Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/10320/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 14.12.2023. Зареєстровано: 15.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2023.
Дата набрання законної сили: 14.12.2023
Номер судового провадження: К/990/20559/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 грудня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 160/10320/22
		адміністративне провадження № К/990/20559/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
		суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
		розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/10320/22
		за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз»
		до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,
		про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення основної винагороди
		за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича
		на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2023 року (головуючий суддя: Суховаров А.В., судді: Головко О.В., Ясенова Т.І.).
		УСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У липні 2022 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (далі також - «АТ «Дніпропетровськгаз») пред`явило позов до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, у якому просило суд: 
		- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича від 28 червня 2022 року про стягнення з боржника основної винагороди у межах виконавчого провадження НОМЕР_1.
		2. З урахуванням заяви про зміну підстав позову від 8 грудня 2022 року, АТ «Дніпропетровськгаз» обґрунтовувало протиправність постанови про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі: 2503746,27 грн тим, що: 1) рішення суду фактично не виконане; 2) заборгованість за виконавчим документом підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
		2.1. У цьому контексті АТ «Дніпропетровськгаз» зазначало, що на стягнення основної винагороди приватного виконавця поширюються норми пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», які визначають обставини, за наявності яких виконавчий збір не стягується. Позивач наголошував, що до переліку цих обставин відноситься наявність заборгованості за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Позивач доводив, що саме така заборгованість має місце у його випадку.
		2.2. Крім цього, АТ «Дніпропетровськгаз» відстоювало позицію про те, що оскільки приватний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, вказану у виконавчому листі, то у нього не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові, а тому ця постанова не відпадає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року (головуючий суддя: Юхно І.В.) у задоволенні позову відмовлено.
		4. Розтлумачивши норми частини третьої статті 45, пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов висновку, що для того аби у виконавця не виникало обов`язку одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору/основної винагороди такий виконавець повинен установити, що заборгованість, яка стягується за виконавчим документом, підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». 
		4.1. Водночас суд зауважив, що для застосування положень України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» підприємство та організації повинні були включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
		4.2. У цьому контексті суд першої інстанції установив, що на день прийняття оскаржуваної постанови АТ «Дніпропетровськгаз» не було включене до вказаного Реєстру. 
		4.3. З огляду на такі висновки й обставини суд констатував, що на момент прийняття цієї постанови на АТ «Дніпропетровськгаз» не поширювалася дія Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а відтак до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
		5. Крім цього, розтлумачивши норми статті 31 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» й пославшись на практику Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що приватний виконавець одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є його обов`язком. Тому винесення постанови про стягнення основної винагороди є проміжним рішенням, яке приватний виконавець повинен прийняти під час відкриття виконавчого провадження, проте це не свідчить про те, що така основна винагорода буде стягнута у подальшому повністю або частково.
		6. На тлі цих висновків і обставин суд першої констатував, що на момент відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду не існувало жодних обмежень, які б унеможливлювали вчинення дій з винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди, а тому підстави для визнання її протиправною і скасування відсутні.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		7. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2023 року задоволено апеляційну скаргу АТ «Дніпропетровськгаз», скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року та прийнято нову постанову, якою задоволено позов:
		- визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича ВП НОМЕР_1 від 28 червня 2022 року про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» основної винагороди приватного виконавця в сумі: 2503746,27 грн.
		8. Суд апеляційної інстанції, розтлумачивши частину третю статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» (якою встановлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору), виходив з того, що на стягнення основної винагороди приватного виконавця поширюється положення пункт 6 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
		8.1. Суд апеляційної інстанції не погодився з тлумаченням пункту 6 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», яке застосував суд першої інстанції. У цьому контексті апеляційний суд дійшов висновку, що за вказаною нормою підставою для не стягнення виконавчого збору є лише наявність заборгованості за виконавчими документами, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Суд апеляційної інстанції зазначив, що саме така заборгованість є в АТ «Дніпропетровськгаз» перед АТ НАК «Нафтогаз України».
		8.2. Водночас апеляційний суд наголосив на тому, що пункт 6 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» не містить будь-яких додаткових застережень з приводу його застосування, зокрема щодо включення боржника до реєстру підприємств, які беруть участь в процесі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
		8.3. На цій основі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки заборгованість АТ «Дніпропетровськгаз» підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», то у приватного виконавця відсутні підстави для стягнення основної винагороди.
		8.4. За наслідками апеляційного перегляду до матеріалів справи приєднана окрема думка судді Головко О.В.
		Короткий зміст касаційної скарги
		9. Приватний виконавець Сивокозов О.М. просить Верховний Суд скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2023 року та залишити без змін рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року.
		10. Підстави касаційного оскарження обґрунтував доводами з посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»). 
		11. Позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 23 лютого 2022 року у справі №160/10874/19, щодо застосування положень статті 31 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» у подібних правовідносинах, за змістом яких приватний виконавець зобов`язаний під час відкриття виконавчого провадження вирішити питання про стягнення основної винагороди та винесення постанови про її стягнення разом з постановою про відкриття виконавчого провадження.
		11.1. Одночасно з цим, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не правильно трактував пункт 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» і помилково застосував його до спірних правовідносин.
		11.2. Цю позицію скаржник мотивує тим, що пункт 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» стосується тільки випадків нестягнення виконавчого збору, тож не скасовує обов`язку приватного виконавця винести постанову про стягнення основної винагороди під час відкриття виконавчого провадження.
		11.3. Також скаржник зазначає, що застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлене включенням боржника до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, чого у спірних правовідносинах не було.
		11.4. Скаржник мотивує цей аргумент тим, що за змістом статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» і висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 1 лютого 2022 року у справі №902/368/16, дія цього Закону поширюється тільки на суб`єктів ринку природного газу, що включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
		Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
		12. АТ «Дніпропетровськгаз» просить Верховний Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги.
		13. Позиція АТ «Дніпрогаз» полягає в тому, що суд апеляційної інстанції ухвалив законну й обґрунтовану постанову і доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.
		14. АТ НАК «Нафтогаз України» у поясненнях виклало аргументи, що спрямовані на підтримку доводів касаційної скарги.
		15. Позиція третьої особи полягає в тому, що приватний виконавець не порушив прав позивача, оскільки мав обов`язок винести постанову про стягнення з нього основної винагороди, і на той час позивач не був включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		16. 15 листопада 2021 року Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення у справі №904/5326/19 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 25 037 462,70 грн. та визнання недійсним правочину у виді заяви АТ «Дніпропетровськгаз» про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 6 грудня 2019 року №490007.2-Сл-20087-1219. Цим рішенням позов задоволений повністю:
		- стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання за договором №13-137-ВТВ (за період з лютого по грудень 2018 року) у розмірі: 25037462,70 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі: 375561,94 грн;
		- визнано недійсним правочин у виді заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» від 6 грудня 2019 року №490007.2-Сл-20087-1219 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму: 25037462,70 грн.
		17. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 червня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Дніпропетровськгаз» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2021 року у справі №904/5326/19 залишено без змін.
		18. 23 червня 2022 року Господарський суд Дніпропетровської області видав наказ на виконання рішення від 15 листопада 2021 року у справі №904/5326/19 про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання за договором №13-137-ВТВ (за період з лютого по грудень 2018 року) у розмірі: 25037462,70 грн (двадцять п`ять мільйонів тридцять сім тисяч чотириста шістдесят дві грн 70 коп) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі: 375561,94 грн (триста сімдесят п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна грн 94 коп).
		19. 28 червня 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2022 року у справі №904/5326/19. 
		19.1 У постанові зазначено, що залишок заборгованості за виконавчим документом складає 25037462,70 грн.
		19.2. Виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2022 року №904/5326/19 зареєстроване приватним виконавцем в АСВП за №69508710.
		20. 28 червня 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. прийняв постанову про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» основної винагороди в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 у сумі: 2503746,27 грн.
		21. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2022 року у справі №640/31815/21, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року, задоволено заяву АТ «Дніпропетровськгаз» про вжиття заходів забезпечення позову, а саме:
		- заборонено органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості AT «Дніпропетровськгаз» перед AT НАК «Нафтогаз України» у справі №904/5326/19 про стягнення з AT «Дніпропетровськгаз» на користь НАК «Нафтогаз України» інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язанням за договором №13-137-ВТВ (за період з лютого 2018 року (включно) по грудень 2018 року (включно)), до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/31815/21.
		22. 1 вересня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийняв постанову у справі №904/5326/19, якою залишив без задоволення касаційну скаргу АТ «Дніпропетровськгаз» та залишив без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2021 року й постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13 червня 2022 року.
		23. 10 листопада 2022 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу, прийняла постанову №1411 «Про включення АТ «Дніпропетровськгаз» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу».
		23.1. 11 листопада 2022 року ця постанова була оприлюднена на офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та на сайті Верховної Ради України.
		24. 14 листопада 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. прийняв постанову ВП №69508710 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/5326/19, виданого 23 червня 2022 року, до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності».
		25. 22 грудня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийняв постанову у справі №640/31815/21, якою задовольнив касаційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задоволено; скасував ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року; прийнято нове рішення; відмовив у задоволенні заяви АТ «Дніпропетровськгаз» про забезпечення адміністративного позову у справі №640/31815/21.
		26. На момент розгляду справи у суді першої інстанції приватний виконавець у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 стягнув з боржника АТ «Дніпропетровська» кошти у сумі: 1518820,25 грн та здійснив розподіл стягнутих коштів у такий спосіб: 
		- 622,03 грн перераховано як витрати виконавчого провадження відповідно до постанови від 28 червня 2022 року, від 30 червня 2022 року, від 1 липня 2022 року (що не є предметом спору); 
		- 1380180,20 грн перераховано стягувачу за виконавчим документом; 
		- 138018,02 грн перераховано суму основної винагороди за постановою від 28 червня 2022 року.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
		Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII
		27. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі також - «Закон №1404-VIII», у редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) установлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		28. Статтею 3 Закону №1404-VIII установлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
		1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
		1-1) судові накази;
		2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
		3) виконавчих написів нотаріусів;
		4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
		5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
		6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
		7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
		8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
		9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
		29. Частина друга статті 5 Закону №1404-VIII визначає, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:
		1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
		2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
		3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
		4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України);
		5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
		6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
		7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
		8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
		9) рішень про конфіскацію майна;
		10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
		11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
		12) рішень, за якими боржником є уповноважений суб`єкт управління або господарське товариство в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", та рішень, які передбачають вчинення дій щодо їх майна.
		Протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
		30. Частина перша статті 27 Закону №1404-VIII визначає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
		31. Частина п`ята статті 27 Закону №1404-VIII передбачає випадки, коли виконавчий збір не стягується:
		1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
		2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
		3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
		4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
		5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
		6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
		32. Стаття 45 Закону №1404-VIII регулює питання розподілу стягнутих з боржника грошових сум. Частиною третьою цієї статті установлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
		33. Пункт 15 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII установлює, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
		34. Частина одинадцята статті 35 Закону №1404-VIII передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з таких підстав не підлягає.
		35. Пунктами 19, 20 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII установлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
		- врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;
		- врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно.
		Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року №1403-VIII
		36. Стаття 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року №1403-VIII (далі також - «Закон №1403-VIII», у редакції на день виникнення спірних правовідносин) установлює, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
		37. Статтею 16 Закону №1403-VIII встановлено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.
		38. Частинами першою і другою статті 31 Закону №1403-VIII визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
		39. Частина третя статті 31 Закону №1403-VIII установлює, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 
		1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 
		2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
		Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		40. Частина четверта статті 31 Закону №1403-VIII передбачає, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		41. Згідно з частиною п`ятою статті 31 Закону №1403-VIII, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		42. Частина шоста статті 31 Закону №1403-VIII обумовлює, що основна винагорода, яка встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
		43. Абзац 1 частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII передбачає, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14 липня 2021 року №1639-IX
		4. Стаття 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14 липня 2021 року №1639-IX (далі також - «Закон №1639-IX», у редакції на день виникнення спірних правовідносин) визначає, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. 
		45. Абзац 15 статті 1 Закону 1639-IX визначає, що реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - це відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		46. Частина перша статті 3 Закону 1639-IX обумовлює, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		47. За змістом частини другої статті 3 Закону 1639-IX, для включення до Реєстру суб`єкти ринку природного газу подають до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, заяву, до якої додаються відповідні документи. Рішення про включення або про відмову у включенні до Реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті.
		ІV. ОЦІНКА СУДУ
		48. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		49. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази
		50. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2023 року касаційне провадження в цій справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
		51. У касаційній скарзі приватний виконавець поставив під сумнів правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та обґрунтованість висновку цього суду щодо неправомірності постанови про стягнення з боржника основної винагороди. 
		52. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, а також надавши оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, виходить із такого.
		53. Предметом судового контролю є правомірність постанови приватного виконавця від 28 червня 2022 року про стягнення з боржника основної винагороди, що прийнята одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження №69508710 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області, виданого 23 червня 2022 року у справі №904/5326/19, про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання за договором та витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.
		54. Суди першої й апеляційної інстанції дійшли розбіжних висновків щодо правомірності указаної постанови. Це обумовлено тим, що суди по-різному застосували пункт 6 частини п`ятої статті 27, частину третю статті 45 Закону України «Про виконавче провадження».
		55. Враховуючи аргументи сторін та висновки судів попередніх інстанцій, у цій справі Верховний Суд має відповісти на такі питання:
		1) чи обумовлене застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (визначає випадки, коли не стягується виконавчий збір) фактом включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу»;
		2) чи дозволяє частина третя статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» (приписує, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору) поширити дію обмеження щодо стягнення виконавчого збору, передбаченого пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», на стягнення основної винагороди приватного виконавця.
		56. Розв`язуючи перше питання, Верховний Суд звертає увагу на таке.
		57. Пункт 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
		58. Дія пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», серед іншого, обумовлюється тією обставиною, що заборгованість боржника за виконавчим документом має бути предметом урегулювання відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». 
		59. Отже, передумовою застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» слугує той факт, що боржник має статус суб`єкта, на якого поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Відтак сам по собі факт примусового стягнення заборгованості з боржника (оператора газорозподільної системи) автоматично не свідчить про наявність підстав для застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
		60. У цьому контексті Суд зауважує, що стаття 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» визначає, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
		61. У своїй практиці Верховний Суд уже надавав оцінку сфері дії Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
		62. Так, Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного господарського суду у постановах від 23 червня 2022 року у справі №904/92/20, від 18 липня 2023 року у справі №906/1357/20, від 5 вересня 2023 року у справі №922/3220/20 дійшов висновку, який узагальнено полягає в такому: 
		«Сфера дії Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» визначена у статті 2 цього Закону. Відповідно до цієї статті дія Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» поширюється виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. 
		Отже, лише при одночасному існуванні умов, визначених статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а саме: 1) правовідносини виникли з приводу врегулювання заборгованості за придбаний у Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування; 2) суб`єктів ринку природного газу, включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, передбачені статями 4, 5, 6 цього Закону».
		63. Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 1 лютого 2022 року у справі №902/368/16 (на яку посилається приватний виконавець), відхиляючи доводи касаційної скарги оператора газорозподільних систем про необхідність формування висновку щодо застосування норм Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», зазначив таке:
		« 29.08.2021 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
		При цьому, статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
		Як вбачається із матеріалів справи, доказів того, що на момент апеляційного перегляду у цій справі судом апеляційної інстанції відповідач був включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, останнім не надано. Не надано таких доказів і до касаційної скарги.
		Відтак, оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, на нього дія Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» не поширюється». 
		64. Висновки щодо застосування статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» Верховний Суд зробив у господарських справах. Втім, це не перекреслює того, що вказані висновки прямо стосуються і повинні застосовуватися у цій справі, оскільки наведені положення були сформульовані Судом на тлі обставин включення (не включення) товариств газорозподільної галузі до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, та пов`язані з конкретними фактами справи, яка переглядається.
		65. У цьому контексті Суд також зважає на приписи пункту 15 частини першої статті 34, частини одинадцятої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом яких зупинення вчинення виконавчих дій у відповідному випадку прив`язане до факту перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
		66. На основі аналізу наведених норм матеріального права і практики їхнього тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлюється обставиною включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
		67. Застосовуючи цей висновок до обставин справи, яка переглядається, Верховний Суд враховує той факт, що на час прийняття приватним виконавцем постанови від 28 червня 2022 року про стягнення з боржника основної винагороди АТ «Дніпропетровськгаз» не мало статусу суб`єкта ринку природного газу, який включений до реєстру до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
		68. Указану обставину встановив суд першої інстанції. Суд апеляційної інстанції цієї обставини не спростував та необґрунтовано залишив її поза увагою під час застосування ним матеріального права.
		69. За таких висновків і обставин Верховний Суд вважає помилковим тлумачення та неправильним застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», які обрав суд апеляційної інстанції. У питанні інтерпретації та застосування цієї норми права колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом першої інстанції.
		70. Розв`язуючи друге з поставлених питань, Верховний Суд звертає увагу на таке.
		71. Питання стосується того, чи є обмеження по стягненню виконавчого збору, передбачене пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», перешкодою для стягнення основної винагороди приватного виконавця.
		72. Це питання по своїй суті стосується правильності тлумачення й застосування судами частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження».
		73. Так, частина третя статті 45 Закону України «Про виконавче провадження установлює, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
		74. Суди першої й апеляційної інстанції застосували цю норму права по суті однаково, погодившись з можливістю за її допомогою поширити на основну винагороду обмеження на стягнення виконавчого збору, що встановлене пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Різниця тільки в тому, що суд апеляційної інстанції зробив це більш виразно, ніж суд першої інстанції.
		75. У цьому контексті Суд зауважує, що предметом регулювання статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» є питання розподілу стягнутих з боржника грошових сум.
		76. Натомість частина третя статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» стосується порядку, а не підстав стягнення основної винагороди. Ці поняття не тотожні за змістом.
		77. Зрештою частина п`ята статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» стосується випадків нестягнення саме виконавчого збору. Її норми не поширюють дію на основну винагороду приватного виконавця, а тому не установлюють випадки, коли ця винагорода не стягується.
		78. На тлі спірних правовідносин Верховий Суд не бачить підстав для іншого трактування цих норм, аніж буквальне, і вважає, що інший підхід до їхнього тлумачення здатний атакувати право приватного виконавця на одержання винагороди за виконану працю. 
		79. Цей висновок Суд пояснює тим, що за загальними правилами, установленими статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», у випадку стягнення заборгованості за виконавчим документом основна винагорода приватного виконавця встановлюється у виді відсотка суми, що була ним фактично стягнута. Тому факт включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», не може позбавити приватного виконавця основної винагороди за часткове виконання виконавчого документа, що було здійснене до настання вказаного факту.
		80. На основі аналізу наведених норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про те, що обмеження по стягненню виконавчого збору, передбачене пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», не є перешкодою для стягнення основної винагороди, якщо приватний виконавець частково стягнув заборгованість до моменту включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
		81. Застосовуючи цей висновок до обставин справи, яка переглядається, Верховний Суд враховує, що позовна заява не містила заперечень стосовно часткового виконання приватним виконавцем виконавчого документа чи доводів про помилковість визначеної ним суми основної винагороди. Натомість доводи позивача були обґрунтовані передчасністю постанови про стягнення основної винагороди та врегулюванням заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
		82. За таких висновків і обставин Верховний Суд вважає помилковим тлумачення частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», здійснене судами першої та апеляційної інстанцій, і неправильним висновок цих судів про можливість за допомогою зазначеної норми поширити на основну винагороду дію обмеження, встановленого пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» для виконавчого збору.
		83. Отже, суд апеляційної неправильно застосував норми матеріального права, а саме: пункт 6 частини п`ятої статті 27, частину третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		84. Натомість суд першої інстанції повно й правильно встановив обставини справи та ухвалив правильне по суті рішення про відмову у задоволенні позову.
		85. Так, суд першої інстанції правильно застосував норми статті 31 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» і обґрунтовано відхилив довід АТ «Дніпропетровськгаз» про передчасність прийняття постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця. 
		86. Застосування цієї норми ураховує практику Верховного Суду щодо розв`язував питання правомірності винесення приватним виконавцем постанови про стягнення основної винагороди одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Суд неодноразово зазначав, що приватний виконавець одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є його обов`язком. Цей висновок Суд викладав, серед іншого, і у постанові від 23 лютого 2022 року у справі №160/10874/19, на яку послався відповідач у касаційній скарзі.
		87. Також суд першої інстанції правильно застосував пункт 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та обґрунтовано відхилив довід АТ «Дніпропетровськгаз» про неможливість застосування цієї норми через урегулювання заборгованості за виконавчим документом відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
		88. Водночас, суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», помилково застосував її до спірних правовідносин та дійшов необґрунтованого висновку про можливість за допомогою зазначеної норми поширити на основну винагороду дію обмеження, встановленого пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» для виконавчого збору.
		89. Із врахуванням висновків Суду по суті доводів і вимог касаційної скарги, указаний недолік судового рішення може бути усунений шляхом зміни його мотивувальної частини.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		90. Підстави касаційного оскарження знайшли підтвердження.
		91. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		92. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		93. Касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, змінивши у ньому мотиви застосування частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові Верховного Суду.
		94. Ухвалою Верховного Суду від 4 липня 2023 року було зупинене виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2023 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку. Оскільки вказану постанову належить скасувати, то відсутня необхідність у вирішенні питання про поновлення її виконання.
		95. З огляду на результат розгляду справи судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 3, 139, 341, 345, 349, 351, 352, 355, 356, 359 КАС України, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича задовольнити частково.
		Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2023 року скасувати.
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року залишити в силі, змінивши його мотивувальну частину, з урахуванням позиції, викладеної у цій постанові Верховного Суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		…………………………………
		 
		…………………………………
		 
		…………………………………
		Н.М.          Мартинюк
		А.В.          Жук
		Ж.М.          Мельник-Томенко,
		Судді          Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...