Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/1193/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2023. Зареєстровано: 12.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2023.

Номер судового провадження: 2/761/1267/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/1193/21
		Провадження № 2/761/1267/2023
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       13 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
		при секретаріДем`янчук С.Р., 
		за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача Машковської О.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про захист прав споживача та стягнення пені, -
		 
		ВСТАНОВИИВ: 
		У січні 2021 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київстар», в якому просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4708,05 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19.01.2019 він замовив у відповідача послуги Інтернет та Телебачення та сплатив за них в цей же день плату за місця в розмірі 430,00 грн, з яких 220, 00 грн послуги телебачення , 180,00 грн - послуги Інтернету, 30,00 грн - оренда обладнання. 21.01.2019 відповідач свавільно, без попередження відключив йому ці послуги. В телефонному режимі йому повідомив відповідач, що коштів сплачено не достатньо. 22.01.2019 він звернувся до відповідача з заявою про відмову від послуг, на що отримав лист відповідача про необхідність особисто з`явитись в центр надання послуг та здійснити додаткові переговори. Після цього він звернувся до суду до суду з позовом про повернення оплати за вищевказані послуги в судовому порядку, такий позов був задоволений судом. Наразі позивач просить стягну з відповідача неустойку відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» в розмірі 4708,05грн (430, грн. *3%*365 днів).
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2021 матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В.
		Ухвалою суду від 21.01.2021 відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
		01.06.2021 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач просить стягнути неустойку за послуги від яких відмовився, і які по суті йому не надавались. Крім цього, рішенням суду вже було стягнуто з відповідача штраф у розмірі 25% від вартості послуг відповідно до ЗУ «Про телекомунікаційні послуги». Крім цього відповідач просив застосувати строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. 
		Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про відмову в задоволені позову з огляду на таке.
		Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.08.2020, яке набрало законної сили 26.11.2020, у справі № 761/37890/19 задоволено позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про стягнення коштів та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київстар» на користь ОСОБА_3 537 грн. 50 коп., з яких: 430 грн. 00 коп. - вартість телекомунікаційних послуг; 107 грн. 50 коп. - штраф.
		Вказаним рішенням встановлено, що на підставі замовлення від 18.01.2019 між ОСОБА_3 та ПрАТ «Київстар» було укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг № 8697030 (далі - Договір), який є договором приєднання у розумінні ст. 634 ЦК України, та, умови якого викладені в Умовах надання телекомунікаційних послуг відповідача, що розміщені на інтернет-сайті ПрАТ «Київстар»: www.kyivstar.ua.
		Підписуючи Замовлення, позивач замовляв наступні послуги: «Домашній Інтернет» на умовах тарифного плану «Безлім 100» вартістю 180 грн.; «Київстар ТБ» на умовах тарифного плану «Максимальний ТБ» вартістю 220 грн. та оренду обладнання відповідача вартістю 30 грн., тобто в сумі вартість послуг становила 430 грн.
		А тому, 19.01.2019 р. ОСОБА_3 вніс абонентський початковий (авансовий) платіж на рахунок компанії «Київстар домашній Інтернет», призначення платежу поповнення Інтернету у розмірі 430,00 грн.
		Однак, послуги «Домашній Інтернет» та «Київстар ТБ», які позивач оплатив, так і не були надані ПрАТ «Київстар», внаслідок чого, позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про відмову від послуг та повернення сплачених ним коштів.
		Згідно п.1 ч.1 ст. 40 Закону України «Про телекомунікації», оператор, провайдер телекомунікацій несе перед споживачами за ненадання оплачених телекомунікаційних послуг або надання їх в обсязі, меншому за оплачений, у розмірі оплаченої вартості ненаданих послуг та штрафу в розмірі 25 відсотків вартості послуг.
		Оскільки споживач (позивач) виконав умови Договору № 8697030, укладеного 18.01.2019 з відповідачем, однак провайдер (відповідач) не надав послуги «Домашній Інтернет» на умовах тарифного плану «Безлім 100» та «Київстар ТБ» на умовах тарифного платну «Максимальний ТВ», при цьому кошти, які були сплачені та зараховані на рахунок відповідача за послуги, споживачу повернуті не були, а тому суд вважає, що необхідно стягнути з ПрАТ «Київстар» на корить позивача сплачені ним грошові кошти в сумі 430,00 грн. А також, з відповідача на користь позивача, в порядку п.1 ч.1 ст. 40 Закону України «Про телекомунікації», стягнуто штраф у розмірі 25 відсотків від вартості послуг, що становить 107, 50 грн. (430 x 25 %), а всього з відповідача на користь позивача підлягало стягненню 537, 50 грн. (430,00 грн. + 107,50 грн.).
		Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		Суд звертає увагу учасників справи, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
		Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
		Крім того, преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
		Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (Правова позиція ВС у складі КГС, постанова від 18 березня 2021 року, справа № 902/608/19).
		Таким чином, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.08.2020, яке набрало законної сили 26.11.2020, у справі № 761/37890/19 встановлено факт не виконання ПрАТ «Київстар» умов договору, у зв`язку з чим накладено в порядку п.1 ч.1 ст. 40 Закону України «Про телекомунікації» штраф у розмірі 25 відсотків від вартості послуг.
		Крім цього, вказаним рішенням встановлено, що позивач відмовився від послуг відповідача.
		З огляду на вказане вище в цій справі, судом встановлено, що договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем згідно договору від 18.01.2019 не має. 
		Устатті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Отже,ЗУ «Про захист прав споживачів»врегульовані договірні відносини за участі споживача.
		Частиною 5статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів»встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
		Отже, пеня, передбачена частиною 5статті 10 зазначеного Закону, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.
		Оскільки між позивачем та відповідачем відсутні правовідносини за договором про надання телекомунікаційних послуг, частина 5статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів»не регулює спірні правовідносини, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача пені у відповідності до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів».
		За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. 
		Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Також, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи норми діючого законодавства та надані сторонами докази, проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши надані в силу положень ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що жодних належних, достатніх та достовірних доказів, які б доводили викладені у позовній заяві твердження позивача, до позовної заяви не долучено та суду не надано, отже, твердження позивача ґрунтуються на припущеннях, відтак, не можуть бути прийняті судом як докази на підтвердження дійсних обставин справи, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, відтак, задоволенню не підлягають. 
		Також, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки позов є не доведеним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (вказаний висновок узгоджуєтьсяПостановою Пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»).
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позову не був сплачений судовий збір на підставіст.22 Закону України «Про захист прав споживача», а відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то відповідно дост.141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.
		Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволені позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про захист прав споживача та стягнення пені відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...