Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/30152/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: 18.12.2023. Зареєстровано: 19.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2023.
Дата набрання законної сили: 24.06.2023
Номер судового провадження: 2/761/2233/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/30152/20
		Провадження № 2/761/2233/2023
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       24 травня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді                                        Сіромашенко Н.В.,
		за участю секретаря судового засідання                Ярової К.В.,
		представників позивача ОСОБА_8,
		                                                                ОСОБА_9
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Офіс Президента України, Кабінет Міністрів України, Київська міська рада про визнання бездіяльності та спонукання (зобов`язання) вчинити дії,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У вересні 2020 року позивач звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва, з даним позовом, в якому просила визнати бездіяльність Київської міської державної адміністрації стосовно не укладення з нею у порушення п. 4.1 рішення Київської міської ради № 498/498 у тримісячний строк попереднього договору такою, що не відповідає п. 4.2 рішення, чинному законодавству, ст. ст. 520, 525, 526 ЦК України та зобов`язати Київську міську державну адміністрацію укласти з нею попередній договір та основний договір на отримання житла.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2020 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В. 
		Ухвалою суду від 29.09.2020 у відкритті провадження у справі відмовлено.
		Постановою Київського Апеляційного суду від 26.01.2021 ухвала суду від 29.09.2020 скасована, а справа повернута до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.02.2021 вищевказана справа передана судді Сіромашенко Н.В. 
		В обґрунтування позову позивач зазначила, що 14.06.2005 між нею та ТОВ «Марс- 1» було укладено Генеральний договір про дольову участь у будівництві № К-7Б-9-1-9 щодо будівництва багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого забудовник після виконання зобов`язань сторонами передає їй 1-но кімнатну квартиру, загальною площею 64,05 кв.м., розташовану на 9 поверсі, за адресою: АДРЕСА_1 .
		Свої зобов`язання вона виконала у повному обсязі та сплатила забудовнику передбачені договором грошові кошти на будівництво об`єкта, при цьому, з метою виконання взятих на себе зобов`язань за договором, вона продала належну їй на праві власності кімнату у двокімнатній квартирі, що була єдиним її житлом.
		Проте, останній, через шахрайські дії, своїх зобов`язань не виконав, внаслідок чого вона не отримала житло у власність. 
		Вказує, що згідно довідки МВС України сума збитку еквівалентна 48 кв.м.
		Зауважила, що станом на дату подання позову вона не має житла та змушена через шахрайські дії ГІБК «Еліта-Центр» проживати в орендованих квартирах. 
		При цьому, протягом усіх цих років вона зверталася до відповідних органів державної влади, зокрема до відповідача, з метою вирішення питання отримання житла, однак отримувала відмову. 
		Пояснила, що Указами Президента України від 03 березня 2006 року № 185 (185/2006) «Про заходи щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла та стабілізації на первинному ринку житла» з метою гарантування захисту прав громадян, постраждалих внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр»; від 04 лютого 2008 року №89/2008 «Про невідкладні заходи щодо розв`язання проблеми забезпечення житлом громадян, постраждалих внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр» та від 12 лютого 2008 року №119/2008 «Про додаткові заходи щодо розв`язання проблеми забезпечення житлом громадян, постраждалих внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр» визначено ряд суб`єктів владних повноважень, на яких покладено здійснення заходів, спрямованих на відновлення прав потерпілих від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта - Центр».
		       Однак, звернула увагу, що на сьогоднішні день, питання відшкодування вартості інвестицій та поновлення порушених прав постраждалих інвесторів не вирішується, незважаючи на те, що Указом Президента було зобов`язано у найкоротші строки поновити права постраждалих інвесторів від діяльності ГІБК «Еліта-Центр».
		       При цьому, зазначила, що на відповідача Указом Президента було покладено низку заходів, спрямованих на розв`язання проблеми забезпечення житлом інвесторів, які зазнали збитків внаслідок діяльності «Еліта-Центр», зокрема, відповідача було зобов`язано створити разом з комітетом інвесторів, утвореним з числа осіб, що зазнали збитків внаслідок діяльності ГІБК «Еліта-Центр», робочої групи з розв`язання проблеми забезпечення житлом постраждалих, що діятиме до отримання ними житла.
		29.05.2006 відповідачем було прийнято розпорядження № 859, яким створено Комісію з вирішення проблеми забезпечення житлом інвесторів до забезпечення їх житлом, до компетенції якої входило вирішення питань, що необхідні для відновлення порушених прав потерпілих інвесторів та встановлено контроль за результатами роботи.
		Однак, незважаючи на те, що наразі більшість потерпілих інвесторів залишаються не забезпеченими житлом, відповідач ліквідує вищезазначену Комісію своїм Розпорядженням від 18 березня 2015 року № 236 та створює Комісію з вирішення проблемних питань по проектах незавершеного будівництва, яка проводить свої засідання за потребою.
		За таких обставин вважає, що відповідач всупереч Указу Президента України № 185/2006 від 03.03.2006 незаконно скасував своїм розпорядженням Комісію з вирішення проблеми забезпечення житлом інвесторів до отримання потерпілими житла, тоді як, повинна була діяти до отримання потерпілими житла, однак, створила нову Комісію, в якої відсутні чіткі напрямки роботи та результати виконання, оскільки новостворена Комісія не зробила жодних дій на відновлення порушених прав потерпілих інвесторів щодо вирішення проблеми забезпечення їх житлом та до сьогодні більшість осіб ним не забезпечені.
		Крім того, вказала, що відповідно до п. 3 Указу Президента України від 12 лютого 2008 року № 119 відповідача зобов`язано розробити за участю представників постраждалих громадян та визначити порядок відшкодування відповідно до законодавства вартість інвестицій, внесених постраждалими громадянами для будівництва житла групою будівельних компаній «Еліта-Центр» та визначити строки здійснення заходів з їх відшкодування.
		       При цьому, 16 жовтня 2008 року Рішенням Київської міської ради № 498/498 «Про розв`язання проблем потерпілих громадян від діяльності ГБК «Еліта-Центр» затверджено Порядок відшкодування вартості інвестицій, внесених постраждалими для будівництва житла ГБК «Еліта-Центр».
		Однак, вважає, що даний Порядок був розроблений та прийнятий всупереч п. 3 вказаного вище Указу Президента, оскільки був розроблений без участі постраждалих громадян, а також в даному Порядку відсутні строки здійснення заходів з відшкодування. Отже, відповідач виконує Укази Президента з порушенням, не враховує думку потерпілих, не встановлює строки виконання, що призводить до його не виконання.
		Крім того, Рішенням Київської міської ради за № 498/498 від 16.10.2008 було зобов`язано відповідача передбачити в проекті бюджету м. Києва на 2009 рік та наступні роки отримання з Державного бюджету України субвенції, необхідної для відшкодування збитків, завданих «Еліта-Центр» та іншими забудовниками внаслідок шахрайських дій з коштами громадян при будівництві.
		Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 140-р від 06.01.2010 «Про додаткові заходи щодо комплексного розв`язання проблем інвесторів, які зазнали збитків внаслідок діяльності ГБК ««Еліта-Центр», також було зобов`язано КМДА разом з Міністерством фінансів під час доопрацювання проекту ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та підготовки проектів Державного бюджету України на наступні роки видатки для відшкодування збитків за рахунок коштів Стабілізаційного фонду, що спрямовуються на виконання функцій столиці відповідно до ЗУ «Про столицю України - місто-герой Київ».
		Однак, станом на день звернення із позовною заявою до суду, КМДА досі не виконує своїх обов`язків покладених відповідними правовими актами, що свідчить про її бездіяльність.
		При цьому, має місце неналежне виконання відповідачем обов`язків щодо виділення земельних ділянок, оскільки виділено земельні ділянки, які мають певні обтяження, що призводить до неможливості на них проводити забудову, неналежне оформлення та/чи не оформлення відповідних дозвільних документів на земельні ділянки, переводять земельні ділянки, які були виділенні для будівництва житла для інвесторів - у сквери та спортивні майданчики, що унеможливлює будівництво на них житлових будинків, а також має місце відсутність строків виконання. 
		За таких обставин, звернула увагу, що на виконання низки Указів Президента України та розпорядження Кабінету Міністрів України, з метою забезпечення якнайшвидшого відновлення порушених прав громадян, відповідач повинен був спрямовувати свою діяльність на розроблення та впровадження ефективного механізму залучення інвесторів до будівництва житла для потерпілих громадян, які постраждали від шахрайських дій ««Еліта-Центр», проте цього не зробив.
		Таким чином, з огляду на викладене, зауважила, що відповідачем, в порушення її прав, не здійснене відновлення її порушених прав, не зроблено жодних дій, які б сприяли в отриманні нею житла, чим порушено, зокрема, Укази Президента України.
		24.02.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. 
		10.06.2021, засобами поштового зв`язку, від представника третьої особи - КМУ надійшли пояснення, в яких представник просив відмовити у задоволенні позову.
		При цьому, наголосив, що рішенням Київською міською радою від 16 жовтня 2008 року № 498/498 «Про розв`язання проблем потерпілих громадян від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-Центр» затверджено «Порядок відшкодування відповідно до законодавства вартості інвестицій, внесених постраждалими громадянами для будівництва житла групою будівельних компаній «Еліта-Центр» та Попередній договір про переуступку права вимоги та поновлення права потерпілого від злочинної діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр» на отримання житла, яким встановлено, що черговість укладення попередніх договорів з потерпілими та черговість укладення договорів про участь у будівництві житла для потерпілих від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-Центр» визначається зборами потерпілих по кожній земельній ділянці групи будівельних компаній «Еліта-Центр». 
		14.06.2021, засобами поштового зв`язку, від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову, вважаючи доводи, наведені в позовній заяві необґрунтованими та безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з посиланням на те, що позивач фактично без законних на те підстав просить суд зобов`язати відповідача порушити Порядок та вирішити питання щодо надання у приватну власність квартир в обхід інтересів інших громадян, потерпілих від діяльності групи будівельних компаній «Еліта-центр», та, порушивши списки черговості, затверджені зборами потерпілих по земельним ділянкам. 
		При цьому, зауважив, що адміністрацією вживаються всі необхідні заходи для поновлення права потерпілих на отримання житла в порядку черговості відповідно до вимог та у спосіб, передбачений законодавством України.
		14.06.2021, засобами поштового зв`язку, від представника третьої особи Київської міської ради надішли пояснення щодо позову, в яких представник просив суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, вказуючи, що права позивача не порушені, зокрема, зазначивши, що позовна вимога щодо визнання за позивачем права на укладення попереднього договору з відповідачем на переуступку права вимоги та поновлення права потерпілого на отримання житла та укладення попереднього та основного договору без дотримання принципу черговості є безпідставною, передчасною та не підлягає задоволенню.
		В судовому засіданні 24.05.2023 представники позивача позов підтримали, просили задовольнити. 
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, сповіщений належним чином про час та місце слухання справи, у відзиві просив розглядати справу без його участі. 
		Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, також, сповіщені належним чином про час та місце слухання справи. У своїх поясненнях, представник КМР просив розглядати справу без його участі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		За таких обставин, з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не звилися на підставі наявних в справі доказів.
		Суд, заслухавши пояснення представників позивача, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
		Як вбачається з матеріалів справи та судом вставлено, 14.06.2005 між ТОВ «Марс-1» (забудовник) та ОСОБА_2 було укладено Генеральний договір про дольову участь у будівництві № К-7Б-9-1-9 щодо будівництва багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого забудовник після виконання зобов`язань сторонами передає іншій стороні договору 1-но -кімнатну квартиру, загальною площею 64,05 кв.м., розташовану на 9 поверсі, за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 10.12.2016 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції міста Києва, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
		Як зазначила позивач, через шахрайські дії групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-Центр» вона не отримала житло у власність, хоча для виконання своїх зобов`язань перед забудовником продала належну їй на праві власності 43/100 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 72,20 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 04.04.2003 приватним нотаріусом КМНО Белугіною В.Л. за реєстровим № 656, що підтверджено договором купівлі - продажу квартири від 07.06.2005, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Губерською Н.Л., реєстровий № 132.
		Судом встановлено, що позивач визнана потерпілим інвестором від діяльності ГІБК «Еліта-Центр» на земельній ділянці забудови по АДРЕСА_1 . 
		При цьому, судом встановлено, що Указами Президента України від 03 березня 2006 року № 185 (185/2006) «Про заходи щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла та стабілізації на первинному ринку житла» з метою гарантування захисту прав громадян, постраждалих внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр»; від 04 лютого 2008 року №89/2008 «Про невідкладні заходи щодо розв`язання проблеми забезпечення житлом громадян, постраждалих внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр» та від 12 лютого 2008 року №119/2008 «Про додаткові заходи щодо розв`язання проблеми забезпечення житлом громадян, постраждалих внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр» визначено ряд суб`єктів владних повноважень, на яких покладено здійснення заходів, спрямованих на відновлення прав потерпілих від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта - Центр».
		Указом Президента України від 03 березня 2006 року № 185 «Про заходи щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла та стабілізації на первинному ринку житла» з метою гарантування захисту прав громадян, постраждалих внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр» було передбачено низку заходів щодо розв`язання проблеми забезпечення житлом зазначених громадян. Виконання цих заходів покладено на Київську міську раду та її виконавчий орган (КМДА). 
		Відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо розв`язання проблеми забезпечення житлом інвесторів, які зазнали збитків внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр» від 4 лютого 2008 року № 89 зобов`язано Кабінет Міністрів України створити у триденний строк комісію для вирішення питань забезпечення житлом громадян, постраждалих внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр», включивши до складу цієї комісії представників постраждалих громадян.
		Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо розв`язання проблеми забезпечення житлом громадян, постраждалих внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр» від 12 лютого 2008 року №119/2008, з метою забезпечення якнайшвидшого відновлення порушених прав громадян, постраждалих внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр», та опрацювання пропозицій щодо гарантування прав громадян у процесі інвестування будівництва житла, зокрема, зобов`язано КМДА розробити за участю представників постраждалих громадян та визначити порядок відшкодування відповідно до законодавства вартості інвестицій, внесених постраждалими громадянами для будівництва житла групою будівельних компаній «Еліта-Центр», визначити строки здійснення заходів з їх відшкодування.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про утворення комісії з розв`язання проблеми забезпечення житлом інвесторів, які зазнали збитків внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр» від 8 лютого 2008 року № 258-р утворено комісію з розв`язання проблеми забезпечення житлом інвесторів, які зазнали збитків внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр».
		16 жовтня 2008 року Київською міською радою прийнято рішення № 498/498 «Про розв`язання проблем потерпілих громадян від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-Центр», пунктом 2 якого затверджено «Порядок відшкодування відповідно до законодавства вартості інвестицій, внесених постраждалими громадянами для будівництва житла групою будівельних компаній «Еліта-Центр», та Попередній договір про переуступку права вимоги та поновлення права потерпілого від злочинної діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр» на отримання житла (далі - Порядок). 
		Даний Порядок визначає умови відшкодування відповідно до законодавства вартості інвестицій, внесених постраждалими громадянами для будівництва житла групою будівельних компаній «Еліта-Центр», за рахунок використання земельних ділянок, майна та коштів, що належали групі будівельних компаній «Еліта-Центр», а також за рахунок проведених інвестиційних конкурсів згідно з рішеннями Київради та розпорядженнями виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 
		Частиною першою статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
		06.01.2010 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 140-р «Про додаткові заходи щодо комплексного розв`язання проблем інвесторів, які зазнали збитків внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр», згідно п. 2 якого взято до відома, що відносини Київської міськдержадміністрації та інвесторів, які зазнали збитків внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр», пов`язані із забезпеченням інвесторів житлом, регулюються актами цивільного законодавства; укладення Київською міськдержадміністрацією з інвесторами договорів про відступлення прав вимоги, згідно з якими зазначена адміністрація зобов`язується в обмін на відступлені права вимоги передати у власність інвесторів житло або відшкодувати завдані внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр» збитки, надасть змогу забезпечити захист житлових та інших майнових прав інвесторів. 
		Відповідно до п. 4.1. Порядку попередні договори з потерпілими про переуступку права вимоги та поновлення порушених прав на отримання житла укладаються добровільно за взаємною згодою сторін в порядку та на умовах, визначених законодавством, та укладаються з громадянами, які інвестували будівництво житлових приміщень та визнані потерпілими Головним слідчим управлінням МВС України або в судовому порядку. Для укладення договорів громадяни повинні надати документи, які підтверджують їх право на отримання житла.
		Згідно п. 4.3. Порядку (зі змінами, внесеними п. 4.2 рішення Київської міської ради «Про деякі питання надання житла у власність потерпілим громадянам від діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр» від 28 грудня 2010 року № 508/5320) черговість укладення попередніх договорів з потерпілими та черговість укладення договорів про участь у будівництві житла для потерпілих від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-Центр» визначається зборами потерпілих по кожній земельній ділянці групи будівельних компаній «Еліта-Центр». Рекомендувати зборам потерпілих по кожній ділянці забудови формувати чергу укладення попередніх договорів про переуступку права вимоги відповідно до дати підписання договору з групою будівельних компаній «Еліта-Центр».
		Пунктом 4.4. Порядку визначено, що спори, пов`язані з черговістю укладання попередніх договорів, розглядаються відповідно до законодавства.
		При цьому, п. 4.3 Порядку (в редакції, до внесення змін рішенням Київської міської ради від 28 грудня 2010 року № 508/5320) було передбачено, що черговість укладання попередніх договорів з потерпілими визначає виконавчий орган Київради (Київська міська державна адміністрація). В першу чергу укладаються попередні договори з потерпілими, які повністю сплатили вартість квартири, потрапили в скрутне матеріальне становище і згідно з законодавством мають право на першочергове забезпечення житлом.
		Згідно довідки старшого слідчого в ОВС МВС України від 04.09.2006 № 13/6-4690 позивач визнана потерпілою та цивільним позивачем на суму спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 141045,14 грн в рамках кримінальної справи № 07-4690.
		Судом встановлено, що Протоколом № 7 Зборів потерпілих по земельній ділянці на  АДРЕСА_1 групи будівельних компаній «Еліта-центр» від 20.01.2019 затверджено список черговості осіб, які написали заяви на переуступку права вимоги станом на 19.01.2019 для укладання попередніх договорів.
		За вказаним списком черговості ОСОБА_6 знаходиться в списку черговості осіб для укладення попереднього договору за № 94, отже є інші громадяни, які зараховані у список черговості на укладення попереднього договору, раніше, ніж позивач та які, також, мають право на вирішення питання щодо поліпшення їх житлових умов, відтак, черговість позивача, визначена зборами потерпілих на укладення попереднього договору, ще не наступила.
		Статтею 8 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності.
		Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про громадські об`єднання» держава забезпечує додержання прав громадських об`єднань. Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб у діяльність громадських об`єднань не допускається.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
		Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		Згідно Рішення Конституційного Суду України № 1-6 рп/2002 від 26.03.2002 предметом відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад.
		Відповідно до статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом.
		Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що з дня набрання чинності рішенням Київської міської ради «Про деякі питання надання житла у власність потерпілим громадянам від діяльності групи будівельних компаній «Еліта-Центр» від 28 грудня 2010 року № 508/5320 (опубліковано в газеті «Хрещатик», 2011,02, № 20) виключно до компетенції зборів потерпілих по кожній земельній ділянці групи будівельних компаній «Еліта-Центр» належить питання черговості укладення попередніх договорів з потерпілими та укладення договорів про участь у будівництві житла для потерпілих від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-Центр». Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 23 серпня 2018 року у справі № 826/166/15, від 21 грудня 2018 року у справі № 826/115/14.
		В той же час, укладення відповідачем попереднього договору та основного договору на отримання житла з позивачем без дотримання принципу черговості потерпілих осіб, призведе до порушення вищезазначених положень діючих нормативно-правових актів, а також, не справедливості по відношенню до потерпілих, які перебувають у списку черговості раніше ніж позивач, що є порушенням ст. 24 Конституції України. 
		При цьому, встановлені судом обставини підтверджуються численними відповідями державних органів на адресу позивача, які остання долучила до матеріалів позовної заяви на обґрунтування позовних вимог.
		Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		З огляду на викладене, враховуючи досліджені та встановлені судом матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, адже, питання щодо укладення попереднього договору та основного договору повинно вирішуватись в межах та порядку, передбаченому законодавством, а тому, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту, виходячи зі змісту позовних вимог, у даній справі є неналежним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.
		Вирішуючи питання щодо належного способу захисту слід зазначити наступне.
		За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
		Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Комплексний аналіз вказаних правових норм дозволяє виснувати про те, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором, та є ефективним. При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, а також забезпечувати поновлення порушеного права. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
		Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). 
		Судом встановлено, що 13.04.2021 до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: Протокол № 6 загальних Зборів інвесторів від 09.12.2017.
		За вказаним Протоколом № 6 загальних Зборів інвесторів, потерпілих внаслідок діяльності групи ІБК «Еліта-Центр» по земельній ділянці на АДРЕСА_1 від 09.12.2017, затверджено список черговості осіб для укладання попередніх договорів, згідно з яким позивач знаходиться в списку за № 18. 
		В той же час, як вже встановлено судом, Протоколом № 7 Зборів потерпілих по земельній ділянці на  АДРЕСА_1 групи будівельних компаній «Еліта-центр» від 20.01.2019 затверджено список черговості осіб, в якому позивач знаходиться за № 94.
		Пунктом 4.4. Порядку визначено, що спори, пов`язані з черговістю укладання попередніх договорів, розглядаються відповідно до законодавства.
		Стаття 55 Конституції України проголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Основного Закону України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
		За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в установленому порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		З огляду на зазначене, позивач не була позбавлена права, вважаючи, що її права порушенні, в установленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх прав щодо оскарження рішень вище зазначених зборів, зокрема, щодо безпідставного переносу черговості, на чому неодноразово наголошувала позивач у своїх листах на адресу державних органів, копії яких долучені до матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог.
		При цьому, слід звернути увагу, що позивачем особисто долучено до матеріалів справи копію ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 25.11.2020 про відкриття провадження у справі № 756/10055/20 за позовом ОСОБА_7 до Ради Уповноважених Представників в особі Голови Ру Т.В., третя особа: КМДА про визнання рішення зборів недійсними. 
		Дій відповідача, які б перешкоджали позивачу в реалізації її прав, судом не встановлено.
		За правилом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Отже, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
		Додані позивачем до позовної заяви документи, а також, обставини та доводи, викладені позивачем на підставі цих документів, на які вона посилається, як на підставу правомірності своїх вимог, у розумінні ст. 81 ЦПК України, не доводять обґрунтованість правомірності її вимог, а відтак, й порушення її прав, при цьому надані позивачем письмові докази в обґрунтування позовних вимог є такими, що не стосуються предмета спору.
		Таким чином, узагальнюючи викладене вище, зважаючи на вимоги чинного законодавства, виходячи з аналізу судової практики, для звернення до суду позивачу необхідно визначитися з належним та ефективним способом захисту її прав, які мають бути захищені судом, в залежності від змісту права чи інтересу та характеру його порушення, невизнання або оспорення.
		При цьому, відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		При цьому, слід звернути увагу, що окрім зазначених способів захисту, є й альтернативний спосіб захисту, передбачений Законом України «Про медіацію», який визначає правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору).
		За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
		За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. 
		Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
		Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Також, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, яка повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, в той час як обставини на які посилається позивач як на підтвердження задоволення позовних вимог не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, позивач належним чином не обґрунтувала своїх доводів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Керуючись ст. ст. 2-5, 11-13, 141, 258, 259, 263, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову  ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Офіс Президента України, Кабінет Міністрів України, Київська міська рада про визнання бездіяльності та спонукання (зобов`язання) вчинити дії відмовити.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя:                                                                        Н.В. Сіромашенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...