Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/12012/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 12.12.2023. Зареєстровано: 13.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2023.
Дата набрання законної сили: 11.01.2024
Номер судового провадження: П/380/12101/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11 грудня 2023 рокусправа № 380/12012/22Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області (місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 51, с. Малехів, Львівська область, 80383; код ЄДРПОУ: 43167274), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:
		- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області, яка полягає у невиданні наказів про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за кожний місяць служби з 24.02.2022 у розмірі 30000 грн. на місяць відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
		- зобов?язати Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області видати накази про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за кожний місяць служби з 24.02.2022 у розмірі 30000 грн. на місяць відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
		- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди за кожний місяць служби з 24.02.2022 у розмірі 30000 грн. на місяць відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
		- зобов?язати Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за кожний місяць служби з 24.02.2022 у розмірі 30000 грн. на місяць відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач з 24.02.0222 протиправно не виплачував йому, як співробітнику Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». На переконання позивача, бездіяльність відповідача щодо виплати йому вказаної винагороди порушує принцип дії нормативно-правового акта в часі та взяті на себе державою зобов`язання, які не можуть ставитися в залежність від наявності бюджетних асигнувань. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом. Просить позов задовольнити повністю.
		Ухвалою судді від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Ухвалою суду від 21.11.2022 провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22.
		Ухвалою суду від 30.10.2023 поновлено провадження у справі.
		Ухвалою суду від 11.12.2023 відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача про залучення третьої особи у справі.
		Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби судової охорони та Територіального управління відповідних коштів на її виплату за фондом оплати праці співробітників. Водночас, у затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та 2023 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату. На переконання відповідача, видання Територіальним управлінням наказів про виплату додаткової допомоги без відповідного фінансування призвело б до порушення вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим бездіяльність Територіального управління щодо невиконання постанови КМУ № 168 відсутня. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
		Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
		ОСОБА_1 проходить службу в Службі судової охорони, а саме в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Львівській області на посаді командира відділення, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 27.04.2021.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 р. строком на 30 діб. В подальшому відповідними указами Президента України воєнний стан було продовжено, який діє і по теперішній час.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі  Постанова №168) на період дії воєнного стану запроваджено виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн окремим категоріям військовослужбовців.
		Листом від 11.08.2022 ТУ ССО у Львівській області повідомило позивача, що у затверджених Державною судовою адміністрацією України кошторисах Служби судової охорони на 2022 рік і відповідно кошторисах територіального управління, видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс територіального управління не дозволяє здійснити таку виплату.
		З 24.02.2022 позивачу додаткова винагорода, установлена Постановою № 168 в розмірі 30000 грн., не виплачувалася, що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
		Вважаючи, що відповідач протиправно не виплачував з 24.02.2022 винагороди, установленої Постановою № 168 в розмірі 30000 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.
		При вирішенні спору суд керувався таким.
		Відповідно до ст.161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII(далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
		Згідно з ч.1 ст.165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Частиною 2 цієї статті визначено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
		На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168, п. 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
		Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:
		- в абзаці 1 п. 1 постанови слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно замінено словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць;
		- п. 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
		- доповнено постанову п. 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
		Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).
		Згідно з вимогами п.3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
		Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000,00 гривень співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000,00 гривень іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000,00 гривень співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		За приписами п.4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
		У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.
		Отже, з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.
		Суд встановив, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу як співробітнику Служби судової охорони вказаної додаткової винагороди з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань та охоплюють період, починаючи з 24.02.2022.
		Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Згідно з вимогами ст.165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		До додаткових видів грошового забезпечення Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384) відносить, зокрема, винагороди.
		Зважаючи на це, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
		У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі 30000,00 гривень щомісячно.
		Водночас, з урахуванням змін до постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
		Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
		Так, надаючи тлумачення ст. 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
		Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абз.1 і 2 п.2 мотивувальної частини Рішення).
		У Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп і від 05.04.2001 №3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
		Водночас, Конституційний Суд України звернув увагу на те, що ч.1 ст.58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абз.3 п.2 мотивувальної частини Рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, абз.2 п.4 мотивувальної частини Рішення від 05.04.2001 №3-рп/2001).
		Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого ст.8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абз.6 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 №2-р/2017).
		Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз.3 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005).
		Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (п.156 Рішення у справі «Kopecky проти Словаччини» від 28.09.2004, заява № 44912/98).
		Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у ч.3 ст.22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.
		Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.
		Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000,00 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
		Суд встановив, що станом на день ухвалення рішення у цій справі, відповідач не надав доказів виконання Постанови №168 у зазначеній вище частині, а саме наказів командирів (начальників), на підставі яких здійснюється виплата додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, зокрема, позивачу, а відтак унаслідок протиправної бездіяльності позивач не має можливості отримати додаткову винагороду, установлену Постановою №168.
		При цьому, підставою для відмови ТУ ССО у Львівській області у виплаті позивачу додаткової винагороди, як однієї зі складових його грошового забезпечення, є відсутність відповідних бюджетних асигнувань.
		Суд вважає, що відповідач в такому разі порушує гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08.11.2005).
		Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою ч.2 ст.6 КАС України.
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що починаючи з 24.02.2022 позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди у розмірі 30000,00 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.
		Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.09.2023 у зразковій справі №260/3564/22 щодо виплати додаткової винагороди службовцям Служби судової охорони.
		Водночас, суд ураховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43 внесено зміни до Постанови КМУ № 168, відповідно до яких, слова «співробітникам Служби судової охорони», виключено. Вказані зміни набрали чинності 21.01.2023.
		З огляду на зазначене, починаючи з 21.01.2023 у позивача відсутнє право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168.
		З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті з 24.02.2022 позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 в розмірі 30000,00 грн на місяць (пропорційно відпрацьованому часу) та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в розмірі 30000,00 грн на місяць (пропорційно відпрацьованому часу), за період з 24.02.2022, з урахуванням виплачених сум.
		Водночас позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невидачі наказів про нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та зобов`язання видати такі накази, задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
		Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
		При цьому, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
		Суд враховує, що саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168; винесення відповідних наказів є його дискреційним повноваженням.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
		Щодо відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
		Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
		4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
		Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
		Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
		Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
		На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги представником позивача долучено: договір про надання правової допомоги №331 від 07.07.2022, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1157500, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №417 від 17.02.2006, акт виконаних робіт від 29.08.2022, квитанція від 07.07.2022 на суму 1500 грн.
		Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд приходить до висновку, що дана справа є справою незначної складності та сума зазначена в договорі та акті наданих послуг є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.
		Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України, тому наявні підстави для часткового стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн.
		Щодо судового збору, то такий відповідно до ст.139 КАС України розподілу не підлягає.
		Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		в и р і ш и в :
		 
		позов задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 в розмірі 30000,00 грн на місяць (пропорційно відпрацьованому часу).
		Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області (місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 51, с. Малехів, Львівська область, 80383; код ЄДРПОУ: 43167274) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в розмірі 30000,00 грн на місяць (пропорційно відпрацьованому часу), за період з 24.02.2022, із урахуванням виплачених сум.
		У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області (місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 51, с. Малехів, Львівська область, 80383; код ЄДРПОУ: 43167274) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		 
		СуддяБратичак Уляна Володимирівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...