Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/5838/23-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2023. Зареєстровано: 19.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2023.
Дата набрання законної сили: 18.01.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 грудня 2023 року м. Чернівці Справа № 600/5838/23-а
		 
		Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 31 прикордонного загону імені генерала-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,
		 
		УСТАНОВИВ :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 31 прикордонного загону імені генерала-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення.
		Позивач просить суд: 
		- визнати протиправним та скасувати рішення інспектора прикордонної служби 1 категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип «А») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » майстер-сержанта ОСОБА_2 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України від 13.08.2023, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено в перетинанні державного кордону на виїзд з України.
		В обґрунтування заявлених вимог вказано, що оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України у зв`язку із непідтвердженою метою поїздки. Позивач зазначає, що під час походження прикордонного контролю ним було надано працівнику Держприкордонслужби всі документи, що підтверджують наявність у нього підстав для перетинання державного кордону, а наданих документів достатньо для підтвердження підстав (мети) перетинання державного кордону України. Окрім цього, зазначає, що при виконанні своїх функціональних обов`язків службова особа відповідача, приймаючи рішення про відмову в перетинанні державного кордону від 13.08.2023 року, не могла обмежитися лише вказівкою на ненадання позивачем відповідних документів, а зобов`язана була зазначити, яких конкретно документів для перетинання державного кордону недостатньо і які, на думку відповідача, позивач повинен був надати для прикордонного контролю, чим допустив порушення принципу належного урядування. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач, приймаючи спірне рішення від 13.08.2023 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, встановленні чинним законодавством; таке рішення не відповідає критеріям правомірності, є протиправним, а тому підлягає скасуванню. 
		Ухвалою суду від 29 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, вирішено розглядати справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строк для подання заяв по суті справи.
		У поданому до суду відзиві відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на законність оскаржуваного рішення та безпідставність заявлених позовних вимог. Відповідачем зазначено, що відповідно до пункту 2-9 Правил перетинання державного кордону громадянами України у разі не підтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль». Враховуючи наявність в уповноважених службових особах Державної прикордонної служби України повноважень проводити перевірку підтверджуючих документів, з метою уточнення мети поїздки, позивачу уповноваженою службовою собою Державної прикордонної служби України було задано ряд питань, що стосується мети перетину державного кордону, а саме: уточнювався характер вантажу, а саме, яка комп`ютерна техніка, комп`ютерне устаткування та яка їх кількість буде транспортуватись; уточнювався маршрут руху для отримання вантажу; призначення вантажу. Під час відповіді на поставлені ним запитання позивач не зміг назвати найменування товару який отримуватиме, термін завантаження та пункт призначення куди повинен доставити вантаж. Враховуючи те що, громадянин України ОСОБА_1 є особою, яка підлягає мобілізації та мав намір перетнути державний кордон на виїзд як водій, що здійснює перевезення на підставі пункту 2-9 Правил перетинання державного кордону громадянами України, в ході перевірки наданих на паспортний контроль підтверджуючих документів встановлено, що громадянин надав копію заявки на перевезення вантажу до договору № 06/08 від 06.08.2023 року, копію наказу №6 прийняття на посаду водія від 09.08.2023 року. Також, під час врахування аналізу та оцінки ризиків, а саме загальнодержавний профіль ризику 3_2010_01 У «Незаконне перетинання державного кордону військовозобов`язаними громадянами України», знервовану поведінку, не надання відповіді на питання щодо характеру перевезення, на підставі не підтвердження мети поїздки ним, відповідно до абзацу 13 пункту 2-9 Правил перетинання державного кордону громадянами України уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України було прийнято рішення про відмову в пропуску через державний кордон України на підставі частини 1 статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» від 5 листопада 2009 року №1710-VI.
		Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався. 
		Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів. 
		Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі її обставини, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 21.07.2016 року.
		Згідно наказу №6 від 09.08.2023 року, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомлогістик», ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів з 09 серпня 2023 року. 
		09 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомлогістик» укладено трудовий договір. 
		Того ж дня, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомлогістик» подано Повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту №1 щодо прийняття на роботу ОСОБА_1 , яке згідно квитанції №2 прийнято Головним управлінням ДПС у м. Києві. 
		06 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бомком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомлогістик» укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №06/08 (далі  Договір №06/08 від 06.08.2023 року). 
		Згідно пунктів 1.1-1.2 Договору №06/08 від 06.08.2023 року за цим Договором Перевізник зобов`язується доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж до пункту призначення в установлений цим Договором термін і видати його Вантажоодержувачеві, а Вантажоодержувач зобов`язується прийняти доставлений вантаж та сплатити за перевезення вантажу передбачену цим договором винагороду. 
		Умови перевезення вантажу (термін і місце надання автотранспорту під завантаження, маршрут прямування, пункт призначення, вантажоодержувач (його уповноважена особа), термін доставки, вартість послуг та інше) визначаються в заявці на перевезення вантажу, яка є невід`ємною частиною цього Договору.
		Товариством з обмеженою відповідальністю «Бомком» подано Заяву на перевезення вантажу до договору №06/08 від 06.08.2023 року щодо перевезення комп`ютерної техніки, комп`ютерного устаткування, корпусів з ОСОБА_4 . Термін завантаження не пізніше 18.08.2023 року, термін доставки  не пізніше 25.08.2023 року. 
		Дані про позивача, який здійснює міжнародні перевезення, були внесені у систему "Шлях".
		Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомлогістик» подано заявку на перетин кордону №1833986 у системі «Шлях» відносно водія ОСОБА_1 на транспортному засобі Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI на пункті пропуску «Порубне-Сірет» 13 серпня 2023 року. 
		13 серпня 2023 року ОСОБА_1 прибув до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Порубне» з метою здійснити перетин державного кордону на виїзд з України.
		Під час здійснення прикордонного контролю ОСОБА_1 надано: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 виданий 21.07.2016 року органом 3202; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, державний номер НОМЕР_4 ; посвідчення водія; копію заявки на перевезення вантажу до договору № 06/08 від 06.08.2023 року; копію наказу №6 про прийняття на посаду водія від 09 серпня 2023 року.
		Як вбачається з доданих до відзиву пояснень інспектора ПС 1 категорії 3 групи інспекторів ПК відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » майстер-сержанта ОСОБА_5 , зміст яких не заперечувався позивачем згідно матеріалів справи, з метою уточнення мети поїздки позивача уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби задано ряд питань, що стосується мети перетину державного кордону, а саме уточнювався характер вантажу: комп`ютерна техніка, комп`ютерне устаткування та яка їх кількість буде транспортуватись; уточнювався маршрут руху для отримання вантажу; призначення вантажу. Під час відповіді на поставлені запитання позивачем не названо найменування товару, який отримуватиме, термін завантаження та пункт призначення куди позивач повинен доставити вантаж.
		13 серпня 2023 року інспектором ПС 1 категорії 3 групи інспекторів ПК відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » майстер-сержантом ОСОБА_5 винесено Рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_6 , відповідно до якого останньому відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України у зв`язку не підтвердженою метою поїздки під час воєнного стану.
		Не погоджуючись із указаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Отже, конституційне право особи вільно залишати територію України може бути обмежене законом, при цьому відповідний державний орган повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року №1710-VI (в редакції на час виникнення спірних відносин) іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
		Як вбачається з оскаржуваного рішення, у ньому міститься посилання саме на статтю 14 Закону України «Про прикордонний контроль», водночас зазначено, що причиною відмови у перетинанні позивачем державного кордону на виїзд з України є непідтвердження мети поїздки з посиланням, зокрема, на пункт 2-9 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року «Про затвердження Правил перетинання державного кордону України».
		У зв`язку з цим варто зазначити наступне.
		Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		В подальшому, Указом Президента України від 14.03.2022 року за №133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», внесено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 воєнний стан в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб (тобто до 25 травня).
		Відповідно до Указу Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX продовжується строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
		Указом Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
		Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
		Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30  34, 38, 39, 41  44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
		Так, згідно статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII (далі  Закон №389-VIII, у редакції на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
		Згідно пункту 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455 (у редакції на час виникнення спірних відносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
		При цьому пунктом 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року №57 (у редакції, на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
		Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
		Так, статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі  Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
		Відповідно до вимог статті 3 вказаного Закону №3857-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» від 27.01.1995 року №57.
		Так, згідно пункту 1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 (тут і далі - Правила №57 у редакції, на час виникнення спірних відносин) ці Правила визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
		Пунктом 2 Правил №57 передбачено, зокрема, те, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
		Відповідно до пункту 2-8 Правил у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
		Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів: 1) військових, правоохоронних органів; 2) військових адміністрацій; 3) медичних закладів; 4) відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.
		Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.
		Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.
		У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".
		Згідно пункту 2-9 Правил №57 (на який і міститься посилання в оскаржуваному рішенні) у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
		Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.
		Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.
		Згідно абзацу 13 пункту 2-9 Правил №57 у разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".
		Також, пунктом 10 Правил №57 передбачено, що пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону.
		У абзацах 1-3 пункту 12 Правил №57 визначено, що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.
		Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє.
		У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
		Указані положення Правил №57 кореспондують приписам частин першої-третьої статті 7 Закону України "Про прикордонний контроль", за якими паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому, з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
		У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
		Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.
		Як вбачається із встановлених судом обставин цієї справи, на виконання вищевказаних норм посадовими особами відповідача було проведено додаткову перевірку паспортних та інших документів позивача, проведено його опитування з метою встановлення мети поїздки за кордон. За результатами проведених заходів у зв`язку із не підтвердженням мети поїздки позивачу було цілком обґрунтовано відмовлено в пропуску через державний кордон.
		При цьому суд звертає увагу на те, що враховуючи вимоги законодавства, рішення про те, чи підтвердила особа мету поїздки оцінюється виключно посадовою особою державної прикордонної служби. А включення позивача до системи "Шлях", на чому акцентовано увагу у позові, не є безумовною підставою для виїзду такої особи за кордон, оскільки таке рішення приймається виключно посадовими особами державної прикордонної служби в кожному конкретному випадку, на підставі повного пакету поданих документів.
		Як повідомлено інспектором ПС 1 категорії 3 групи інспекторів ПК відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » майстером-сержантом ОСОБА_5 у доданих до відзиву письмових поясненнях, під час опитування позивач не зміг назвати найменування товару, який отримуватиме, термін завантаження та пункт призначення куди повинен позивач доставити вантаж.
		Вказаних обставин позивачем не спростовано.
		Суд зауважує, що позивачем відповідь на відзив не подано. 
		До того ж, ОСОБА_1 не звертався до суду в рамках розгляду цієї справи з клопотанням про виклик свідків, не висловлював згоду щодо допиту його як свідка згідно статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України відносно обставин проведення перевірки його документів при спробі перетину кордону 13 серпня 2023 року. 
		Окрім цього, суд звертає увагу, що у позові позивач просив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Вирішуючи спір на підставі наявних матеріалів, суд погоджується із позицією відповідача про не підтвердження позивачем мети поїздки при перетинанні кордону саме 13 серпня 2023 року.
		Щодо доводів позову про те, що в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на документи, необхідні для подання позивачем, то суд зазначає, що Правила перетинання державного кордону громадянами України передбачають виключний перелік підстав для перетину державного кордону військовозобов`язаними у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану, та документи, які подаються для їх підтвердження. Тобто, особа, яка з`явилася до відповідного пункту пропуску, повинна надати документи, які підтверджують відповідну підставу, яка надає їй право в умовах воєнного стану здійснити перетин державного кордону України. З цього можна зробити висновок, що відповідач не має можливості визначити підставу, з якої особа має право здійснити перетин державного кордону України, адже право подання необхідних документів для підтвердження тієї чи іншої підстави належить особі, яка перетинає державний кордон.
		Крім того, суд наголошує, що оскаржуване рішення має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому у разі пред`явлення позивачем документів, які надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, та одночасному підтвердженні мети поїздки - оскаржуване рішення від 13.08.2023 року жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України за наявності на те законних підстав.
		Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість заявлених вимог та не спростовано доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, не доведено незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. У спірних відносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому, правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.
		Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		Згідно частин першої  третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач довів законність оскаржуваних дій та рішення. Натомість доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до 31 прикордонного загону імені генерала-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.
		 
		Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 18 грудня 2023 року.
		 
		Повне найменування учасників справи: позивач  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 прикордонний загін імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (вул. Герцена, 2-А, м. Чернівці, ЄДРПОУ 14321682
		 
		Суддя О.П. Лелюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...