Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/17380/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; іпотечного кредиту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2023.
Дата набрання законної сили: 13.12.2023
Номер судового провадження: 61-10017ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		13 грудня 2023 року
		м. Київ
		справа № 638/17380/19
		провадження № 61-10017 св 23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., 
		Лідовця Р. А.,
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»,
		відповідачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну 
		скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 06 червня 
		2023 рокуу складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.            Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі - ТОВ «ФК «Приватні інвестиції») звернулося до суду з позовом до  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання прав іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Позовна заява мотивована тим, що 21 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк», банк), 
		та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № А020196 (Ф2329/08-08), 
		за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 94 600 доларів США зі сплатою 15,2 % річних з терміном погашення до 20 серпня 2029 року.
		21 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за умовами якого останній на забезпечення вказаного кредитного зобов`язання передав в іпотеку банку належне йому майно - квартиру 
		АДРЕСА_1 .
		Між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» було укладено договір факторингу від 29 листопада 2011 року та договір про відступлення прав за договорами іпотеки від 16 грудня 2011 року, за умовами яких ПАТ «Кредобанк» відступило на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» права вимоги за кредитним договором від 21 серпня 2008 року та договором іпотеки від 21 серпня 2008 року, укладеними з ОСОБА_1 .
		Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 вересня 
		2012 року у справі № 2-1078/11 позов ПАТ «Кредобанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором від 21 серпня 2008 року № А020196 (Ф 2329/08-08) у загальному 
		розмірі 147 250,15 доларів США, що еквівалентно 1 174 835,32 грн.
		04 червня 2013 року Червонозаводський районний суд м. Харкова видав виконавчий лист № 2-2933/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь 
		ПАТ «Кредобанк» вказаної заборгованості за кредитним договором від 21 серпня 2008 року № А020196 (Ф 2329/08-08).
		Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2013 року 
		у справі № 646/6740/13-ц заяву ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні за виконавчими листами 
		№ 2-2933/2011, виданими 04 червня 2013 року Червонозаводським районним судом м. Харкова.
		Виконавчий лист від 04 червня 2013 року № 2-2933/2011 пред`явлено до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та 28 січня 2016 року відкрито виконавче провадження №49941084, замінено стягувача з ПАТ «Кредобанк» на ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції».
		Оскільки заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова 
		від 20 вересня 2012 року у справі № 2-1078/11 виконано не було, кредит 
		не погашено, тому ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» прийнято рішення задовольнити вимоги за кредитним договором у позасудовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з пунктами 5.3, 5.4 договору іпотеки.
		Проте з інформаційної довідки від 24 червня 2019 року з відомостей про реєстрацію права власності на предмет іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно товариство довідалося, що предмет іпотеки: квартира 
		АДРЕСА_1 належить не іпотекодавцю 
		ОСОБА_1 , а іншій особі - ОСОБА_2 . Підставою виникнення 
		права власності зазначено договір купівлі-продажу, серія та номер: 4960, 
		виданий 27 грудня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуменною Л. П.
		Таким чином, ОСОБА_1 відчужив предмет іпотеки без згоди товариства, як іпотекодержателя, що свідчить про порушення положень частини третьої статті 9 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 586 ЦК України та 
		пунктів 4.1.4, 4.1.5 договору іпотеки. Крім того, зміна власників спірного нерухомого майна відбувалась всупереч наявності записів про заборону відчуження і про іпотеку в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та державному реєстрі іпотек. 
		Вважав, що відповідно до положень статті 23 Закону України «Про іпотеку» зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки перейшли до ОСОБА_2 , як нового власника предмета іпотеки, проте відповідачі цього факту не визнають.
		З врахуванням викладеного ТОВ «ФК «Приватні інвестиції»просило суд визнати за товариством права іпотекодержателя, які визначені положеннями закону та умовами договору іпотеки від 21 серпня 2008 року, у тому числі право задовольнити свої вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором 
		від 21 серпня 2008 року № А020196 (Ф 2329/08-08) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 . У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед товариством за кредитним договором від 21 серпня 2008 року № А020196 (Ф 2329/08-08) 
		у розмірі 147 250,15 доларів США, що еквівалентно 3 632 639,55 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 21 серпня 2008 року на вищевказану квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023 року 
		у складі судді Аркатової К.В. у задоволенні позову ТОВ «ФК «Приватні інвестиції»відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири, докази щодо недобросовісності дій останнього відсутні.
		ОСОБА_1 не набув права власності на предмет іпотеки, а отже, не міг здійснювати повноваження щодо розпорядження ним, як однієї із складових права власності. У пункті 1.3 договору іпотеки зазначено, що предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку буде зареєстроване за іпотекодавцем на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Некрасовою Н. А. 21 серпня 2008 року. У пункті 2.1.1 іпотечного договору зазначено, що іпотекодавець гарантує, що предмет іпотеки стане його власністю після укладення цього договору.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12 червня 2013 року 
		№ 9322279 спірна квартира належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 01 серпня 2007 року.
		12 вересня 2013 року право власності на спірну квартиру набуто ОСОБА_5 , який отримав свідоцтво про придбання квартири на підставі акту державного виконавця про реалізацію майна, затвердженого 09 вересня 2013 року Дзержинським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.
		27 грудня 2013 року ОСОБА_2 придбав цю квартиру у ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири.
		Отже, відсутні докази на підтвердження того, що у ОСОБА_1 виникло право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Відсутні докази того, що ця квартира була предметом іпотеки, оскільки вона не належала ОСОБА_1 на праві власності.
		У зв`язку із пред`явленням позову про стягнення кредитної заборгованості 
		ПАТ «Кредобанк» змінив строк виконання основного зобов`язання відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і з моменту набрання чинності заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 вересня 
		2012 року у справі № 2-1078/11 почався перебіг строк позовної давності, про застосування якого заявлено ОСОБА_2 , у тому числі за забезпечувальним зобов`язанням, тобто для вимог за договором іпотеки. Отже, станом на день звернення з цим позовом ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання прав іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме станом на 08 листопада 2019 року, позовну давність за цими вимогами пропущено, що також є підставою для відмови у позові.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Харківського апеляційного суду від 06 червня 2023 рокуапеляційну скаргу ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» задоволено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове. Позов ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» задоволено. Визнано за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції»права іпотекодержателя за договором іпотеки від 21 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Некрасовою Н. А., зареєстрованого в реєстрі за № 1826, укладеним між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , стосовно іпотечного 
		майна - квартири 
		АДРЕСА_2 .
		Звернуто стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки 
		від 21 серпня 2008 року, а саме: на квартиру   
		АДРЕСА_1 , загальною площею 42,3 кв. м, житловою площею 28,3 кв. м, що належить ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» шляхом продажу на прилюдних торгах у порядку примусового виконання рішення, в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 серпня 2008 року № А020196 (Ф2329/08-08) у розмірі 
		147 250,15 доларів США.
		Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції»судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у сумі 4 405 грн з кожного.
		Зупинено виконання постанови суду у частині реалізації предмета іпотеки на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення.
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що зі змісту договору іпотеки від 21 серпня 2008 року предметом іпотеки є нерухоме майно - двокімнатна квартира, загальною площею 42,3 кв. м, житловою площею 28,3 кв. м, розташована за адресою АДРЕСА_3 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Некрасовою Н. А. 21 серпня 2008 року, за реєстровим 
		№ 1824, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 21 серпня 2008 року 
		за № 3093141.
		Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22 серпня 2008 року на підставі договору іпотеки внесено заборону відчуження спірної квартири, власником якої є ОСОБА_1 . Станом на час придбання 27 грудня 2013 року спірної квартири ОСОБА_2 обтяження щодо зазначеного майна знято не було.
		Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати ОСОБА_2 добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки на момент придбання 
		цього майна у реєстрі містилась інформація щодо його обтяження.
		Отже, обґрунтованими є вимоги позивача про визнання прав іпотекодержателя. 
		Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 вересня 
		2012 року у справі № 2-1078/11 позов ПАТ «Кредобанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором від 21 серпня 2008 року № А020196 (Ф 2329/08-08) у розмірі 
		147 250,15 доларів США. Вказане судове рішення ОСОБА_1 не виконано, тому обґрунтованими є вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення вищевказаної кредитної заборгованості. 
		За загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, про застосування якої завлено ОСОБА_2 , навіть за наявності рішення суду про відмову у позові з підстав пропуску позовної давності зобов`язання не припиняється. Зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконано, рішення суду про стягнення кредитної заборгованості перебуває на примусовому виконанні у виконавчій службі. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для застосування строку позовної давності не вбачається.
		Оскільки на момент ухвалення апеляційним судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, тому виконання рішення суду зупинено на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 638/17380/19 з Дзержинського районного суду м. Харкова. Підстава відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено  ОСОБА_2 , оскільки банк, звернувшись до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості з  ОСОБА_1 , змінив строк виконання основного зобов`язання згідно з положеннями частини другої статті 1050 ЦК України. Вважав, що з моменту набрання чинності заочним рішенням Червонозаводського районного суду 
		м. Харкова від 20 вересня 2012 року у справі №2-1078/11, яким стягнуто кредитну заборгованість з     ОСОБА_1 на користь банку, тобто з 07 листопада 
		2012 року, почав перебіг строк позовної давності для забезпечувального зобов`язання, а саме для вимог за договором іпотеки.
		Проте з цим позовом до суду ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» звернулося лише 
		у листопаді 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Апеляційний суд у порушення положень закону дійшов помилкового висновку про те, що не вбачаються підстави для застосування строку позовної давності. Посилався на відповідні судові рішення Великої Палати Верховного Суду. 
		Відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що у   ОСОБА_1 виникло право власності на спірну квартиру, оскільки відсутній договір купівлі- продажу цієї квартири, укладений між попереднім її власником - ОСОБА_4 та   ОСОБА_1 . 
		Крім того,  ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки придбав її на підставі нотаріально посвідченого договору, нотаріус перевіряв обтяження щодо спірної квартири та запевнив ОСОБА_2 , як покупця, у їх відсутності. 
		Доводи особи, яка подала відзив 
		У жовтні 2023 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції»подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. 
		Згідно з договором іпотеки від 21 серпня 2008 року предметом іпотеки є спірна квартира АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири. На вказане нерухоме майно було накладено обтяження. Правові підстави для припинення іпотеки, які визначені положеннями статті 17 Закону України «Про іпотеку», відсутні. 
		ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки на час набуття останнім права власності на вказане нерухоме майно було наявне обтяження речових прав на нього, тобто накладено заборону на відчуження предмета іпотеки. Отже, до ОСОБА_2 перейшли права та обов`язки іпотекодавця. 
		Позивачем строк позовної давності, про застосування якого заявлено ОСОБА_2 , не пропущено, оскільки ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» довідалося про порушення своїх прав лише 24 червня 2019 року, тобто після отримання інформаційної довідки, відповідно до якої спірна квартира зареєстрована не за іпотекодавцем -  ОСОБА_1 , а за  ОСОБА_2 .
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		21 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № А020196 (Ф2329/08-08), за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 94 600 доларів США зі сплатою 15,2 % річних з терміном погашення до 20 серпня 2029 року.
		21 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого останній на забезпечення вказаного кредитного зобов`язання передав в іпотеку банку належне йому майно - квартиру 
		АДРЕСА_1 .
		Між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу від 29 листопада 2011 року та договір про відступлення прав за договорами іпотеки від 16 грудня 2011 року, за умовами яких ПАТ «Кредобанк» відступило на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» права вимоги за кредитним договором від 21 серпня 2008 року та договором іпотеки від 21 серпня 2008 року, укладеними з ОСОБА_1 .
		Отже, відповідно до положень статей 512-514, 516 ЦК України ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» набуло право вимоги, як новий кредитор, до ОСОБА_1 
		за кредитним договором від 21 серпня 2008 року.
		Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 вересня 
		2012 року у справі № 2-1078/11 позов ПАТ «Кредобанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором від 21 серпня 2008 року № А020196 (Ф 2329/08-08) у загальному 
		розмірі 147 250,15 доларів США, що еквівалентно 1 174 835,32 грн.
		04 червня 2013 року Червонозаводський районний суд м. Харкова видав виконавчий лист № 2-2933/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь 
		ПАТ «Кредобанк» вказаної заборгованості за кредитним договором від 21 серпня 2008 року № А020196 (Ф 2329/08-08).
		Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2013 року 
		у справі № 646/6740/13-ц заяву ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні за виконавчими листами 
		№ 2-2933/2011, виданими 04 червня 2013 року Червонозаводським районним судом м. Харкова.
		Виконавчий лист від 04 червня 2013 року № 2-2933/2011 пред`явлено до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та 28 січня 2016 року відкрито виконавче провадження №49941084, замінено стягувача з ПАТ «Кредобанк» на ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції».
		Позивач вказував про те, що оскільки заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2012 року у справі № 2-1078/11 виконано не було, кредит не погашено, тому ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» прийнято рішення задовольнити вимоги за кредитним договором у позасудовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з пунктами 5.3, 5.4 договору іпотеки.
		Відповідно до інформаційної довідки від 24 червня 2019 року з відомостей про реєстрацію права власності на предмет іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно предмет іпотеки: квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 . Підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу, серія та номер: 4960, виданий 27 грудня 
		2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуменною Л. П.
		У грудні 2022 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано 
		до суду першої інстанції клопотання про застосування строку позовної 
		давності (а.с. 117, т. 2). 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3  підлягає частковому задоволенню. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Оскаржувана постанова апеляційного суду вищезазначеним вимогам закону не відповідає. 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
		Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
		Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
		Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. 
		Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку,  якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. 
		Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. 
		Забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема 
		в позасудовому порядку, переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
		У випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. 
		У справі з належною позовною вимогою (зокрема, про визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
		Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44 гс 20).
		Оскільки боржником зобов`язання за кредитним договором, як і рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконано, то позивач звернувся до суду з позовом про визнання прав іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки. 
		Щодо позовної давності
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
		Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.
		Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
		Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. 
		Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. 
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 
		Наслідки спливу позовної давності визначені статтею 267 ЦК України, згідно із частиною четвертою якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
		Згідно з частиною п`ятою статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Отже, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але згідно з положеннями частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. 
		При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. 
		Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини
		Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50 гс 20).
		ОСОБА_2 до суду першої інстанції подано заяву про застосування строку позовної давності.
		Висновок апеляційного суду про те, що підстав для застосування строку позовної давності не вбачається, не відповідає положенням закону, оскільки нормами ЦК України визначено, що інститут позовної давності полягає у наданні особі, цивільне право якої порушено, певного строку саме для звернення до суду за захистом цього права, у тому числі за допомогою державного примусу. 
		Таким чином, апеляційний суд не врахував що дія інституту позовної давності є проявом принципу правової визначеності, який забезпечує стабільність цивільних відносин у суспільстві, проте у правовідносинах, які виникли між сторонами, відсутні правові підстави для його не застосування, що буде свідчити про порушення прав відповідача та вимог правової визначеності.
		20 вересня 2012 року заочним рішенням Червонозаводського районного суду 
		м. Харкова у справі № 2-1078/11 позов ПАТ «Кредобанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором від 21 серпня 2008 року № А020196 (Ф 2329/08-08) у загальному 
		розмірі 147 250,15 доларів США, що еквівалентно 1 174 835,32 грн.
		У листопаді 2019 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», яке є правонаступником 
		ПАТ «Кредобанк», звернулося до суду з цим позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання прав іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Верховний Суд звертає увагу апеляційного суду на недопустимість використання у судовому рішенні слів «навіть», «якби», оскільки це є припущенням. 
		 
		Посилання апеляційного суду на те, якщо позовна давність пропущена, 
		але зобов`язання не виконано, то вимоги кредитора мають бути задоволені у будь якому випадку не узгоджуються із суттю інституту позовної давності. У цьому випадку невиконане зобов`язання переходить у статус «натурального зобов`язання» зі всіма його наслідками (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі 
		№ 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171 сво 18), постанови Верховного Суду від 17 листопада 2020 року у справі № 904/6892/17, від 27 липня 2021 року у справі № 545/747/20 (провадження № 61-18293 св 20)).
		Не може залишатися у силі рішення суду першої інстанції, про що просить  ОСОБА_2 , оскільки у порушення вимог статей 264, 265 ЦК України районний суд взагалі не досліджував поважність причин пропуску позовної давності, обмежившись формальною фразою про її пропуск. 
		Отже, апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити доводи  ОСОБА_2 щодо пропуску ТОВ «ФК «Приватні інвестиції»строку позовної давності та доводи позивача про те, що про порушення своїх прав він довідався лише 24 червня 2019 року.
		З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції 
		у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.
		Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. 
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
		 
		 
		Постанову Харківського апеляційного суду від 06 червня 2023 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                     Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                              І. Ю. Гулейков
		 
		                                                                                       Б. І. Гулько
		 
		                                                                                       Г. В. Коломієць
		 
		                                                                                      Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...