Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/22437/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2023.
Дата набрання законної сили: 13.12.2023
Номер судового провадження: 61-14921ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 грудня 2023 року
		м. Київ
		справа № 757/22437/22-ц  
		провадження № 61-14921св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Українська військово-медична академія,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Української військово-медичної академії та ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А., 
		від 19 вересня 2023 року.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		1.           У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Української військово-медичної академії про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		2.           На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що між ним та Українською військово-медичною академією було укладено контракт на строк із 01 серпня 2021 року по 31 липня 2022 року, за умовами якого його було призначено на посаду доцента кафедри військової загальної практики - сімейної медицини факультету підготовки військових лікарів Української 
		військово-медичної академії. 
		3.           31 липня 2022 року його звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, за закінченням строку дії контракту. 
		4.           Позивач посилався на те, що згідно з пунктом 6.2.1 зазначеного контракту підставою розірвання контракту є закінчення терміну його дії. Разом з тим, вказаним пунктом визначено, що начальник Академії і працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за 2 місяці визначитись у такому: контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий. А якщо сторони не виконають покладеного на них контрактом такого обов`язку, він продовжується на новий строк. 
		5.           Підкреслював, що сторони не виконали покладеного на них контрактом обов`язку - ніхто не повідомляв один одного про те, що контракт припиняє дію, а тому контракт продовжений на новий строк без будь-яких додаткових умов. 
		6.           Вважав його звільнення незаконним та таким, що порушує гарантії, встановлені статтею 43 Конституції України.
		7.           З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним та скасувати наказ Української військово-медичної академії про його звільнення; зобов`язати Українську військово-медичну академію поновити його із 01 серпня 2022 року на займаній згідно з укладеним контрактом посаді; зберегти за ним місце роботи і середній заробіток на особливий період (час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій); виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
		Стислий виклад позиції відповідача
		8.           Українська військово-медична академія заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначала, що посилання позивача на пункт 6.2.1. контракту є безпідставними, оскільки сталою формою продовження контракту в Академії є написання заяви працівником з проханням продовжити строк дії контракту. Так позивач, як і усі науково-педагогічні працівники Академії, писав заяву на продовження контракту на 
		2021-2022 навчальний рік. Така практика відома ОСОБА_1 , оскільки до того, як обійняти посаду доцента кафедри військової загальної практики - сімейної медицини факультету підготовки військових лікарів, він обіймав посаду начальника цієї ж кафедри, отже знав, що саме так фіксується волевиявлення працівника на продовження контракту. 
		9.           Зосереджувала увагу на тому, що такої заяви позивачем подано не було. Отже, про своє бажання продовжити контракт у 2022 році позивач не заявив. З боку Академії його було повідомлено про подальше не продовження контракту на засіданні кафедри, яка відбулася 29 липня 2022 року, де піднімалося питання трудової дисципліни і, зокрема, небажання позивача працювати в умовах воєнного стану, виконувати роботу, визначену посадовими обов`язками з метою забезпечення навчального процесу.
		Основний зміст та мотиви судових рішення суду першої інстанції 
		10.        Рішенням Печерського районного суду м. Києва у складі судді                   Матійчук Г. О. від 16 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог             ОСОБА_1 відмовлено.
		11.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача із займаної посади було проведено з дотриманням вимог контракту та порядку, передбаченого положеннями чинного законодавства України. Відповідач  у липні 2022 року повідомив позивача про непродовження контракту, що не спростовано самим позивачем.
		Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
		12.        Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1  задоволено частково. 
		13.        Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. 
		14.        Визнано незаконним наказ Української військово-медичної академії № 160 від 27 липня 2022 року про звільнення ОСОБА_1  з 31 липня 2022 року на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. 
		15.        Стягнуто з Української військово-медичної академії на користь                   ОСОБА_1  середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 267 334,60 грн з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		16.        Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції про дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Зазначено, що оскільки Українською військово-медичною академією не було повідомлено ОСОБА_1 про припинення дії укладеного з ним контракту за два місяці до закінчення строку його дії, як це прямо передбачено умовами                    пункту 6.2.1 контракту з науково-педагогічним працівником, такий контракт був продовжений на новий термін.
		17.        З огляду на те, що новий строк дії контракту, на який мав бути поновлений ОСОБА_1 , закінчився 31 липня 2023 року, позовні вимоги 
		ОСОБА_1 визнані такими, що підлягають задоволенню частково.
		Узагальнені доводи касаційних скарг
		18.        17 жовтня 2023 року Українська військово-медична академія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року. 
		19.        Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 рокуу справі № 369/7704/18, від 08 квітня 2020 рокуу справі № 760/408/19, від 31 липня 2020 рокуу справі № 757/34139/18, від 25 жовтня 2021 рокуу справі № 607/3393/18, від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також, не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		20.        Касаційна скарга Української військово-медичної академії обґрунтована посиланням на те, що трудові відносини з позивачем фактично припинилися, рішення про таке припинення відповідач, як роботодавець, прийняв шляхом видання наказу про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, попередивши його про не продовження контракту. Зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено право роботодавця на припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії.
		21.        Додатково зауважує, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачені статтями 43, 44 Конституції України. Зосереджує увагу на спеціалізації Академії та наявності правових підстав для визначення осіб, з якими вони будуть продовжувати контракт для підготовки слухачів - військових медиків.
		22.        25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року та задовольнити позовну заяву в межах заявлених вимог. 
		23.        Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема положень 57-1 Закону України «Про освіту» в умовах воєнного стану (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		24.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на необхідність застосування до спірних правовідносин спеціального законодавства, яке дії в умовах особливого періоду (воєнного стану). Вважає, з огляду на положення статті 57-1 Закону України «Про освіту» строк контракту продовжується на період дії особливого періоду (воєнного стану).
		25.        Додатково зауважує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема в частині порушення строків розгляду справи, у зв`язку із чим він був позбавлений права діяти на власний розсуд та визначити бажану для нього поведінку, передбачену положеннями пункту 6.2.1 контракту.
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
		26.        Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року касаційну скаргу Української військово-медичної академії на постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
		27.        Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі № 757/22437/22-ц, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		28.        Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скарго Української військово-медичної академії на постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року. Задоволено частково клопотання Української військово-медичної академії про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року до закінчення касаційного провадження. Зупинено до закінчення касаційного провадження виконання постанови Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у частині стягнення з Української військово-медичної академії на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі, що перевищує виплати за один місяць.
		29.        13 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		30.        Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		31.        29 листопада 2023 року  ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Української 
		військово-медичної академії, у якому, посилаючись на нерелевантність наведених у касаційній скарзі постанов Верховного Суду, просить суд закрити касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, а також залишити касаційну скаргу без задоволення.
		32.        Зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи, а саме щодо недотримання відповідачем процедури його звільнення на підставі пункту 6.2.1 контракту, у зв`язку із чим контракт продовжився на новий річний термін з 01 серпня 2022 року по 31 липня 2023 року. У зв`язку із зазначеним, він підлягав поновленню на роботі на вказаний річний термін дії контракту з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до положень частини третьої статті 235 КЗпП України. Крім того, посилається на невиконання відповідачем вимог частини третьої статті 23 КЗпП України та відсутність змін умов контракту на підставі положень пункту 6.5 контракту.
		33.        30 листопада 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду пояснення по суті заявлених вимог, у яких зазначає про визначену сторонами у пункті 6.2.1 контракту автоматичну його пролонгацію, без встановлення необхідної форми надання сторонами своєї згоди. Відповідач повідомив його про не продовження контакту з пропуском строку, визначеного пунктом 6.2.1, зокрема лише 29 липня 2022 року, що є підставою для його продовження на новий строк. Зазначена норма також узгоджується з                   пунктом 6.1.2 колективного договору між командуванням та профспілковим комітетом Академії на 2020-2023 роки. Посилається на неврахування відповідачем гарантій, передбачених статтею 57-1 Закону України «Про освіту», які свідчать про наявність правових підстав для продовження контракту  на строк дії особливого періоду, а також невиконання вимог законодавства щодо направлення працівника у відрядження.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		34.        Між Українською військово-медичною академією та ОСОБА_1 було укладено контракт з науково-педагогічним працівником, яким призначено ОСОБА_1 на посаду доцента кафедри військової загальної практики - сімейної медицини факультету підготовки військових лікарів Української військово-медичної академії на строк з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2022 року.
		35.        Відповідно до пункту 6.2.1 зазначеного контракту підставою для розірвання контракту є закінчення терміну його дії. Водночас начальник Академії і працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитись у такому: контракт припиняє дії, контракт продовжується або укладається на новий термін. Контракт не може «переходити» в договір на невизначений термін відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, коли кожна із сторін не поставила питання про його припинення. Якщо у цей термін сторони не визначились, то контракт продовжується на новий термін.
		36.        Наказом начальника Української військово-медичної академії від 27 липня 2022 року № 160 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України з 31 липня 2022 року.
		Позиція Верховного Суду
		37.        Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		38.        Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		39.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		40.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		41.        Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста             статті 43 Конституції України).
		42.        Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		43.        Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		44.        Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		45.        Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		46.        Під час укладення трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін.
		47.        Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
		48.        Судами попередніх інстанцій встановлено, що трудові відносини між сторонами спору були оформлені у формі контракту з науково-педагогічним працівником на строк з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2022 року.
		49.        Відповідно до пункту 6.2.1 зазначеного контракту підставою для розірвання контракту є закінчення строку його дії. Начальник Академії і працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитись щодо наступного: контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий строк. Контракт не може «переходити» в договір на невизначений термін відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, коли кожна із сторін не поставила питання про його припинення. Якщо у цей строк сторони не визначилися, то контракт продовжується на новий строк.
		50.        Встановивши, що відповідач не дотримався визначеного умовами контракту строку повідомлення про своє небажання продовжувати дію контракту з позивачем, а сторони не визначились із закінченням строку його дії чи пролонгацією, суд апеляційної інстанції з огляду на погоджені сторонами спору положення пункту 6.2.1 контракту дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий контракт було продовжено на новий строк (з 01 серпня 2022 року                             по 31 липня 2023 року).
		51.        Враховуючи відсутність правової підстави для звільнення ОСОБА_1 з 31 липня 2022 року згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, суд апеляційної інстанції дійшов законного висновку про наявність підстав для визнання наказу про звільнення протиправним, з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до положень частини третьої статті 235 КЗпП України. Порядок нарахування середнього заробітку за указаний час вимушеного прогулу та його розмір сторонами в касаційному порядку не оскаржується.
		52.        Доводи касаційної скарги Української військово-медичної академії щодо порушення прав роботодавця на припинення трудового договору з працівником у зв`язку із закінченням строку його дії, а також наявності підстав для обмеження трудових прав під час дії воєнного стану, не спростовують зазначених висновків суду апеляційної інстанції.
		53.        Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.
		54.        Статтями 4, 5 зазначено Закону врегульовані питання розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи роботодавця, ураховуючи особливості здійснення трудових прав та обов`язків в умовах воєнного стану.
		55.        Водночас, звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України є самостійною підставою звільнення працівника, обумовлена погодженими сторонами умовами строкового трудового договору.
		56.        Невиконання відповідачем свого обов`язку з попереднього повідомлення позивача про не продовження дії контакту на новий строк є підставою для застосування наслідків, передбачених умовами такого контракту, зокрема продовження його дії на новий строк (пункт 6.2.1).
		57.        Доказів неможливості виконання роботодавцем такого обов`язку у зв`язку з воєнними діями, матеріали справи не містять. 
		58.        З огляду на приписи трудового законодавства у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства.
		59.        В контексті доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про наявність правових підстав для продовження дії зазначеного контакту на час особливого періоду (воєнного стану), з посиланням на положення статті 57-1 Закону України «Про освіту», колегія суддів зазначає наступне.
		60.        Відповідно до частини першої статті 57-1 Закону України «Про освіту» здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується: організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом; місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).
		61.        З аналізу положень зазначеної норми, а також її взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» слідує, що передбачені нею гарантії стосуються працівників, які були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування), зокрема у зв`язку з умовами воєнного стану.
		62.        Водночас, спірні правовідносини стосуються припинення строкового трудового договору у зв`язку із закінченням строку. 
		63.        Підписуючи строковий трудовий договір, надаючи згоду на тимчасову роботу на відповідній посаді, працівник фактично надав свою згоду на припинення такого договору після закінчення строку, на який його було укладено. Вирішуючи питання про поновлення працівника, який працював за строковим трудовим договором, необхідно враховувати відсутність підстав для поновлення на роботі такого працівника у разі, якщо на момент ухвалення судом рішення у спорі строк трудового договору закінчився. У такому разі суд може тільки змінити дату звільнення на пізнішу - що відповідає даті закінчення трудового договору.
		64.        Схожі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду 
		від 24 жовтня 2018 року у справі № 552/4406/16, 29 січня 2020 року у справі 
		№ 552/4406/16-ц, від 20 листопада 2020 року у справі № 759/20705/18, від 14 грудня 2022 року у справі № 152/484/21
		65.        В цьому контексті заслуговує на увагу також погоджена сторонами умова контакту щодо неможливості його переходу в договір на невизначений строк, необхідність врахування бажання роботодавця на продовження трудових відносин з працівником (пункт 6.2.1 контракту), а також визнаний обома сторонами факт повідомлення ОСОБА_1 29 липня 2022 року про небажання роботодавця продовжувати строк дії контракту.
		66.        Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
		67.        Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		68.             Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		69.        Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		70.        Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, встановив фактичні обставини справи, які необхідні для правильного вирішення спору, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності та дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
		71.        Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.
		72.        Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		73.        Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі Української військово-медичної академії.
		74.        Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення строків розгляду справи не можуть бути єдиною підставою для скасування оскарженого судового рішення, з огляду на положення частини другої статті 410 ЦПК України.
		75.        Щодо клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Української військово-медичної академії, з огляду на нерелевантність наведеної відповідачем судової практики до спірних правовідносин, колегія суддів зауважує наступне.
		76.        Згідно з пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		77.        Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження у справі та враховуючи доводи, якими Українська військово-медична академія обґрунтовувала підстави для касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції, визначених не лише пунктом 1, а й пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність перевірки матеріалів справи.
		78.        Під час розгляду справи, колегія суддів не встановила підстав для задоволення касаційної скарги Української військово-медичної академії. Підстави для закриття касаційного провадження відсутні.
		79.        Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		80.        Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги Української військово-медичної академії та ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
		Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційні скарги Української військово-медичної академії та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.           Постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року залишити без змін.
		3.           Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду                                від 19 вересня 2023 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                      Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                       О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                О. М. Осіян
		 
		  Н. Ю. Сакара
		 
		  В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...