Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/1240/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2023. Зареєстровано: 19.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2023.
Дата набрання законної сили: 09.01.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		  13 грудня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1240/23  Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянув справу
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Фудз",
		вул. Шевченка, 2Б, смт. Михайло - Коцюбинське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15552; e-mail: foods@dobrodiya.com.ua;
		 
		до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації,
		вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991;
		e-mail: info@minjust.gov.ru; 
		 
		предмет спору: відшкодування шкоди в сумі 13 868 231,47 грн, що еквівалентно 423026,79 доларів США
		 
		за участю повноважних представників сторін:
		від позивача: Ковальова Г.Є. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВН № 1306412, виданий 27.11.2023;
		від відповідача: не прибув.
		 
		У судовому засіданні 13.12.2023, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.                                                       
		 
		06.09.2023, до Господарського суду Чернігівської області, надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Фудз"  (далі - Товариство) до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування шкоди в сумі 13868231,47 грн, що еквівалентно 423026,79 доларів США, з яких:
		- 6393431,47 грн (еквівалентно 218542,24 доларів США) шкоди в формі реальних збитків, зумовлених фактом розкрадання товарно-матеріальних цінностей з офісних та складських приміщень Товариства (смт. Михайло - Коцюбинське Чернігівського району) збройними силами РФ у період тимчасової окупації (24.02.2022 по 03.04.2022);
		- 7474800,00 грн (еквівалентно 204484,55 доларів США) шкоди в формі упущеної вигоди (доходів), які Товариство мало б змогу отримати при звичайній господарській діяльності, порівняно з попередніми роками.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, як країна-агресор, вчинив терористичний широкомасштабний збройний напад із застосуванням сучасних систем озброєння, завдав тяжких наслідків як для України в цілому, так і для громадян та бізнесу, у т.ч. і для Товариства.
		Внаслідок наступальних дій на Чернігівську область Товариство тимчасово перебувало в окупації, як наслідок, тривалий час було позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність та понесло значні збитки. Більш того, в указаний період на території Товариства здійснений кримінальний злочин - розкрадання та знищення військовими РФ майна позивача (сировини та готової продукції) (розглядається в рамках єдиного кримінального провадження 22022270000000010). Після деокупації, Товариством розпочате відновлення господарської діяльності, що супроводжувалось значними труднощами, з огляду на факт розкрадання готової продукції та сировини, збільшення інфляційних процесів, невиконанням договірних зобов`язань контрагентами та потребою в додаткових витратах (закупівля товарно-матеріальних цінностей, сировини тощо).
		Наведені обставини позивач вважає такими, що свідчать про завдання відповідачем значних збитків Товариству. При цьому, факт військової агресії РФ, на думку позивача, є загальновідомою обставиною, тому в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не потребує доказування.
		Предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що в свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства РФ в Україні, в зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17, провадження №14-167цс20 (пункт 58). 
		Відповідно до частин 5 та 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії. 
		При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна - агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно РФ надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведені в постановах Верховного Суду від 08.06.2022 та від 22.06.2022 у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20. 
		Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету РФ у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету РФ позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет РФ не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням РФ своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом. 
		За приписами статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, установлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 ГПК України).
		Згідно з частиною 1 статті 367 ГПК України в разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території РФ регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992 прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992. Відповідно до зазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги Компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою. 
		Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави - відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан.
		Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
		За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати в повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану. 
		Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами в період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
		Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави - відповідача та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою - відповідачем.
		Відповідно до частини 2 статті 367 ГПК України судове доручення надсилається в порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладений - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
		Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі в перекладі на російську мову через Міністерство юстиції України.
		Разом з тим у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією РФ проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
		Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинене відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію РФ проти України. 
		З огляду на вищевикладене, на період збройного конфлікту в відносинах з державою - агресором унеможливлене застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, в тому числі в зв`язку із припиненням поштового сполучення. 
		Крім того, за Законом України від 12.01.2023 № 2855-IX, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20.03.1992 та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII.
		З урахуванням наведеного, беручи до уваги неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження в справі № 927/1240/23 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про подальше повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. 
		Відповідно до частини 4 статті 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		Суд, ухвалою від 11.09.2023, позовну заяву прийняв до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; встановив сторонам процесуальні строки для подачі заяв по суті спору.
		Разом з тим, оскільки і Україна, і РФ, є учасниками Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, рахуючи, що з 25.02.2022 припинений обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з РФ, суд вважав за необхідне направити ухвалу про відкриття провадження в справі на офіційну електронну адресу компетентного органу відповідача - Міністерства юстиції Російської Федерації (minjust.gov.ru).
		Додатково, на виконання вимог ухвал від 11.09.2023 (п. 7) та від 09.10.2023 (п. 3), копія ухвали про відкриття провадження в справі, разом з її офіційним перекладом на російську мову, направлена позивачем на поштову адресу Посольства Російської Федерації в Польщі (ul. Belwederska 25C, 00-761 Warszawa).
		Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
		Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.
		Згідно з частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
		13.11.2023, суд, у порядку п. 3 частини 2 статті 185 ГПК України, постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 29.11.2023.
		Ухвалою від 13.11.2023 відповідач повідомлений про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, в порядку статей 120, 121 ГПК України, шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cn.arbitr.gov.ua та направлення копії вказаної ухвали на офіційну електронну адресу компетентного органу відповідача - Міністерства юстиції Російської Федерації (minjust.gov.ru).
		29.11.2023, у судове засідання прибув повноважний представник позивача; представник відповідача до суду не прибув.
		Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав повноважного представника позивача. 
		Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
		Суд відклав розгляд справи по суті на 13.12.2023, про що відповідач повідомлений, в порядку статей 120, 121 ГПК України, шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cn.arbitr.gov.ua та направлення копії вказаної ухвали на офіційну електронну адресу компетентного органу відповідача - Міністерства юстиції Російської Федерації (minjust.gov.ru).
		13.12.2023, у судове засідання прибув повноважний представник позивача; представник відповідача до суду не прибув.
		Неприбуття належним чином повідомленого відповідача в судові засідання та ненадання письмового відзиву на позов, за висновком суду, не є перешкодою для вирішення спору за наявними матеріалами справи, в силу частини 2 статті 178 та частини 1 статті 202 ГПК України.
		Суд продовжив розгляд справи по суті.
		Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та 
		 
		УСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Добродія Фудз» (ЄДРПОУ 38408485) згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб займається, зокрема, виробництвом продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (код 10.61, основний вид діяльності). Реалізація виробленої продукції здійснюється як у межах України так і закордоном під торговими марками: «Добродія», «SAN GRANO», «SAN GRANOLA», «FRAU PAMPE» «WOWСЯНКА».
		Виробничі потужності позивача в вигляді цілісного майнового комплексу знаходяться в Чернігівській області (Чернігівський район, смт. Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, 2-Б), та перебувають у його приватній власності, про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (наявні в матеріалах справи).
		Відповідно до п. 2.10. розділу 2 наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 № 309, активні бойові дії велися на території Чернігівської області в період з 24.02.2022 по 03.04.2022, водночас, Михайло - Коцюбинська селищна територіальна громада, на території якої розміщені виробничі потужності позивача, в період з 24.02.2022 по 01.04.2022, знаходилась в тимчасовій окупації військ Російської Федерації (п. 3.10. розділу 3 наказу № 309).
		У період окупації всі виробничі процеси ТОВ «Добродія Фудз» були зупинені, як наслідок останнє зазнало значних збитків.
		За час окупації на території Товариства скоєний кримінальний злочин за фактом розкрадання та знищення військовими РФ майна Товариства (у тому числі закупленої сировини та готової продукції, що зберігались в складських приміщеннях).
		Після деокупації ТОВ «Добродія Фудз» розпочало відновлення діяльності, що супроводжувалось значними труднощами, внаслідок порушення всіх господарських зв`язків, логістики та каналів реалізації продукції, зміною ціни, зростання інфляції, невиконання господарських договорів контрагентами, виникла необхідність у додаткових витратах по відновленню бізнесу, зокрема, закупівлі товарно-матеріальних цінностей та сировини.
		Після отримання фактичного доступу до виробничих потужностей, за наказом ТОВ «Добродія Фудз» від 02.04.2022 № 007/Н, з метою забезпечення повноти та достовірності даних бухгалтерського обліку, перевірки фактичної наявності активів після окупації, проведена щорічна інвентаризація основних засобів та товарно-матеріальних цінностей Товариства, за результатами якої, за протоколом засідання інвентаризаційної комісії від 29.04.2022, встановлена нестача товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 6393431,47 грн (що еквівалентно 218542,24 доларів США, по курсу Національного банку України на дату оформлення результатів інвентаризації (29.04.2022)).
		19.05.2022, позивач подав заяву до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про вчинення кримінального злочину, передбаченого частиною 2 статті 194 Кримінального кодексу України (умисне знищення або пошкодження майна в особливо великих розмірах).
		Управління Служби безпеки України в Чернігівській області, листом від 30.12.2022 № 74/12/1572, повідомило, що ТОВ «Добродія Фудз» залучене в якості потерпілого в рамках єдиного кримінального провадження № 22022270000000010.
		Додатково, з огляду на вимушене зупинення господарської діяльності, позивач вважає, що ним понесені збитки в формі упущеної вигоди (неотриманого доходу) в розмірі 7474800,00 грн (що еквівалентно 204484,55 доларів США, по курсу Національного банку України на дату подачі позовної заяви (04.09.2023)). Розмір упущеної вигоди (неотриманого доходу) розрахований  виходячи з отриманих Товариством доходів за попередній рік (його чистого прибутку) в відсотковому співвідношенні на рівні 40%.
		Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
		В позовній заяві Товариство зазначає, що саме Російська Федерація, як держава, збройні формування якої 24.02.2022 вчинили збройну агресію проти України, є відповідальною за завдану юридичній особі шкоду.
		За частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 частини 2 цієї статті).
		Наведене узгоджується зі змістом частини 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
		Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями глави 3 та 51 ЦК України та главою 25 ГК України.
		Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		У п. 4 частини 1 статті 611 ЦК України унормовано, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Згідно із частиною 1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
		За приписами частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені.
		Згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (1); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (2).
		Частиною 2 статті 224 та частиною 1 статті 225 ГК України унормовано, що під збитками розуміються витрати зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди в випадках, передбачених законом.
		Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
		Збитки як правова категорія включають в себе також й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а в разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
		Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується в випадках, установлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується в випадках, установлених цим Кодексом та іншим законом. 
		Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. 
		Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія РФ була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, РФ зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
		Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року в справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав РФ припинити військову агресію проти України.
		Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
		Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надане повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами РФ та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії РФ проти України встановленню в судовому порядку не потребує. 
		Відповідно до статей 1 та 2 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		У преамбулі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказано, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки в зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Відповідно до частини 3 статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплений державою на законодавчому рівні, а також визнаний на найвищому міжнародному рівні.
		Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
		За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
		Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування в справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
		Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		24.02.2022, Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України у зв`язку з вторгненням збройних сил РФ на територію північних, східних та південних областей України, нанесенням авіаційних та артилерійських ударів, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження за фактами: посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (частина 3 статті 110 Кримінального кодексу України), ведення агресивної війни (частина 2 статті 437 Кримінального кодексу України).
		По збройному нападу на Чернігівську область ГУ УСБУ у Чернігівській області внесені відомості до ЄРДР, за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження № 22022270000000010.
		ТОВ «Добродія Фудз» залучене як потерпілий в кримінальному провадженні № 220022270000000010 за ознаками злочину, передбаченого статтею 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни).
		Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок збройної агресії РФ, за час окупації території України військами РФ, у період з 24.02.2022 по 01.04.2022, Товариством з обмеженою відповідальністю «Добродія Фудз», виробничі та складські приміщення якого розташовані за адресою: вул. Шевченка, 2Б, смт. Михайло - Коцюбинське, Чернігівський район, Чернігівська область, було втрачено товарно-матеріальні цінності (в вигляді сировини та готової продукції Товариства) загальною вартістю 6393431,47 грн (що еквівалентно 218542,24 доларів США), що встановлено комісійно згідно з протоколом від 29.04.2022, за результатами проведеної інвентаризації.
		Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини в завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини в спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема в постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17 та в постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц. 
		Суд враховує, що захист права власності гарантується статтею 1 Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає в тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження. 
		За пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції. 
		Договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил. 
		Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. 
		Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду. 
		За таких умов, пред`явлення позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту прав позивача. 
		Як вже зазначалося, частина 2 статті 224 ГК України встановлює, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. 
		До розміру реальних збитків (втрат), що позивач зазнав в період окупації, внаслідок розкрадання його майна, належать втрачені товарно-матеріальні цінності (готова продукція та сировина) вартістю 6393431,47 грн (що еквівалентно 218542,24 доларів США).
		Суд установив, що позивач довів повний склад цивільного правопорушення, за фактом понесення ним реальних збитків. Вимога позивача про стягнення з відповідача суми реальних збитків є законною, обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.
		Водночас, суд критично оцінює доводи позивача в частині понесення ним збитків у формі упущеної вигоди (неотриманого доходу) за час вимушеної зупинки виробничої діяльності Товариства в заявленому ним розмірі.
		Звернення з вимогою про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (наведений правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, у постанові від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180).
		Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. Розрахунок упущеної вигоди має бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
		Відповідно до частини 1 статті 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
		Суд установив, що при визначенні розміру упущеної вигоди (неотриманого доходу) позивач виходив із статистичних даних, за результатами його господарської діяльності за минулий рік, та умовно припустив, що ним втрачений дохід на рівні 7474800,00 грн, що складає 40% від чистого доходу Товариства за 2021 рік (18687000,00 грн х 40%).
		Наявний в матеріалах розрахунок збитків (у формі упущеної вигоди), за висновком суду, ґрунтується виключно на припущеннях позивача та є абстрактним, відтак, не може бути взятий судом до уваги як належний.
		Здійснивши аналіз доводів позивача в частині вимог про стягнення збитків (у формі упущеної вимоги), суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, з огляду на недоведеність заявленої до відшкодування суми збитків.
		При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
		За частиною 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач в установленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
		В силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач був звільнений від сплати судового збору на момент звернення до суду, відтак, з огляду на задоволення позову частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України в розмірі 95901,47 грн, пропорційно задоволеним вимогам.
		Керуючись статтями 13, 14, 42, 46, 73 - 80, 86, 129, 165 - 167, 178, 184, 202, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Фудз" (вул. Шевченка, буд. 2Б, смт. Михайло-Коцюбинське, Чернігівська область, 15552; код ЄДРПОУ 38408485) до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) про відшкодування шкоди в сумі 13868231,47 грн, що еквівалентно 423026,79 доларів США, задовольнити частково.
		2.          Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Фудз" (вул. Шевченка, буд. 2Б, смт. Михайло-Коцюбинське, Чернігівська область, 15552; код ЄДРПОУ 38408485) 6393431,47 грн, що еквівалентно 218542,24 доларів США.
		Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
		3. В іншій частині позову відмовити.
		4. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991)  в дохід Державного бюджету України (р/р UA098999980313121206083025739, отримувач УК у Черніг.обл/тг м.Чернiгiв/22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37972475) 95901,47 грн судового збору.
		Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
		Повне судове рішення складене та підписане 18.12.2023.
		 
		Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
		Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/. 
		                    
		 
		                    Суддя                                                                                           Романенко А.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...