Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/8492/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 19.12.2023. Зареєстровано: 20.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/521/1357/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023080030000094

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                 Справа № 521/8492/23
		                            Пр-ня по справі № 1кп/521/1357/23
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		11 грудня 2023 року 
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі колегії суддів: 
		Головуючого судді  ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		із секретарем судового засідання  ОСОБА_4 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 62023080030000094 від 17.03.2021 року, у відношенні: 
		    ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Афанасіївка, Снігурівського району, Миколаївської області, громадянина України, маючого середню освіту, станом на 24.02.2022 року займав посаду молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки державної установи «Північна виправна колонія (№90)», одружений, маючий на утримані двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК.
		 
		   Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		   з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_6 
		   з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_5 , захисник  адвокат ОСОБА_7 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		   1.1.Представники влади РФ, спланували, підготували і почали воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ на територію України.
		   24.02.2022 року на виконання вказаного наказу військовослужбовці збройних сил РФ, шляхом збройної агресії з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державний кордон України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. 
		   24.02.2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України, на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався, в тому числі продовжений станом на день ухвалення вироку. 
		   Після початку агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил РФ було тимчасово взято під контроль м. Херсон  обласний центр Херсонської області та частину інших населених пунктів на території Херсонської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установи, організаціями, іншими об`єктами, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами. 
		   З метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Херсонської області, які на даний час контролюються (контролювались) та утримуються (утримувались) російськими військами, представниками РФ з числа своїх громадян та місцевого населення Херсонської області були сформовані підрозділи силового блоку, які виконують функції правоохоронних органів, тим самим вчиняють діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. 
		    ОСОБА_5 будучи громадянином України, займаючи посаду молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки державної установи «Північна виправна колонія (№90)», яка відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально  виконавчу службу України» входить до осіб молодшого начальницького складу та відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про державну кримінально  виконавчу службу України», прийнявши присягу на вірність народові України та, серед іншого, зобов`язався неухильно додержуватись Конституції та Законів України, будучи працівником правоохоронного органу відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання РФ території Херсонської області, зокрема обласного центру  м. Херсона, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, діючи умисно, з метою утворення та функціонування на території Херсонської області та зокрема, м. Херсона, окупаційною адміністрацією РФ системи органів державної влади РФ, у тому числі правоохоронної, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади, перебуваючи на території м. Херсона, будучи обізнаним про факт ведення РФ агресивної війни проти України, порушивши присягу з власної ініціативи, добровільно у період часу з червня по листопад 2022 року, більш точний час не встановлено, зайняв посаду у підпорядкованому окупаційній адміністрації РФ незаконно створеному органі - «младшего инспектора отдела надзора и безопасности Северной исправительной колонии (№ 90) Управлении службы исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний», завдаючи своїми діями шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом становлення та дії правоохоронної гілки окупаційної влади РФ на території Херсонської області, здійснивши таким чином перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану. 
		   1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 111 КК, за кваліфікуючими ознаками: державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинена в умовах воєнного стану.
		 
		   2.Покази і правова позиція обвинуваченого.
		   2.1.Обвинувачений на початку судового розгляду визначив свою правову позицію як  не визнання своєї вини. Він показав, що не працював на владу Російської Федерації і державу Україну не зраджував. Працював лише на українську владу, на посаді молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)». 23.02.2022 року він заступив на службу і вже 24.02.2022 року начальник колонії зібрав всіх співробітників по тривозі та об`явив, що переводить всіх на казармене становище. Відповідно протягом двох місяців він постійно знаходився в колонії. Після, у травні 2022 року, начальник колонії дозволив виїхати додому. В колонію повернувся він і його брат ОСОБА_8 31.05.2022 року та написали рапорти на звільнення. Після цього були вдома. Кожного разу, коли приїздили в м. Херсон за продуктами харчування, приблизно 1-2 рази на місяць, вони заходили в колонію, щоб дізнатись про те, чи повернуть йому і брату трудові книжки, однак керівництво колонії відмовляло в цьому. 
		   2.2.Під час прямого і перехресного допиту ОСОБА_5 показав, що при українській владі мав звання старшого прапорщика внутрішньої служби. В його обов`язки входило нагляд за засудженими, запобігання втеч, охорона засуджених, протидія масовим заворушенням та безпорядкам. Коли його приймали на роботу при українській владі, він присягу народу України не давав, лише пройшов медичний огляд, та надав документи щодо себе і своєї родини. Коли приїздив в м. Херсон, то зрозумів, що після 31.05.2022 року колонія почала працювати за російським законодавством і під владою Російської Федерації. Йому не відомо, в якій валюті отримували заробітну плату в колонії. Йому дійсно пропонувало керівництво працювати в колонії, однак він відмовився. У нього був Наказ про звільнення з колонії та запис в трудовій книжці, про це він дізнався з копії трудової книжки, яку йому надали у відділі кадрів. Сам оригінал книжки не віддали. Він не виїхав з місця окупації, оскільки в нього не було грошей, а також тому що в нього багато членів родини, дружина, троє дітей та двоє батьків похилого віку, яких не міг залишити самих. Йому відомо з чуток, що засуджених з колонії, російські військові використовували для фортифікаційних робіт для захисту м. Херсону від Збройних Сил України. Департамент виконання покарань не надсилав до колонії жодних інструкцій та Наказів про евакуацію та послідовність дій при умовах війни. 
		   2.3.Щодо свідків, які показували проти ОСОБА_5 , останній заявив, що не знає, чому вони його обмовляють. У нього з ними, звичайні робочі стосунки, які не мали ознак неприязні або дружби. Він припускає, що свідки могли його бачити на території колонії коли він приїздив за документами (трудовою книжкою та військовим квитком) до відділу кадрів та заходив в місце де палять цигарки співробітники колонії та спілкувався з деякими працівниками. Можливо також, свідки обмовляють його оскільки їм щось пообіцяли за такі покази. 
		   2.4.Щодо документів «Журнала регистрации внутренней коресподенции» і Актів обшуку і технічного огляду території, приміщень та споруд установ, як на українській мові так і на російській, ОСОБА_5 показав, що він не знає звідки в документах взялись його підписи і його прізвище як працівника колонії під час окупаційної влади Російської Федерації. Були такі випадки коли вони заповнювали Акти заздалегідь навіть на рік вперед. Іноді підписи ставили інші люди ніж ті що зазначені в Акті. Він стверджує, що після звільнення 31.05.2022 року в колонії він жодного документу не заповнив. 
		   2.5.Після встановлення влади Російської Федерації ОСОБА_5 заходив в колонію на підставі власного паспорта. Посвідчення у нього не було. Він вважає, що кожний громадянин може зайти в колонію на підставі паспорту і жодних перешкод для цього не було. Обвинувачений не зміг пояснити, чому він в «Журнале регистрации внутренней коресподенции» записаний, як персонал колонії. Документи, під час своєї служби при владі України, він міг складати і російською мовою. Це дозволяло керівництво. Він ніколи не отримував заробітну плату в рублях. За час окупації він та його сім`я жили тільки за кошти дружини, яка працювала в сільській школі. Заробітну плату вона отримувала на картку від України у гривнях. Також вони жили з господарства, яке було в них біля приватного будинку в селі. 
		   2.6.Разом з тим, наприкінці судового розгляду, після вступу у провадження нового захисника  адвоката ОСОБА_7 , обвинувачений змінив покази і 08.12.2023 року в судовому засіданні додатково показав, що 24.02.2022 року він знаходився на території колонії. Одразу після початку війни, колонія перейшла на казармене положення. У середині травня начальник колонії ОСОБА_9 довів до відома співробітників колонії, що він звертався до Міністерства Юстиції України з проханням повідомити порядок дій під час окупації та навіть до окупації, однак жодної відповіді надано не було. Їх залишили напризволяще. 31.05.2022 року він і брат ОСОБА_10 звільнились і поїхали додому. 01.06.2022 року до нього додому приїхали раніше незнайомі військові збройних сил РФ у масках зі зброєю та після перевірки документів повідомили, що ОСОБА_5 повинен вийти на роботу у колонію, у іншому випадку з ним та з його сім`єю може бути фізична розправа. Погрози та залякування мали реальний характер, а тому він дуже сильно перелякався. Після цього він пішов до брата та спільно вони вирішили повернутись на службу. Паспорт громадянина Російської Федерації, ОСОБА_5 не отримував. У нього не було жодного умислу на спричинення будь-якої шкоди державі України. Жодної шкоди він державі Україна не спричинив. Він не бажав спричинити суспільно небезпечні наслідки для держави України. Він був дуже розгублений та наляканий, а тому не знав як вчинити. В колонії в той проміжок часу відбувались бунти, під час яких засуджені вимагали їх випустити з колонії. Якщо б вони випустили 1500 засуджених на вулиці м. Херсона, наслідки могли б бути дуже небезпечними для мешканців міста. Можливо на початку війни, ОСОБА_5 міг виїхати з м. Херсона, однак оскільки було введено казармене положення, то відповідно він втратив таку можливість. Чи випускали з окупованих територій таких чоловіків як він, йому не відомо. Коли він та брат прийшли на службу вони доповіли про такі факти керівництву колонії, яка була під окупаційною владою, але жодної реакції не було. Вони повідомили, що треба продовжувати працювати. Коли почалась деокупація м. Херсона, їм запропонували евакуюватись на лівий берег р. Дніпра, однак він та брат відмовились, оскільки не хотіли залишати свою батьківщину. 
		   2.7.Щодо свідків, обвинувачений ОСОБА_5 показав, що свідок ОСОБА_11 давала неправдиві покази, в частині його виходу за межі колонії та конвоювання засуджених для виконання фортифікаційних робіт у м. Херсоні. Він підтверджує, що дійсно спільно працювали з ОСОБА_11 , яка працювала сторожем, а також з оперативними працівниками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та не атестованими працівниками колонії ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Обвинувачений ОСОБА_5 вважає, що неправдиві покази свідки надавали можливо під тиском. 
		   2.8. ОСОБА_5 наполегливо стверджує, що ніякої державної зради не вчиняв. Він лише виконував свої службові обов`язки за українським законодавством. Він пояснює, що все життя прожив на українській землі і хотів би і далі проживати в Україні і працювати на благо Української держави. В той проміжок часу він лише намагався вижити. Йому було страшно і він не розумів, що треба робити і як треба вчинити, оскільки ніхто не знав, що буде далі. 
		   2.9.Під час перехресного допиту прокурором, ОСОБА_5 показав, що заробітну плату після 02.06.2022 року він отримував у російських рублях. Жодних документів про прийняття на службу на російську владу, ОСОБА_5 не підписував. Він просто продовжив виконувати свої обов`язки як це робив і до 02.06.2022 року. 
		 
		   3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		   3.1.Даючи оцінку доводам обвинуваченого суд вважає, що ОСОБА_5 незважаючи на суперечливі покази, винний у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК. Така вина доведена стороною обвинувачення під час судового розгляду поза розумним сумнівом. Відповідно нижче у вироку суд переходить до оцінки та аналізу доказів. 
		 
		   І.Усні докази (покази).
		   3.2.Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що вона 42 роки пропрацювала в «Північній виправній колонії № 90» в м. Херсоні. Вона працювала на різних роботах, останній час працювала сторожем на центральній прохідній. Вона була не атестованим співробітником, оскільки не має відповідної освіти. Обвинуваченого ОСОБА_5 вона знає як наглядача колонії. Стосунки з ним виключно службові. Підстав обмовляти його у неї не має. Свідок показала, що в березні  квітні 2022 року до м. Херсона зайшли російські війська. Начальник колонії в кінці травня на початку червня 2022 року зібрав всіх працівників колонії і повідомив, що з 01 червня 2022 року в колонії буде керівництво Російської Федерації. Запропонували, що працівники можуть добровільно розпочати працювати на російську владу, ті хто не бажає можуть звільнитись. Така позиція була абсолютно добровільною. Багато людей серед співробітників колонії погодились працювати на російську владу. Їм запропонувала дуже гарну заробітну плату на рівні приблизно 50-60 тисяч рублів. В тому числі погодився працювати ОСОБА_5 на рівнозначній посаді. Він продовжував здійснювати нагляд за засудженими. Коли засуджених виводили в місто для проведення фортифікаційних робіт та діяльності пов`язаної із роботами по створенню безпекових заходів для міста Херсону від української армії, ОСОБА_5 був наглядачем таких засуджених. Їй не відомі жодні факти катування співробітників колонії і примусу задля залишення працювати на російську владу. Одного співробітника було вбито ( ОСОБА_16 ), однак за чутками він надавав інформацію Збройним Силам України. 
		   Під час перехресного допиту, свідок ОСОБА_11 показала, що відмовилась працювати на російську владу. Вона дійсно працювала сторожем з червня по вересень 2022 року у колонії, однак оформлена на роботі не була, заробітну плату не отримувала і в подальшому просто пішла з роботи. Лише у вересні вже отримала від української влади на картку грошові кошти, як заробітну плату.
		   3.3.Показами свідка ОСОБА_12 , який показав, що працював тривалий час старшим інспектором відділу охорони з організації служби озброєння та спеціальних засобів «Північної виправної колонії № 90» в м. Херсоні. Обвинуваченого ОСОБА_5 знає як молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки «Північної виправної колонії № 90». Відносини з ним виключно службові. Підстав обмовляти його у нього не має. Свідок показав, що після того як в м. Херсон зайшли війська Російської Федерації, відповідна влада і в самій колонії змінилась. В кінці травня 2022 року відбулись збори, на яких керівництво запропонувало всім співробітникам колонії почати працювати на владу Російської Федерації. Значна частина колективу погодилась. ОСОБА_12 одразу подав заяву про звільнення. ОСОБА_5 навпаки погодився і почав працювати на російську владу. Він зайняв тотожну посаду. Вони почали отримувати заробітну платню у рублях, приблизно 50 тисяч гривень. Для прийняття на роботу спочатку потрібно було звільнитись з посади за українськими законами, та подати заяву на прийняття на роботу за російськими. Також необхідно було прийняти присягу на вірність російському народу. Всі обставини, які стосуються служби ОСОБА_5 та інших осіб, які зрадили власній присязі народу України, він дізнався від іншого співробітника, який також працював на владу російської федерації ОСОБА_17 в приватній бесіді. 
		   3.4.Показами свідка ОСОБА_13 , який показав, що перед захопленням військами Російської Федерації Херсонської області він працював в Північній виправній колонії № 90 в м. Херсоні оперуповноваженим оперативного відділу. ОСОБА_5 в цей час працював у колонії інспектором відділу нагляду та безпеки. Відносини між ними були виключно службові. Про те, що колонія перейшла працювати під владу російської федерації дізнався від керівника колонії ОСОБА_18 , приблизно у другій половині травня 2022 року. Фактично колонія почала працювати під владою РФ з 01.06.2022 року. На зборах особового складу колонії ОСОБА_18 довів цю інформацію до відома всіх працівників колонії і повідомив, що вони можуть вільно, за бажанням перейти працювати під владу РФ. Хто не хотів працювати міг звільнитись. ОСОБА_5 погодився працювати на владу РФ. ОСОБА_13 спочатку відмовився, однак через певний час під погрозами погодився повернутись у колонію, а саме 27.06.2022 року. Йому відомий зі слів ОСОБА_19 факт катування співробітника колонії гр. ОСОБА_20 , який незаконно заніс на територію колонії мобільний телефон і в подальшому його було покарано і страчено. Свідку відомо також про факт погрози фізичною розправою у відношенні ОСОБА_21 , який працював оперуповноваженим, з метою щоб той почав працювати на владу РФ. Щодо ОСОБА_5 свідку не відомо, чи застосовувались до нього заходи фізичного та психологічного впливу, з метою примусити його виконувати службові обов`язки. Заробітну плату ОСОБА_5 і інші співробітники отримували в російських рублях. До повноважень інспектора ОСОБА_5 входило нагляд за засудженими під час виконання ними розпорядку дня; перевірка засуджених; вивід їх до столової та санітарної частини; у необхідних випадках проводити обшуки на предмет виявлення заборонених предметів. Свідку не відомі факти виконання робіт засудженими, які пов`язані із укріпленням міста Херсон та створення фортифікаційних споруд поза межами колонії. Однак він знав, що до колонії привозили ліс, який засуджені обробляли і який потім кудись вивозився. Йому відомо, що ОСОБА_5 при владі РФ просто виконував свої обов`язки, як і при українській владі. 
		   3.5.Показами свідка ОСОБА_14 який показав, що він з 2007 року є пенсіонером Державної кримінально-виконавчої служби України. Раніше працював заступником начальника «Північної виправної колонії № 90»м. Херсоні, потім помічником начальника колонії. З вказаної посади і пішов у відставку. Як тільки війська РФ зайшли у м. Херсон, виправна колонія перейшла під владу росіян. Через деякий час до нього зателефонував раніше знайомий ОСОБА_22 , який при росіянах став працювати начальником режимної частини колонії і запропонував йому працювати у колонії. При цьому висловив певні погрози, зазначивши, що РФ у м. Херсоні тепер назавжди і з людьми трапляються іноді неприємні речі, тому краще йому погодитись допомогти російській владі і попрацювати в колонії. ОСОБА_14 погодився і його прийняли на роботу оператором пульту. В його обов`язки входили фактично диспетчерські функції передачі інформації в межах колонії між різними підрозділами. ОСОБА_5 в цей час при владі РФ працював молодшим інспектором відділу нагляду. Заробітну плату ОСОБА_5 отримував у російських рублях. В його обов`язки входив контроль за спецконтингентом в колонії (вивід засуджених, супроводження до місць знаходження та інш.). Чи застосовувались заходи психологічного або фізичного примусу до ОСОБА_23 з метою, щоб він почав працювати на владу РФ, свідку не відомо. Також свідку не відомі факти катувань та вбивства співробітників колонії з цих самих підстав. Свідку відомо також, що засуджені, які мали право виходу за межі території колонії вивозили на залізничний вокзал для проведення якихось робіт, однак що саме вони робили, йому не відомо. При цьому їх охорону здійснював спеціальний конвой. Що виготовляли в промисловій зоні, свідку не відомо, його туди не допускали. ОСОБА_14 не бачив посвідчення ОСОБА_5 та не бачив наказу про призначення, оскільки він не є атестованим працівником та не мав доступу до відділу кадрів. Серед інших документів, ОСОБА_14 бачив Наказ керівництва колонії про вихід співробітників на службу, в якому був зазначений ОСОБА_5 . Наказ мав герб РФ та інші ознаки влади Російської Федерації. Заробітну плату ОСОБА_14 отримував в касі, яка складала 12000 рублів. Через декілька місяців ОСОБА_14 звільнився, оскільки в колонії почали включати кожний ранок програвання гімну РФ і йому це не сподобалось. Його не бажали звільняти і не віддавали трудову книжку, а тому він просто пішов з роботи і не повертався до неї. 
		   3.6.Показами свідка ОСОБА_15 , який показав, що з 21.03.2021 року він працював у «Північній виправній колонії № 90»в м. Херсоні - апаратником хімводоочищення при установі. На час приходу в м. Херсон російських військ він залишився в м. Херсоні і бачив, як в колонії змінили стяг українській на російський. Також він бачив, як змінювали символіку. ОСОБА_15 залишився працювати в колонії на тій самій роботі, оскільки боявся фізичної розправи. Він чув про такі випадки, однак конкретних прикладів не знає. ОСОБА_23 він знає як працівника колонії, який працював інспектором. З ним підтримував звичайні робочі стосунки. ОСОБА_5 також залишився працювати в колонії на тій самій посаді. Свідок, як і ОСОБА_5 отримували заробітну плату в рублях і за це відповідала головний бухгалтер ОСОБА_24 . Свідок не бачив особисто наказів на призначення на посаду ОСОБА_5 , однак він його бачив працюючим в колонії. ОСОБА_15 не відомо, чи працювали засуджені за межами колонії для інтересів створення фортифікаційних споруджень. Чи охороняв їх ОСОБА_5 , свідку також не відомо. Коли російські військові почали виходити з міста, йому запропонували виїхати разом з іншими в напрямку окупованої території Херсонської області. Однак ОСОБА_15 відмовився і залишився в м. Херсоні. 
		 
		   ІІ. Вина ОСОБА_5 також доводиться документами доказами.
		   3.7.Протоколом обшуку від 24.11.2022 року, відповідно до якого слідчий ДБР у присутності понятих провів обшук адміністративної будівлі штабу державної установи «Північна виправна колонія (№90)», за адресою м. Херсон, вул. Некрасова, 234. Під час обшуку було виявлено та вилучено: журнал документів вхідної кореспонденції, журнал реєстрації вихідної кореспонденції, журнал обліку виданих паперів, журнал реєстрації вхідної кореспонденції, журнал реєстрації паперів по особовому складу, журнал реєстрації внутрішньої кореспонденції, журнал реєстрації паперів по особовому складу, журнал реєстрації внутрішньої кореспонденції, журнал реєстрації паперів по особовому складу, журнал реєстрації внутрішньої кореспонденції, журнал реєстрації вихідної кореспонденції, журнал реєстрації наказів, що містять помітки «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» та «Северная исправительная колония (№ 90)»; «счет-фактура № 13946 от 10.10.2022» на 1-му аркуші із печаткою синього кольору на ньому із написом «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» та кодом «1022102652»; «дополнительное соглашение № 2 к срочному трудовому договору от 01.06.2022 года» на працівника ОСОБА_15 у 2-х примірниках на 1 аркуші кожний; акти технічного огляду території, приміщень та споруд установи, а також акти проведення обшуків (оглядів) загальною кількістю 330 аркушів. 
		   3.8.Копією (мовою оригіналу) «Журнала регистрации внутренней корреспонденции», відповідно до якого у період червня 2022 року  знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ службові документи надходили до «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» на ім?я працівника ОСОБА_5 .
		   3.9.Копією 13 (тринадцяти) Актів «выборочного» обшуку (огляду) у приміщеннях «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», які підписані серед іншого ОСОБА_5 , як «младшим инспектором отдела надзора и безопасности Северной исправительной колонии (№ 90)».
		   3.10.Копією 13 (тринадцяти) Актів технічного огляду території, приміщень та споруд установи у приміщеннях «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», які підписані серед іншого ОСОБА_5 , як «младшим инспектором отдела надзора и безопасности Северной исправительной колонии (№ 90)». 
		   3.11.Довідкою в.о. Начальника Державної Установи «Північна виправна колонія (№90)», відповідно до якої прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_5 , дійсно проходить службу в Державній кримінально  виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки державної установи «Північна виправна колонія (№90)» з 20.02.2019 року та до моменту оголошення простою в установі виконував службові обов`язки відповідно до зайнятої посади. 
		   Відповідно до Закону України «Про Державну кримінально  виконавчу службу України» громадяни України, які вперше зараховуються на службу на посади рядового та начальницького складу кримінально  виконавчої служби, складають присягу, підписаний текст присяги зберігається в її особовій справі. 
		   3.12.Висновком службового розслідування щодо невиконання або неналежного виконання під час службової діяльності вимог чинного законодавства молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки державної установи «Північна виправна колонія (№90)» прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_5 , що призвело до повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК від 24.12.2022 року. 
		   За результатами службового розслідування було запропоновано: 1)Подати висновок службового розслідування щодо невиконання або неналежного виконання під час службової діяльності вимог чинного законодавства молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Державної Установи «Північна виправна колонія (№ 90)» прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_5 , що призвело до повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК на розгляд та затвердження в.о. начальника установи ОСОБА_25 2)Клопотати перед керівництвом установи за особисту недисциплінованість, порушення вимог Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за грубе порушення Присяги працівника Державної кримінально-виконавчої служби України застосовувати до прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_5 такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України. 
		    
		   4.Оцінка доказів судом.
		    І.Питання об`єктивних елементів кримінального правопорушення.
		   4.1.Вважаємо за необхідне зупинитись на діянні обвинуваченого ОСОБА_5 , який не визнаючи своєї вини стверджував, що не здійснив будь-яких дій зрадницького характеру по відношенню до держави Україна. Як відомо будь-які дії людини характеризуються двома властивостями і ознаками  зовнішніми (об`єктивними) та внутрішніми (суб`єктивними). Безумовно те що ми маємо можливість спостерігати в реальній дійсності, що можемо піддати вивченню та дослідженню, впливає на прийняття рішень. 
		   4.2.Дії ОСОБА_5 , мали свій вираз у формі початку роботи і здійснення такої роботи на посаді службової особи у правоохоронному органі Російської Федерації, під час тимчасової окупації Херсонської області. Особливістю ситуації є правовий статус ОСОБА_5 , який будучи громадянином України, до окупації Херсонської області військами РФ займав посаду молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)». Така особливість покладає дещо більшу відповідальність на ОСОБА_5 , ніж очевидно він собі уявляє. У справі за схожим обвинуваченням1 суд проводив свою думку, що для державних службовців обов`язок із захисту батьківщини не є правом вибору і що для звичайного українського громадянина є жертвою, для державного службовця, працівника правоохоронного органу є боргом (обов`язком). 
		   4.3.Як ми можемо побачити з показів обвинуваченого, ОСОБА_5 двічі міняв покази. Перший раз він оспорював факт роботи на владу Російської Федерації на посаді (мовою оригіналу) «младшего инспектора отдела надзора и безопасности Северной исправительной колонии (№ 90) Управления службы исполнений наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнений наказаний РФ». Він стверджував, що звільнився 31.05.2022 року і більше в колонії не працював.
		   4.4.Наприкінці судового розгляду його позиція полярно змінилась. Він визнав, що працював в колонії після 02.06.2022 року, тобто після того, як російська влада повністю взяла під контроль не тільки місто Херсон, але й всі державні установи, організації і підприємства. Разом з тим, ОСОБА_5 вважає, що така робота не є зрадою, не є шкодою для України та не є переходом на бік ворога.
		   4.5.Необхідно зазначити, що зміна показів під час судового розгляду не сприяє довірі обвинуваченому та висловленим ним поясненням. При такому підході складається враження, що обвинувачений намагається не повідомити щиру правду суду, не бажає розсіяти підозри проти нього, а лише намагається створити найсприятливішу картину подій, які надати суду як матерію правди, щоб показувала його дії і наміри у вигідному для нього світі. Безумовно дача показів є правом обвинуваченого, а не обов`язком та покази обвинувачений може давати вільно і справді на свою користь. Однак і суд вправі оцінити такі покази досить критично, пов`язуючи це не з правдою, а з брехнею зі сторони обвинуваченого, у випадку, коли такі покази змінюються обвинуваченим під час судового розгляду.
		   4.6.Правова позиція обвинуваченого, яка ним надана у першому варіанті, на думку суду також потребує детального аналізу і вимагає спростування, оскільки враховуючи такий підхід у зміні показів, обвинувачений у майбутньому може знову вдатись до нових тверджень, змінивши покази, показуючи, що він насправді мав на увазі зовсім інші обставини. Відповідно суд вважає за необхідне зазначити, що досліджені під час судового розгляду докази, повністю спростовують таку позицію обвинуваченого. 
		   4.7.Свідок ОСОБА_11 , яка працювала сторожем (вартівником) на центральній прохідній стверджувала, що безпосередньо бачила ОСОБА_5 як працівника колонії під час окупації Херсонської області російськими військами. Вона також показала, що жодного примусу щодо роботи на російську владу не було, оскільки багато працівників залишили установу та не розпочали працювати на російську владу. Заробітна плата у таких працівників колонії була вища за українську, приблизно 50-60 тисяч російських рублів. 
		   4.8.Свідок ОСОБА_12 який працював інспектором відділу охорони у колонії і знав ОСОБА_5 безпосередньо як колегу, також стверджував, що ОСОБА_5 був серед тих працівників, хто залишилися працювати в колонії на російську владу. Підстав обмовляти його у нього не має. Він підтвердив, що керівництво колонії надало вибір працівникам установи або погодитись і продовжити працювати в установі при цьому отримувати більшу заробітну плату, або звільнитись. Жодного примусу на собі він не відчув тому вільно відмовився від роботи на російську владу. Свідок підтвердив, що для продовження роботи в колонії необхідно було прийняти присягу на вірність російському народу. 
		   4.9.Свідок ОСОБА_13 стверджував, що на окупаційну російську владу працював ОСОБА_5 та він сам, однак при цьому намагався показати себе у кращому вигляді, описуючи такий порядок речей як вимушений примус з боку окупаційної влади. ОСОБА_13 показав, що йому не відомо, чи застосовувався примус до ОСОБА_5 , більше ні, чим так, однак він стверджувано зазначав, які функціональні обов`язки були у ОСОБА_5 (нагляд за засудженими під час виконання ними розпорядку дня; перевірка засуджених; вивід їх до столової та санітарної частини; у необхідних випадках проводити обшуки, на предмет виявлення заборонених предметів) та що останній отримував заробітну плату як і інші працівники колонії у російських рублях. 
		   4.10.Свідок ОСОБА_14 , будучи пенсіонером і бувшим працівником колонії, досить вільно та детально описав, що також під певним примусом погодився працювати у колонії на роботі  оператором пульту. В цей час в колонії під окупаційною владою, серед інших працівників він бачив ОСОБА_5 , як молодшого інспектора відділу нагляду. Хоча він не бачив документів про прийняття його на посаду, він особисто спостерігав за роботою ОСОБА_5 та особисто спілкувався з ним під час такої роботи в колонії. Тут слід зазначити, що ОСОБА_14 за властивостями своєї роботи, не міг бачити будь-які документи з відділу кадрів, а тому ці питання сторони захисту є такими, що не узгоджуються зі змістом показів свідка. 
		   4.11.Свідок ОСОБА_15 , який також залишився працювати на окупаційну владу Російської Федерації в колонії, а саме апаратником хімводоочищення при установі стверджував, як і ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , що ОСОБА_5 залишився працювати в колонії, коли до влади прийшли російські військові. Він особисто бачив на роботі в колонії ОСОБА_5 . Йому було відомо, що ОСОБА_5 , як і сам ОСОБА_15 отримували заробітну плату в колонії в російських рублях.
		   4.12.Слід зазначити, що за своєю характеристикою покази ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 є дуже переконливі. Вони не мають якогось забарвлення або заангажованості, які б показували упередженість по відношенню до ОСОБА_5 . Передача інформації ними здійснювалась дуже спокійно та впевнено. Жодних перебільшень або навпаки будь-яких недомовок їх покази не містять. За змістом покази були як послідовні так і розумно наповнені змістовною доказовою інформацією. 
		   4.13.Цікавими, з точки зору об`єктивної передачі інформації щодо себе є покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 . Зрозумілим є, що в діях вказаних осіб можливо орган розслідування в майбутньому побачить ознаки кримінальних правопорушень або пов`язаних з державною зрадою, або з колабораційною діяльністю. Для суду така інформація не має жодного значення. Однак важливим є те, що передаючи покази щодо себе, вказані свідки начебто намагаються виправдатись, показати, що їх дії пов`язані із залишенням (або приходом) в колонії (ію) при російській владі і роботою на ворога є вимушеними і таким чином не мають ознак зради або колаборації. Особливо свідок ОСОБА_15 , майже весь допит намагався ухилитися від прямих відповідей, заплутував відповіді на питання, при цьому починав відповідь з обставин, які не мають жодного значення для провадження. Такий порядок відповідей в цілому впливав на загальну атмосферу допиту, однак ніяк не змінював зміст самих показів. Роль ОСОБА_5 була не змінна і його діяльність була пов`язана саме з діяльністю у колонії під час влади Російської Федерації. 
		   4.14.Окремо суд вважає за необхідне зазначити наступне. Сторона захисту під час судового розгляду розумно не показала, які підстави у свідків обмовляти обвинуваченого. Для такої позиції необхідно, щоб свідки не просто були у неприязних стосунках з обвинуваченим, але й майже ненавиділи його, для того, щоб умисно запроторити в «Іванову хату». Оскільки обвинувачення є в особливо тяжкому злочині, санкція статті передбачає серед іншого максимальне існуюче покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Відповідно обмовляючи людину у такому тяжкому злочині, будь-яка людина повинна розуміти наслідки. Обвинувачений показав, що неприязних стосунків зі свідками не мав. Самі свідки не є родичами між собою та навіть є малознайомими між собою особами, а тому казати про будь-яку домовленість чи скоординованість дій на завдання шкоди обвинуваченому, не можна. Окрім того свідки є різними людьми в тому числі і за родом діяльності, освітою, інтересами, відповідно не можна навіть припустити узгодження їх в обмові у відношенні обвинуваченого за якимось окремим критерієм життєдіяльності. Таким чином не спростовування даного питання, призводить до думки про правдивість тверджень свідків у відношенні обвинуваченого. 
		   4.15.Далі необхідно звернути увагу на документи докази. Якщо покази є хоча і першими з поміж інших доказів, як засіб доказування, які можуть бути оцінені досить суб`єктивно й бути дискусійними за змістом та фактичними обставинами, то документи  «німі свідки», своєю власною природою створення, можуть доказувати факти і обставини набагато об`єктивніше ніж інші докази, в тому числі в силу їх походження з минулого і незмінності утворювальної інформації. 
		   4.16.Наприклад ми можемо побачити, що в «Журнале регистрации внутренней корреспонденции» (мовою оригіналу), за період червень, липень 2022 року мається запис серед інших прізвищ  прізвища ОСОБА_5 який отримував довідки з відділу кадрів як працівник установи. Запис здійснений начальником відділу кадрів Тропіною. Такий факт підтверджує працевлаштування ОСОБА_5 у колонії у період її захоплення владою Російської Федерації.
		   4.17.Далі, досліджені Акти проведення виборочного обшуку (огляду) згідно із затвердженим графіком певних секторів та відділень де відбувають покарання засудженні. Вказаних актів виявлено та вилучено  13. Серед них 2 Акти складені як бланк українською мовою та 11 бланків російською мовою. Заповнені Акти рукописним почерком російською мовою. Вказані Акти містять інформацію щодо обшуків приміщень де відбувають покарання засудженні на предмет заборонених предметів, а також на предмет готування засуджених до вчинення злочинів. Відповідно Акти підписані серед інших осіб обвинуваченим ОСОБА_5 . 
		   4.18.Так само Акти технічного огляду території, приміщень та споруд установи які складені у період з червня по жовтень 2022 року та фіксують результати проведеного огляду приміщень де відбувають покарання засуджені, мають підпис серед інших працівників установи ОСОБА_5 . Два Акти оформлені українського мовою, інші одинадцять Актів оформлені російською мовою. Заповнені всі Акти рукописним текстом російською мовою. 
		   4.19.Сам обвинувачений не заперечив можливості підпису вказаних Актів, однак зазначив, що вони могли бути складені ним на майбутнє, тобто ще під час його роботи в колонії, коли була українська влада. Таке саме твердження зазначено ОСОБА_5 і наприкінці судового розгляду. Тобто він не відмовився від думки, про недбале складання документів у колонії під час проходження служби. Досить поверхневе пояснення такого важко спростовного факту, на думку суду показує слабку правову позицію обвинуваченого у цьому питанні. Навіть якщо припустити, що такі Акти могли складатись на майбутнє, не можна легко уявити собі, що це можливо зробити на декілька місяців наперед. Окрім того, при такому порядку речей, виявляється страшна службова недбалість або навіть і зловживання службовим становищем, оскільки реальної функції на профілактику правопорушень у колонії відповідальними працівниками не здійснюється. Однак суд стоїть на точці зору, що така висловлена думка обвинуваченого більше нагадує неправду, оскільки на вагах з іншого боку вирішується питання його свободи, а фактично долі, тому і засоби для досягнення бажаного результату є адекватними загрозі. 
		   4.20.Загалом досліджені докази досить змістовно руйнують правову позицію обвинуваченого, висловлену на початку судового розгляду. Дуже часто відсутність прямих доказів призводить до припущень в оцінці фактів і обставин що підлягають доказуванню. Однак у даному провадженні, докази не надають права на два тлумачення. У вироблені переконання про винність обвинуваченого ОСОБА_5 , ми зважали як на джерела доказової інформації так і на її зміст. Ми оцінювали її не тільки юридично, але й життєво-практично. Ми зважали на поведінку свідків, їх здатність висловлювати свої думки, інтонацію та спосіб передачі думок, емоційну складову особи у залі суду. Окремо обговорювали питання належності повідомлених фактів і їх відношення (опосередковане чи пряме) до головного доказового факту у провадженні. Ми намагались оцінити значення інформації для кожної сторони у провадженні, щоб не допустити будь-якої упередженості під час дослідження доказів. Сторона захисту досить активно приймала участь у дослідженні доказів, намагаючись отримати доказову інформацію на користь обвинуваченого. 
		   4.21.Таким чином ми робимо висновок про винність обвинуваченого не на підставі ефемерних спонукань, а на підставі твердих переконань, що дії ОСОБА_5 і зовнішні встановлені факти які стали доступними для спостереження і оцінки, об`єктивно показують про порушення останнім кримінального закону. Суд стверджує, що ОСОБА_5 будучи співробітником колонії при українській владі, вступив на посаду і вийшов на роботу в тій самій колонії під час здійснення окупації Херсонської області військами Російської Федерації. Він виконував роботу наглядача у колонії і таким чином утверджував незаконну владу російської федерації на тимчасово окупованій території України в Херсонській області. Це і стало предметом даного судового розгляду, наслідком якого є даний обвинувальний вирок. 
		 
		   ІІ. Питання вини, умислу, мотивів, мети правопорушення.
		   4.22.Сторона захисту приділила значну увагу питанню вини та умислу обвинуваченого стверджуючи на підставі змінених показів, що ОСОБА_5 не винен у вчиненні даного правопорушення, оскільки він не здійснив жодних дій направлених на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Він також не здійснив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту. 
		   4.23.Відомо, якщо суб`єкт, об`єкт і об`єктивна сторона злочину є об`єктивною реальністю, яка існує незалежно від свідомості людини то суб`єктивна сторона кримінального правопорушення є безпосередньо продуктом свідомості, а тому всі труднощі встановлення її пов`язані саме у важкодоступності матеріалу для дослідження. Не можливо дістатись до думок і міркувань людини, яка знаходиться у нерухомо-спокійному стані. Навпаки, ми робимо висновки про думки та навіть наміри з дій, які доступні для спостереження. Відповідно у процесі кваліфікації того чи іншого правопорушення, виключне значення має встановлення зв`язку зовнішнього прояву поведінки людини з її психічним станом. 
		   4.24.Почуття, мислення, наміри, мета і воля  це внутрішній, духовний світ людини, її сутність. Усі вони у своїй єдності і взаємозв`язку створюють психіку людини, її інтелект (свідомість). Це дає людині можливість сприймати і розуміти зовнішній світ, особисті блага і поведінку інших людей, діяльність колективу, суспільства і держави, ставити цілі, формувати свою волю і діяти відповідним чином не тільки при здійснені, як правило, правомірних дій, але і при вчинені суспільно небезпечних дій.2
		   4.25. ОСОБА_5 прийшовши до думки про можливість роботи в правоохоронному органі російської федерації, виконуючи роль наглядача (мовою оригіналу) «Северной исправительной колонии (№ 90)», очевидно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки, оскільки знав, що допомагає російській федерації утверджувати свою владу на території України і бажав їх настання. 
		   4.26.Воля ОСОБА_5 мала свою реалізацію у комплексі дій, які у сукупності призвели до порушення суспільних відносин пов`язаних із зовнішньою безпекою України. Спочатку це були роздуми про можливість роботи під іншою владою. На фоні обстановки, що стрімко змінюється в період часу квітень, травень, червень 2022 року, при умовах постійної інформаційної атаки ворога на свідомість звичайних громадян, про утвердження назавжди російської влади на окупованій території, з урахуванням низької патріотичної свідомості та при відсутності об`єктивних знань про історію України, її визвольної боротьби проти російського імперії протягом більше трьохсот років обвинувачений ОСОБА_5 піддався спокусі власних егоїстичних та амбіційних планів на життя, погодившись на роботу під владою рф. Цей перехід від намірів до втілення у життя конкретних дій, очевидно нелегко дався ОСОБА_5 , оскільки він розумів всі негативні наслідки для себе від роботи на ворога. Заперечення в теперішній час своєї участі у зраді, лише об`єктивно підтверджує думку суду про усвідомлення ОСОБА_5 існуючого стану речей і здійсненої зради українських інтересів. Однак при прийняті рішення, у травні  червні 2022 року, умови які оточували ОСОБА_5 були зовсім інші, ніж у листопаді 2022 року, коли Збройні Сили України вже були на підступах до м. Херсона. Повіривши наративам російської влади, ОСОБА_5 хибно оцінив обставини, що склались, не проявив патріотичність та не здійснив жодних дій направлених на залишення вірним присязі народові України. 
		   4.27.Сторона захисту стверджувала, що обвинувачення не встановило під час розслідування і не довела під час судового розгляду мотив вчинення державної зради обвинуваченим ОСОБА_5 . Разом з тим, відомо, що мотив у даному виді злочину на кваліфікацію не впливає і традиційно не розглядається як обов`язкова ознака суб`єктивної сторони. Встановлення мотиву, традиційно для правників радянської школи права, більше пов`язано з необхідністю з`ясувати якнайширше всі усвідомлені потреби людини як дійсні так і уявні, які спонукають її зробити такий злочинний вольовий вибір. З`ясування мотиву злочину, добавляє юридичним висновкам суспільної переконливості, оскільки без його з`ясування начебто не зрозумілий характер дій особи. 
		   4.28.Уважно вислухавши останні доводи обвинуваченого, ми вважаємо, за необхідно зазначити, що мотивами у даному злочині були сукупність факторів свідомості і ідейних міркувань особи, а саме: малодушність, безпринципність, конформізм, бажання рабської догідливості існуючому (в певний проміжок часу) пануванню думок і задоволення власних егоцентричних потреб, пов`язаних із кращім матеріальним забезпеченням, а можливо і кар`єрного зросту. Не можна не врахувати такий фактор як користь, оскільки відомо, що в проміжок часу, коли відбувались активні бойові дії за м. Херсон, і знищення всього українського, місцевим мешканцям Херсонської області було дуже складно вижити при умові відсутності стабільності як в грошовому обороті так і взагалі із забезпеченням продуктами харчування та першої необхідності. Тому робота, а фактично будь-яка оплачувана робота, були не засобом до розвитку та процвітання, а скоріш за все засобом до виживання. Оскільки ОСОБА_5 мав на утриманні двох малолітніх дітей, одну дитину повнолітню та батьків похилого віку, його вибір щодо роботи на ворога був очевидний. 
		   4.29.Метою ж дій ОСОБА_5 було безумовне завдання непоправної шкоди державним інтересам України, а саме суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України. І тут суд вважає, що може існувати думка у стороннього спостерігача, що ОСОБА_5 можливо і не бажав, щоб російська федерація утверджувала за допомогою, в тому числі і його активним діям свою владу в захопленому регіоні України. Натомість він не міг не розуміти, що такі наслідки обов`язково мають наступити. Ця ілюзія, яка видається за панівну думку не має жодного розумного ґрунту на існування. Так, відомо, що ОСОБА_5 має досвід професійної діяльності у правоохоронних органах 24 роки. Тривалу частину життя він працював в українській міліції. Він здійснював заходи направлені на боротьбу із злочинністю. Відповідно мінімальні знання права, закону і головне Кримінального Закону в нього є на достатньому рівні. Він не звичайна пересічна людина, яка про закон і права чула з телевізору або від сусідів, які вирішили звернутись до суду із дрібних питань. Він людина, яка більшу частину життя присвятив захисту закону та інтересів громадян України. Служіння народу України та захист Верховенства права для нього були не звичайною роботою, а майже життєвим пріоритетом, оскільки відомо, що будь-яка діяльність пов`язана із правоохоронною вимагає не нормованого робочого часу та певної жертовності власними пріоритетами. Очевидно при таких даних, що його рівень освіти, розвитку та професійного досвіду достатній, щоб зрозуміти, що своїми діями він допомагає створювати ворогу на території України незаконні державні установи, організації та підприємства, що начебто мають легітимну владу. У будь-якому випадку його психічне ставлення до вчинених дій та їх наслідків є виною у формі прямого умислу, оскільки ОСОБА_5 свідомо діяв і сприймав свою злочинну роль у описаних вище актах поведінки  державної зради. 
		   4.30.Не останню роль відіграє загальна картина подій, що відбувалась в м. Херсоні. 05.05.2022 року прокуратурою Херсонської області повідомлено про підозру у державній зраді начальнику Північної виправної колонії № 90 ОСОБА_9 . Зі слів свідків, вже у травні всім працівникам колонії було відомо про такий факт і кожний для себе приймав рішення на яку сторону йому ставати, чиї погляд йому сповідувати. При такій інформації, неможливо зробити подвійного тлумачення, щодо дій обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки вочевидь у нього був вибір, була можливість прийняти правильне рішення, залишивсь вірним присязі народові України. 
		   4.31.Стверджуючи про такий порядок речей, суд враховує особистість обвинуваченого, його освіту, життєвий шлях, соціальне положення, кругозір, ставлення до оточуючих подій та загалом світосприйняття. 
		   4.32.Для утвердження думки суду, дуже красномовним стали останні покази обвинуваченого, який прямо казав, що якщо б російські війська не захопили м. Херсон, якщо б подій розгорнулись по іншому його життя склалось би також по іншому. У ситуації, що склалась він намагався просто вижити. І в цій відповіді є вся дійсно правда і весь зміст і вся сутність обвинуваченого. І справді якби не війна то життя ОСОБА_5 так і залишилось би спокійним розміреним, безтурботним. Не потрібно було приймати важливих життєвих рішень, не потрібно жертвувати комфортом, сталим життям, відносинами з близькими та рідними людьми. Не потрібно втрачати майно, яке придбавав все життя. Не потрібно втрачати всі досягнення та кар`єрні відзнаки. Достатньо просто продовжити своє «благородне» життя. І при такому порядку речей ніхто і ніколи не дізнався б справжньої сутності обвинуваченого і його поглядів на життя. Однак як бути з совістю людською? 
		   4.33.Ми не можемо погодитись з ОСОБА_5 не тому, що не може уявити фактичні обставини подій, що з ним відбувались. Ми вважає, що ОСОБА_5 є людиною, (словами класика) «думки якого не піднімалися вище за комір його службового мундира»3. Він справжній пристосуванець і поняття батьківщина, про яку писав ОСОБА_26 або ОСОБА_27 для нього не існує. Батьківщина для нього шматок землі де він народився і виріс та де пройшло його життя. Спочатку з батьками, потім з дружиною і дітьми. Весь світ для нього це його сім`я і власні егоцентричні бажання. Держава Україна для нього існує лише як територія на якій можливо працювати і здобувати власне щастя. Так само можливо працювати і на території Росії. 
		   4.34.Саме такий порядок речей кожний зможе побачити у висловлюваннях та правовій позиції обвинуваченого ОСОБА_5 . Конформізм та бажання власного спокою, превалювали у думках і в подальшому діях обвинуваченого. Тому і вислови його про можливість продовження роботи за будь-яких умов і при будь-яких обставинах, мають саме такий зміст. Саме при таких висловлюваннях обвинуваченого і проявляється страшенне лукавство, яке не можна спотворити або зрозуміти по іншому ніж як бажання виправдатись. 
		   4.35.Питання примусу, про яке казав обвинувачений судом також розглянуто. Однак така позиція знову ж таки не залишає думки про правдивість обвинуваченого. Судом під час судового розгляду встановлено, що досить велика кількість співробітників колонії мала можливість вільно звільнитись та виїхати за межі м. Херсона на підконтрольну Україні територію. Таке звільнення мало місце як на початку війни, тобто з 24.02.2022 року так і під час окупації м. Херсона російськими військами. Звільнялись з колонії різного службового рангу посадові особи, в тому числі і керівного складу. Відповідно вони не тільки змогли звільнитись але й залишити вже окуповану територію України. 
		   4.36.Факти встановлені під час судового розгляду як раз красномовно показують, що ОСОБА_5 мав всі можливості звільнитись і залишити окуповано територію. Його посада не представляла жодного оперативного інтересу для російської влади, оскільки на таку роботу могли взяти будь-яку цивільну людину. Як відомо, ОСОБА_5 не має жодної спеціальної освіти. Тобто єдиною причиною залишення в місті Херсон та на роботі в колонії був звичайний конформізм та бажання тихого життя, при тих самих умовах. Вислови про патріотизм з уст ОСОБА_5 після зазначених показів не викликають правдивих асоціацій. 
		   4.37.Час роботи в колонії під російською владою також оцінюється судом не на користь обвинуваченого. Тривалість роботи, суд оцінює в тому числі як фактор, який показує справжність намірів обвинуваченого, його мету і ціль, його бажання і наміри. У випадку незгоди з діями нової влади, обвинувачений міг вже через певний час звільнитись або прийняти заходи для виїзду із окупованої території, в тому числі через РФ. Він міг налагодити зв`язок із українською владою, щонайменше задля своєї безпеки та майбутнього. Однак жодних таких дій ОСОБА_5 не здійснив. 
		   4.38.У вказаному провадженні, як і в інших подібних справах, постає свідоме питання, пов`язане з вибором людини та правильністю її дій в умовах війни. І справді вже з часом набагато легше оцінювати ситуацію та надавати поради, про те, якими повинні бути дії у випадку нападу іншої держави, у випадку агресивної військової агресії, з боку ворога. 
		   4.39.Суд вважає за необхідне визначити такий порядок дій, для того, щоб виключити будь-які намагання сторони захисту спиратись на моральні засади, призиваючи кожного стати на місце обвинуваченого. Безумовно ніхто не знає, як би кожний з нас вчинив на місці обвинуваченого. Такі роздуми не мають нічого спільного з реальним станом речей, оскільки є фантазією та припущеннями, створеними в безпеці та під захистом Збройних Сил України. Разом з тим, ми можемо стверджувально показати, при яких умовах та за яких обставинах зберігається по-перше право людини на уникнення від кримінальної відповідальності та по друге, що можливо насправді найважливіше для совісної людини, це збереження власного імені та власного сумління, якщо воно є і воно не так заважає, - словами Гекельберрі Фінна, - як собака, яку є бажання отруїти. 
		   4.40.В умовах агресивної війни, та початку захоплення територій України завжди є вибір: 
		   1)Залишити своє робоче місце, незалежно від посади та службових обов`язків, які покладені державою на особу, при цьому необхідно створити такі умови, щоб залишення посади не мало б тяжких наслідків як для держави так і для третіх осіб. У даному випадку, були всі підстави або звільнити всіх засуджених, відкривши камери їх утримання та залишити установу і територію яка може бути окуповано ворогом або навпаки нікого не випускати, оскільки в колонії залишались інші працівники, а тому просто залишити установу і виїхати. Такі дії не можуть бути визнані злочином, оскільки вчиняються у крайній необхідності. Тут суд не погоджується з думкою сторони захисту, що звільнення засуджених більше зло ніж зрада держави. Властивість вказаних дій, очевидно показує, що державна зрада для держави найстрашніший злочин, оскільки впливає на існування самої держави. Саме тому Особлива частина Кримінального Кодексу починається з Першого Розділу «Злочини проти основ Національної безпеки України». Як відомо з теоретичної  доктринальної літератури, держава здатна «простити» навіть вбивство свого громадянина, при певних умовах і обставинах, однак не при яких умовах не може простити зраду себе. Нижче у вироку буде показано, як в історії зафіксовані факти державної зради і яка реакція влади на такі порушення.
		   2)Якщо справді людина не може залишити місце проживання (що насправді є дуже відносним), наприклад оскільки в нього є хворі родичи, то можливо залишитись на території, яка невдовзі стане окупованою, однак працювати на владу іншої держави  така людина не має права, оскільки це є злочином. У будь-якому випадку це зрада національним інтересам власної держави. Це не питання яке визначено у Кримінальному законодавстві тільки України. Це правове положення, що мається у більшості країн світу, яке створене історичним розвитком будь-якої держави. На прикладі України: у випадку, якщо державний службовець переходить на бік ворога  це державна зрада; якщо звичайний громадянин  це колабораційна діяльність. 
		   3)Третій варіант можливо занадто популістичний, а де хто може сприйняти його як претензійність на бажання справити враження. Мова іде про бажання вступити у боротьбу проти ворога, який зухвало і несправедливо вторгся на територію України, вирішивши, що має право на унікальність і тлумачення права на свободу та самовираження. Боротьба про яку іде мова, повинна відбуватись свідомо та зумисно. Форми боротьби та засоби не мають жодного значення. Вона може бути відкрита або прихована, вона може бути на відстані (як наприклад волонтерство) або безпосередньо власними силами та засобами. Головним повинна стати бажання по-перше визволення власної землі від ворога, по-друге захист держави, суспільства, громади та вже потім сім`ї від ворога. 
		   4.41.Думка про претензійність та популізм справді може мати місце, але історія, яка як відомо є розвиток істини, а не безглузда зміна людської фантазії, показує, що багато громадян України справді віддані націоналістичній ідеї і духу патріотизму. Саме вони в цю хвилину складання вироку борються за незалежність Української держави, жертвуючи самим цінним чим одарила їх природа  життям. Для того, щоб уникнути такого розвитку думки, достатньо мати совість. «Совість не є щось, що купується, і не може бути обов`язком придбання її; кожна людина як моральна істота має її в собі спочатку»4. 
		   4.42.Ми можемо побачити у цьому провадженні, що ОСОБА_5 ставить власне благо, власні цінності, більше матеріальні ніж духовні вище за благо держави, суспільства, громади. З його показів не можна почути ані натяку на бажання бути корисним суспільству. Вся промова та покази мають напрямок думки про власне благо, своєї родини та себе. Не розуміння як врятувати себе та свою родину, були головними тезами його показів. І жодної думки про батьківщину та народ України. Відповідно суд не погоджується зі стороною захисту щодо: дій та намірів обвинуваченого, помилковість сприйняття ситуації та існування ефемерної загрози. Така позиція не знайшла свого розумного підтвердження під час судового розгляду. А докази і доводи викладені вище у вироку повністю спростовують її як штучно створену. 
		 
		   5.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		   5.1.Обставин які пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено. Так в обвинувальному акті зазначені дві обставини, які пом`якшують покарання: активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних, чи інших обставин.
		   5.2.Разом з тим, під час судового розгляду прокурор відмовився від врахування таких обставин під час ухвалення вироку, оскільки таких обставин він вважає, що не встановлено. Зазначені вони у обвинувальному акті помилково. 
		   5.3.Суд погоджується з прокурором і вважає, що зазначених обставин під час судового розгляду не встановлено. Більш детальний аналіз фактам і обставинам, що встановлені під час судового розгляду буде зазначений нижче у вироку суду. 
		   5.4.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено. 
		 
		   6.Мотиви призначення покарання.    
		   6.1.Переходячи до питання виду та строку покарання, суд оцінює як особу обвинуваченого так і фактичні обставини вчиненого. 
		   6.2.Особистість обвинуваченого свідчить про наступне. Так, ОСОБА_5 знаходиться у віці 44 років. Народився та виріс в с. Афанасіївка Снігурівського району Миколаївської області. Є громадянином України. Одружений. Проживає спільно зі сім`єю: дружина ОСОБА_28 , діти ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мешкав до затримання в АДРЕСА_1 . Поряд з ним на тій самій вулиці проживав рідний брат ОСОБА_10 , який також працівник колонії і також притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК. Окрім того, поряд проживають батьки: мати ОСОБА_29 ІНФОРМАЦІЯ_5 та батько ОСОБА_30 ІНФОРМАЦІЯ_6 . 
		   6.3.Судом також встановлено, що загальний трудовий стаж у обвинуваченого, пов`язаного із правоохоронною службою складає 24 роки. Він закінчив загальноосвітню школу (11 класів). Після школи одразу пішов служити в українську армію (1,5 роки). Після проходження служби пішов працювати в Херсонську виправну колонію № 61, де пропрацював 2 роки. Після цього пішов працювати у Снігурівський РВ ГУМВС України в Миколаївській області, де працював 14-15 років на різних посадах міліціонером (у патрульній міліції, в Ізоліторі тимчасового утриманні при відділку міліції та інш.). Після цього перейшов працювати у Північну виправну колонію № 90 на посаду молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки. 
		   6.4.Фактичні обставини правопорушення, як зазначено вище стосуються державної зради, коли людина своїми діями створює виняткову суспільну небезпеку пов`язану із майже непоправною шкодою для держави Україна. Мова іде як про незалежність держави так і зазіхання на територіальну цілісність і недоторканність, а також про завдання шкоди державній безпеці України, у вигляді переходу на бік ворога в умовах воєнного конфлікту та допомоги в утвердженні незаконної влади іншої держави на території України. 
		   6.5.Суд враховує дії обвинуваченого їх характер та зміст, який мав прояв у виконанні наглядових функцій в колонії де відбували покарання засуджені. Зрозумілим є та обставина, що ОСОБА_5 сприйняв пропозицію ворога на продовження роботи в колонії, як належний факт обставин, що змінились в Херсонській області. Разом з тим, під час розгляду провадження не були встановлені факти здійснення ОСОБА_5 нагляду за українськими військовими полоненими або участь чи малодушне спостереження за фактами катування українських військовополонених. Загалом фактів знаходження українських військовополонених в «Північній виправній колонії (№90)» під час судового розгляду не встановлено. 
		   6.6.«Вища мета правосуддя є вірно зважити в одній чаші заслугу, в іншій вину, відновити рівновагу між заслугою та виною з одного боку та нагородою та покаранням з іншого»5. 
		   6.7.Коли ми кажемо про покарання, ми завжди дуже жорстко оцінюємо вчинок особи, співставляючи його не тільки із законом і наслідками для суспільства, громади, людини, однак і з можливими наслідками такого покарання для інших на майбутнє. У багатьох філософів світу ми можемо побачити, що покарання більше необхідне майбутньому ані ж минулому. «…при помсті або покаранні потрібно мати на увазі не шкоду в минулому, а благо в майбутньому; інакше кажучи, накладати покарання можна лише з метою виправити злочинця чи щоб інші люди, залякані його покаранням, стали краще»6. Мотивуючи свою думку англійський філософ ОСОБА_31 зазначав, що правильність цієї вказівки підтверджується насамперед тим, що кожен відповідно до природного закону зобов`язаний прощати інших, отримавши гарантію на майбутнє…. Крім того, помста якщо вона має на увазі лише торжество і задоволення самолюбства, абсолютно безцільна, оскільки має на увазі тільки минуле, мета ж  завжди в майбутньому, а все, що не має мети безглуздо. Таким чином, природний закон нам велить при помсті звертати погляд не назад, а вперед. Порушення цього закону зазвичай називається жорстокістю.
		   6.8.Є очевидним, що призначення покарання  дуже індивідуальна дія, яка як правило залежить від багатьох факторів, в тому числі і власне від особистих характеристик суддів як людей. Це навіть не стільки освіта, скільки власне вихованість, людські якості та морально-етичні погляди на життя та на суспільні відносини. «Думка не може нам вказати, якому саме покаранню має бути піддана особа, яка вчинила той чи інший злочин, для цього необхідні позитивні визначення»7. 
		   6.9.Оцінюючи дії ОСОБА_5 суд враховує, що останній в силу своєї неосвіченості та невігластва, маючи сукупність індивідуальних рис характеру, які показують його як людину пристосуванця і конформіста, неправильно оцінив життєві обставини. Він не мав вочевидь патріотичного виховання, про яке писав ОСОБА_27 у «Строфах»: 
		 
		   «Бережи маєток про чорну годину,
		   Та віддай маєток за вірну дружину,
		    ОСОБА_32 себе найбільше бережи без впину,
		   Та віддай майно і жінку й себе за Вкраїну».
		   
		   6.10.Вже раніше судом зазначалось у іншому вироку (схожі обставини злочину) про поняття «аристократизм духу»8. Існування будь-якої держави можливо тільки завдяки відданості патріотичним ідеям, любові до свободи та рівності кожного перед законом. А в нації повинні бути люди, які прагнуть високого та благородного, те що ніколи не можна виміряти матеріальним світом і що може мати назву «аристократизм духу». ОСОБА_33 в інтерв`ю режисеру фільму про Василя Стуса: «Просвітлої дороги свічка чорна» у березні 1991 року ОСОБА_34 висловив таку думку: «…. ОСОБА_35 дуже цінив своє поетичне обдарування, а з іншого боку, він готовии? був покласти життя, аби відстояти певні принципи. Це був аристократ духу. Отои? аристократизм духу характернии? і для ОСОБА_36 , і для ОСОБА_37 , і для ОСОБА_38 , і для ОСОБА_39 , і для Михаи?ла Сороки. Тобто це були люди, які вміли жертвувати. І мені здається, що проблема жертовності не є поняття моральне, тільки релігіі?. Без жертовності ми не зможемо осягнути того, до чого прагнемо. Не можна буде побудувати Украі?нськоі? держави, якщо не буде тих, які готові жертвувати всім»9. 
		   6.11.Так само ОСОБА_40 у статті «Думки про ріднии? Донецькии? краи?», написаноі? наприкінці 1972 року дуже влучно зазначає: «Сьогодні думаю: Не вина, а біда простих людеи? (тобто працьовитих робітників та селян), що з і?хньоі? волі чи мовчазноі? згоди знищується украі?нська мова та культура на Донеччині. Не біда, а вина кожного інтеліґента, кожного, хто здобув вищу освіту, заи?має керівні посади, а живе тільки на топтуванням черева, баи?дужии?, як колода, до долі свого народу, и?ого культури, мови»10. 
		   6.12. ОСОБА_5 нажаль не тільки не виконав свій борг по відношенню до держави Україна але й зрадив її інтереси. Про жертовність взагалі мова не іде, оскільки як зазначено вище ОСОБА_5 керувався виключно власними егоцентричними мотивами і доля України та української нації його при прийняті доленосних рішень не турбувала. Очевидно, що він не мав великого вибору  у випадку остраху за своє життя та життя своїх рідних і близьких він міг звільнитись і виїхати за межі окупованої території, або залишитись на території Херсонської області, знову ж таки на свій страх і ризик, однак без будь-якого натяку на роботу з ворогом. Вибравши шлях зради, ОСОБА_5 показав, що не здатний до «аристократизму духу». 
		   6.13.Історично державна зрада була найтяжчим злочином серед всіх видів злочину. Це пояснюється її змістом. Якщо допустити зневажливе ставлення до основ державності, її зруйнує або загарбницька влада або навіть звичайна малодушність і байдужість власних громадян. Коли ж ми кажемо про державних службовців, держава вважає, що саме вони здатні першими прийняти виклики та загрози, що стали справжньою небезпекою для її існування. 
		   6.14.На прикладі Стародавнього Риму, можливо побачити, що зрадниками держави називали осіб - «probator», яким пред`явлено відповідне обвинувачення11. Незалежно від історичного періоду  Архаічного (царського), Республіканського або Періоду Імперії, державна зрада, як державний злочин (perduellionis) або злочин проти величності переслідувався і карався досить жорстоким покаранням  стратою. Такий злочин обіймав собою всі дії які будь-яким чином ображали могутність, суверенітет і гідність держави12. 
		   6.15.У іншому джерелі ми можемо побачити наступне. Закон «Про образу величі римського народу», було прийнято в 103 році до н.е. У перелік складу злочинів за цим законом у зазначений період входили такі дії: передача ворогам Риму землі та людей, підтримка ворогів, несанкціонований випуск на волю полонених, дезертирство, змова проти влади. Відомий римський юрист ОСОБА_41 (перша половина ІІІ століття) у коментарях вказував, що той, хто здійснив державну зраду, піддавався позбавленню цивільної правоздатності. Державна зрада трактувалася цим юристом як дезертирство, перехід набік ворогаРиму або визнання ворогом на підставі чинного законодавства чи рішення Сенату13.
		6.16.Відомо з історії, що протягом ХVI  ХVIII ст. Литовський статут був основним збірником права в Україні, навіть у тій частині де українські землі були приєднані до Литви та Польщі. Він був головним джерелом українського права в Гетьманській Україні та становив основне джерело проекту зводу законів «Права, по которым судится Малороссийский народ». На Правобережній та Лівобережній Україні окремі положення діяли до 40-х років ХІХ ст. Другий та Третій Литовські статути передбачали покарання за злочини проти держави та монарха (престолу («маєстату»)14. Так, зрадником визнавалася та особа, яка надавала ворогові інформацію; що спричиняла шкоду державі, а також привела ворога на свою територію; втекла доворога,особливо якщо зцією країноювелася війна; листувалась з ворогом; передала державну таємниц.; передала зброю,гроші,хліб тощо.Державним злочиномвважалось здачаворогу замката капітуляціягарнізону.За такізлочини передбачаласьсмертна кара(страта) (Литовський статут 1566 р. (ІІ): розділ 1, артикули 3, 6, Литовський статут 1588 (ІІІ): розділ 1, арт. ), а до причетних смертна кара або позбавлення всіх прав «честі» та конфіскація майна15. 
		   6.17.На прикладі з кодифікацій українського права першої половини XVIII ст. «Права, по которым судится Малороссийский народ» (1743), можливо побачити, що караним вважалася «державна зрада» у вигляді втечі доворога,передачі вороговівідомостеи? шляхомлистування або посильним із метою сприяння неприятелеві та завдання шкоди Государеві або інтересам держави (розділ 3, арт. 2, пункти 6-8, арт.3, пункти 2,3,8 тощо). За вчинення цього злочину зраднику призначали покарання у виді смертної кари через четвертування. Покаранню за вчинення відповідного злочину підлягали не лише виконавці, а и? родичі зрадника, які не повідомили про вчинення злочину, котрі, за аналогією з нормами Литовських статутів, каралися на смерть. У ціи? пам`ятці права застосовано для зрадника так звану символічну смертну кару у разі, якщо останніи? утік до ворога з наміром заподіяти шкоду своі?и? Вітчизні (на шибениці вішали образ, якии? уособлював злочинця)16. 
		   6.18.Таким чином, ми можемо побачити, що в різний історичний період розвитку державності, в різних державах, при різних умовах життя та економічного розвитку, державна зрада вважалась особливо тяжким злочином, оскільки посягала як на національну безпеку так і на існування самої держави. Загроза від злочину надто значна, щоб досить помірковано відноситись до такого розвитку подій. Коли ж злочин вчиняється не звичайним громадянином України, а державним службовцем, який виконує владні функції користуючись довірою народу це вимагає більш суворої реакції держави. Ми враховуємо, що обвинувачений не причетний до будь-яких дій пов`язаних із катуванням українських військовополонених. Натомість малодушне ставлення до України та національних ідей, разом з вигороджуванням себе та своїх зрадницьких функцій в умовах агресивної війни Росії проти України, при наявності беззаперечних доказів вини у державній зраді  зобов`язують нас прийняти досить суворе покарання. 
		   6.19.При таких умовах необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статі, зв`язане з позбавленням волі. Як відомо санкція статті передбачає досить вузьку градацію покарань, відповідно строк такого покарання повинен бути меншим з двох визначених, тобто 15 (п`ятнадцять) років. Саме таке покарання на нашу думку буде відповідати, як особистості обвинуваченого так і обставинам правопорушення. 
		   6.20.Окрім того, до обвинуваченого необхідно застосувати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яке визначено як обов`язкове до застосування. З урахуванням встановленого під час досудового розслідування майна обвинуваченого  земельної ділянки, суд застосовує конфіскацію вказаної земельної ділянки обвинуваченого, як додаткове покарання. 
		 
		   7.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		   7.1.Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. У даному провадженні арешт майна  із земельних ділянок не скасовується, оскільки як зазначено вище, застосовується додаткове покарання у вигляді конфіскації всього належного особі майна. 
		   7.2.Речові докази: 1)компакт диск «Verbatim DVD-R 4.7 GB 0637183327 02.11.2020»; 2)компакт диск «Verbatim DVD-R 4.7 GB 0637180032 16.11.2020»; 3)компакт диск «30.11.2020» «TECH-LV DVD-Г 16х120 min 14.7 GB» - відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 100 КПК- підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження. 
		   7.3.До набранням вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 вважати продовженим у вигляді тримання під вартою. 
		7.4.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		   1.1.Визнати ОСОБА_5 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.
		   1.2.Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_5 обчислювати з моменту набрання законної сили вироком суду.
		   1.3.Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 до строку покарання, строк попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду за цим кримінальним провадженням за період з дня затримання, тобто з 14.12.2022 року по день набрання законної сили вироком суду.
		   1.4.До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 вважати продовженим.
		1.5.Арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Центрального-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01.02.2023 року на майно обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме: на земельні ділянки із кадастровим номер 4825782700:04:000:0073, площею 2,9972 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1417906248257); земельну ділянку із кадастровим номером 4825782700:09:000:0027, площею 2,81 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1417165048257)  залишити без змін. 
		1.6.Конфіскувати, як застосування додаткового покарання майно обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме: земельні ділянки із кадастровим номер 4825782700:04:000:0073, площею 2,9972 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1417906248257); земельну ділянку із кадастровим номером 4825782700:09:000:0027, площею 2,81 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1417165048257).
		   1.7.Речові докази у кримінальному провадженні: 1)компакт диск «Verbatim DVD-R 4.7 GB 0637183327 02.11.2020»; 2)компакт диск «Verbatim DVD-R 4.7 GB 0637180032 16.11.2020»; 3)компакт диск «30.11.2020» «TECH-LV DVD-Г 16х120 min 14.7 GB» - залишити в матеріалах кримінального провадження. 
		   1.8.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.
		   1.9.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		   1.10.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя         Суддя              Суддя
		ОСОБА_1          ОСОБА_2      ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		[1, 8]Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2023 року у справі № 521/5223/23; провадження № 1кп/521/1244/23.
		[2]О.А. Чуваков «Злочини проти основ національної безпеки України» Одеса, Фенікс 2017 рік, С. 265.
		[3]Стендаль, Роман «Червоне та чорне», 1830 р.
		[4]Іммануель Кант, «Метафизика нравов», Частина друга, Метафізичні початки вчення про чесноти, Глава XII «b. Про совість», Твори в 6 Томах, Том 4(2) Видавництво «Думка» 1965 р., С. 335.
		[5]Рудольф фон Єрінг, «Дух Римського Права на різних ступенях його розвитку» Частина перша, 1875 рік, С. 110.
		[6]Томас Гоббс, «Основ філософії» Про громадянина, Глава ІІІ «Про інші природні закони» 1658 р. Видавництво «Думка» М. 1964 р., Том 1 на 583 арк., С. 310.
		[7]Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2021 року Справа № 521/1042/21; провадження № 1кп/521/965/21. Висловлювання ОСОБА_42 «Філософія права» 1820 р., Розділ третій «Неправо», параграф 96, а. 144; Видавництво «Думка» 1990 р.
		[9, 10]Олекса Тихий, «Словник мовних покручів» Донецьк - 2009 р. С. 101-102; 107
		[11]Словник латинських юридичних висловів під редакцією З.М. Хоміцької, Видавництво Право. Харків 2007 рік, С. 258.
		[12]Підручник Історії Римського права, Гвидо Паделеті, переклад ординарного професора Д.І. Азаревич, 1883 р. Одеса, С. 97.
		[13]Покарання за «образу величі римського народу» у кримінальному праві Стародавнього Риму, Наукова стаття ОСОБА_43 . https://cyberleninka.ru/article/n/nakazaniya-za-oskorblenie-velichiya-rimskogo-naroda-v-ugolovnom-prave-drevnego-rima/viewer
		[14] ОСОБА_44 «Ображеніе маестату и зрада Речи Посполитой» як державний злочин за нормами Статутів Великого князівства Литовського // Правове життя сучасної України. Одеса : ВД «Гельветика», 2019. Т. 1. С. 178181. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/20828 
		[15, 16] ОСОБА_45 , ОСОБА_46 . Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (ХІ-ХVІІІ ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вип. 1. 2016. C. 108-109; 111. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/14597/1/Zaitsev_Filipenko_104-115.pdf
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		1 Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2023 року у справі № 521/5223/23; провадження № 1кп/521/1244/23.
		2 О.А. Чуваков «Злочини проти основ національної безпеки України» Одеса, Фенікс 2017 рік, С. 265.
		3 Стендаль, Роман «Червоне та чорне», 1830 р.
		4 Іммануель Кант, «Метафизика нравов», Частина друга, Метафізичні початки вчення про чесноти, Глава XII «b. Про совість», Твори в 6 Томах, Том 4(2) Видавництво «Думка» 1965 р., С. 335.
		5 Рудольф фон Єрінг, «Дух Римського Права на різних ступенях його розвитку» Частина перша, 1875 рік, С. 110.
		6 Томас Гоббс, «Основ філософії» Про громадянина, Глава ІІІ «Про інші природні закони» 1658 р. Видавництво «Думка» М. 1964 р., Том 1 на 583 арк., С. 310.
		7 Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2021 року Справа № 521/1042/21; провадження № 1кп/521/965/21. Висловлювання ОСОБА_42 «Філософія права» 1820 р., Розділ третій «Неправо», параграф 96, а. 144; Видавництво «Думка» 1990 р.
		8 Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2023 року, Справа 521/5223/23, Провадження № 1кп/521/1244/23
		9 Олекса Тихий, «Словник мовних покручів» Донецьк - 2009 р. С. 101-102.
		10 Олекса Тихий, «Словник мовних покручів» Донецьк - 2009 р. С. 107.
		11 Словник латинських юридичних висловів під редакцією З.М. Хоміцької, Видавництво Право. Харків 2007 рік, С. 258.
		12 Підручник Історії Римського права, Гвидо Паделеті, переклад ординарного професора Д.І. Азаревич, 1883 р. Одеса, С. 97.
		13 Покарання за «образу величі римського народу» у кримінальному праві Стародавнього Риму, Наукова стаття ОСОБА_43 . https://cyberleninka.ru/article/n/nakazaniya-za-oskorblenie-velichiya-rimskogo-naroda-v-ugolovnom-prave-drevnego-rima/viewer
		14  ОСОБА_44 «Ображеніе маестату и зрада Речи Посполитой» як державний злочин за нормами Статутів Великого князівства Литовського // Правове життя сучасної України. Одеса : ВД «Гельветика», 2019. Т. 1. С. 178181. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/20828 
		15 ОСОБА_45 , ОСОБА_46 . Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (ХІ-ХVІІІ ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вип. 1. 2016. C. 108-109. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/14597/1/Zaitsev_Filipenko_104-115.pdf
		16 ОСОБА_45 , ОСОБА_46 . Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (ХІ-ХVІІІ ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вип. 1. 2016. C. 111. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/14597/1/Zaitsev_Filipenko_104-115.pdf

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...