Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/1024/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2023. Зареєстровано: 13.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2023.
Дата набрання законної сили: 12.01.2024
Номер судового провадження: 1-кп/761/2381/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022100120000559

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/1024/23
		Провадження №1-кп/761/2381/2023 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		12 грудня 2023 року                                                                 місто Київ
		Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 62022100120000559 від 03 листопада 2022 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в с. Ленінка, Березанського району, Миколаївської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на момент вчинення кримінального правопорушення працюючий на посаді помічника начальника установи з працевлаштування ДУ «Північна ВК № 90», раніше не судимого
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України
		У С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_5 , будучи громадянином України, займаючи посаду помічника начальника установи з працевлаштування ДУ «Північна ВК № 90», розташованої на території тимчасово окупованої території міста Херсон, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, підтримуючи рішення та дії держави-агресора, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території міста Херсон, маючи умисел на зайняття посади так званого начальника «Херсонський слідчий ізолятор», та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації та, отримавши від них пропозицію на зайняття посади так званого начальника «Херсонський слідчий ізолятор», в порушення вимог Конституції та Законів України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, умисно, добровільно погодився на вказану пропозицію.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, приблизно у травні 2022 року (точна дата в ході досудового розслідування не встановлена) ОСОБА_5 , будучи громадянином України, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Херсон, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, зі своїх особистих мотивів та бажання очолити незаконний правоохоронний орган, погоджуючись на пропозицію представників держави-агресора - російської федерації, умисно, добровільно зайняв посаду так званого начальника «Херсонський слідчий ізолятор», тобто посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме добровільне зайняття посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
		Прокурор у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченого зазначив, що подані письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій  ОСОБА_5 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватістьОСОБА_5 поза розумним сумнівом. Відтак, прокурор просив суд визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому остаточне покарання у виді 14 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) ОСОБА_5 , який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		Відповідно до ухвали суду від 17 жовтня 2023 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повиний був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Водночас, це кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , обґрунтовуючи неможливість ухвалення обвинувального вироку, зазначив, що проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого порушує його гарантоване державою право на захист, оскільки на його думку він не повідомлений належним чином про час та місце розгляду кримінального провадження щодо нього. На думку захисника на даний момент відсутні законні підстави для визнання обвинуваченого винним.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, стороною обвинувачення надано наступні докази, які досліджені судом:
		Витяг з ЄРДР
		Постанова про виділення матеріалів досудового розслідування
		Додаток до постанови
		Копія витягу з ЄРДР
		Копія супровідного листа 
		Копія рапорту
		Копія рапорту
		Копія доручення
		Копія постанови про визначення підслідності
		Копія постанови про визначення групи прокурорів
		Копія листа
		Копія постанови про визначення підслідності
		Копія постанови про визначення групи прокурорів
		Копія відповіді на доручення
		Копія постанови
		Копія супровідного листа
		Копія протоколу за результатами проведення НСРД від 29.06.2022 №9/1-1186т
		Копія протоколу за результатами проведення НСРД від 29.06.2022 №9/1-1187т
		Матеріали НСРД на Micro SD 1 шт.
		Копія супровідного листа
		Копії ухвал Київського апеляційного суду
		Копії доручень
		Постанова про перекваліфікацію
		Повідомлення про підозру
		Копія рапорту
		Копія витягу з Урядового кур`єру
		Постанова про призначення слідчого 
		Постанова про доручення досудового розслідування групі слідчих
		Постанова про визначення групи прокурорів
		Копія доручення для надання вторинної безплатної правової допомоги
		Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю
		Постанова про продовження строків досудового розслідування
		Ухвала суду від 18.11.2022 про надання дозволу на затримання підозрюваного
		Доручення
		Інформація щодо виконання доручення з додатками
		Ухвала суду від 30.11.2022 про накладення арешту на майно
		Ухвала суду від 20.12.2022 про надання дозволу на здійснення СДР
		Ухвала суду від 21.12.2022 про надання дозволу на використання інформації здобутої внаслідок проведення НСРД
		Витяг з Урядового кур`єру
		Вимога
		Доручення
		Повідомлення про завершення досудового розслідування
		Доручення
		Повідомлення про проведення НСРД
		Протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.
		У той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_5 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України доведена повністю.
		Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
		Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.
		Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим по пред`явленому звинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
		Щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковані його дії, оскільки громадянин ОСОБА_5 , вчинив колабораційну діяльність, тобто добровільно зайняв посаду в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України є особливо тяжким злочином, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, характеризується типово.
		Пом`якшуючих покарання обставин судом не встановлено.
		Обтяжуючими покарання обставинами відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України за вчинення злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, дані, які характеризують ОСОБА_5 , суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Враховуючи, що за ч. 7. ст. 111-1 КК України ОСОБА_5 вчинив злочин проти основ національної безпеки України cуд вирішив застосувати конфіскацію всього майна, належного ОСОБА_5 на праві власності.
		Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлено.
		Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку, передбаченому положеннями ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 368, 370, 374 КПК України, суд
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади на строк 10 (десять) років та з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня звернення вироку до виконання,тобто із дня фактичного взяття його під варту.
		Речові докази - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		Суддя                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...