Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 379/1354/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2023. Зареєстровано: 14.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2023.
Дата набрання законної сили: 16.01.2024
Номер судового провадження: 2/379/286/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер: 379/1354/23 
		Провадження № 2/379/286/23
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(ЗАОЧНЕ)
		 
		13 грудня 2023 рокум.Тараща
		Таращанський районний суд Київської області в складі
		головуючої судді - Музиченко О. О.,
		за участю:
		секретаря судового засідання - Бакал O. A.,
		позивачки - ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку за набувальною давністю,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Таращанського районногосуду Київськоїобластіз указаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд визнати за нею право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, вартістю 27020,50 грн, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.
		 
		І. Позиція сторін у справі
		Позов обґрунтовано тим, що позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 5/6 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 :  частина цьогожитлового будинкуз господарськимибудівлями таспорудами належитьїй напідставі свідоцтвапро правовласності за№ НОМЕР_1 від 26.12.1984;  1/6частина на підставісвідоцтва проправо наспадщину за№ 2414від 26.12.1984 та 1/6частина -на підставідоговору даруванняза №1779від 21.09.1985. Такожвона євласником усієїземельної ділянки,на якійрозташований вказанийжитловий будинок,кадастровий номер3224410100:01:191:0027,загальною площею0.1000га,для будівництвата обслуговуванняжилого будинкута господарськихспоруд,що розташованапо АДРЕСА_1 ,що підтверджуєтьсяДержавним актомна правовласності наземлю серіяЯК №162140від 05.08.2011року. 1/6частина цьогож житловогобудинку згосподарськими будівлямита спорудаминалежить напідставі свідоцтвапро правона спадщинуза №2414від 26.12.1984 дочціпозивачки -відповідачці ОСОБА_2 .. З1992року відповідачкане проживаєв цьомубудинку,виїхала доросійської федерації, де  отримала громадянство. Позивачка зазначає, що проживаючи в будинку, вона за власні кошти здійснила його перебудову, відремонтувала водяне опалення, підключила газопостачання, провела воду та облаштувала каналізацію, зробила ремонт усіх кімнат. Позивачка є малозабезпеченою пенсіонеркою і на опалювальний період користується субсидією на оплату житлово-комунальних послуг, однак, вона постійно має проблеми з її оформленням через належність 1/6 частини будинку дочці ОСОБА_2 .. Зазначає, що до повномаштабного військового вторгнення росії вона домовилась з дочкою про те, що остання вишле їй довіреність на переоформлення своєї частини будинку. Однак, з початком війни Україною було ухвалено низку нормативно-правових актів, які забороняють укладення будь-яких документів на території України для громадян росії. Зв`язатись з дочкою в телефонному режимі на даний час позивачка не може, оскільки та замінила номер телефону. Посилаючись на положенням ст.ст. 15, 16, 344 ЦК України, зазначаючи про те, що з 1995 року вона продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомими майном, - позивачка просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , яка належить відповідачці ОСОБА_2 . 
		 
		В судовому засіданні позивачка позов підтримала повністю та суду пояснила, що в 1963 році вони з чоловіком ОСОБА_3 збудували будинок по АДРЕСА_1 . В 1983 році чоловік помер і вона, а також двоє її дітей  син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_2 (відповідачка)  успадкували його частину будинку - по 1/6 частині кожен. В подальшому син передарував їй (позивачці) свою 1/6 частину будинку. Дочка цього не зробила, в 1995 році виїхала в росію і мешкає там досі. Будинком вона не цікавиться, не утримує, комунальні послуги не сплачує. На підставі цих обставин позивачка просила задовольнити її позовні вимоги.
		 
		ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі
		15.09.2023 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом. 
		18.09.2023 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачці десятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення вказаних у ній недоліків (а.с.30-33).
		27.09.2023 до суду надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви (а.с.36-59).
		06.10.2023 суд постановив ухвалу, якою прийняв указаний позов до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 06.11.2023 (а.с.75, 76).
		06.11.2023 суд постановив ухвалу про закриття підготовчогопровадження тапризначення справидо судовогорозгляду по суті на 23.11.2023; з викликом відповідачки в судове засідання через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (а.с. 88,89). 
		Судове засідання 23.11.2023 через неявку відповідачки було відкладено судом на 13.12.2023 (а.с. 96).
		В судове засідання 13.12.2023 ОСОБА_2 також не з`явилась. Тобто, відповідачка двічі  23.11.2023 та 13.12.2023 - не з`явилася в судове засідання. Про день, час та місце розгляду справи вона була щоразу повідомлена належно згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України через розміщення оголошень на офіційному вебсайті судової влади України не пізніше ніж за десять днів до дат відповідних судових засідань: 06.11.2023  про виклик в судове засідання на 23.11.2023 (а.с. 92) та 23.11.2023  про виклик в судове засідання на 13.12.2023 (а.с. 98). З опублікуванням оголошення про виклик відповідачка ОСОБА_2 вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Жодних заяв чи клопотань від відповідачки на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву не подавала.
		Стаття 280ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Оскільки відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання двічі не з`явилася, будучи належно повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, причини своєї неявки в судове засідання суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, водночас, позивачка надала в позові згоду на розгляд справи в заочному порядку, - є всі передбачені законом підстави для проведення заочного розгляду цієї справи.
		Ухвалою суду від 13.12.2023, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено провести заочний розгляд даної цивільної справи.
		 
		Заслухавши пояснення позивачки, перевіривши викладені у позовній заяві обставини, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та визначено зміст спірних правовідносин.
		 
		ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , з яких:
		- частина належить їй на підставі свідоцтва про право власності від 26.12.1984, зареєстрованого в Білоцерківському МБТІ 03.01.1985 за №2413 в реєстрі №2833 за номером в реєстровій книзі 16, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 9, 15);
		-1/6 частина належить їй на підставі договору дарування від 21.09.1985, зареєстровано за №1779 в реєстрі №2833 за номером в реєстровій книзі 16, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 8, 15);
		-1/6 частина належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину №2414 від 26.12.1984, посвідченого державним нотаріусом Лосіцькою Т.П. Таращанської державної нотаріальної контори (книга №16, реєстр №2833), що вбачається з наявної у справі копії довідки КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» №3135 від 07.11.2017 та копії довідки КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» без номера і дати (а.с. 15, 59). 
		З цих же довідок КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» №3135 від 07.11.2017 та КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» без номера і дати вбачається, що решта 1/6 частина цього житлового будинку АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину №2414 від 26.12.1984, посвідченого державним нотаріусом Лосіцькою Т.П. Таращанської державної нотаріальної контори (книга №16, реєстр №2833), відповідачці ОСОБА_2 (а.с. 15, 59).
		Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована в указаному будинку з 04.01.1975, що вбачається з копії її паспорта (а.с. 25 - на звороті). Даних про те, хто крім позивачки зареєстрований в цьому будинку, суду не надано та матеріали справи не містять. 
		Водночас, судом установлено, що відповідачка ОСОБА_2 в будинку не зареєстрована. Це вбачається з довідки №2623 від 02.10.2023 про реєстрацію місця проживання за період з 17.12.2020 по 02.10.2023, виданої управлінням ЦНАП виконкому Таращанської міської ради (а.с. 65).
		Згідно з характеристикою технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 03.11.2017 КП КОР «Південне БТІ», вказаний житловий будинок і всі його надвірні господарські та побутові споруди зведено у 1973-1986 роках (а.с. 19-23).
		У 2012 році на замовлення ОСОБА_1 . Таращанською філією ПАТ «Київоблгаз» було розроблено робочий проект газопостачання літньої кухні в АДРЕСА_1 (а.с. 12, 13).
		05.08.2011 позивачка ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК №162139 (а.с. 24). З нього, а також із витягу з ДЗК від 10.11.2017 (а.с. 11) вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224410100:01:191:0027, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
		В матеріалах справи також міститься копія акта №95 від 01.08.2023 обстеження житво-побутових умов, складеного депутатом Таращанської міської ради Урожай Л.Б. в присутності заявника ОСОБА_1 , сусідів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , в якому зафіксовано встановлення факту непроживання в житловому будинку по АДРЕСА_1 з 1995 року доньки заявниці ОСОБА_2 після її виїзду в росію, несплати нею комунальних послуг; постійне проживання в цьому будинку ОСОБА_1 , утримання останньою будинку, проведення поточних і капітальних ремонтів за власні кошти заявниці (а.с. 26).
		 
		ІV. Норми права, оцінка аргументів сторін та висновки суду
		У статті 41Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
		Положеннями статті 321 ЦК України визначено, що право власностіє непорушним.Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийцього правачи обмеженийу йогоздійсненні. Особаможе бутипозбавлена прававласності абообмежена уйого здійсненнілише увипадках ів порядку,встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другоюстатті 353 цього Кодексу.
		Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
		Норми статті 344 ЦК України передбачають правила набуття права власності на майно за набувальною давністю. Так, за змістом частин першої і четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
		 
		Позивачка ОСОБА_1 стверджує про те, що з 1995 року по даний час - тобто понад 10 років  вона безперервно і відкрито володіє нерухомим майном (житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ), а тому відповідно до положень статті 344ЦК України вона за набувальною давністю набула право власності на 1/6 частину цього будинку, власником якої є відповідачка, яка з 1995 року в цьому будинку не живе, його не утримує та цим нерухомим майном не цікавиться.
		 
		Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Верховний Суд неодноразово формулював правові висновки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, постанова Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц, постанова Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2020року у справі № 552/1354/18) про те, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
		Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
		Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
		За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
		Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
		 
		Судом у цій справі установлено, що позивачка ОСОБА_1 достеменно знала про те, що з 1984 року 1/6 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належить її дочці - відповідачці ОСОБА_2 .. А отже, позивачка не може вважатись добросовісним набувачем частини нерухомого майна, права власності на яке за набувальною давністю вона просить визнати за собою. 
		Сама по собі відкритість і безперервність користування майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.
		Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 виснувала, що відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України.
		За таких обставин суд висновує, що позивачкою не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
		При цьому, аргументи позивачки про те, що її дочка ОСОБА_2 є громадянкою російської федерації і, з огляду на чинне наразі законодавство, позбавлена можливості переоформити свою частку будинку,  не мають значення при вирішенні цього спору, не впливають і не змінюють вищенаведених висновків суду.
		 
		Згідно з частиною 1 статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 81 ЦПК України). 
		На підставі наведеного, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними і безпідставними та до задоволення не підлягають.
		Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено - судові витрати покладаються на позивачку і залишаються за нею. 
		На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 316-319, 321, 328, 344 ЦК України, ст.ст.2,4,10-13,76-81,89,133,141,263-265,268,273,280-282,289,354,355 ЦПКУкраїни,суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку за набувальною давністю  відмовити.
		 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана ним протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		 
		Повне найменування сторін:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
		Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП та паспортні дані невідомі, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .
		 
		Повне судове рішення складено 14 грудня 2023 року.
		 
		 
		 
		Суддя Таращанського районного суду  Київської області  Ольга МУЗИЧЕНКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...