Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/9958/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано для оприлюднення: 15.12.2023. Зареєстровано: 15.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2023.
Дата набрання законної сили: 11.12.2023
Номер судового провадження: 11-кп/811/1016/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022072030000024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/9958/22            Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/811/1016/23    Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 грудня 2023 року м. Львів
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
		Головуючого -судді ОСОБА_2  
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_5 
		 
		прокурора ОСОБА_6 ,
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_7 
		обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Ужгородського міськрайоного суду Закарпатської області від 07 серпня 2023 року щодо 
		 
		ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шевченкове Глухівського району Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 366 КК України,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		оскарженим вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим та виправдано за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. 
		Вирішено питання про речові докази, судові витрати, запобіжний захід та арештоване майно.
		 
		Органом досудового розслідування, ОСОБА_8 обвинувачується в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами, вказівками та наданням засобів, вчиненому з корисливих мотивів та у пособництві, яке виразилось наданням порад, вказівок та наданням засобів службовій особі з метою складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
		 
		Так, відповідно до Указу Президента України №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на період дії правового режиму воєнного стану, чоловікам  громадянам України віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		 
		У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_8 виник злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.
		 
		Так, ОСОБА_8 разом з невстановленими досудовим розслідуванням особами, розробив злочинну схему, відповідно до якої особа призовного віку від 18 до 60 років, якій обмежено виїзд за кордон, проходить медичну комісію у ІНФОРМАЦІЯ_2 , з визнанням останньої непридатною до військової служби, що в подальшому дає підставу для виїзду за межі території України.
		 
		На виконання вказаної схеми, ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, 18.04.2022 о 19:53 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , готель « ІНФОРМАЦІЯ_3 », зустрівся з ОСОБА_10 , який діяв під контролем правоохоронних органів, достовірно знаючи, що ОСОБА_10 обмежено виїзд за кордон, повідомив останньому, що він організовує проходження особами призовного віку військово-лікарської комісії на території одного з ІНФОРМАЦІЯ_4 , з подальшим визнанням особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, що слугує підставою для безперешкодного виїзду особи за кордон. За виконання вказаних дій, ОСОБА_8 висунув пропозицію надання йому грошових коштів у розмірі 20 000 доларів США.
		 
		Надалі, 20.04.2022 близько 12:04 год. в ході розмови з ОСОБА_10 , на виконання вказаних дій, ОСОБА_8 повідомив останньому, що для виготовлення відповідних документів, які будуть слугувати визнанням його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та будуть підставою для безперешкодного виїзду за кордон під час дії воєнного стану, необхідно надати копії документів у паперовій формі, а саме копії паспорта громадянина України, ідентифікаційного коду та фотографії 3х4 см.
		 
		В подальшому, 26.04.2022 близько 13:01 год. в ході розмови з ОСОБА_10 за виконання вказаних дій, ОСОБА_8 , знаходячись біля ІНФОРМАЦІЯ_5 , що за адресою: АДРЕСА_3 , повідомив про необхідність надати всі необхідні копії документів в електронному варіанті для прискорення вирішення питання про проходження військово-лікарської комісії та отримання документів, що будуть слугувати визнанням його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та будуть підставою для безперешкодного виїзду за кордон під час воєнного стану, що того ж дня було здійснено ОСОБА_10 .
		 
		Надалі, 02.05.2022 близько 13:02 год., перебуваючи за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, на перехресті вул. Миру-Корятовича, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_10 та отримав від останнього заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США, упаковані до синього поліетиленового пакету, за сприяння у проходженні ОСОБА_10 військово-лікарської комісії у ІНФОРМАЦІЯ_2 з подальшим визнанням останнього непридатним до військової служби та виключенням з військового обліку.
		 
		Крім цього, того ж дня, близько 14:16 год. ОСОБА_10 , діючи під контролем правоохоронних органів, за попередньою вказівкою ОСОБА_8 , зайшов до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , де пройшов військово-лікарську комісію та отримав довідку про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку №3006 від 02.05.2022 та тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 02.05.2022, що в подальшому надало можливість останньому безперешкодно перетнути державний кордон України у міжнародному пункті пропуску « ІНФОРМАЦІЯ_6 » НОМЕР_2 прикордонного загону.
		 
		Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами, вказівками та наданням засобів, вчиненому з корисливих мотивів.
		 
		Також, згідно обвинувального акту, ОСОБА_8 за попередньої змови з невстановленими на даний час особами з числа медичних працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 , розробили злочинну схему, відповідно до якої особа призовного віку від 18 до 60 років, якій обмежено виїзд за кордон, проходить медичну комісію у ІНФОРМАЦІЯ_7 , з визнанням останньої непридатною до військової служби, де невстановлені органом досудового розслідування медичні працівники за допомогою порад, вказівок та надання засобів ОСОБА_8 , складають та видають завідомо неправдиві офіційні документи, а саме довідки про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку та тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, які надають підставу безперешкодного виїзду осіб за кордон, в період воєнного стану, всупереч обмежень, визначених законом.
		 
		ОСОБА_8 , діючи умисно, на виконання заздалегідь розробленої злочинної схеми, 18.04.2022 о 19:53 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , готель « ІНФОРМАЦІЯ_3 », зустрівся з ОСОБА_10 , який діяв під контролем правоохоронних органів, достовірно знаючи, що ОСОБА_10 обмежено виїзд за кордон, повідомив останньому, що він організовує проходження особами призовного віку військово-лікарської комісії на території одного з ІНФОРМАЦІЯ_4 , з подальшим визнанням особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, шляхом складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а саме довідки про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку та тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, що слугує підставою для безперешкодного виїзду особи за кордон. За виконання вказаних дій, ОСОБА_8 висунув пропозицію надання йому грошових коштів у розмірі 20 000 доларів США.
		 
		Надалі, 02.05.2022 близько 13:05 год., перебуваючи за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, на перехресті вул. Миру-Корятовича, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_10 та отримав від останнього заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США, упаковані до синього поліетиленового пакету, за сприяння у проходженні ОСОБА_10 військово-лікарської комісії у ІНФОРМАЦІЯ_2 з подальшим визнанням останнього непридатним до військової служби та виключенням з військового обліку шляхом надання порад, вказівок та засобів невстановленим органом досудового розслідування медичним працівникам, з метою складання та видачі ними завідомо неправдивих офіційних документів, а саме довідки про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку та тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.
		 
		В подальшому того ж дня, близько 14:16 год. ОСОБА_10 , діючи під контролем правоохоронних органів, за попередньою вказівкою ОСОБА_8 , зайшов до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , де пройшов військово-лікарську комісію та невстановленим органом досудового розслідування медичним працівником за допомогою порад, вказівок, та засобів ОСОБА_8 , було складено та видано ОСОБА_10 завідомо неправдивий офіційний документ, а саме довідку про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку №3006 від 02.05.2022 з визначенням діагнозу «Хронічний первинний пієлонефрит ХНН 1 ступеня» та тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 02.05.2022, що в подальшому надало можливість останньому безперешкодно перетнути державний кордон України у міжнародному пункті пропуску «Вилок» НОМЕР_2 прикордонного загону.
		 
		Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме у пособництві, яке виразилось наданням порад, вказівок та наданням засобів службовій особі з метою складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
		 
		На вказаний вирок суду прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.08.2023 щодо ОСОБА_8 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 332 КК України та призначити покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		 
		Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Просить в ході апеляційного розгляду дослідити матеріали кримінального провадження та речові докази, надані стороною обвинувачення. Витребувати з Виноградівського районного суду Закарпатської області та дослідити вирок від 07.06.2023 у справі № 299/2891/23.Викликати та допитали в якості свідків ОСОБА_11 , мешканку АДРЕСА_4 , ОСОБА_12 , мешканку АДРЕСА_5 , старшого оперуповноваженого ВМП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_13 , першого заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_14 , старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_15 . Вказує, що суд надав неправильну оцінку зібраним у справі доказам.
		Зазначає, що провокація вчинення злочину тут відсутня. Окрім того, сторона обвинувачення вважає, що злочин в будь-якому випадку було би вчинено обвинуваченим, аналізуючи протоколи негласних (слідчих) розшукових дій, в яких сам обвинувачений неодноразово вказує, що вже вчиняв такі дії та має достатній рівень зв`язків та знань, щоб вчиняти в подальшому аналогічні кримінальні правопорушення.
		Відповідно до обставин, викладених в обвинувальному акті по кримінальному провадженню № 12022071070000038 від 30.03.2022, ОСОБА_10 станом на 02.04.2022 був залучений співробітниками правоохоронних органів до конфіденційного співробітництва з метою викриття ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , а в подальшому ОСОБА_10 , будучи залучений до виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи, в порядку ст. 272 КПК України у кримінальному провадженні №12022071070000038 у телефонній розмові з обвинуваченим ОСОБА_17 порадив останньому декількох осіб з числа своїх знайомих, яким потрібно виїхати за кордон в обхід заборони на виїзд. Серед таких осіб ОСОБА_10 назвав ОСОБА_19 , який також, як і ОСОБА_10 , добровільно звертався до правоохоронних органів щодо протиправної діяльності ОСОБА_8 18.03.2022 та залучався до конфіденційного співробітництва у даному кримінальному провадженні № 42022072030000024, був учасником першого контролю за вчиненням злочину відносно ОСОБА_8 .
		 
		Твердження суду про відсутність у прокурора вагомих підстав для прийняття процесуального рішення про невідкладне внесення відомостей до ЄРДР не знаходить свого підтвердження з огляду на те, що, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, " приймає рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відомостей до ЄРДР. Тобто, перевірка достатності даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення покладається на об`єктивне сприйняття слідчим, прокурором змісту вказаної заяви чи повідомлення, що в свою чергу узгоджується з критеріями незалежності та процесуальної самостійності сторони обвинувачення.
		Разом з цим, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не містить чітких вимог щодо необхідності зазначення в рапорті оперативного працівника про виявлення кримінального правопорушення, конкретних оперативних заходів, в ході яких виявлено злочин, а також правових підстав для проведення оперативних заходів.
		 
		Щодо необґрунтованості постанови першого заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_14 від 17.03.2022 про визначення підслідності слід зазначити, що, оскільки стороною захисту під час підготовчого судового засідання не заявлялись клопотання про оскарження вказаної постанови в порядку ст.ст. 314-316 КПК України, то вказана постанова є належною та обґрунтованою. Згідно з постановою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 від 18.05.2022 про визначення підслідності кримінального правопорушення та доручення проведення досудового розслідування, підслідність кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні визначено за слідчими слідчого відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, у зв`язку з тим, що злочин вчинено на території Виноградівського району. Тому сторона обвинувачення не вбачає порушень правил підслідності під час здійснення досудового розслідування вказаних кримінальних правопорушень.
		 
		Щодо визнання недопустимим доказом протоколу за результатами проведення НСРД від 03.05.2022 разом з додатками, то такі є неправомірними. Під час здійснення документування протиправної діяльності ОСОБА_8 свідком ОСОБА_10 використовувались два номери мобільних телефонів, а саме НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , що цілком узгоджується з наявними в матеріалах кримінального провадження доказами. Зважаючи на викладені доводи, вищезазначений протокол аудіо-, відеоконтролю особи є належним та допустимим доказом.
		 
		Щодо визнання недопустимими доказами протоколів вручення технічних засобів від 18.04.2022, 20.04.2022, 21.04.2022, 22.04.2022, 26.04.2022,    28.04.2022, 02.05.2022, протоколів вручення грошових коштів від 28.04.2022та 02.05.2022, протоколу вилучення грошових коштів від 28.04.2022, то відсутність підписів ОСОБА_10 у відповідних протоколах не може свідчити про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		 
		Також вважає невірним висновок суду про визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця події від 02.05.2022, а також вилучених в ході такого огляду доказів, а саме імітаційних засобів в сумі 20000 доларів США та двох мобільних телефонів, у зв`язку з ненаданням стороною обвинувачення носія з відеозаписом проведення вказаної слідчої дії. Судом безпідставно не    взято до уваги інформацію, яка зафіксована в протоколах про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в яких чітко    зафіксовано, що ОСОБА_8 отримує від ОСОБА_10 синій поліетиленовий пакет, в якому знаходились обгорнуті в білий аркуш паперу імітаційні засоби, схожі на грошові кошти - долари США в сумі 20000 доларів.
		 
		Водночас, сторона обвинувачення вважає безпідставним визнання недопустимим доказом висновку експерта Львівського НДІСЕ № 2184-Е від 0Е08.2022 за результатами проведення експертизи відео-, звукозапис. Так, у мотивувальній частині вироку суд вказує, що «враховуючи викладені порушення з боку експерта при проведенні судової експертизи, а також враховуючи, що висновок судового експерта Львівського НДІСЕ МЮ України № 2184-Е від 01.08.2022 ґрунтується на дослідженні матеріалів та носіїв інформації, які визнані судом недопустимими доказами, в силу приписів ч. 5 ст. 101 КПК України, суд визнає недопустимим доказом і зазначений висновок експерта». Судом не вказується, які саме порушення з боку експерта при проведенні ним судової експертизи ним допущені та не конкретизує їх, що свідчить про упередженість суду при прийнятті відповідного рішення, оскільки доводи в цій частині нічим не обґрунтовані.
		 
		Судом, при ухваленні виправдувального вироку, фактично взято в основу мотивувальної частини зміст письмових дебатів, поданих захисником ОСОБА_7 про що свідчить точне копіювання, в тому числі конкретних абзаців судових дебатів у вироку.
		 
		Судом першої інстанції неправильно застосовано норми КПК України у зв`язку із виправданням ОСОБА_8 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_8 його захисник  адвокат ОСОБА_7 подали детальні письмові заперечення на апеляційну скаргу прокурора, у яких просять вирок суду першої інстанції залишити без змін , а апеляційну скаргу прокурора  без задоволення.
		У запереченнях зазначають, що виправдувальний вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. У діях ОСОБА_8 відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, відтак суд правомірно виправдав обвинуваченого та закрив кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Просять врахувати, що немає жодних достатніх та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_8 . Просять врахувати апеляційний суд дані детальні письмові запереченя на апеляційну скаргу прокурора при прийнятті рішення апеляційним судом.
		 
		Заслухавши доповідь головуючого, думку прокурора ОСОБА_6 на підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника  адвоката ОСОБА_7 , які заперечили проти апеляційних вимог та висловились про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, просили залишити такий без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
		 
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 дотримано.
		 
		У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 
		Статтею 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, засобами, передбаченими цим кодексом. Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, тобто винуватості обвинуваченого, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у відповідності до положень ч.1 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, на потерпілого.
		 
		Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		 
		При цьому, апеляційний суд звертає увагу на позицію, Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		 
		Апеляційним судом встановлено, що в основу виправдувального вироку суду першої інстанції покладено висновок про провокацію злочину органами досудового розслідування та відсутність достатніх та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкримінують.
		 
		Так, ч. 3 ст. 332 КК України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинене організованою групою або вчинені з корисливих мотивів.
		 
		Частиною 5 ст. 27  ч. 1 ст. 366 КК України передбачено кримінальну відповідальність за пособництво у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
		 
		Як випливає із практики Верховного Суду, у провадженнях, в яких йдеться про можливу провокацію злочину, необхідно враховувати чи існували відносини між надавачем і одержувачем неправомірної вигоди безвідносно до правоохоронних органів, чи існували питання, у вирішенні яких був зацікавлений надавач неправомірної вигоди і які міг або обіцяв вирішити одержувач неправомірної вигоди до того, як правоохоронним органам стало відомо про ці факти. Така інформація дозволить зробити висновок про вплив правоохоронних органів на хід подій і, як наслідок, про наявність або відсутність ознак провокації злочину.
		 
		Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (Рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року.)
		 
		На думку колегії суддів, дослідивши надані сторонами докази, встановивши та проаналізувавши фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в діях правоохоронних органів ознак провокації злочину, що в свою чергу тягне за собою визнання недопустимими всіх доказів, отриманих внаслідок такої провокації.
		 
		Так, правоохоронними органами з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_8 , було залучено ОСОБА_10 14.04.2022 до конфіденційного співробітництва та в подальшому 18.04.2022 прокурором винесено постанову про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту з метою документування протиправної діяльності ОСОБА_8 .
		Однак, стороною обвинувачення не надано суду жодних записів телефонних розмов, аудіо-відеозаписів особистих розмов обвинуваченого, фото, відеодоказів, показань свідків тощо, які б свідчили про те, що обвинувачений ОСОБА_8 здійснює протиправну діяльність та вчиняє злочини, пов`язані з незаконним переміщенням осіб через кордон.
		 
		В судовому засіданні суду першої інстанції прокурором було повідомлено, що проведення контролю за вчиненням злочину за участю ОСОБА_19 та ОСОБА_20 на підставі постанови від 18.03.2022 не дали результатів, які б давали можливість в подальшому пред`явити ОСОБА_8 обвинувачення щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон.
		 
		Не надано суду доказів того, що ОСОБА_8 активно підшукував осіб для переправлення їх через державний кордон України за винагороду, про що було зазначено у оперативним підрозділам ВМП ГУНП в Закарпатській області у відповіді на доручення прокурора від 17.03.2022.
		 
		Отже, інформація оперативних підрозділів про те, що ОСОБА_8 налагодив схему незаконного переправлення осіб через державний кордон України та активно підшукує чоловіків призовного віку для їх подальшого переправлення через кордон за винагороду, яка була зазначено у відповіді на доручення прокурора від 17.03.2022, та яку оперативний підрозділ начебто отримував в режимі реального часу, не знайшла свого підтвердження.
		 
		Прокурором не було надано суду протоколу за результатами контролю за вчиненням злочину, який проводився на підставі постанови від 18.03.2022 за участю ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , однак при цьому, в ході судового засідання прокурор пояснював суду, що на момент залучення до конфіденційного співробітництва ОСОБА_10 , контроль за вчиненням злочину за участю ОСОБА_21 вже було завершено.
		 
		Таким чином, у період з 18.03.2022 по 18.04.2022 стороною обвинувачення не зібрано жодного доказу активної протиправної поведінки обвинуваченого, спрямованої на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів, та доказів активного пошуку ОСОБА_8 осіб, які потребують виїзду за кордон всупереч встановленим обмеженням за винагороду.
		 
		14.04.2022 до правоохоронних органів звертається громадянин ОСОБА_10 , який цього ж дня допитується в якості свідка в рамках кримінального провадження №42022072030000024, та повідомляє, що йому відомо про протиправну діяльність обвинуваченого ОСОБА_8 , пов`язану з незаконним переправленням осіб через державний кордон України.
		Цього ж дня 14.04.2022 ОСОБА_10 за його згодою залучається слідчим до конфіденційного співробітництва та погоджується прийняти участь у негласних слідчих (розшукових) діях відносно ОСОБА_8 .
		18.04.2022    прокурор Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 виносить другу постанову про проведення ще одного контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту із залученням тепер вже іншої підконтрольної особи - ОСОБА_10 .
		В цей же день 18.04.2022 ОСОБА_10 , вже будучи залученим до контролю за вчиненням злочину, та діючи під контролем правоохоронних органів, ініціює спілкування з обвинуваченим ОСОБА_8 , здійснивши телефонний дзвінок ОСОБА_8 , а згодом в цей же день особисто зустрічається з обвинуваченим у с. Дийда Берегівського району Закарпатської області, та звертається до ОСОБА_8 за допомогою в оформленні документів, які дадуть змогу виїхати за кордон.
		 
		Як встановлено апеляційним судом, починаючи з 18.03.2022 на підставі ухвали слідчого судді Закарпатського апеляційного суду щодо ОСОБА_8 проводилась негласна слідча (розшукова) дія - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Тобто телефонні розмови обвинуваченого фіксувались правоохоронними органами. Таким чином, якби ОСОБА_10 дійсно телефонував обвинуваченому до моменту звернення до правоохоронних органів, тобто до 14.04.2022,    така телефонна розмова була б зафіксована. В той же час, в матеріалах НСРД, наданих суду стороною обвинувачення, така розмова відсутня.
		 
		На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що поведінка органу досудового розслідування не була пасивною, про що свідчить, зокрема, проведення другого контролю за вчиненням злочину після того, як перший контроль за вчиненням злочину в сукупності з іншими негласними слідчими (розшуковими) діями не дав результатів, достатніх для пред`явлення обвинувачення.
		 
		Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правоохоронні органи не «приєднались» до злочину, що вчинявся та почали фіксувати його, а по суті спровокували злочин, оскільки спочатку залучили ОСОБА_10 до конфіденційного співробітництва, а вже після цього останній, діючи під контролем правоохоронців, зателефонував обвинуваченому та попросив про допомогу у виїзді за кордон. Тобто без втручання правоохоронних органів злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , не було б вчинено.
		Суд першої інстанції правомірно та об`єктивно взяв до уваги й інші обставини, які свідчать про наявність провокації злочину.
		 
		Так, під час допиту ОСОБА_10 в судовому засіданні в суді першої інстанції стороною захисту ставилось питання свідку, чи є він учасником інших кримінальних проваджень. На що ОСОБА_10 відповів, що не може розголошувати таку інформацію, оскільки підписав документи про нерозголошення. При цьому, на уточнююче питання обвинуваченого щодо кількості таких кримінальних проваджень, в яких він приймає участь, свідок ОСОБА_10 відповів, що таких кримінальних проваджень є певна кількість.
		 
		Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що станом на момент звернення ОСОБА_10 до правоохоронних органів стосовно протиправної діяльності ОСОБА_8 , пов`язаної з незаконним переправленням осіб через державний кордон, він вже мав досвід конфіденційної співпраці з правоохоронними органами щодо подібних злочинів та фактично паралельно з участю у контролі за вчиненням злочину стосовно ОСОБА_8 , виконував спеціальне завдання з розкриття організованої злочинної групи в іншому кримінальному провадженні №12022071070000038, досудове розслідування по якому здійснювалось за тією ж статтею, а саме ч. 3 ст. 332 КК України.
		 
		Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що участь ОСОБА_10 та ОСОБА_19 в іншому кримінальному провадженні, досудове розслідування по якому також здійснювалось за ч. 3 ст. 332 КК України та стосувалось незаконного переміщення осіб через державний кордон України, залучення ОСОБА_10 до конфіденційного співробітництва у декількох кримінальних провадженнях, пов`язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон, в сукупності з іншими, викладеними у вироку обставинами, свідчить про наявність провокації злочину з боку правоохоронних органів відносно ОСОБА_8 , з використанням підконтрольних осіб.
		 
		Відповідно до протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 03.05.2022, складеного старшим о/у в ОВС ВМП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_22 , контроль за вчиненням злочину проводився з 17:00 год. 18.04.2022     до 16:41 год. 02.05.2022. Також зазначено, що 02.05.2022 о 16:41 год. ОСОБА_8 було затримано у місті Виноградів по вул. Миру, на чому контроль за вчиненням злочину було закінчено.
		З повідомлення НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_8 , зокрема, вбачається, що ОСОБА_10 прибув до пункту пропуску «Вилок» для виїзду за кордон 02.05.2022 о 17:20 годині.
		З протоколу огляду місця події на пункті пропуску «Вилок» за участю ОСОБА_10 вбачається, що огляд проводився 02.05.2022 у період часу з 20:30 год. по 21:10 год.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що поїздка ОСОБА_10 на пункт пропуску «Вилок» та його спроба перетнути державний кордон з документами, отриманими у ІНФОРМАЦІЯ_7 , куди його відвезли з його ж слів працівники поліції, відбувалась вже після затримання ОСОБА_8 , тобто вже після закінчення контролю за вчиненням злочину, та виходила за межі НСРД для участі в якому ОСОБА_10 залучався прокурором.
		Отже, вказані обставини свідчать про активну поведінку ОСОБА_10 під час його участі в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 , вчинення ним дій поза межами негласних (слідчих) розшукових дій, до участі в яких він залучався прокурором, його позапроцесуальне спілкування з правоохоронцями тощо, що в сукупності з іншими обставинами також вказує на наявність провокації злочину.
		 
		Дослідивши зміст зафіксованих за результатами проведення НСРД розмов, що відбувались між обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , судом було встановлено, що ОСОБА_10 сам дзвонив обвинуваченому 18.04.2022, 20.04.2022, 21.04.2022,26.04.2022. В розмові, яка відбувалась між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 18.04.2022 в готельно-ресторанному комплексі «Villa Lamperti» обвинувачений тричі сказав ОСОБА_10 , щоб той сам подумав та приймав рішення, чи потрібно йому оформлювати документи у військоматі. В телефонній розмові 21.04.2022 ОСОБА_10 при обговоренні порядку передачі грошових коштів заявив обвинуваченому, що буде погоджувати це питання з невстановленою особою - ОСОБА_23 , та після узгодження з ним питання щодо порядку передачі грошей передзвонить обвинуваченому. В телефонній розмові від 22.04.2022 обвинувачений ОСОБА_8 двічі заявив ОСОБА_10 , що можливо взагалі не варто цим займатись.
		 
		Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що в процесі спілкування з обвинуваченим ОСОБА_10 проявляв ініціативу та наполегливість, в свою чергу, обвинувачений навпаки, активності у питанні допомоги ОСОБА_10 не виявляв, декілька разів пропонував ОСОБА_10 добре подумати, чи потрібно йому взагалі проходити військово-лікарську комісію, чи може варто відмовитись від цієї ідеї тощо.
		 
		Щодо доводів прокурора про законність початку досудового розслідування колегія суддів вказує на наступне. 
		 
		В ході судового розгляду справи в суді першої інстанції, стороною обвинувачення надано та досліджено судом рапорт старшого оперуповноваженого ВМП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_24 №77/106/6/4-2022 від 17.03.2022 на ім`я начальника ВМП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_25 , в якому зазначено, що в ході проведення оперативних заходів встановлено, що громадянин ОСОБА_26 причетний до незаконного переправлення громадян України через державний кордон України до країн Євросоюзу чоловіків призовного віку, які ухиляються від військової служби під час проведення мобілізації, за що отримує незаконну винагороду в сумі 25 тис. дол. США за кожну особу яка перетне незаконно державний кордон України.
		 
		Даний рапорт того ж дня 17.03.2022 із супровідним листом начальника ВМП ГУНП в Закарпатській області було скеровано на адресу керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області для прийняття рішення щодо внесення відомостей до ЄРДР.
		 
		На підставі даного рапорту ОСОБА_24 17.03.2022 прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області було внесено до ЄРДР відомості за №42022072030000024 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. З ст. 332 КК України.
		 
		За змістом ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
		Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
		Разом із цим, слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
		 
		Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
		 
		Отже, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що рапорт ст. оперуповноваженого ВМП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_24 №77/106/6/4-2022 від 17.03.2022 не містить конкретних відомостей про вчинений злочин або про злочин, що вчиняється, окрім загальних фраз, достовірність яких неможливо перевірити, а також не містить жодних посилань на джерела отримання такої інформації, про що детально було зазначено судом в оскаржуваному вироку.
		 
		Також колегія суддів погоджується із тим, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що рапорт старшого оперуповноваженого ВМП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_24 №77/106/6/4-2022 від 17.03.2022 не містить конкретних відомостей про вчинений злочин або про злочин, що вчиняється, окрім загальних фраз, достовірність яких неможливо перевірити, а також не містить жодних посилань на джерела отримання такої інформації, про що детально було зазначено судом в оскаржуваному вироку.
		 
		На підставі вищевикладеного суд дійшов обґрунтованого висновку, що досудове розслідування було розпочато з порушенням законної процедури у зв`язку з відсутністю у прокурора вагомих підстав для прийняття процесуального рішення про невідкладне внесення відомостей до ЄРДР.
		 
		Також судом першої інстанції було правильно звернуто увагу, що рапорт старшого оперуповноваженого ВМП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_24 №77/106/6/4- 2022 від 17.03.2022 на ім`я начальника ВМП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_25 направлено Відділом міграційної поліції ГУНП в Закарпатській області для прийняття рішення про внесення відомостей до ЄРДР саме до Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
		При цьому, зі змісту рапорту не вбачається, що обставини виявленого злочину дають підстави вважати, що розслідування даного злочину знаходиться в юрисдикції саме Ужгородської окружної прокуратури та Відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.
		 
		Колегія судів погоджується із думкою сторони захисту, що надсилання даного рапорту для прийняття рішення про внесення відомостей до ЄРДР саме до Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області без зазначення конкретних підстав такого рішення у сукупності з іншими обставинами, можуть свідчити по наявність ознак підготовки до подальшої провокації злочину з боку працівників Ужгородської окружної прокуратури та Відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, про що детально було зазначено вище.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 92 КПК України обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
		 
		При цьому обов`язок надати суду можливість дослідити законність отримання інформації, про причетність обвинуваченого до злочинної діяльності, відповідно до приписів ч. 2 ст. 92 КПК України, покладається на прокурора.
		Прокурором вказаний процесуальний обов`язок невиконаний, а тому суд був позбавлений можливості встановити, що інформацію про причетність ОСОБА_8 до протиправної діяльності, яка, зокрема, стала підставою для проведення відносно обвинуваченого негласних слідчих (розшукових) дій, було отримано законним шляхом.
		 
		Судом першої інстанції в ході судового розгляду справи було досліджено постанову першого заступника Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_14 від 17.03.2022 про визначення підслідності кримінального правопорушення та доручення проведення досудового розслідування, яка стала підставою для проведення досудового розслідування слідчими ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.
		 
		В мотивувальній частині постанови зазначено, що 17.03.2022 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №42022072030000024 від 17.03.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 332 КК України.
		 
		У ході досудового розслідування встановлено, що кримінальне правопорушення, обставини якого досліджуються під час досудового розслідування, можливо вчинено на території Ужгородського району Закарпатської області.
		 
		Отже, постановою першого заступника Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_14 від 17.03.2022 визначено підслідність кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 332 КК України у кримінальному провадженні №42022072030000024 від 17.03.2022 за Відділом поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.
		 
		Відповідно до приписів п. 2 ч.5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора повинна містити відомості, зокрема, про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
		 
		Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вірного висновку, що постанова першого заступника Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_14 від 17.03.2022 не містить належного обґрунтування прийнятого рішення про визначення підслідності за конкретним відділом поліції.
		 
		Так, прокурор ОСОБА_14 зазначає про те, що обставини, які дають підстави вважати, що злочин вчинено на території Ужгородського району Закарпатської області було начебто встановлено в ході досудового розслідування. Однак при цьому прокурор ОСОБА_14 не конкретизує які саме факти та обставини можуть свідчити про це.
		 
		Так, згідно відомостей про рух провадження по кримінальному провадженню №42022072030000024, відомості по кримінальному провадженню №42022072030000024 було внесено прокурором 17.03.2022 о 14:58 годині, в той час, як постанову прокурора ОСОБА_14 про визначення підслідності було внесено до системи 17.03.2022    о 14:59 годині, тобто через 1(одну) хвилину після внесення відомостей про кримінальне правопорушення.
		Отже, станом на момент винесення прокурором постанови про визначення підслідності в матеріалах кримінального провадження були відсутні будь-які докази, документи, відомості, які могли б вказувати на те, що злочин вчинено саме на території Ужгородського району Закарпатської області. Фактично, на момент прийняття даної постанови в розпорядженні прокурора був лише рапорт ст. оперуповноваженого ВМП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_24 №77/106/6/4- 2022 від 17.03.2022, який складається з одного речення, та не містить жодних відомостей, які б свідчили про вчинення злочину саме на території даного району, про що вже зазначалось судом вище.
		 
		З наданих суду документів вбачається, що слідчими ВП №1 Берегівського РУП ГУНП в Закарпатській області не було проведено жодних слідчих дій у кримінальному провадженні №42022072030000024.
		 
		Таким чином, формальне передання матеріалів кримінального провадження №42022072030000024 до ВП №1 Берегівського РУП ГУНП в Закарпатській області на 11 днів, після зібрання фактично всіх доказів неналежним органом, без проведення слідчими ВП №1 Берегівського РУП жодних слідчих та процесуальних дій, з подальшим поверненням матеріалів до ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області не спростовує позицію суду першої інстанції відносно того, що досудове розслідування по кримінальному провадженню №42022072030000024 проводилось неналежним органом з порушенням приписів ст. 218 КПК України.
		 
		Таким чином, суд першої інстанції у даній справі дійшов обґрунтованого висновку, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022072030000024 від 17.03.2022 було проведено з порушенням приписів статті 218 КПК України, тобто було проведено не уповноваженими на те особами, а відтак всі зібрані не уповноваженими особами докази у кримінальному провадженні є недопустимі та не можуть бути покладені в основу вироку.
		 
		Щодо заперечень прокурора стосовно доводів суду про визнання недопустимим доказом протоколу НСРД від 03.05.2022 разом з додатками слід зазначити наступне.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		Відповідно до п. 1.11.2. Інструкції про порядок проведення НСРД аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України) полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо.
		Відповідно до ст. 263 КПК України , зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж ( мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.
		В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування.
		Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж полягає у проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою та має значення для досудового розслідування, а також одержанні, перетворенні і фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв`язку.
		Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж покладається на уповноважені підрозділи органів Національної поліції, Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань та органів безпеки. Керівники та працівники операторів телекомунікаційного зв`язку зобов`язані сприяти виконанню дій із зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та отриманої інформації, зберігати її в незмінному вигляді.
		 
		Відповідно до п. 1.11.5. Інструкції про порядок проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж полягає в негласному проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою, а також одержанні, перетворенні і фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв`язку (знаки, сигнали, письмовий текст, зображення, звуки, повідомлення будь-якого виду).
		Відповідно до 1.11.5.1. Інструкції про порядок проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж поділяється на:
		-     контроль за телефонними розмовами, що полягає в негласному проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, спостереження, відбору та фіксації змісту телефонних розмов, іншої інформації та сигналів (SMS, MMS, факсимільний зв`язок, модемний зв`язок тощо), які передаються телефонним каналом зв`язку, що контролюється;
		-     зняття інформації з каналів зв`язку, що полягає в негласному одержанні, перетворенні і фіксації із застосуванням технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, у відповідній формі різних видів сигналів, які передаються каналами зв`язку мережі Інтернет, інших мереж передачі даних, що контролюються.
		 
		Системний аналіз змісту ст. ст. 260, 263 КПК України та змісту Інструкції про порядок проведення НСРД свідчить про те, що аудіо-відеоконтроль полягає у негласній фіксації змісту особистих (приватних) розмов особи без її відома, які відбуваються при особистих розмовах, без використання засобів телефонного чи інтернет зв`язку, оскільки під час аудіо-відеоконтролю особи здійснюється негласна фіксація розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем перебування.
		 
		Фіксація розмов, які відбуваються за допомогою телефонного чи інтернет зв`язку не є аудіо та відеоконтролем особи, а є зняттям інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, це чітко визначено статтею 263 КПК та п. 1.11.5 і п.п. 1.11.5.1. Інструкції про порядок проведення НСРД.
		 
		Вказані приписи КПК та Інструкції про порядок проведення НСРД спростовують доводи прокурора про те, що питання розмежування вищезазначених різновидів негласних слідчих (розшукових) дій чітко не регламентовані.
		Отже, оскільки вищезазначені розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_27 здійснювались через канали зв`язку, фіксування змісту даних розмов повинно було відбуватись шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а не аудіо-відеоконтролю особи.
		За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про неналежне фіксування органом досудового розслідування результатів проведення НСРД у протоколі від 03.05.2022.
		 
		Окрім того, в матеріалах кримінального провадження містяться протоколи про вручення ОСОБА_10 , який був залучений прокурором до проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину, спеціального засобу - диктофону в ті дні, коли відбувалось фіксування змісту телефонних розмов між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , а саме: 18.04.2022, 20.04.2022, 21.04.2022, 22.04.2022 та 26.04.2022.
		 
		Під час допиту в якості свідка в суді ОСОБА_10 повідомив, що дійсно отримував від працівників поліції диктофон та за їх вказівками здійснював записи телефонних розмов з ОСОБА_8 .
		 
		В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 263 КПК України зняття інформації з електронних комунікаційних мереж покладається на уповноважені підрозділи органів Національної поліції, Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань та органів безпеки.
		 
		Керівники та працівники операторів електронних комунікацій зобов`язані сприяти виконанню дій із зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та отриманої інформації, зберігати її в незмінному вигляді.
		 
		Отже, зі змісту ст. 263 КПК України та п. 3.5. Інструкції про порядок проведення НСРД вбачається, що здійснювати запис телефонних розмов між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 могли лише відповідні працівники правоохоронних органів, які не мали права перекладати ці функції на сторонню особу ОСОБА_10 , що в свою чергу свідчить про фіксацію змісту телефонних розмов неуповноваженою на те особою, з порушенням визначеного порядку, що тягне за собою визнання недопустимими доказами протоколу за результатами проведення НСРД від 03.05.2022 разом з додатками.
		 
		В той же час, розмови, які відбувались у приміщеннях ІНФОРМАЦІЯ_5 між членами ВЛК та ОСОБА_10 під час проходження військово-лікарської комісії та фіксувались останнім за допомогою відповідних технічних засобів, відбувались без присутності та без участі ОСОБА_8 , який до приміщень ІНФОРМАЦІЯ_9 з ОСОБА_10 не заходив.
		 
		Однак, жодних ухвал слідчого судді про надання дозволу на аудіо- відеоконтроль працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 , членів військово-лікарської комісії та самого ОСОБА_10 стороною обвинувачення суду надано не було.
		 
		Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недопустимість, як доказу інформації, що міститься у розмовах ОСОБА_10 з членами ВЛК, та іншими службовими особами центру комплектації та соціальної підтримки, які відбувались 02.05.2022 у приміщеннях ІНФОРМАЦІЯ_5 при проходженні ОСОБА_10 військово-лікарської комісії, та зміст яких зафіксовано в протоколі за результатами проведення НСРД від 03.05.2022, складеному старшим оперуповноваженим в ОВС ВМП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_22 , та в додатках до нього.
		 
		У своїй апеляційній скарзі прокурор не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнання недопустимими доказами протоколів вручення технічних засобів від 18.04.2022, 20.04.2022, 21.04.2022, 22.04.2022, 26.04.2022, 28.04.2022,     02.05.2022, протоколів вручення грошових коштів від 28.04.2022 та 02.05.2022,     та протоколу вилучення грошових коштів від 28.04.2022.
		 
		Відповідно до ч. 6 ст. 104 КПК України якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Факт відмови учасника від підписання протоколу засвідчується підписом захисника (законного представника) такої особи, а у разі його відсутності - понятих.
		Вручення особі, яка залучена до участі в НСРД технічних та імітаційних засобів з метою їх подальшого використання в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії, є одним з етапів проведення НСРД, її складовою частиною. Оскільки оперативними працівниками було складено відповідні протоколи, в яких фіксувались певні процесуальні дії, то при оформленні протоколів, співробітники правоохоронних органів повинні були дотримуватись приписів ст. ст. 103-106 КПК, якими регламентований порядок складання, оформлення і підписання протоколів та додатків до них.
		 
		Однак, протоколи вручення технічних засобів від 18.04.2022, 20.04.2022, 21.04.2022, 22.04.2022, 26.04.2022, 28.04.2022, 02.05.2022, протоколи вручення грошових коштів від 28.04.2022 та 02.05.2022, та протокол вилучення грошових коштів від 28.04.2022 не містять підписів ОСОБА_10 , а ОСОБА_10 не зазначений в цих протоколах, як учасник даних процесуальних дій.
		 
		Судом першої інстанції в ході розгляду справи було досліджено доручення Першого заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_28 від 18.03.2022 Начальнику ВМП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_29 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно обвинуваченого ОСОБА_8 
		 
		18.03.2022    перший заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_30 видав Начальнику ВМП ГУНП в Закарпатській області письмове доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_8 , а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, мобільного терміналу (кінцевого обладнання), який використовує ОСОБА_8 , строком на два місяці; аудіо-відео контроль особи ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_10 , строком на два місяці; спостереження за особою і місцем стосовно ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_10 , строком на два місяці.
		 
		До письмового доручення першого заступника Ужгородської окружної прокуратури було додано ухвалу слідчого судді Закарпатського апеляційного суду №0858 від 18.03.2022 на 1 аркуші, з приміткою «таємно».
		 
		Однак, в ході судового розгляду даної справи судом першої інстанції було досліджено Постанову Першого заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури від 17.03.2022     про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №42022072030000024 від 17.03.2022, відповідно до якої 17.03.2022 було визначено групу прокурорів у складі прокурорів Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 , ОСОБА_31 , а також постанову першого заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури від 21.03.2022 про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні №42022072030000024 від 17.03.2022, відповідно до якої 21.03.2022 було змінено групу прокурорів та визначено її у складі прокурорів Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 , ОСОБА_31 , ОСОБА_14 .
		 
		Згідно відомостей про рух кримінального провадження №42022072030000024, наданих прокурором ОСОБА_6 та досліджений судом першої інстанції, жодних процесуальних рішень щодо зміни групи прокурорів у період з 17.03.2022 по 21.03.2022 не приймалось.
		 
		Таким чином, прокурора ОСОБА_14 було включено до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні №42022072030000024 лише 21.03.2022. Отже, станом на 18.03.2022, тобто на момент видачі доручення про проведення НСРД, прокурор ОСОБА_14 не здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42022072030000024 від 17.03.2022, та відповідно не мав повноважень згідно ст. 36 КПК України надавати будь-які доручення щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.
		 
		Відтак, суд першої інстанції правомірно визнав недопустимими доказами результатів проведення НСРД на підставі доручення неуповноваженого прокурора ОСОБА_14 від 18.03.2022 року.
		 
		Щодо позиції прокурора стосовно визнання судом першої інстанції недопустимим доказом протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 03.05.2022 р., то слід зазначити, що під час розгляду справи в суді першої інстанції судом було досліджено протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 03.05.2022 у кримінальному провадженні №42022072030000024 від 17.03.2022.
		 
		Відповідно до змісту вказаного протоколу, відносно обвинуваченого ОСОБА_8 проводився комплекс негласних слідчих (розшукових) дій, який одночасно включав в себе контроль за вчиненням злочину, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо-відеоконтроль особи та візуальне спостереження за особою.
		 
		В протоколі за результатами контролю за вчиненням злочину зазначено, що вищевказаний комплекс негласних слідчих (розшукових) дій проводився на підставі доручення на проведення НСРД та постанови про контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 18.04.2022 №171т.
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 271 КПК України про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
		 
		В протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 03.05.2022 зазначено час початку проведення контролю за вчиненням злочину 17:00 год. 18.04.2022,    та час закінчення контролю за вчиненням злочину 16:41 год. 02.05.2022. При цьому, в протоколі зазначено, що о 16:41 год. громадянина України ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_10 , було затримано в м. Виноградів по вул. Миру, на чому контроль за вчиненням злочину закінчено.
		 
		Отже, зі змісту протоколу за результатами контролю за вчиненням злочину від 03.05.2022, а також протоколу про огляд місця події від 02.05.2022 вбачається, що контроль за вчиненням злочину було закінчено затриманням ОСОБА_8 з подальшим обшуком його автомобіля та вилученням імітаційних засобів.
		 
		Таким чином, 02.05.2022 уповноважені особи органу досудового розслідування провели відкрите фіксування під час завершальної стадії контролю за вчиненням злочину з фактичним затриманням ОСОБА_8 , проведенням обшуку його автомобіля та вилученням грошей, однак, всупереч вимогам ч. 4 ст. 271 КПК протокол про результати контролю за вчиненням злочину не був складений негайно у присутності ОСОБА_8 , а був складений наступного дня за його відсутності, що є грубим порушенням прав обвинуваченого та грубим порушенням приписів ч. 4 ст. 271 КПК України.
		 
		Враховуючи, що протокол про результатами контролю за вчиненням злочину від 03.05.2022 всупереч приписам ч. 4 ст. 271 КПК не було складено негайно після затримання обвинуваченого ОСОБА_8 у його присутності, суд дійшов обґрунтованого висновку, що протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 03.05.2022 р. є недопустимим доказом та не має враховуватись судом при постановленні вироку по даній справі, оскільки був складений з істотними порушеннями норм КПК та прав обвинуваченого.
		 
		В ході судового розгляду в суді першої інстанції судом було досліджено в якості письмового доказу протокол огляду місця події від 02.05.2022, з якого вбачається, що 02.05.2022 у місті Виноградів старшим слідчим СВ ВП№1 ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_15 було проведено огляд місця події, а фактично об`єктом огляду був автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «G63 AMG», д.н.з. НОМЕР_5 , який належить обвинуваченому ОСОБА_8 .
		 
		За результатами проведення огляду було вилучено, зокрема, 200 купюр імітаційних доларів номіналом по 100 доларів США з написом SUVENIR та два мобільні телефони марки iPhone сірого кольору.
		 
		В протоколі огляду місця події від 02.05.2022 зазначено, що проведення огляду фіксувалось на цифрову відеокамеру марки Panasonic моделі MC-V260. Прокурором разом з протоколом огляду місця події було надано суду додаток до протоколу, флеш- носій в опечатаному вигляді.
		 
		При огляді флеш-носію, який є додатком до протоколу огляду місця події від 02.05.2022 р., судом було встановлено, що даний флеш-носій має технічні пошкодження, які унеможливлюють відтворення інформації, що міститься на ньому.
		Таким чином, суд був позбавлений можливості дослідити відеозапис огляду місця події від 02.05.2022 через пошкодження носія інформації, що сталося з вини слідчого.
		Колегія суддів суду першої інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначений вище доказ є недопустимим.
		 
		Зі змісту оскаржуваного вироку суду вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність проведення огляду автомобіля обвинуваченого ОСОБА_8 та обшуку у приміщеннях ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ), що мали місце 02.05.2022, без ухвали слідчого судді на підставі ч. З ст. 233 КПК України.
		 
		Судом першої інстанції було досліджено в судовому засіданні клопотання про проведення обшуку від 03.05.2022, відповідно до якого старший слідчий СВ ВП №1 ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_15 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про надання дозволу про проведення обшуку в порядку ч. З ст. 233 КПК України, та просив слідчого суддю надати дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме в транспортному засобі марки «Mercedes-Benz» моделі «G63 AMG», д.н.з. НОМЕР_5 з метою збереження доказів, вилучених під час огляду місця події 02.05.2022.
		 
		Також судом було досліджено в судовому засіданні ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.05.2022 по справі №308/5227/22, відповідно до якої клопотання слідчого ОСОБА_15 задоволено, надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме в транспортному засобі марки «Mercedes- Benz» моделі «G63 AMG», д.н.з. НОМЕР_5 з метою збереження доказів, вилучених під час огляду місця події 02.05.2022.
		 
		Проте, в ухвалі не вказано на підставі яких саме доводів слідчий суддя прийшов до висновку про доведеність необхідності невідкладного обшуку, та які саме обставини не дозволили слідчому та прокурору отримати ухвалу про проведення обшуку заздалегідь.
		 
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для проникнення 02.05.2022 працівниками правоохоронних органів до автомобіля обвинуваченого без ухвали слідчого судді, а отже про істотне порушення норм кримінального процесуального законодавства, а саме проведення слідчих дій, що потребують дозволу слідчого судді, суду, без такого дозволу, що також є підставою для визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 02.05.2022 та визнання недопустимими доказами, речових доказів, вилучених в ході такого огляду.
		 
		Так само, безпідставно було проведено обшук приміщень ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.05.2022 та вилучено за наслідками його проведення речі і документи, оскільки обшук було проведено без ухвали слідчого судді, на підставі ч. З ст. 233 КПК України, в той час, як підстави для проникнення до приміщень ІНФОРМАЦІЯ_5 , закріплені у ч. З ст. 233 КПК України були відсутні.
		 
		У своїй апеляційній скарзі прокурор зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги інформацію, яка міститься в протоколах про результати проведення НСРД, та в яких чітко зафіксовано, що ОСОБА_8 отримує від ОСОБА_10 синій поліетиленовий пакет, в якому знаходились обгорнуті в білий аркуш паперу імітаційні засоби, схожі на грошові кошти - долари США в сумі 20000 доларів.
		 
		Однак, оскільки судом першої інстанції, за результатами розгляду справи, було визнано недопустимими всі докази сторони обвинувачення, які отримані внаслідок провокації, про що детально викладено вище, включно з протоколами за результатами проведення НСРД та інформацією, що міститься у даних протоколах. Таким чином, суд не мав права посилатись на інформацію, що міститься в протоколах НСРД, як на доказ обвинувачення.
		 
		Окрім того, в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції обвинуваченим неодноразово зауважувалось, що в обвинувальному акті зазначено про начебто отримання ним від ОСОБА_10 заздалегідь ідентифікованих грошових коштів, в той час, як відповідно до протоколу огляду місця події від 02.05.2022    р. в автомобілі обвинуваченого було вилучено імітаційні засоби.
		 
		Згідно протоколу огляду місця події від 02.05.2022 в автомобілі обвинуваченого було вилучено двісті купюр номіналом по 100 доларів США кожна з написом «SUVENIR».
		 
		В описовій частині протоколу зазначено, що імітаційні засоби начебто знаходились в чорній сумці, в синьому напівпрозорому пакеті, обгорнути в білий аркуш паперу. В той же час, у переліку вилучених за результатами огляду речей зазначено про вилучення лише імітаційних засобів, але не вказано про вилучення чорної сумки, синього напівпрозорого пакету та білого аркушу паперу, в яких були обгорнуті імітаційні грошові кошти. Прокурором не було надано суду для дослідження чорної сумки, синього напівпрозорого пакету та білого аркушу паперу, в яких були обгорнуті імітаційні грошові кошти.
		 
		Таким чином, суд дійшов вірного висновку про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження передачі ОСОБА_10 обвинуваченому ОСОБА_8 заздалегідь ідентифікованих грошових коштів в сумі 20000 доларів США, як зазначено в обвинувальному акті.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор зазначає про незгоду з позицією суду першої інстанції стосовно визнання недопустимим доказом висновоку експерта Львівського НДІСЕ №2184-Е від 01.08.2022 за результатами проведення експертизи відео- звукозапису, вказуючи, що судом не зазначено, які саме порушення було допущено експертом при проведенні судової експертизи.
		 
		Однак, судом було визнано недопустимими доказами матеріали, зібрані стороною обвинувачення за результатами проведення НСРД, включаючи і протокол НСРД від 03.05.2022 разом з додатком до нього - носієм інформації MicroSD 32 ГБ з інв. №40 марки Kingston SDCS/32GB 97003-E19.A00LF, які були об`єктами експертного дослідження.
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 101 КПК України висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.
		 
		Отже, враховуючи, що висновок судового експерта Львівського НДІСЕ МЮ України №2184-Е від 01.08.2022 ґрунтується на дослідженні матеріалів та носіїв інформації, які визнані судом недопустимими доказами, в силу приписів ч. 5 ст. 101 КПК, суд визнав недопустимим доказом і зазначений висновок експерта, що у повній мірі відповідає приписам кримінального процесуального законодавства та принципу «плодів отруйного дерева».
		 
		В своїй апеляційній скарзі прокурор не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин щодо пособництва ОСОБА_8 , яке виразилось наданням порад, вказівок та наданням засобів службовій особі ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів (склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27- ч. 1 ст. 366 КК України).
		 
		Колегія суддів звертає увагу, що допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 , яка станом на квітень-травень 2022 року була відряджена на посаду старшого лікаря військово- лікарської комісії, в ході допиту заявила, що з обвинуваченим ОСОБА_8 вона не знайома, вперше бачить його лише зараз, в суді. Заявила, що ніяких грошових коштів за прийняття того чи іншого рішення стосовно осіб, які проходили комісію вона не отримувала. Також свідок ОСОБА_32 повідомила, що під час роботи у комісії порад, вказівок чи засобів стосовно того, щоб визнати якусь особу непридатною для проходження військової служби, їй ніхто не надавав і не міг давати.
		 
		Допитана в судовому засіданні якості свідка ОСОБА_33 , яка станом на квітень-травень 2022 була секретарем військово-лікарської комісії заявила, що обвинувачений ОСОБА_8 їй не знайомий, та вона його ніколи не бачила. На прийняття рішення щодо придатності чи непридатності особи до військової служби вона не впливає, її робота є суто технічною. З пропозиціями посприяти в отриманні висновку про непридатність тієї чи іншої особи до військової служби до неї ніхто не звертався, жодних грошових винагород за внесення чи невнесення в протокол комісії того чи іншого мобілізованого вона не від кого не отримувала.
		 
		Отже, суд першої інстанції, дослідивши матеріали надані стороною обвинувачення, дійшов обґрунтованих висновків про відсутність будь-яких доказів надання ОСОБА_8 порад, вказівок та засобів службовій особі ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою складання та видачі службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 завідомо неправдивих офіційних документів.
		 
		Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що у розмовах з ОСОБА_10 . ОСОБА_8 запевняв останнього, що у військкоматі всі будуть в курсі про проходження ним військово-лікарської комісії є недоречними, оскільки слова ОСОБА_8 не підтверджені жодними доказами і є недостатніми для встановлення його вини у скоєнні злочину за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 366 КК України без встановлення та доведення конкретного способу, місця та інших обставин вчинення кримінального правопорушення, адже визнання особи винною на підставі припущень не допускається.
		 
		В обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження не зазначено, кому саме давав вказівки, поради чи засоби ОСОБА_8 , яким чином, за яких обставин це відбувалось, в чому саме полягали поради чи вказівки, які саме засоби надавались ОСОБА_8 , не встановлено чи взагалі він знайомий з будь-ким зі службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 або BЛK тощо.
		 
		Відтак у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які достатні, належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.
		 
		Не беруться до уваги і доводи сторони обвинувачення про упередженість суду першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження, такі твердження прокурора про упередженість суду першої інстанції є необґрунтованими і надуманими та нічим не підтверджуються. Окрім того, прокурором жодного разу не було заявлено відвід головуючому судді у даному кримінальному провадженні із вказаних вище причин, з чого випливає висновок, що сторона обвинувачення не погоджується із прийнятим судом першої інстанції рішенням.
		 
		Що стосується клопотання сторони обвинувачення про необхідність повторного дослідження доказів у справі, то згідно положень ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		 
		Однак, прокурором жодним чином не конкретизовано, які саме докази мають бути повторно досліджені і в чому полягала неповнота їх дослідження судом першої інстанції чи в чому полягали порушення при їх дослідженні судом першої інстанції.
		 
		Як встановлено в судовому засіданні апеляційної інстанції, усі наявні в матеріалах кримінального провадження докази, були предметом детального дослідження суду першої інстанції, а тому не потребують повторного дослідження. Доводи сторони обвинувачення щодо незгоди із висновками суду першої інстанції по цих доказах, не є підставою для повторного їх дослідження, оскільки це суперечить чинному законодавству. 
		 
		В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що судом неправильно застосовано норми КПК України у зв`язку з виправданням ОСОБА_8 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, оскільки оскаржуваний вирок майже повністю ґрунтується на визнанні недопустимими доказів, наданих стороною обвинувачення.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
		Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України, суд першої інстанції підставно виправдав ОСОБА_8 у зв`язку з недоведеністю, що в діянні останнього наявний склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 та ч. 5 ст.27-ч.1 ст. 366 КК України.
		 
		Підстав для винесення щодо ОСОБА_8 обвинувального вироку , у відповідності до вимог ст. 420 КПК України, як цього просить у своїй апеляційній скарзі прокурор, колегією суддів не встановлено. 
		 
		Таким чином, суд першої інстанції належно та повно оцінив і перевірив усі зібрані по справі докази. Істотних порушень вимог кримінального чи кримінального процесуального закону, які б могли слугувати причиною скасування чи зміні виправдувального вироку суду першої інстанції, чи направлення справи на новий розгляд у суд першої інстанції, колегією суддів не встановлено. Відтак , виправдувальний вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9  без задоволення.
		 
		Керуючись ст.ст. 405,407, 419 КПК України, колегія суддів
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		вирок Ужгородського міськрайоного суду Закарпатської області від 07 серпня 2023 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 366 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9  без задоволення. 
		 
		Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_2                 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...