Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/12698/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2023. Зареєстровано: 11.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2023.
Дата набрання законної сили: 09.01.2024
Номер судового провадження: 2/759/3993/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА   
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ун. № 759/12698/23
		пр. № 2/759/3993/23
		07 грудня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивачка звернулась з позовною заявою до Святошинського районного суду м. Києва.
		В обґрунтування позовних вимог вказувала, що ОСОБА_1 та Акціонерне товариство «ПриватБанк» мають укладені договірні відносини на підставі яких позивач отримала платіжну кредитну картку з картковим рахунком № НОМЕР_1 і додатковим рахункам договору №SAMDNWEC00018293834 DSL 01 KBGYZ 2015 року. АТ КБ «ПриватБанк» кредитний ліміт позивача по кредитній картці збільшив до 60000 грн. Під час оформлення кредитної картки та взагалі рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» позивач вказала свій фінансовий номер телефону.
		02.05.2023 року шахрайськими діями з рахунку позивача було списано 51 310,49 грн. 03.05.2023 року позивачка зателефонувала на гарячу лінію АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та повідомила про те, що з її карткового рахунку було викрадено грошові кошти, шляхом оплати техніки та попросила заблокувати картку. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» картку заблокували. 
		Згідно банківської виписки по картці позивача, з 02.05.2023 року було всього сім списань на загальну суму 51 310,49 грн. 
		03.05.2023 року позивачка звернулась до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення злочину. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 травня 2023 року було зареєстровано кримінальне провадження №12023105080000959 за фактом звернення позивача за ч. 1 ст. 190 КК України. Після цього, з отриманням витягу з ЄРДР позивач звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щоб повідомити про те, що по відношенню до позивача було вчинено кримінальне правопорушення та просила банк не нараховувати їй відсотки на суму заборгованості, оскільки триває досудове розслідування, а гроші з картки були списані шахрайським шляхом. 
		На таке звернення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив позивача про те, що вони будуть продовжувати нараховувати їй проценти на суму заборгованості до повного повернення позивачем грошових та нарахованих відсотків. 
		16.05.2023 року позивачка направила до національного банку України скаргу на дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в якій описала ситуацію та просила вжити певних заходів щодо неправомірності дій та бездіяльності АТ КБ «ПриватБанк».
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2023 року відкрито провадження у даній справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		08.08.2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив по справі у якому останній зазначає, що проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає їх не обгрунтовними та такими, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Позивачем не надано жодного доказу, що до несанкціонованих транзакцій як вона зазначає та на які вона посилається. 
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 та Акціонерне товариство «ПриватБанк» мають укладені договірні відносини на підставі яких позивач отримала платіжну кредитну картку з картковим рахунком № НОМЕР_1 і додатковим рахункам договору №SAMDNWEC00018293834 DSL 01 KBGYZ 2015 року. АТ КБ «ПриватБанк» кредитний ліміт позивача по кредитній картці збільшив до 60000 грн. Під час оформлення кредитної картки та взагалі рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» позивач вказала свій фінансовий номер телефону.
		02.05.2023 року шахрайськими діями з рахунку позивача було списано 51 310,49 грн. 03.05.2023 року позивачка зателефонувала на гарячу лінію АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та повідомила про те, що з її карткового рахунку було викрадено грошові кошти, шляхом оплати техніки та попросила заблокувати картку. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» картку заблокували. 
		Згідно банківської виписки по картці позивача, з 02.05.2023 року було всього сім списань на загальну суму 51 310,49 грн. 
		03.05.2023 року позивачка звернулась до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення злочину. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 травня 2023 року було зареєстровано кримінальне провадження №12023105080000959 за фактом звернення позивача за ч. 1 ст. 190 КК України. Після цього, з отриманням витягу з ЄРДР позивач звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щоб повідомити про те, що по відношенню до позивача було вчинено кримінальне правопорушення та просила банк не нараховувати їй відсотки на суму заборгованості, оскільки триває досудове розслідування, а гроші з картки були списані шахрайським шляхом. 
		       На таке звернення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив позивача про те, що вони будуть продовжувати нараховувати їй проценти на суму заборгованості до повного повернення позивачем грошових та нарахованих відсотків. 
		16.05.2023 року позивачка направила до національного банку України скаргу на дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в якій описала ситуацію та просила вжити певних заходів щодо неправомірності дій та бездіяльності АТ КБ «ПриватБанк».
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта аб оналежного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленному законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в кассах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операціїі з застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом відповідно до цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
		Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
		Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Позивач стверджує, що вказані операції проведені без її відома невідомими особами, у зв`язку з чим вона звернулася із заявою до правоохороних органів про повідомлення про вчинення кримінального правопорушення - шахрайства відносно неї.
		Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не можуть бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання умов та правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними.
		Згідно матеріалів справи, позивачкою не вжито заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання картки, піну або використання іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Тому в даному випадку відповідальність за операції, що проводились несе тільки клієнт.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12 цього Кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підстав і яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		В постанові Верховного Суду складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2020 року (справа № 560/898/16-ц) висловлено висновок, що обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.
		Позивач стверджує, що зняття, як кредитних так і власних коштів з її карткового рахунку, відбулось без її згоди, чим завданої й матеріальних збитків, зазначала, що свою банківську картку, як і дані, для її використання, нікому не надавала.
		Разом з тим, будь-які належні і допустимі докази на підтвердження того, що транзакції грошових коштів з рахунку позивача були здійснені не нею, матеріали справи не містять.
		Так, заява до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, як і витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є судовим рішенням, яке набрало законної сили, а обставини, встановлені у ньому, - становили би преюдицію. Подання заяви про вчинення кримінального правопорушення і факт внесення відомостей до Реєстру є задокументованими актами фіксації певних обставин, які не мають наперед визначеної оцінки.
		Обвинувальний вирок, який би набрав законної сили, у якому суд встановив би, що грошові кошти з рахунку позивача були використані не позивачем, а іншою особою, яка протиправним шляхом, без згоди ОСОБА_1 , заволоділа таким чином коштами і розпорядилася ними, не надано.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відновлення залишку власних та кредитних коштів на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , на картковому рахунку № НОМЕР_1 і додатковим рахунком договору №SAMDNWFC00018293834 від 01 липня 2015 року у зв`язку з несанкціонованими фінансовими операціями, які були здійснені в період 02 травня 2023 року в період часу з 20 годин 17 хвилин до 21 години 54 хвилин, коли шахрайськими діями з рахунку ОСОБА_1 були списано 51 310,49 грн. та списання нарахованих в зв`язку з цим відсотків.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ   від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		К еруючись ст.ст. 1-22, 509, 1054, 1066, 1073 ЦК України, ст.ст. 1, 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
		 
		Суддя: Ключник А.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...