Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 442/7979/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2023.
Дата набрання законної сили: 11.12.2023
Номер судового провадження: 61-3161ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2023 року
		м. Київ
		справа № 442/7979/21
		провадження № 61-3161 св 23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,                    Луспеника Д. Д., 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		представник позивача -  ОСОБА_2 ,
		відповідач - ОСОБА_3 , 
		представник відповідача - ОСОБА_4 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року 
		у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М., 
		ВСТАНОВИВ:
		1.            Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2021 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення частки у праві спільної часткової власності та визнання права власності.
		Позовна заява мотивована тим, що йому на праві спільної часткової власності належить 5/12 ідеальних частки квартири    
		АДРЕСА_1 , іншим співвласником квартири 
		є ОСОБА_3 , якому належить 7/12 ідеальних частки.
		Він та відповідач не є членами сім`ї, не проживають спільно та не ведуть спільного господарства, не спілкуються між собою, родинні зв`язки між ними ніколи не підтримувалися. Вони, як співвласники, не можуть дійти порозуміння щодо спільного володіння, користування та розпорядження вищевказаної квартирою. Порядок користування квартирою між ним, як співвласниками, не встановлювався ні за домовленістю між сторонами, ні судовим рішенням.
		Оскільки вони не можуть у добровільному порядку вирішити спірні правовідносини щодо права користування та розпорядження зазначеною квартирою, тому він звернувся до суду з цим позовом. Крім того, він вніс на рахунок суду кошти, розмір яких відповідає вартості частки відповідача у спірній квартирі.
		З урахуванням викладеного  ОСОБА_1 просив суд припинити право власності ОСОБА_3 , на 7/12 ідеальних частки квартири 
		АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на 7/12 ідеальних частки цієї квартири.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2021 року у складі судді Крамара О. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Припинено право власності ОСОБА_3 на 7/12 ідеальних частки квартири 
		АДРЕСА_1 . Стягнуто 
		з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області на користь ОСОБА_3 внесену 12 липня 2021 року ОСОБА_1 за квитанцією № 0.0.2192319817.1 грошову компенсацію ринкової вартості 7/12 ідеальних частки у спільному майні - квартирі 
		АДРЕСА_1 у сумі 217 176,56 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 7/12 ідеальних частки квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто 
		з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 171,77 грн понесених ним витрат по оплаті судового збору.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що частка позивача в квартирі не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим та припинення права власності відповідача на належну йому частку у спільному майні з виплатою вартості цієї частки, яку внесено позивачем на рахунок суду, не завдасть істотної шкоди його інтересам.
		ОСОБА_3 більше п`яти років не проживає у спірній квартирі, що не заперечується його представником, а проживає за іншою адресою, тобто в нього є інше житло. Зважаючи на те, що ОСОБА_3 зловживає тим, що у нього більша частка у спірній квартирі, ніж у позивача і він не має наміру ні викупити частку ОСОБА_1 , ні продати свою частку позивачу, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач вказаними діями завдає істотної шкоди інтересам позивача.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2021 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову 
		ОСОБА_1 відмовлено.
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що право власності співвласника на частку у спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
		Апеляційний суд дійшов висновку про те, що належні відповідачу 7/12 частки спірної квартири не можна вважати незначною її часткою, оскільки така частка становить 32,2 кв. м житлової площі квартири та 44,275 кв. м загальної площі, що є достатніми площами для проживання однієї особи.
		Відповідач заперечував проти отримання компенсації вартості своєї частки, бажав особисто користуватись належним йому на праві власності майном та вказував про відсутність у нього іншого житла. Позивач не довів існування у відповідача іншого житла. 
		Відповідач тривалий час не проживає у спірній квартирі, проте цікавиться станом житла, сплачує внески на його утримання, а саме внески на утримання будинку та прибудинкової території, що підтверджується довідкою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оберіг-23» (далі - ОСББ «Оберіг-23») від 01 грудня 2021 року.
		Відсутні докази на підтвердження того, що відповідач втратив громадянство України, хоча у справі міститься паспорт громадянина російської федерації, виданий на ім`я ОСОБА_3 .
		Отже, припинення права власності відповідача на більшу частку спірної квартири завдасть йому істотної шкоди, що свідчить про неможливість застосування положень статті 365 ЦК України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 442/7979/21 з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
		У серпні 2023 року, після неодноразових нагадувань, справа надійшла до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, вказуючи про те, що позбавлення відповідача права власності на належну йому частку у спірній квартирі завдасть йому істотної шкоди, проте не зазначив, у чому саме полягає така шкода. 
		Спірна квартира є неподільною річчю, оскільки неможливо виділити у натурі належні сторонам частки, що підтверджується належними доказами. Апеляційний суд на зазначені обставини уваги не звернув. 
		Позивач позбавлений можливості користуватися спірною квартирою, оскільки в ній тривалий час відключено газопостачання, відновити газопостачання він не може, оскільки відповідач, як співвласник нерухомого майна, не надає згоди на вчинення таких дій. 
		Припинення права власності відповідача на частку у спірному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки він отримає грошову компенсацію вартості цієї частки, яку внесено позивачем на рахунок суду.  
		Відповідач проживає у російській федерації та не збирається повертатися до України. 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов. 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Судом установлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 вересня 2016 року у справі № 442/6020/16-ц позов  ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 5/12 ідеальних частки квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		ОСОБА_3 належить на праві власності 7/12 ідеальних частки квартири АДРЕСА_1 .
		Відповідно до технічного паспорту на квартиру 
		АДРЕСА_1 вона розташована на 2-му поверсі 4 поверхового будинку та складається з 3 кімнат, кімнати не є ізольовані між собою.
		Позивач вказував, що він та відповідач у добровільному порядку згоди щодо права володіння, користування та розпорядження спірною квартирою дійти не можуть. 
		Відповідно до звіту про оцінку майна товариства з обмеженою відповідальністю «Авента Груп» № 18-210609-018 ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 09 червня 2021 року становить 372 302,67 грн, вартість частки ОСОБА_3 становить 217 176,56 грн.
		На депозитний рахунок суду позивач вніс 217 176,56 грн, що підтверджується відповідною квитанцією від 12 липня 2021 року (а. с. 9, т. 1).
		Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
		Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
		Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
		Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено у статті 365 ЦК України, якою визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
		Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
		Тобто стаття 365 ЦК України передбачає реалізацію права співвласників на припинення права власності одного із співвласників на його частку в спільному майні за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але можуть бути застосовані за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
		З огляду на викладене при вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.
		Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування 
		статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні.
		Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду 
		від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18), 
		у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19) та у постановах Верховного Суду України 
		від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі 
		№ 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16.
		Правомірність дій суду при встановленні вказаної вище обставини оцінюється 
		з точки зору відповідності принципу об`єктивності і неупередженості, диспозитивності цивільного судочинства, завданням та основним засадам цивільного судочинства, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) зазначено, що: «висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується 
		в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном». 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».
		Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав належних доказів неможливості спільного користування майном та доказів того, що припинення права відповідача на його частку не завдасть істотної шкоди його інтересам, як співвласника майна. 
		Крім того, апеляційний суд вірно зазначив, що належні відповідачу 7/12 частки спірної квартири не можна вважати незначною її часткою, оскільки така частка становить 32,2 кв. м житлової площі квартири та 44,275 кв. м загальної площі. Відповідач заперечував проти отримання компенсації вартості своєї частки, бажав особисто користуватись належним йому на праві власності майном та вказував про відсутність у нього іншого житла.
		Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову, оскільки 
		 ОСОБА_1 належними доказами не підтвердив існування обставин, відповідно до яких було б можливим примусове припинення права співвласника на частку відповідно до положень статті 365 ЦК України, а також того, що таке втручання у право власності відповідача є виправданим відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не вказав, у чому саме полягає істотна шкода для відповідача, тобто порушенням права власності. 
		Доводи касаційної скарги про те, що спірна квартира є неподільною річчю, оскільки неможливо виділити у натурі належні сторонам частки, що підтверджується належними доказами, не можуть бути правовою підставою для позбавлення відповідача права власності на належне йому майно, а саме більшу частку у спірній квартирі. 
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Щодо судових витрат
		Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 рокузалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                       Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                Г. В. Коломієць
		 
		Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...