Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/17271/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2023. Зареєстровано: 19.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2023.

Номер судового провадження: П/640/17271/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		18 грудня 2023 року 640/17271/22
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді  Балаклицького А.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання протиправними та нечинними Правил в частині,
		в с т а н о в и в:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та прийняття до розгляду позовної заяви в новій редакції, просить суд:
		- визнати протиправним та нечинним пункту 5.17.2 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, в частині "IMSPz,t", "min", "max".
		В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що позивач є учасником ринку електричної енергії та стороною відповідальною за баланс у розумінні Правил ринку, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307. 
		Зазначає, що ціноутворення згідно Правил ринку, а саме п. 5.17.2 є дискримінаційними, оскільки згідно з формулою у вищевказаному пункті для купівлі електричної енергії Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" застосовується одна із цін IMSP t або PDAM t, яка за значенням є нижчою, а для купівлі учасником ринку електричної енергії застосовується одна з цін IMSP t або PDAM t, яка за значенням є вищою. Тобто, безпосередньо закріплена формула ціни за небаланс в п. 5.17.2 Правил ринку, закріплює принцип дешевої купівлі електричної енергії для Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", і в той же час дорогої купівлі за один і той же товар у той самий період для учасника ринку.
		На думку позивача, внаслідок дорогої купівлі електричної енергії Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" акумулює на своїх рахунках прибуток від різниці ціни негативного та позитивного небалансу, що суперечить його статутним цілям, оскільки Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" не має права отримувати прибутку від торгівлі електричною енергією, в тому числі прибутку від балансування.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
		13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
		Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
		Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
		30.06.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/17271/22, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І. 
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.
		Заслухавши думку учасників справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження у справі та переходу до розгляду справи по суті, оскільки учасниками справи викладено як усно так і письмово власні правові позиції, судом визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, з`ясовано заперечення проти позовних вимог, визначено обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрано відповідні докази, проведено дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
		04.12.2023 розгляд справи по суті було продовжено в порядку письмового провадження.
		Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на правомірності оскаржуваних Правил ринку з огляду на дотримання як процедури їх прийняття, так і наявності правових підстав для них. Крім того, відповідач акцентує увагу на тому, що затвердження даних правил є частиною системи імплементація українського законодавства до законодавства Європейського Союзу.
		На думку відповідача, позивачем не наведено обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач не наведено жодної обставини, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів.
		Вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, в свою чергу, постанова від 14.03.2018 № 307 прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, а тому в силу вимог ст. 2 КАС України.
		Також від третьої особи надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
		Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що на виконання зобов`язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Закон України «Про ринок електричної енергії» спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури. 
		Поряд з цим, поступова інтеграція електроенергетичної системи України до європейської електроенергетичної мережі ENTSO-E передбачена Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода). 
		Зокрема, статтею 338 Угоди передбачається імплементація енергетичних стратегій та політик і розвиток/опрацювання прогнозів та сценаріїв, а також удосконалення статистичної облікової системи енергетичного сектора, що базується на своєчасному обміні інформацією про енергетичний баланс та потоки енергоносіїв відповідно до міжнародної практики, а також розвиток інфраструктури та розвиток конкурентоспроможних, прозорих і недискримінаційних енергетичних ринків на основі правил та стандартів ЄС шляхом проведення регуляторних реформ. 
		Угоду було ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014. 
		Разом з цим, 13 квітня 2017 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон), з метою приведення законодавства України до вимог Третього пакету енергетичного законодавства ЄС, запровадження конкурентних механізмів функціонування ринку електричної енергії. 
		Відповідно до норм Закону з 1 липня 2019 року впроваджено нову модель конкурентного ринку електроенергії, який замінив схему оптового ринку єдиного покупця на торгівлю на комерційних сегментах. 
		Враховуючи положення Закону, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як державним регулятором ринку електричної енергії, 14 березня 2018 року було затверджено низку нормативно-правових актів, які регулюють впровадження норм Закону та функціонування ринку електричної енергії та його сегментів, у тому числі Правила ринку, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307.
		Вказані Правила ринку визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України.
		Пунктом 5.17 Правил ринку визначено списання або нарахування небалансів електричної енергії.
		Відповідно до п. 5.17.2 Правил ринку списання/нарахування за небаланс для СВБ b у всіх зонах z протягом розрахункового періоду t визначається за формулою
		 
		де PDAMz,t визначена на торгах на РДН ціна купівлі  продажу електричної енергії 
		в зоні z для розрахункового періоду t, грн/МВт год;
		Кim = 0.05 коефіцієнт ціни небалансу.
		Позитивне значення CIEQb,z,t означає нарахування для СВБ (або списання для АР), тоді як негативне значення означає списання СВБ (або нарахування для АР) незалежно від напряму небалансу електричної енергії системи.
		Позивач не погоджується з вказаним пунктом, тому звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
		Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Щодо питання порушення у межах спірних правовідносин прав, свобод або ж інтересів позивача, на відсутності обставин чого наполягає відповідач, суд зазначає наступне.
		Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
		Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес цієї особи, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем. При цьому необхідно зазначити, що обов`язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.
		Предметом розгляду у даній справі є питання правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного пункту 5.17.2 Правил ринку, а саме в частині "IMSPz,t", "min", "max"
		При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ринку електричної енергії та з 18.07.2019 є стороною угоди, що укладено з ПРАТ «НЕК «Укренерго» про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом подання позивачем і акцептування НЕК «Укренерго» заяви  приєднання до договору, предметом якого є електрична елергія, а саме її небаланс.
		Відповідно до вимог статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії», виробники продають та купують електричну енергію на ринку електричної енергії відповідно до положень цього Закону, правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Виробники електричної енергії мають право на здійснення експорту та імпорту електричної енергії.
		Разом з тим, згідно з п. 1.3.5 Правил ринку, затверджених постановою відповідача від 14 березня 2018 року № 307, кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори, зокрема, про надання послуг з передачі електричної енергії, що укладається згідно із Кодексом системи передачі.
		Відповідно до ч. 2 статті 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Таким чином з викладеного слідує, що позивач є учасником правовідносин у яких буде застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт.
		Відповідно, у даному випадку у позивача виникло право на звернення до суду з даним позовом у разі, якщо він вважає протиправним п. 5.17.2 Правил ринку, в частині "IMSPz,t", "min", "max", а тому безпідставними, на думку суду, є протилежні доводи відповідача.
		В той же час, вирішуючи питання дотримання відповідачем визначеного законом порядку прийняття оскаржуваного рішення, судом враховано наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі  Закону «Про НКРЕКП») визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.
		Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
		Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора (ч. 1 ст. 1 Закону «Про НКРЕКП»).
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону «Про НКРЕКП» регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема:
		1) у сфері енергетики:
		діяльності з виробництва, передачі, розподілу, розподілу малими системами розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії, агрегації;
		діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності;
		діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу;
		діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом;
		2) у сфері комунальних послуг:
		діяльності з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);
		діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
		Розподіл видів діяльності відповідно до сфер застосовується виключно для цілей цього Закону.
		Державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України "Про природні монополії", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про енергетичну ефективність", інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах (ч. 2 ст. 2 Закону «Про НКРЕКП»).
		Згідно ч. 1 ст. 3 Закону «Про НКРЕКП» регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
		Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:
		1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;
		2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;
		3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;
		4) державного контролю та застосування заходів впливу;
		5) використання інших засобів, передбачених законом.
		Основними завданнями Регулятора є:
		1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;
		2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів;
		3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав;
		4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами;
		5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури;
		6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг;
		7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища;
		8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;
		9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг;
		10) інші завдання, передбачені законом.
		Частиною 1 ст. 17 Закону «Про НКРЕКП» визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор:
		1) приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції;
		2) вносить пропозиції до органів державної влади щодо вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг;
		3) розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема:
		ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;
		порядки контролю за дотриманням вимог законодавства у відповідній сфері регулювання та ліцензійних умов;
		порядок розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання;
		показники якості надання послуг суб`єктами природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг та суб`єктами, що провадять діяльність на суміжних ринках;
		правила ринку, правила ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку та зміни до них відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії";
		правила розгляду звернень споживачів щодо дій суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та врегулювання спорів;
		правила врегулювання спорів, що виникають між суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, а також спорів, що виникають між оператором системи передачі електричної енергії, оператором газотранспортної системи та/або оператором газосховищ та суб`єктом управління об`єктами державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування та/або зберігання природного газу, передачі електричної енергії;
		порядки (правила) організації обліку та звітності за видами ліцензованої діяльності;
		порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом;
		кодекси систем передачі та розподілу електричної енергії, газотранспортної та газорозподільних систем, кодекси газосховищ та установки LNG, підготовлені операторами, та ініціює внесення змін до них;
		порядки (методики) приєднання до електричних, теплових, газових мереж, розрахунку плати за приєднання та фінансування послуг з приєднання;
		правила користування (постачання) товарами та послугами на роздрібних ринках;
		форми звітності суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та порядок їх подання;
		порядок розслідування зловживань на оптовому енергетичному ринку;
		порядок ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Регулятором;
		порядок (методику) визначення розміру штрафів, які накладаються Регулятором. Такий порядок має враховувати, що при визначенні розміру штрафу беруться до уваги характер, тривалість та серйозність порушення, розмір заподіяної шкоди та розмір потенційного доходу, який міг бути отриманий внаслідок порушення. Такий порядок затверджується Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
		Також Законом України від 13.04.2017 № 2019-VІІІ «Про ринок електричної енергії» (далі  Закон № 2019) визначається правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
		Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону № 2019 визначено функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах: недискримінаційного ціно та тарифоутворення, що відображає економічно обґрунтовані витрати. 
		Частиною другою статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). 
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про НКРЕКП» регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності.
		Тобто основними завданнями регулятора є забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг (п. 1, 6, 9 4.3 ст. 3 Закону «Про НКРЕКП»). 
		Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону «Про НКРЕКП» порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджені Регулятором, мають бути недискримінаційними і прозорими та підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора та в офіційному друкованому виданні. При розробленні та затвердженні зазначених методик Регулятор має забезпечити, щоб суб`єкти природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг отримали належні стимули на коротко- та довгостроковий періоди щодо підвищення ефективності, ліквідації перехресного субсидіювання між видами діяльності та групами споживачів, сприяння ринковій інтеграції та безпеці постачання. У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Такі порядки (методики) повинні сприяти використанню місцевих, відновлюваних та вторинних енергетичних ресурсів, а також сприятливих до навколишнього природного середовища технологій. 
		Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону № 2019 функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах: недискримінаційного ціно та тарифоутворення, що відображає економічно обґрунтовані витрати. 
		Отже, для відповідності положень Правил ринку щодо порядку розрахунку ціни за небаланси законодавству, вони мають відповідати принципу недискримінаційного ціноутворення. 
		Однак позивач вважає, що визначений Правилами ринку порядок розрахунку ціни є дискримінаційним та таким, за якого економічну вигоду від купівлі-продажу небалансів електричної енергії отримує виключно ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», а не будь-які інші учасники ринку електричної енергії з урахуванням наступного, з чим суд погоджується.
		Так, як вбачається з матеріалів справи 18.07.2019 року між позивачем та ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» було укладено договір про регулювання небалансів електричної енергії шляхом подання позивачем і акцептування НЕК «УКРЕНЕРГО» заяви  приєднання до договору.
		Тобто предметом договору є електрична енергія, а саме її небаланс.
		Небаланс електричної енергії  це розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку (п. 46 ч. 1 ст. 1 Закону № 2019).
		В ЄС правила балансування на ринку електричної енергії встановлені в Регламенті (ЄС) 2017/2195 від 23 листопада 2017 року про встановлення керівних принципів щодо балансування електроенергії. За Регламентом 2017/2195 небалансами є обсяг електричної енергії, розрахований для сторони, відповідальної за небаланси, як різниця між виділеним обсягом та кінцевою позицією цієї сторони, відповідальної за небаланс, включаючи будь-яке коригування небалансу в межах наданого періоду для врегулювання небалансу.
		Таким чином небаланс електричної енергії  це розбіжність між прогнозними та реальними обсягами споживання електричної енергії. Постачальник є фінансово відповідальним за появу небалансу і повинен складати погодинні графіки купленої/проданої, а також спожитої електричної енергії. Уникнути небалансів можна у разі точного розрахунку планових обсягів споживання.
		В залежності від різниці відпуску та споживання електричної енергії, небаланси можуть бути позитивними та негативними.
		Позитивний небаланс - це небаланс при якому обсяг відпуску електричної енергії більше ніж обсяг запланований до продажу або обсяг спожитої електричної енергії менше, ніж обсяг закупленої електричної енергії.
		Іншими словами, позитивний небаланс це надлишок виробленої та не спожитої електричної енергії.
		Негативний небаланс це небаланс при якому обсяг відпуску електричної енергії менше, ніж обсяг запланований до продажу або обсяг спожитої електричної енергії більше, ніж обсяг закупленої електричної енергії.
		Тому негативний небаланс це завжди обсяг не виробленої електричної енергії або електричної енергії, яку потрібно додатково закупити для споживання.
		Виходячи із цих особливостей позитивного та негативного небалансу, питання щодо їх оплати вирішуються оператором системи передачі (ОСП) НЕК «Укренерго» наступним чином:
		при позитивному небалансі ОСП викупає надлишок електричної енергії, але за значно нижчою ціною, ніж на інших сегментах ринку електричної енергії;
		при негативному небалансі потрібно докупати обсяг не виробленої або додатково потрібної електричної енергії за більш високими цінами, та ці витрати понесе сторона, відповідальна за баланс.
		Пунктом 2.2 договору від 18.07.2019 року, який укладено між позивачем та третьою особою визначено, що порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
		Позивач у справі несе соціальну відповідальність (СВБ - соціальна відповідальність бізнесу) у розумінні Правил ринку, а це значить, що позивач відповідає перед ПРАТ «НЕК «Укренерго» за небаланси учасників своєї балансуючої групи.
		Відповідно до п. 5.17.2 Правил ринку списання/нарахування за небаланс для СВБ b у всіх зонах z протягом розрахункового періоду t визначається за формулою
		 
		де PDAMz,t визначена на торгах на РДН ціна купівлі  продажу електричної енергії 
		в зоні z для розрахункового періоду t, грн/МВт год;
		Кim = 0.05 коефіцієнт ціни небалансу.
		Позитивне значення CIEQb,z,t означає нарахування для СВБ (або списання для АР), тоді як негативне значення означає списання СВБ (або нарахування для АР) незалежно від напряму небалансу електричної енергії системи.
		Пункту 5.17.2 Правил ринку, списання/нарахування за небаланс для сторони, відповідальної за баланс, протягом розрахункового періоду t визначається за формулою, відповідно до якої ціна платежу за позитивний небаланс визначається: 
		а) на рівні (а) ціни небалансу IMSP t, тобто найменшої ціні пропозиції на балансуючу електричну енергію на розвантаження, в умовах (в) профіциту системи; 
		б) на рівні PDAM t - визначеної на торгах на РДН ціни купівлі-продажу електричної енергії для розрахункового періоду t, помноженої на коефіцієнт (1 - 0,05), тобто на рівні ціни РДН-5%, в умовах (в) дефіциту системи; 
		ціна платежу за негативний небаланс визначається: 
		а) на рівні PDAM t - визначеної на торгах на РДН ціни купівлі-продажу електричноїнергії для розрахункового періоду t, помноженої на коефіцієнт (1 + 0,05), тобто на рівні ціни РДН+5%, в умовах (6) профіциту системи; 
		б) на рівні (а) ціни небалансу IMSP t, тобто найбільшої ціни пропозиції на балансуючу електричну енергію на завантаження, в умовах (в) дефіциту системи. 
		При цьому, для визначення стану, в якому перебувала система на момент розрахунку, необхідно виходити з наступного: 
		1) якщо ціна небалансу IMSP t дорівнює PDAM t (ціні РДН) - система перебувала в збалансованому режимі; при цьому, ціна платежу за позитивний небаланс дорівнює PDAM t - 5%, ціна платежу за негативний небаланс дорівнює PDAM t + 5%; 
		2) якщо ціна платежу за позитивний небаланс дорівнює PDAM t - 5%, а ціна платежу за негативний небаланс перевищує ціну небалансу IMSP t, система перебувала в дефіцитному режимі; 
		3) якщо ціна платежу за негативний небаланс дорівнює PDAM t + 5%, а ціна платежу за позитивний небаланс є нижчою за ціну небалансу IMSP t, система перебувала в профіцитному режимі. 
		Відповідно до п. 5.16.1 Правил ринку, розрахунковим періодом для розрахунків за небаланс електричної енергії СВБ є одна година. 
		Згідно пункту 5.16.2 Правил ринку, (а) ціна небалансу електричної енергії (IMSP t) за розрахунковий період t дорівнює (б) маржинальній ціні балансуючої електричної енергії (у грн/МВт год) за розрахунковий період t, що розрахована відповідно до пункту 5.13.3 Правил ринку в залежності від того, чи перебуває система (в) в дефіциті, профіциті або збалансована.
		Положеннями пункту 5.13.2 Правил ринку встановлено, що (б) маржинальні ціни балансуючої електричної енергії визначаються як: 
		найбільша ціна пропозиції на балансуючу електричну енергію на завантаження, що активується, за наявності (в) дефіциту в системі, тобто коли сума електричної енергії у прийнятих пропозиціях на балансуючу електричну енергію на збільшення виробництва (або для зменшення відбору електричної енергії) більше суми електричної енергії у прийнятих пропозиціях на балансуючу електричну енергію на зменшення виробництва (або для збільшення відбору електричної енергії). Ця ціна є маржинальною ціною балансуючої електричної енергії на завантаження; 
		найменша ціна пропозиції на балансуючу електричну енергію на розвантаження, що активується, за наявності (в) профіциту в системі, тобто коли сума електричної енергії прийнятих пропозицій на балансуючу електричну енергію на збільшення виробництва (або для зменшення відбору електричної енергії) менше суми електричної енергії прийнятих пропозицій на балансуючу електричну енергію на зменшення виробництва (або для збільшення відбору електричної енергії). Ця ціна є маржинальною ціною балансуючої електричної енергії на розвантаження. 
		Пунктом 4.11.1 Правил ринку встановлено обов`язок постачальника послуг балансування (як правило, підприємства маневрової генерації) подавати розділені за розрахунковими періодами (погодинні) пропозиції на балансуючу електричну енергію окремо на завантаження та на розвантаження. Кожна пропозиція повинна містити обсяг балансуючої електричної енергії на завантаження/ на розвантаження та (г) ціну пропозиції для кожної одиниці відпуску. 
		Ціни на балансуючу електричну енергію зазначаються у грн/МВт-год з точністю до двох знаків після коми і повинні бути більше нуля. Обсяги балансуючої електричної енергії зазначаються у МВт-год з точністю до трьох знаків після коми і повинні бути більше нуля (пункт 4.11.5 Правил ринку). 
		Пунктом 5.13.3 Правил ринку передбачено наступну формулу розрахунку маржинальної ціни:
		Також пунктом 5.13.3 у кожній зоні ціна (у грн/МВт·год) небалансу для врегулювання небалансів за кожен розрахунковий період визначається за формулою
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		де ABE upe,z,rtu активована балансуюча електрична енергія на завантаження одиниці постачання послуг з балансування e в зоні z для ОРЧ rtu, МВт·год, що розраховується за формулою
		 
		де AB upe,z,rtu активовані з ранжиру відповідно до алгоритму балансуючого ринку пропозиції на балансуючу енергію на завантаження одиниці постачання послуг з балансування e в зоні z для ОРЧ rtu, МВт·год
		ABE dne,z,rtu активована балансуюча електрична енергія на розвантаження одиниці постачання послуг з балансування e в зоні z для ОРЧ rtu, МВт·год, що розраховується за формулою
		 
		де AB dne,z,rtu активовані з ранжиру відповідно до алгоритму балансуючого ринку пропозиції на балансуючу електричну енергію на розвантаження одиниці постачання послуг з балансування e в зоні z для ОРЧ rtu, МВт·год;
		MP upz,rtu маржинальна ціна балансуючої електричної енергії на завантаження в зоні z на балансуючому ринку реального часу за ОРЧ rtu, грн/МВт·год;
		MP dnz,rtu маржинальна ціна балансуючої електричної енергії на розвантаження в зоні z на балансуючому ринку реального часу за ОРЧ rtu, грн/МВт·год.
		Таким чином, пунктом 5.13.3 Правил ринку встановлено формульний алгоритм визначення (а) ціни небалансу IMSP t (у грн/МВт 20д) для врегулювання небалансів за кожен розрахунковий період, відповідно до якої: 
		1) IMSP t дорівнює маржинальній ціні балансуючої електричної енергії назавантаження за наявності (в) дефіциту в системі; 
		2) IMSP t дорівнює маржинальній ціні балансуючої електричної енергії на розвантаження за наявності (6) профіциту в системі; 
		3) IMSP t дорівнює PDAM t - визначеній на торгах на РДН ціні купівлі-продажуелектричної енергії для розрахункового періоду t, якщо система не перебуває ані в дефіциті, ані в профіциті - збалансована система. 
		В той же час, показник IMSP t представляє собою ціну небалансу електричної енергії саме для Постачальників послуг балансування, які отримують команди диспетчера на завантаження та на розвантаження, проте не для звичайних учасників ринку електричної енергії, за результатами діяльності яких утворюються позитивні (профіцитні) та негативні (дефіцитні) обсяги небалансу електричної енергії, порядок визначення яких врегульовано окремими положеннями Правил ринку. 
		Важливо зазначити, що при розрахунку ціни небалансу за період з 01 березня 2020 року по 01 березня 2021 року діяв п. 10.11 Прикінцевих та перехідних положень Правил ринку, яким було встановлено нижню граничну ціну на продаж електричної енергії на ринку небалансів, що становила 55% від ціни на ринку «на добу наперед» та верхню граничну ціну у розмірі 115% від ціни на ринку «на добу наперед». 
		Отже, до 01 березня 2021 року значення PDAM t у п. 5.17.2 Правил ринку, дорівнювало 55% від ціни на ринку «на добу наперед» за умови профіциту системи, та 115% від ціни на ринку «на добу наперед» за умови дефіциту системи. 
		Встановлене нижнє граничне обмеження у розмірі 55% від ціни РДН дозволяло учаснику ринку, який є відповідальний перед ОСП за свої небаланси в умовах профіциту енергетичної системи, продати електричну енергію за вигідною ціною, не продаючи такі надлишки електричної енергії за ціною нижче придбаної. 
		Однак, постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 189 від 05.02.2021 року було виключено нижню граничну межу, а саме «у своїх заявках на балансуючу електричну енергію зобов`язані вказувати ціну не менше від значення 55 % від ціни на РДН на цей розрахунковий період», що набрала чинності 01 березня 2021 року. 
		Пунктом 4.11.5 Правил ринку передбачено, що ціна на балансуючу енергію має бути більше нуля. 
		Враховуючи вищезазначене, з 01 березня 2021 року в години, коли на ринку наявний профіцит, електропостачальник може продати невикористаний обсяг електричної енергії навіть за 0,01 грн., тобто майже задарма і, як наслідок, зазнає доволі значних фінансових втрат.
		Враховуючи вищезазначене, найбільша різниця ціни продажу та купівлі небалансів для позивача виникає саме за умови перебування системи в профіциті.
		Такий порядок розрахунку призводить до фактичного формування цін, за яких СВБ вимушені реалізовувати на користь ОСП небаланс електричної енергії за цінами, що у понад 10 разів менше ніж середні ціни на ринку «на добу наперед», придбавати - за цінами, що у більш ніж 2 рази перевищують середні ціни на ринку «на добу наперед. 
		Тобто, положення п. 5.17.2 Правил ринку, встановлюють такі умови щодо обчислення цін на небаланси, за яких економічну вигоду отримує виключно ОСП - ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО». 
		Таким чином, відповідачем при затверджені Правил ринку було порушено принцип недискримінаційного ціно та тарифоутворення стосовно позивача як СВБ, що відображає економічно обґрунтовані витрати. 
		У зв`язку з наявністю ціноутворення, за яким СВБ та ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» реалізують небаланси за різними цінами, що можуть суттєво відрізнятися, що свідчить про наявність дискримінаційного ціноутворення в частині порядку розрахунку ціни небалансів електричної енергії відповідно до пункту п. 5.17.2 Правил ринку, що в свою чергу не відповідає вимогам п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону № 2019, що свідчить про протиправність вказаної норми в частині "IMSPz,t", "min", "max".
		В контексті дискреційнійного характеру повноважень щодо затвердження Правил ринку, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог статті 19 Конституції України, реалізація дискреційних повноважень можлива виключно в межах закону, який, в даному випадку забороняє НКРЕКП приймати Зміни до Правил ринку без погодження АМКУ.
		Відповідно розділу 9 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, виконання дискреційних повноважень не є безумовним правом, та підлягає контролю законності їх прийняття з боку суду та інших органів державної влади.
		Отже, наявність у відповідача дискреційних повноважень щодо вирішення питань, урегульованих оскаржуваним нормативно-правовим актом, не наділяє його правом прийняття такого акту всупереч положенням чинного законодавства, що спростовує відповідні посилання НКРЕКП.
		Відповідно до ч. 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Відповідно до постанови Верхового Суду № 825/2328/16 від 22 травня 2020 року, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
		Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
		Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
		Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
		Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
		Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
		Верховним Судом наголошено, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
		Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
		Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18.
		З огляду на вищевикладене, в контексті правової позиції, сформованої Верховним Судом, суд звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується наявність порушення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг процедури прийняття оскаржуваного нормативно-правового акту, допущення якого призвело до врегулювання правовідносин у сфері забезпечення функціонування ринку електричної енергії у такий спосіб, за якого зростає вірогідність негативного вплинути на конкуренцію у вказаній сфері з огляду становлення ціноутворення.
		Щодо поданого до суду висновку судово  економічної експертизи, то суд критично ставиться до доданого позивачем висновку з огляду на таке.
		Відповідно до частини 1 статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
		Згідно з частиною 6 статті 104 Кодексу у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу (оцінка судом доказів, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні).
		При цьому, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 3 стаття 90 Кодексу).
		В той же час, позивачем в ході розгляду справи не обґрунтовано належність зазначеного доказу для підтвердження власних вимог, як це передбачено частиною 3 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Таким чином, на думку суду, висновок експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи як доказ не відповідає критеріям належності (стаття 73 Кодексу) та допустимості (стаття 74 Кодексу) та відхилений судом на підставі частини 1 статті 108 Кодексу з мотивів, які викладені вище.
		Відповідно до ч. 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю шляхом визнання протиправним та нечинним, з моменту набрання даним рішенням суду законної сили, пункту 5.17.2 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, в частині "IMSPz,t", "min", "max".
		При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
		1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
		Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної частини рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуваний нормативно-правовий акт, у частині, яка становить предмет розгляду даної адміністративної справи, не відповідає всім наведеним вище критеріям.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було надмірно сплачено судовий збір у розмірі 7 443,00 грн (платіжне доручення від 10.08.2022 № 116), суд вважає за необхідне стягнути 2 481,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень  Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а також 4 962,00 грн. повернути з Державного бюджету України.
		Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд 
		в и р і ш и в:
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправним та нечинним пункту 5.17.2 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, в частині "IMSPz,t", "min", "max".
		Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (код ЄДРПОУ 41963985) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень  Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133) судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.
		Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (код ЄДРПОУ 41963985) надміру сплачений судовий збір у розмірі 4962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		Суддя Балаклицький А. І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...