Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/10079/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2023. Зареєстровано: 14.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2023.
Дата набрання законної сили: 13.01.2024
Номер судового провадження: 1-кп/991/122/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52023000000000570

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/10079/23
		Провадження № 1-кп/991/122/23
		 
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		13 грудня 2023 року                                м. Київ 
		 
		 
		 
		Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		прокурора ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		захисника ОСОБА_8 ,
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києвіобвинувальний акт та угоду про визнання винуватостіу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 листопада 2023 року за № 52023000000000570, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		1. Історія провадження
		16.11.2023 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт та угода про визнання винуватості від 15.11.2023у кримінальному провадженні № 52023000000000570 від 15.11.2023 за обвинуваченням  ОСОБА_7  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
		Ухвалою Суду від 16.11.2023 у вищеназваному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
		04.12.2023 від прокурора ОСОБА_6 до суду надійшли зміни від 30.11.2023 до угоди про визнання винуватості від 15.11.2023. 
		За змістом п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України.
		 
		       2. Формулювання обвинувачення та статті (частина статей) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 .
		За змістом обвинувального акта та угоди про визнання винуватості ОСОБА_7  обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинених за таких обставин.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від Інформація 1 Особа 1, матеріали за підозрою якої виділені в окреме провадження (далі - Особа 1), призначено заступником Міністра оброни України. 
		Згідно з розподілом обов`язків між керівництвом Міністерства оборони України (далі - Міноборони), затвердженим наказом Міністра оборони України від 22.09.2020 № 346, заступник Міністра оборони України виконує обов`язки, пов`язані з виконанням завдань Міноборони в тому числі щодо: організації та проведення процедур публічних закупівель; постачання матеріальних ресурсів і надання послуг для потреб Збройних Сил України (далі - ЗСУ); організації та розвитку матеріального та продовольчого забезпечення ЗСУ, розроблення норм і стандартів за напрямами речового та продовольчого забезпечення, здійснення контролю безпечності харчових продуктів для потреб ЗСУ; управління об`єктами державної власності та державним майном; використання та розпорядження нерухомим військовим та державним майном і землями оборони;спрямування та координації діяльності Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів (далі - Департамент) тощо.
		Названі обов`язки упродовж Інформація 2 були покладені на заступника Міністра оборони України Особа 1. 
		Вказане свідчить про те, що Особа 1 в період Інформація 2 обіймав постійно в органі державної влади посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а тому згідно з положеннями прим. 1 до ст. 364 КК України був службовою особою.
		Наказом Міністра оборони України (по особовому складу державних службовців) від 01.10.2020 № 278 ОСОБА_7 призначено на посаду заступника директора Департаменту - начальника управління проведення закупівель Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів з укладенням контракту на період дії карантину та до дня визначення переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства, присвоєно шостий ранг державного службовця. 
		Наказом Міноборони від 09.02.2021 № 13КП тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою директора Департаменту покладено на заступника директора Департаменту, тобто на ОСОБА_7 .
		Згідно з Положенням про Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів, затвердженого наказом Міноборони від 28.05.2019 № 267 (далі - Положення № 267), Департамент здійснює централізовані публічні закупівлі та закупівлі для гарантованого забезпечення потреб ЗСУ за централізованими розрахунками, закупівлю товарів, робіт і послуг за тиловим напрямком забезпечення (продовольство, речове майно, пально-мастильні матеріали та спеціальні рідини, послуги з харчування особового складу ЗСУ).
		Положенням № 267 визначено, що Департамент підпорядковується Міноборони. Спрямовує та координує діяльність Департаменту безпосередньо заступник Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків).
		Департамент відповідно до покладених на нього завдань в тому числі: виконує планування закупівель і постачання матеріальних ресурсів, зокрема, за напрямом забезпечення продовольством відповідно до заявок, наданих структурними підрозділами апарату Міноборони, органами військового управління, військовими частинами, вищими військовими навчальними закладами, установами, безпосередньо підпорядкованими Міноборони, Генерального штабу; забезпечує організацію та проведення централізованих публічних закупівель для гарантованого забезпечення потреб ЗСУ; здійснює отримання пропозиції до річного плану закупівель та змін до нього, заявок і документів щодо організації та проведення процедур публічних закупівель, висновків щодо відповідності тендерних пропозицій учасників процедур закупівель технічним та іншим вимогам, установленим тендерною документацією; готує та укладає в установленому порядку договори (контракти) та угоду на закупівлю та постачання матеріальних ресурсів; здійснює супроводження правочинів та розрахунків з постачальниками (надавачами послуг, виконавцями робіт) на постачання матеріальних ресурсів; веде претензійну роботу в межах повноважень.
		ОСОБА_7 , будучи заступником директора Департаменту - начальником управління проведення закупівель Департаменту з 01.10.2020 та тимчасово виконуючи обов`язки за вакантною посадою директора Департаменту з 09.02.2021, обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органі державної влади, а тому згідно з положеннями прим. 1 до ст. 364 КК України був службовою особою.
		Згідно з п. 1 Розділу ІІ Інструкції з організації продовольчого забезпечення Збройних Сил України та годування штатних тварин військових частин Збройних Сил України шляхом залучення суб`єктів господарювання, затвердженої наказом Міноборони від 09.02.2016 № 62 (далі - Інструкція № 62), продовольче забезпечення в ЗСУ, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій ЗСУ (далі - військові частини) здійснюється, зокрема, шляхом освіження запасів продовольства.
		Відповідно до пп. 6 п. 3 розділу І Інструкції № 62 продовольче забезпечення військової частини - це надання виконавцем послуг в тому числі щодо освіження запасів продовольства.
		З метою організації якісного та різноманітного харчування особового складу ЗСУ, продовольче забезпечення ЗСУ здійснюється із застосуванням Каталогу продуктів харчування.
		Наказом Міноборони від 15.11.2019 № 591 затверджено Каталог продуктів харчування (далі - Каталог продуктів). Порядок застосування Каталогу продуктів харчування затверджено наказом Міноборони від 29.04.2020 року № 140 (далі - Порядок № 140).
		Наказом Міноборони від 24.12.2020 № 490 затверджена Інструкція з організації харчування особового складу Збройних Сил України із застосуванням Каталогу продуктів харчування під час закупівлі послуг щодо забезпечення харчуванням (далі - Інструкція № 490).
		Пунктом 2 розділу І Інструкції № 490 визначено, що послуга щодо забезпечення харчуванням - це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення харчуванням особового складу ЗСУ в стаціонарних та польових умовах, який включає в себе в тому числі освіження запасів продовольства.
		У пункті 3 розділу ІІ Інструкції № 490 вказано, що командування Сил логістики ЗСУ надає узагальнену заявку на закупівлю послуг з організації харчування військової частини на наступний рік (визначений період) до Департаменту в порядку та строки, визначені Порядком застосування Каталогу продуктів, та додатково вказує необхідну кількість послуг щодо забезпечення харчуванням.
		Таким чином, Департамент як структурний підрозділ Міноборони проводить процедури закупівель товарів, робіт та послуг для потреб ЗСУ відповідно до заявок Тилу Командування Сил логістики ЗСУ. 
		Відповідно до Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою КМУ від 04.08.2000 № 1225, військове майно непорушних запасів це - військове майно, яке призначене для використання в особливий період і перебуває у мирний час на довгостроковому зберіганні у військових частинах.
		За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», оголошено про проведення в Україні часткової мобілізації.
		Зважаючи на те, що рішень Президентом України про демобілізацію не приймалося, з 18.03.2014 і по теперішній час в Україні діє особливий період.
		06.08.2020 Міністром оборони України надано доручення № 12277/з розробити та опрацювати проект договору про закупівлю послуг з організації харчування за Каталогом на 2021 рік та розпочати відповідні торги. 
		Департаментом спільно із співвиконавцями розроблено відповідний проект договору та у відповідності до Інструкції з підготовки, погодження, укладення, реєстрації, обліку, зберігання та контролю за виконанням договорів, що укладаються від імені Міністерства оборони України (далі - Інструкція, затверджена Наказом № 500), погоджено його Тилом Командування Сил логістики ЗСУ в редакції документа Департаменту від 10.11.2020, відповідно до листа до Департаменту від 11.11.2020 №370/6/3/1/1970. 
		Надалі, зазначений проект договору оприлюднено Департаментом в електронній системі закупівель «Prozorro» у складі тендерної документації.
		За результатами проведених торгів Міноборони для закупівлі у 2021 році послуг щодо забезпечення ЗСУ харчуванням та/або забезпечення комплектами продуктів укладено 8 договорів на загальну суму 3 064 637 170,30 грн: з них 6 з ТОВ «Військсервіс-Волонтер» - № 286/2/20/118 від 30.12.2020; № 286/2/20/119 від 31.12.2020; № 286/2/21/2 від 05.01.2021; № 286/2/21/3 від 12.01.2021; № 286/2/21/5 від 10.02.2021; № 286/2/21/9 від 30.04.2021 на суму 2 970 112 777,80 грн та 2 з ТОВ «Ресурс сервіс КМ» № 286/2/21/1 від 05.01.2021; № 286/2/21/4 від 12.01.2021 на суму 631 343 237,50 грн (далі - Основні договори).
		Предметом усіх Основних договорів відповідно до розділу 2 є послуги з організації харчування військової частини (послуги щодо забезпечення харчуванням (годуванням), забезпечення комплектами продуктів за Каталогом продуктів харчування особового складу та штатних тварин військових частин в стаціонарних та польових умовах).
		Згідно з п.1 розділу І Основних договорів, послуга з організації харчування військової частини (далі - Послуга) - надання комплексу послуг що включає: послугу забезпечення комплектами продуктів, послугу щодо забезпечення харчуванням особового складу ЗСУ.
		За змістом пп. а) п.1 розділу І Основних договорів послуга щодо забезпечення харчуванням особового складу та штатних тварин військових частин в стаціонарних умовах та з використанням технічних засобів приготування їжі у польових умовах (далі - послуга харчування) - це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення харчування особового складу ЗСУ, який включає в себе в тому числі освіження запасів продовольства.
		Відповідно до пп. в) п.1 розділу І Основних договорів освіження запасів продовольства - постачання харчових продуктів консервованих, концентрованих харчових продуктів для закладення на зберігання під час освіження наявних запасів продовольства військової частини.
		Згідно з пп. 2.1. розділу ІІ Основних договорів виконавець зобов`язується у 2021 році надати Послуги особовому складу та штатним тваринам військових частин в стаціонарних та польових умовах при залученні суб`єктів господарювання, зазначені у специфікації до цього Договору, здійснити освіження продовольства, а Замовник - прийняти Послуги і оплатити у строки та за цінами згідно з положеннями таких Договорів.
		Крім цього, пунктом 6.16.6 Розділу VI Основних договорів визначено, що виконавцю надається право здійснювати перерозподіл вилучених під час освіження харчових продуктів між іншими військовими частинами.
		Пунктом 6.16.7 Розділу VI Основних договорів передбачено передачу представником замовника харчових продуктів, що підлягають освіженню, виконавцю, яка здійснюється одночасно з прийманням аналогічних харчових продуктів свіжого виготовлення, на підставі чого складається Акт приймання-передачі.
		За змістом п. 5.1. Розділу V Основних договорів розрахунки за договорами проводяться на підставі належним чином оформлених наступних документів: рахунків-фактур; зведеного акту приймання надання послуг з організації харчування та/або акту приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів; повідомлення-підтвердження, яке заповнюється представником Замовника.
		Таким чином, оскільки відповідно до приписів Основних договорів під час здійснення освіження запасів продовольства складається Акт приймання-передачі, згідно п. 5.1. Основних договорів така послуга не підлягає оплаті та здійснюється безкоштовно виконавцем договору.
		22.02.2021 до Департаменту надійшли проекти додаткових угод до Основних договорів листами суб`єктів господарювання від 19.02.2021. Пропонувалось внести, зокрема, наступні зміни: з пп. а) п.1 розділу І «Визначення термінів» виключити словосполучення «освіження запасів продовольства»; з пп. 2.1. розділу ІІ виключити словосполучення «здійснити освіження продовольства»; пункт 6.16.6 викласти в такій редакції: «Освіження продуктів здійснюється наступним чином: а) військова частина подає Виконавцю заявку щодо надання послуг із забезпечення харчовими продуктами за Каталогом; б) Виконавець здійснює постачання продуктів за цією заявкою. За результатами операції складається Зведений акт приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів за Каталогом, який підтверджує виконання зобов`язань за якістю та обсягом; в) вилучені харчові продукти перерозподіляються Замовником між військовими частинами та використовуються для харчування особового складу.
		Таким чином, з Основних договорів запропоновано виключити обов`язок суб`єктів господарювання здійснювати освіження запасів продовольства шляхом заміни продуктів харчування та покласти на підрозділи ЗСУ обов`язок перерозподіляти вилучені харчові продукти між військовими частинами та використовувати їх для харчування особового складу (зобов`язати їх виконувати невластиві їм функції). 
		Крім того, відповідно до вказаних проектів додаткових угод запропонована зміна порядку оформлення таких операцій, а саме складання за її результатами Зведеного акта приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів за Каталогом (який відповідно до розділу V Основного договору передбачає здійснення оплати за надані послуги) замість Акта приймання-передачі (який відповідно до розділу V Основного договору не передбачає здійснення оплати за надані послуги), чим покласти на Міноборони обов`язок здійснювати оплату за додаткові послуги із забезпечення новими запасами продовольства взамін тих, які попередньо підлягали безоплатному освіженню. 
		У подальшому, 23.02.2021 ОСОБА_7 доповів Особа 1 про надходження до Департаменту від ТОВ «Військсервіс-Волонтер» та ТОВ «Ресурс Сервіс КМ» зазначених проектів додаткових угод, а також про негативні наслідки, які будуть спричинені Міноборони та ЗСУ у разі їх підписання.
		Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 23.02.2021 у заступника Міністра оборони України Особа 1 виник злочинний умисел, спрямований на зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання ним як службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб зі ОСОБА_7 , що спричинить тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам. 
		З метою реалізації свого злочинного умислу Особа 1, усвідомлюючи, що право на укладання додаткових угод до Основних договорів на постачання харчування належить його підлеглому - ОСОБА_7 згідно з довіреністю Міністра оборони № 220/17/д від 25.01.2021, вступив із останнім у попередню змову на спільне умисне вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
		Так, Особі 1 та ОСОБА_7 було достовірно відомо, що відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України № 500, укладення додаткових угод до Основних договорів потребуватиме попереднього узгодження їх проектів з Департаментом фінансів Міноборони, Департаментом юридичного забезпечення Міноборони та структурними підрозділами Генерального штабу ЗСУ, до компетенції яких належить питання, що становить предмет договору. Разом з тим, Особа 1, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди зазначеними суб`єктами господарювання, з використанням службового становища, всупереч інтересам служби, вказав ОСОБА_7 на необхідність підписання таких додаткових угод, на що останній, усвідомлюючи незаконність такої вказівки, добровільно погодився. Таким чином, вступив у попередню змову з Особа 1 на вчинення вказаного кримінального правопорушення.
		Надалі, ОСОБА_7 , використовуючи службове становище, діючи всупереч інтересам служби та за попередньою змовою з Особа 1, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Військсервіс-Волонтер» та ТОВ «Ресурс Сервіс КМ», в порушення вимог Інструкції, затвердженої Наказом № 500, п. 3.8. Наказу Міноборони № 757, та п. 1 розділу VІ Інструкції № 62, без погодження (візування) відповідними структурними підрозділами, за невстановлених слідством обставин, але не пізніше 23.02.2021 в будівлі Департаменту за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 55/2, підписав додаткові угоди, а саме: № 6 від 23.02.2021 до договору № 286/2/21/2 від 05.01.2021; № 4 від 23.02.2021 до договору № 286/2/20/119 від 31.12.2020; № 4 від 23.02.2021 до договору № 286/2/20/118 від 30.12.2020; № 3 від 23.02.2021 до договору № 286/2/21/5 від 10.02.2021; № 5 від 23.02.2021 до договору № 286/2/21/3 від 12.01.2021; № 5 від 23.02.2021 до договору № 286/2/21/4 від 12.01.2021; № 5 від 23.02.2021 до договору № 286/2/21/1 від 05.01.2021 (далі - Додаткові угоди).
		У подальшому, з метою доведення злочинного умислу до кінця, Особа 1, діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_7 , всупереч інтересам служби, використовуючи службове становище, вчиняв дії, спрямовані на тривале виконання укладених   ОСОБА_7 . Додаткових угод та створював хибне враження щодо ефективності укладення таких Додаткових угод.
		Зокрема, після надходження до Департаменту проєктів Додаткових угод до Основних договорів ОСОБА_7 листом № 286/6/936 від 22.02.2021 надіслав їх для розгляду та надання пропозицій до Тилу Командування Сил логістики ЗСУ. У відповідь на вказаний лист начальник Тилу Командування Сил логістики ЗСУ листом від 24.02.2021 № 370/6/3/1/392 повідомив, що проєкти Додаткових угод не погоджено його структурним підрозділом, наголосив, що внесеними змінами до Основних договорів практично унеможливлений процес освіження харчових продуктів у військових частинах, та вказав, що такі дії Департаменту свідчать про можливе лобіювання останнім інтересів постачальників, нехтуючи при цьому інтересами ЗСУ, на які передбаченим порядком перерозподілу харчових продуктів покладено додаткові витрати бюджетних коштів.
		Надалі, листом 11.03.2021 за № 300/1/С/873 (вхідний № 3628/з) Головнокомандувач ЗСУ Особа 4 проінформував Міністра оборони України Особа 5 про те, що Департаментом в порушення вимог статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» укладено Додаткові угоди від 23.02.2021, якими змінено істотні умови договорів шляхом погіршення предмету закупівлі, виключивши з його складу освіження продовольства та змінивши механізм його здійснення. Внаслідок підписання зазначених Додаткових угод склалась критична ситуація з освіження продовольства непорушних запасів у військових частинах, що в подальшому може призвести до його псування і, як наслідок, підриву бойової готовності, іміджевих втрат ЗСУ та ставить під загрозу основи національної безпеки.
		Опрацювання зазначеного листа Міністр оборони України Особа 5 12.03.2021 доручив заступнику Міністра оборони України Особа 1.
		Крім того, з листом аналогічного змісту від 11.03.2021 за № 300/1/С/872 (вхідний № 3628/з/1) начальник Генерального штабу ЗСУ Особа 6 звернувся до заступника Міністра оборони України Особа 1.
		Зазначені листи 13.03.2021 Особа 1 доручив опрацювати ОСОБА_7 . При цьому, надав усну вказівку останньому підготувати завідомо неправдиву інформацію у відповідь на них про те, що визначений в Основних договорах механізм освіження продовольства непорушних запасів на практиці реалізувати було неможливо, а також що зміни, які внесені Додатковими угодами, спрямовані на вдосконалення процесу освіження продовольства непорушних запасів, що Додатковими угодами істотні умови Основних договорів не змінювалися, та що зміни, внесені цими Додатковими угодами, в повному обсязі забезпечують освіження продовольства непорушних запасів у військових частинах.
		На виконання такої вказівки за підписом ОСОБА_7 підготовлено відповідний лист на ім`я Особа 1 від 23.03.2021 за № 286/6/1508.
		Крім того, ОСОБА_7 за вказівкою Особа 1, зловживаючи своїм службовим становищем, підготував проєкт відповіді від імені Міністра оборони України Особа 5 на лист за № 300/1/С/873, який містив завідомо неправдиву інформацію про відсутність загроз неосвіження продовольства непорушних запасів у ЗСУ та створював хибне враження щодо ефективності укладення таких Додаткових угод.
		Відповідний лист Особа 5 підписано та зареєстровано за № 3628/з/5 від 30.03.2021.
		Таку ж саму відповідь Особа 1, з метою створення у Міністра оборони України хибного враження про вигідність укладених Додаткових угод від 23.02.2021 та обґрунтованості невжиття заходів до їх скасування (перегляду), зловживаючи своїм службовим становищем, надав на ім`я Міністра оборони України лише 15.04.2021 за № 3628/з/6.
		Головнокомандувачем ЗСУ Особа 4 листом від 26.04.2021 № 300/1/с/1458 у відповідь на лист Міністерства оборони України від 30.03.2021 № 3628/з/5 повторно поінформовано Міністра оборони України Особа 5, що проблема освіження запасів продовольства не вирішена, Міністерством оборони України не вчиняються дії на захист інтересів ЗСУ, та що вказані дії можуть мати наслідком псування продовольства, підрив боєздатності та функціонування ЗСУ.
		Зазначений лист у подальшому розписаний Особа 1 на ОСОБА_7 для опрацювання та підготовки доповіді Міністру оборони України з усною вказівкою відповідь не готувати.
		Крім того, не пізніше 17.05.2021 до Департаменту від ТОВ «Військсервіс-Волонтер» надійшов проєкт Додаткової угоди до Договору від 30.04.2021 № 286/2/21/9, який передбачав аналогічні зміни до Основного договору.
		ОСОБА_7 доповів про це Особа 1, а також про негативні наслідки, які будуть спричинені Міноборони та ЗСУ у разі їх підписання. Разом з тим, Особа 1, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди зазначеним суб`єктом господарювання, з використанням службового становища, вказав ОСОБА_7 на необхідність підписання такої додаткової угоди, на що останній, усвідомлюючи незаконність такої вказівки, добровільно погодився.
		Надалі, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з Особа 1, використовуючи надане йому службове становище, діючи всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Військсервіс-Волонтер», будучи обізнаними та неодноразово проінформованими про невигідність для ЗСУ та Міноборони положень таких додаткових угод, 17.05.2021 підписав додаткову угоду № 2 до Договору від 30.04.2021 № 286/2/21/9.
		Додаткові угоди від 23.02.2021 та 17.05.2021 діяли до 14.06.2021.
		Вказаними діями ОСОБА_7 та Особа 1, вчиненими всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Військсервіс-Волонтер», Міноборони завдано 
		майнову шкоду у вигляді втрати активів - грошових коштів у сумі 11 236 079,27 грн (у зв`язку з необхідністю оплати вартості послуг з освіження продуктів харчування військових частин).
		Окрім цього, зазначеними діями ОСОБА_7 та Особа 1 на ЗСУ покладено невластиві їм функції щодо перерозподілу вилучених харчових продуктів між військовими частинами, чим завдано майнову шкоду ЗСУ у сумі 692 638,96 грн, яка складається із витрат на пальне, затрачене при перевезенні продовольства між військовими частинами, на відрядження військовослужбовців, які супроводжували перевезення продовольства, а також амортизації транспортних засобів, які використовувались для перевезення продовольства.
		На підставі викладеного ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчинене за попередньою змовою групою осіб. 
		Крім цього, у період з лютого 2021 року до червня 2021 року заступник Міністра оборони України Особа 1, діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_7 , у зв`язку із підписанням додаткових угод від 23.02.2021 та 17.05.2021 до Основних договорів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь (дій та бездіяльності) та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, перешкодив законній діяльності ЗСУ, чим спричинив негативні наслідки для обороноздатності держави та боєздатності ЗСУ в особливий період, за наступних обставин.
		Так, 22.02.2021 до Департаменту надійшли проєкти додаткових угод до Основних договорів листами суб`єктів господарювання від 19.02.2021. 
		У подальшому, 23.02.2021 ОСОБА_7 доповів Особа 1 про надходження до Департаменту від ТОВ «Військсервіс-Волонтер» та ТОВ «Ресурс Сервіс КМ» зазначених проєктів додаткових угод до раніше укладених із вказаними суб`єктами господарювання Основних договорів на постачання харчування, а також про негативні наслідки, які будуть спричинені ЗСУ у разі їх підписання.
		Крім того, ОСОБА_7 та Особа 1 було достовірно відомо, що відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України № 500, укладення додаткових угод до укладених Основних договорів потребуватиме попереднього узгодження їх проєктів з Департаментом фінансів Міноборони, Департаментом юридичного забезпечення Міноборони та структурними підрозділами Генерального штабу ЗСУ, до компетенції яких належить питання, що становить предмет договору. 
		Разом з тим, Особа 1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь (дій та бездіяльності), передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, вказав   ОСОБА_7 на необхідність підписання таких додаткових угод, на що останній, усвідомлюючи незаконність такої вказівки, добровільно погодився, таким чином вступивши у попередню змову з Особа 1 на вчинення вказаного кримінального правопорушення.
		При цьому, ОСОБА_7 та Особа 1 було достовірно відомо, що такі дії перешкоджатимуть законній діяльності ЗСУ в особливий період, оскільки перекладуть функції суб`єктів господарювання по здійсненню перерозподілу вилучених в процесі освіження харчових продуктів на підрозділи ЗСУ, таким чином зобов`язавши виконувати невластиві їм функції, в тому числі завдадуть майнову шкоду внаслідок додаткових витрат, понесених військовими частинами ЗСУ під час здійснення такого перерозподілу, а саме витрат на пальне, затрачене при перевезенні продовольства між військовими частинами, на відрядження військовослужбовців, які супроводжували перевезення продовольства, а також амортизації транспортних засобів, які використовувались для перевезення продовольства, а також, що такі дії призведуть до зниження бойової готовності, обороноздатності ЗСУ, підриву авторитету ЗСУ.
		Разом з тим, задля досягнення спільного злочинного умислу,   ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із Особа 1, вимог Інструкції, затвердженої Наказом № 500, п. 3.8. Наказу Міноборони № 757, та п. 1 розділу VІ Інструкції № 62, без погодження (візування) відповідними структурними підрозділами, за невстановлених слідством обставин, але не пізніше 23.02.2021, в будівлі Департаменту, за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 55/2, підписав додаткові угоди, а саме: № 6 від 23.02.2021 до договору № 286/2/21/2 від 05.01.2021; № 4 від 23.02.2021 до договору № 286/2/20/119 від 31.12.2020; № 4 від 23.02.2021 до договору № 286/2/20/118 від 30.12.2020; № 3 від 23.02.2021 до договору № 286/2/21/5 від 10.02.2021; № 5 від 23.02.2021 до договору № 286/2/21/3 від 12.01.2021.
		До Основних договорів такими додатковими угодами внесено, зокрема, наступні зміни: з пп. а) п.1 розділу І «Визначення термінів» виключити словосполучення «освіження запасів продовольства»; з пп. 2.1. розділу ІІ виключити словосполучення «здійснити освіження продовольства»; пункт 6.16.6 викласти в такій редакції: «Освіження продуктів здійснюється наступним чином: а) військова частина подає Виконавцю заявку щодо надання послуг із забезпечення харчовими продуктами за Каталогом; б) Виконавець здійснює постачання продуктів за цією заявкою. За результатами операції складається Зведений акт приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів за Каталогом, який підтверджує виконання зобов`язань за якістю та обсягом; в) вилучені харчові продукти перерозподіляються Замовником між військовими частинами та використовуються для харчування особового складу.
		У подальшому Особа 1, діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_7 , всупереч інтересам служби, використовуючи службове становище, усвідомлюючи, що такі дії перешкоджатимуть законній діяльності ЗСУ, вчиняв дії, спрямовані на тривале виконання укладених ОСОБА_7 . Додаткових угод та створював хибне враження щодо ефективності укладення таких Додаткових угод.
		Зокрема, після надходження до Департаменту проектів Додаткових угод до Основних договорів ОСОБА_7 листом № 286/6/936 від 22.02.2021 надіслав їх для розгляду та надання пропозицій до Тилу Командування Сил логістики ЗСУ.
		У відповідь на вказаний лист начальник Тилу Командування Сил логістики ЗСУ листом від 24.02.2021 № 370/6/3/1/392 повідомив, що проєкти Додаткових угод не погоджено його структурним підрозділом, наголосив, що внесеними змінами до Основних договорів практично унеможливлений процес освіження харчових продуктів у військових частинах, та вказав, що такі дії Департаменту свідчать про можливе лобіювання останнім інтересів постачальників, нехтуючи при цьому інтересами ЗСУ, на які передбаченим порядком перерозподілу харчових продуктів покладено додаткові витрати бюджетних коштів.
		Надалі, листом 11.03.2021 за № 300/1/С/873 (вхідний № 3628/з) Головнокомандувач ЗСУ Особа 4 проінформував Міністра оборони України Особа 5 про те, що Департаментом в порушення вимог статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» укладено Додаткові угоди від 23.02.2021, якими змінено істотні умови договорів шляхом погіршення предмету закупівлі, виключивши з його складу освіження продовольства та змінивши механізм його здійснення. Внаслідок підписання зазначених Додаткових угод склалась критична ситуація з освіження продовольства непорушних запасів у військових частинах, що в подальшому може призвести до його псування і, як наслідок, підриву бойової готовності, іміджевих втрат ЗСУ та ставить під загрозу основи національної безпеки.
		Опрацювання зазначеного листа Міністр оборони України Особа 5 12.03.2021 доручив заступнику Міністра оборони України Особа 1.
		Крім того, з листом аналогічного змісту від 11.03.2021 за № 300/1/С/872 (вхідний № 3628/з/1) начальник Генерального штабу ЗСУ Особа 6 звернувся до заступника Міністра оборони України Особа 1.
		Зазначені листи 13.03.2021 Особа 1 доручив опрацювати ОСОБА_7 . При цьому, надав усну вказівку останньому підготувати завідомо неправдиву інформацію у відповідь на них про те, що визначений в Основних договорах механізм освіження продовольства непорушних запасів на практиці реалізувати було неможливо, а також що зміни, які внесені Додатковими угодами, спрямовані на вдосконалення процесу освіження продовольства непорушних запасів, що Додатковими угодами істотні умови Основних договорів не змінювалися, та що зміни, внесені цими Додатковими угодами, в повному обсязі забезпечують освіження продовольства непорушних запасів у військових частинах.
		На виконання такої вказівки за підписом ОСОБА_7 підготовлено відповідний лист на ім`я Особа 1 від 23.03.2021 за № 286/6/1508.
		Крім того, ОСОБА_7 за вказівкою Особа 1, зловживаючи своїм службовим становищем, підготовлено проєкт відповіді від імені Міністра оборони України Особа 5 на лист за № 300/1/С/873, який містив завідомо неправдиву інформацію про відсутність загроз неосвіження продовольства непорушних запасів у ЗСУ та створював хибне враження щодо ефективності укладення таких Додаткових угод.
		Відповідний лист Особа 5 підписано та зареєстровано за № 3628/з/5 від 30.03.2021.
		Таку ж саму відповідь Особа 1, з метою створення у Міністра оборони України хибного враження про вигідність укладених Додаткових угод від 23.02.2021 та обґрунтованості невжиття заходів до їх скасування (перегляду), зловживаючи своїм службовим становищем, надав на ім`я Міністра оборони України лише 15.04.2021 за № 3628/з/6.
		Головнокомандувачем ЗСУ Особа 4 листом від 26.04.2021 № 300/1/с/1458 у відповідь на лист Міністерства оборони України від 30.03.2021 № 3628/з/5 повторно поінформовано Міністра оборони України Особа 5, що проблема освіження запасів продовольства не вирішена, Міністерством оборони України не вчиняються дії на захист інтересів ЗСУ, та що вказані дії можуть мати наслідком псування продовольства, підрив боєздатності та функціонування ЗСУ.
		Зазначений лист у подальшому розписаний Особа 1 на ОСОБА_7 для опрацювання та підготовки доповіді Міністру оборони України з усною вказівкою відповідь не готувати.
		Крім того, не пізніше 17.05.2021 до Департаменту від ТОВ «Військсервіс-Волонтер» надійшов проєкт Додаткової угоди до Договору від 30.04.2021 № 286/2/21/9, який аналогічно до вищезазначених Додаткових угод містив умови про покладення на підрозділи ЗСУ функцій перерозподілу між військовими частинами вилучених в процесі оновлення (освіження) запасів харчових продуктів та використовування їх для харчування особового складу (зобов`язавши їх виконувати невластиві їм функції). 
		ОСОБА_7 доповів про це Особа 1, а також про негативні наслідки, які будуть спричинені ЗСУ у разі їх підписання. Разом з тим, Особа 1, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди зазначеним суб`єктом господарювання, з використанням службового становища, вказав ОСОБА_7 на необхідність підписання такої додаткової угоди, на що останній, усвідомлюючи незаконність такої вказівки, добровільно погодився.
		Надалі ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з Особа 1, використовуючи надане йому службове становище, діючи всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Військсервіс-Волонтер», будучи обізнаними та неодноразово проінформованими про невигідність для ЗСУ положень таких додаткових угод, 17.05.2021 підписав додаткову угоду № 2 до Договору від 30.04.2021 № 286/2/21/9.
		Додаткові угоди від 23.02.2021 та 17.05.2021 діяли до 14.06.2021.
		Таким чином, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з Особа 1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, в порушення вимог Інструкції, затвердженої Наказом № 500, п. 3.8. Наказу Міноборони № 757, та п. 1 розділу VІ Інструкції № 62, ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», отримавши від Особа 1 усні вказівки, які у подальшому виконав, уклав Додаткові угоди, а саме: від 23.02.2021 № 6 до договору від 05.01.2021 № 286/2/21/2; від 23.02.2021 № 4 до договору від 30.12.2020 № 286/2/20/118; від 23.02.2021 № 4 до договору від 31.12.2020 № 286/2/20/119; від 23.02.2021 № 5 до договору від 12.01.2021 № 286/2/21/3; від 23.02.2021 № 3 до договору від 10.02.2021 № 286/2/21/5; від 17.05.2021 № 2 до договору від 30.04.2021 № 286/2/21/9. В результаті таких дій безпідставно були змінені умови освіження продуктів харчування та істотні умови Основних договорів, зокрема, покладено на підрозділи ЗСУ здійснення функцій з перерозподілу вилучених в процесі оновлення (освіження) запасів харчових продуктів між військовими частинами та використовувати їх для харчування особового складу (зобов`язавши їх виконувати невластиві їм функції), чим також завдано майнову шкоду ЗСУ у сумі 692 638,96 грн, яка складається із витрат на пальне, затрачене при перевезенні продовольства між військовими частинами, на відрядження військовослужбовців, які супроводжували перевезення продовольства, а також амортизації транспортних засобів, які використовувались для перевезення продовольства. Крім того, такі дії призвели до зниження бойової готовності, обороноздатності ЗСУ, підриву авторитету ЗСУ та створили потенційну загрозу основам національної безпеки України в особливий період. 
		На підставі викладеного ОСОБА_7  обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		 
		3. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначену міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 
		15.11.2023 між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 за участю адвоката ОСОБА_8 укладено угоду про визнання винуватості.
		30.11.2023 прокурором ОСОБА_6 та обвинуваченим  ОСОБА_7 за участю адвоката ОСОБА_8 узгоджено зміни до угоди про визнання винуватості від 15.11.2023. За змістом вказаних змін, в угоді зазначено, що при її укладанні прокурором врахована обставина, яка обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою, а також внесено відомості про сплату ОСОБА_7 100 000 (ста тисяч) грн з метою добровільного часткового відшкодування завданої майнової шкоди.
		За таких обставин, Судом встановлюватимуться підстави для затвердження угоди про визнання винуватості з урахуванням змін до неї від 30.11.2023.
		У відповідності до вимог ст. 471 КПК України в угоді наведено формулювання обвинувачення та правова кваліфікація дій ОСОБА_7 із зазначенням статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що є тотожними до наведених в обвинувальному акті.
		За змістом угоди ОСОБА_7 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, в обсязі висунутого обвинувачення. Також  ОСОБА_7 зобов`язується надавати правдиві та детальні показання щодо причетності та ролі іншої особи до укладання Додаткових угод від 23.02.2021 № 6 до договору від 05.01.2021 № 286/2/21/2; від 23.02.2021 № 4 до договору від 30.12.2020 № 286/2/20/118; від 23.02.2021 № 4 до договору від 31.12.2020 № 286/2/20/119; від 23.02.2021 № 5 до договору від 12.01.2021 № 286/2/21/3; від 23.02.2021 № 3 до договору від 10.02.2021 № 286/2/21/5; від 17.05.2021 № 2 до договору від 30.04.2021 № 286/2/21/9.
		При вирішенні питання про укладення даної угоди про визнання винуватості прокурором враховано наступні обставини:
		-ступінь та характер сприяння обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні щодо нього та іншої особи, а саме: надання ним детальних та правдивих показань, беззаперечне визнання ним своєї винуватості в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, його належну процесуальну поведінку, дотримання всіх покладених слідчим суддею при застосуванні та продовженні запобіжного заходу обов`язків згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, невчинення дій, які б перешкоджали кримінальному провадженню тощо;
		-особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України сина, який навчається на денній формі навчання у вищому навчальному закладі та потребує матеріальної допомоги, а також має на утриманні батьків похилого віку;
		-наявність суспільного інтересу в швидкому досудовому розслідуванні та судовому провадженні, яке забезпечить справедливе, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_7 за вчинення кримінальних правопорушень (в тому числі корупційного), викритті іншої особи у скоєнні цих кримінальних правопорушень;
		-наявність суспільного інтересу в запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так й іншими особами, в тому числі більш тяжких;
		-щире каяття ОСОБА_7 , активне сприяння розкриттю злочинів; вчинення кримінальних правопорушень групою осіб за попередньою змовою; вчинення кримінальних правопорушень через службову залежність; добровільне часткове відшкодування обвинуваченим завданої майнової шкоди Міноборони у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн, з яких 100 000 (сто тисяч) грн відшкодовано 28.11.2023.
		З урахуванням вищевказаних обставин сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_7 покарання: 
		-за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних органах, установах і організаціях, пов`язаних із військовою та оборонною сферами, на строк 2 (два) роки, зі штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень;
		-за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 5 (п`ять) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних органах, установах і організаціях, пов`язаних із військовою та оборонною сферах, на строк 2 (два) роки, зі штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
		При цьому згідно з ч. 2 та 3 ст. 75 КК України сторони дійшли згоди про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, а також порушення перед судом питання про встановлення іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.
		Одночасно з цим сторони домовилися про часткове звільнення ОСОБА_7 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення. Так, узгоджуючи умови часткового звільнення від цивільної відповідальності прокурором враховано наступні обставини:
		-роль ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, який підписав Додаткові угоди до Основних договорів лише за прямою усною вказівкою Особа 1, перебуваючи у останнього у службовій залежності;
		-відсутність у ОСОБА_7 доходів від вчинення інкримінованих йому злочинів; 
		-майновий стан ОСОБА_7 , у власності якого знаходиться 1/4 квартири батьків, та у якій він проживає на даний час;
		-добровільне часткове відшкодування обвинуваченим завданої майнової шкоди Міноборони у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн, з яких 100 000 (сто тисяч) грн відшкодовано 28.11.2023, а 300 000 (триста тисяч) грн буде відшкодовано за наступним графіком: впродовж 1 місяця з дня затвердження угоди 100 000 (сто тисяч) грн, впродовж 2 місяців з дня затвердження угоди 200 000 (двісті тисяч) грн
		за наступними реквізитами:
		Одержувач: ІНФОРМАЦІЯ_2;
		Код ЄДРПОУ НОМЕР_1;
		Банк: Державна казначейська служба України
		МФО: 820172;
		Рахунок № UA208201720313211002204018611.
		 
		4. Позиція учасників судового засідання
		Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні наполягав на відповідності умов угоди про визнання винуватості вимогам законодавства. Зауважив, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , належать до категорії тяжких, а тому укладання угоди узгоджується з приписами КПК України. Додатково пояснив, що як у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 , так і у кримінальному провадженні, з якого воно було виділене, потерпілий відсутній. З огляду на зазначене відсутність згоди потерпілого на укладання угоди не суперечить положенням КПК України. На підтвердження вказаних обставин долучив до матеріалів судової справи листування з Міноборони та ЗСУ. 
		Наголосив, що умови угод у повному обсязі відповідають інтересам суспільства як в частині забезпечення швидкого судового провадження, так і досягнення невідворотності покарання ОСОБА_7 за вчинення кримінальних правопорушень (в тому числі корупційного) та запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, в тому числі більш тяжких.
		Запевнив, що факт укладання угоди не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи будь-якого іншого тиску зі сторони обвинувачення на ОСОБА_7 . Пояснив, що ініціатором угоди була сторона захисту. Так само підтвердив добровільність укладання угоди зі ОСОБА_7 стороною обвинувачення.
		Крім цього, за твердженням прокурора, умовами угод не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Треті особи, посилання на яких є у обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, знеособлені, а відсутність у кримінальному провадженні потерпілого свідчить про неможливість порушення права третіх осіб на відшкодування шкоди.
		Посилаючись на вищевказані обставини у сукупності, прокурор просив Суд затвердити угоду про визнання винуватості.
		Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні запевнив, що усвідомлює суть висунутого йому обвинувачення, не заперечує жодної із фактичних обставин, викладених як в обвинувальному акті, так і в угоді про визнання винуватості. Додатково надав пояснення щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, своєї ролі в них та ролі третіх осіб у їх вчиненні. 
		Беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинівв обсязі висунутого обвинувачення.
		Підтвердив, що укладання угоди про визнання винуватості носить добровільний характер, а виконання взятих на себе за угодою зобов`язань не є неможливим. Частково добровільно виконав зобов`язання щодо відшкодування шкоди у розмірі 100 000 грн. Просив затвердити угоду, враховуючи погоджене в угоді покарання.
		 
		5. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
		Дослідивши угоду про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, Суд дійшов таких висновків.
		 
		5.1. Щодо відповідності угоди вимогам закону
		Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України).
		Злочини, передбачені ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , відповідно до ст. 12 КК України належать до категорії тяжких.
		       За таких обставин факт укладання прокурором угоди про визнання винуватості з обвинуваченим  ОСОБА_7 не суперечить вимогам ч. 2 ст. 469 КПК України та п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України.
		Відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		Як свідчить обвинувальний акт та угода про визнання винуватості, внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 , вчинених у співучасті, майнова шкода завдана Міноборони та ЗСУ.
		Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають в тому числі ЗСУ, як військове формуванням, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (п. 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_2, затвердженого Постановою КМУ від 26.11.2014 р. № 671, ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України»).
		Таким чином, злочинами, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , завдано шкоду державним інтересам, що не виключає можливість укладання угоди про визнання винуватості. 
		Водночас, як встановлено у судовому засіданні, потерпілий у кримінальному провадженні № 52023000000000570 від 15.11.2023 відсутній. Долучені прокурором до матеріалів судової справи відповіді Міноборони та ЗСУ на запити підтверджують, що ні Міноборони, ні ЗСУ із заявами про залучення їх до провадження як потерпілого не звертались.
		За таких обставин письмова згода потерпілого на укладення угоди у цьому випадку не потрібна.
		Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріплені у ст. 472 КПК України.
		Суд встановив,що подана до суду угода укладена між прокурором  ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 розкриває визначені вищезгаданою нормою обставини та містить всі необхідні реквізити.
		Так, в угоді про визнання винуватості викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_7 , та його правову кваліфікацію із зазначенням статей (частин статей) КК України. При цьому фактичні обставини, що містяться в угоді, узгоджуються з правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , та є тотожними обставинам, викладеними в обвинувальному акті.
		Крім цього, укладена угода містить істотні для даного кримінального провадження обставини, як того вимагає ч. 1 ст. 472 КПК України. В угоді зазначено обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, зокрема, ступінь та характер сприяння ОСОБА_7 у кримінальному провадженні щодо нього та іншої особи, особу обвинуваченого, наявність суспільного інтересу в швидкому досудовому розслідуванні та судовому провадженні, викритті іншої особи у скоєнні цих кримінальних правопорушень, наявність суспільного інтересу в запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так й іншими особами, в тому числі більш тяжких.
		За змістом угоди про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_7 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень в обсязі висунутого обвинувачення та зобов`язується надавати правдиві та детальні показання щодо причетності та ролі іншої особи до укладання Додаткових угод від 23.02.2021 № 6 до договору від 05.01.2021 № 286/2/21/2; від 23.02.2021 № 4 до договору від 30.12.2020 № 286/2/20/118; від 23.02.2021 № 4 до договору від 31.12.2020 № 286/2/20/119; від 23.02.2021 № 5 до договору від 12.01.2021 № 286/2/21/3; від 23.02.2021 № 3 до договору від 10.02.2021 № 286/2/21/5; від 17.05.2021 № 2 до договору від 30.04.2021 № 286/2/21/9.
		Також угода про визнання винуватості містить умови часткового звільнення обвинуваченого  ОСОБА_7 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згоду обвинуваченого на його призначення зі звільненням від його відбування з випробуванням, наслідки невиконання угоди.
		В укладенні угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим  ОСОБА_7 брав участь захисник обвинуваченого. Вказане підтверджується наявним підписом у тексті угоди адвоката  ОСОБА_8 .За таких обставин вимоги п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України, які передбачають обов`язкову участь захисника при укладенні угод про визнання винуватості, дотримано.
		На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про те, що укладена прокурором угода про визнання винуватості з обвинуваченим  ОСОБА_7 не суперечить чинному законодавству.
		 
		5.2. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства
		За змістом п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 470 КПК України при укладенні угоди про визнання винуватості прокурор у тому числі враховує наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, а також наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
		Невідповідність умов угоди, укладеної між прокурором та обвинуваченим, інтересам суспільства є підставою для відмови Судом у її затвердженні (п. 2 ч. 1 ст. 474 КПК України).
		Оцінюючи угоду про визнання винуватості ОСОБА_7 в контексті дотримання вимог наявності суспільного інтересу, Суд виходить із такого. 
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є в тому числі забезпечення швидкого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був засуджений. Таким чином, за наслідками судового провадження суд за своїм внутрішнім переконанням, на підставі наданих сторонами доказів, приймає рішення щодо винуватості або невинуватості особи в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні. 
		Водночас у випадку ухвалення судом рішення на підставі угоди про визнання винуватості, умовами укладання якої є добровільність та беззастережне визнання особою своєї винуватості, необхідність у дослідженні доказів, а також допиті свідків сторін провадження відсутня. Адже обвинуваченим не заперечуються ні фактичні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, ні їх юридична оцінка. Вказане має наслідком скорочення часу розгляду даної справи, економію як державних ресурсів, так і особистих ресурсів учасників провадження, зменшення навантаження на прокуратуру, адвокатуру та суди, які отримують більше часу на розкриття інших злочинів, розгляд їх в суді з дотриманням завдань кримінального провадження та його загальних засад.
		Як свідчить подана до суду угода, обвинувачений  ОСОБА_7 добровільно та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. За таких обставин затвердження угоди про визнання винуватості відповідатиме інтересам суспільства в досягненні завдань кримінального провадження, в частині забезпечення швидкого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, з мінімальними затратами як державних ресурсів, так і особистих ресурсів учасників провадження. 
		Крім цього, в контексті дотримання вимог наявності суспільного інтересу при укладенні угоди, Суд враховує, що питання відшкодування завданої шкоди Міноборони та ЗСУ не вирішено. При цьому особа, яка отримала майнову вигоду внаслідок вчинення злочинів, зазначених в обвинувальному акті, до відповідальності не притягнута.
		ОСОБА_7  частково відшкодовано майнову шкоду у розмірі 100 000 грн та прийнято зобов`язання протягом двох місяців з дня затвердження угоди відшкодувати ще 300 000 грн.З урахуванням майнового стану обвинуваченого, у останнього відсутня фінансова можливість відшкодувати майнову шкоду у повному обсязі. При цьому ОСОБА_7 не отримав доходів від вчинення інкримінованих йому злочинів. 
		Водночас, за змістом угоди, ОСОБА_7 зобов`язався надавати правдиві та детальні показання щодо причетності та ролі іншої особи до укладання Додаткових угод від 23.02.2021 № 6 до договору від 05.01.2021 № 286/2/21/2; від 23.02.2021 № 4 до договору від 30.12.2020 № 286/2/20/118; від 23.02.2021 № 4 до договору від 31.12.2020 № 286/2/20/119; від 23.02.2021 № 5 до договору від 12.01.2021 № 286/2/21/3; від 23.02.2021 № 3 до договору від 10.02.2021 № 286/2/21/5; від 17.05.2021 № 2 до договору від 30.04.2021 № 286/2/21/9.
		Вказане, на переконання Суду, надасть можливість не тільки притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб, а й сприятиме стягненню завданих Міноборони та ЗСУ збитків у повному обсязі. Зазначене, в умовах повномасштабної війни та постійної потреби економічної підтримки ЗСУ для протистояння російській агресії беззаперечно свідчить про наявність суспільного інтересу в укладенні угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_7 .
		Враховуючи вищевикладене у сукупності, Суд дійшов висновку про відповідність угоди про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_7 вимогам наявності суспільного інтересу щодо її укладання, що свідчить про дотримання прокурором вимог п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 470 КПК України.
		 
		5.3. Щодо добровільності укладення угоди 
		Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди було добровільним. Існування обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, зобов`язує суд відмовити у її затвердженні. 
		Обвинувачений  ОСОБА_7 та його захисник у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди про визнання винуватості та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність примусу, погроз, насильства, обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, зі сторони прокурора. 
		Прокурор також вказав на спільну узгодженість усіх викладених в угоді умов, підтвердивши добровільність її укладення зі сторони обвинувачення.
		З огляду на зазначене, а також відсутність будь-яких обставин, які б свідчили про укладення угоди сторонами під будь-яким впливом, Суд дійшов висновку, що її укладення носить добровільний характер та не суперечить бажанню та волі сторін.
		 
		5.4. Щодо можливості виконання обвинуваченими взятих на себе за угодою зобов`язань 
		Пункт 5 ч. 4 ст. 474 КПК України зобов`язує суд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.
		За змістом угоди обвинувачений ОСОБА_7 зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, в обсязі висунутого обвинувачення. Також обвинувачений зобов`язується надавати правдиві та детальні показання щодо причетності та ролі іншої особи до укладання Додаткових угод від 23.02.2021 № 6 до договору від 05.01.2021 № 286/2/21/2; від 23.02.2021 № 4 до договору від 30.12.2020 № 286/2/20/118; від 23.02.2021 № 4 до договору від 31.12.2020 № 286/2/20/119; від 23.02.2021 № 5 до договору від 12.01.2021 № 286/2/21/3; від 23.02.2021 № 3 до договору від 10.02.2021 № 286/2/21/5; від 17.05.2021 № 2 до договору від 30.04.2021 № 286/2/21/9.
		У судовому засіданні обвинувачений підтвердив обставини, викладені у формулюванні обвинувачення, надав відповідні зізнавальні показання щодо себе, визнав свою винуватість та щиро розкаявся. Тим самим обвинувачений ОСОБА_7 виконав взяті на себе зобов`язання у цій частині.
		Також під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_7 повідомив про готовність надати правдиві викривальні показання стосовно причетності та ролі іншої особи до укладання Додаткових угод від 23.02.2021 та 17.05.2021. Додатково зазначив, що без усної вказівки цієї особи злочини не вчинив би. Зазначив, що вже надавав детективам Національного антикорупційного бюро України показання щодо згаданої особи та готовий у майбутньому підтвердити свої показання, в тому числі під час судового розгляду кримінального провадження за вказаним фактом. Тим самим обвинувачений підтвердив можливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань у цій частині.
		На підставі викладеного, Судом встановлено, що виконання взятих обвинуваченим на себе за угодою зобов`язань не є очевидно неможливим.
		 
		5.5. Щодо порушення прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб
		За змістом п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України однією з підстав для відмови судом у затвердженні угоди є випадки, коли умовами угоди порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
		Із дослідженої у судовому засіданні угоди про визнання винуватості Судом встановлено, що її умови не порушують права, свободи та інтереси як сторін кримінального провадження, так і інших осіб. Зазначений висновок Суду ґрунтується на такому.
		Як свідчить обвинувальний акт, угода про визнання винуватості, надані пояснення учасників судового засідання та долучені докази, у кримінальному провадженні № 52023000000000570 від 15.11.2023 потерпілий відсутній. При цьому, Міноборони та ЗСУ, яким відповідно до сформульованого прокурором обвинувачення завдано майнову шкоду, обізнані про кримінальне провадження за фактом укладання Додаткових угод від 23.02.2021 та 17.05.2021. Втім із заявами про залучення їх до провадження як потерпілого не звертались, цивільний позов до обвинуваченого не пред`являли. 
		Зазначене свідчить про відсутність у Міноборони та ЗСУ претензій майнового характеру до ОСОБА_7 .Аналогічної позиції, з урахуванням добровільного часткового відшкодування обвинуваченим майнової шкоди, дотримується і прокурор.
		За таких обставин, на переконання колегії суддів, укладена угода не порушує прав третіх осіб на відшкодування шкоди.
		Так само Суд наголошує, що обставини пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, викладені в угоді та вироку, не можуть мати жодного приюдиційного значення для іншого кримінального провадження. Вказане узгоджується з приписами ст. 90 КПК України, яка закріплює, що преюдиційне значення для суду має лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Окремо Суд звертає увагу, що зважаючи на характер дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , а також те, що їх вчинено у співучасті, посилання на дії третіх осіб було необхідним для встановлення фактичної ролі обвинуваченого в укладанні Додаткових угод від 23.02.2021 та 17.05.2021. Водночас, з метою недопущення порушення принципу презумпції невинуватості, Судом виключено дані, які б давали можливість ідентифікувати таких третіх осіб, в тій мірі, що не перешкоджає встановленню та оцінці безпосередніх дій ОСОБА_7 .
		При вирішенні питання про те, що умовами угоди не порушено прав, свобод чи інтереси сторін Судом враховано по-перше, факт добровільності її укладення як обвинуваченим, так і прокурором, по-друге, відповідність укладеної угоди вимогам закону, по-третє, дотримання вимог щодо обов`язкової участі захисника при укладанні угоди про визнання винуватості, що забезпечило реалізацію прав обвинуваченого на отримання кваліфікованої правової допомоги, по-четверте, можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань, підтверджена ним у судовому засіданні.
		 
		5.6. Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості
		Відповідно до п. 6 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
		Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, зазначене в угоді про визнання винуватості, підтвердження цих обставин обвинуваченим у присутності захисника дають Суду підстави для висновку про існування фактичних підстав для визнання ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
		 
		5.7. Щодо узгодженого сторонами покарання та досягнутої домовленості про звільнення обвинувачених від його відбування з випробуванням
		Пунктом 1 ч. 7 ст. 474 КПК України закріплено, що підставою для відмови у затвердженні угоди є невідповідність її умов вимогам закону. При цьому за змістом ст. 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є покарання, узгоджене сторонами угоди, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням (у випадку досягнення такої домовленості). У зв`язку з зазначеним Суд має перевірити на предмет відповідності вимогам закону узгоджене між прокурором ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 покарання, а також можливість звільнити обвинуваченого від його відбування з випробуванням.
		Порядок призначення покарання врегульований ст. 65 КК України. Вказаною нормою закріплено, що: суд призначає покарання:1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини КК України; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
		Санкція ч. 1 ст. 114-1 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.
		Санкцією ч. 2 ст. 364 КК України встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		За змістом угоди про визнання винуватості сторони погодили покарання для обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років; за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних органах, установах і організаціях, пов`язаних із військовою та оборонною сферами, на строк 2 (два) роки, зі штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
		На підставі викладеного колегією суддів встановлено, що сторонами при узгодженні основного покарання і додаткових покарань враховані мінімальна та максимальна межі таких покарань, встановлені санкцією ч. 1 ст. 114-1 та ч. 2 ст. 364 КК України.
		Разом з цим, як свідчить зміст угоди про визнання винуватості, при визначенні сторонами покарання враховано особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України сина, який навчається на денній формі навчання у вищому навчальному закладі та потребує матеріальної допомоги, а також має на утриманні батьків похилого віку; наявність обставин, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_7 , а саме: щире каяття; активне сприяння розкриттю злочину; вчинення кримінального правопорушення через службову залежність; добровільне часткове відшкодування завданої майнової шкоди Міноборони у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн та зобов`язання на подальше часткове відшкодування завданої шкоди у розмірі 300 000 (триста тисяч) грн; наявність обставини, яка згідно зі ст. 67 КК України обтяжує покарання, а саме: вчинення кримінальних правопорушень групою осіб за попередньою змовою.
		Вказане дає підстави для висновку, що узгоджене сторонами покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 114-1 та ч. 2 ст. 364 КК України відповідає загальним засадам призначення покарання, закріпленим ст. 65 КК України.
		Визначаючи остаточне покарання за сукупністю злочинів, сторони узгодили застосування поглинення менш суворого покарання більш суворим, що відповідає приписам ч. 1 ст. 70 КК України. При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 70 КПК України до основного покарання (5 (п`ять) років позбавлення волі), призначеного за сукупністю злочинів, приєднані додаткові покарання, передбачені санкцією ч. 2 ст. 364 КК України та узгоджені сторонами. Такими додатковими покараннями є позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних органах, установах і організаціях, пов`язаних із військовою та оборонною сферами, на строк 2 (два) роки, та штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
		Надаючи оцінку відповідності угоди закону в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, Суд виходить з такого.
		Частиною 2 ст. 75 КК України встановлено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому, на відміну від ч. 1 згаданої норми, ч. 2 не містить застереження щодо неможливості звільнення особи від відбування покарання з випробуванням у випадку вчинення такою особою корупційного кримінального правопорушення або кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією. Зазначена позиція відображена у судовій практиці. 
		Так, за змістом абз. 6 п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11.12.2015 №13 суд має враховувати, що чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 75 КК суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (п. 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні.
		За таких обставин, з урахуванням того, що сторонами угоди про визнання винуватості узгоджено обвинуваченому ОСОБА_7  покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, Суд дійшов висновку, що досягнута домовленість про звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуваннямне суперечить законодавству. При цьому, у відповідності до положень ч. 4 ст. 75 КК України, з урахуванням вищевстановлених обставин, іспитовий строк належить встановити тривалістю 2 (два) роки та згідно приписів ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки:періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробацїї;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		 
		5.8. Щодо узгодженого сторонами часткового звільнення ОСОБА_7  від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення.
		Статтею 127 КПК України передбачено три форми відшкодування збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а саме: добровільне відшкодування шкоди підозрюваним, обвинуваченим, а також за його згодою будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою, на будь-якій стадії кримінального провадження; відшкодування шкоди, стягнутої судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні; відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
		Як свідчить обвинувальний акт та угода про визнання винуватості, внаслідок противоправних дій ОСОБА_7 , вчинених у співучасті, майнова шкода завдана Міноборони та ЗСУ. Водночас ані Міноборони, ані ЗСУ із заявами про залучення їх до провадження як потерпілого не звертались, цивільний позов до обвинуваченого не пред`являли. Так само не пред`являв до ОСОБА_7 цивільний позов і прокурор в інтересах держави. Вказане виключає можливість відшкодування шкоди на підставі судового рішення за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Разом з тим, обвинувачений не позбавлений можливості добровільно відшкодувати завдану ним шкоду на будь-якій стадії кримінального провадження, в тому числі під час судового провадження.
		Укладаючи угоду про визнання винуватості ОСОБА_7 , прокурором серед іншого враховано добровільне часткове відшкодування обвинуваченим завданої майнової шкоди Міноборони у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн, з яких 100 000 (сто тисяч) грн відшкодовано 28.11.2023, а 300 000 (триста тисяч) грн буде відшкодовано за наступним графіком: впродовж 1 місяця з дня затвердження угоди 100 000 (сто тисяч) грн, впродовж 2 місяців з дня затвердження угоди 200 000 (двісті тисяч) грн.
		При цьому, зважаючи на роль ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, який підписав Додаткові угоди до Основних договорів лише за прямою усною вказівкою Особа 1, перебуваючи у останнього у службовій залежності, враховуючи відсутність у ОСОБА_7 доходів від вчинення інкримінованих йому злочинів, а також його майновий стан, у власності якого знаходиться 1/4 квартири батьків, та у якій він проживає на даний час, прокурор вважає можливим частково звільнити ОСОБА_7 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення. 
		На підставі викладеного, враховуючи, що цивільний позов до ОСОБА_7 не пред`явлено, Суд дійшов висновку, що часткове звільнення від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків за умови добровільного часткового їх відшкодування не суперечить законодавству.
		 
		6. Щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_7 .
		Враховуючи встановлені обставини щодо відповідності угоди вимогам чинного законодавства та інтересам суспільства, зважаючи на добровільність її укладення, а також можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань, дійшовши висновку про наявність фактичних підстав для визнання обвинуваченим винуватості та відсутність порушених прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, Суд вважає за можливе затвердити угоду, укладену між прокурором  ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 .
		 
		7. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		 
		7.1. Рішення щодо цивільного позову у кримінальному провадженні
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.
		 
		7.2. Рішення щодо речових доказів і документів
		Речові докази у матеріалах кримінального провадження відсутні. Надані сторонами документи залишити у матеріалах кримінального провадження.
		 
		7.3. Рішення щодо спеціальної конфіскації
		Підстави застосування спеціальної конфіскації відсутні.
		 
		7.4. Рішення щодо процесуальних витрати у кримінальному провадженні
		У матеріалах справи відсутні документально підтверджені відомості про понесені процесуальні витрати жодною із сторін кримінального провадження. Про понесення таких витрат не було заявлено ні стороною захисту, ні стороною обвинувачення у судовому засіданні. 
		 
		7.5. Рішення про винагороду викривачу
		Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.
		 
		7.6. Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження
		Під час судового розгляду заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались. Про необхідність вирішення Судом питання щодо заходів забезпечення, застосованих під час досудового розслідування, сторони не зазначали.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 65-67, 70, 75 КК України, статтями 314, 373-376, 468-476 КПК України, Суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 15 листопада 2023 року між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 листопада 2023 року за № 52023000000000570 (з урахуванням долучених змін від 30 листопада 2023 року).
		Визнати винуватим ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
		Призначити  ОСОБА_7  покарання:
		-за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;
		-за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних органах, установах і організаціях, пов`язаних із військовою та оборонною сферами, на строк 2 (два) роки, зі штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
		На підставі ст. 70 КПК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити  ОСОБА_7  покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних органах, установах і організаціях, пов`язаних із військовою та оборонною сферами, на строк 2 (два) роки, зі штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
		На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
		Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
		На підставі ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_7  такі обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробацїї;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних органах, установах і організаціях, пов`язаних із військовою та оборонною сферами, на строк 2 (два) роки виконувати самостійно.
		Строк покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних органах, установах і організаціях, пов`язаних із військовою та оборонною сферами, обраховувати з моменту набрання вироком законної сили. 
		Покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень виконувати самостійно.
		Документи зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченим і прокурору після його проголошення.
		Роз`яснити учасникам судового провадження, що після проголошення вироку вони мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
		Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя    ОСОБА_9 
		 
		Судді  
		  
		ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...