Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/5694/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 15.12.2023. Зареєстровано: 16.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2023.
Дата набрання законної сили: 14.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		Донецький окружний адміністративний суд 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		15 грудня 2023 року Справа№200/5694/23 
		 
		 
		Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 26288796), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправними дій, зобов`язання провести нарахування та виплату суддівської винагороди, -
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		10.10.2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі  Відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі  Відповідач 2), в якому просив суд:
		визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати судді Дзержинського міського суду Донецької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 грн., з 1 січня 2022 у розмірі 2481,00 грн., з 1 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн.;
		зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Дзержинського міського суду Донецької області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно на підставі частин 2, З, 4 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 грн., на 1 січня 2022 року складає 2481,00 грн., на 1 січня 2023 року складає 2684,00 грн., з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу, доплати за науковий ступінь доктора філософії у розмірі 15% посадового окладу, та матеріальної допомоги за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;
		зобов`язати Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Дзержинського міського суду Донецької області ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 грн., з 1 січня 2022 у розмірі 2481,00 грн., з 1 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн.;
		допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду за один місяць. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працює на посаді судді Дзержинського міського суду Донецької області з 2016 року (згідно Указу Президента УкраїниПро призначення суддів№ 425/2016 від 29.09.2016 року та наказу голови Дзержинського міського суду Донецької області № 7-к від 18.10.2016 року). Позивач вказує, що за періоди з січня 2021 року по грудень 2021 року, з січня 2022 року по грудень 2022 року та з січня 2023 року по серпень 2023 року відповідач нараховував йому суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвоюРозмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року, у розмірі 2102 грн., що на думку позивача розмір його винагороди не відповідає розміру, установленому спеціальним Законом, у зв`язку із чим він не погоджується із сумою виплаченої суддівської винагороди.
		Позивач вважає, що ТУ ДСА в Донецькій області зобов`язано було при визначенні розміру суддівської винагороди позивача у період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з січня 2022 року по грудень 2022 року та з січня 2023 року по серпень 2023 року діяти відповідно доЗакону України № 1402та обчислювати розмір суддівської винагороди, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом УкраїниПро Державний бюджет на 2021 ріксаме у значенні 2270 грн., Законом УкраїниПро Державний бюджет на 2022 ріку значенні 2481 грн., а не 2102 грн. та Законом УкраїниПро Державний бюджет на 2023 ріку значенні 2684 грн., а не 2102 грн. як це, на думку позивача, протиправно здійснено відповідачем 1.
		У зв`язку із цим, позивач не погоджується із сумою виплаченої йому суддівської винагороди та вважає, що відповідачем 1 порушено його право на належне матеріальне забезпечення.
		Ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області довідку про фактично нараховану та виплачену суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.08.2023 включно, в якій зазначити базовий розмір посадового окладу судді, розміри доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, розміри регіонального коефіцієнту та матеріальної допомоги за 2021, 2022, 2023 роки, а також письмові пояснення про те, який розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб був використаний для обчислення суддівської винагороди у 2021, 2022, 2023 роках.
		23.10.2023 року представник Відповідача 1 надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що з 01.01.2021 року суддівська винагорода суддів місцевих судів відповідно до діючого законодавства обраховується від розміру посадового окладу судді, який складає 63060 грн., а доплати обчислюються від цього розміру посадового окладу.
		Відповідно до штатних розписів Дзержинського міського суду Донецької області на 2021-2023 роки посадовий оклад судді цього суду становить 63060 грн.
		Отже, представник відповідача 1 вказує на те, що ТУ ДСА України в Донецькій області не мало правових підстав для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди в розмірі, який зазначено в позовній заяві.
		Відповідач 2 правом передбаченим ст. 162 КАС України не скористався у встановлений судом строк відзив не надав.
		Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
		За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
		З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
		Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
		Указом Президента УкраїниПро призначення та звільнення суддів№ 425/2016 від 29.09.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Дзержинського міського суду Донецької області строком на п`ять років.
		Згідно з наказом Голови Дзержинського міського суду Донецької області № 7-к від 18 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків судді Дзержинського міського суду Донецької області з 18 жовтня 2016 року.
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачами, позивач в періоди з січня 2021 року по грудень 2021 року, з січня 2022 року по грудень 2022 року та з січня 2023 року по серпень 2023 року отримував суддівську винагороду, виплати щорічної відпустки, лікарняні за даний період із застосуванням розміру прожиткового мінімуму в сумі 2102,00 грн.
		Вважаючи, що Відповідач 1 повинен був при визначенні розміру суддівської винагороди позивача діяти відповідно доЗакону № 1402та обчислювати розмір суддівської винагороди, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Закону УкраїниПро Державний бюджет на 2021 рік, Законом УкраїниПро Державний бюджет на 2022 рікта Законом УкраїниПро Державний бюджет на 2023 рік, а не 2102 грн. звернувся до суду із даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
		Частиною 2статті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Згідно зістаттею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.
		Відповідно достатті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
		У преамбуліЗакону УкраїниПро судоустрій і статус суддів№ 1402-VIII від 02.06.2016 року(даліЗакон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
		За змістом частин першої, другоїстатті 4 Закону № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаютьсяКонституцією Українита Законом. Зміни до цьогоЗаконуможуть вноситися виключно законами про внесення змін доЗакону УкраїниПро судоустрій і статус суддів.
		Частиною першоюстатті 135 Закону № 1402-VIIIпередбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно з частиною другою вказаної статті, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
		Частиною третьоюстатті 135 Закону № 1402-VIII(яка згідно зРішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 рокудіє в редакціїЗакону № 1774-VIII) визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
		Отже, суд констатує, що зміст вказаних норм дає підстави для однозначних висновків про те, що розмір винагороди судді встановлюється виключноЗаконом УкраїниПро судоустрій і статус суддіві не може визначатись (змінюватись) іншими законами України.
		Статтею 7 Закону УкраїниПро Державний бюджет України на 2021 рікустановлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає: з 1 січня2189 гривень, з 1 липня2294 гривні, з 1 грудня2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня1921 гривня, з 1 липня2013 гривень, з 1 грудня2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня2395 гривень, з 1 липня2510 гривень, з 1 грудня2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня2270 гривень, з 1 липня2379 гривень, з 1 грудня2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня1769 гривень, з 1 липня1854 гривні, з 1 грудня1934 гривні.
		Статтею 7 Закону УкраїниПро Державний бюджет України на 2022 рікустановлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає: з 1 січня2393 гривень, з 1 липня2508 гривні, з 1 грудня2589 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня2100 гривень, з 1 липня2201 гривня, з 1 грудня2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня2618 гривень, з 1 липня2744 гривні, з 1 грудня2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня2481 гривня, з 1 липня2600 гривень, з 1 грудня2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня1934 гривні, з 1 липня2027 гривень, з 1 грудня2093 гривні.
		Статтею 7 Закону УкраїниПро Державний бюджет України на 2023 рікустановлено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає: у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
		У цій справі, вирішуючи спір по суті, суд наголошує на тому, що спосіб визначення розміру суддівської винагороди закріплений устатті 130 Конституції України, відповідно до якої,розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.
		З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першоїстатті 135 Закону № 1402-VIII, які у поєднанні (системному зв`язку) дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
		Наявність вКонституції Українизгаданої норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаякКонституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій).
		Крім того, варто зауважити на тому, що нормиКонституції Україниє нормами прямої дії, а отже, на виконання частини четвертоїстатті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить.
		Як уже зазначалось, розмір суддівської винагороди визначено устатті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другоїстатті 130 Конституції України.
		Суд зазначає, що відсутні були правові підстави і для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, оскільки відповідно достатті 46 Конституції Українивизначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено уЗаконі УкраїниПро прожитковий мінімум№ 966-XIV від 15.07.1999 року(даліЗакон №966-XIV).
		Відповідно достатті 1 Закону № 966-XIV,прожитковим мінімумом є вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
		Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленогозакономпенсійного віку.
		Суд акцентує увагу на тому, що у змісті наведеної нормиЗакону № 966-XIVзакріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
		Статтею 4 Закону № 966-XIVвстановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
		Суд констатує, щоЗаконом № 966-XIVне визначено такого виду прожиткового мінімуму, якпрожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Водночас, цей Закон не відносить суддів до соціальної демографічної групи населення стосовно якої прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
		Натомість,статтями 7 Законів УкраїниПро Державний бюджет України на 2021 рік,Про Державний бюджет України на 2022 рікта статтями 7 Законів УкраїниПро Державний бюджет України на 2023 рік, разом із встановленням на 1 січня прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270 грн. (станом на 01.01.2021 року), в розмірі 2481 грн. (станом на 01.01.2022 року), в розмірі 2684 (станом на 01.01.2023 року) був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, якпрожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого визначено в сумі 2102 грн. в той час, коли ні доЗакону № 1402-VIIIв частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, ні доЗакону № 966-XIVщодо визначення прожиткового мінімуму відповідні зміни не вносилися.
		За змістом Рішення Конституційного Суду України № 5-рп(II)/2020 від 18.06.2020 року, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи):закон пізніший має перевагу над давнішим(lex posterior derogat priori);закон спеціальний має перевагу над загальним(lex specialis derogat generali);закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим(lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
		В той же час,Закони УкраїниПро Державний бюджет України на 2021 рік,Про Державний бюджет України на 2022 ріктаПро Державний бюджет України на 2023 рікзмінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другоюстатті 130 Конституції Україниі частиною третьоюстатті 135 Закону № 1402-VIII.
		Суд зазначає, що Закони УкраїниПро Державний бюджет України на 2021 рік,Про Державний бюджет України на 2022 ріктаПро Державний бюджет України на 2023 рікне повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
		Конституція Українине надає законам про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
		Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип праваспеціальнийзаконскасовує дію загального закону(Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
		Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобтоЗакону № 1402-VIII, а положенняЗаконів УкраїниПро Державний бюджет України на 2021 рік,Про Державний бюджет України на 2022 ріктаПро Державний бюджет України на 2023 рікнеобхідно вважати загальними нормами (lex generalis).
		На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
		Отже, виходячи з вищенаведеного, Судова адміністрація зобов`язана була при визначенні розміру суддівської винагороди позивача у період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2023 року по 31.08.2023 року діяти відповідно доЗакону України № 1402та обчислювати розмір суддівської винагороди, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом УкраїниПро Державний бюджет на 2021 ріксаме у значенні 2270 грн., Законом УкраїниПро Державний бюджет на 2022 ріку значенні 2481 грн. та Законом УкраїниПро Державний бюджет на 2023 ріку значенні 2684 грн., а не 2102 грн., як це робив протиправно відповідач 1.
		Відповідно до частин третьої, четвертоїстатті 148 Закону № 1402-VІІІ, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА.
		Відповідно достатті 149 Закону № 1402-VІІІ,суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цьогоЗакону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленомуБюджетним кодексом України.
		Повноваження та види розпорядників бюджетних коштів визначеністаттею 22 Бюджетного кодексу України(далі -БК України), відповідно до частини першої якої, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, Державна судова адміністрація України, , інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників (пункт 1 частини другоїстатті 22 БК України).
		Відповідно до частини п`ятоїстатті 22 БК Україниголовний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункт 3); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством (пункт 4).
		Частиною першоюстатті 23 БК Українивстановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
		У постановах Верховного суду у справах № 400/2031/21 та № 360/503/21 суд Касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення їх на новий розгляд через те, що у цих справах позови були пред`явлені до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (територіального органу ДСА), що здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі. Разом з тим, зважаючи на положення статей 148, 149 Закону № 1402 у системному взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті22, частини першої статті23 БК Українивиплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, процесуальний статус якого був у цих справах визначений в якості третьої особи.
		У постанові Верховного Суду від 15.08.2023 року у справі № 120/19262/21-а наведено такі правові висновки:… у системному взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті22, частини першої статті23 БК Українивиплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, … .Ураховуючи те, що у цій справі ДСА України має статус відповідача і суд першої інстанції зобов`язав його, як головного розпорядника коштів, вирішити питання щодо фінансування спірних виплат, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону..
		Ураховуючи викладене належним способом захисту порушеного права позивача на належне грошове забезпечення є зобов`язання ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів для проведення виплати судді ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 року у сумі 2270,00 грн. за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, на 01.01.2022 року 2481 грн.за період з 01.01.2022 року до 31.12.2022 року та на 01.01.2023 року 2684 грн.за період з 01.01.2023 року по 31.08.2023 року, а ТУ ДСА України в Донецькій області виплатити недоплачену суддівську винагороду за вказані періоди.
		Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що висловлена у постанові від 10.02.2022 року у справі № 160/10554/22.
		Щодо посилань Відповідача 1 на пропущення Позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
		Частиною другоюстатті 122 КАС Українивстановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Так,Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХПро внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, який набув чинності з 19.07.2022 року, змінено строки звернення до суду з питання захисту пав працівників.
		Частина першастатті 233 Кодексу законів про працю України(у редакції чинній від 19.07.2022 року), передбачає, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Початок такого строку визначено альтернативноце день, коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення.
		В той же час, суд зазначає що предметом спору є неправомірне заниження суддівської винагороди в періоди з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2023 року по 31.08.2023 року, а отже суд повинен враховувати норми законодавства з огляду на момент настання порушення прав позивача.
		Відповідно дост. 233 КзПП України(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Відповідно до частини першоїстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Отже, суд приходить до висновку, що Позивачемне було порушено строку звернення до суду із даним позовом.
		Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховний Суду від 19.01.2023 року у справі № 460/17052/21.
		Частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області; Державної судової адміністрації України про визнання протиправним та зобов`язання провести нарахування та виплату суддівської винагороди, підлягають задоволенню.
		Щодо клопотанняпозивача про негайне виконання рішення суду в межах стягнення суми заробітної плати за один місяць, суд зазначає наступне.
		Відповідно до пункту 2 та 3 частини першоїстатті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної службиу межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суми суддівської винагороди за один місяць з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.
		Керуючись ст. ст.2-15,19-20,42-48,72-77,90,139,118,159-165,199,205,244-250,255,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 26288796), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправними дій, зобов`язання провести нарахування та виплату суддівської винагороди, -задовольнити повністю.
		Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати судді Дзержинського міського суду Донецької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 грн., з 1 січня 2022 у розмірі 2481,00 грн., з 1 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн.
		Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 26288796) провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Дзержинського міського суду Донецької області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно на підставі частин 2, З, 4 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 грн., на 1 січня 2022 року складає 2481,00 грн., на 1 січня 2023 року складає 2684,00 грн., з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу, доплати за науковий ступінь доктора філософії у розмірі 15% посадового окладу, та матеріальної допомоги за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
		Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Дзержинського міського суду Донецької області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 грн., з 1 січня 2022 у розмірі 2481,00 грн., з 1 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн.
		Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суми суддівської винагороди за один місяць з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно дост. 295КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		 
		Суддя Є.В. Череповський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...