Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/7357/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2023. Зареєстровано: 12.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2023.
Дата набрання законної сили: 11.12.2023
Номер судового провадження: 8900/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		11 грудня 2023 р. Справа № 520/7357/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: П`янової Я.В.,
		Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 20.06.23 по справі № 520/7357/23
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки , Військової частини НОМЕР_1 
		про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом також  відповідачі), у якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка є військовою частиною Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідності постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;
		- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , яка є військовою частиною Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідності постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. 
		Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зробив неправильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Наводить обставини справи, вказує на їх неврахування судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення. 
		За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
		У додаткових поясненнях позивач зазначає, що відповідно до листа Державного бюро розслідувань, листа ТУ ДБР, розташованому у м. Полтава, відсутні кримінальні провадження щодо вчинення військовослужбовцем ОСОБА_1 кримінальних правопорушень. Зазначає, що з 27.12.2022 Військової частини НОМЕР_1 не існує, а тому посилання суду першої інстанції на копії наказів командування Військової частини НОМЕР_1 (Наказу від 10.03.2023 за № 11-рс, Наказу від 22.04.2023 за № 50), заяви від 22.04.2023 за № 1524, поданих відповідачем до суду першої інстанції, є сумнівними.
		Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також  КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 08.05.2022 ОСОБА_1 призвано до лав Збройних сил України згідно з Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 25.02.2022 за № 69/2022.
		З 08.05.2022 по цей час позивач, ОСОБА_1 , проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка є військовою частиною Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на посаді старшого стрільця 1 взводу 2 роти, старшого сержанту.
		20.03.2023 позивач звернувся до відповідача з рапортом та відповідним пакетом підтверджуючих документів про звільнення з військової служби за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за № 2232-ХІІ, оскільки захворіла матір його дружини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій встановлено діагноз: Цукровий діабет, грижа стравохідного отвору, кіста правої нирки Босняк 1.
		Відповідно до висновку № 32 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, його теща (матір його дружини)  ОСОБА_2 потребує постійного догляду.
		Дружина ОСОБА_3 на теперішній час перебуває як вимушено переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , тому здійснювати належний догляд за своєю матір`ю не має можливості.
		22.03.2023 відповідачу надіслано адвокатський запит про надання інформації та вмотивованої відповіді щодо підстав відмови у звільненні позивача з військової служби за сімейними обставинами, на який листом від 31.03.2023 за № 1187/ВП відповідач зазначив, що звільнити позивача з лав Збройних Сил України відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ станом на 31.03.2023 неможливо, оскільки 01.03.2023 сержант ОСОБА_1 не з`явився на службу без поважних причин.
		Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом у цій справі.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень прав позивача з боку відповідачів у межах спірних правовідносин, пов`язаних зі звільненням позивача з військової служби.
		Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Згідно з частинами 2, 3, 5 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
		Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
		Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
		Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
		Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
		Статтею 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби.
		Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а у частині 4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
		Законом України "Про внесення зміни до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо додаткової підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану" від 20.09.2022 за № 2599-IX, який набрав чинності 01.10.2022 року, підпункт "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" доповнено новим абзацом та передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
		Згідно з частиною 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення № 1153/2008).
		Відповідно до пунктів 6, 7 Положення № 1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
		Згідно з пунктом 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
		Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
		Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
		Відповідно до пункту 112 Положення № 1153/2008 військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення.
		Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.
		У пункті 116 Положення № 1153/2008 наведені випадки, за яких допускається зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання.
		Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
		Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
		Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов`язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).
		Згідно з пунктом 117 Положення № 1153/2008 призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.
		Пунктом 225 Положення № 1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
		2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":
		- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
		- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
		- у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;
		- у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;
		- у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;
		- у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.
		Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
		- підстави звільнення з військової служби;
		- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
		- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
		Згідно з пунктами 241, 242 Положення № 1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
		Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
		Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
		До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
		Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
		Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
		Згідно з пунктом 5 Переліку документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (додаток 19), при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року за № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" та визначено підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
		Аналіз указаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зокрема через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу. З 01.10.2022 перелік таких підстав доповнений ще однією додатковою обставиною - перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
		Позивач у цій справі просить суд зобов`язати відповідача звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		Проте за твердженням відповідача, не спростованим позивачем, на цей час позивач відсутній на службі, місце його знаходження невідоме. Зазначене унеможливлює прийняти рішення про звільнення позивача суб`єктом владних повноважень. 
		Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2023 за № 50 «Про результати службового розслідування за фактом нез`явлення до місця служби сержантом ОСОБА_4 » (а.с. 60-63) вирішено:
		1. Службове розслідування за фактом нез`явлення до місця служби сержантом ОСОБА_1 вважати завершеним.
		2. ТВО старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини Військової частини НОМЕР_1 сержанту ОСОБА_5 підготувати та направити відповідні документи для виведення старшого стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 в розпорядження начальника Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		3. Помічнику командира Військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи начальнику служби лейтенанту ОСОБА_6 , за відсутність на службі без поважних причин відповідно до п. 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом МО України № 260 від 07 червня 2018 року, старшому стрільцю 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 сержанту ОСОБА_1 , не виплачувати щомісячну премію у квітні 2023 року за березень 2022 року та додаткову грошову винагороду за березень 2022 року.
		4. Помічнику командира Військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи начальнику служби лейтенанту ОСОБА_6 призупинити виплату грошового забезпечення старшому стрільцю 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 сержанту ОСОБА_1 , з 01 березня 2023 року.
		5. Заступнику командира батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_7 направити для розгляду у порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України та прийняття рішення за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України копію матеріалів службового розслідування до Територіального управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, відносно старшого стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 .
		На підставі Наказу від 22.04.2023 за № 50 командуванням Військової частини НОМЕР_2 підготовлена заява до Державного бюро розслідувань від 22.04.2023 за № 1525 про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (а.с. 64-68).
		Згідно з витягом з наказу начальника Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10.03.2023 за № 11-рс сержанта ОСОБА_1 , старшого стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, зараховано у розпорядження начальника Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень прав позивача з боку відповідачів у межах спірних правовідносин, пов`язаних зі звільненням позивача з військової служби.
		Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, які призвели до неправильного вирішення спору, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів відхиляє, як такі, що носять характер особистих припущень позивача, та в ході апеляційного розгляду справи не знайшли свого підтвердження.
		Щодо доводів позивача про те, що відповідно до листа Державного бюро розслідувань відсутні кримінальні провадження щодо вчинення військовослужбовцем ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, колегія суддів зазначає, що згідно з листом Державного бюро розслідувань від 29.09.2023 за № 30675-23/10-2-04-01-13038/23 відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року за № 298, відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України; надання інформації з Реєстру на всіх стадіях кримінального провадження, а також копії інформації, яка міститься у Реєстрі, у конкретному кримінальному провадженні до закінчення досудового розслідування здійснюється реєстраторам уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у форм процесуального керівництва у ньому. Витяги з Реєстру надаються лише у чітко визначених кримінальним процесуальним законодавством випадках; держателем Єдиного реєстру досудових розслідувань є Офіс Генерального прокурора, який надає відомості з Реєстру з додержанням вимог Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про захист персональних даних».
		З огляду на зазначене, посилання позивача на лист ТУ ДБР, розташоване у м. Полтава, від 05.10.2023 за № 27009-23/15-04/26412-23/п, у якому повідомлено про те, що у провадженні слідчих ТУ ДБР у м. Полтава відсутні кримінальні провадження про вчинення військовослужбовцем ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, не заслуговує на увагу.
		Доводи позивача про те, що з 27.12.2022 Військової частини НОМЕР_1 не існує, а тому посилання суду першої інстанції на копії наказів командування Військової частини НОМЕР_1 (Наказу від 10.03.2023 за № 11-рс, Наказу від 22.04.2023 за № 50), заяви від 22.04.2023 за № 1524, поданих відповідачем до суду першої інстанції, є сумнівними, колегія суддів також не бере до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що з рапортом від 20.03.2023 про звільнення з військової служби військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 звертався до начальника Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		При цьому підтвердження інформації про розформування Військової частини НОМЕР_1 , зокрема 27.12.2022, в матеріалах справи відсутнє.
		За твердженням відповідача, наведеному у відзиві на позовну заяву, правонаступником Військової частини НОМЕР_1 після її розформування буде Харківський ОТЦКСП.
		Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову задоволенні позовних вимог та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
		Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
		Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. 
		Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 по справі № 520/7357/23 - залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді   О.В. Присяжнюк   В.Б. Русанова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...