Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/23415/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2023. Зареєстровано: 12.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2023.

Номер судового провадження: 2-8603/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/23415/23-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2023 року                Печерський районний суд м. Києва
		суддя Батрин О.В.        
		секретар судового засідання Звонарьова В.О.,
		справа № 757/23415/23-ц
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спільній сумісній власності,
		представник позивача ОСОБА_3 ,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спільній сумісній власності.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 вересня 2007 року між сторонами укладено шлюб. Під час подружнього життя подружжям були накопиченні грошові кошти та дорогоцінні метали. Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації позивач з синами виїхала за кордон, де проживала в період з березня по жовтень 2022 року. Через неможливість спільного проживання їх шлюб переживає складні часи. Станом на дату подання позовної заяви відповідач тимчасово переїхав в інше місто і з позивачем та синами не проживає. Вважає, що фактичне усунення її від доступу до грошових коштів у сумі 400 000 доларів США та 10-ти золотих злитків свідчить про факт використання грошових коштів та золотих злитків на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби.
		Тому, позивач звернулася до суду з вказаним позовом, відповідно до якого просила визнати об`єктом спільної сумісної власності грошові кошти в сумі 400 000 доларів США та 10 злитків золота номіналом 100 грам та передати позивачу, а також стягнути 1 / 2 частину грошових коштів в сумі 200 000 доларів США.
		Ухвалою суду від 12 червня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 25 липня 2023 року (а.с. 47).
		13 липня 2023 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи в підготовчому засіданні без його участі (а.с. 54)
		14 липня 2023 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 56-57), відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне. Зазначені в декларації від 2021 року грошові кошти в сумі 400 000 доларів США відображали фінансову ситуацію на момент її складання, проте фінансове становище відповідача значно змінилося. Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України зазначені кошти були витрачені на оренду житла та проживання дружини із дітьми у Польщі в період з березня по жовтень 2022 року, згодом на оренду житла в м. Івано-Франківськ з жовтня 2022 року по сьогоднішній день, медичні послуги, освітні, волонтерські та інші зобов`язання, які виникли відповідно до їх сімейних обставин. Водночас, позивач на підтвердження особистої приватної власності щодо 10 золотих злитків по 100 г кожен, які були придбані нею до шлюбу надає 10 квитанцій форми № 377-К про купівлю-продаж банківського металу. На жодній із даних квитанцій не вказано такі реквізити документа як дата, час здійснення операції, ПІБ клієнта, підпис клієнта і будь-які інші дані, з котрих можна зробити висновок, що дане майно було придбане особисто позивачем до шлюбу. Крім того, зазначив, що факт використання спільних грошових коштів не в інтересах сім`ї повинен бути доведеним відповідними доказами.
		Ухвалою суду від 25 липня 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 вересня 2023 року (а.с. 62).
		17 серпня 2023 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив (а.с. 69-71), відповідно до якої відповідач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Більше того, не обґрунтував належність конкретного доказу, на які він посилається у відзиві. 
		До судового засідання сторони не з`явились. 
		Представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позову заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.
		Відповідач надав заяву про розгляд справи у його відсутність та його представника, заперечив щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
		Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Судом встановлено, що з 22 вересня 2007 року між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського РУЮ у м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 22 вересня 2007 року серія НОМЕР_1 (а.с. 16).
		Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Отже, законом встановлено презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане під час шлюбу.
		Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
		Згідно зі ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
		Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі № 161/79/18, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 Сімейного кодексу України.
		У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті  65 Сімейного Кодексу України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
		У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї, чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
		За змістом наведених норм, факт використання спільних коштів  не в інтересах сім`ї повинен бути доведеним відповідними доказами.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд  у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 761/32404/14-ц.
		За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
		При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
		Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
		Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
		Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
		Згідно зі ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. 
		Згідно з ч. 1-5 ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
		Згідно з частиною першою статті 45 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції» (в редакції на час виникнення спірних відносин; далі Закон №1700-VII) особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «б» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
		Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 46 Закону №1700-VII у декларації зазначаються відомості про наявні грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески.
		За змістом указаних норм Закону декларуванню підлягають, у тому числі готівкові кошти станом на 31 грудня звітного року.
		Згідно з декларацією ОСОБА_2 , уповноваженого на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, поданої 18.02.2021 року відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» у розділі 12.Грошові кошти ОСОБА_2 зазначив, що йому на праві власності належить 300 000,00 доларів США, а ОСОБА_1 на праві власності належить 100 000,00 доларів США.
		Враховуючи норми 57, 60 Сімейного кодексу України, суд доходить висновку, що задекларовані грошові кошти є спільним майном подружжя, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 400 000 доларів США. Тобто, кожному з подружжя належить по 200 000 доларів США,
		Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що грошові кошти у розмірі 400 000,00 доларів США були витрачені не в інтересах сім`ї чи були розподілені між сторонами та з урахуванням рівності часток кожного з подружжя та того, що за позивачем задекларовано 100 000 доларів США, відсутності будь-яких доказів щодо їх привласнення відповідачем, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 100 000,00 доларів США (200 000 доларів - 100 000 доларів, які задекларовані за позивачем), що на час подання позову відповідно до даних позовної заяви становить 3 656 000 грн. 
		Водночас, суд дійшов висновку про стягнення коштів в доларах США, без визначення їх в гривневому еквіваленті відповідно до положень ст. 57, 61 Сімейного кодексу України та ст. 192 ЦК України.
		Відповідно до п. 17 Положення про здійснення операцій із валютними цінностями (затвердженого Постановою Правління національно банку України від 02.01.2019 року № 2) форма і зміст квитанції/чека, що формується платіжним пристроєм банку, має відповідати вимогам нормативно-правових актів щодо здійснення валютно-обмінних, касових операцій та враховувати вимоги законодавства України про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		З урахуванням наведеного, із квитанцій про купівлю-продаж банківського металу форми № 377-К (а.с. 33-42) суд не може встановити, що 10 злитків золота номіналом по 100 грам кожний було придбано особисто позивачем до шлюбу, оскільки вони не відображають такі реквізити документа як дата, час здійснення операції, ПІБ клієнта, підпис клієнта і будь-які інші дані, з котрих можна зробити висновок.
		Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що вказані золоті злитки є їх спільною сумісною власністю.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання особистою приватною власністю ОСОБА_1 10 злитків золота номіналом 100 грам. кожний.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Позивач під час подання позову була звільнена від сплати судового збору.
		Відповідно до ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» станом на час подання позову (06.06.2023 року) позивач повинен був сплатити з урахуванням ціни позову судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто максимальний розмір судового збору станом на 06.06.2023 року складав 13 420,00 грн.
		Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 13 420,00 грн.
		Керуючись ст. 57, 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. 2, 4, 10-12, 76-82, 89, 90, 95, 141, 209, 229, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, 
		 
		В И РІ Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спільній сумісній власності - задовольнити частково.
		Визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 400 000 доларів США.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100 000 доларів США.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 13 420,00 грн.
		У задоволенні інших позовних вимог - відмовити. 
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
		Відповідач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
		 
		Суддя О.В. Батрин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...