Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/701/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 15.12.2023. Зареєстровано: 15.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2023.
Дата набрання законної сили: 20.02.2024
Результат оскарження 20.02.2024 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		05.12.2023 Справа №905/701/23 
		Господарський суд Донецької області у складі:
		судді Лободи Т.О.
		при секретарі судового засідання Білик М.Л.,
		розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ, код 30019801,
		до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, м. Маріуполь Донецької області, код НОМЕР_2 ,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз", м. Маріуполь, код 03361135,
		про стягнення 2 038 845,52 грн,
		за участю представників учасників справи: 
		позивача  Кухтика В.М. (в режимі відеоконференції), 
		відповідача  Сидоренко Т.О. (в режимі відеоконференції),
		третьої особи  Галичевої О.М. (в режимі відеоконференції),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення збитків в сумі 2 038 845,52 грн, завданих внаслідок несанкціонованого відбору природного газу з ресурсу позивача. Судові витрати просить покласти на відповідача.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не маючи підтвердженого обсягу природного газу для споживання у грудні 2015 року - березні 2017 року, відповідач самостійно не припинив споживання (відбір) природного газу, водночас не допустив представників ПАТ "Маріупольгаз" для вжиття ним заходів щодо обмеження/припинення газопостачання на об`єкт споживача, тим самим здійснив несанкціонований відбір природного газу з ресурсу позивача в обсязі 250,763 тис.куб.м. Позивачем для вжиття заходів фізичного балансування в частині порушення співвідношення обсягів природного газу, спричиненого внаслідок протиправної поведінки відповідача, у грудні 2015 року - березні 2017 року було придбано в т.ч. і 250,763 тис.куб.м. природного газу на загальну вартість 2 038 845,52 грн, які були подані позивачем до газотранспортної системи для відновлення порушеного співвідношення обсягів природного газу в цій частині. Таким чином витрати позивача на покриття обсягів відбору природного газу споживача за вказаний період складають 2 038 845,52 грн, за що позивачем сплачено власні грошові кошти, тим самим понесено витрати та зазнано реальних збитків. На думку позивача, внаслідок такої протиправної поведінки відповідача були завдані збитки позивачу в розмірі 2 038 845,52 грн.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.06.2023 позовну заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 2 038 845,52 грн залишено без руху. 
		16.06.2023 на електронну пошту суду надійшла заява позивача про усунення недоліків з додатками.
		16.06.2023 на електронну пошту суду (зареєстровано 19.06.2023) надійшла відповідь Департаменту юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, в якій зазначено, що згідно з інформацією, наданою Головним управлінням Національної гвардії України, для листування із вищезазначеною військовою частиною Національної гвардії України необхідно використовувати надану поштову адресу та електронну адресу -3057@ngu.gov.ua.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/701/23 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 2 038 845,52 грн. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз". Призначено підготовче засідання на 19.07.2023 року о 15:30 год. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
		05.07.2023 відповідачем подано до суду через систему "Електронний суд" відзив на позовну заву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач, зокрема, зазначає, що йому не відомо яким чином позивач дійшов висновку, що відповідач здійснює несанкціонований відбір і на підставі чого визначив обсяг споживання 250,763 тис.куб.м, адже розрахунок розміру збитків був здійснений в односторонньому порядку на підставі звітів ПАТ "Маріупольгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках. В даних звітах в стовпчику з назвою "Категрія/Назва постачальника" зазначено графи "Несанкціонований відбір (полк "Азов"), "Неоформлені обсяги", які складаються з обсягів газу, використаних озброєними формуваннями, "Неоформлені обсяги", які складаються з обсягів газу, використаних Особливим загоном спеціального призначення полком " ІНФОРМАЦІЯ_1 " і жодної вказівки про використання даних об`ємів газу відповідачем. Наголошує про те, що ні полк " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", ні Особливий загін спеціального призначення полк " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не є ні юридичними особами, ні навіть структурними підрозділами відповідача, та не входили і не входять в структуру відповідача. Стосовно твердження позивача про те, що обставини відбору природного газу відповідачем підтверджені преюдиціальними обставинами у справі № 905/2248/18, зазначає, що таке твердження не відповідає дійсності, адже в процесі вирішення такої справи даний факт не встановлювався, а в судових рішеннях лише робилися припущення з непідтвердженої інформації, а саме : "За твердженням відповідача….." та "За твердженням останнього…..". Також зазначає, що повідомлення ПАТ "Маріупольгаз" про припинення газопостачання та листи щодо оформлення договірних відносин і щодо відключення газопостачання направлено не на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який приймає рішення стосовно діяльності відповідача, а тому направлено неналежним чином. Стосовно Акту про недопуск представників ПАТ "Маріупольгаз" для проведення робіт по припиненню газопостачання та Акту про порушення зазначає, що в них зазначений Особливий загін спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " при тому, що не існує і не існувало зазначеної в актах юридичної особи, а Особливий загін спеціального призначення "Азов" не є навіть структурним підрозділом відповідача.
		11.07.2023 позивачем на електронну пошту суду надіслано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відзив відповідача не містить заперечень по суті справи та ґрунтується лише на основі поверхневого аналізу доданих до позову документів, при тому на неправильному розумінні нормативно-правових актів у сфері правовідносин на ринку природного газу, зокрема, з посиланням на них у чинній редакції, а не у редакції, що діяла у період спірних правовідносин. Вказане свідчить, що заперечення у відзиві викладені в межах власного тлумачення та суб`єктивного сприйняття матеріалів позовної заяви. Також зазначає, що додані до позовної заяви документи у переважній більшості є тими самими документами, що досліджувались в межах справи №905/2248/18, де рішенням Господарського суду Донецької області від 11.04.2019 вже встановлені обставини щодо відбору Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України спірного обсягу природного газу, а тому не потребують повторного доказування. Позивачем відповідні докази надані в дану справу задля того, щоб підтвердити, що позовні вимоги підтверджуються як преюдицією, так і належними доказами. Надання таких доказів у справу не означає, що відповідач сьогодні може заперечувати проти них всупереч преюдиціальності фактів, встановлених на основі таких доказів. Вважає доводи відповідача щодо наданих до матеріалів справи доказів, стосовно листування ПАТ "Маріупольгаз" з неуповноваженими чи неналежними особами при оформлені несанкціонованого відбору газу відповідача або стосовно того, що ОЗСП "Азов" чи полк " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не відносяться до структури відповідача, є абсурдними та недоречними, такими, що по суті порушують правила про преюдицію. Стверджує, що відповідач був обізнаний з результатами розгляду справи №905/2248/18, але не скористався своїм процесуальним правом на оскарження прийнятих рішень, а відтак був згодний з мотивами їх прийняття та встановленими обставинами щодо його особи та немає процесуального права в загальному порядку спростовувати обставини, встановлені у справі №905/2248/18. Вказує, що розрахунок розміру збитків Позивач визначив саме на підставі відомостей, отриманих від ПАТ "Маріупольгаз" як Оператором ГРМ, до компетенції якого належить визначати фактичні обсяги розподіленого природного газу. Припинення транспортування природного газу позивачем на точці виходу з газотранспортної системи, на що посилається відповідач у відзиві, призвело б до відключення всієї газорозподільної системи ПАТ "Маріупольгаз", відповідно припинило б доступ до газотранспортної системи всіх споживачів, приєднаних до ПАТ "Маріупольгаз", а тому вжиття таких заходів, щонайменше, є нерозумним та нелогічним. Стосовно твердження відповідача щодо того, що ні полк " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", ні Особливий загін спеціального призначення полк " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не входили і не входять в структуру відповідача, зазначає, що 11.11.2014 міністром внутрішніх справ України було підписано наказ про переведення полку міліції особливого призначення "Азов" МВС до складу Національної гвардії України як окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а тому незрозуміло яким чином відповідач заперечує причетність "Азов" до його структури. Вважає посилання відповідача на те, що судовими актами не встановлені факти стосовно відповідача, є намаганням піддати сумніву істинність судових актів задля переоцінки доказів, що є неприпустимим.
		13.07.2023 третьою особою на електронну пошту суду надіслано (зареєстровано в суді 14.07.2023) пояснення, в яких ПАТ "Маріупольгаз" просить суд поновити строк для надання пояснень третьої особи, долучити ці пояснення щодо позову до матеріалів справи та врахувати їх при прийнятті рішенні у справі. В поясненнях зазначає, що внаслідок збройної агресії РФ та тимчасової окупації м. Маріуполь, ПАТ "Маріупольгаз" позбавлений доступу до власних офісних приміщень, комп`ютерного обладнання, системи електронного документообігу, серверів зберігання інформації та програмного забезпечення з обліку споживання природного газу населенням та юридичними особами, над документацією, зокрема і щодо документів стосовно несанкціонованого відбору природного газу за об`єктами в с. Урзуф по вул. Набережній, 64-А, 60-Б, 70-А, 91, 92 у спірний період, а тому ПАТ "Маріупольгаз" обмежений у наданні пояснень і документів, що стосуються цієї справи та може керуватися тільки тими документами, які були долучені позивачем в якості доказів до позовної заяви та обставинами встановленими іншими судовими справами. З поданих позивачем доказів та обставин встановлених господарським судом у справі № 905/2248/18, ПАТ "Маріупольгаз" як Оператором газорозподільної системи було встановлено несанкціонований (бездоговірний) відбір природного газу військовими формуваннями полку "Азов" у спірному періоді грудень 2015-березень 2017 року, який здійснювався за наступними об`єктами: в с.Урзуф по вул. Набережній, 64-А, 60-Б, 70-А, 92, без укладення договорів постачання та розподілу природного газу, при цьому працівники ПАТ "Маріупольгаз" не були допущені на зазначені об`єкти для здійснення припинення газопостачання як і не відбулося припинення споживання газу у добровільному порядку. Після неодноразових звернень та листів ПАТ "Маріупольгаз" несанкціонований відбір природного газу припинився укладенням 29.06.2017 року між ПАТ "Маріупольгаз" та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України типового договору розподілу природного газу № 2140, який розповсюджував свою дію на правовідносини, що склались між сторонами з 01.05.2017. Зазначає, що при розгляді справи № 905/2248/16 було встановлено, що несанкціонований відбір за вищевказаними об`єктами і у звітах ПАТ "Маріупольгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу здійснювався військовими формуваннями (полком Азов). Звертає увагу, що з аналізу доданих до справи листів ПАТ "Маріупольгаз" вбачається обізнаність відповідача про здійснення відповідним підрозділом (полком Азов) несанкціонованого відбору природного газу та про намір укласти договір розподілу природного газу, що спростовує посилання відповідача про скерування таких листів неналежним особам. 
		Аналогічні пояснення були подані третьою особою також 14.07.2023 та 17.07.2023.
		17.07.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач не погоджується з проведеним позивачем ототожненням окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з воєнізованими формуваннями зі схожою назвою. Вказує, що далеко не всі відкриті джерела мережі інтернет містять достовірну інформацію про ОЗСП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 НГУ. Вважає, що оскільки, розрахунок розміру збитків позивач визначив саме на підставі відомостей, отриманих від третьої особи, то дані відомості не стосуються відповідача. Зазначає, що окремий загін/підрозділ військової частини не є юридичною особою і, відповідно, не є учасником господарських відносин, тому не повинен фігурувати в документах, які складаються в процесі господарської діяльності юридичної особи. Вказує, що при розгляді справи № 905/2248/18 було встановлено несанкціонований відбір природного газу "військовими формуваннями (полком Азов)", але не військовою частиною НОМЕР_1 НГУ. Також не була встановлена приналежність полку ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 НГУ. Жодної причетності відповідача до несанкціонованого відбору природного газу при розгляді справи № 905/2248/18 встановлено не було, а тому позов про стягнення 2 038 845,52 грн. пред`явлено до неналежного відповідача. 
		18.07.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій позивач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог АТ "Укртрансгаз" до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав пропущення строку позовної давності. Зазначає, що питання несанкціонованого відбору природного газу досліджувалось під час розгляду справи № 905/2248/18. На момент винесення рішення Господарського суду Донецької області від 11.04.2019 у справі № 905/2248/18 позивач встановив для себе факти протиправної поведінки відповідача. Вказує, що у відповідача відсутня позовна заява, на підставі якої було відкрито провадження по справі № 905/2248/18, але, якщо навіть початком перебігу строку позовної давності взяти дату ухвалення рішення по даній справі, а саме 11.04.2019, то вважає, що строк позовної давності сплинув 10.04.2022, у зв`язку з чим даний позов не може бути задоволено.
		Ухвалою суду від 19.07.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, поновлено третій особі строк для подання пояснень по справі та прийнято їх до розгляду.
		Також у судовому засіданні 19.07.2023 прийняті до розгляду відзив на позов, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
		Ухвалою суду від 19.07.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, зобов`язано відповідача надати до суду письмові пояснення щодо того чи знаходилася військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України, або підпорядковані їй підрозділи, за адресами, які були визначені в рішенні Господарського суду Донецької області у справі №905/2248/18.
		Ухвалою суду від 19.07.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 08.08.2023року об 11:45год.
		24.07.2023 на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких останній зазначає, що в ході розгляду справи виникла потреба надати додаткові пояснення з питань застосування строків позовної давності та наявності інших преюдиціальних обставин щодо відповідача, на які посилався позивач у судовому засіданні. У поясненнях позивач заперечує проти застосування строків позовної давності та вважає відповідну заяву відповідача безпідставною. Зазначає. що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, одночасно подає заяву, якою до пред`явлених позовних вимог, які, на його думку, є безпідставними, просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності, що є неприпустимим, оскільки до безпідставних позовних вимог наслідки спливу строків позовної давності не можуть застосовуватись. Вважає, що відповідна заява відповідача фактично є свідченням визнання ним наявності порушеного права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, а отже є визнанням того, що позовні вимоги пред`явлені позивачем за наявності правових підстав та є обґрунтованими. Зазначає, що справа №905/2248/18 була ініційована з позовними вимогами до ПАТ "Маріупольгаз" як Оператора ГРМ виходячи з правил п. 8 глави 3 розділу ХIІ Кодексу ГТС, відповідно до якого у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи. Проте, за результатами розгляду справи №905/2248/18 було встановлено особу, яка порушила права позивача, і такою особою визначено відповідача, через протиправні дії та бездіяльність у не укладанні відповідних договорів якого, позивач зазнав збитків у вигляді понесених витрат у розмірі вартості природного газу, несанкціоновано відібраного відповідачем. Вважає, що оскільки рішення Господарського суду Донецької області від 11.04.2019 у справі № 905/2248/18 набуло чинності після перегляду та прийняття Східним апеляційним господарським судом постанови від 28.10.2019, тому саме з цього моменту позивач довідався про особу, яка порушила права позивача у розумінні ч. 1 ст. 261 ЦК України, зокрема, яка завдала збитків позивачу, а строк позовної давності мав би закінчитись 28.10.2022. Однак, оскільки в силу дії карантину та згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки визначені статтями 257, 258 ЦК України були продовжені на строк дії такого карантину, вважає, що строк позовної давності не є пропущеним. Також зазначає про наявність інших преюдиціальних обставин щодо відповідача, встановлених у рішенні Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 у справі №905/1225/21 та від 23.11.2021 у справі №905/1253/21 за участю Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в якості третьої особи, які повністю спростовують доводи відповідача, що підрозділ "Азов" не входить в структуру відповідача, адже у складі відповідача був створений відповідний підрозділ, який у спірний період 12.2015-03.2017 був розміщений на зайнятих об`єктах. Також позивачем наведені пояснення щодо повноважень керівника та представника ПАТ "Укртрансгаз".
		03.08.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копій договору №2140 від 28.06.2017, листа №1095 від 28.05.2016 та листа №40/57/30-600 від 10.03.2017.
		07.08.2023 відповідачем на виконання вимог ухвали суду через електронну пошту та через систему "Електронний суд" подано додаткові письмові пояснення, в яких відповідач повідомляє, що з наявної у відповідача інформації, особовий склад окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України був розміщений за наступними адресами: АДРЕСА_1 , вулиця Набережна, буд. 70-А, АДРЕСА_2 ; село Юріївка, вулиця Набережна, буд. 64. Дана інформація підтверджується також листами відповідача на ім`я заступника генерального директора ПАТ "Маріупольгаз" Козінцевої О.І., копії яких представник позивача надав разом з клопотанням про долучення доказів, яке відповідач отримав 03.08.2023. Згідно вище викладеної інформації, адреси: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 не мають відношення до місця розташування особового складу ОЗСП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 НГУ. Стосовно заперечень позивача проти заяви про застосування строків позовної давності зазначає, що розгляд справ № 905/2248/18 відбувався протягом кінця 2018  початку 2020 років. З позовом про стягнення коштів позивач звернувся у червні 2023 року. Сплив такого тривалого часу значно затрудняє розгляд справи, зокрема, можливість відповідача надати докази на свій захист, зважаючи на те, що первинна та інша документація відповідача та третьої особи втрачена внаслідок збройної агресії РФ. Крім того, зазначає, що становище відповідача є максимально невигідним у зв`язку з безпосередньою участю відповідача у заходах, спрямованих на відсіч збройної агресії РФ. На думку відповідача, рішення позивача подати позовну заяву про стягнення коштів саме зараз, а не в 2020 - 2021 роках, наштовхує на думку, що позивач чекав вразливого стану відповідача, коли всі його сили, фінансовий та людський ресурси спрямовані на вирішення завдань, що виникли у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану. Також зазначає, що сума стягнення в розмірі 2 038 845,52 грн є катастрофічною для відповідача, адже всі кошти, які виділяються відповідачу з бюджету, наразі спрямовані на оборону кордонів України. Також наполягає на тому, що при розгляді справи № 905/2248/18 у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій в жодному рішенні не зазначений факт використання внаслідок несанкціонованого відбору природного газу саме відповідачем.
		В судовому засіданні 08.08.2023 судом прийняті позивачем та відповідачем додаткові пояснення у справі, а також подані сторонами додаткові докази.
		Ухвалами суду від 08.08.2023, які занесені до протоколу судового засідання, зобов`язано позивача надати до суду копію судового рішення Верховного Суду у справі №905/2248/18, копії звітів про фактичні обсяги розподілу природного газу за період з січня 2016 року по вересень 2016 року, на яких буде чітко видно вхідну дату кореспонденції, або надати письмові пояснення, в яких викласти інформацію про дати отримання цих звітів.
		Ухвалою суду від 08.08.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 01.09.2023 об 11:30год.
		10.08.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копій постанови Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №905/2248/18 та копій рішень Господарського суду Донецької області від 01.09.2016 у справі №905/2017/16, від 13.06.2018 у справі №905/72/18 та від 07.11.2019 у справі №905/318/18. У клопотанні позивач повідомляє, що справі №905/2248/18 передувала ще інша справа №905/2017/16, де позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" до ПАТ "Маріупольгаз" були також пов`язані з відбором природного газу Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України у спірний період, який досліджується у справі №905/701/23, що свідчить про те, що АТ "Укртрансгаз" намагався захистити свої порушені права ще з того часу як Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було здійснено несанкціонований відбір природного газу та позивачем було здійснено фізичне балансування, а також у встановленому порядку за утворений небаланс позивачем були висунуті вимоги по оплаті ПАТ "Маріупольгаз", як оператору газорозподільної системи, в межах комерційного балансування шляхом надання відповідної послуги, яка в результаті була залишена без задоволення. Вищевказаними обставинами також обґрунтовується і поважність причин звернення до суду у 2023 році із даним позовом, у зв`язку з чим вважає, що захист прав позивача може відбутись також на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України. Також позивач звертає увагу, що рішенням у справі №905/72/18 встановлені обставинами, якими повністю підтверджуються всі адреси розміщення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в межах газорозподільної мережі ПАТ "Маріупольгаз". 
		16.08.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копій листа №1001ВИХ-23-6594 від 16.08.2023, звітів ПАТ "Маріупольгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу за січень, березень, травень  вересень 2016 року, звітів ПАТ "Маріупольгаз" про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Маріупольгаз", між замовниками послуг транспортування за жовтень 2016  березень 2017 року. У клопотанні позивач також зазначає, що інформація щодо дати надходження звітів ПАТ "Маріупольгаз" у січні 2016 не зберіглась та номер вхідної кореспонденції відсутній. Решта документів має вхідну реєстрацію. 
		29.08.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій позивач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог АТ "Укртрансгаз" до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав пропущення строку позовної давності. Зазначає, що зі звітів ПАТ "Маріупольгаз" про обсяги розподілу природного газу позивач починаючи з січня 2016 року довідався про порушення свого права, і про особу, яка його порушила, а саме: неоформлене використання газу особливим загоном спеціального призначення полком "Азов", озброєними формуваннями, озброєними формуваннями (полком "Азов"), але жодних дій стосовно стягнення збитків з відповідача в судовому порядку до 06.06.2023 року не вчинив. Зазначає, що третя особа у своїх звітах вказала не про ймовірне набуття газу вище вказаними суб`єктами, а чітко вказала період, суб`єкт і об`єм використання.
		31.08.2023 на електронну пошту суду надійшли додаткові пояснення третьої особи, в яких ПАТ "Маріупольгаз" не погоджується із твердженням відповідача про те, оскільки договір розповсюджує свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.05.2017, а не з грудня 2015 року (з моменту спірних відносин), третя особа не мала претензій до відповідача щодо несанкціонованого відбору полком "Азов". Так, ПАТ "Маріупольгаз" до моменту укладення договору розподілу природного газу із відповідачем було вжито всіх можливих заходів, були здійснені запити до всіх можливих інстанцій, в той же час здійснити відключення об`єктів, які були зайняті підрозділами відповідача від газопостачання не виявлялося можливим через недопуск працівників військовими та всі ці обставини вже досліджувалися судом та були встановлені. Вказує, що погоджується з позицією відповідача щодо того що сплив такого тривалого часу (від моменту здійснення несанкціонованого відбору до моменту подачі позову) значно ускладнює розгляд справи. 
		В судовому засіданні 01.09.2023 судом прийнято до розгляду подані позивачем докази, додаткові пояснення третьої особи, заяву відповідача про застосування строків позовної давності та долучено їх до матеріалів справи.
		Ухвалою суду від 01.09.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.10.2023 о 12:00год.
		Судом повідомлено учасників справи про можливість надати свої пояснення по справі до дати судового засідання з розгляду справи по суті.
		28.09.2023 відповідачем надано до суду додаткові письмові пояснення, в яких відповідач наголошує на важливості зазначення правильної назви підрозділу, адже кожне військове формування, підрозділ мають свою офіційну власну назву, а використання/зазначення у документах неофіційної назви, назви, яка використовується у ЗМІ, назви без зазначення приналежності до військового формування (до Національної гвардії України, Збройних сили України та ін.), до якого належить підрозділ, знеособлює його і призводить до невизначеності, якого саме "Азову" стосуються ті чи інші правовідносини та документи, в тому числі, судові рішення. Також вказує, що підрозділ відповідача не є учасником відносин у сфері господарювання і, відповідно, не може набувати майнових та немайнових зобов`язань, несанкціоновано відбирати газ і завдавати збитків. 
		В судовому засіданні 04.10.2023 судом прийняті додаткові пояснення відповідача.
		Ухвалою суду від 04.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 18.10.2023 о 14:15год.
		Ухвалою суду від 18.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 08.11.2023 о 10:00год.
		Ухвалою суду від 08.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 22.11.2023 о 10:15год.
		Ухвалою суду від 22.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 05.12.2023 о 09:45год.
		В судовому засіданні 05.12.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає, що матеріалами справи повністю підтверджується факт завдання збитків позивачу в повному обсязі у заявленому розмірі щодо розмірів природного газу та еквіваленту його вартості, а тому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача заявлену суму завданих збитків у розмірі 2 038 845,52грн, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
		Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала всі пояснення, надані нею в письмовому вигляді, просила врахувати, що факт несанкціонованого відбору природного газу відповідачем був встановлений ПАТ "Маріупольгаз" під час виконання своїх функціональних обов`язків та був задокументований належним чином у звітах про фактичний розподіл природного газу, які не оспорювались та не визнавались недійсними в судовому порядку та були прийняті судом як належні докази під час розгляду справи №905/2248/18, ПАТ "Маріупольгаз" було вжито всіх заходів для встановлення договірних правовідносин із відповідачем для припинення несанкціонованого відбору природного газу.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог в повному обсязі, з підстав, зазначених в заявах по суті справи, просила відмовити в задоволенні позову. У випадку, якщо суд дійде висновку про законність позовних вимог, просила відмовити у задоволенні вимог позивача з підстав пропущення строку позовної давності.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу".
		Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" кодекс газотранспортної системи, кодекс газорозподільних систем, кодекс газосховища, кодекс установки LNG - правила експлуатації та доступу до газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG, що затверджуються Регулятором.
		27.11.2015 набрав чинності Кодекс газотранспортної системи (надалі - Кодекс ГТС), затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015, та Кодекс газорозподільних систем (надалі - Кодекс ГРМ), затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015. В подальшому до Кодексів вносились зміни.
		Газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").
		Оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").
		Акціонерне товариство "Укртрансгаз" до 01.01.2020 було оператором газотранспортної системи - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
		Оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").
		Розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу (п. 35 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").
		Відповідно до п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ)  суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
		Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" є оператором газорозподільної системи, який у спірний період на підставі ліцензії здійснював діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Маріуполь, Новоазовського, Першотравневого, Володарського районів та сіл Виноградне, Піонерське, Приморське, Комінтернове, Лебединське, Калинівка, Сопине, Павлопіль, Широкіне Волноваського району Донецької області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у користуванні ПАТ "Маріупольгаз", терміном дії з 22.03.2015 по 21.03.2020.
		Як вказує позивач, газорозподільна система, оператором якої є ПАТ "Маріупольгаз", є суміжною системою безпосередньо приєднаною до газотранспортної системи, оператором якої є АТ "Укртрансгаз", у зв`язку з чим, природний газ з газотранспортної системи до вказаної газорозподільної системи фізично надходить через фізичні точки входу/виходу між ними.
		Обсяги природного газу, що переміщуються газотранспортною системою АТ "Укртрансгаз" до газорозподільної системи ПАТ "Маріупольгаз", отримуються ПАТ "Маріупольгаз" у точках виходу з фізичним розташуванням, які об`єднуються в одну віртуальну точку виходу з газотранспортної системи з невизначеним фізичним розташуванням, у якій вже споживачі, приєднані безпосередньо до газорозподільної системи, відбирають з газотранспортної системи обсяги природного газу. 
		Споживачі, що отримують природний газ з газорозподільної системи ПАТ "Маріупольгаз", отримують доступ до газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз" без безпосереднього приєднання до неї та мають можливість завдяки цьому отримувати відповідні обсяги природного газу шляхом їх транспортування газотранспортною системою до віртуальної точки виходу з газотранспортної системи, яка є одночасно точкою входу в газорозподільну систему ПАТ "Маріупольгаз". 
		Виходячи з такого, незважаючи на те, що фізично обсяги природного газу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз" надходять до газорозподільної системи ПАТ "Маріупольгаз", у віртуальній точці виходу всім споживачам забезпечується можливість доступу до газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз" без безпосереднього приєднання до неї. 
		Таким чином вважається, що весь обсяг природного газу, який з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз" передається до газорозподільної системи ПАТ "Маріупольгаз", з газотранспортної системи фізично отримується Оператором ГРМ, тоді як з віртуальної точки виходу з газотранспортної системи той обсяг природного газу одночасно відбирається всіма споживачами, кожним у своїй частині обсягу, що розподіляється між ними ПАТ "Маріупольгаз". 
		Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Маріупольгаз" як Оператор ГРМ в установленому порядку передавав АТ "Укртрансгаз" як Оператору ГТС інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого споживачам (спожитого ним) природного газу за спірний період з грудня 2015 року по березень 2017 року, а саме:
		- Інформацію про використання природного газу по ПАТ "Маріупольгаз" за грудень 2015 року; 
		- Звіти ПАТ "Маріупольгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень-вересень 2016 року; 
		- Звіт про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Маріупольгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за жовтень 2016 року - березень 2017року;
		- Зведені реєстри ПАТ "Маріупольгаз" фактичного розподілу природного газу по споживачах за січень, березень, травень-грудень 2016 року - січень, лютий 2017 року;
		- Інформацію про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених Оператором газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу (том 1 а.с. 33-64, т. 2 а.с.184-196).
		У вищевказаних документах ПАТ "Маріупольгаз" вказував про випадки несанкціонованого відбору природного газу та неоформлених обсягів природного газу, а саме, зокрема:
		- у грудні 2015 року в обсязі 17,164 тис.куб.м.  несанкціонований відбір полком " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на зайнятих ними об`єктах;
		- у січні 2016 року в обсязі 21,747 тис.куб.м.  несанкціонований відбір полком " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на зайнятих ними об`єктах;
		- у лютому 2016 року в обсязі 17,675 тис.куб.м.  несанкціонований відбір полком " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на зайнятих ними об`єктах;
		- у березні 2016 року в обсязі 19,895 тис.куб.м.  неоформлені обсяги газу, використаного озброєними формуваннями на зайнятих ними об`єктах;
		- у квітні 2016 року в обсязі 9,011 тис.куб.м.  неоформлені обсяги газу, використаного озброєними формуваннями на зайнятих ними об`єктах;
		- у травні 2016 року в обсязі 4,534 тис.куб.м.  неоформлені обсяги газу, використаного озброєними формуваннями на зайнятих ними об`єктах;
		- у червні 2016 року в обсязі 4,975 тис.куб.м.  неоформлені обсяги газу, використаного озброєними формуваннями на зайнятих ними об`єктах;
		- у липні 2016 року в обсязі 0,843 тис.куб.м.  неоформлені обсяги газу, використаного озброєними формуваннями на зайнятих ними об`єктах;
		- у серпні 2016 року в обсязі 1,393 тис.куб.м.  неоформлені обсяги газу, використаного озброєними формуваннями на зайнятих ними об`єктах;
		- у вересні 2016 року в обсязі 2,179 тис.куб.м.  неоформлені обсяги газу, використаного особливим загоном спеціального призначення полком " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на зайнятих ним об`єктах;
		- у жовтні 2016 року в обсязі 12,424 тис.куб.м.  неоформлені обсяги газу, використаного особливим загоном спеціального призначення полком " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на зайнятих ним об`єктах;
		- у листопаді 2016 року в обсязі 42,270 тис.куб.м.  неоформлені обсяги газу, використаного особливим загоном спеціального призначення полком " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на зайнятих ним об`єктах;
		- у грудні 2016 року в обсязі 17,719 тис.куб.м.  неоформлені обсяги газу, використаного особливим загоном спеціального призначення полком " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на зайнятих ним об`єктах;
		- у січні 2017 року в обсязі 20,944 тис.куб.м.  неоформлені обсяги газу, використаного особливим загоном спеціального призначення полком " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на зайнятих ним об`єктах;
		- у лютому 2017 року в обсязі 18,185 тис.куб.м. - неоформлені обсяги газу, використаного особливим загоном спеціального призначення полком " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на зайнятих ним об`єктах;
		- у березні 2017 року в обсязі 39,805 тис.куб.м.  неоформлені обсяги газу, використаного особливим загоном спеціального призначення полком "Азов" на зайнятих ним об`єктах. 
		Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
		Відповідно до п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ несанкціонований відбір природного газу  відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу. 
		Згідно з п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу ХІІ цього Кодексу.
		Номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).
		Споживач природного газу (споживач)  фізична особа, фізична особа  підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу (п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин). 
		Відповідно до п. 10 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) алокація фактичних обсягів споживача можлива тільки на постачальника, зазначеного у відповідній підтвердженій номінації/реномінації, крім випадків, передбачених нижче.
		У разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи.
		У разі письмової вимоги замовника послуг транспортування, що є постачальником, або оператора газотранспортної системи до оператора газорозподільної системи про припинення розподілу газу споживачу замовника, яка подається в установленому законодавством порядку, оператор газорозподільної системи після строку, установленого законодавством на припинення розподілу природного газу такому споживачу, здійснює алокацію із зазначенням, що фактичні обсяги природного газу є обсягами оператора газорозподільної системи.
		Як стверджує позивач, враховуючи приписи п. 10 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС, якщо споживачами здійснюється відбір обсягу природного газу без підтвердження обсягу природного газу номінацією будь-якого постачальника, то такий несанкціонований відбір було віднесено ним на ПАТ "Маріупольгаз" як Оператора ГРМ, який здійснив розподіл природного газу такому споживачу.
		У 2016 році ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просило суд стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" 15 561 027,64 грн. заборгованості за надані ПАТ "Укртрансгаз" в грудні 2015  квітні 2016 послуги з балансування обсягів природного газу.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.09.2016 у справі № 905/2017/16 відмовлено ПАТ "Укртрансгаз" в задоволенні вказаного позову. Рішення суду обґрунтовано тим, що між ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" не був укладений договір транспортування природного газу в типовій редакції, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1383/27828, а отже у ПАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" не виникло обов`язку з оплати ПАТ "Укртрансгаз" послуг з балансування обсягів природного газу за грудень 2015  квітень 2016.
		Суд встановив, що договір транспортування природного газу в типовій редакції не був укладений між позивачем та третьою особою в спірний заявлений період грудень 2015 року - березень 2017 року.
		У грудні 2018 року АТ "Укртрансгаз" звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 28159,647 тис.куб.метрів (в тому числі несанкціонованого відібраного природного газу в обсязі 250,763 тис.куб.м, що є спірним); стягнення 344996225,64 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 28159,647 тис.куб.метрів; стягнення 344996225,64 грн доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача (справа № 905/2248/18).
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.04.2019 у справі № 905/2248/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 та постановою Верховного Суду від 25.02.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з тих підстав, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування ст. 1212 ЦК України (ПАТ "Маріупольгаз" не набуто у власність та не збережено природний газ в обсязі 28159,647 тис.куб.м); позивачем не доведено наявність у відповідача витребуваного газу в натурі станом на дату розгляду справи судом для застосування ч. 1 ст. 1213 ЦК України та не надано належних доказів наявності передбачених законом підстав для застосування до спірних відносин положень ч. 1 ст. 1214 ЦК України. 
		У межах справи № 905/2248/18 було встановлено в т. ч. безпідставність позовних вимог у частині покладення на ПАТ "Маріупольгаз" обсягу природного газу, який використаний внаслідок несанкціонованого відбору природного газу військовими формуваннями (полком Азов).
		У червні 2023 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Донецької області з даним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення збитків в сумі 2 038 845,52 грн, завданих внаслідок несанкціонованого відбору природного газу з ресурсу позивача. 
		Як стверджує позивач, у грудні 2015 року - березні 2017 року відповідач здійснив несанкціонований відбір природного газу з ресурсу позивача в обсязі 250,763 тис.куб.м. Позивачем для вжиття заходів фізичного балансування в частині порушення співвідношення обсягів природного газу, спричиненого внаслідок протиправної поведінки відповідача, у грудні 2015 року - березні 2017 року було придбано в т.ч. і 250,763 тис.куб.м. природного газу на загальну вартість 2 038 845,52 грн, які були подані позивачем до газотранспортної системи для відновлення порушеного співвідношення обсягів природного газу в цій частині. Таким чином витрати позивача на покриття обсягів відбору природного газу споживача за вказаний період складають 2 038 845,52 грн, за що позивачем сплачено власні грошові кошти, тим самим понесено витрати та зазнано реальних збитків. На думку позивача, внаслідок такої протиправної поведінки відповідача були завдані збитки позивачу в розмірі 2 038 845,52 грн.
		Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач, зокрема, зазначає, що ні полк " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", ні Особливий загін спеціального призначення полк " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", про які зазначено в звітності ПАТ "Маріупольгаз" та у рішенні у справі 905/2248/18 щодо несанкціонованого відбору природного газу, не входили і не входять в структуру відповідача, а тому позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 НГУ пред`явлені безпідставно.
		Разом з цим, у своєму відзиві на позов відповідач зазначає, що згідно інформації з офіційного сайту azov.org.ua, батальйон " ІНФОРМАЦІЯ_1 " створений 5 травня 2014 року у м. Бердянськ як батальйон патрульної служби міліції особливого призначення (БПСМОП) МВС на підставі рішення Міністерства внутрішніх справ України. 17 вересня 2014 року наказом міністра внутрішніх справ України батальйон "Азов" було реорганізовано та розширено до складу полку міліції особливого призначення "Азов" МВС. 10 листопада 2014 року міністром внутрішніх справ України було підписано наказ №1197 про передачу полку патрульної служби міліції особливого призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ГУ МВС України в Київській області до складу Національної гвардії України як окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
		Як стверджує відповідач, 11 листопада 2014 року міністром внутрішніх справ України було підписано наказ про переведення полку міліції особливого призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " МВС до складу Національної гвардії України як окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. 
		Відповідач підтверджує, що з 11.11.2014 до складувійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України входить окремий загін спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який не є самостійною юридичною особою.
		Як вбачається з рішення Господарського суду Донецької області від 11.04.2019 в межах розгляду справи № 905/2248/18 ПАТ "Маріупольгаз" стверджував, що з 2014 року на об`єктах, що розташовані в АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 розташовувалося воєнізоване формування полку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке за вказаними адресами здійснювало несанкціонований відбір природного газу.
		У поданих до суду 07.08.2023 письмових поясненнях відповідач повідомляє, що особовий склад окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України був розміщений за наступними адресами: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_7 . Однак, вказує, що адреси АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 не мають відношення до місця розташування особового складу ОЗСП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 НГУ.
		Суд зазначає, що розташування воєнізованого формування за спірними адресами могло не оформлюватись відповідними договорами оренди, безоплатного користування тощо.
		Згідно приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
		На розгляді господарського суду Донецької області знаходилась справа № 905/1225/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рятувальник" до відповідача-1: Урзуфської сільської ради, відповідача-2: Мангушської селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача  Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про звільнення від сплати орендної плати. Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 у справі № 905/1225/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		При цьому, вказаним судовим рішенням встановлено, що орієнтовно у травні-червні 2014 року розпорядженням "з обмежений доступом" керівника сектору "М" командирові об`єднаного угрупування Національної гвардії України в секторі "М" було поставлено завдання здійснити розміщення сил та засобів батальйону патрульної служби міліції спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який входив до складу ГУМВС України у Київській області на територіях, розташованих по вулиці Набережна, 70-А, 90, 91, 92 у селі Урзуф Першотравневого району Донецької області. При цьому, станом на той час, вказаний підрозділ не входив до складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Національної гвардії в цілому. На момент створення у складі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та прийняття на військову службу осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ у складі батальйону патрульної служби міліції спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ГУМВС України у Київській області, особовий склад вказаного підрозділу вже був фактично розміщений по АДРЕСА_5 , 90, 91, АДРЕСА_8 .
		Таким чином, вказаним судовим рішенням встановлено факт розміщення окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на об`єктах, розташованих по вулиці Набережна, 70-А, 90, 91, АДРЕСА_8 , в тому числі і за адресою : АДРЕСА_4 , за якою відповідач заперечує розташування свого підрозділу.
		Щодо адреси  АДРЕСА_3 , суд зазначає, що про розташування за вказаною адресою полку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " зазначається ПАТ "Маріупольгаз" у листах № 08-255 від 10.02.2016, № 08-381 від 26.02.2016, № 08-1034 від 25.05.2016 (т. 1 а.с. 28-30), в повідомленні про припинення газопостачання № 190 від 02.09.2016, листі № 08-1975 від 15.09.2016, в акті про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) № 35 від 08.09.2016, акту № 34 від 08.09.2016 про недопуск представників ПАТ "Маріупольгаз" для проведення робіт по припиненню газопостачання, акті про порушення № 1 від 30.08.2016, акті про порушення № 3 від 08.09.2016, № 08-2495 від 21.11.2016 (т. 1 а.с. 35-45).
		Суд звертає увагу на те, що ПАТ "Маріупольгаз" був отриманий лист вих. 1095 від 25.05.2016 за підписом т.в.о. заступника командира частини тилу  начальника тилу ОСОБА_2 про те, що командування військової частини НОМЕР_1 Східного оперативно-територіального командування Національної гвардії України звертається з проханням розглянути питання щодо укладання договору на розподіл природного газу новостворених підрозділів Національної гвардії України, які знаходяться за адресою : АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 (т. 2 а.с.115).
		На вказане звернення ПАТ "Маріупольгаз" направлено листом вих. № 08-1034 від 25.05.2016 два примірники Договору на розподіл природного газу, одночасно в листі повідомлено, що за адресою АДРЕСА_3 , теж знаходиться підрозділ Національної гвардії України (т. 1 а.с.30). Вказаний лист отримано ОСОБА_3 25.05.2016.
		23.08.2016 листом № 08-1785 повторно на адресу т.в.о. заступника командира частини тилу начальника тилу ОСОБА_2 направлено два примірники Договору на розподіл природного газу, оскільки надані примірники договору листом від 25.05.2016 № 08-1034 не були оформлені адресатом (т.1. а.с. 31-33).
		Матеріали справи не містять доказів заперечень у 2016 році з боку відповідача розташування відповідного підрозділу за адресою : АДРЕСА_3 .
		Крім того, в рішенні Господарського суду Донецької області від 29.06.2017 у справі № 905/72/18, яке набрало законної сили, за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 400 151,95 грн було встановлено, що 29.06.2017 між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (позивач, оператор ГРМ) та ДО (установа, заклад) "ВЧ НОМЕР_1 НГ України" (відповідач, споживач) укладено типовий договір розподілу природного газу №2140 шляхом підписання заяви  приєднання №2140 від 14.03.2017р. (далі  договір розподілу природного газу). У додатку № 1 до заяви  приєднання визначено об`єкти відповідача, на які здійснюються подача природного газу із газорозподільної системи: Житловий будинок (с. Урзуф, вул. Набережна, буд. 60Б), Житловий будинок ( АДРЕСА_11 ), База відпочинку "Трубник" (с. Урзуф, вул. Набережна, буд. 91), Корпус № 6 (с. Урзуф, вул. Набережна, буд. 92).
		Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Отже, послідовне зазначення ПАТ "Маріупольгаз" про знаходження з 2014 року воєнізованого підрозділу за адресою АДРЕСА_3 , в своїх зверненнях, в тому числі і до керівництва відповідача, відсутність заперечень з боку офіційних установ щодо вказаного факту, а в подальшому визнання знаходження об`єктів Військової частини НОМЕР_1 за такою адресою в укладеному договорі розподілу природного газу № 2140, дають підстави стверджувати, що вірогідно в спірний період за вказаною адресою знаходився військовий підрозділ, який підпорядковується Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
		Щодо заперечень відповідача про те, що в документах ПАТ "Маріупольгаз", в рішенні суду по справі № 905/2248/22 зазначено про знаходження за вищевказаними спірними адресами полку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", воєнізованого формування, Особливого загону спеціального призначення полку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а таке зазначення не підтверджує того факту, що за вказаними адресами знаходився саме загін спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а не інші військові формування суд зазначає наступне.
		У звітній інформації ПАТ "Маріупольгаз" про загальний об`єм та обсяг розподіленого споживачам (спожитого ним) природного газу за спірний період з грудня 2015 року по березень 2017 року, в яких зазначається про обсяги несанкціоновано відібраного природного газу, ПАТ "Маріупольгаз" було невірно вказано назву окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Також невірна назва такого загону зазначалась у вищезгаданих судових рішеннях.
		Разом з тим, суду зазначає, що наявні в матеріалах справи докази дають змогу стверджувати, що у спірний період на об`єктах, що розташовані в АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , розташовувався саме окремий загін спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а невірне зазначення назви окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в документах не спростовує такого факту.
		Вказані факти частково підтверджені самим відповідачем, підтверджуються листуванням, що здійснювалось ПАТ "Маріупольгаз" саме з Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ, залученням Військової частини до участі у судових спорах, які були пов`язані з розташуванням саме окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за відповідними адресами, а також укладеним договором розподілу природного газу № 2140 від 29.06.2017. При цьому, доказів розташування на вказаних об`єктах будь-яких інших юридичних осіб чи військових формувань (полку/підрозділу) з назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " матеріали справи не містять.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у спірний період окремий загін спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України розміщувався на об`єктах, що розташовані в АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_4 , 92.
		Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України в період грудень 2015  березень 2017 року не мала укладеного договору постачання природного газу та договору розподілу природного газу за вказаними адресами, однак споживання природного газу відбувалось.
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
		Пунктами 1, 3 частини 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір про постачання природного газу та не допускати несанкціонованого відбору природного газу.
		Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Маріупольгаз" вживались заходи з метою недопущення несанкціонованого відбору природного газу відповідачем на вищевказаних об`єктах.
		Так, листом №08-2284 від 12.11.2015 ПАТ "Маріупольгаз" повідомило АТ НАК "Нафтогаз України", що обсяг природного газу, який зазначено у звітності ПАТ "Маріупольгаз" як нерозподілений, виник у зв`язку з тим, що на території с. Урзуф Першотравневого району в приміщеннях, що належать ТОВ "Рятувальник", розташовано полк Азов; на даний час договорів на постачання природного газу не укладено, прийняти заходи по відключенню даних будівель від газопостачання не уявляється можливим.
		Листом №08-381 від 26.02.2016 ПАТ "Маріупольгаз" повідомило Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що на території, підконтрольній українській владі, у приміщеннях за адресами вул. Набережна, 70а, 64а, 92, 60б на території с. Урзуф Першотравневого району з жовтня 2014 року розташовано українське озброєне формування  імовірно полк "Азов", з яким не вдається укласти договір на постачання та оформлення обсягів споживання природного газу із постачальником, через що відбувається несанкціоноване споживання природного газу, яке станом на 01.02.2016 склало близько 143 тис.куб.м. на суму більш ніж 1 000 000грн. У вказаному листі ПАТ "Маріупольгаз" просив НКРЕКП повідомити щодо подальших дій ПАТ "Маріупольгаз" та щодо вирішення питання по оплаті обсягів газу спожитого озброєним формуванням можливості врахування в тарифі на розподіл природного газу ПАТ "Маріупольгаз" (компенсацію коштів на їх оплату або іншим шляхом). 
		Листом №08-1034 від 25.05.2016 ПАТ "Маріупольгаз" направило т.в.о. заступнику командира частини з тилу начальнику тилу Національної гвардії України Федосову О.Ю. 2 примірники Договору на розподіл природного газу та просило оформити їх належним чином та один примірник повернути на адресу ПАТ "Маріупольгаз". В листі ПАТ "Маріупольгаз" також повідомило, що за адресою с. Урзуф, вул. Набережна, 64А теж знаходиться підрозділ Національної гвардії України.
		Листом № 08-1785 від 23.08.2016 ПАТ "Маріупольгаз" через не оформлення договору вдруге направив т.в.о. заступнику командира частини з тилу начальнику тилу Національної гвардії України Федосову О.Ю. 2 примірники Договору на розподіл природного газу та просило оформити їх належним чином та один примірник повернути на адресу ПАТ "Маріупольгаз". Докази такого направлення та отримання листа адресатом додано до матеріалів справи. 
		Як встановлено в рішенні Господарського суду Донецької області від 11.04.2019 у справі №905/2248/18, листами ПАТ "Маріупольгаз" №08-149 від 25.01.2016, №08-255 від 10.02.2016, №03-167 від 26.01.2017 на адреси керівника штаба територіальної оборони сектору "М", голови Донецької обласної державної адміністрації, першого заступника Міністра внутрішніх справ України, заступника командувача Національної гвардії України по роботі з особовим складом повідомлено, що станом на 01.01.2016 несанкціоноване споживання природного газу полком "Азов" склало близько 121 тис.куб.м. на суму більш ніж 930 тис.грн., просив сприяти у вирішенні питання щодо укладання договору на постачання природного газу полком Азов та проведення оплати за використаний полком "Азов" природний газ або припинення газоспоживання, вказано, що ПАТ "Маріупольгаз" не має доступу до вказаних об`єктів, так як територія охороняється озброєними людьми.
		Листом № 08-1860 від 02.09.2016 ПАТ "Маріупольгаз" направлено т.в.о. заступника командира частини з тилу Національної гвардії України Федосову О.Ю. повідомлення №190 від 02.09.2016 про припинення газопостачання за об`єктами, що розташовані за адресами: с. Урзуф, вул. Набережна, 64-А, 60-Б, 70-А, АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю договору на розподіл природного газу, несанкціонованим споживанням та відсутністю виділеної через ЦДД ПАТ "Укртрансгаз" номінації природного газу на вересень 2016 року. У вказаному листі ПАТ "Маріупольгаз" повідомляє, що по об`єктам, де розташовано Особливий загін спеціального призначення "Азов", здійснюється несанкціонований відбір природного газу без оформлення договорів на розподіл та постачання природного газу, актів наданих послуг з розподілу природного газу ГРМ та актів прийому-передачі природного газу, а також не проводиться оплата, а також просить терміново підписати договір на розподіл природного газу та акти звіряння фактичного споживання природного газу. Докази направлення такого листа з додатками додано до матеріалів справи. 
		Листом №08-1975 від 15.09.2016 ПАТ "Маріупольгаз" направило для оформлення т.в.о. заступнику командира частини з тилу Національної гвардії України Федосову О.Ю. Акти про недопуск, Акти про порушення (несанкціоноване споживання природного газу), Акти про порушення (не допуск працівників ПАТ "Маріупольгаз"), Акти про припинення (обмеження) газопостачання з зазначенням причин невиконання робіт. У листі ПАТ "Маріупольгаз" повідомляє про те, що Національною гвардією України до цього часу не укладено договір розподілу природного газу на об`єкти, розташовані за адресою : с. Урзуф, вул. Набережна, 70-А, 92, 60-Б, 64-А, тобто зазначеними об`єктами здійснюється несанкціонований відбір природного газу, де розташовано Особливий загін спеціального призначення "Азов". ПАТ "Маріупольгаз" повідомлялось про дату відключення від газопостачання та про самостійне припинення газоспоживання із забезпеченням доступу працівникам ПАТ "Маріупольгаз" для виконання робіт по пломбуванню газоспоживного обладнання на вищевказаних об`єктах. По прибуттю на місце розташування вищевказаних об`єктів представники ПАТ "Маріупольгаз" не були допущені для виконання робіт по відключенню від газопостачання, про що складено відповідні акти. Докази направлення такого листа з додатками додано до матеріалів справи.
		У листі ПАТ "Маріупольгаз" від 21.11.2016 року № 08-2495 на ім`я заступника міністра - керівнику апарату МВС України Тахтаю О.В. та Командувача Національної гвардії України генерал-лейтенанту Аллерову Ю.В. також було повідомлено про несанкціоноване використання військовими полку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " природного газу у приміщеннях за адресами вул. Набережна, 70а, 64п, 92, 60б на території с. Урзуф Першотравневого району Донецької області з жовтня 2014 року, а саме без укладення договорів на постачання та розподіл природного газу. У листі ПАТ "Маріупольгаз" просило вирішити питання фінансового забезпечення захисників та необхідності укладення договору на постачання природного газу та проведення оплати за вже використаний природний газ.
		Після звернення керівництва ПАТ "Маріупольгаз" до Донецької обласної державної адміністрації, остання звернулась до міністра внутрішніх справ Авакова А.Б. з листом №вх01-00642-192/01 від 08.02.2017 щодо сприяння усуненню бездоговірного та безоплатного споживання природного газу підрозділами Національної гвардії у селищі Урзуф Мангушського району по вул. Набережній 70а, 91, 92, 60-б, 64-б.
		Як вбачається з матеріалів справи, після неодноразових звернень та листів ПАТ "Маріупольгаз" про врегулювання договірних відносин щодо газопостачання, 29.06.2017 між ПАТ "Маріупольгаз" та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України укладено типовий договір розподілу природного газу № 2140, який розповсюджував свою дію на правовідносини, що склались між сторонами з 01.05.2017.
		З матеріалів справи вбачається, що за період з грудня 2015 року по березень 2017 року окремим загоном спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України несанкціоновано відібрано природний газ (без укладення відповідного договору з постачальником) в загальному обсязі 250,763 тис.куб.м. Обсяг такого несанкціоновано відібраного природного газу підтверджується наступними документами:
		- Інформацією про використання природного газу по ПАТ "Маріупольгаз" за грудень 2015 року; 
		- Звітами ПАТ "Маріупольгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень-вересень 2016 року; 
		- Звітами про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Маріупольгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за жовтень 2016 року - березень 2017року;
		- Зведеними реєстрами ПАТ "Маріупольгаз" фактичного розподілу природного газу по споживачах за січень, березень, травень-грудень 2016 року - січень, лютий 2017 року;
		- Інформаціями про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених Оператором газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу.
		Обсяги несанкціоновано відібраного газу відповідачем не спростовані. Звіти про поділ фактичного обсягу природного газу не оскаржено та не визнано недійсними. Протилежного матеріали справи не містять.
		У зв`язку з несанкціонованим відбором природного газу в обсязі 250,763 тис.куб.м. фактично допущено перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб`єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.
		Згідно з п.3 та п. 4 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про ринок природного газу" з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний вживати необхідних заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, у тому числі безаварійної та безперебійної роботи газотранспортної системи; здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.
		Відповідно до п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.
		Фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.
		Комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації.
		Відповідно до п. 3 розділу ХІІІ Кодексу ГТС (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) якщо існує загроза цілісності газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи вживає таких заходів, зокрема, купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу, а в разі відсутності такої можливості - за конкурсною процедурою та за ринковими цінами.
		Оператор газотранспортної системи для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах (п. 3 розділу ХІІІ Кодексу ГТС (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин)).
		На виконання наведених положень законодавства, для забезпечення цілісності газотранспортної системи та належного здійснення фізичного балансування позивачем було придбано природний газ.
		Як вбачається з матеріалів справи, а також встановлено в рішенні Господарського суду Донецької області від 11.04.2019 у справі № 905/2248/18, 27.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (нині - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (нині  Акціонерне товариство "Укртрансгаз", Покупець) укладено договір про закупівлю природного газу №1504000825-ВТВ, відповідно до п.1.1 якого за договором Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві у 2015 році природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. 
		Газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та власних потреб (п.1.2 договору).
		Продавець передає Покупцеві у квітні-грудні 2015р. газ в загальному обсязі 1 827 749,736 тис.куб.м. газу, у тому числі по місяцях та кварталах (тис.куб.м.): квітень  170000,000, травень  170 000,000, червень  170 000,000, липень  160 000,000, серпень  170000,000, вересень  170 000,000, жовтень  250 000,000, листопад  260 000,000, грудень  307 749,736 (п.2.1 договору).
		Відповідно до п.2.6 договору Покупець зобов`язаний використовувати газ, отриманий за договором, виключно з метою, що визначена в пункті 1.2 договору.
		За умов п.3.1 договору Продавець передає Покупцю у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, газ ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідно до зовнішньоекономічних контрактів) у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України та інших країн або у пунктах приймання-передачі газу (пунктах виміру газу) на підземних сховищах газу (ПСГ), Покупця, або в ПСГ. Газ, що передається Продавцем Покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ. 
		Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3 договору).
		Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє у частині поставки газу до 31.12.2015 включно, а у частині розрахунків  до їх повного здійснення (п.12.1 договору).
		30.05.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (нині - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (нині  Акціонерне товариство "Укртрансгаз", Покупець) укладено договір про закупівлю природного газу №1605001357-ВТВ, відповідно до п.1.1 якого за договором Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві у травні-грудні 2016р. природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
		Газ, що передається за договором, використовується Покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування (п.1.2 договору).
		Продавець передає Покупцеві у травні-грудні 2016р. газ в загальному обсязі 1 800 000 тис.куб.м. газу, у тому числі по місяцях та кварталах (тис.куб.м.): квітень  0, травень  170 000, червень  170 000, липень  170 000, серпень  190 000, вересень  220 000, жовтень  280 000, листопад  290 000, грудень  310 000 (п.2.1 договору).
		Відповідно до п.2.5 договору Покупець зобов`язаний використовувати газ, отриманий за договором, виключно з метою, що визначена в пункті 1.2 договору.
		За умовами п.3.1 договору Продавець передає Покупцю у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, газ ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідно до зовнішньоекономічних контрактів) у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або в ПСГ. Газ, що передається Продавцем Покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або в ПСГ, після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.
		Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3 договору).
		Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє у частині поставки газу до 31.12.2016 включно, а у частині розрахунків  до їх повного здійснення (п.12.1 договору).
		До договору про закупівлю природного газу від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ було укладено низку Додаткових угод, а саме №1 від 31.05.2016, №2 від 29.07.2016, №3 від 15.09.2016, №4 від 28.10.2016, №5 від 30.11.2016, №6 від 14.12.2016, №7 від 15.12.2016, якими вносились зміни до договору, зокрема, пункт 2.1 такого договору викладено в нових редакціях, а саме визначались нові обсяги газу.
		31.01.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (нині - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (нині  Акціонерне товариство "Укртрансгаз", Покупець) укладено договір про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ, відповідно до п.1.1 якого за договором Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві у січні-квітні 2017р. газ природний, скраплений або в газоподібному стані (природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. 
		Продавець передає Покупцеві у січні-квітні 2017 року газ в загальному обсязі 1 600 000 тис.куб.м. газу, у тому числі по місяцях та кварталах (тис.куб.м.): січень  610 000 , лютий  490 000, березень  310 000, квітень  190 000 (п.2.1 договору).
		За умов п.3.1 договору Продавець передає Покупцю у загальному потоці газ у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значені Кодексу. Газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), що передається Продавцем Покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України (DDP "Поставка зі сплатою мита"). Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значені Кодексу. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ. 
		Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.2 договору).
		Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє у частині поставки газу до 30.04.2017 включно, а у частині розрахунків  до їх повного здійснення (п.11.1 договору).
		До договору про закупівлю природного газу від 31.01.2017 №1701001564-ВТВ було укладено низку Додаткових угод, а саме №1 від 31.01.2017, №2 від 18.02.2017, №3 від 30.03.2017, якими вносились зміни до договору, зокрема, пункт 2.1 такого договору викладено в нових редакціях, а саме визначались нові обсяги газу.
		На виконання умов договорів № 1504000825-ВТВ від 27.04.2015, № 1605001357-ВТВ від 30.05.2016, № 1701001564-ВТВ від 31.01.2017 АТ "НАК "Нафтогаз України" передав у власність АТ "Укртрансгаз" у грудні 2015 року - березні 2017 року природний газ на підставі наступних актів приймання-передачі природного газу:
		- №б/н від 31.12.2015  в обсязі 34300,800 тис.куб.м. та 113368,230 тис.куб.м.;
		- №б/н від 31.01.2016  в обсязі 165477,361 тис.куб.м. та 150000,000 тис.куб.м.;
		- №б/н від 29.02.2016  в обсязі 145474,561 тис.куб.м., 101191,738 тис.куб.м. та 32462,432 тис.куб.м.;
		- №б/н від 31.03.2016  в обсязі 115129,089 тис.куб.м та 58396,825 тис.куб.м;
		- №б/н від 30.04.2016  в обсязі 21154,528 тис.куб.м та 13810,676 тис.куб.м;
		- №б/н від 31.05.2016  в обсязі 89674,506 тис.куб.м та 20155,304 тис.куб.м;
		- №б/н від 30.06.2016  в обсязі 75266,749 тис.куб.м та 72206,799 тис.куб.м;
		- №б/н від 31.07.2016  в обсязі 196329,638 тис.куб.м та 40000,00 тис.куб.м;
		- №б/н від 31.08.2016  в обсязі 20035,603 тис.куб.м та 20732,098 тис.куб.м;
		- №б/н від 30.09.2016  в обсязі 136042,901 тис.куб.м та 80000,00 тис.куб.м;
		- №б/н від 31.10.2016  в обсязі 140321,167 тис.куб.м та 191000,000 тис.куб.м;
		- №б/н від 30.11.2016  в обсязі 204781,894 тис.куб.м та 193818,359 тис.куб.м;
		- №б/н від 31.12.2016  в обсязі 197568,171 тис.куб.м та 147431,829 тис.куб.м;
		- №б/н від 31.01.2017  в обсязі 731439,744 тис.куб.м;
		- №б/н від 28.02.2017  в обсязі 643105,799 тис.куб.м;
		- №б/н від 31.03.2017  в обсязі 143355,000 тис.куб.м.
		До матеріалів справи позивачем додано докази оплати за природний газ за договорами № 1504000825-ВТВ від 27.04.2015, № 1605001357-ВТВ від 30.05.2016, № 1701001564-ВТВ від 31.01.2017.
		Таким чином, позивачем за рахунок вказаних придбаних обсягів природного газу у грудні 2015 року - березні 2017 року були вжиті заходи фізичного балансування, в тому числі для забезпечення співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраних з точок виходу, яке було порушено внаслідок несанкціонованого відбору відповідачем у грудні 2015 - березні 2017 року 250,763 тис.куб.м природного газу.
		Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків.
		Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
		Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України).
		За змістом ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
		Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України).
		Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем встановлених обов`язків, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов`язаний був укласти договори про постачання та розподіл природного газу за місцем розташування своїх підрозділів, однак, без укладення відповідних договорів про постачання та розподіл природного газу окремий загін спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за адресами : Донецька область, Першотравневий район, с. Урзуф по вул. 
		Набережній, 64-А, 60-Б, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , в грудні 2015 року  березні 2017 року спожив газ в обсязі 250,763 тис.куб.м, при цьому, самостійно не припинив споживання природного газу, не допустив працівників ПАТ "Маріупольгаз" для вжиття ними заходів щодо припинення газопостачання на об`єкти споживача, чим здійснив несанкціонований відбір природного газу з ресурсу позивача у вказаних обсягах.
		Позивач вжив заходи фізичного балансування в частині порушеного співвідношення обсягів природного газу шляхом подання до газотранспортної системи природного газу, придбаного для таких цілей у АТ "НАК "Нафтогаз України", в тому числі в обсязі 250,763 тис.куб.м, чим замістив/компенсував в газотранспортній системі відібрані обсяги природного газу відповідачем, внаслідок чого позивач зазнав реальних збитків у сумі 2 038 845,52 грн на придбання 250,763 тис.куб.м природного газу, які були подані ним до газотранспортної системи в рамках заходів фізичного балансування. 
		З огляду на викладене, суд зазначає, що у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між несанкціонованим відбором відповідачем природного газу та вжиттям позивачем заходів фізичного балансування в частині такого порушеного співвідношення обсягів природного газу шляхом подання до газотранспортної системи природного газу, а також, відповідно, понесення витрат на придбання природного газу для таких цілей на суму 2 038 845,52 грн, які фактично є збитками позивача. Суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок суми збитків не спростований іншими учасниками справи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
		Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності в даній справі.
		Розглянувши заяву відповідача, суд зазначає, що відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
		Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).
		За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право в примусовому порядку через суд.
		Подією, яка стала підставою для подання позову, є несанкціонований відбір природного газу відповідачем. Про факт несанкціонованого відбору газу, особу, яка здійснила такий несанкціонований відбір позивачу стало відомо з Інформації про використання природного газу по ПАТ "Маріупольгаз" за грудень 2015 року, Звітів ПАТ "Маріупольгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень-вересень 2016 року та Звітів про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Маріупольгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за жовтень 2016 року - березень 2017 року, які надсилались по закінченню звітного місяця ПАТ "Маріупольгаз" до АТ "Укртрансгаз".
		Таким чином, строк позовної давності встановлюється в три роки щодо кожного спірного місяця окремо. Як вбачається із матеріалів справи, останній спірний звіт поданий за березень 2017 року, а тому щодо нього строк позовної давності спливає в квітні 2020 року. 
		Заперечуючи проти заяви про застосування строків позовної давності, позивач зазначає, що до того як звернутись до суду з даним позовом, він звертався до суду з позовними вимогами до ПАТ "Маріупольгаз" як Оператора ГРМ (справа № 905/2248/18) виходячи з правил п. 8 глави 3 розділу ХIІ Кодексу ГТС, відповідно до якого у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи. Проте, за результатами розгляду справи № 905/2248/18 було встановлено особу, яка порушила права позивача, і такою особою визначено відповідача, через протиправні дії та бездіяльність у не укладанні відповідних договорів якого, позивач зазнав збитків у вигляді понесених витрат у розмірі вартості природного газу, несанкціоновано відібраного відповідачем. Вважає, що оскільки рішення Господарського суду Донецької області від 11.04.2019 у справі № 905/2248/18 набуло чинності після перегляду та прийняття Східним апеляційним господарським судом постанови від 28.10.2019, тому саме з цього моменту позивач довідався про особу, яка порушила права позивача у розумінні ч. 1 ст. 261 ЦК України, зокрема, яка завдала збитків позивачу, а строк позовної давності мав би закінчитись 28.10.2022. Однак, оскільки в силу дії карантину та згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки визначені статтями 257, 258 ЦК України були продовжені на строк дії такого карантину, вважає, що строк позовної давності не є пропущеним. Також зазначає, що справі № 905/2248/18 передувала ще інша справа № 905/2017/16, де позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" до ПАТ "Маріупольгаз" були також пов`язані з відбором природного газу Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України у спірний період, який досліджується у даній справі, що свідчить про те, що АТ "Укртрансгаз" намагався захистити свої порушені права ще з того часу як Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було здійснено несанкціонований відбір природного газу та позивачем було здійснено фізичне балансування, а також у встановленому порядку за утворений небаланс позивачем були висунуті вимоги по оплаті ПАТ "Маріупольгаз", як оператору газорозподільної системи, в межах комерційного балансування шляхом надання відповідної послуги, яка в результаті була залишена без задоволення. Вищевказаними обставинами також обґрунтовується і поважність причин звернення до суду з даним позовом саме до відповідача у 2023 році, позивач вважає, що захист його прав може відбутись також на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України.
		Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
		Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
		Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
		Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.02.2017 у справі №6-17цс17.
		АТ "Укртрансгаз" отримував інформацію від ПАТ "Маріупольгаз" про випадки та обсяги несанкціонованого відбору природного газу за спірний період щомісяця починаючи з початку 2016 року по квітень 2017 року.
		Отже, позивачу відомо про обставини, які покладені в основу підстав позову з грудня 2015 року по березень 2017 року.
		З даним позовом позивач звернувся до суду 06.06.2023, тобто з пропуском встановленого трирічного строку позовної давності.
		Суд зазначає, що звернення позивачем до суду за захистом свого порушеного права з іншими позовними заявами, в яких позивачем було обрано неналежний спосіб захисту та визначено неналежного відповідача, не є поважною причиною пропуску строку позовної давності.
		Згідно п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Вказаний розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020.
		Таким чином, на момент набрання чинності вказаної норми вже сплив трирічний строк позовної давності щодо заявлених вимог.
		Отже, в даному випадку є підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
		Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
		Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача.
		На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог відмовити.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
		Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
		Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2023.
		 
		Суддя Т. О. Лобода

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...