Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/36305/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2023. Зареєстровано: 14.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2023.

Номер судового провадження: 2-9542/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/36305/23-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 грудня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Вовк С. В.,
		при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр протидії корупції», Приватного підприємства «Оптік Глобал Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Медіа», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-3 ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позиція сторін у справі
		У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГО «Центр протидії корупції» (далі - відповідач-1), ПП «Оптік Глобал Груп» (далі - відповідач-2), ТОВ «Фокус Медіа» (далі - відповідач-3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-3 ОСОБА_2 , про захист гідності, честі та ділової репутації.
		Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 24 липня 2023 р. Громадською організацією «Центр протидії корупції», Приватним підприємством «Оптік Глобал Груп» (попередня назва ПП «Українська правда») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фокус Медіа» в мережі Інтернет шляхом публікації на веб-сторінках, на каналі у месенджері Telegram поширено недостовірну інформацію про ОСОБА_1 , зміст якої полягає в тому, що він є проросійським діячем, колаборантом, зрадником, поплічником Росії, до якого повинні бути застосовані персональні санкції та конфісковані активі відповідно до Закону України «Про санкції».
		Позивач отримав письмові відповіді від правоохоронних органів, зокрема, Служби безпеки України та Національної поліції України, якими підтверджується, що він ніколи не притягався за наведеними вище фактами до кримінальної відповідальності і не є підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним у будь-якому іншому кримінальному провадженні.
		Отже, інформація поширена відповідачами про те, що позивач є колаборантом та зрадником, тобто особою, яка вчинила ряд тяжких злочинів проти основ національної безпеки України не відповідає дійсності та не може бути підтверджена жодними належними і допустимими доказами.
		Поширена відповідачами інформація порушує принцип презумпції невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції України, ст. 2 Кримінального Кодексу України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, а також суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу презумпції невинуватості.
		Позивач ніколи не вчиняв жодних дій проти національних інтересів, суверенітету та територіальної цілісності України та не сприяв таким діям, зокрема, шляхом висловлювання наміру або підтримки збройної агресії чи окупації/анексії територій України, не здійснював фінансування діяльності держави-агресора, ніколи не виступав з закликами до підтримки чи спонукання щодо збройної агресії РФ проти України, не розпалював ненависті до Українського народу, Української культури, державної мови, національної ідентичності.
		А отже, твердження відповідачів про необхідність та наявність підстав для застосування до позивача санкцій та стягнення активів є недостовірною інформацією, яка формує в суспільстві вкрай негативне сприйняття позивача, як особи, яка діє на боці ворога українського народу - країни-агресора РФ та всупереч інтересів України, чим завдається шкода особистим немайновим правам позивача.
		Позивач зазначає, що не володіє жодним нерухомим майном в РФ, ані окремо, ані спільно, ані поруч, ані поблизу з друзями або знайомими Лаврова чи будь-якого іншого дипломата, державного діяча РФ або інших причетних до військової агресії проти України осіб.
		І навіть якщо б позивач володів такою нерухомістю, само по собі володіння нерухомим майном, зареєстрованим в РФ до її збройної агресії відносно України не є ознакою, що підтверджує вчинення такою особою дій спрямованих на завдання шкоди національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, або сприяння таким діям, а також не є ознакою зради або колабораціонізму.
		В якості прикладу можна привести володіння прямо та безпосередньо в одному садовому товаристві з відомими колаборантами, зрадниками, керівниками державних російських компаній і членами російської Ради Федерацій земельною ділянкою в окупованому українському Криму (ділянка НОМЕР_2 в садовому товаристві «Міраж» в Нахімовському районі Севастополя (кадастровий номер 8536900000:07:001:0226; російський кадастровий номер - 91:04:007 001:139), офіційним інформаційним партнером Відповідача-1 ГО «Центр протидії корупції», першим директором НАБУ та заступником керівника НАЗК ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_4 , які в період російської окупації АРК у 2017-му році уклали угоди с російськими громадянами, оформленими на російських нотаріальних бланках та отримали розрахунок за угодами в російських рублях, сплативши податки до російського бюджету, профінансувавши таким чином російську армію. Про наведений факт з посиланням на підтверджуючі документи зазначено, наприклад, у розслідуванні Інтернет-видання «Обозреватель» від 25.02.2020 р., розміщеному за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_6, яке ніким не спростовано.
		Для відповідача-1 та її керівника існує дуже вибірковий підхід у навішуванні ярликів корупціонера, колаборанта, проросійського діяча, який грунтується не на наявних перевірених фактах вчинення особою дій на підтримку збройної агресії РФ проти України, а на підставі власних суб`єктивних вподобань ГО «ЦПК» та ОСОБА_5 . У зв`язку з чим, факт продажу родиною ОСОБА_6 за російські рублі майна в окупованому Криму та незадекларування ним прибутку від продажу цього майна, відповідач-1 в публічній площині не маркував, як колабораційну або проросійську діяльність, як він це зробив у відношенні позивача.
		Поширена відповідачами інформація спрямована на маніпулювання громадською думкою та створення негативного враження про особу позивача у читачів веб-сайтів та підписників каналу ГО «Центр протидії корупції» у месенджері Telegram через неправдиві твердження про антиукраїнську позицію та проросійську діяльність позивача, вчинення дій проти національної безпеки України, що призводить до сприйняття позивача, як людини, яка нібито підтримує війну, розв`язану країною-агресором, схвалює терористичні дії країни- агресора України та вбивства громадян України, що беззаперечно порушує особисті немайнові права позивача.
		Позивач має значний досвід, як політичної, державної, так і правової роботи, тому беззаперечно, що інформація, поширена відповідачами про нібито колабораційну та проросійську діяльність позивача, зраду України, у зв`язку з чим, на думку відповідачів, наявні підстави для застосування до позивача санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», негативно впливає на його ділову репутацію.
		Таким чином, з огляду на наведені доводи та аргументи, поширена відповідачами інформаціє є недостовірною та порушує особисті немайнові права позивача, які підлягають судовому захисту.
		Враховуючи, що порушення особистих немайнових прав позивача відбулося у результаті поширення 24 липня 2023 р. недостовірної інформації про нього в мережі Інтернет на веб-сайтах https://www.pravda.com.ua, https://focus.ua та в Телеграмм-каналі ГО «Центр протидії корупції», то належним способом захисту прав позивача є спростування недостовірної інформації у спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, шляхом розміщення протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили на зазначених веб-сайтах вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Представник відповідача ТОВ «ФОКУС МЕДІА» подав відзив на позов, в якому зазначив, що спірна інформація висловлена у формі оціночних суджень, оскільки «проросійський» є оцінкою особи, але ніяк не ствердженням певних фактів.
		Позивачем не наведено фактів та засобів, які спростовують наведену інформацію.
		Оціночні судження складаються на підставі всієї сукупної доступної інформації про особу, в т.ч. і розміщеної в мережі Інтернет.
		Позивача занесено до бази сайту « Миротворець » (ІНФОРМАЦІЯ_7), де також опубліковано інформацію та копії документів, зокрема, про придбання нерухомого майна членами сім`ї позивача в Росії та отримання громадянства Росії, яка в сукупності надає підстави різним особам оцінювати його як «проросійського» діяча.
		Схожу інформацію розміщено також у Вікіпедії (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%Dl%80%Dl%82%D0%BD%D0%B Е%Р0%В2 %Р0%90%Р0%ВР%Р0%В47оР1%807оР1%96%Р07оВ9 %Р0%92%Р0%ВЕ 7oD07oBB%D0%BE%D0%B4%D0%B87oD0%BC%D0%B8%Dl%80%D07oBE%D07oB2%D 0% В8% D 1%87 (% Р0% В F% Р0% В Е% Р0% В В% D 1%96% D 1%82% Р0% В8% Р0% В А) #с і t е note-18).
		Позивач не наводить доказів щодо того що фраза про його «проросійськість» порушила його особисті немайнові права.
		Позивач є публічною особою, а тому суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
		Як вбачається з аналізу статей 95 та 100 Цивільного процесуального кодексу України, доданий до позовної заяви «скріншот» не є копією письмового доказу, оскільки в «оригіналі» він не є власне письмовим документом, а є неналежно оформленою копією електронного документу.
		Позивач довільно робить висновок, що всі відповідачі, зокрема і ТОВ «ФОКУС МЕДІА» називає його колаборантом та зрадником. Дане твердження навіть неможливо назвати припущенням, а є способом ввести суд в оману. Жодної фрази щодо того, що позивач є (може бути) колаборантом та/або зрадником у спірній публікації відповідача-3 немає.
		Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що у даній справі предметом оскарження є інформація, поширена 24 липня 2023 р. на веб-сайті «Фокус» у публікації під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_9» у фразах: «Низка проросійських політичних діячів, ..а також.. ОСОБА_1 ,.. вже понад рік не підпадають під оновлені українські санкції.», «..деякі з проросійських діячів, таких як ОСОБА_1 , чиновник адміністрації ОСОБА_12 , досі не зазнали санкцій». Тобто оспорювана у справі інформація, поширена на веб-сайті «Фокус», полягає в застосуванні до позивача твердження про те, що він є «проросійським політичним діячем» в контексті наявності підстав для застосування до позивача санкцій в Україні.
		Використання словосполучення «проросійський діяч» в публікації на веб-сайті «Фокус» подається не як суб`єктивне оціночне ставлення автора до позивача, а як твердження, яке містить вагомі факти про наявність, на думку відповідача-3, підстав для застосування до позивача санкцій відповідно до Закону України «Про санкції».
		Негативність застосування такого твердження до будь-якого громадянина України очевидна, оскільки вказує на підтримку особою, поряд з іменем якої застосовано визначення «проросійський», країни-агресора - Росії та її інтересів, що в умовах широкомасштабної військової агресії РФ проти України формує негативне ставлення до такої особи в суспільстві.
		Відносно посилань відповідача-3 на те, що інформація, поширена ним про позивача є результатом оцінки Інформації з різних джерел в мережі Інтернет, то ТОВ «Медіа Фокус» мав пересвідчитися в достовірності інформації, яку він використовує, як підставу для поширення на власному ресурсі інформації, оскільки інформація про те, що позивач є проросійським діячем є неправдивою, не підтверджена і не може бути підтверджена жодними доказами. Отже, посилання на інші джерела інформації, як на підставу достовірності власних тверджень, які є предметом оскарження у справі, є нікчемним.
		Надана Київським апеляційним судом правова оцінка певним фактам у постанові від 22.12.2022 р. у справі № 761/45921/21 та висновки апеляційного суду стосовно застосування до спірних правовідносин певних норм права не є обов`язковими для суду при розгляді даної справи в силу ч. 7 ст. 82 ЦПК України.
		По-друге, зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 22.12.2022 р. у справі № 761/45921/21 вбачається, що предметом оскарження, серед іншого, була поширена відповідачами інформація про те, що позивач «поширює проросійські наративи», яка апеляційним судом була визнана оціночним судженням, оскільки відповідачем наводилася саме критична оцінка певних фактів.
		Тобто у наведеній справі судом не надавалася оцінка інформації «проросійський діяч», як оціночному судженню, що додатково вказує на відсутність підстав для врахування висновків, наведених у постанові Київського апеляційного суду від 22.12.2022 р. у справі № 761/45921/21.
		Для застосування до спірних правовідносин норм Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, рекомендацій, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя, як і практики ЄСПЛ щодо порушення ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка нерозривно пов`язана з необхідністю толерантного ставлення публічних осіб до використання журналістами права на свободу вираження саме поглядів та переконань, необхідна сукупність таких факторів, як поширення думок, переконань, поглядів, критики, тобто оціночних суджень саме у відношенні діяльності певної публічної особи.
		Свобода вираження поглядів не є абсолютною, а підлягає певним обмеженням спрямованим, зокрема, на захист репутації чи прав інших осіб. Порушені немайнові права поширенням недостовірної інформація у формі фактичних тверджень незалежно від того про публічну особу або пересічного громадянина підлягають однаковому судовому захисту.
		Представник відповідача ГО «ЦЕНТР ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ» подав відзив на позов, в якому зазначив, що за даними ЗМІ, позивач, протягом своєї кар`єри неодноразово прямо, чи опосередковано сприяв інтересам Росії в Україні. Так, зокрема, ОСОБА_1 називають ініціатором розробки так званих «диктаторських законів» від 16 січня 2014 року, які значно обмежували конституційні права громадян України і були направлені проти Євромайдану. Крім того, у лютому 2014 року Позивач виїхав саме до Росії, де отримав дозвіл на тимчасове проживання на три роки. Позивач неодноразово висловлювався, про Революцію Гідності в негативному ключі, зокрема на своєму каналі в телеграм Позивач виклав допис «С днём годовщины массовых беспорядков, дорогие друзья. С днём достоинства, открывшего путь убийствам, насилию, мародёрству, хищениям, бедности и правителям - миллиардерам. Именно такой конец я всегда публично и прогнозировал. Кроме объема краж, конечно» (наразі цей допис видалений), такими висловами він поширював дезінформацію, спрямовану на підтримку кремлівських наративів.
		Представник позивача подала відповідь на відзив ГО «ЦЕНТР ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ», в якій зазначила, що авторами законопроекту № 3879 («диктаторські закони»), який був проголосований Верховною Радою України та підписаний ОСОБА_12 , були народні депутати України ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
		Більше того, закони, прийняті за ініціативою ГО «Центр протидії корупції» значно більше обмежують та порушують права громадян, підривають статус України, як європейської держави та завдають суттєвої шкоди державній незалежності та суверенітету України.
		Виїзд позивача у лютому 2014 р. саме до РФ був обумовлений введенням санкцій ЄС у відношенні позивача, які в подальшому скасовані рішенням суду ЄС, який визнав їх введення безпідставним, а також публічними висловлюваннями тодішньої влади України про можливе затримання позивача за надуманими обвинуваченнями, які не підтверджені жодним рішенням у кримінальній справі.
		При цьому, необхідно враховувати очевидну зміну градусу сприйняття будь-якої особи, до якої застосовується визначення «проросійський» політик чи діяч до та після 24 лютого 2022 року, коли розпочалася повномасштабна війна та агресія РФ проти України.
		На день виїзду позивача з України до РФ 22 лютого 2014 року війни на території України не було, тому перебування на території Росії у той період не означало підтримку її політики. На передодні вже анонсованих тоді відносно позивача європейських санкцій, анулювання віз до деяких країн та публічних закликів до фізичної розправи це була єдина географічна точка, куди можна було суто фізично доїхати з Харківської області, де знаходився позивач в день втрати влади тодішньою політичної командою.
		Позиція позивача стосовно Революції Гідності була і залишається незмінною, вона пов`язана з несиметричним підходом до розслідувань кримінальних справ у відношенні правоохоронців, звинувачених у розстрілі учасників майдану, та не розслідуванні обставин вбивств правоохоронців, вчинених під час майдану, і повним закриттям кримінальних проваджень щодо учасників майдану на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
		Позивач наголошує, що висловлювання ним відкрито та публічно своєї власної позиції відносно Революції Гідності, процесу розслідування кримінальних справ щодо розстрілу учасників Революції та правоохоронців, надання оцінки наслідкам масових заворушень та насильства, що призвело до неконституційного захоплення влади, не є підтвердженням проросійської діяльності або проросійської позиції позивача. Навпаки, позиція позивача щодо необхідності притягнення до кримінальної відповідальності всіх без політичного виключення винних є ознакою патріотичної державницької позиції, захисту української Конституції, законів і національних інтересів.
		З приводу тверджень ГО «ЦЕНТР ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ» про дискредитацію позивачем подальших проєвропейських реформ в Україні та просування антизахідних програм, то позивач в жодному своєму рішенні або виступі ніколи не виступав, не дискредитував і не критикував європейську інтеграцію України або вступ України до НАТО, не підтримував РФ та дії її посадових осіб.
		Багаторічна діяльність позивача спрямована на розробку та впровадження в Україні пакету європейських законопроектів, що публічно схвалені багатьма керівниками європейських інституцій. Позивач був одним із авторів Кримінального процесуального кодексу України та закону про адвокатуру, що отримали схвальну оцінку як найбільш прогресивні з боку всіх дотичних європейських інституцій.
		Тому твердження ГО «ЦЕНТР ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ» про дискредитацію позивачем проєвропейських реформ в Україні та просування антизахідних програм є нікчемними.
		Процесуальні дії
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 року клопотання представника відповідача ТОВ «Фокус Медіа» про розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін залишено без задоволення.
		Фактичні обставини справи
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		24 липня 2023 р. о 15 год. 30 хв. у публікації Громадської організації «Центр протидії корупції» під назвою: «Колаборанти, зрадники, поплічники Росії: на кого Україна досі не наклала санкції для конфіскації активів», на веб-сайті Інтернет-видання «Українська правда», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 розміщена, зокрема наступна інформація:
		«Колаборанти, зрадники..: на кого Україна досі не наклала санкції для конфіскації активів»,
		«Водночас в Україні все ще залишаються десятки проросійських діячів, активи яких потенційно могли б бути конфісковані, однак зробити це не можуть. Адже санкції щодо цих осіб або взагалі не застосовано, або вони були накладені ще до 24.05.2022, що виключає можливість конфіскації. Нижче розповімо про декількох таких осіб.
		..Немає санкцій також і щодо впливового чиновника адміністрації ОСОБА_12 ОСОБА_1 »;
		24 липня 2023 р. о 18 год 30 хв. в дописі на каналі Громадської організації «Центру протидії корупції» в месенджері Telegram за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_3 у наступних фразах:
		«ОСОБА_1 вже більше року не можуть потрапити під оновлені українські санкції. А мали би.
		Через це активи цих персонажів в Україні, попри їхню антиукраїнську діяльність, досі не конфісковані.».
		24 липня 2023 р. о 20 год. 38 хв. у публікації під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_9», на веб-сайті «Фокус» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема наступна інформація:
		« ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 ,.. вже понад рік не підпадають під оновлені українські санкції.
		..деякі з проросійських діячів, таких як ОСОБА_1 , чиновник адміністрації ОСОБА_12 , досі не зазнали санкцій».
		Позиція суду та оцінка аргументів сторін
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
		За змістом частин першої та другої статті 34 Конституції України кожному гарантовані права на свободу слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань, вільне поширення інформації, зокрема письмово.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя статті 34 Конституції України).
		Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України).
		Положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
		Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.
		Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (частина перша статті 302 ЦК України).
		Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності (абзац перший частини другої статті 302 ЦК України).
		За приписами частин першої, четвертої, шостої та сьомої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
		Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
		Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
		Як зазначено у рішенні ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
		Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.
		Факт поширення спірної інформації підтверджено під час розгляду справи шляхом переходу на відповідні посилання у мережі інтернет, а відтак доводи сторони відповідача про неналежність доказів позивача з цього приводу не приймаються судом до уваги.
		Під час розгляду справи судом встановлено, що у назві публікації на веб-сайті «Українська правда» від 24.07.2023 р. (ІНФОРМАЦІЯ_8) зазначено:
		«Колаборанти, зрадники..: на кого Україна досі не наклала санкції для конфіскації активів», а далі по тексту наведено інформацію про підстави та механізм застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції» і те, що «..в Україні все ще залишаються десятки проросійських діячів, активи яких потенційно могли б бути конфісковані, однак зробити це не можуть. Адже санкції щодо цих осіб або взагалі не застосовано, або вони були накладені ще до 24.05.2022, що виключає можливість конфіскації. Нижче розповімо про декількох таких осіб.
		..Немає санкцій також і щодо впливового чиновника адміністрації ОСОБА_12 ОСОБА_1 ».
		У дописі ГО «Центр протидії корупції», розміщеному 24.07.2023 р. на каналі у месенджері Telegram, наведено перелік осіб, серед яких вказано прізвище позивача, які «вже більше року не можуть потрапити під оновлені українські санкції. А мали би.
		Через це активи цих персонажів в Україні, попри їхню антиукраїнську діяльність, досі не конфісковані». 
		Зі змісту наведеної публікації вбачається, що ГО «ЦЕНТР ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ» поширює інформацію про те, що позивач є особою з «антиукраїнською діяльністю», у зв`язку з чим до нього мають бути («А мали би» - цитата з допису) застосовані санкції в Україні відповідно до Закону України «Про санкції».
		У публікації на веб-сайті «Фокус» ( ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначено: «Низка проросійських політичних діячів.., а також .. ОСОБА_1 , ..вже понад рік не підпадають під оновлені українські санкції.», «..деякі з проросійських діячів, таких як ОСОБА_1 , досі не зазнали санкцій», та наведено пояснення чому, на думку автора, відсутні санкції, зокрема у відношенні позивача.
		Суд погоджується із твердженнями позивача про те, що інформація, поширена відповідачами, об`єднана єдиним змістом - на думку відповідачів, позивач є «колаборантом, зрадником, проросійським діячем, має антиукраїнську позицію», тому у відношенні нього в Україні «мають бути» застосовані санкцій та, зокрема, така санкція, як стягнення в дохід держави активів відповідно до Закону України «Про санкції».
		У своїх відзивах на позов відповідачі цього не заперечили, навели обґрунтування щодо правдивості таких тверджень та зазначили, що вони є оціночними судженнями.
		24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала відкриту агресивну війну проти України.
		Факт державного тероризму з боку Російської Федерації підтверджений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 2 березня 2022 р. та від 24 березня 2022 р.
		Європейським Парламентом ухвалено резолюцію від 23.11.2022 № 2022/2896(RSP), відповідно до якої РФ визнано державою-спонсором тероризму.
		У Міжнародному суді перебуває на розгляді справа за заявою України проти Росії щодо вчинення геноциду.
		Прокурор Міжнародного кримінального суду в Гаазі видав ордер на арешт президента РФ.
		У статті 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» закріплено, що Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
		Суд зазначає, що загальновідомим є факт того, що не тільки в українському суспільстві, а й у світовій спільноті сформована єдина позиція щодо Росії, як країни-агресора та терориста, а відтак поширення відповідачами інформації про те, що позивач є проросійським діячем, займається антиукраїнською діяльністю, через що до нього мають бути застосовані санкції, дискридитує позивача та створює враження про начебто підтримку, схвалення або навіть нейтральну позицію позивача щодо дій, які держава-агресор вчиняє в Україні та проти українських громадян.
		Колабораційна діяльність, кримінальна відповідальність за здійснення якої передбачена статтею 111-1 КК України, та державна зрада, кримінальна відповідальність за вчинення якої передбачена статтею 111 КК України, є протиправними діяннями, які входить до найбільш тяжких злочинів проти основ національної безпеки України.
		Повідомивши широкому загалу, що позивач належить до колаборантів та зрадників, тобто нібито причетний до вчинення наведених кримінальних правопорушень відповідачі заявили про нібито вчинення позивачем суспільно небезпечних діянь, як вже про встановлений та доведений факт, а відтак суд приходить до висновку про те, що спірні твердження не є оціночними судженнями.
		Відповідно до статті 62 Конституції України та частини другої статті 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Аналогічні норми закріплені п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права.
		Правовий зв`язок конкретної особи з досудовим розслідуванням можливий лише шляхом наділення її (або набуття нею) конкретного процесуального статусу, передбаченого КПК України.
		Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України учасниками кримінального провадження з боку захисту є: підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
		З метою ідентифікації особи, як такої, що має відношення до кримінального провадження в силу своєї можливої причетності до вчинення злочину, КПК України передбачено такі процесуальні статуси, як підозрюваний та обвинувачений (ст. 42 КПК України).
		Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
		Жодних інших учасників кримінального провадження і процесуальних статусів, які б особа могла мати до повідомлення їй про підозру і який би одночасно підтверджував хоч якийсь її правовий зв`язок з досудовим розслідуванням, в КПК України не існує.
		Суд погоджується із доводами позивача про те, що неправдивість поширеної відповідачами інформації підтверджується, зокрема, тим, що станом на дату розповсюдження вищезазначеної інформації відсутні будь-які кримінальні провадження, пов`язані з фактами чи обставинами, згаданими відповідачами, в яких позивач мав би будь-який процесуальний статус, передбачений КПК України.
		На підтвердження цієї обставини позивач надав суду письмові відповіді від правоохоронних органів, зокрема, Служби безпеки України та Національної поліції України, якими підтверджується, що він ніколи не притягався за наведеними вище фактами до кримінальної відповідальності і не є підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним у будь-якому іншому кримінальному провадженні.
		Таким чином, інформація поширена відповідачами про те, що позивач є колаборантом та зрадником, тобто особою, яка вчинила ряд тяжких злочинів проти основ національної безпеки України не відповідає дійсності та не може бути підтверджена жодними належними і допустимими доказами.
		Доводи сторони відповідачів про те, що позивач є публічною особою, а відтак межа допустимої критики щодо нього є ширшою, ніж щодо приватної особи, не спростовують того, що спірна інформація є фактичними твердженнями, а публічні звинувачення будь-якої особи у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України не може ґрунтуватися на чутках та домислах, а мають містити доказове фактичне підґрунтя та не повинні поширюватися до отримання підтверджуючих доказів і перевірки інформації на її достовірність.
		Зі змісту оспорюваних фраз та контексту їх повідомлення вбачається констатація відповідачами факту нібито здійснення позивачем протиправної діяльності проти основ національної безпеки України та в інтересах РФ, що є підставою для застосування до нього санкцій та стягнення його активів в дохід держави.
		Аналізуючи цей факт у сукупності з конституційним принципом презумпції невинуватості, та враховуючи відсутність у позивача статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого у будь-якому кримінальному провадженні, суд приходить до висновку про те, що застосовані відповідачами до позивача визначення - «колаборант» та «зрадник» вказують на поширення недостовірної інформації.
		Суд зауважує, що поширена відповідачами інформація порушує принцип презумпції невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції України, ст. 2 Кримінального Кодексу України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, а також суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу презумпції невинуватості.
		Відповідачі, здійснюючи журналістську діяльність, як зареєстровані ЗМІ (видання «Фокус»), так і, як онлайн медіа (Інтернет-видання «Українська правда», ГО «Центр протидії корупції») в розумінні Закону України «Про медіа», мають не тільки професійні права сприяти доведенню до громадськості інформації, яка становить предмет суспільного інтересу, а й обов`язки, відповідно до яких журналіст зобов`язаний подавати для поширення достовірну інформацію та дотримуватися вимог Кодексу етики українського журналіста (ч. 2 ст. 11-1 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста»), не використовувати інформацію для посягання на права і свободи людини (ст. 28 Закону України «Про інформацію»), а також розмежовувати факти, судження та припущення, щоб не допускати розповсюдження інформації, яка містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення (ст. 9 Кодексу етики українського журналіста).
		Пунктом 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода вираження поглядів пов`язана з «обов`язками та відповідальністю», які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці «обов`язки та відповідальність» мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення «прав інших осіб» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Жулі проти Франції» від 22 жовтня 2007 року).
		Свобода вираження поглядів, захищена статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютною і поширюється на журналістів лише за умови, якщо вони діють відповідально та з дотриманням своїх професійних обов`язків: добросовісно виконують свою роботу, надають точну та достовірну інформацію згідно з вимогами журналістської етики (що також стосується поширення інформації з тем, до яких є значний публічний інтерес) (рішення Європейського суду з прав людини «Дорота Каня проти Польщі» «Dorota Kania v. Poland (No. 2)» від 4 жовтня 2016 року).
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом, заслуженим юристом України, має науковий ступінь доктора юридичних наук та кандидата економічних наук. Був обраний народним депутатом України V-VI скликання, членом Вищої Ради Юстиції, заступником Глави Адміністрації Президента з питань судової реформи та судоустрою, членом вчених рад державних вищих навчальних закладів.
		Тобто позивач має значний досвід, як політичної, державної, так і правової роботи, а тому беззаперечно, що інформація, поширена відповідачами про нібито колабораційну та проросійську діяльність позивача, зраду України, у зв`язку з чим, на думку відповідачів, наявні підстави для застосування до позивача санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», негативно впливає на його ділову репутацію та порушує особисті немайнові права, які підлягають судовому захисту.
		Недоцільним є посилання відповідача на інформацію про позивача наведену на сайтах «Миротворець» та «Вікіпедія», оскільки ці ресурси не є офіційним, компетентним джерелом та у спірних публікаціях відсутні відповідні посилання.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Розподіл судових витрат
		Відповідно до положень ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
		Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		ЦПК України визначено критерії, які застосовуються при визначенні витрат на правову допомогу.
		Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. З ст. 137 ЦПК України).
		Розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується: 
		- засвідченою копією Договору № 01-2407/2023 про надання правничої (правової) допомоги від 24.07.2023 р., укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Косіновою Г.В.; 
		- засвідченою копією Додатку № 1 до договору № 01-2407/2023 про надання правничої (правової) допомоги від 24.07.2023 року із розрахунком вартості однієї години надання послуг адвоката; 
		- оригіналом ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1432171;
		- засвідченою копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2966/10; 
		- засвідченою копією акту № 1 приймання-передачі за договором про надання правничої (правової) правової допомоги від 02.08.2023 року; 
		- засвідченою копією рахунку № 1 від 02 серпня 2023 року на суму 81 300 грн. - оплата за правничу (правову) допомогу згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги від 24 липня 2023 року; 
		- засвідченою копією виписки з особового рахунку адвоката Косінової Г.В. від 03.08.2023 р., яка підтверджує зарахування коштів в сумі 81 300 грн., що надійшли від ОСОБА_1 за правничу (правову) допомогу згідно договору від 24.07.2023 року.
		- засвідченою копією рахунку № 2 від 01.12.2023 року на суму 30 000 грн;
		- електронною платіжною інструкцією ОСОБА_1 № 2416767 від 02.12.2023 року на суму 30 000 грн. з призначенням платежу «Оплата правничої (правової) допомоги згідно Договору № 01 -2407/2023 про надання правничої допомоги від 24 липня 2023 року»;
		- засвідченою копією Акту № 2 приймання-передачі за договором № 01 -2407/2023 від 01.12.2023 року, яким підтверджено надання правничої допомоги наступного змісту: «Складання відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Медіа» у справі № 757/36305/23-ц та складання відповіді на відзив Громадської організації «Центр протидії корупції» у справі № 757/36305/23- ц»;
		- засвідченою копією виписки від 03.12.2023 з особового рахунку адвоката Косінової Г. В. у AT «ОТП БАНК» за період з 01.12.2023 по 03.12.2023, яка підтверджує надходження на банківський рахунок адвоката Косінової Г.В. оплати правничої (правової) допомоги згідно договору № 01 -2407/2023 від 24 липня 2023 у сумі 30 000 грн. від ОСОБА_1 . 
		Розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката та витрат, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, є розумним, співмірним із складністю справи та наданою адвокатом правничою допомогою; часом, витраченим адвокатом на надання правничої допомоги; обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт); підтверджується реальністю правничої допомоги та необхідністю доказування своїх вимог відповідно до ст.ст. 79-83 ЦПК України, значенням справи, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію позивача.
		Таким чином, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 757/36305/23-ц є обґрунтованим та відповідає, зокрема вимогам ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України.
		ЦПК України не передбачено солідарного обов`язку відповідачів щодо відшкодування судових витрат позивача, а відтак витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 111 300, 00 грн та витрати на судовий збір за подання позову у розмірі 6 441, 60 грн  підлягають стягненню з відповідачів у рівних частинах.
		Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Громадської організації «Центр протидії корупції» (адреса: 04080, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, оф. 905, код ЄДРПОУ 38238280), Приватного підприємства «Оптік Глобал Груп» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 421, код ЄДРПОУ 31565711), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Медіа»(адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 38812698), Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-3 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )  про захист гідності, честі та ділової репутації - задовольнити.
		Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), інформацію, поширену 24 липня 2023 року Громадською організацією «Центр протидії корупції» (ідентифікаційний код 38238280, адреса: 01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, офіс 905) на веб-сайті «Українська правда» у публікації під назвою: «Колаборанти, зрадники, поплічники Росії: на кого Україна досі не наклала санкції для конфіскації активів», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8, у наступних фразах:
		«Колаборанти, зрадники..:»; «..в Україні ще залишаються ..десятки проросійських діячів, активи яких потенційно могли б бути конфісковані..», «.. і щодо.. ОСОБА_1 ..».
		Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), інформацію, поширену 24 липня 2023 року у дописі, розміщеному на каналі Громадської організації «Центр протидії корупції» в месенджері Telegram за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у наступних фразах:
		«.. ОСОБА_1 .. вже більше року не можуть потрапити під оновлені українські санкції..», «.. попри їхню антиукраїнську діяльність..».
		Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), інформацію, поширену 24 липня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фокус Медіа» (ідентифікаційний код 38812698, адреса: 01133, місто Київ, Б. Лесі Українки, будинок 26) на веб-сайті «Фокус» у публікації під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_9», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 у наступних фразах: «..проросійських політичних діячів.. 
		ОСОБА_1 .. деякі з проросійських діячів, таких як ОСОБА_1 ..».
		Зобов`язати Громадську організацію «Центр протидії корупції» (ідентифікаційний код 38238280, адреса: 01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, офіс 905) протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену 24 липня 2023 року недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на каналі Громадської організації «Центр протидії корупції» в месенджері Telegram за адресою в мережі Інтернет: https://t.me/fuckcorruption вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Зобов`язати Приватне підприємство «Оптік Глобал Груп» (попередня назва Приватне підприємство «Українська правда») (ідентифікаційний код 31565711, адреса: 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21) протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену 24 липня 2023 року недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на веб-сайті https://www.pravda.com.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокус Медіа» (ідентифікаційний код 38812698, адреса: 01133, місто Київ, Б. Лесі Українки, будинок 26) протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену 24 липня 2023 року недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на веб-сайті https://focus.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Стягнути з Громадської організації «Центр протидії корупції» (ідентифікаційний код 38238280, адреса: 01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, офіс 905) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 147, 20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 100, 00 грн.
		Стягнути з Приватного підприємства «Оптік Глобал Груп» (ідентифікаційний код 31565711, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 147, 20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 100, 00 грн.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Медіа» (ідентифікаційний код 38812698, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, буд. 26) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 147, 20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 100, 00 грн
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                        С. В. Вовк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...