Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/12094/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано судом: 13.12.2023. Зареєстровано: 14.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2023.
Дата набрання законної сили: 05.05.2025
Номер судового провадження: 1-кп/569/73/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42012190130000024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 569/12094/13-к
		 
		 
		ВИРОК
		                         іменемУкраїни                   
		Справа № 569/12094/13-к 
		                                                                                
		04 грудня 2023 року                 Рівненський міський суд Рівненської області
		 
		у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальне провадження №42012190130000024 від 29 грудня 2012 року про обвинувачення
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Квасилів, Рівненського району, Рівненської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України,-
		 
		за участю прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		потерпілого ОСОБА_11 ,
		представника потерпілого ОСОБА_12 ,
		 
		  ВСТАНОВИВ:
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_5 , обвинувачується в тому, що 07 березня 2011 року будучи оперуповноваженим відділення кримінальної міліції у справах дітей Рівненського РВ УМВС України в області спільно з начальником ВКМСД Рівненського РВ УМВС України в області ОСОБА_13 на службовому автомобілі марки ВАЗ 2107 державний номерний знак НОМЕР_1 з місця проживання с. Шубків Рівненського району до приміщення Рівненського РВ УМВС України в області за адресою м. Рівне вул. Петра Могили, 41 доставили ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та неповнолітнього ОСОБА_15 , для дачі пояснень по матеріалах ЖРПЗ №723 від 04 березня 2011 року за фактом зниклого ОСОБА_16 .
		Після чого оперуповноважений відділення кримінальної міліції у справах дітей Рівненського РВ УМВС України в області ОСОБА_5 будучи представником правоохоронного органу - представником влади та службовою особою, яка наділена згідно Закону України «Про міліцію» організаційно-розпорядчими функціями, явно виходячи за межі наданих йому владних і службових повноважень, всупереч інтересам служби, в порушення вимог п. п. 1, 2 ч.1 ст. 10 Закону України «Про міліцію», якими передбачено, що міліція відповідно до своїх завдань зобов`язана, забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок, виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством, вимог п. п. 1, 2, 6 ст. 3 Положення про кримінальну міліцію у справах дітей затвердженого постановою КМУ № 502 від 08 липня 1995 року, умисно, незаконно вчинив дії, які ніхто не має права вчиняти або дозволяти - близько 20 год. 07 березня 2011 року завів ОСОБА_11 до кабінету №36, що розташований з правої сторони по коридору 4 поверху приміщення Рівненського РВ УМВС України в області за адресою м. Рівне вул. Петра Могили, 41 де йому наніс не менше трьох ударів кулаком правої руки в область грудей примушуючи цим, останнього, визнати себе винним у вчиненні вбивства ОСОБА_16 .
		В подальшому оперуповноважений відділення кримінальної міліції у справах дітей Рівненського РВ УМВС України в області ОСОБА_5 маючи умисел на незаконне утримання ОСОБА_11 у приміщенні Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області з метою вплинути цим на визнання останнім вини у вчиненні особливо тяжкого злочину - вбивства, якого останній не вчиняв, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень порушуючи гарантоване ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ст. 9 Міжнародного пакту «Про громадянські і політичні права» від 16 грудня 1966 року ратифікованого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19 жовтня 1973 року. ст. 29 Конституції України право ОСОБА_11 на свободу та особисту недоторканість, незаконно, без передбачених ст.ст. 260-263 КУпАП та ст. 106, 115 КПК України підстав, позбавив ОСОБА_11 свободи та утримував його у непристосованому для цих цілей приміщеннях коридору та кабінету №36 розташованого на 4 поверсі Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області в період з 20 год. 07 березня 2011 року до 09 год. 09 березня 2011 року, загалом 27 годин, де створив обстановку, у якій ОСОБА_11 будучи незаконно позбавленим нормального сну та можливості відпочити у нічний час, їжі та пиття, можливості вільно користуватися туалетом та підтримувати чистоту, зв`язком з близькими та родичами, послугами адвоката, вимагати перевірки прокурором та судом правомірності утримування, - відчував страх, страждання, пригніченість та неповноцінність.
		У вказаний період перебування у приміщенні Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області, ОСОБА_11 в порушення ст. 3 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року був підданий нелюдському та такому, що принижує гідність поводженню з боку оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_5 , який, явно перевищуючи владу та службові повноваження, умисно, незаконно вчинив дії, які ніхто не має права виконувати або дозволяти спрямовані на те, щоб зламати моральний опір ОСОБА_11 та примусити його діяти проти своєї волі та совісті, зізнатися та обмовити себе у скоєнні особливо тяжкого злочину - вбивства ОСОБА_16 , близько 19 год. 08 березня 2011 року повторно завів ОСОБА_11 до кабінету №36 розташованого з правої сторони по коридору 4 поверху приміщення Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області, де йому наніс не менше одного удару кулаком правої руки в область грудей, після чого явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, не маючи правових підстав, передбачених ст. 14 Закону України «Про міліцію» незаконно застосував спецзасіб - одягнув наручники на руки ОСОБА_11 та розташував його лежачи лицем до підлоги, в положення із зігнутими ногами в колінах та притиснутими за наручники до обох рук, наносячи удари ногами по тулубу, заподіюючи останньому фізичного болю та морального страждання.
		Продовжуючи свої злочинні дії та умисел спрямований на злам морального опору ОСОБА_11 оперуповноважений відділення кримінальної міліції у справах дітей Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_5 близько 09 год. 09 березня 2011 року застосував до ОСОБА_11 психічне насильство - наказав визнати вину у вчиненні вбивства ОСОБА_16 , у протилежному разі його посадять до спеціальної камери де продовжуватимуть наносити біль та страждання створивши тим реальну загрозу заподіяння фізичного насильства та насильницьких дій, щодо ОСОБА_11 . Скориставшись зламаним моральним опором останнього, змусив його направитись до кабінету начальника СКР Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_17 , де реально побоюючись за своє здоров`я та життя внаслідок насильницьких дій працівника міліції ОСОБА_5 , в порушення ст. ст. 96. 97 КПК України, згідно з яких явка з повинною - це особисте, добровільне повідомлення про злочин ОСОБА_11 , будучи морально зламаним, проти своєї волі та совісті, обмовив себе, написавши явку з повинною та пояснення, в яких вказав на вбивство ОСОБА_16 .
		Внаслідок застосування оперуповноваженим ВКМСД Рівненського РВ УМВС України в області ОСОБА_5 в період з 07 березня 2011 року по 08 березня 2011 року фізичного насильства відносно ОСОБА_11 у вигляді ударів кулаком руки в область грудей та ударів ногами по тулубу ОСОБА_11 , останній згідно з висновком експерта №47 від 14 лютого 2013 року отримав тілесні ушкодження у вигляді двох крововиливів на передній поверхні грудної клітки в ділянці тіла грудини розмірами 4x2 см. та 7x3,5 см., які згідно п. 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.95, за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Обвинувачений ОСОБА_5  в судовому засіданні вину в інкримінованому йому злочині не визнав, та показав суду, що на той час перебував на посаді оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей Рівненського РВ УМВС.
		06 березня 2011 року, близько 08:00 год. прибув у приміщення Рівненського РВ УМВС для проходження інструктажу в складі слідчо-оперативної групи згідно Книги обліку нарядів Рівненського РВ. Протягом усього дня і до закінчення чергування він перебував в приміщенні райвідділу. 
		На наступний день, тобто 07 березня 2011 року, після закінчення чергування, приблизно о 09 год. 50 хв. здав табельну вогнепальну зброю черговому, про що поставив підпис в Журналі обліку нарядів та залишив приміщення Рівненського РВ УМВС. Згідно п. 5.17 розділу 5 Інструкції з організації реагування ОВС на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події, затвердженої наказом МВС №1155 від 04.10.2003 року, членам СОГ, які фактично знаходилися на службі понад 20 годин надається 48 годин відпочинку. Так, як перебував на чергуванні з 09:00 год. 06.03.2011 року і до 09:50 год. 07.03.2011 року, тобто більше 24 годин, він отримав 48 годин відпочинку, тобто 2 вихідних дні.
		Після цього поїхав до своєї знайомої ОСОБА_18 , яка проживала в м. Рівне, де на нього чекала, тепер уже, дружина ОСОБА_19 . У гостях у ОСОБА_18 пробули приблизно до 11 год. 30 хв. Після цього поїхали на залізничний вокзал, де сіли в маршрутне таксі сполученням Рівне-Жобрин-Деражне та о 12.30 год. поїхали в АДРЕСА_2 проживали вже на даний час тесть та теща, де перебував до ранку наступного дня.
		08 березня 2011 року, приблизно о 07:30 год. на зупинці в с. Углище, Рівненського району сів в маршрутне таксі Жобрин-Рівне, та близько 09:00 год. приїхав на залізничний вокзал м. Рівне, купив квіти та поїхав додому в смт Квасилів, щоб привітати матір зі святом 8-го березня. Потім пішов привітати сестру та племінниць зі святом, в неї пробув до 18 год.
		Після цього вийшов на вулицю, де зустрів товариша, ОСОБА_20 , з яким до 23 год. 00 хв. відпочивав в кафе-барі «Будьмо». По закінченню відпочинку пішов додому, а ОСОБА_20 маршруткою сполученням Рівне-Здолбунів поїхав додому у м. Здолбунів.
		09 березня 2011 року, приблизно о 08 год. 30 хв. приїхав до Рівненського РВ УМВС та пішов до свого службового кабінету №9, який знаходиться на першому поверсі адміністративного приміщення. На 09 год. 00 хв. пішов на нараду до першого заступника начальника - начальник кримінальної міліції Рівненського РВ УМВС підполковник міліції ОСОБА_21 , де було доведено до відома оперативну інформацію по розшуку зниклого ОСОБА_16 . Під час наради перед кожним працівником було поставлено завдання щодо збору інформації у с. Шубків, Рівненського району, яка б допомогла в розшуку зниклого ОСОБА_16 . На нараді отримав доручення обстежити кар`єр в с. Шубків та опитати місцевих жителів. В с. Шубків приїхав близько 11 год. 30 хв., спілкувався з місцевими жителями ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .. Після цього обстежив місцевий кар`єр, який знаходиться неподалік лісу та близько 16 год. 00 хв. Повернувшись у райвідділ міліції зайшов до свого службового кабінету, де підготував рапорт про проведену протягом дня роботу. Після цього піднявся до кабінету ОСОБА_21 та доповів йому особисто, віддавши написаний рапорт та пояснення ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .. Після закінчення робочого дня повернувся додому в смт Квасилів.
		Цивільний позов пред`явлений потерпілим не визнає.
		Потерпілий ОСОБА_11  в судовому засіданні показав, що 07 березня 2011 року, приблизно о 11 год., до нього за місцем проживання прибув ОСОБА_5 та ще інший чоловік, який був за кермом та запросив проїхати до райвідділу міліції для дачі показів щодо зникнення ОСОБА_24 . До райвідділу міліції прибув разом з ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , доставили на автомобілі ВАЗ-2107, вишневого кольору.
		Коли прибули до Рівненського районного відділу поліції, ОСОБА_5 , без застосування кайданок завів його до кабінету на 4 поверсі, де перебував один працівник поліції, надавав пояснення з приводу конфлікту із зниклим ОСОБА_16 . Згодом у цьому кабінеті ОСОБА_5 наніс два-три удари в тулуб, під час ударів, він перебував у сидячому положенні, а ОСОБА_5 стояв. Ночував разом з ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ще одним хлопцем із с. Оженин, Острозького району. Не покидати приміщення райвідділу йому наказав ОСОБА_5 і працівники міліції, які там були. Про побиття хлопцям не пам`ятає чи говорив.
		08 березня 2011 року до нього приїздили батьки, він їм повідомив, що відберуть пояснення та відпустять, про побиття не повідомляв. ОСОБА_5 08 березня 2011 року в приміщенні райвідділу не було. Його знову заводили в той самий кабінет та «пом`яли боки», били працівники міліції, яких було приблизно четверо, але назвати точної їх кількості він не може, бо не пам`ятає, крім того там був «прохідний двір». 08 березня 2011 року ночував у кабінеті начальника, більше нікого не було.
		09 березня 2011 року була написана явка з повинною, під тиском працівників поліції, був морально пригніченим та переживав за своє здоров`я, оскільки має групу інвалідності.
		Залишив приміщення райвідділу 09 березня 2011 року та був доставлений до Костопільського районного суду, за рішенням якого отримав 5 діб арешту. Вказане рішення не оскаржував, перед доставкою до Костопільського ІТТ був оглянутий медичним експертом ОСОБА_29 , був виявлений крововилив  синець, звідки він взявся не повідомляв.
		ОСОБА_5 одягненим по формі не бачив. Заяву в прокуратуру написав батько, слідчий показував фотографії працівників спочатку карного розшуку потім інші, так як того хто бив там не було.
		Свідок ОСОБА_30 суду показав, що у 2011 році було подано заяву родичем про зникнення ОСОБА_16 , на той час, він займав посаду оперуповноваженого і виконував розшук безвісти зниклих. 07 березня 2011 року вказана заява начальником ОСОБА_17 була розписана на нього. Про побиття ОСОБА_11 оперуповноваженим ОСОБА_5 йому нічого не відомо. ОСОБА_5 з ним участі у пошукових заходах не приймав. 
		Свідок ОСОБА_31 , суду повідомив що обвинуваченого ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_11 не знає. Слідчим ОСОБА_32 був запрошений бути понятим, коли проводилось впізнання по фото. Повідомив, що у протоколах впізнання його підпис, де підписувались вказані протоколи не пам`ятає.
		Свідок ОСОБА_33 суду показала, що являється тіткою потерпілого. 08 березня 2011 року до райвідділу поліції з братом, батьком ОСОБА_11 , привозили їжу. Вказала, що 14 березня 2011 року бачила ОСОБА_11 після того, як його відпустили, коли він роздягнувся, то виявили на тілі, грудній клітині, синці. ОСОБА_11 повідомив, що побили в поліції.
		Свідок ОСОБА_34 показала суду, що ввечері 07 березня 2011 року їй стало відомо, від ОСОБА_35 , що її син перебуває у райвідділі міліції.
		08 березня 2011 року поїхали до райвідділу, де піднялись на 4 поверх, син, ОСОБА_11 разом з ОСОБА_25 та ОСОБА_14 та ще одним хлопцем з с. Оженина. На запитання «що натворили ?» повідомили, що запитують з приводу зниклого хлопця.
		У райвідділі ОСОБА_11 не розповідав про побиття його ОСОБА_5 . Після цього, сина вона знову побачила лише 14 березня 2011 року.
		Свідок ОСОБА_36  в судовомузасіданні показав,що 07 березня 2011 року разом з дружиною були в місті, коли повернулись додому сина  ОСОБА_11 вдома не було. Ввечері ОСОБА_37 , який був неповнолітнім повідомив, що ОСОБА_38 в поліції. 08 березня 2011 року їздили в райвідділ поліції дізнатись, чому затримали сина. Піднялись на останній поверх, де на коридорі сиділи хлопці серед них і ОСОБА_38 , лишив йому гроші. Потім ввечері приїздив із сестрою, привозили сумку з їжею, яку забрав працівник поліції, ОСОБА_39 не бачив. Були біля відділку до пізнього вечора, чули крики та нецензурну лексику з вікон. 14 березня 2011 року ОСОБА_11 відпустили, був без шнурків у взутті, коли вдома роздягнувся то були синці на грудях та ногах ОСОБА_5 коли був у відділу не бачив, побачив у суді.
		Після повернення додому, зі слів ОСОБА_39 , стало відомо, «що над ним так знущалися, що він готовий був признатися, що з`їв червону шапочку», однак конкретних обставин його побиття син не розповідав, прізвища причетних до побиття працівників міліції не називав.
		Свідок ОСОБА_40  суду показав,що про обставини обвинувачення ОСОБА_5 йому нічого невідомо. Вказує, що на час події працював у Рівненському РВ оперативним черговим. Журнал обліку осіб, запрошених до райвідділу ведеться окремим працівником, а не черговим. Чи був ОСОБА_11 07-08 березня 2011 року сказати не можу, вперше побачив його в судових засідання. Будь-який рух у відділку контролюється.
		Свідок ОСОБА_14  в судовомузасіданні показав,що 07 березня 2011 року його забрали з дому наряд міліції, не пам`ятає чи працівники поліції були у форменному одязі. В автомобілі марки Жигулі, там вже перебував ОСОБА_11 та 2 поліцейських, дорогою забрали ще одного  ОСОБА_41 . Коли прибули до райвідділу піднялись на 3 поверх, але точно не пам`ятає, їх розвели по кабінетах. Запитували про хлопця, який зник. Також повідомив суду, що ОСОБА_5 бачив у міліції, в той день, однак на той момент не знав, що то ОСОБА_5 , він був не у форменому одязі, чи називав прізвище і чи показував посвідчення не пам`ятає. ОСОБА_11 був далі по коридору, чув крики, тому дійшов висновку, що ОСОБА_11 били. Особисто його, нічого не заставляли говорити, близько о 19-20 год. відпустили.
		Свідок ОСОБА_17 , показав суду, що у 2011 році займав посаду начальника сектору карного розшуку Рівненського РВ УМВС. Так, 04 березня 2011 року до райвідділу надійшла заява про зникнення ОСОБА_16 , подана його братом. Начальником райвідділу ОСОБА_42 вона була розписана на нього, а він розписав цю заяву на оперуповноваженого ОСОБА_43 , який вів, на той час, розшук безвісти зниклих та невпізнаних трупів. До пошуків на місцевості в с. Шубків та на лісосмузі були залучені працівники карного розшуку. ОСОБА_5 до пошукових заходів особисто він не залучав, оскільки той не відносився до карного розшуку. ОСОБА_11 бачив. Розшуковими заходами встановлено, що ОСОБА_16 , напередодні зникнення перебував у с. Шубків, Рівненського району, де, в барі, розпивав спиртні напої разом із місцевими жителями, серед них був і ОСОБА_11 , зі свідчень свідків між ними виник конфлікт.
		ОСОБА_11 перебував в приміщенні стільки часу скільки зазначено в книгах та журналах відвідувань.
		Явку з повинною ОСОБА_11 писав особисто кабінеті на 4 поверсі, інших працівників у кабінеті не було, оскільки ОСОБА_11 перебував на 1 поверсі знизу в холі перед черговою частиною, так як вахтер записує хто зайшов і коли вийшов. Скарг від ОСОБА_11 не було, тілесних ушкоджень видно не було. Потім його допитував слідчий по старому кодексу, був затриманий і поміщений до ізолятора тимчасового тримання.
		Кримінальна міліція у справах дітей знаходиться на першому поверсі райвідділу, а карний розшук на четвертому.
		Про обставини побиття ОСОБА_11 ОСОБА_5 йому нічого невідомо.
		Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав,що 07 березня 2011 року, приблизно в обідню пору, до нього додому приїхали працівники міліції, один з них ОСОБА_44 і запросили до райвідділу для дачі пояснень, потім повідомили, що привезуть додому. Особисто йому ОСОБА_5 не представлявся, але клявся-божився, що додому привезуть. Стверджує, що в цей час він щойно прийшов зі школи, пообідав та ліг відпочити. Разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_45 їх доставили до райвідділу міліції, де на четвертому чи то третьому поверсі, їх розвели по кабінетах. Після дачі пояснень його та ОСОБА_46 відпустили додому. Додав, що ввечері, коли, після надання пояснень, він стояв у коридорі, то бачив через привідкриті двері кабінету, як ОСОБА_47 наносив ОСОБА_11 удари рукою в грудну клітку, а ОСОБА_11 кричав, що він нікого не убивав, а саме як «мелькають руки», також звучали фрази «Піднімай крила взлітать будеш». Вказує, що у райвідділі міліції він пробув десь до 20 години вечора.
		Про те, що працівника міліції, який приїхав до нього додому звати ОСОБА_5 , він дізнався перед своїм допитом в суді. ОСОБА_5 та водій були в цивільному одязі. Ні Загурського, ні цього другого працівника міліції раніше ніколи не бачив. У форменому одязі їх також не бачив. На четвертому поверсі його водили по всіх кабінетах і пояснення відбирали декілька разів різні працівники міліції. Пояснення відбирали багато разів, однак скільки разів конкретно сказати не може. 
		Описати зовнішність інших працівників міліції не може, так як не пам`ятає, однак запам`ятав ОСОБА_5 , коли він забирав його з дому. 
		Свідок ОСОБА_27 суду показав, що 08 березня 2011 року, його по телефону запросили в райвідділ для дачі свідчень щодо зникнення ОСОБА_48 , хто телефонував він не знає, сказали що з міліції. Він самостійно прибув до райвідділу, піднявся та надав пояснення. Коли вийшов у коридор побачив ОСОБА_11 , вони вдвох просиділи всю ніч в райвідділі. Тривалий час спілкувався з ОСОБА_11 , який про побиття йому нічого не повідомляв, видимих тілесних ушкоджень на ньому не бачив, пригніченим той не був. При цьому, свідок ОСОБА_27 ствердно заявив, що того вечора обвинуваченого ОСОБА_5 в приміщенні райвідділу не було.
		Свідок ОСОБА_49 в судовому засіданні показала, що 08 березня 2011 року була викликана працівниками міліції для дачі пояснень, поки чекала на першому поверсі бачила ОСОБА_11 якого в кайданках водили з одного кабінету в інший, двоє працівників поліції, тримали його під руки. З ОСОБА_11 під час перебування в райвідділі не спілкувалась.
		Свідок ОСОБА_50 в судовомузасіданні показав,що на час події обіймав посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Рівненського РВ, займав кабінет №36, який розташовується на 4 поверсі адмінприміщення райвідділу, останній справа від входу на поверх. Участі у пошукових та перевірочних заходах щодо зникнення ОСОБА_16 не приймав, оскільки, на той час, очікував наказу керівництва УМВС в області про переведення для проходження подальшої служби в інший підрозділ. Заявив, що без його відома, його службовий кабінет ніхто використовувати не міг, по закінченню робочого дня кабінет опечатується особистою печаткою та ключ передається черговому, вночі для утримання людей кабінет не може використовуватися. Про обставини побиття ОСОБА_5 особи на прізвище ОСОБА_11 ніяких свідчень надати не може, йому про це стало відомо під час проведення розслідування прокуратурою Здолбунівського району. Також заявив суду, що в певний період часу, перед входом до приміщення Рівненського РВ УМВС слідчий прокуратури Здолбунівського району ОСОБА_51 , вказуючи на нього, запитував у ОСОБА_11 , «чи не він спричинив останньому тілесні ушкодження». ОСОБА_11 заявив, що «не впізнає мене, і, що я його не бив». Не зважаючи на його заперечення слідчий ОСОБА_51 протоколу впізнання не складав з даного приводу.
		Свідок ОСОБА_52  показав суду, що станом на березень 2011 року він займав посаду помічник начальника - оперативний черговий. Вказав, що 07 березня 2011 року він заступав зранку на чергування, і того ж ранку о 09 год. ОСОБА_5 закінчив своє чергування і здавав йому табельну зброю, після цього, ОСОБА_5 покинув приміщення райвідділу, і 07 березня 2011 року його там більше не бачив. 
		Близько 16 год. 07 березня 2011 року до райвідділу прибув ОСОБА_11 , був записаний в книгу запрошених та доставлених. Піднявся на 4 поверх, де знаходиться сектор карного розшуку, до ОСОБА_17 через три години залишив райвідділ, вказавши в журналі, що претензій не має. Видимих тілесних ушкоджень на ньому не було, будь-яких повісток не показував, відмітки в журналі робив особисто ОСОБА_11 . Протягом ночі в приміщенні райвідділу нікого бути не може із сторонніх осіб. Камери затриманих осіб закриті, під час його чергування ніхто до них не поміщався. В приміщенні райвідділу ніхто не ночував.
		Свідок ОСОБА_53 показав суду, що станом на березень 2011 року він працював дільничним інспектором у Рівненському районі. ОСОБА_11 впізнав.
		09 березня 2011 року піднявся на ранкову нараду в карний розшук, там було багато запрошених. Після чого стало відомо про хуліганські дії ОСОБА_11 .. Було складено протокол, який ОСОБА_11 підписав, звідки він був у приміщенні не відомо. Під час спілкування з ОСОБА_11 , останній поводився розслаблено, курив в кабінеті. Тілесних ушкоджень не було, скарг від ОСОБА_11 не надходило. Після цього, протокол про адміністративне правопорушення він передав до канцелярії. 
		Свідок ОСОБА_54  суду показала, що 07 березня 2011 року, приблизно в обідню пору, до неї за місцем проживання під`їхав автомобіль темно-вишневого кольору із міліцейськими номерами, з автомобіля вийшов чоловік, вказала на ОСОБА_5 , повідомив, що хочуть опитати ОСОБА_55 з приводу зникнення хлопця, який був в кафе. В автомобілі перебував ОСОБА_56 та ОСОБА_57 . Вказала, що додому ОСОБА_58 повернувся того ж дня, коли було темно. Син не скаржився, лише на те, що додому не привезли. Повідомив, що після того як його допитали він чекав на коридорі і чув як ОСОБА_11 казали «розкривай крила, взлітать будеш». Працівник, який забирав ОСОБА_55 у райвідділ не представлявся, жодних документів не показував, був без форми. ОСОБА_58 , будучи неповнолітнім з працівниками міліції поїхав добровільно.  
		Свідок ОСОБА_19 суду показала, що станом на 2011 року зустрічалась з ОСОБА_5 , на теперішній час його дружина. 07 березня 2011 року близько 11 год. приїхав до подруги ОСОБА_18 , яка проживала в АДРЕСА_3 , та побули приблизно годину. Після цього поїхали на залізничний вокзал, де сіли в маршрутне таксі сполученням Рівне-Жобрин-Деражне та о 12.30 год. поїхали в АДРЕСА_2 де проживали батьки, там перебували до кінця дня. 08березня 2011 року близько 07 год. 30 хв. ОСОБА_59 повернувся додому в смт. Квасилів.
		Свідок ОСОБА_60 підтвердив покази ОСОБА_19 .
		Свідок ОСОБА_20 показав суду, що 08 березня 2011 року, близько 18 год. 00 хв. він перебував в смт. Квасилів, Рівненського району. В цей час він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_5 . Під час розмови вони вирішили піти відсвяткувати свято 8-го березня в кафе «Будьмо», що в даному селищі. В кафе вони розпивали спиртне та розмовляли, так як давно не бачилися. Близько 23 год. 00 хв. він поїхав маршруткою сполученням Рівне-Здолбунів додому, у м. Здолбунів. ОСОБА_5 сказав, що теж йде додому.
		Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , про побиття ОСОБА_11 , у приміщенні Рівненського РВ УМВС , які в силу вимог ст.85 КПК України, не можуть бути визнані належними доказами, оскільки вказані свідки не були очевидцями побиття, а зробили такий висновок на власний розсуд, або зі слів потерпілого.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_5 свідків ОСОБА_53 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_17 та свідків зі сторони захисту ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_20  відповідають дійсності, тобто є достовірними, підтверджують фактичні обставини щодо місця перебування ОСОБА_5 упродовж 07-09 березня 2011 року, тобто є належними та об`єктивно узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.
		Згідно дослідженої в судовому засіданні Книги обліку нарядів Рівненського РВ УМВС №466, том 1, за березень 2011 року, ОСОБА_5 упродовж 06-07 березня 2011 року перебував у складі основної слідчо-оперативної групи, після завершення чергування, о 09 год. 45 хв. здав табельну вогнепальну зброю.
		Згідно досліджених в судовому засіданні Книги обліку нарядів, наказу МВС, п.5.17 розділу 5 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події, затвердженої наказом МВС України №1155 від 04.10.2003 року, ОСОБА_5 отримав 48 год., тобто дві наступні доби, відпочинку. 
		Відповідно до дослідженого в судовому засіданні Журналу реєстрації заяв і повідомлень про злочини (ЖРЗПЗ) Рівненського РВ УМВС №492, том 2, за березень 2011 року, за порядковим номером 723, зареєстрована заява ОСОБА_65 , жителя с. Селище, Сарненського району про те, що 01.03.2011 року в с. Шубків з дому поїхав його брат ОСОБА_16 , студент ІІ курсу НУВГП і до цього часу його місце перебування невідоме. Згідно даних графи 6 організація перевірки за заявою, тодішнім начальником Рівненського РВ УМВС ОСОБА_66 , доручено ОСОБА_17 , який на той час обіймав посаду начальника сектору карного розшуку РВ УМВС. За даними графи 7 цього журналу ОСОБА_17 отримав вказану заяву для розгляду 05.03.2011 року, про що свідчить його власноручний підпис.
		Згідно наказу начальника Рівненського РВ УМВС №42 від 25 березня 2010 року «Про закріплення відповідальних за режимними та службовими приміщеннями в Рівненському РВ УМВС України в Рівненській області» відповідальним за кабінет №36 закріплено лейтенанта міліції ОСОБА_61 , оперуповноваженого СКР відділу.
		Згідно матеріалів кримінальної справи №16/96-11 по факту умисного вбивства ОСОБА_16 , порушеної за ч.1 ст.115 КК України, на заяві ОСОБА_65 про зникнення його брата, у лівому верхньому кутку наявна резолюція начальника Рівненського РВ УМВС ОСОБА_67 : « ОСОБА_17 . Організуйте перевірку» та вчинено підпис. У лівому нижньому кутку резолюція ОСОБА_17 : « ОСОБА_30 », власноручний підпис та дата «05.03.11». 
		З дослідженого в судовому засіданні висновку експерта №17 від 11 квітня 2016 року огляд ОСОБА_11 було проведено 09 березня 2011 року об 11 год. 30 хв. , при цьому експертом відмічено наявність у ОСОБА_11 двох крововиливів фіолетово-синього кольору, овальної форми, на передній поверхні грудної клітки в ділянці тіла грудини, зазначено, що виявлені тілесні ушкодження могли бути спричинені за 2-3 доби до моменту огляду ОСОБА_11 . Таким чином, згідно даних висновку експерта, тілесні ушкодження могли бути спричинені ОСОБА_11 , ще до прибуття його, 07 березня 2011 року, до приміщення Рівненського РВ УМВСУ, як упродовж цілої доби 06 березня, так і до 11 год. 30 хв. 07 березня 2011 року - що в свою чергу виключає подію кримінального правопорушення.
		Захисником обвинуваченого ОСОБА_5 подано клопотання про визнання доказів докази сторони обвинувачення, здобутих під час досудового розслідування недопустимими: Показання свідка ОСОБА_68 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 11.01.2013р.; Показання свідка ОСОБА_69 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 12.01.2013р., Показання потерпілого ОСОБА_11 та протокол допиту потерпілого, в якому викладені ці показання, від 12.01.2012р., Показання свідка ОСОБА_34 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 12.01.2013р.; Показання свідка ОСОБА_70 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 06.02.2013р.; Показання свідка ОСОБА_17 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 07.02.2013р., . Показання свідка ОСОБА_5 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 07.02.2013р., Показання свідка ОСОБА_53 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 08.02.2013р., Показання свідка ОСОБА_62 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 08.02.2013р..Показання свідка ОСОБА_15 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 12.02.2013р.;Показання свідка ОСОБА_71 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 12.02.2013р.; Показання свідка ОСОБА_43 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 12.02.2013р.; Показання свідка ОСОБА_72 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 13.02.2013р.; Показання свідка ОСОБА_73 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 14.02.2013р.; Показання свідка ОСОБА_61 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 14.02.2013р.; Висновок судово-медичного експерта ОСОБА_74 № 47 від 14 лютого 2013 року; Показання свідка ОСОБА_14 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 22.02.2013р. ;Протокол огляду документів (особових справ № 3658, 1313, 383, 3984, 1663, 3628, 3366, 1494, 3477) від 22.02.2013р.; Висновок комплексної судової психолого-психіатричної експертизи№ 88/13 від 18.03.2013р.; Протокол огляду документів (аркуш паперу, наданий свідком ОСОБА_14 під час допиту 22.02.2013р.) від 25.02.2013р.; Показання свідка ОСОБА_75 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від25.02.2013р.; Показання потерпілого ОСОБА_11 та протокол додаткового допиту потерпілого, в якому викладені ці показання, від 26.02.2013р.; Показання свідка ОСОБА_76 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 26.02.2013р.; Показання свідка ОСОБА_15 та протокол додаткового допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 26.02.2013р. ; Показання свідка ОСОБА_77 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 26.02.2013р.; Показання свідка ОСОБА_75 та протокол додаткового допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 26.02.2013р. ; Показання свідка ОСОБА_78 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 27.02.2013р.; Показання свідка ОСОБА_14 та протокол додаткового допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 27.02.2013р.; Протокол огляду документів (особова справа № 212) від 05.03.2013р. ; Протокол огляду документів (особові справи №№ 3419, 4986, 452 ) від 05.03.2013р.; Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_4 від 05.03.2013р.; Протокол огляду документів (журналу № 452) від 06.03.2013р.; Протокол огляду документів (кримінальна справа№ 61/96-11) від 06.03.2013р.; Протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_15 від 06.03.2013р.; Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_14 від 07.03.2013р; Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_75 від 11.03.2013р. ; Протокол слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_11 від 12.03.2013р.; Протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_15 від 12.03.2013р.; Показання свідка ОСОБА_79 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 12.03.2013р.; Показання свідка ОСОБА_80 та протокол додаткового допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 12.03.2013р. ;Висновок судово-медичного експерта ОСОБА_74 № 69 від 14.03.2013р; Показання свідка ОСОБА_81 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 15.03.2013р. ; Показання потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_81 та протокол одночасного допиту вказаних осіб, в якому викладені ці показання, від 15.03.2013р. ;Показання свідка ОСОБА_82 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 16.03.2013р.; Протокол огляду документів (фотознімків працівників Рівненського РВ УМВС) від 19.03.2013р.;. Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_83 від 19.03.2013р; Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_75 від 19.03.2013р.; Показання свідка ОСОБА_13 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 20.03.2013р.; Показання потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_13 та протокол одночасного допиту вказаних осіб, в якому викладені ці показання, від 20.03.2013р.; Показання свідка ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_13 та протокол одночасного допиту вказаних осіб, в якому викладені ці показання, від 20.03.2013р.; Показання свідка ОСОБА_15 та свідка ОСОБА_13 та протокол одночасного допиту вказаних осіб, в якому викладені ці показання, від 20.03.2013р.; Показання свідка ОСОБА_84 та протокол допиту свідка, в якому викладені ці показання, від 21.03.2013р.; Показання потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_62 та протокол одночасного допиту вказаних осіб, в якому викладені ці показання, від 25.03.2013р.;Показання потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_72 та протокол одночасного допиту вказаних осіб, в якому викладені ці показання, від 03.04.2013р.; Показання потерпілого ОСОБА_11 , надані під час допиту слідчим суддею, та аудіо-запис цих показань, від 19.04.2013р. (зберігається при матеріалах кримінального провадження); Показання свідка ОСОБА_15 , надані під час допиту слідчим суддею, та аудіо-запис цих показань (зберігається при матеріалах кримінального провадження); Показання підозрюваного ОСОБА_5 та протокол допиту підозрюваного, в якому викладені ці показання, від 11.06.2013р.; Показання потерпілого ОСОБА_11 та підозрюваного ОСОБА_5 та протокол одночасного допиту вказаних осіб, в якому викладені ці показання, від 13.06.2013р. (том № 3 аркуш справи слідчим не вказаний).
		Так, на підставі проведеної дослідженої перевірки заяви ОСОБА_69 , щодо незаконного затримання 07.03.2011р. працівниками Рівненського РВ УМВС України його сина, ОСОБА_11 , 1988 року народження та подальшого його утримання в приміщенні районного відділу міліції в період з 07 до 09 березня 2011 року - постановою прокурора м. Рівного ОСОБА_85 01.08.2012 р. прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
		25.12.2012 р.  ОСОБА_36 , звернувся до прокурора області ОСОБА_86 зі скаргою від 24.12.2012 р. на бездіяльність органів прокуратури м. Рівне, незгоду з прийнятим рішенням прокурором прокуратури м. Рівне ОСОБА_87 про відмову в порушенні кримінальної справи.
		За дорученням прокурора Рівненської області, вказана скарга 27.12.2012 р. за вихідним номером № 06/1-1172-11 скерована для перевірки прокурору Здолбунівського району ОСОБА_88 
		29.12.2012 р. вказана скарга зареєстрована у Книзі обліку заяв і повідомлень про злочини прокуратури Здолбунівського району за №91пр-12 відповідальною особою ОСОБА_89 .
		За резолюцією прокурора ОСОБА_90 старшому слідчому прокуратури Здолбунівського району ОСОБА_91 доручено внести відомості із заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) та провести розслідування.
		На виконання доручення прокурора ОСОБА_90 , слідчий ОСОБА_51 , як реєстратор, вніс наявні відомості до ЄРДР і розпочав досудове розслідування кримінального провадження, якому присвоєно номер № 42012190130000024 від 29.12.2012 року.
		Так, з 00 годин 20 листопада 2012 року Кримінально-процесуальний кодекс 1960 року з наступними змінами та Закон Української РСР «Про затвердження Кримінально-процесуального кодексу Української РСР» втратили чинність і з цього часу набрав чинності Кримінальний процесуальний кодекс України № 4651-VІ від 13 квітня 2012 року. Це означає, що з того часу процесуальна дія проводиться, а процесуальні рішення приймаються згідно з положеннями нового Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (стаття 5 цього Кодексу). 
		Відповідно до п. 3 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України заяви та повідомлення про злочини, які надійшли до органів дізнання, слідчих, прокурорів до набрання чинності цим Кодексом і по яких не прийнято рішення про порушення кримінальної справи або про відмову у порушенні кримінальної справи, передаються органам досудового розслідування згідно з цим Кодексом для початку досудового розслідування в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Згідно роз`яснення Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, у разі якщо до дня набрання чинності цим Кодексом орган дізнання, слідчий чи прокурор винесли постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, яка як процесуальне рішення не передбачена цим Кодексом, що виключає можливість її оскарження до суду, то, незважаючи на це, така постанова може бути оскаржена до суду з підстав, у порядку та строки, передбачені КПК 1960 року. Таке ж право на оскарження зберігається й у разі винесення органом дізнання, слідчим, прокурором постанови про порушення кримінальної справи. Право особи на оскарження зазначених судових рішень випливає з дії принципів верховенства права, правової визначеності та заборони звуження (обмеження) прав і свобод людини та громадянина.
		Наявність нескасованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи позбавляє особу права, за зверненням чи повідомленням якої була винесена зазначена постанова, на подання нею повторної заяви чи повідомлення про злочин та внесення їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Аналогічні вимоги викладені і в п.п. 6.1., п. 6, р. 2 "Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань", затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року № 69 відповідно до якого відомості про кримінальні правопорушення за заявами і повідомленнями, що надійшли до органів дізнання, слідчих, прокурорів до набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України і в яких не прийнято рішення про порушення кримінальної справи чи про відмову в порушенні кримінальної справи вносяться до Реєстру органами досудового розслідування протягом десяти днів з моменту його впровадження. 
		Таким чином, слідчий ОСОБА_51 станом на 29 грудня 2012 року не мав повноважень на внесення вищезазначеної скарги до ЄРДР та на проведення досудового розслідування, так як на той час була чинною постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, прийнята прокурором прокуратури м. Рівне ОСОБА_92 .
		Скарга ОСОБА_69 від 24.12.2012 р. не є заявою, повідомленням про вчинене нове чи інше кримінальне правопорушення, а є лише вимогою про скасування постанови прокурора прокуратури м. Рівне ОСОБА_85 про відмову в порушенні кримінальної справи від 01.08.2012 року, не містить в собі необхідних відомостей, передбачених ч.5 ст.214 КПК, і не може бути внесена до ЄРДР та не може слугувати початком досудового розслідування.
		Таким чином, суд вважає, що слідчий ОСОБА_51 порушуючи загальні засади здійснення кримінального провадження, принципи верховенства права та законності, безпідставно, в порушення вимог КПК України вніс до ЄРДР відомості по кримінальне правопорушення за обставинами якого вже було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.Виходячи з цього, останній розпочав досудове розслідування, провівши ряд слідчих дій для здобуття доказів про обставини кримінального правопорушення.
		Судом також встановлено, що  ухвалою Рівненського міського суду від 15.03.2013 р. у справі № 569/8123/13-к Рівненським міським судом було прийнято постанову про задоволення скарги ОСОБА_11 та скасування постанови прокурора прокуратури м. Рівне ОСОБА_85 про відмову в порушенні кримінальної справи від 01.08.2012 р. 
		Виходячи з того, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи була скасована, то у відповідності до вимог, передбачених ч. 5 ст. 214 КПК України слідчий ОСОБА_51 мав право внести необхідні дані до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.
		Однак останній, 04.06.2013 р. прийняв постанову про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42012190130000024 від 29.12.2012 р..
		Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 282 КПК України, рішення про відновлення досудового розслідування може бути прийнято лише у разі прийняття рішення про його зупинення з підстав, передбачених ст. 280 КПК.
		Оскільки, рішення про зупинення досудового розслідування не приймалося, то і будь-яких правових підстав для його відновлення у слідчого ОСОБА_93 не було.
		Проведення ж досудового розслідування після прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише у випадках, передбачених ч. 5 ст. 284 КПК після скасування постанови про закриття кримінального провадження прокурором або судом.
		Тобто, слідчий ОСОБА_51 не мав повноважень, у розумінні вимог ст.ст. 40, 280, 282, 284 КПК України, відновити та продовжити досудове розслідування. Після неправомірного відновлення досудового розслідування, слідчий 11 червня 2013 року незаконно повідомив про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_94 та завершив досудове розслідування шляхом складання обвинувального акту. 
		Відповідно ж до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Аналогічні вимоги викладені і в ч.1 ст.9 КПК України, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Відповідно до п. 8 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1446/0/4-12 від 05 жовтня 2012 року "Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України " суд, керуючись загальними засадами здійснення кримінального провадження, перед безпосереднім дослідженням доказів має забезпечити змагальність, рівність сторін, свободу в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, здійснення ними інших процесуальних прав, зокрема щодо подання клопотання про визнання доказів недопустимими, а також відомостей, які свідчать про їх очевидну недопустимість, тощо. 
		Виходячи з вимог ст. 84 КПК доказами є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. 
		Суд також виходить з того, що застосоване законодавцем при наданні визначення поняття «докази» формулювання «фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку» та положення ч. 3 ст. 17 КПК про те, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, свідчать, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. 
		Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими. 
		Доказ має бути отриманий у порядку, передбаченому КПК для слідчих ( розшукових) дій. Загальні вимоги та процесуальний порядок проведення передбачено главою 20 КПК України. 
		Порядок отримання доказів, вказаних у ч. 2 ст. 84 КПК, передбачає дотримання наступних вимог: належний об`єкт доказів; законність процесуального джерела доказів; дотримання процесуального порядку отримання доказів; дотримання правил фіксації ходу і результатів слідчих( розшукових) і негласних слідчих ( розшукових) дій. 
		Приймаючи до уваги, що слідчий ОСОБА_51 не мав повноважень вносити скаргу ОСОБА_69 до ЄРДР та проводити будь-які слідчі дії до скасування судом постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, а після закриття кримінального провадження не мав повноважень на його відновлення, то усі зібрані ним у кримінальному провадженні № 42012190130000024 від 29.12.2012 докази є очевидно недопустимими і не можуть бути дослідженні у судовому засіданні, то суд вважає, що визнання вказаних доказів недопустимими.
		Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст..91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.
		Відповідальність за ст.365 КК України наступає у разі перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, якщо воно супроводжувалося насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями,за відсутності ознак катування.
		Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст.365 КК України.
		Об`єктивна сторона перевищення влади або службових повноважень припускає тільки активну поведінку винного - дію, яка явно виходить за межі тих прав та повноважень, які надані особі за посадою або у зв`язку зі здійсненням службових обов`язків, заподіюють істину шкоду чи тяжкі наслідки, перебувають у причинному зв`язку з цими наслідками.
		В ст.7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться в абз. 2 п.19постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зіст. 62 Конституціїобвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» є неприпустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Відповідно до ч.2ст.17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до вимог частини другої статті8та частини п`ятої статті9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальнезаконодавствоУкраїнизастосовуєтьсязурахуваннямпрактики Європейського суду з прав людини.
		Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» встановлено, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього для того, щоб він міг підготувати та надати доводи у свій захист, і, врешті-решт, обвинувачення повинно надати докази достатні для його винуватості.
		Відповідно до ч.6ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені п.2 ч. 1ст.284 КПК України, а саме: встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		Судом не було встановлено будь-яких доказів, які б доводили вину обвинуваченого ОСОБА_5 в умисному заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 та вчиненні дій, які явно виходять за межі прав та повноважень, що є безумовною умовою перевищення влади або службових повноважень.
		Оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено в діянні складу кримінального правопорушення.
		За встановлених судом обставин ОСОБА_5 підлягає виправданню.
		Разом суд, вважає за необхідне зазначити, що відносно ОСОБА_5 Рівненським міським судом Рівненської області було постановлено виправдувальний вирок 13 квітня 2017 року, який був скасований Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 22 листопада 2017 року, в якому колегія суддів вказала, що: «судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджали ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і які є відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК підставою для скасування цього рішення судом апеляційної інстанції».
		Відповідно до ч.2 ст.416 КПК України, при новому розгляді в суді першої інстанціїдопускаєтьсязастосування законупро більш тяжке кримінальне правопорушеннята посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представникау зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкекримінальне правопорушенняабо посилення покарання.
		Відповідний правовий висновок по тлумаченню вищевказаний вимог закону міститься у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 23.09.2019р. у справі №728/2724/16-к, в якій викладено наступне:
		«Частина 2 ст. 416 КПК визначає вичерпний перелік випадків, коли при новому розгляді суд першої інстанції може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, а саме тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. При цьому положення ч. 2 ст. 415 КПК не слід розглядати як такі, що дозволяють зробити виключення з указаного правила.
		У разі встановлення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування вироку чи ухвали суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог статей 370, 419, 416 ч. 2 КПК він не може залишити поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора чи потерпілого щодо необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, оскільки в протилежному випадку це призведене до неможливості застосування такого закону при новому розгляді в суді першої інстанції.
		Перевіривши обґрунтованість відповідних доводів апеляційних скарг прокурора чи потерпілого, апеляційний суд, крім випадку, якщо знайде їх безпідставними, при скасуванні оскарженого судового рішення з підстав істотних порушень кримінального процесуального закону і призначенні нового розгляду в суді першої інстанції, повинен також указати на неправильність чи передчасність висновків суду в судовому рішенні, яке скасовується, про застосування чи незастосування того чи іншого закону про кримінальну відповідальність чи призначення того чи іншого покарання, як на додаткову підставу для скасування судового рішення.»
		Вказані вимоги кримінального процесуального закону спрямовані на забезпечення правової визначеності для обвинуваченого шляхом встановлення законодавчоїзаборони погіршенняйого становища під час нового розгляду в суді першої інстанції після скасування апеляційним судом попереднього судового рішення місцевого суду.
		Отже, системне тлумачення цієї норми указує на те, що погіршення правового становища обвинуваченого під час нового судового розгляду можливе лише за наявності вказаних вище двох обов`язкових умов. 
		В матеріалах кримінального провадження міститься цивільний позов ОСОБА_11 до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення шкоди заподіяної злочином.
		Відповідно до положень ч.3 ст.129КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першоюстатті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
		На підставі вищевказаної норми КПК України суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_11 до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення шкоди заподіяної злочином слід лишити без розгляду.
		Процесуальні витрати у справі відсутні.
		Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимогст.100 КПК України.
		Враховуючи вищевикладене, керуючисьст.ст.8, 62 Конституції України, ст.2,11 КК України, ст.ст.7, 10,17,22,23,8486,89,91,94,368, ч.1 ст.369, 370, 371, ч1 ст.373, 374, 376 КПК України, суд, -
		 
		 УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.365 КК Українита виправдати його за відсутностів діянні складу кримінального правопорушення.
		Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_5  про стягнення шкоди заподіяної злочином  залишити без розгляду.
		Речові докази по справі: особова справа ОСОБА_5 №212, журнал №452 т.2 обліку громадян, які запрошуються до службових приміщень МРВ Рівненського РВ УМВС, Журналу реєстрації заяв і повідомлень про злочини (ЖРЗПЗ) Рівненського РВ УМВС №492, том 2, за березень 2011 року, Книги обліку нарядів, кримінальна справа №16/96-11 у 2 томах, аркуш паперу наданий ОСОБА_14 під час допиту, залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_95

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...