передбачав смерті потерпілого, однак повинен був і міг її передбачити, і під час падіння на підлогу, з необережності, здійснив постріл в область грудної клітини ОСОБА_12 , від чого останній помер на місці події.
		Згідно з п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід кваліфікувати відповідно за ст. 119 КК України.
		За таких обставин, провівши всебічне, повне та неупереджене дослідження всіх обставин даного кримінального провадження, оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає доведеним, що ОСОБА_9 вчинив протиправні дії, які виразились у вбивстві, вчиненому через необережність, тому кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 119 КК України.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо
		Так, відповідно до ст.12 КК України вчинене ОСОБА_9 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.119 КК України кваліфікується, як  нетяжкий злочин. 
		За час судового розгляду справи в суді, ОСОБА_9 поводив себе позитивно, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.
		Щодо обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність обвинуваченого. З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_9 та наявності пом`якшуючих його відповідальність обставин, судом, у відповідності до ст. 66 КК України їх не встановлено.
		Згідно вимог ч.1 ст.19 КК України ОСОБА_9 є осудним, оскільки осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
		Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_9 , який має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем якого, відсутня негативна характеристика, заяви і скарг на  його поведінку не надходило.
		Згідно довідки КНП «Гребінківська міська лікарня» року ОСОБА_9 на обліку у лікарів фтизіатра, психіатра та нарколога не перебуває. 
		За інформацією довідки виданої Гребінківським районним сектором філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області, ОСОБА_9 , на обліку не перебуває.
		Також враховано, що обвинувачений  одружений, пенсіонер, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не є депутатом чи інвалідом. Знятий з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі. 
		Крім того встановлено, що ОСОБА_9 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, що підтверджується даними відповідної вимоги.
		Згідно з висновками Досудової доповіді, складеної Лубенським районним сектором №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області від 28.09.2023 року стосовно громадянина ОСОБА_9 , орган пробації вважає, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, відсутність історії правопорушень, готовність до змін, середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
		Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
		Разом з цим, Конституція України визначила, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3). Крім того, у ст. 27 Основного Закону держави гарантується невід`ємне право людини на життя і захист цього права є обов`язком держави. Такі положення Конституції України зумовлені нормами міжнародного права, зокрема в ч.1 ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що «право кожного на життя охороняється законом». Аналогічна норма міститься і в ч.1 ст.6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права - «Право на життя є невід`ємне право кожної людини. Це право охороняється законом».
		У п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також його конкретних обставин та наслідків, що настали. Об`єктом злочину, передбаченого ст. 119 КК України є життя особи.
		Наслідок у вигляді смерті не має зворотного характеру, оскільки шкода, заподіяна потерпілій особі, не може бути усунена, що унеможливлює її відшкодування або компенсацію потерпілому чимось іншим. Заподіянням смерті іншій людині грубо ігнорується її природне, а тому невідчужуване право на найцінніше благо - життя.
		Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, обставин його вчинення, той факт, що фактично конфлікт відбувся за ініціативою потерпілого, який проник на територію домоволодіння обвинуваченого, завдавав тілесних ушкоджень, тяжкість вчиненого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, наведених вище, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який критично не оцінює та не засуджує своєї поведінки, не вибачився за вчинене, думку потерпілого про призначення обвинуваченому суворого покарання, позицію державного обвинувача, обвинуваченого, його захисника, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким ОСОБА_9 не визнав свою вину, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно  ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_9 слід призначити покарання за ч. 1 ст. 119 КК України - у виді 2 років позбавлення волі.
		На переконання суду, саме таке реальне покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
		В силу вимог законодавства суд позбавлений можливості застосувати до обвинуваченого такі види покарання, зазначені в санкції ст. 119 КК України як обмеження волі, оскільки він не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.
		Підстав для застосування ст.75 КК України для призначення покарання обвинуваченому з випробувальним терміном та призначення покарання з застосуванням ст.69 КК України судом не встановлено. На думку суду, призначити більш м`яке покарання, чи покарання із застосуванням випробування в даному випадку неможливо, з огляду на незворотні наслідки скоєного злочину - позбавлення життя людини.
		Цивільний позов потерпілим не заявлявся. 
		Процесуальні витрати у вигляді вартості  судових експертиз  на підставі  ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави.
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд вирішує питання про скасування арешту майна.
		За відсутності заборон, визначених зазначеною нормою, з огляду на те, що арешт майна було застосовано з метою збереження речових доказів, суд вважає за можливе скасувати раніше обрані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
		Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання  про застосування відносно нього запобіжного заходу, при цьому з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого протягом судового розгляду, за відсутності ризику ухилення від відбування призначеного судом покарання, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
		Керуючись: ст.ст.7,8,9,22,30-33,84-86,110,318,319,369-371,373,374,376 КПК України, ст.ст. 50,65-67, ч.1ст.119 КК України, суд,-
		 
		                                                                   у х в а л и в :
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання та фактичного затримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 25.06.2021 по 26.06.2021 включно з розрахунку 1 день попереднього ув`язненням за 1 день позбавлення волі.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирати.
		Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт гр.України серія НОМЕР_2 ), на користь держави судові витрати на проведення судово-балістичних експертиз в сумі 3 432,4 грн. та 2 745,92 грн. на проведення вибухо-технічний експертиз, а всього стягнути 6 178,32 грн.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Пирятинского районного суду Полтавської області від 27.07.2021 року на:  Змив РБК № 1 з бетонної поверхні та контроль до нього, які опечатані до паперового конверту в окремих паперових згортках; Змив РБК № 2 з бетонної поверхні та контроль до нього, які опечатані до паперового конверту в окремих паперових згортках; Змив РБК № 3 з бетонної поверхні та контроль до нього, які опечатані до паперового конверту в окремих паперових згортках; Три картонні та один металевий предмет, схожі на пижі, які опечатано до паперового конверту; Предмет зовні схожий на сигнальну ракетницю (пістолет) з маркуванням «1961 г.,», який опечатано до паперової коробки; Стріляну гільзу, яка знаходилася у стволі сигнального пістолету, яку опечатано до спеціального полімерного пакету № «KIV 4114376»; Стріляна гільзу та патрон, які знаходилися на підвіконні, які опечатано до спеціального полімерного пакету № «SUD 1119499»
		Речові докази: 
		- Змив РБК № 1 з бетонної поверхні та контроль до нього, які опечатані до паперового конверту в окремих паперових згортках; Змив РБК № 2 з бетонної поверхні та контроль до нього, які опечатані до паперового конверту в окремих паперових згортках; Змив РБК № 3 з бетонної поверхні та контроль до нього, які опечатані до паперового конверту в окремих паперових згортках; Три картонні та один металевий предмет, схожі на пижі, які опечатано до паперового конверту; Предмет зовні схожий на сигнальну ракетницю (пістолет) з маркуванням «1961 г.,», який опечатано до паперової коробки; Стріляну гільзу, яка знаходилася у стволі сигнального пістолету, яку опечатано до спеціального полімерного пакету № «KIV 4114376»; Стріляна гільза та патрон, які знаходилися на підвіконні, які опечатано до спеціального полімерного пакету № «SUD 1119499», які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів СПД №1 ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, за адресою: м. Гребінка, вул. Магістральна, 16, Лубенського району Полтавської області, після набрання вироком законої сили - знищити.
		- флеш-картку марки «Kingstone micro-SD» із об`ємом пам`яті  32 GB, на якій було здійснено відеозапис слідчої дії, а саме проведення обшуку 25.07.2021 року - залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання  апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу  не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинувачуваному, потерпілому та прокурору. 
		 
		Суддя    ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...