Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 689/1771/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2023. Зареєстровано: 12.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2023.
Дата набрання законної сили: 22.02.2024
Результат оскарження 22.02.2024 Апеляційний суд Хмельницької області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/689/344/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 689/1771/23
		2/689/344/23 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		08.12.2023 року                     смт. Ярмолинці
		 
		Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:
		головуючого судді  Шевчик О.М.,
		за участю: 
		секретаря судових засідань  Фурман Н.Л.,
		представника позивача  Савінського О.П.,
		представника відповідача прокуратури Хмельницької області  Гуменної В.В.,
		представника відповідачів ГУНП в Хмельницькій області та ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області  Файчука А.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України, ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області про відшкодування шкоди,
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом допрокуратури Хмельницькоїобласті,ГУНП вХмельницькій області,Державної казначейськоїслужби України, ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області, в якому просить стягнути з рахунку Державного бюджету України, розміщеного в Державній казначейській службі України на його користь 1200000 грн. відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.
		Позов мотивував тим, що 08 травня 2014 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.1 ст.209, ч.3 ст.358, ч.1 ст.366 КК України, та 25 листопада 2014 року обвинувальний акт за вказаним обвинуваченням скеровано до суду. Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2015 року його визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.1 ст.209, ч.3 ст.358, ч.5. ст.27 ч.1 ст.366 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу даних злочинів. 01 червня 2016 року Апеляційним судом Хмельницької області вказаний вирок залишено без змін. 18 жовтня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2016 року залишено без змін. 
		Зазначив, що дії органів досудового розслідування, органів, що здійснювали оперативно - розшукову діяльність, дії прокуратури та слідчого судді у цій справі є такими, що порушили його особисті немайнові права та свободи. В результатібезпідставного здійсненнястосовно ньогокримінального провадженняза підозроюу вчиненніособливо тяжкогозлочину,а такожпід частривалого судовогорозгляду кримінальноїсправи судамипершої,апеляційної такасаційної інстанціййому булозавдано значнуморальну шкоду.Протягом тривалогочасу,починаючи ізпочатку здійсненнящодо ньоговідповідних оперативно-розшуковихзаходів,подальших слідчихдій,включаючи інегласні слідчідії,також вході судовогорозгляду справисудами усіхінстанцій,безпідставно обмежувалисьйого Конституційніправа,відбувалось втручанняв йогоособисте життя. Весь цейчас вінперебував устресовому стані,був позбавленийможливості уповній мірізайматись своїмиповсякденними справами,приділяти увагусвоїй сім`ї,займатись підприємницькоюдіяльністю.Сам факт,спочатку безпідставноїпідозри,а згодомі обвинувачення,у скоєнніособливо тяжкогозлочину,викликало унього глибокіморальні переживання,адже покарання,що йомузагрожувало булоу видіпозбавлення волі. Щодо ньогопроводились негласніслідчі тарозшукові дії,під часяких здійснювалосьзняття інформаціїз телекомунікаційнихмереж.В йогобудинку булопроведено обшук,за результатамиякого буловилучено документи,які вподальшому такі недовели йогопричетність довчинення кримінальнихправопорушень.Такі обшукибуло проведеноі уйого батьків. Після того,як йомубуло оголошенопро підозруу вчиненнікримінальних правопорушень,було підготовленоклопотання прозастосування донього запобіжногозаходу увигляді домашньогоарешту,яке ухвалоюслідчого судді Хмельницькогоміськрайонного судубуло задоволено,чим практичнойого обмеженоу вільномупересуванні тавільному виборімісця проживання. Крім цього, було накладено арешт на майно, яке йому належить на праві власності, чим йому було спричинено не тільки матеріальні незручності, але й психологічний дискомфорт, адже він в повній мірі не міг розпоряджатись своїм майном. Дискомфорт та психологічне навантаження також спричинила потреба перебувати в судовому засіданні в статусі обвинуваченого, страх можливості безпідставно опинитись в місцях позбавлення волі, що суттєво вплинуло на стан його здоров`я. Усе це позивач вважає наслідком неправомірних дій органів досудового розслідування та прокуратури.
		З урахуванням вищенаведеного, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України 1 200 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.
		Представник відповідача ГУНП в Хмельницькій області подав до суду відзив на позов, в якому просить суд відмовити у позові. Зокрема, вказав на те, що досудове розслідування зазначеного кримінального провадження здійснювалося слідчим УМВС України в Хмельницькій області в 2014 році, тобто ще до створення ГУНП в Хмельницькій області, яке має свій статус та не є правонаступником органів внутрішніх справ.
		Представник відповідача ліквідаційної комісії ГУНП в Хмельницькій області подав до суду відзив на позов, в якому просить суд відмовити у позові, посилаючись на його безпідставність та необгрунтоаваність.
		Представник відповідача Державної казначейської служби України подав до суду відзив на позов, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Також вказав, що позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача, оскільки відповідачем у даній категорії справи є саме Держава Україна, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
		Представник відповідача Хмельницької обласної прокуратури подав до суду відзив, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просить суд відмовити у позові. Зокрема, вказав на те, що підстав для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури немає. Посилався також на те, що розрахунок моральної шкоди, виходячи із розміру середньомісячного грошового забезпечення за кожен місяць перебування під слідством та судом є необґрунтованим, оскільки позивачем невірно застосовано формулу розрахунку, у зв`язку з чим позивач перебував під слідством і судом 23 місяці і 24 дні, тобто з 08.05.2014 (часу пред`явлення обвинувачення) по 01.06.2016 (набрання вироком законної сили), а не з 16.04.2013 по 18.10.2017, як зазначено у позовній заяві. Також зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння йому моральної шкоди.
		Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
		Прокурор всудовому засіданні просила відмовити у позові з підстав, вказаних у відзиві на позов.
		Представник відповідачів ГУНП в Хмельницькій області та ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області в судовому засіданні просив суд відмовити у позові з підстав, вказаних у відзиві на позов.
		Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
		Суд заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.
		Судом встановлено, що 16 квітня 2013 органом досудового розслідування внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження за № 12013240050000159 (т.1 а.к.п.1). 
		12 червня 2013 у житловому приміщенні ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук (т.2 а.к.п.166-168).
		05 вересня 2013 на підставі ухвали слідчого судді здійснено тимчасовий доступ до речей і документів ОСОБА_1 (т.4 а.к.п.1-9).
		08 травня 2014 року ОСОБА_1 старшим слідчим в ОВС СВ СУ ГУНП в Хмельницькій області повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5ст.191,ч.1ст.209КК України (т.30 а.к.п.24-27). 30 жовтня 2014 ОСОБА_1 повідомлено про зміну підозри (т.32 а.с.1-81). 13 листопада 2015 ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру за ч.3 ст. 358, ч.1 ст.366 КК України (т.6 судової справи а.с.44-61).
		13 травня 2014 року ухвалою слідчого судді щодо ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (т.30 а.к.п.69-70).
		13 травня 2014 року ухвалою слідчого судді накладено арешт на майно ОСОБА_1 (т.30 а.к.п.77-78).
		30 жовтня 2014 року ухвалою слідчого судді щодо ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання (т.31 а.к.п.156-157).
		Під час досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_1 проводились негласні слідчі дії (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т.29 а.к.п.9-10, т.30 а.к.п.85).
		24.11.2014 прокуратурою Хмельницької області затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.5ст.191,ч.1ст.209КК України, та скеровано до суду (т.1 судового провадження а.с.1-377).
		Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2015 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.1 ст.209, ч.3 ст.358, ч.1 ст.366 КК України, та виправдано у зв`язкуз недоведеністюв йогодіянні складуданих злочинів (т.8 судової справи а.с.9-90)
		01 червня 2016 року Апеляційним судом Хмельницької області зазначений вирок залишено без змін (т.8 судової справи а.с 214-291).
		18 жовтня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2016 року залишено без змін (т.3 судової справи а.с.48-53).
		Зазначені обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження і сторонами не оспорюються.
		Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких відокремлено посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
		Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).
		Статтею 1 Закону передбачено, що відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		У наведених у статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) (ст. 3 Закону): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
		Право навідшкодування шкодив розмірахі впорядку,передбачених ЗакономУкраїни від01грудня 1994року №266/94ВР,виникає,зокрема,у випадку постановлення виправдувальноговироку суду (п.1 ч.1 ст.2 цього Закону).
		Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 26.11.2015 постановлено виправдувальний вирок, який набрав законної сили 01.06.2016.
		Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.
		Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону).
		Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Тобто, Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
		Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «…моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості…».
		Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).
		У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання законної сили виправдувальним вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження.
		ОСОБА_1 у позові вказав, що він перебував під слідством і судом з 16.04.2013 (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР) по 18 жовтня 2017 року (винесення ухвали Вищим спеціалізованим судом України).
		Однак, враховуючи вищезазначені положення Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, період перебування ОСОБА_1 під слідством і судом становитиме не з 16 квітня 2013 року по 18 жовтня 2017 року, а з 08 травня 2014 року (повідомлення про підозру) по 01.06.2016 (набрання виправдувальним вироком законної сили), тобто 24 місяці 23 дні.
		Нормою ст.3 Закону презюмується право особи на відшкодування моральної шкоди. При цьому законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, але не граничний.
		Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня - 6 700,00 грн.
		Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Враховуючи фактичні обставини справи, тривалість моральних страждань позивача та негативні наслідки, які для нього настали у зв`язку із порушенням його прав, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне визначити розмір морального відшкодування в сумі 350 000,00 грн.
		При цьому посилання прокурора та представника ДКС України на те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		Суд відхиляє посилання представника ГУНП України в Хмельницькій області на те, що воно не є правонаступником УМВС України в Хмельницькій області, в зв`язку з чим не може бути відповідачем по справі, з огляду на таке.
		Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань УМВС України в Хмельницькій області перебуває в стані припинення (а.с.136) і формально ГУНП України в Хмельницькій області не є правонаступником УМВС України в Хмельницькій області, однак, органом, який на даний час фактично здійснює функції аналогічні тим, які здійснювало УМВС України в Хмельницькій області, є ГУНП України в Хмельницькій області.
		Крім того, за клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 11.09.2023 до участі в справі в якості співвідповідача залучено ліквідаційну комісію УМВС України в Хмельницькій області. 
		Судом також відхиляються посилання представника відповідача Державної казначейської служби України на те, що позивачем позов пред`явлено до неналежного відповідача, виходячи із наступного.
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України)
		Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
		Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).
		Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
		Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).
		Отже, відповідачем у справі є держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
		Таким чином, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316 цс 19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14 447 цс 19) (пункт 28)).
		Так, Державну казначейську служба України, орган прокуратури та інші державні органи визначено відповідачами у справах: № 727/7635/21 пр. № 61-8814св22 (постанова Верховного Суду від 26 липня 2023 року); № 201/1611/22 пр. № 61-6247св23 (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року); №725/2042/22 пр. № 61-10902св22 (постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року) та ін.
		Суд також відхиляє посилання представника прокуратури на те, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу строку позовної давності, а саме, більш як через 7 років від дня коли дізнався про порушення свого права, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.
		Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково в сумі 350 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Керуючись ст.ст.81,141,263-265,354,355 ЦПК України, суд,-
		вирішив:
		Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя         Шевчик О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...